Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №916/4481/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4481/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.,

секретар судового засідання Масловська Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДС Інвест" (04210, місто Київ, пр.Івасюка Володимира, будинок 14-Г, літ. А)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (67942, Одеська обл., Окнянський р-н, село Новосамарка)

про стягнення 10 202 876,71 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Деркач Д.І., ордер серії АІ №2310708 від 15.09.2026;

від відповідача: Чабан О.О., ордер серії ВН №1625910 від 15.12.2025;

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» про стягнення 10 202 876,71 грн, з яких 3 000 000 грн попередньої оплати, 3 152 876,71 грн процентів за користування грошовими коштами та 4 050 000 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу зерно пшениці, а позивач — здійснити оплату продукції.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору перерахував відповідачу попередню оплату в розмірі 3 000 000 грн, однак відповідач у встановлений договором строк продукцію не поставив та отримані кошти не повернув.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути суму попередньої оплати, а також передбачені договором проценти за користування грошовими коштами та штраф.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4481/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.12.2025 на 11.30.

18.11.2025 відповідачем подано заяву про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 25.11.2026 заяву відповідача від 18.11.2025 задоволено та продовжено СТОВ "Мрія" строк для надання до суду відзиву на позовну заяву до 03.12.2025.

03.12.2025 відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В підготовчому засіданні 03.12.2025 судом відкладено підготовче засідання на 17.12.2025 о 12:45.

04.12.2026 судом від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог.

04.12.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, обґрунтоване наявністю розбіжностей між примірниками договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010, наданими сторонами.

16.12.2025 судом від відповідача отримано клопотання про продовження строку на подання заяви свідка.

17.12.2025 судом від позивача отримано заперечення на клопотання СТОВ "Мрія" про призначення експертизи та відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти доводів відповідача та наполягав на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судове засідання, призначене Господарським судом Одеської області по справі № 916/4481/25 на "03" грудня 2025 р. о 12:45, не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса та Одеській області. Ухвалою суду від 17.12.2025 підготовче засідання призначене на 14.01.2026 о 11:30.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" за вх. №40219/25 від 16.12.2025 про продовження строку на подання заяви свідка.

23.12.2025 судом від відповідача отримано клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 14.01.2026 судом встановлено строк відповідачу для надання заперечень на відповідь на відзив до 23.01.2026, запропоновано визначити вид експертизи, питання та експертну установу, а також у випадку задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи, надати свої питання та пропозиції щодо експертної установи. В підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.01.2026 о 14:30.

22.01.2026 відповідачем до суду подано заяву з запереченнями на відповідь на відзив та додаткові пояснення щодо необхідності призначення по даній справі судової експертизи.

26.01.2026 судом від позивача отримано клопотання про продовження строку на подання позивачем питань для проведення експертизи та визначення експертної установи.

27.01.2026 судом від відповідача отримано клопотання про долучення відповідей науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України.

28.01.2026 відповідачем подано до суду додаткові пояснення щодо питань для проведення експертизи та визначення експертної установи.

В підготовчому засіданні 28.01.2026 судом задоволено клопотання позивача про долучення додаткових пояснень та для вирішення питання щодо призначення експертизи оголошено перерву до 09.02.2026 о 14:15.

09.02.2026 позивачем подано до суду додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 09.02.2026 задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про призначення судової експертизи, призначено у справі судову технічну експертизу оригіналу договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 на дев`яти аркушах, наданого позивачем, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертів поставлено питання щодо групової належності паперу та барвної речовини окремих аркушів договору, одночасності виготовлення друкованого тексту, давності його нанесення та використання одного або різних друкувальних пристроїв.

Витрати на проведення експертизи покладено на відповідача, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

17.02.2026 позивачем на виконання вимог ухвали суду надано оригінал договору від 02.12.2010, який разом із матеріалами справи 05.03.2026 направлено до експертної установи.

30.03.2026 до суду надійшло клопотання КНДІСЕ про погодження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів у зв`язку зі значною завантаженістю експертів.

Ухвалою суду від 01.04.2026 поновлено провадження у справі, задоволено зазначене клопотання експертної установи, погоджено строк проведення експертизи до кінця третього кварталу 2026 року та зупинено провадження у справі.

07.04.2026 до суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів та дозволів, необхідних для проведення експертного дослідження.

Зокрема, експерти просили надати дозвіл на застосування методу вологого копіювання для дослідження копіювальних властивостей тонеру, вирізання фрагментів паперу та барвної речовини на всіх дев`яти аркушах договору, а також надати порівняльні матеріали — оригінали документів, що містять друковані тексти, виконані на тому самому друкувальному пристрої, що й досліджуваний договір, датовані 02.12.2010.

Ухвалою від 08.04.2026 провадження у справі поновлено та призначено розгляд клопотання експертів. Цією ж ухвалою позивачу запропоновано надати відповідні порівняльні матеріали та викласти свою позицію щодо застосування запропонованих експертами методів дослідження.

29.04.2026 позивачем подано додаткові пояснення, в яких останній заперечив проти застосування методу вологого копіювання та вирізання фрагментів паперу й барвної речовини, посилаючись на можливість пошкодження єдиного оригінального примірника договору, який є основним доказом на підтвердження позовних вимог.

29.04.2026 позивачем до суду подано додаткові пояснення щодо надання судом дозволу на застосування методу вологого копіювання та на вирізання фрагментів документів.

У судовому засіданні 29.04.2026 представник позивача повідомив, що позивач продовжує пошук документів, необхідних для порівняльного дослідження.

Ухвалою суду від 29.04.2026 викликано судових експертів для надання пояснень щодо можливості проведення експертизи без застосування запропонованих методів та за наявними матеріалами справи у судове засідання, призначене на 20.05.2026 о 12:30.

12.05.2026 відповідачем подано клопотання про долучення доказів оплати вартості проведення експертизи.

У судовому засіданні 20.05.2026 судові експерти надали пояснення щодо можливості проведення дослідження із застосуванням інших методів.

Зокрема, експерти зазначили, що метод вологого копіювання не має руйнівних наслідків для документа, оскільки площа контакту є мінімальною. Водночас проведення дослідження без вирізання фрагментів паперу та барвної речовини є можливим, проте може унеможливити надання категоричних відповідей на поставлені питання.

Крім того, експертами наголошено на неможливості визначення давності виготовлення друкованого тексту без надання відповідних порівняльних матеріалів.

Представник позивача у зазначеному судовому засіданні підтвердив відсутність згоди на застосування методу вологого копіювання та вирізання фрагментів паперу й барвної речовини, а також повідомив, що документи для порівняльного дослідження позивачем надані не будуть.

Ухвалою суду від 20.05.2026 у задоволенні клопотання експертів відмовлено, запропоновано провести судову технічну експертизу за наявними матеріалами справи та зупинено провадження у справі до закінчення експертного дослідження.

При цьому суд зазначив, що неподання позивачем порівняльних матеріалів та відсутність згоди на застосування окремих методів дослідження підлягають оцінці відповідно до частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення спору по суті та оцінки доказів у справі.

11.08.2026 до суду від КНДІСЕ надійшов висновок експертів від 23.07.2026 № 2195/26-34.3/2196/26-32 за результатами проведення судової технічної експертизи документів разом із матеріалами справи.

Ухвалою суду від 21.08.2026 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 31.08.2026 на 11:30 та запропоновано учасникам справи надати пояснення щодо висновку експертів.

31.08.2026 відповідачем до суду подано пояснення з урахуванням висновку судової експертизи.

31.08.2026 позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

В підготовчому засіданні 31.08.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 21.09.2026 на 12:15 для надання можливості отримати рецензії на висновок експерта.

В судовому засіданні 21.09.2026 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2026 на 16:00.

05.10.2026 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12.10.2026 о 12:15 та встановлено позивачу строк до 08.10.2026 для подання клопотання про призначення експертизи.

08.10.2026 позивачем подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та клопотання про призначення комплексної судової технічної експертизи договору від 02.12.2010 на чотирьох аркушах, наданого відповідачем.

12.10.2026 судом від відповідача отримано заперечення на клопотання ТОВ "ВДС ІНВЕСТ" про повернення до стадії підготовчого провадження та про призначення комплексної судової технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 12.10.2026 в задоволенні клопотань позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та про призначення комплексної судової технічної експертизи судом відмовлено без оформлення окремого процесуального документа. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 21.10.2026 о 16:30.

У судовому засіданні 21.10.2026 судом оголошено перерву перед стадією дослідження доказів до 26.10.2026 о 11:15.

У судовому засіданні 26.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02.11.2026.

3. Позиції учасників справи.

3.1. Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест», обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 02.12.2010 між ним як покупцем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» як продавцем укладено договір про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача зерно пшениці м`якої 1 класу групи А в кількості 5 000 тонн (+/- 5 %) за ціною 1 620 грн за тонну загальною вартістю 8 100 000 грн у строк до 20.10.2011, а позивач — прийняти та оплатити зазначену продукцію.

За твердженням позивача, відповідно до пункту 1.8 договору покупець зобов`язувався здійснити попередню оплату продукції в розмірі 3 000 000 грн до 31.12.2010, а залишок її вартості в сумі 5 100 000 грн сплатити протягом 30 календарних днів після поставки всієї передбаченої договором продукції.

На виконання зазначених умов договору позивач 03.12.2010 перерахував відповідачу 3 000 000 грн попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням № 863 від 03.12.2010.

Водночас, як стверджує позивач, відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, обумовлену договором продукцію у встановлений строк не поставив, повідомлень щодо продовження строків поставки не надсилав та отриману попередню оплату не повернув.

Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 1.3 договору зобов`язання продавця щодо поставки продукції вважається виконаним з моменту її доставки за місцезнаходженням ТОВ «Чубівське зерно» та передачі покупцеві, а право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Посилаючись на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що внаслідок непоставки попередньо оплаченої продукції набув право вимагати повернення всієї суми попередньої оплати в розмірі 3 000 000 грн. При цьому зазначає, що право покупця вимагати повернення попередньої оплати може бути реалізоване шляхом пред`явлення відповідної вимоги в судовому порядку.

Крім того, позивач посилається на передбачену договором відповідальність за порушення зобов`язань. Зокрема, пунктом 3.4 договору встановлено відповідальність продавця за порушення строків поставки продукції у вигляді сплати 0,08 % від загальної вартості продукції, щодо якої допущено прострочення, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до пункту 3.5 договору за порушення строків виконання зобов`язань більше ніж на 60 календарних днів сторона, яка допустила порушення, зобов`язана додатково сплатити штраф у розмірі 100 % від загальної вартості продукції, щодо поставки або оплати якої допущено порушення.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що в разі отримання продавцем попередньої оплати та нездійснення поставки продукції у встановлений договором строк продавець зобов`язаний сплатити покупцеві проценти за користування грошовими коштами в розмірі 35 % річних від суми попередньої оплати за період від дня її отримання до дня фактичного передання продукції.

Посилаючись на положення статей 536, 549, 550, 551, 611, 627 та 693 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки продукції є підставою для застосування передбаченої договором відповідальності.

Позивач обмежив нарахування заявлених до стягнення процентів трирічним періодом — з 31.10.2022 до 31.10.2025. Штраф, передбачений пунктом 3.5 договору в розмірі 100 % вартості продукції, позивач заявив до стягнення в частині, самостійно обмеживши його розмір до 50 % загальної вартості продукції, що становить 4 050 000 грн.

У зв`язку із цим позивач просить стягнути з відповідача 3 000 000 грн попередньої оплати, 3 152 876,71 грн процентів за користування грошовими коштами та 4 050 000 грн штрафу.

Щодо дотримання позовної давності позивач посилається на статтю 259 Цивільного кодексу України та пункт 4.1 договору, відповідно до якого сторони у письмовій формі погодили збільшення позовної давності до 15 років щодо вимог, які можуть виникнути внаслідок порушення договірних зобов`язань.

За доводами позивача, оскільки строк виконання зобов`язання щодо поставки продукції сплив 20.10.2011, а позов подано у 2025 році, погоджений сторонами п`ятнадцятирічний строк позовної давності не закінчився.

Заперечуючи проти доводів відповідача про неукладеність договору в наданій позивачем редакції, останній зазначає, що договір містить усі істотні умови, необхідні для договору поставки, зокрема щодо предмета, кількості та вартості продукції, порядку розрахунків і строків виконання зобов`язань. При цьому умови щодо відповідальності сторін та збільшення позовної давності позивач вважає додатковими договірними положеннями, які не впливають на факт укладення договору.

Позивач наголошує, що наявність у відповідача іншого договору від 02.12.2010, який містить відмінні умови, сама собою не спростовує факту укладення договору в редакції, наданій позивачем, та не виключає можливості укладення сторонами декількох договорів однієї дати.

Водночас позивач ставить під сумнів достовірність редакції договору, наданої відповідачем, посилаючись на відсутність у відзиві відомостей про наявність його оригіналу та доказів обставин укладення саме такого договору.

Позивач також заперечує проти тверджень про заміну аркушів наданого ним договору, вважаючи їх припущеннями, які не підтверджені належними доказами. На його думку, здійснення попередньої оплати в розмірі 3 000 000 грн підтверджує реальність договірних правовідносин та волевиявлення сторін на їх виникнення.

Щодо посилань відповідача на судові рішення у справах № 910/13106/20 та № 916/1397/18 позивач зазначає, що предметом розгляду в цих справах був інший договір — від 04.11.2010, а тому встановлені судами обставини щодо зазначеного правочину не підтверджують заміни аркушів договору від 02.12.2010 та не мають преюдиційного значення для вирішення цього спору.

Позивач також ставить під сумнів реальність виконання договору в редакції відповідача, якою передбачено поставку значного обсягу зерна протягом двох днів після його укладення, з огляду на необхідність здійснення комплексу організаційних і господарських дій, пов`язаних із поставкою продукції.

Крім того, позивач не погоджується з доводами відповідача про нетиповість та економічну необґрунтованість передбачених договором штрафних санкцій і процентів, зазначаючи, що відповідні умови погоджені сторонами в межах свободи договору, а грошові кошти, перераховані у 2010 році, втратили свою первісну економічну вартість.

Позивач вважає, що відсутність претензійного листування між сторонами протягом тривалого часу не свідчить про виконання відповідачем зобов`язань та не позбавляє позивача права на судовий захист.

Також позивач заперечує проти тверджень про зловживання ним правом, наголошуючи, що звернення до суду з вимогою про повернення сплачених коштів та застосування передбаченої договором відповідальності є реалізацією права на захист порушеного майнового інтересу.

З огляду на викладене позивач вважає заявлені вимоги обґрунтованими та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

3.2. Позиція відповідача.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» проти задоволення позову заперечує, посилаючись на недоведеність укладення сторонами договору від 02.12.2010 саме в редакції, наданій позивачем, відсутність підстав для стягнення заявлених сум, сплив позовної давності та зловживання позивачем своїми правами.

Відповідач зазначає, що наданий позивачем примірник договору від 02.12.2010, викладений на дев`яти аркушах, у його розпорядженні відсутній. Натомість відповідач має примірник договору від тієї самої дати, укладеного між тими самими сторонами, який складається з чотирьох аркушів та містить істотно відмінні умови щодо предмета, кількості й вартості продукції, строків її поставки, порядку розрахунків та відповідальності сторін.

Зокрема, відповідно до редакції договору, наданої відповідачем, предметом поставки є пшениця врожаю 2010 року, яка відповідає ДСТУ 3768:2010, у кількості 2 142 тонни за ціною 1 400 грн за тонну. Загальна вартість продукції становить 3 000 000 грн, строк поставки визначено до 04.12.2010, а оплату покупець зобов`язувався здійснити до 06.12.2010.

Водночас у редакції договору, наданій позивачем, передбачено поставку 5 000 тонн пшениці за ціною 1 620 грн за тонну загальною вартістю 8 100 000 грн зі строком поставки до 20.10.2011 та внесенням попередньої оплати в розмірі 3 000 000 грн.

Відповідач звертає увагу, що обидва примірники договору не прошиті та не пронумеровані, а підписи керівників сторін і відбитки їхніх печаток містяться виключно на останніх аркушах. При цьому останній аркуш обох редакцій є однаковим за змістом, тоді як попередні аркуші, на яких викладено істотні умови договору, суттєво відрізняються.

На переконання відповідача, зазначені обставини свідчать про заміну аркушів договору та включення до його тексту умов, які фактично не погоджувалися сторонами.

Відповідач наголошує, що перші вісім аркушів договору в редакції позивача не містять підписів представників сторін або відбитків печаток, тоді як саме на цих аркушах викладено умови щодо кількості та вартості продукції, строків її поставки, застосування штрафних санкцій, сплати процентів за користування грошовими коштами та збільшення позовної давності до 15 років.

За твердженням відповідача, СТОВ «Мрія» не мало наміру укладати договір на таких умовах та не висловлювало волевиявлення на їх погодження.

Посилаючись на положення статей 202, 203, 207, 215, 218, 638 Цивільного кодексу України, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності встановлення волевиявлення сторін на укладення правочину, відповідач вважає, що договір від 02.12.2010 у редакції позивача є неукладеним та не породжує для сторін відповідних правових наслідків.

При цьому відповідач зазначає, що відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними є також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. За його твердженням, він не погодився б на укладення договору за наявності передбачених редакцією позивача умов щодо значних штрафних санкцій, процентів та збільшення позовної давності.

Натомість відповідач наполягає, що єдиним договором від 02.12.2010, умови якого були погоджені сторонами, є договір у редакції, наданій ним до матеріалів справи, оригінал якого, як зазначено у запереченнях, перебуває в його розпорядженні та може бути наданий суду для огляду.

Відповідач також зазначає, що умовами наданої ним редакції договору не передбачено відповідальності продавця у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості продукції, сплати 35 % річних за користування попередньою оплатою або збільшення строку позовної давності до 15 років.

У зв`язку із цим відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин пунктів 3.5, 3.6 та 4.1 договору в редакції позивача, оскільки, за його твердженням, відповідні умови сторонами не погоджувалися.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на судові рішення у справах № 910/13106/20 та № 916/1397/18, у межах яких досліджувалися обставини укладення договору від 04.11.2010 та встановлено, що окремі аркуші наданого позивачем договору не становили єдиного документа з аркушем, який містив підписи сторін.

Водночас відповідач наголошує, що у справі № 910/13106/20 судами також встановлено обставини існування між сторонами договору від 02.12.2010 щодо поставки 2 142 тонн пшениці загальною вартістю 3 000 000 грн зі строком поставки до 04.12.2010. На думку відповідача, зазначені обставини мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

Відповідач також зазначає, що під час попередніх судових спорів позивач не посилався на існування іншої редакції договору від 02.12.2010, а умови договору, наданого позивачем у цій справі, є ідентичними або подібними до умов договору від 04.11.2010, які раніше були предметом судового дослідження.

З огляду на викладене відповідач наполягає на необхідності перевірки достовірності наданого позивачем примірника договору шляхом проведення судової технічної експертизи документів.

Щодо виконання договірних зобов`язань відповідач заперечує факт порушення ним обов`язку з поставки продукції та зазначає, що через значний проміжок часу після виникнення правовідносин позбавлений можливості надати первинні документи, які підтверджували б відповідні господарські операції, у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

При цьому відповідач не погоджується з доводами позивача про неможливість здійснення поставки до 04.12.2010, пояснюючи, що продукція перебувала на зберіганні у ТОВ «Чубівське зерно», а її передання покупцеві мало здійснюватися шляхом переоформлення складських документів без фізичного переміщення зерна.

На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на лист ТОВ «Чубівське зерно» від 27.09.2021 № 77, відповідно до якого у 2009– 2011 роках СТОВ «Мрія» здійснювало відвантаження зерна за місцезнаходженням цього підприємства, однак первинні документи щодо відповідних операцій не збереглися.

Відповідач також вважає, що відсутність претензійного листування між сторонами протягом тривалого часу повинна оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, зокрема характером спірних договірних умов, попередніми судовими спорами та значним проміжком часу після виникнення відповідних правовідносин.

Окремо відповідач заявляє про застосування позовної давності, посилаючись на те, що строк виконання зобов`язання щодо поставки продукції відповідно до його редакції договору сплив 04.12.2010, а тому трирічна позовна давність за вимогою про повернення попередньої оплати закінчилася 04.12.2013.

Відповідач заперечує можливість застосування п`ятнадцятирічної позовної давності, передбаченої редакцією договору, наданою позивачем, оскільки стверджує, що відповідна умова сторонами не погоджувалася. При цьому, на його думку, обставини, які свідчили б про зупинення або переривання перебігу позовної давності, відсутні.

Крім того, відповідач вважає подання позову проявом зловживання матеріальними цивільними правами в розумінні статті 13 Цивільного кодексу України, а не зловживання процесуальними правами. На його переконання, позивач, використовуючи договір зі зміненими умовами, намагається обійти наслідки спливу позовної давності та створити підстави для стягнення додаткових платежів, які сторонами не погоджувалися.

Відповідач також заперечує проти заявленого позивачем попереднього розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 215 509 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатами роботи та характером наданих послуг.

З огляду на викладене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Щодо договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 у редакції, наданій позивачем.

На підтвердження підстав заявлених позовних вимог ТОВ «ВДС Інвест» надало суду договір про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н, датований 02.12.2010, відповідно до якого ТОВ «ВДС Інвест» визначено покупцем, а СТОВ «Мрія» — продавцем.

Наданий позивачем примірник договору складається з дев`яти аркушів.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця зерно пшениці м`якої 1 класу групи А, а покупець — прийняти та оплатити зазначену продукцію на умовах договору.

Згідно з умовами договору кількість продукції становить 5 000 тонн (+/- 5 %), ціна — 1 620 грн за тонну, загальна вартість продукції — 8 100 000 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору зобов`язання продавця щодо поставки продукції вважається виконаним з моменту її доставки за місцезнаходженням ТОВ «Чубівське зерно» та передачі покупцеві. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 1.8 договору передбачено здійснення покупцем попередньої оплати в розмірі 3 000 000 грн до 31.12.2010 та сплату залишку вартості продукції в сумі 5 100 000 грн протягом 30 календарних днів після поставки всієї передбаченої договором продукції.

Відповідно до пункту 2.1 договору строк поставки продукції визначено до 20.10.2011.

Пунктом 3.4 договору передбачено відповідальність продавця за порушення строків поставки продукції у вигляді сплати 0,08 % від загальної вартості продукції, щодо якої допущено прострочення, за кожен день такого прострочення.

Згідно з пунктом 3.5 договору за порушення строків виконання зобов`язань більше ніж на 60 календарних днів сторона, яка допустила порушення, зобов`язана додатково сплатити штраф у розмірі 100 % від загальної вартості продукції, щодо поставки або оплати якої допущено порушення.

Відповідно до пункту 3.6 договору в разі отримання продавцем попередньої оплати та нездійснення поставки продукції у встановлений договором строк продавець зобов`язаний сплатити покупцеві проценти за користування грошовими коштами в розмірі 35 % річних від суми попередньої оплати за період від дня її отримання до дня фактичного передання продукції.

Пунктом 4.1 договору передбачено збільшення позовної давності до 15 років щодо вимог, які можуть виникнути внаслідок порушення договірних зобов`язань.

На останньому, дев`ятому аркуші наданого позивачем примірника договору містяться реквізити сторін, підписи їхніх представників та відбитки печаток. Попередні вісім аркушів окремих підписів представників сторін не містять.

На підтвердження перерахування грошових коштів позивачем надано платіжне доручення № 863 від 03.12.2010 на суму 3 000 000 грн.

Саме невиконання зобов`язань за договором у зазначеній редакції позивач визначає підставою для повернення попередньої оплати, стягнення процентів за користування грошовими коштами та штрафу.

4.2. Щодо договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 у редакції, наданій відповідачем.

Заперечуючи проти позовних вимог, СТОВ «Мрія» надало суду інший примірник договору про закупівлю сільськогосподарської продукції б/н, також датований 02.12.2010, сторонами якого зазначені ТОВ «ВДС Інвест» як покупець та СТОВ «Мрія» як продавець.

Наданий відповідачем примірник договору складається з чотирьох аркушів.

За його умовами предметом поставки є пшениця врожаю 2010 року, яка відповідає ДСТУ 3768:2010, у кількості 2 142 тонни за ціною 1 400 грн за тонну. Загальна вартість продукції визначена сторонами в розмірі 3 000 000 грн.

Строк поставки продукції за цим примірником договору встановлено до 04.12.2010, а строк її оплати покупцем — до 06.12.2010.

На відміну від редакції договору, наданої позивачем, договір у редакції відповідача не містить умов про сплату продавцем 35 % річних за користування попередньою оплатою, штрафу в розмірі 100 % вартості продукції за прострочення виконання зобов`язань понад 60 календарних днів та збільшення позовної давності до 15 років.

Підписи представників сторін та відбитки їхніх печаток містяться на останньому, четвертому аркуші договору.

Порівняння наданих сторонами примірників свідчить, що вони датовані одним днем, укладені від імені тих самих сторін, проте містять істотно відмінні умови щодо кількості та вартості продукції, строків виконання зобов`язань, відповідальності сторін і позовної давності.

При цьому останні аркуші обох примірників, на яких розміщені реквізити, підписи представників сторін та відбитки печаток, є однаковими за змістом, тоді як попередні аркуші відрізняються.

Обидва примірники договору не прошиті, а підписи представників сторін містяться лише на їхніх останніх аркушах.

4.3. Щодо обставин, установлених під час розгляду інших судових справ між сторонами.

Матеріали справи містять судові рішення у справах № 910/13106/20 та № 916/1397/18, ухвалені за результатами розгляду спорів між ТОВ «ВДС Інвест» та СТОВ «Мрія», пов`язаних із договором про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010.

Як убачається з рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 та постанови Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/13106/20, СТОВ «Мрія» звернулося з позовом до ТОВ «ВДС Інвест» про визнання недійсним договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010, посилаючись на відсутність волевиявлення щодо погодження умов договору в редакції, наданій ТОВ «ВДС Інвест», та заміну окремих його аркушів.

Під час розгляду зазначеної справи судами досліджувався договір від 04.11.2010 на восьми аркушах, останній із яких містив підпис директора СТОВ «Мрія» та відбиток печатки товариства, тоді як попередні сім аркушів підписів представників сторін не містили.

У справі № 916/1397/18, предметом якої були вимоги ТОВ «ВДС Інвест» про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договором від 04.11.2010, було проведено дві судові технічні експертизи зазначеного договору.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01.11.2018 № 8-4/1629 друковані тексти на аркушах 1– 7 та восьмому аркуші договору від 04.11.2010 нанесено за допомогою різних друкувальних пристроїв.

Згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.02.2019 № 2700/2701/19-34/5238/5259/19-34 текст аркушів 1– 7 договору виконано на одному друкувальному пристрої з лазерним способом друку, тоді як текст восьмого аркуша — на іншому. Крім того, встановлено відсутність спільної групової належності паперу та барвної речовини зазначених груп аркушів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/13106/20 позов СТОВ «Мрія» задоволено та визнано недійсним договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 04.11.2010.

Суд першої інстанції встановив, що аркуші 1– 7 договору, на яких викладено його умови, та восьмий аркуш, який містить підпис директора СТОВ «Мрія» і відбиток печатки товариства, не становлять єдиного документа, а умови щодо порядку поставки продукції, розрахунків та відповідальності сторін фактично не були погоджені СТОВ «Мрія».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 зазначене рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Водночас постановою Верховного Суду від 19.01.2022 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 залишено в силі.

Верховний Суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що наданий договір від 04.11.2010 не становить єдиного документа, а матеріали справи не містять інших доказів волевиявлення СТОВ «Мрія» на погодження умов, викладених на його перших семи аркушах.

При цьому Верховний Суд врахував, що останній аркуш договору, на якому містилися підпис директора та відбиток печатки СТОВ «Мрія», не містив посилань на істотні умови договору, дату його укладення та інші відомості, які дозволяли б ідентифікувати всі вісім аркушів як єдиний документ.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на відсутність обґрунтованих пояснень щодо причин виготовлення окремих аркушів договору за допомогою різних друкувальних пристроїв та з використанням різного паперу.

Також Верховний Суд врахував обставини відмови ТОВ «ВДС Інвест» від надання згоди на застосування окремих методів експертного дослідження, що унеможливило проведення додаткових досліджень документа.

У подальшому рішенням Господарського суду Одеської області від 18.08.2022 у справі № 916/1397/18 відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ВДС Інвест» до СТОВ «Мрія» про стягнення процентів за користування грошовими коштами, нарахованих на підставі договору від 04.11.2010.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зазначене рішення залишено без змін.

Підставою для відмови в задоволенні позову стало встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, недійсності договору від 04.11.2010, на умовах якого ґрунтувалися заявлені вимоги про стягнення процентів.

При цьому суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що ТОВ «ВДС Інвест» не надало згоди на застосування методів дослідження, які могли призвести до часткового пошкодження оригіналу договору від 04.11.2010, у зв`язку із чим відповідні додаткові експертні дослідження не були проведені.

Разом із тим із матеріалів справи № 910/13106/20 убачається, що під час її розгляду також досліджувалися відомості про існування між сторонами договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010, яким передбачалася поставка 2 142 тонн пшениці загальною вартістю 3 000 000 грн зі строком поставки до 04.12.2010.

Зазначені умови відповідають змісту договору від 02.12.2010 у редакції, наданій відповідачем у цій справі.

4.4. Щодо висновку судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 у справі призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертів поставлено питання щодо спільної групової належності паперу та барвної речовини на дев`яти аркушах договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010, наданого позивачем, одночасності виготовлення друкованого тексту на цих аркушах, можливості визначення давності його виготовлення, а також використання одного чи різних друкувальних пристроїв.

За результатами проведеного дослідження експертами КНДІСЕ Артамоновою Г.В. та Лазоренко С.О. складено висновок від 23.07.2026 № 2195/26-34.3/2196/26-32.

Як убачається зі змісту висновку, об`єктом дослідження був оригінал договору про закупівлю сільськогосподарської продукції, датованого 02.12.2010, на дев`яти аркушах, наданий позивачем — Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест».

У дослідницькій частині висновку експерти зазначили, що на дев`ятому аркуші документа, у місці розташування реквізитів сторін, містяться підписи від імені Добровольського М.П. та Зайченко, а також відбитки печаток від імені СТОВ «МРІЯ» та ТОВ «ВДС Інвест».

Під час дослідження ознак попереднього скріплення документа експертами встановлено, що вздовж лівого краю дев`яти аркушів містяться отвори, схожі на отвори від діркопробивача. Водночас на аркушах 1– 8 виявлено по одній парі наскрізних отворів від попереднього скріплення металевими скобами, тоді як на дев`ятому аркуші наявні декілька груп таких отворів.

Методом суміщення аркушів у наскрізному освітленні експерти встановили, що отвори на аркушах 1– 8 збігаються між собою та з однією із груп отворів на дев`ятому аркуші за локалізацією, кількістю і характером прояву. При цьому на дев`ятому аркуші виявлено також інші отвори, які не мають топографічного збігу з отворами на аркушах 1– 8.

На підставі зазначених ознак експерти дійшли такого висновку:

«Аналіз вище встановленого (наявність на дев`ятому аркуші декількох груп отворів, відмінних від отворів на аркушах 1-8 за локалізацією, кількістю та характером прояву) дає можливість зробити висновок про те, що аркуші з першого по восьмий включно, у Договорі про закупівлю сільськогосподарської продукції, датованому 02.12.2010, не являлись раніше аркушами 1-8 даного документу, тобто, аркуші Договору про закупівлю сільськогосподарської продукції, датованого 02.12.2010, з першого по восьмий включно, піддавались заміні».

Крім того, під час дослідження паперу експертами встановлено, що аркуші договору мають однакові лінійні розміри та середню товщину, проте відрізняються за характеристиками поверхні й елементним складом.

За результатами дослідження із застосуванням рентгенофлуоресцентного аналізу встановлено, що папір, на якому виготовлено договір, поділяється на три групи за складом: аркуші 1– 5, аркуші 6– 8 та окремо аркуш 9. Папір зазначених груп не має спільної родової належності.

Під час дослідження барвної речовини тонеру встановлено, що тонер дев`ятого аркуша за відносним кількісним елементним складом відрізняється від тонеру аркушів 1– 8, зокрема більшим вмістом кальцію та меншим вмістом заліза, кремнію і магнію.

Водночас експерти зазначили про неможливість установлення спільної групової належності барвної речовини тонеру на аркушах 1– 8 у межах неруйнівних методів дослідження.

За результатами порівняльного дослідження друкованих текстів експерти встановили розбіжності в параметрах форматування документа, морфологічній будові штрихів друкованих знаків та характері припікання тонеру.

Зокрема, друковані тексти аркушів 1– 5 мають спільні характерні ознаки, які відрізняються від ознак текстів аркушів 6– 8. Друкований текст дев`ятого аркуша, своєю чергою, відрізняється від текстів обох зазначених груп.

У зв`язку із цим експерти встановили, що друкований текст дев`ятого аркуша виконано не одночасно (не в один друкувальний цикл) з текстами інших аркушів документа. Також не в один друкувальний цикл виконано тексти аркушів 1– 5 та аркушів 6– 8.

За результатами дослідження експерти дійшли висновку, що договір від 02.12.2010 на дев`яти аркушах виготовлено за допомогою не менш ніж трьох різних друкувальних пристроїв із лазерною технологією друкування: на одному пристрої надруковано аркуші 1– 5, на другому — аркуші 6– 8, на третьому — аркуш 9.

Визначити давність виготовлення або нанесення друкованого тексту на аркушах договору експертам не вдалося у зв`язку з відсутністю у їхньому розпорядженні документів із вільними зразками друкованих текстів, необхідність надання яких зазначалася в клопотанні експертів.

Як відображено у вступній частині висновку, 02.04.2026 експерти звернулися до суду з клопотанням про надання дозволу на застосування методу вологого копіювання, вирізання фрагментів паперу та барвної речовини досліджуваного документа, а також про надання порівняльних зразків друкованих текстів для встановлення часу виготовлення документа.

Ухвалою суду від 20.05.2026 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено та запропоновано експертам провести дослідження за наявними матеріалами справи. У висновку зазначено, що у зв`язку з ненаданням дозволу на застосування відповідних методів та відсутністю порівняльних зразків експертиза виконувалася в межах наданих матеріалів і дозволів.

У підсумковій частині висновку від 23.07.2026 № 2195/26-34.3/2196/26-32 експертами встановлено:

1. Папір дев`яти аркушів договору від 02.12.2010 не має спільної родової належності та поділяється на три групи: аркуші 1– 5, аркуші 6– 8 та окремо аркуш 9.

2. Барвна речовина тонеру на аркушах 1– 8 не має спільної родової належності з барвною речовиною тонеру дев`ятого аркуша. Встановити спільну групову належність тонеру аркушів 1– 8 у межах неруйнівних методів дослідження не виявилося можливим.

3. Друкований текст дев`ятого аркуша виконано не одночасно з текстами інших аркушів документа. Також неодночасно виконано тексти аркушів 1– 5 та аркушів 6– 8. Давність виготовлення друкованого тексту встановити не вдалося через відсутність необхідних вільних зразків.

4. Договір на дев`яти аркушах виготовлено за допомогою не менш ніж трьох різних друкувальних пристроїв із лазерною технологією друкування: окремо аркуші 1– 5, аркуші 6– 8 та аркуш 9.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо доведеності укладення договору від 02.12.2010 у редакції, наданій позивачем.

Звертаючись із позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС ІНВЕСТ» визначило його підставою факт укладення між сторонами договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010, примірник якого надано позивачем на дев`яти аркушах.

За твердженням позивача, відповідно до умов зазначеного договору сторони погодили поставку 5 000 тонн пшениці за ціною 1 620 грн за тонну, загальною вартістю 8 100 000 грн, строк поставки продукції, відповідальність за порушення договірних зобов`язань, зокрема сплату 35 % річних та штрафу, а також збільшений строк позовної давності.

Саме на положення зазначеного договору позивач посилається як на правову підставу заявлених вимог про стягнення з відповідача 3 000 000 грн попередньої оплати, 3 152 876,71 грн процентів та 4 050 000 грн штрафу.

Натомість відповідач заперечує факт укладення договору від 02.12.2010 у редакції, наданій позивачем, посилаючись на те, що умови, викладені на перших восьми аркушах зазначеного документа, ним не погоджувалися. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав іншу редакцію договору від тієї самої дати, яка істотно відрізняється за змістом, зокрема щодо кількості та вартості продукції, строків її поставки й умов відповідальності.

За таких обставин до предмета доказування у цій справі належить насамперед встановлення факту укладення між сторонами договору про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 саме в редакції, наданій позивачем, та погодження сторонами умов, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Одним із доказів, що підлягають оцінці судом під час вирішення питання про укладеність договору в редакції, наданій позивачем, є висновок експертів від 23.07.2026 № 2195/26-34.3/2196/26-32, складений за результатами судової технічної експертизи документа, призначеної ухвалою суду від 09.02.2026.

Оцінюючи зазначений висновок, суд виходить із необхідності врахування всієї сукупності встановлених експертами обставин, їх взаємного зв`язку та узгодженості.

Так, експертами встановлено, що за властивостями паперу аркуші договору від 02.12.2010, наданого позивачем, належать до трьох різних груп: аркуші 1– 5, аркуші 6– 8 та аркуш 9.

При цьому дев`ятий аркуш, на якому містяться підписи представників сторін, за дослідженими властивостями паперу не належить до жодної з двох груп, до яких віднесено попередні вісім аркушів, та становить окрему групу.

Крім того, експертами встановлено відмінності матеріалів друку, використаних для виготовлення окремих аркушів договору, ознаки виконання друкованих текстів не в один друкувальний цикл та з використанням різного друкувального обладнання. Зокрема, дев`ятий аркуш відрізняється від аркушів 1– 8 за дослідженими характеристиками друку.

Крім того експертами здійснено дослідження отворів на аркушах документа.

За результатами цього дослідження експерти зазначили:

«Аналіз вище встановленого (наявність на дев`ятому аркуші декількох груп отворів, відмінних від отворів на аркушах 1-8 за локалізацією, кількістю та характером прояву) дає можливість зробити висновок про те, що аркуші з першого по восьмий включно, у Договорі про закупівлю сільськогосподарської продукції, датованому 02.12.2010, не являлись раніше аркушами 1-8 даного документу, тобто, аркуші Договору про закупівлю сільськогосподарської продукції, датованого 02.12.2010, з першого по восьмий включно, піддавались заміні».

Таким чином, висновок експертів щодо заміни аркушів 1– 8 ґрунтується на встановлених під час безпосереднього дослідження документа фізичних ознаках та узгоджується з іншими результатами експертизи, якими встановлено істотні відмінності між окремими частинами документа за властивостями паперу, матеріалами друку й особливостями їх виготовлення.

При цьому суд звертає увагу, що дев`ятий аркуш, на якому містяться підписи сторін, за сукупністю досліджених фізико-технічних характеристик відрізняється від попередніх восьми аркушів, а встановлені експертами особливості отворів підтверджують висновок про заміну аркушів 1– 8.

Суд також ураховує процесуальну поведінку позивача під час проведення судової експертизи.

Так, у судовому засіданні 20.05.2026 експерти надали пояснення щодо можливості проведення експертизи без застосування окремих методів дослідження.

Зокрема, експерт зазначила, що проведення експертизи можливе без застосування методу вологого копіювання, із використанням інших методів дослідження. Водночас експерт неодноразово наголошувала, що метод вологого копіювання не має руйнівних наслідків для документа, оскільки площа контакту є мінімальною, а відповідний метод передбачає взаємодію лише з текстом документа.

Щодо проведення дослідження без вирізання фрагментів паперу та барвної речовини експерт також підтвердила таку можливість, проте зауважила, що незастосування зазначеного методу може унеможливити надання категоричних відповідей на поставлені питання.

Крім того, експерт пояснила, що без надання порівняльних матеріалів неможливо відповісти на питання щодо давності виготовлення документа. Стосовно одночасності друкування експерт роз`яснила, що вона передбачає єдиний друкувальний цикл, який у цьому випадку відсутній.

Незважаючи на зазначені роз`яснення, представник позивача в судовому засіданні повідомив про відсутність згоди позивача на застосування методів вологого копіювання та вирізання фрагментів паперу і барвної речовини, а також про те, що позивач не надаватиме документів як порівняльних матеріалів.

Суд ураховує зазначені обставини під час оцінки доводів позивача щодо неповноти експертного дослідження. При цьому відмова позивача від застосування запропонованих методів не розцінюється судом як самостійний доказ заміни аркушів договору.

Водночас неможливість установлення експертами абсолютного часу виготовлення документа та надання категоричних відповідей на окремі питання зумовлена, зокрема, обмеженнями проведення дослідження, про які експерти завчасно повідомили суд та учасників справи.

За таких обставин зазначені обмеження самі собою не спростовують установлених експертами результатів дослідження властивостей паперу, матеріалів друку та отворів на аркушах документа, зокрема висновку про заміну аркушів 1– 8 договору.

Суд не встановив суперечностей між наведеними результатами експертного дослідження, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку щодо заміни аркушів. Інших доказів, які б спростовували відповідні встановлені експертами обставини, матеріали справи не містять.

Водночас на підтвердження укладення договору саме в редакції, наданій позивачем, останній посилається на наявність підписів представників сторін на дев`ятому аркуші документа та факт перерахування відповідачу 3 000 000 грн.

Однак наявність підписів на дев`ятому аркуші, з огляду на встановлені експертами обставини заміни попередніх восьми аркушів, сама собою не підтверджує того, що під час підписання документа сторони погодили саме ті умови, які викладені на аркушах 1– 8 наданого позивачем примірника договору.

Факт перерахування відповідачу 3 000 000 грн підтверджує здійснення платежу, однак сам собою не доводить, що його здійснено на виконання договору саме в редакції, наданій позивачем. Належність цього платежу до спірних правовідносин підлягає оцінці з урахуванням інших договірних відносин між сторонами.

Отже, оцінивши наявні у справі докази окремо та в їх сукупності, з урахуванням стандарту вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 ГПК України, суд доходить висновку, що докази, які свідчать про відсутність єдності документа, наданого позивачем як договір від 02.12.2010 на дев`яти аркушах, є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження того, що всі аркуші цього документа становили єдиний документ на момент його підписання сторонами.

За таких обставин суд вважає недоведеним, що аркуші 1– 8 договору в редакції, наданій позивачем, разом із дев`ятим аркушем, на якому містяться підписи сторін, становили єдиний документ, зміст якого був погоджений сторонами.

5.2. Щодо правових наслідків установлених обставин для укладеності договору.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Письмовий правочин має бути підписаний його стороною (сторонами).

Отже, для встановлення факту укладення договору визначальним є не лише існування документа з підписами сторін, а й підтвердження того, що відповідні підписи засвідчують волевиявлення сторін на погодження саме тих умов, які становлять зміст договору.

У постанові від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що основним критерієм розмежування укладених і неукладених правочинів є факт вираження сторонами правочину їхнього волевиявлення як зовнішньої об`єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій для зміни цивільних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що підпис сторони на письмовому правочині має підтверджувати її волевиявлення на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відсутність або підроблення підпису сторони створює презумпцію відсутності такого волевиявлення, яка може бути спростована письмовими та іншими доказами, що підтверджують фактичне погодження стороною умов правочину.

Водночас за відсутності доказів фактичного вчинення правочину, зокрема вираження сторонами волевиявлення на його укладення, узгодження істотних умов або виконання сторонами відповідних домовленостей, наслідком є неукладеність договору, що ґрунтується на положеннях частини першої статті 638 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду розмежувала неукладеність і недійсність правочину, зазначивши, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним або вважатися нікчемним, оскільки недійсність передбачає існування правочину, щодо якого було виражено волевиявлення сторін.

У постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду також наголосила на значенні погодження сторонами істотних умов договору для встановлення факту його укладення.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не регулюють спірних правовідносин.

Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним, а наслідки недійсності правочину не застосовуються до договору, який не було укладено.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що визнання договору неукладеним не є самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів, установленим законом. Проте суд може встановити обставину неукладеності договору під час вирішення спору про захист порушеного права, якщо відповідне питання має значення для вирішення спору.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених обставин цієї справи, суд зазначає, що наявність підписів представників сторін на дев`ятому аркуші договору від 02.12.2010 сама собою не підтверджує волевиявлення відповідача на погодження умов, викладених на попередніх восьми аркушах. Установлені експертами ознаки заміни аркушів 1– 8 у сукупності з іншими доказами не дають підстав вважати доведеним, що підписи представників сторін засвідчували погодження саме тих умов, які викладені на цих аркушах наданого позивачем документа.

За таких обставин підписи на дев`ятому аркуші не можуть вважатися достатнім доказом погодження сторонами умов щодо предмета договору, кількості та вартості продукції, строків її поставки, відповідальності за порушення зобов`язань та інших положень, викладених на аркушах 1–8.

При цьому інших належних та більш вірогідних доказів, які б підтверджували волевиявлення відповідача на погодження саме цих умов, позивачем не надано.

Подібний правовий висновок щодо необхідності підтвердження волевиявлення сторони на погодження умов, викладених на попередніх аркушах документа, за наявності підписів лише на його останньому аркуші та встановлених обставин відсутності єдності документа, викладено Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/13106/20.

Отже, враховуючи встановлену судом відсутність єдності документа, наданого позивачем як договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 на дев`яти аркушах, та відсутність інших доказів погодження відповідачем умов, викладених на його аркушах 1– 8, суд доходить висновку про недоведеність досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору саме в редакції, наданій позивачем.

Відтак суд вважає договір про закупівлю сільськогосподарської продукції від 02.12.2010 у редакції, наданій позивачем, неукладеним, а тому викладені в ньому умови про сплату процентів та штрафу не можуть бути підставою для задоволення відповідних позовних вимог.

Щодо вимоги про повернення 3 000 000 грн попередньої оплати суд ураховує, що між сторонами існували й інші договірні відносини. Зокрема, під час розгляду справи № 910/13106/20 встановлювалися обставини існування договору від 02.12.2010 щодо поставки 2 142 тонн пшениці, загальну вартість якої в тексті договору визначено в сумі 3 000 000 грн, зі строком поставки до 04.12.2010. Відповідний примірник договору надано відповідачем і в цій справі.

За наявності різних договірних відносин між сторонами збіг дати договору та суми платежу сам собою не доводить, що платіжним дорученням № 863 від 03.12.2010 здійснено попередню оплату саме за договором на умовах, покладених позивачем в основу цього позову.

Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належності сплачених 3 000 000 грн саме до правовідносин, які є предметом розгляду в цій справі, та виникнення у відповідача обов`язку повернути ці кошти з наведених у позові фактичних підстав.

Отже у задоволенні вимоги про повернення 3 000 000 грн слід також відмовити.

5.3. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідачем під час розгляду справи заявлено про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Водночас застосування наслідків спливу позовної давності можливе за умови встановлення судом наявності порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту. У разі встановлення необґрунтованості позовних вимог суд відмовляє в їх задоволенні саме з підстав недоведеності порушення відповідного права, без застосування наслідків спливу позовної давності.

Оскільки позивач не довів погодження умов про сплату заявлених процентів та штрафу, а також належності платежу в сумі 3 000 000 грн до спірних правовідносин і виникнення обов`язку відповідача повернути його з наведених у позові фактичних підстав, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість, без застосування наслідків спливу позовної давності.

5.4. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Як встановлено судом, у межах розгляду цієї справи проведено судову технічну експертизу документа, за результатами якої складено висновок експертів від 23.07.2026 № 2195/26-34.3/2196/26-32.

Витрати на проведення зазначеної експертизи в розмірі 40 762,89 грн понесені відповідачем — Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією.

Експертизу призначено судом для перевірки документа, на якому ґрунтувалися позовні вимоги. Її результати мають значення для вирішення спору та враховані судом під час оцінки доказів. Отже, витрати на проведення експертизи безпосередньо пов`язані з розглядом справи, були необхідними та підтверджені документально.

Ураховуючи відмову в задоволенні позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про покладення зазначених витрат на позивача та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС ІНВЕСТ» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ» 40 762,89 грн витрат на проведення судової експертизи.

З огляду на відмову в позові в повному обсязі витрати зі сплати судового збору за подання позову відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» про стягнення 10 202 876,71 грн, з яких 3 000 000 грн попередньої оплати, 3 152 876,71 грн процентів за користування грошовими коштами та 4 050 000 грн штрафу, відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДС Інвест» (04210, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 14-Г, літ. А) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» (67942, Одеська область, Окнянський район, с. Новосамарка) 40 762 (сорок тисяч сімсот шістдесят дві) грн 89 коп. витрат на проведення судової експертизи.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська