Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №150/522/26 — Чернівецький районний суд Вінницької області

Суд: Чернівецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших фактів, з них:.

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №150/522/26

Суддя: Суперсон С. П.

"02" листопада 2026 р.

Єдиний унікальний номер судової справи: 150/522/26

Номер провадження: 2-о/150/55/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Суперсона С.П., за участі секретаря Дудки А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особ Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Ямпільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства померлого,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту батьківства померлого. В обгрунтування заяви посилалася на те, що з 1997 року мати заявниці ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час їхнього спільного проживання народилася заявниця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на те, що батьки не були одружені, у витязі з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 09.07.2026 №00059644141 зазначено відомості про батька відповідно до ч. 2 ст. 135 СК України.

Втім, батько завжди визнавав заявницю дочкою, підтримував із нею тісні родинні стосунки.

14.03.2019 ОСОБА_4 зробив на дочку заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_2 .

Втім, звернувшись до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав, останній роз`яснив заявниці, що для оформлення спадкових прав їй необхідно звернутися до суду для встановлення факту батьківства. Тому з метою захисту своїх прав на оформлення спадкових прав заявниця звернулася до суду.

В ході судового провадження заявника підтримувала заяву про встановелння факту батьківства та просила суд її задовольнити.

Заінтересованими особами подано до суду заяви про розгляд справи у їхню відсутність, вирішення справи віднесено на розсуд суду.

В ході судового провадження було допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , які підтвердили, що за життя ОСОБА_4 визнавав ОСОБА_2 як свою рідну дочку, про що завжди зауважував. Вони разом святкували усі родинні свята, підтримували родинні зв`язки.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні при ній докази дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до свідцотва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками дитини зазначено ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00059644141 від 09.07.2026, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_10 . Відомості про батька дитини як - ОСОБА_9 внесені відповідно до ч. 2 ст. 135 СК України (за рішенням органу опіки та піклування).

Як стверджує заявниця та підтверджено показами свідків, допитаних в ході судового провадження, біологічним батьком ОСОБА_11 є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За життя, 14.03.2019 ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Порогівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області та зареєстрованим у реєстрі за № 12, згідно якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право за законом, ОСОБА_4 заповів доньці ОСОБА_1 .

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Стаття 130 СК України, регламентує, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій ст. 128 цього Кодексу (матірю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, як досягла повноліття. Таким чином, заява може бути подана певним колом осіб, зазвичай встановлення факту батьківства проводитися в порядку окремого провадження, а не позовного, проте, якщо встановлення факту батьківства зачіпає інтереси спадкоємців померлого, справа має бути розглянута в порядку позовного провадження.

Пленум Верховного Суду України абз. 3 п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

В третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Допитані в ході судового розгляду свідки надали суду показання, в яких підтвердили, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним батьком ОСОБА_2 , яку за життя він також визнавав рідною дочкою. З наявних в матеріалах справи фотознімків, вбачається, що на фотознімках дійсно зображено ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 , та їх сім`єю.

Встановивши, що на момент народження ОСОБА_2 , її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені відповідно до статті 135 СК України , дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суд зробив висновок про те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком заявниці ОСОБА_2 та обґрунтовано наявні підстави для задоволення вимог щодо встановлення факту батьківства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд може встановлювати факти, що породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або виникнення особистих чи майнових прав громадян.

Всебічно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що доводи заявника знайшли своє підтвердження і заява підлягає задоволенню.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особ Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, Ямпільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства померлого,- задоволити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Ямпільський відділ ДРАЦС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису №07 від 13 березня 2002 року про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_10 , складеного відділом реєстрації актів громадянського стану Ямпільського районного управління юстиції у Вінницькій області, де в графі "батько" внести зміни та записати батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України та внести зміни до прізвища дитини з " ОСОБА_12 " на " ОСОБА_13 ".

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua