Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №127/30523/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №127/30523/26

Суддя: Антонюк В. В.

Справа № 127/30523/26

Провадження № 2-о/127/538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді - Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судового засідання Карпенка А. В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Скакун С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вінницька міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Вінницька міська рада, звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку мотивувала тим, що вона у 1994 році познайомилась із ОСОБА_3

25.02.1995 року в Соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Вінниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були вінчані, поєднані Таїнством Шлюбу в християнську сім`ю.

Протягом перших років їх спільного життя вони проживали разом почергово то у батьків ОСОБА_1 , то у батьків ОСОБА_3 .

Потім ОСОБА_1 завагітніла від ОСОБА_3 , але через юний вік, фінансове положення та бажання матері ОСОБА_1 , вона змушена була одружитися із ОСОБА_1 , де в шлюбі народила сина ОСОБА_5 .

Шлюбні стосунки з ОСОБА_1 були формальними, юридично розлучення було оформлено 06.12.2002 року.

У 2008 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поновили свої стосунки, почали проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , створили родину, разом з ними проживав син ОСОБА_5 .

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я матері ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , яка потребувала стороннього догляду, у травні 2011 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , переїхали до квартири ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 01.07.1986 року.

Квартира АДРЕСА_4 , належала ОСОБА_7 - матері ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі -продажу № 636 від 19 травня 1992 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 - матір ОСОБА_3 - померла.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину, серії та номер: 2-300, виданого 05.03.2024 року державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори Березовською В. А, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , та після його смерті відкрилась спадщина.

Заявниця зазначає, що 05.08.2025 року, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підстав якої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 05.08.2026 року було заведено спадкову справу № 10/2025, номер у спадковому реєстрі 74424970.

08.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Ясінської О. М., із заявою про отримання Свідоцтва про право на спадину за законом після смерті ОСОБА_3 , однак 08.07.2026 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ясінською О. М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім`я Свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вказана відмова була мотивована тим, що в поданих ОСОБА_1 документах відсутні документи, що підтверджують факт проживання однією сім`єю заявниці зі спадкодавцем ОСОБА_3 .

З травня 2011 року і по день смерті ОСОБА_3 сторони безперервно, понад 13 років, проживали за вказаною адресою однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали купівлю продуктів харчування, медичних препаратів, сплачували житлово-комунальні послуги, доглядали один одного.

З 01.02.2005 р. по день смерті ОСОБА_3 служив у храмі Різдва Христового м. Вінниці, а ОСОБА_1 як його матінка, керувала церковним хором, опікувалася парафіяльними справами та була головною опорою для свого чоловіка.

У православній церковній традиції та за церковними канонами, чоловік може бути висвячений у сан священника лише за умови наявності єдиного та бездоганного шлюбу, укладеного до висвячення. Дружина священника набуває особливого церковного та суспільного статусу матінки, яка сприймається релігійною громадою та суспільством як невід`ємна частина сім`ї священнослужителя, його єдина законна дружина, духовна опора та помічниця у служінні.

У зв`язку із викладеним, заявниці була змушена звернутись до суду із даною заявою, в якій просить у суду встановити факт проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження. Окрім того цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса спадкову справу №10/2025 за № у спадковому реєстрі 74424970.

29.09.2026 до суду надано витребувану спадкову справу.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чорна О. М., у судовому засіданні підтримали заявлені вимоги за обставин, викладених у заяві, просили суд її задоволити. Судові витрати заявниця просила залишити за нею.

Представник заінтересованої особи ВМР, у судовому засіданні щодо вирішення справи поклалася на думку суду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є сусідами заявниці, суду пояснили, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_3 проживали постійно в одній квартирі, вони бачили їх завжди разом, вони разом вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, вони разом оплачували комунальні послуги, всі свята святкували разом, коли помер ОСОБА_3 , то ОСОБА_1 займалась його похованням, замовляла поминальний обід та оплачувала всі послуги.

Допитані у судовому свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суду пояснили, що вони є парафіянами церкви в якій служив покійний батюшка ОСОБА_3 . ОСОБА_1 вони знають давно та бачили постійно в церкві, де вона прислужувала. ОСОБА_3 називав ОСОБА_1 дружиною або матушкою, у них були гарні відносини, допомагали один одному на роботі. Коли запрошували ОСОБА_3 на церковні обряди (похорон, обід, хрестини) як священника, то ОСОБА_1 була постійно з ним, як матушка. Вони були повінчані. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 займалась його похоронами, поминальним обідом.

Допитаний у судовому засіданні син заявниці ОСОБА_5 суду пояснив, що в якості свого батька знає тільки ОСОБА_3 , хоча у Свідоцтві про народження у нього записаний інший батько, але по розповідях матері ОСОБА_1 та покійної бубусі ОСОБА_6 , його біологічний батько - ОСОБА_3 .

Зазначив, що пам`ятає тільки одного батька ОСОБА_3 , який проживав з ним та матір`ю ОСОБА_1 , вони вели спільне господарство, ходили разом на роботу в церкву, допомагали один одному по господарству. ОСОБА_12 доглядала за бабусею ОСОБА_6 коли та захворіла. Похоронами батька ОСОБА_3 займались він та мати ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі продажу № 636 від 19 травня 1992 року, квартира АДРЕСА_4 , належала ОСОБА_7 - матері ОСОБА_3 (а.с.9-10)

На підставі Свідоцтва про право на спадщину, серії та номер: 2-300, виданого 05.03.2024 року державним нотаріусом Вінницької державної нотаріальної контори Березовською В. А, за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .(а.с.11,12)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що 09 квітня 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 970.(а.с.13)

Відповідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 05.08.2025, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, про що була заведена спадкова справа, яка досліджена у судовому засіданні. (а.с.14)

Відповідно до довідки Вінницько-Тульчинскої епархії від 21.05.2026 року, ОСОБА_3 з 01.02.2005 р. по день його смерті служив у храмі Різдва Христового м. Вінниці, а ОСОБА_1 як його матушка, керувала церковним хором, опікувалася парафіяльними справами та була головною опорою для свого чоловіка.(а.с.16, 18)

25.02.1995 року в Соборі Різдва Пресвятої Богородиці м. Вінниці, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повінчались. (а.с.17)

ОСОБА_1 з травня 2011 року проживала без реєстрації шлюбу разом з ОСОБА_3 , до моменту його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про фактичне проживання та характеристикою від 30.05.2025, посвідченими підписом ОСОБА_13 , без реєстрації шлюбу.(а.с.19, 20)

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 продовжує здійснювати проплату за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанціями про оплату та довідками про відсутність заборгованості за комунальні послуги.(а.с.22-28)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 19.06.2025 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвали шлюб 06.12.2002 року (а.с.29)

З 2008 року як почали спільно проживати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у них склались відносини, які в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України можна охарактеризувати як сімейні, оскільки останні були пов`язані спільним побутом, спільним коштами, спільно утримували житло (сплачували за комунальні послуги, придбавали речі домашнього вжитку), придбавали продукти харчування, спільно відзначали свята, надавали одне одному взаємну допомогу, мали усні домовленості про порядок користування житловим приміщенням.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту ст. 1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 3 ч. 2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 2, 23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішення спору про право.

Понесені заявницею судові витрати, за її клопотанням, підлягають залишенню за нею.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 СК України, ст. ст. 1216-1223, 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 7, 10, 12, 76, 81, 141, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати залишити за заявницею – ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2026.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Вінницька міська рада, ЄДРПОУ 25512617, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua