Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №916/4815/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/4815/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Чуйко О.О.

розглянувши справу за позовом: Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” (вул. Павлівська, буд. 29, м. Київ, 01135)

до відповідача: Приватного підприємства “Вторіс” (вул. Космонавтів, 32, м. Одеса, 65078)

про стягнення 2016972,61 грн та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Уртаєв О.І.;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Державна судноплавна компанія “Чорноморське морське пароплавство” звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Вторіс”, в якій, згідно з поданою заявою про зміну предмету позову (а.с. 57-59, т.2), просить суд:

- стягнути з Приватного підприємство «Вторіс» на користь Держаної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» основну заборгованість у сумі: 1) 215898,85 грн гривень за договором № ДПС-92/17 від 01.05.2017; 2) 330076,71 грн за договором № ДПС-93/17 від 01.05.2017; 3) 660129,40 грн за договором № ДПС-141/18 від 01.09.2018;

- стягнути з Приватного підприємство «Вторіс» на користь Держаної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» штрафні санкції, а саме: 1) за договором № ДПС-92/17 від 01.05.2017: подвійна облікова ставка НБУ - 74315,53 грн, інфляційне збільшення - 98091,44 грн, 3 % річних - 22525,27 грн; 2) за договором № ДПС-93/17 від 01.05.2017: подвійна облікова ставка НБУ - 86524,04 грн, інфляційне збільшення - 105744,61 грн, 3 % річних - 24634,18 грн; 3) за договором № 141/18 від 01.09.2018: подвійна облікова ставка НБУ - 170885,69 грн, інфляційне збільшення - 183540,71 грн, 3 % річних - 44606,18 грн;

- зобов`язати Приватне підприємство «Вторіс» вивільнити від майна об`єкти: відкриту територію, загальною площею 150 кв.м, яка зареєстрована за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; бокс № 40, площею 93,5 кв.м., зареєстрованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; приміщення в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А.

Позиції учасників справи

Як прояснює позивач, між сторонами у справі були укладені три договори, за умовами яких позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги з розміщення та зберігання майна відповідача на території, що належить позивачу. Позивач вказує, що після закінчення договору правовідносини сторін фактично не припинились, відповідач не вилучив власне майно з території позивача, продовжив користуватись послугами за договорами, проте не виконує обов`язку зі сплати вартості таких послуг, а також порушує умови договорів в частині дотримання правил протипожежної безпеки та санітарних правил. Також позивач зазначає, що ним визнається обставина укладення всіх трьох договорів з ПП «Вторіс» та факт здійснення господарських операцій за кожним із них, водночас, оформлення первинних документів (зокрема, рахунків та актів приймання-передачі послуг) здійснювалося лише в межах договору № ДПС-141/18, а такий підхід був обумовлений виключно вимогами податкового законодавства України, зокрема правилом «першої події», закріпленим у ч. 1 ст. 187 Податкового кодексу України.

08.06.2026 позивачем були подані суду додаткові письмові пояснення (а.с. 85-88, т.2), в яких останній наголосив на тому, що за своєю правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами зберігання, що регулюються Главою 66 ЦК України, умови щодо самостійного прибирання відповідачем території та оплати ним електроенергії обумовлені специфікою виконання цих договорів та повністю відповідають положенням ч. 1 ст. 947 ЦК України. Також позивачем наголошено, що спірні правовідносини мали динамічний характер, відповідач щоденно здійснював ротацію переданого на зберігання майна, при цьому позивач не втрачав контролю над загальним об`єктом, не передавав приміщення у повне та ізольоване володіння іншій стороні. Водночас, як наголошує позивач, у зв`язку з тим, що працівники відповідача перебували на об`єкті майже безперервно, останні використовували електричну енергію для власної техніки, а тому сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили, що ці витрати покладаються на відповідача та з цих же підстав сторони погодили обов`язок відповідача здійснювати прибирання території, що відповідає положенням ч. 1 ст. 947 ЦК України.

Крім цього, позивачем були подані суду додаткові письмові пояснення 24.09.2026 (а.с. 126-133, т.2), в яких останнім повідомив суду, що конкретний перелік та вид майна, яке передавалось на зберігання, в актах приймання-передачі сторонами не зазначався, оскільки об`єктом зберігання виступала вторинна сировина (металева та паперова), а специфіка даного майна полягає в тому, що воно за своїми природою та сутністю є майном, визначеним родовими ознаками, а не індивідуально визначеними речами. За таких обставин та враховуючи регулярності ввезення та вивезення майна, позивач зауважує, що при укладенні договорів та підписанні актів приймання-передачі сторони виходили із загального обсягу та характеру переданого на зберігання майна, а не як окремого специфікованого переліку конкретних предметів. Щодо методики розрахунку плати за договорами позивач пояснив, що відповідна документація не зберіглась у зв`язку з захопленням приміщень позивача невідомими особами наприкінці 2021 року та влучанням безпілотника у 2025 році в умовах воєнної агресії рф проти України, при цьому позивач посилається на те, що сторони керувались принципом свободи договору при визначені вартості послуг із зберігання майна. Додатково позивач зауважив, що відповідач здійснював оплату у 2019 році, чим підтвердив факт належного виконання позивачем умов договорів.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 (суддя Павленко Н.А.) позовну заяву Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4815/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 29 грудня 2025 року об 11:40.

Ухвалою суду від 11.12.2025 було внесено виправлення до вступної частини ухвали суду від 08.12.2025 шляхом зазначення правильного предмету спору - «про стягнення 2016972,61 грн та зобов`язання вчинити певні дії» та правильної юридичної адреси - вул. Павлівська, буд. 29, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 01125614.

Також, ухвалою суду від 11.12.2025 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.12.2025 № 373 було призначено повторний автоматичний розподіл цієї судової справи, у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду від 16.12.2025 № 28-к судді Павленко Н.А. зі штату суду відповідно до Указу Президента України від 13.12.2025 № 943/2025 "Про призначення судді", статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025, справу № 916/4815/25 передано на розгляд судді Бездолі Д.О.

Ухвалою суду від 22.12.2025 суддею Бездолею Д.О. справу № 916/4815/25 було прийнято до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати спочатку; призначено у справі підготовче засідання на 22 січня 2026 року о 10:30.

Також, ухвалою суду від 22.12.2025 суд повернув позивачу заяву за вх. ГСОО № 2-1998/25 від 18.12.2025 про забезпечення позову у справі № 916/4815/25.

Ухвалою суду від 09.01.2026 судом було частково задоволено заяву Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” за вх. ГСОО № 2-14/26 від 07.01.2026 про забезпечення позову у справі № 916/4815/25.

Підготовче засідання 22.01.2026 о 10:30 не відбулось, у зв`язку з розгерметизацією системи опалення в адміністративній будівлі суду, про що складено відповідний акт. Ухвалою суду від 26.01.2026 судом було призначено підготовче засідання у справі на 12 лютого 2026 року об 11:00.

12.02.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 10 березня 2026 року об 11:30.

У зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відрядженні з 09.03.2026 по 13.03.2026, ухвалою суду від 05.03.2026 підготовче засідання у справі було перенесено на 24 березня 2026 року об 11:30.

24.03.2026 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21 квітня 2026 року о 10:00.

21.04.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 19 травня 2026 року о 10:00.

19.05.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 11 червня 2026 року о 12:30.

11.06.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 30 червня 2026 року о 15:30.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позовна заява Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” була подана без додержання вимог ст. 162 ГПК України, у зв`язку з неподанням позивачем обґрунтованого розрахунку суми основного боргу. З огляду на вказане, суд протокольною ухвалою від 30.06.2026 залишив позовну заяву Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків – до 06.07.2026.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 07.07.2026 судом було постановлено продовжити розгляд справи № 916/45815/25 та призначити засідання суду у справі на 28 серпня 2026 року о 14:00. При цьому, при визначені дати судового засідання, суд врахував необхідність завчасного повідомлення сторін про розгляд справи та перебування судді у відпустці з 20.07.2026 по 27.08.2026 включно.

28.08.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 17 вересня 2026 року об 11:00, 17.09.2026 - до 02 жовтня 2026 року о 10:00 та 02.10.2026 - до 20 жовтня 2026 року о 10:00.

У судовому засіданні 20.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

01.05.2017 між Державною судноплавною компанією “Чорноморське морське пароплавство” (виконавець) та Приватним підприємством “Вторіс” (власник) був укладений договір № ДПС-92/17 (а.с. 14-16, т.1), згідно з п. 1.1. якого виконавець надає власнику послугу з розміщення майна на своїй спеціально визначеній для цієї мети відкритій території дільниці «Автогосподарство» ДСК ЧМП», за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22а, а власник зобов`язуються оплачувати послуги за розміщення свого майна згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору для розміщення майна власника виконавець виділяє спеціально визначену для цієї мети відкриту територію, загальною площею 150 кв.м, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22а, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1, а.с. – 17, т.1).

Пунктом 1.3. договору визначено, що власник приймає послуги з розміщення майна на умовах, зазначених у договорі, але не раніше підписання сторонами даного договору та акту приймання-передавання відкритої території, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2).

За умовами п. 2.1. договору власник зобов`язаний: надати виконавцю копії документів, що підтверджують право власності на майно; надати виконавцю перелік осіб (з примірниками підписів), які мають право доступу до майна, що належить власнику; використовувати виділену територію відповідно до умов цього договору і призначенню та дотримуватися правил пропускного режиму, діючих на території дільниці «Автогосподарство» ДСК «ЧМП»; оплачувати надання послуг по розміщенню майна та інші платежі, передбачені умовами цього договору, вчасно і в повному обсязі. Сплачувати виставлені виконавцем рахунки на передплату електроенергії за наступний місяць протягом трьох банківських днів поточного місяця згідно з розмірами вартості спожитої електроенергії в попередньому місяці за тарифами ПАО «Одесаобленерго»; власник та його персонал зобов`язані утримувати виділену територію та розташоване на ній майно в стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами, здійснювати заходи пожежної безпеки, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з діючим законодавством України; відповідати за наслідки, що виникли внаслідок порушень правил охорони праці, технічної експлуатації обладнання, пожежної безпеки при виконанні робіт персоналом власника, як на виділеній території, так і на території дільниці «Автогосподарство» ДСК «ЧМП»; в термін 2-ох робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими власником та підлягають оплаті в повному обсязі; при внесенні змін в статутні документи, зокрема при зміні статусу платника податків, повідомити виконавця, надавши йому копії відповідних документів; самостійно і за свій рахунок забезпечувати прибирання виділеної території; на підставі наданої власником заяви згідно з п. 2.2.1. та при необхідності підключення електрообладнання, узгоджувати допустиму потужність обладнання, обов`язково в письмовому вигляді з технічною службою ДСК «ЧМП»; не допускати знаходження своїх працівників на території дільниці Автогосподарство» ДСК «ЧМП» в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння; не розміщувати на території, яка надана для розміщення майна, устаткування, механізми, інвентар та матеріали, які не є сумісними з цільовим призначенням, передбаченим цим договором; самостійно слідкувати за цілісністю свого майна.

Пунктом 2.2. договору визначено, що власник має право: при необхідності отримання власником додаткових послуг, а саме: енергопостачання, водопостачання, вивіз додаткових твердих побутових відходів, власник повинен надати письмову заяву виконавцю з переліком необхідних додаткових послуг; у разі наявності у власника наміру скористатися переважним правом на укладання договору на надання послуг по розміщенню майна на новий строк, письмово повідомити про це виконавця за 30 днів до спливу строку дії цього договору; користуватися послугами відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору виконавець зобов`язаний: не вчиняти дій, які б перешкоджали власнику використовувати виділену територію на умовах даного договору; протягом терміну дії договору пропускати осіб на територію дільниці «Автогосподарство» згідно з наданим переліком власника майна; призначити відповідальну особу для праці з власником майна.

Відповідно до п. 3.1.-3.4. договору за послуги з розташування майна власник щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п. 3.3. цього договору, на розрахунковий рахунок чи вноситься до каси виконавця, згідно щомісячно виставленим рахункам не пізніше 25-го числа попереднього місяця. Власник повинен самостійно одержати від виконавця оформлений рахунок та акт викопаних робіт. Оплата повинна бути здійснена протягом 5-ти календарних днів від дати виставлення рахунку. Зобов`язання власника зі сплати за договором забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому ніж плата за перший та за останній місяць, протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Послуги по розміщенню майна на виділеній території оплачується із розрахунку 15,00 грн за 1 кв.м з ПДВ з урахуванням індексу інфляції. Вартість послуг за цим договором складає 2250,00 грн в місяць з ПДВ. Базовий місяць для розрахунку індексу інфляції - травень 2017 року. Плата визначена у цьому пункті щомісяця коригується на офіційно встановлений індекс інфляції. Вартість послуг за цим договором може бути переглянута у разі зміни тарифів, рівня цін на енергоносії, заробітної плати та в інших випадках, передбачених чинним законодавством, що збільшує витрати виконавця. Зміна розміру плати оформляється додатковою угодою сторін.

Згідно з п. 3.5. договору вартість спожитої активної та реактивної електроенергії сплачується власником авансовим платежем по окремих рахунках виставлених виконавцем по її фактичному використанню в попередньому місяці згідно тарифів енергопостачальної організації, діючих на час виставлення рахунку. Окрім рахунку на передплату за наступний місяць власнику надається акт про фактично спожиту електроенергію за попередній місяць. Додатково надані послуги, що пов`язані із забезпеченням експлуатації майна власника, оплачуються по факту споживання, згідно окремих рахунків та актів виконаних робіт, підписаних сторонами, виставлених згідно діючим нормам або узгодженого розрахунку щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.6. договору якщо власник до 1-го числа наступного за звітним допустить прострочення платежу або перерахування суми по розміщенню майна не в повному розмірі, відповідно до п. 3.3. договору, з власника стягується пеня на користь виконавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення та 3% річних від простроченої суми. При затриманні власником оплати виставлених рахунків за надані послуги більше одного місяця, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, стягнувши понесенні збитки з власника.

Пунктом 3.8. договору визначено, що у разі не підписання власником зазначених в цьому розділі актів та/або їх не повернення виконавцю, послуги по розташуванню майна та розмір компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги вважаються прийнятими власником без зауважень та підлягають оплаті в розмірі, у строки та в порядку, визначеним цим договором. Крім того, сторони погоджуються, що виконавець має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання підписати акти, з метою захисту свого порушеного права.

Згідно з п. 3.9. договору плата за надання послуг по розміщенню майна, компенсація комунальних та експлуатаційних послуг сплачуються власником до дня фактичного повернення відкритої території. Підставою для припинення нарахування плати та компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги за цим договором є фактичне повернення відкритої території виконавцю та підписання сторонами акту повернення-приймання відкритої території. Виконавець залишає за собою право змінювати розмір ставки плати за надання послуг по розміщенню майна з письмовим повідомленням про це власника за 1 один календарний місяць.

За умовами п. 4.6. договору виконавець жодним чином не відповідає за схоронність, цілісність та комплектність майна власника, а також не несе відповідальності за його псування, пошкодження або відсутність.

Пунктом 7.1. договору погоджено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2017.

Відповідно до п. 8.4. договору адреса відкритої території, яка надається для послуг по розміщенню майна за даним договором, не може бути використана як адреса місцезнаходження власника.

01.05.2017 між сторонами у справі був підписаний акт приймання-передачі (а.с. 17-зворотна сторінка, т.1), згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у користування відкриту територію, площею 150 кв.м, що знаходиться на території дільниці «Автогосподарство» ДСК «ЧМП», за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22а, та надається відповідачу для розміщення власного майна. При цьому в акті не вказано майно, яке розміщується на вказаній відкритій території.

Також, 01.05.2017 між Державною судноплавною компанією “Чорноморське морське пароплавство” (зберігач) та Приватним підприємством “Вторіс” (поклажодавець) був укладений договір № ДПС-93/17 (а.с. 18-20, т.1), предметом якого є зобов`язання зберігача за оплату здійснювати зберігання майна, переданого поклажодавцем і повернути прийняте майно в схоронності.

За умовами п. 2.1., 2.2. договору зберігач приймає майно поклажодавця за кількістю та переліком, вказаними в акті приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Зберігання здійснюється в боксі № 40, площею 93,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22-А.

Відповідно до п. 3.1. договору поклажодавець зобов`язаний: надати зберігачу перелік осіб, які мають право доступу до майна, що належить поклажодавцеві; оплачувати надання послуг по зберіганню майна та інші платежі, передбачені умовами цього договору, вчасно і в повному обсязі; поклажодавець зобов`язаний дотримуватись правил передбачених санітарними та протипожежними нормами, дотримуватись вимог охорони праці в приміщеннях, в яких розташовано майно, нести відповідальність за їх порушення згідно діючого законодавства України; відповідати за наслідки, що виникли в наслідок порушень правил охорони праці, пожежної безпеки, технічної експлуатації обладнання поклажодавцем на території ДСК «ЧМП; в термін 5-ти робочих днів, з дня отримання акту виконаних робіт наданих послуг, направити зберігачу підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими поклажодавцем і підлягають оплаті в повному обсязі; у разі якщо зберігач, з метою схоронності переданого йому на зберігання майна, надає додаткові послуги, поклажодавець зобов`язується оплачувати надані послуги на підставі показників лічильників і відповідних тарифів щомісяця до 5-го числа, при їх відсутності, сплата поклажодавцем за надані послуги розраховується на підставі розрахункового електро/водо споживання.

За умовами п. 3.2. договору зберігач зобов`язаний: забезпечити належні умови зберігання майна в період дії договору; в термін дії договору пропускати осіб на територію ДСК «ЧМП» згідно наданого переліку поклажодавцем майна; призначити відповідальну особу для співпраці з поклажодавцем; повернути майно у встановлені терміни або на вимогу поклажодавця.

Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору за зберігання майна поклажодавець проводить плату у сумі 2805,00 грн з ПДВ в місяць, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок чи вносять до каси зберігача згідно щомісячно виставленим рахункам не пізніше 25-го числа попереднього місяця. Поклажодавець повинен самостійно одержати від зберігача оформлений рахунок та акт виконаних робіт. Оплата повинна бути здійснена протягом 5-ти календарних днів від дати виставлення рахунку. Базовий місяць для розрахунку індексу інфляції - травень 2017 року. Плата визначена у цьому пункті щомісяця коригується на офіційно встановлений індекс інфляції. Поклажодавець сплачує авансований платіж в розмірі не меншому ніж плата за один місяць зберігання за цим договором, яка вноситься в рахунок плати за останній місяць, протягом місяця з моменту підписання даного договору на розрахунковий рахунок зберігача. Вартість послуг за цим договором може бути переглянута у разі зміни тарифів, рівня цін на енергоносії, заробітної плати та інших випадків, передбачених чинним законодавством, що збільшує витрати зберігача. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою до даного договору. Поклажодавець додатково оплачує послуги, надані згідно п. 3.1.6. даного договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати, згідно з п. 4.2. даного договору, поклажодавець оплачує зберігачеві пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми. При затримці поклажодавцем оплати виставлених зберігачем рахунків за надані послуги більше місяця, зберігач має право розірвати договір в односторонньому порядку, стягнувши понесені збитки, в тому числі упущену вигоду.

Відповідно до п. 5.5. договору зберігач жодним чином не відповідає за схоронність, цілісність та комплектність майна поклажодавця, а також не несе відповідальності за його псування, пошкодження або відсутність.

У п. 10.2. договору сторони встановили термін його дії до 31.12.2017.

01.05.2017 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі до договору зберігання № ДПС-93/17 (а.с. 20-зворотна сторінка, т.1), за формою якого мав бути визначений перелік майна, що передається для зберігання у Боксі № 40, площею 93,5 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22-А, проте такий перелік в акті відсутній.

Далі, 01.09.2018 між позивачем (виконавець) та відповідачем (власник) був укладений договір № ДПС-141/18 (а.с. 21-23, т.1), згідно з п. 1.1. якого виконавець надає власнику послугу з розміщення майна в приміщеннях, розташованих в будівлі «С» загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-А, а власник зобов`язується оплачувати послуги за розміщення свого майна згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. договору для розміщення майна власника виконавець виділяє приміщення, розташовані в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 22-А, згідно з планом розташування, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1). Власник приймає послуги з розміщення майна на умовах, зазначених у договорі, але не раніше підписання сторонами даного договору та акту приймання-передавання приміщень, розташованих в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2).

За умовами п. 2.1. договору власник зобов`язаний: надати виконавцю копії документів, що підтверджують право власності на майно; надати виконавцю перелік осіб (з примірниками підписів), які мають право доступу до майна, що належить власнику; використовувати приміщення, розташовані в будівлі «С», відповідно до умов цього договору і по призначенню та дотримуватися правил пропускного режиму, діючих на території ДСК «ЧМП»; оплачувати надання послуг по розміщенню майна та інші платежі, передбачені умовами цього договору, вчасно і в повному обсязі; власник зобов`язаний протягом 2 днів з моменту підписання договору призначити відповідальну особу за надання інформації стосовно договірних величин споживання електричної енергії та письмово повідомити ДСК «ЧМП»; власник та його персонал зобов`язані утримувати приміщення, розташовані в будівлі «С», у стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами, здійснювати заходи пожежної безпеки, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно з діючим законодавством України; відповідати за наслідки, що виникли в наслідок порушень правил охорони праці, технічної експлуатації обладнання, пожежної безпеки при виконанні робіт персоналом власника, як в приміщеннях, розташованих в будівлі «С», так і на території ДСК «ЧМП»; в термін 2-ох робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт (наданих послуг), направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі не повернення оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими власником та підлягають оплаті в повному обсязі; при внесенні змін в статутні документи, зокрема, при зміні статусу платника податків, повідомити виконавця, надавши йому копії відповідних документів; самостійно і за свій рахунок забезпечувати прибирання виділеної території; на підставі наданої власником заяви згідно з п. 2.2.1. та при необхідності підключення електрообладнання, узгоджувати допустиму потужність обладнання, обов`язково в письмовому вигляді з технічною службою ДСК «ЧМП»; не допускати знаходження своїх працівників на території ДСК «ЧМП» в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння; не розміщувати на території, яка надана для розміщення майна, устаткування механізми, інвентар та матеріали, які не є сумісними з цільовим призначенням, передбаченим цим договором; самостійно слідкувати за цілісністю свого майна; підписувати акти виконаних робіт протягом 10 календарних днів з дати їх отримання або надати обґрунтовану відмову від його підписання.

Згідно з п. 2.2. договору власник має право при необхідності отримання власником додаткових послуг, а саме: енергопостачання, водопостачання, вивіз додаткових твердих побутових відходів, власник повинен надати письмову заяву виконавцю з переліком необхідних додаткових послуг. У разі наявності у власника наміру скористатися переважним правом на укладання договору на надання послуг по розміщенню майна на новий строк письмово повідомити про це виконавця за 1 (один) місяць до спливу строку дії цього договору. Користуватися послугами відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору виконавець зобов`язаний: не вчиняти дій, які б перешкоджали власнику використовувати виділену територію на умовах даного договору; протягом терміну дії договору пропускати осіб на територію ДСК «ЧМП» згідно з наданими власником переліку; призначити відповідальну особу для праці з власником.

Пунктом 2.4. договору визначено, що виконавець має право: виконавець вправі вимагати від власника оплати за надання йому згідно даного договору послуг в розмірі та в строки, встановлені цим договором; при отримані заяви про надання додаткових послуг надати заявлені послуги при наявності можливостей з їх надання.

Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.3. за послуги з розташування майна власник щомісяця сплачує платіж, шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п. 3.3. цього договору на розрахунковий рахунок виконавця, згідно щомісячно виставленим рахункам не пізніше 25-го числа попереднього місяця. Власник повинен самостійно одержати від виконавця оформлений рахунок та акт виконаних робіт. Оплата повинна бути здійснена протягом 5-ти календарних днів від дати виставлення рахунку. Зобов`язання власника зі сплати за договором забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому ніж плата за перший та за останній місяць, протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору на розрахунковий рахунок виконавця. Вартість послуг за цим договором складає 6175,00 грн в місяць з ПДВ з урахуванням індексу інфляції. Базовий місяць для розрахунку індексу інфляції – вересень 2018 року. Плата, визначена у цьому пункті, щомісяця коригується на офіційно встановлений індекс інфляції поточного місяця.

Пунктом 3.5. договору визначено, що постачальник енергії – енергопостачальна організація (ПАТ «Одесаобленерго»), яка здійснює комплекс технічних засобів і організаційних заходів для забезпечення споживачів електроенергією. Всі взаємовідносини сторін, що стосуються взаєморозрахунків з електричної енергії та інших питань, що не передбачені цим договором, регулюються договором постачальника. Оплата послуг по використанню електричної енергії здійснюється власником протягом 3 банківських днів з дати виставлених рахунків енергопостачальною організацією, але не пізніше 15 числа поточного місяця та у відповідності з договірними величинами, заявленими власником. Якщо гранична дата оплати послуг за користування електричною енергією випадає на вихідний, неробочий чи святковий день, то плата здійснюється до них.

Відповідно до п. 3.7. договору у разі порушення термінів оплати послуг, визначених п. 3.5. договору, сплата послуг відбувається за рахунок авансового внеску, здійсненого за останній місяць. Для подальшого користування послугами енергопостачальної організації, власник здійснює оплату в розмірі використаного авансового внеску за останній місяць та передплату на наступний місяць згідно встановленого ліміту.

Згідно з п. 3.9. договору якщо власник до 1-го числа наступного за звітним допустить прострочення платежу або перерахування суми по розміщенню майна не в повному розмірі, відповідно до п. 3.3. договору, з власника стягується пеня на користь виконавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення та 3% річних від простроченої суми. При затриманні власником оплати виставлених рахунків за надані послуги більш одного місяця, виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку з повідомленням сторін за 20 календарних днів з дати направлення листа, стягнувши понесенні збитки з власника.

Відповідно до п. 3.11. договору у разі непідписання власником зазначених в цьому розділі актів у встановлений п. 2.1.15. строк та/або їх неповернення виконавцю без обґрунтованої відмови від підписання, послуги по розташуванню майна та розмір компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги вважаються прийнятими власником без зауважень та підлягають оплаті в розмірі, у строки та в порядку, визначеному цим договором. Крім того, сторони погоджуються, що виконавець має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання підписати акти з метою захисту свого порушеного права.

Пунктом 3.12. договору визначено, що плата за надання послуг по розміщенню майна, компенсація комунальних та експлуатаційних послуг сплачуються власником до дня фактичного приміщень, розташованих в будівлі «С». Підставою для припинення нарахування плати та компенсації за експлуатаційні та комунальні послуги за цим договором є фактичне повернення приміщень, розташованих в будівлі «С» виконавцю та підписання сторонами акту повернення-приймання приміщень, розташованих в будівлі «С».

Відповідно до п. 4.6. договору виконавець жодним чином не відповідає за схоронність, цілісність та комплектність майна власника, а також не несе відповідальності за його псування, пошкодження або відсутність.

Згідно з п. 7.1. договору останній діє з моменту його підписання та укладається на строк до 31.12.2018.

За актом прийому-передачі від 01.09.2018 позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення, розташовані у будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м, що розташовані на території ДСК «ЧМП», за адресою: м. Одеса, вул. Тираспільське шосе, 22-А, які надаються відповідачу для розміщення власного майна. При цьому в акті не вказано майно, яке розміщується у вказаному приміщенні.

Як пояснює позивач, після закінчення строку дії вищевказаних трьох договорів, відповідач не звільнив територію позивача від власного майна, а на підтвердження цих обставин позивач надав суду такі докази:

- акт обстеження від 20.11.2025 (а.с. 98, т.1), складений працівниками позивача, яким засвідчено факт наявності майна відповідача на об`єктах, що належать позивачу, а також наявність, крім майна відповідача, сторонніх речей;

- рапорт Панова Ю.І. від 20.11.2025, який виконує обов`язки охоронця об`єктів позивача, за адресою: вул. Тираспільське шосе, 22-А, м. Одеса та засвідчив, що ним особисто щомісячно здійснювалась доставка актів наданих послуг та рахунків відповідачу за укладеними з позивачем договорами. Також охоронцем вказано, що майно відповідача продовжує перебувати на об`єкта позивача;

- складені Державною екологічною інспекцією Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) матеріали за результатом отриманого повідомлення щодо вчинення відповідачем правопорушень, що пов`язані зі спричиненням шкоди навколишньому природному середовищу (а.с. 102-126, т.1). Зі змісту листа екологічної інспекції від 26.11.2025 № 5767/21 на запит позивача вбачається, що посадовими особами інспекції мав бути проведений позапланових захід державного нагляду (контролю) господарської діяльності відповідача, за адресою: вул. Тираспольське шосе, 22-А, м. Одеса, у термін з 04.03.2025 по 17.03.2025. Інспекцією встановлено, що на час проведення перевірки на території знаходились люди, які займались вивозом майна, в усній розмові працівникам інспекції було повідомлено, що підприємство припинило здійснювати господарську діяльність, при цьому за юридичною адресою працівників відповідача також не було встановлено. Інспекцією було направлено відповідачу розпорядчі документи для проведення перевірки, проте, у зв`язку з нез`явленням уповноваженого представника відповідача, позапланова перевірка у період з 04.03.2025 по 17.03.2025 не проведена. При цьому, в наданих інспекцією матеріалах наявне повідомлення від 06.03.2025 № 44 Одеського обласного відділення Українського фонду правоохоронних органів «Правозахист» (а.с. 106-зворотна сторінка, т.1), адресоване екологічній інспекції, в якому вказано, що керівник відповідача перебуває у лавах Збройних Сил України, а ПП «Вторіс» припинило здійснювати господарську діяльність;

- фотоматеріали (а.с. 128-134, т.1), на яких відсутні дані щодо адреси проведення фіксації, дати фіксації, переліку осіб, які здійснювали фіксацію тощо.

30.10.2025 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням за № 20251030 (а.с. 94-95, т.1), в якому вимагав погасити заборгованість за договорами, яка, на час направлення вимоги, за розрахунком позивача становила 719778,28 грн.

У відповіді на вищевказаний лист (а.с. 97-зворотна сторінка, т.1) відповідач у власному листі від 05.11.2025 № 23 наголосив на тому, що вимога позивача оформлена неналежним чином, а у спірних правовідносинах сторін наявні форс-мажорні обставини, які є наслідком введеного в Україні воєнного стану.

Так, наголошуючи на тому, що відповідач не звільнив від власного майна територію та об`єкти позивача, що є предметом укладених між сторонами договорів, а також на тому, що відповідач не сплачує вартість послуг за розміщення майна, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за захистом своїх порушених прав.

В межах цієї справи позивач заявив до стягнення з відповідача такі нарахування:

1) за договором від 01.05.2017 № ДПС-92/17: основний борг в сумі 215898,85 грн грн (за період з вересня 2019 року по жовтень 2025 року з урахуванням індексації); пеню в сумі 74315,53 грн; інфляційні втрати в сумі 98091,44 грн; 3 % річних в сумі 22525,27 грн.

2) за договором від 01.05.2017 № ДПС-93/17: основний борг в сумі 330076,71 грн (за період з лютого 2020 року по жовтень 2025 року з урахуванням індексації); пеню в сумі 86524,04 грн; інфляційні втрати в сумі 105744,61 грн; 3 % річних в сумі 24634,18 грн;

3) договором від 01.09.2018 № ДПС-141/18: основний борг в сумі 660129,40 грн (у розрахунку, який викладений у виді акту звірки, позивачем наведений розрахунок плати за загальний період з вересня 2018 року по жовтень 2025 року та відображені відомості про проведені оплати, які, за даними позивача, здійснювались відповідачем до 16.02.2022, при цьому позивачем подавалась виписка по рахунку щодо здійснених відповідачем оплат у 2019 році (а.с. 130, т.2); пеню в сумі 170885,69 грн; інфляційні втрати в сумі 183540,71 грн; 3% річних в сумі 44606,18 грн.

Нарахування позивачем здійснені станом на 31.10.2025.

До матеріалів справи позивачем також долучені акти надання послуг, складені за договором від 01.09.2018 № ДПС-141/18 за загальний період з березня 2020 року по жовтень 2025 року (а.с. 137-167, т.1). Частина з цих актів містить печатку та підпис позивача, проте жоден з актів не підписаний відповідачем. За поясненнями позивача, акти разом з рахунками вручались відповідачу через охоронця, проте відповідач не повернув їх з власним підписом та не здійснив повної оплати за договорами.

Окремо позивачем заявлені вимоги до відповідача про зобов`язання останнього вивільнити від майна об`єкти: відкриту територію, загальною площею 150 кв.м, яка зареєстрована за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; бокс № 40, площею 93,5 кв.м., зареєстрованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; приміщення в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За умовами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 235 ЦК України визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 стаття 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 294 ГК України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору) товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов`язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб`єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно з ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За змістом статті 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Статтею 942 ЦК України визначено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно з ст. 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

За змістом статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно з ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. 952 ЦК України поклажодавець зобов`язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властивостями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (тут і далі в редакції, чинній станом на час укладення договорів; далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

За змістом статті Закону орендодавцями можуть бути, зокрема, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Статтею 10 Закону визначено, що 1. істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Згідно з ч. 1-3 ст. 19 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (тут і далі в редакції, чинній на час укладення між сторонами договорів), розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли орендодавцем нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, установа, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з п. 5 Методики орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди. У разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності - на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата. Розрахунок орендної плати за базовий місяць затверджується орендодавцем.

Відповідно до п. 8 Методики у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 10 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = Вп х Сор / 100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки (у разі передачі в оренду нерухомого майна державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні вартість орендованого майна визначається шляхом проведення стандартизованої оцінки), грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2. Незалежна оцінка вартості об`єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

Згідно з п. 13, 14 Методики розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Терміни внесення орендної плати визначаються у договорі.

Додатком № 2 до Методики визначені орендні ставки за використання нерухомого державного майна за відповідними категоріями цільового використання нерухомого майна.

За змістом ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Предметом позову позивача у цій справі є вимоги останнього до відповідача про стягнення заборгованості за трьома договорами та зобов`язання відповідача вивільнити від власного майна об`єкти позивача, які використовувались для зберігання майна відповідача за укладеними між сторонами договорами, а саме: відкриту територію, загальною площею 150 кв.м, яка зареєстрована за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; бокс № 40, площею 93,5 кв.м., зареєстрованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А; приміщення в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А.

Як встановлено судом, між сторонами були укладені три договори: договір від 01.05.2017 № ДПС-92/17; договір від 01.05.2017 № ДПС-93/17; договір від 01.09.2018 № ДПС-141/18. Предметом цих договорів сторони визначили надання позивачем відповідачу послуг з розміщення (зберігання) майна відповідача на відкритій території, загальною площею 150 кв.м, за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А, у боксі № 40, площею 93,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А та у приміщені в будівлі «С», загальною площею 123,5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе 22-А.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені до відповідача вимоги в межах цієї справи, наполягає на тому, що за своєю правовою природою договори є договорами зберігання, разом з цим суд зазначає, що кваліфікація характеру правовідносин здійснюється за їх суттю, а не за назвою договору. Так, сама лише назва документу не може змінювати правову природу зобов`язань, які фактично виникли між сторонами, а оцінюючи відповідність волевиявлення сторін їхнім реальним діям, суд зобов`язаний здійснювати системний аналіз умов договору, з`ясовуючи дійсні наміри сторін та правові наслідки укладеного правочину.

Так, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

У постанові від 15.06.2018 у справі № 916/933/17 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відзначив, що встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, надаючи правову кваліфікацію природі укладених між сторонами правочинів, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача, а також проаналізувавши положення застосованих судом до спірних правовідносин положень законодавства, суд виснує, що для договору зберігання характерними є такі ознаки: здійснення передачі речі поклажодавцем зберігачу; зберігання речі саме зберігачем особисто або ж передання її для цього іншій особі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду; наявність у зберігача обов`язку з повернення речі в схоронності за спливом строку зберігання або на першу вимогу поклажодавця; внесення плати за зберігання за оплатним договором; наявність відповідальності зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі. У разі ж якщо договір зберігання, укладається з професійним зберігачем, який здійснює свою діяльність як товарний склад, договір зберігання має й додаткові ознаки.

Водночас, як встановлено судом, спірні правовідносини сторін, що склалися між ними на підставі відповідних договорів, під вищевказані ознаки не підпадають, з огляду на таке: договорами обов`язок щодо збереження майна, яке має передаватись на зберігання, покладений на відповідача, а не на позивача, який за договорами визначений як зберігач; для зберігання матеріальних цінностей визначене конкретні індивідуально визначені об`єкти нерухомого майна, що характерно для правовідносин оренди; договори передбачають право доступу відповідача до нерухомого майна позивача, в якому здійснюється зберігання; наявність у працівників відповідача обов`язку дотримуватися правил техніки безпеки, охорони праці та нормативних актів з питань пожежної безпеки свідчить про надання доступу до об`єкту позивача не тільки відповідачу, а і його працівникам, що не притаманно для відносин зберігання; у актах приймання-передачі до договорів сторони не визначили переліку майна, яке передається на зберігання, більше того, у актах до договорів від 01.05.2017 № ДПС-92/17 та від 01.09.2018 № ДПС-141/18 сторони взагалі погодили, що відповідачу передається у користування відкрита територія та приміщення для зберігання майна відповідача; сторонами погоджено право відповідача на отримання комунальних послуг та обов`язок щодо здійснення відшкодування відповідних витрат.

З урахуванням вищевикладеного суд виснує, що у спірних правовідносинах позивач передав відповідачу фактичне панування над об`єктами нерухомого майна та юридично забезпечену можливість такого панування, що охоплюється правовою природою саме орендних правовідносин, а не правовідносин, що виникають за договорами зберігання.

Отже, оскільки у спірних правовідносинах судом встановлена обставина спрямованості волі сторін на встановлення інших цивільно-правових (орендних) відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим договором про надання послуг зберігання, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин щодо найму нерухомого майна, яке належить до державної власності, суд дійшов висновку, що спірний договір в дійсності є удаваним правочином і правовідносини сторін за ним є орендними та регулюються, зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, які були чинні на час укладення договорів.

Між цим, як слідує зі встановлених судом обставин цієї справи, сторонами визначений наведеними нормативно-правовими актами порядок укладення договору не було дотримано, зокрема, при визначені орендної плати не було застосовано вимоги Методики та не проведено оцінки майна. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем в межах цієї справи не доведений розмір орендної плати, який заявлений до стягнення, натомість суд позбавлений можливості встановити такий розмір самостійно, з огляду на відсутність в матеріалах справи оцінки майна та відповідного розрахунку позивача.

Отже, оскільки позивачем не доведено обґрунтованості розрахунку орендної плати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині позовних вимог. В цей же час, оскільки вимоги про стягнення нарахованих штрафних санкцій є похідними від вимог про стягнення основного боргу, відсутні підстави для стягнення цих нарахувань з відповідача на користь позивача.

Водночас, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача вивільнити від власного майна об`єкти позивача, які використовувались для зберігання майна відповідача за укладеними між сторонами договорами, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом, фактично між сторонами на підставі укладених договорів виникли правовідносини щодо оренди нерухомого майна. За таких обставин, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є покладення на відповідача обов`язку повернути об`єкти з оренди. Крім цього, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких можливо встановити конкретний перелік майна та його характеристики (вид, вага тощо), який відповідач розмістив на об`єктах позивача, позивач такого переліку у позовній заяві також не наводить, натомість з поданих позивачем до матеріалів справи доказів вбачається, що окрім майна відповідача на об`єктах наявне майно третіх осіб (сторонні речі – акт від 20.11.2025).

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача вивільнити від власного майна об`єкти позивача є неефективним способом захисту, який не спроможний забезпечити відновлення порушеного права позивача, за захистом якого останній звернувся з позовом до суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля