Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №916/1879/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1879/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Сергієнко П.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (код ЄДРПОУ 20988232, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, буд. 33 )

про визнання договору припиненим, розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Андрій Сігнаєвський

від відповідача: Володимир Петров

Позивач фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про визнання договору припиненим, розірвання договору.

Ухвалою від 20.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.07.2026, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

29.06.2026 до суду надійшла заява відповідача про проведення судового засідання 01.07.2026 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 30.06.2026 заяву Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія задоволено, призначено проведення судового засідання 01.07.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.06.2026 позивач звернулась до суду з клопотанням про долучення доказів.

В судове засідання 01.07.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні задоволено клопотання позивача, поновлено строк на подання доказів та прийнято докази до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 27.08.2026.

Після закінчення підготовчого засідання 01.07.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на три тижні у зв`язку із хворобою представника Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія.

28.07.2026 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.

20.08.2026 до суду звернувся відповідач із клопотанням про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 24.08.2026 клопотання відповідача задоволено, призначено проведення судового засідання 27.08.2026 та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.08.2026 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м.Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судове засідання, призначене на 27.08.2026, не відбулось.

Ухвалою від 27.08.2026 призначено підготовче засідання на 03.09.2026.

28.08.2026 позивач звернулась до суду з клопотанням про залишення без розгляду заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 01.09.2026 зустрічну позовну заяву повернуто Ізмаїльському товариству імені Кирила та Мефодія.

02.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 03.09.2026 - зустрічна позовна заява та заява про продовження строку на подання відзиву і зустрічного позову.

03.09.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м.Одеса та Одеській області повітряної тривоги, судове засідання, призначене на 03.09.2026, не відбулось.

Ухвалою від 03.09.2026 призначено підготовче засідання на 09.09.2026.

Ухвалою від 07.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія про продовження строку на подання відзиву і зустрічного позову (вх. ГСОО №29818/26 від 03.09.2026); відзив Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (вх. ГСОО №29681/26 від 02.09.2026) та відповідь на відзив фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни (вх. ГСОО №29871/26 від 03.09.2026) залишено без розгляду; зустрічну позовну заяву б/н від 02.09.2026 (вх. ГСОО №3729/26 від 03.09.2026) Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія повернуто заявнику.

09.09.2026 від відповідача надійшло заперечення та заява про відпустку адвоката Петрова В.С.

В судовому засіданні 09.09.2026 задоволено клопотання позивача та залишено без розгляду заяву про зменшення позовних вимог; залишено без розгляду заперечення, оскільки відзив на позовну заяву та відповідь на відзив залишені судом без розгляду.

В судовому засіданні 09.09.2026 було поставлено на обговорення представників сторін питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача зауважив про можливість закриття підготовчого провадження.

Представник відповідача зазначив про необхідність ознайомитись з ухвалою суду від 07.09.2026, у зв`язку з чим просив відкласти підготовче засідання.

В судовому засіданні 09.09.2026 було оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 16.09.2026 та за клопотанням представника позивача зобов`язано відповідача надати докази причин неявки уповноваженого представника в судове засідання 01.07.2026 (перебування на лікарнянному, про що було зазначено у відповідному клопотанні).

16.09.2026 від відповідача надійшли: докази звернення представника відповідача 01.07.2026 до відповідної клініки за безоплатною медичною консультацією (як доказ причин неявки в судове засідання 01.07.2026 та заявлення до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання на три тижні у зв`язку з хворобою уповноваженого представника); заяву про надання можливості ФОП Браславській О.О. письмово підтвердити свої позовні вимоги у справі; заява про поновлення Ізмаїльському товариству імені Кирила та Мефодія строку на подання заяви про письмове опитування позивача як свідка про обставини, що мають значення для справи.

В судове засідання 16.09.2026 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні судом відмовлено у задоволенні заяви Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія про поновлення процесуального строку, клопотання Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія про письмове опитування позивача в порядку ч.1 ст.90 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.

Також, в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Ізмаїльської міської ради.

За результатами розгляду означеного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні, оскільки рішення у цій справі не вплине на права або обов`язки Ізмаїльської міської ради.

Під час судового засідання судом двічі ставилось на обговорення представників сторін питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача наполягав на призначенні справи до судового розгляду по суті.

В свою чергу, представником відповідача було заявлено відвід головуючому у справі судді, обґрунтований упередженим ставленням до сторони відповідача у зв`язку із відмовою у задоволенні клопотань останнього та небажанням судді "йти назустріч відповідачу".

Для надання можливості відповідачу подати відвід у письмовому вигляді, в судовому засіданні було оголошено перерву до 16 год. 30 хв. 17.09.2026.

Представник відповідача зауважив, що ним буде подано відвід у письмовому вигляді до засідання, проте він не братиме участь в судовому засіданні 17.09.2026.

17.09.2026 від позивача надійшло заперечення на відвід судді, від відповідача - заява про продовження підготовчого провадження до дати після закінчення відпустки адвоката Петрова В.С. як представника Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія та продовження строку на складання відводу головуючому у справі судді до дати після закінчення відпустки уповноваженого представника.

В судове засідання 17.09.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Судом розглянуто заяву відповідача про продовження строку підготовчого провадження та строку на складання відводу до закінчення відпустки його уповноваженого представника.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаної заяви та наполягав на забезпеченні подальшого розгляду справи без необґрунтованого відкладення.

За результатами розгляду заяви відповідача судом ухвалено про відмову у її задоволенні, про що постановлено скорочену ухвалу.

Також, судом розглянуто відвід головуючому у справі судді, заявлений усно представником відповідача в судовому засіданні 16.09.2026. За результатами розгляду постановлено скорочену ухвалу про відмову у його задоволенні.

Ухвалою від 17.09.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/1879/26 та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 15.10.2026.

13.10.2026 та 15.10.2026 від сторін надійшли додаткові пояснення разом з доказами.

В судовому засіданні 15.10.2026 ухвалено про прийняття до розгляду означених пояснень та залишення без розгляду доданих до них доказів.

В судовому засіданні 15.10.2026 розпочато розгляд справи по суті.

Під час судового засідання системою цивільної оборони у м.Одеса та Одеській області було оголошено повітряну тривогу, у зв`язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до закінчення тривоги.

Однак, після закінчення повітряної тривоги в приміщенні Господарського суду Одеської області виникли технічні проблеми із доступом до мережі Інтернет, що унеможливило проведення судового засідання.

Ухвалою від 15.10.2026 судове засідання у справі було призначено на 28.10.2026.

В судове засідання 28.10.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання 28.10.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові докази, які судом залишено без розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 02.09.2019 між Управлінням житлово-комунального господарства (орендодавець) та Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія (орендар) було укладено договір (нова редакція) оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради.

За умовами п.1.1, предметом договору є нежитлові приміщення за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова, 33-а, загальною площею 48,9 кв.м, в т.ч приміщення №1-№5. Акт прийому-передачі підписаний при первісному підписанні договору оренди. Майно передано в оренду з цільовим використанням - розміщення громадської організації.

В розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо орендної плати.

Так, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Ізмаїльської міської ради №3218-VI від 27.09.2013, зі змінами від 27.06.2014 №4158-VI і становить 817,62 грн. на місяць станом на 20.08.2019 (п.3.1 договору).

Розмір орендної плати за місяць, в якому укладено договір оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки по місяць, що передує укладенню договору оренди включно (п.3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п.3.4 договору).

Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.7 договору).

За умовами розділу 5 договору, орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п.5.1); своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п.5.2); забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, утримувати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами протипожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п.5.3); забезпечити орендодавцю та балансоутримувачу доступ на об`єкти оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеним цим договором (п.5.4); своєчасно здійснювати за свій рахунок капітальний, поточний та інші види ремонту орендованого майна (п.5.6); протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку /актом оцінки на користь орендодавця, і надати орендодавцеві завірену копію страхового полісу або страхового сертифікату. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. (п.5.7); здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання даного договору укласти договори на надання комунальних послуг з підприємствами, що надають такі послуги, або з балансоутримувачем приміщення на відшкодування вартості послуг (п.5.12); забезпечити прибирання та благоустрій прилеглої території за рахунок власних коштів і укласти з балансоутримувачем приміщення відповідний договір, або укласти договір на відшкодування витрат, пов`язаних з обслуговуванням будинку та прибудинкової території з організацією, що здійснює відповідне обслуговування. (п.5.14).

Згідно розділу 8, орендодавець має право: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором. Виявлені порушення орендар зобов`язаний усунути в строк, встановлений орендодавцем (п.8.1); здійснювати контроль за станом майна шляхом візуального огляду із складанням акта обстеження (п.8.3); вимагати розірвання договору у випадках, передбачених нормами чинного законодавства та умов договору (п.8.4); відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість орендаря перевищує суму орендної плати на 3 місяці (п.8.5).

Згідно п.10.1 договору, він укладений строком по 16.07.2022 включно.

Відповідно до п.10.4 договору, у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За умовами п.10.5, реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення даного договору, і він зберігає силу для нового власника орендованого майна (його правонаступників), за винятком випадку приватизації орендованого майна орендарем.

Згідно п.10.6, дія даного договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; достроково в разі відмови орендодавця від договору, якщо орендар має заборгованість, сума якої перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Договір підписано представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

Листом №01/04-47 від 28.04.2023 Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради повідомив Голову Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, що строк дії договору оренди (в новій редакції) на нежитлове приміщення, загальною площею 48,9 м.2, по проспекту Незалежності (Суворова), 33-а, закінчився 16.07.2022. Також вказано, що відповідно до п.5.6 договору оренди, орендар повинен своєчасно за свій рахунок здійснювати капітальний та поточний ремонт для забезпечення збереження орендованого майна, а також утримувати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду. Водночас, орендарем не виконувалися дані умови договору протягом тривалого часу, що призвело до пошкодження та псування орендованого майна (протікає дах, тощо). Зважаючи на вказане, орендодавець вимагав привести об`єкт оренди в належний стан та вказував, що надалі фонд комунального майна не має наміру продовжувати договір оренди нежитлових приміщень по пр. Незалежності (Суворова), 33-а з Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія.

01.11.2023 Ізмаїльським міським головою було видано розпорядження "Про створення комісії з обстеження об`єкту комунальної власності по пр.Незалежності, 33-а у м.Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області" та у цей же день 01.11.2023 комісія обстежила об`єкт - нежитлові приміщення по пр.Незалежності (Суворова), 33-а та встановила, що об`єкт знаходиться у жахливому незадовільному стані, орендарем- Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія багато років не виконувався ремонт приміщення (п.5.3 договору), основні конструкції, підлога та дах об`єкту знаходяться у аварійному стані, вхідні двері мають неестетичний вигляд. Комісія запропонувала Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради почати процедуру приватизації даного об`єкту згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 05.05.2023 №2401-VІІІ "Про внесення доповнень до рішення Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №2152-VІІІ від 23.12.2022 "Про перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації".

26.07.2024 між Ізмаїльською міською радою (продавець) та Браславською Оленою Олександрівною (покупець), за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20240705-40104 від 14.07.2024, затвердженого наказом Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради від 19.07.2024 №18, та за наказом №17 від 19.07.2024 Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації, згідно якого Браславська О.О. придбала 7/20 часток у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Одеська обл., м.Ізмаїл, пр.Незалежності, 33-а, а саме: приміщення №1-№5, загальною площею 48,9 кв.м.

Право власності позивача підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 26.07.2024 №388513297.

31.07.2024 позивач повідомила відповідача про розірвання договору оренди шляхом надіслання на його адресу відповідного повідомлення разом з примірником угоди про дострокове розірвання договору та акту приймання-передачі приміщення. Також, в означеному повідомленні орендодавець повідомила про необхідність оплати орендної плати за відповідними реквізитами; вимагала надати доступ до об`єкта оренди, завірену копію страхового полісу або страхового сертифіката на об`єкт оренди.

Як слідує з накладної кур`єрської служби доставки №R0954849, повідомлення було отримано Петровим В.С. 01.08.2024.

08.08.2024 Браславською О.О. було проведено огляд придбаного нею об`єкту та встановлено, що об`єкт знаходиться у незадовільному стані, основні конструкції знаходяться у аварійному стані, приміщення не використовується багато років та потребує капітального ремонту (акт огляду приміщення від 08.08.2024).

Згідно посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №42 від 19.08.2024, складеного Головним управлінням ДСНС України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, на період з 23.08.2024 по 26.08.2024 було призначено позапланову перевірку, але, згідно Акту №32 від 26.08.2024 провести перевірку виявилося неможливим у зв`язку із відсутністю доступу до приміщення. При цьому, Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія було повідомлено про проведення перевірки повідомленням від 20.08.2024, що було надіслане згідно накладної №R0954847 та отримане Петровим В.С. 21.08.2024.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/5382/24 за позовом ФОП Браславської О.О. до відповідача Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія про виселення орендаря зі спірного приміщення.

З Єдиного державного реєстру судових рішень України слідує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126973887), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131354403), позовну заяву фізичної особи підприємця Браславської О.О. до Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія задоволено та ухвалено про виселення Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр.Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи підприємця Браславської О.О.

Вказане рішення було виконано, відповідача виселено зі спірного приміщення, про що свідчить наявна в матеріалах справи постанова заступника начальника Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №79655833 від 15.12.2025.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 14.01.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133666766) постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 у справі № 916/5382/24 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136544172) постановлено про поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 про виселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія з нежитлових приміщень загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а на користь фізичної особи підприємця Браславської О.О. та вселення Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія в нежитлові приміщення загальною площею 48,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр. Незалежності (колишній пр. Суворова), буд 33-а.

В свою чергу, фізична особа-підприємець Браславська Олена Олександрівна звернулась до Господарського суду Одеської області із даним позовом до відповідача Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія, відповідно до якого просить:

- визнати припиненим договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м. від 02.09.2019, укладений між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради;

- розірвати договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м. від 02.09.2019, укладений між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідач багато років не використовує спірне приміщення за цільовим призначенням та фактично не знаходиться у ньому, у зв`язку з чим приміщення прийшло до неналежного стану та його використання за цільовим призначенням було неможливо.

Крім того позивач звертає увагу, що згідно приписів п.10.6 договору, його дія припиняється у разі загибелі орендованого майна.

Загибель/знищення спірних приміщень внаслідок пожежі позивач підтверджує довідкою ДСНС №6025-836/60 25 від 12.05.2026.

Також зауважує, що відповідно до п.8.5 договору, орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість орендаря перевищує суму орендної плати за 3 місяці.

Така умова, на переконання позивача, є погодженим сторонами способом припинення договірних правовідносин в односторонньому порядку у зв`язку з істотним порушенням орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. З урахуванням наявної заборгованості, що перевищує суму орендної плати за три місяці, позивач реалізує передбачене п.8.5 договору та ст. 782 ЦК України право на відмову від договору оренди.

Крім цього, позивач вважає, що наявні підстави для розірвання договору судом за її вимогою у зв`язку із істотними порушеннями договору відповідачем та істотною зміною обставин.

Наголошує, що під час дії договору відповідачем було допущено істотні порушення, а саме:

1. Позивач повідомила відповідача про перехід до неї права власності на нежитлові приміщення, а відповідно необхідність сплачувати орендну плату на реквізити її рахунку.

Проте, відповідач всупереч умов договору не сплачує орендну плату, що призводить до не отримання доходу орендодавцем.

2. Відповідно до п.5.7. договору, відповідач зобов`язаний застрахувати орендоване майно і надати орендодавцю завірену копію страхового полісу або страхового сертифіката. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Проте відповідач всупереч умов договору не застрахував орендоване майно і не надав позивачці завірену копію страхового полісу або страхового сертифіката.

Наразі приміщення не застраховані на користь орендодавця навіть від вогневих ризиків і ризиків від стихійних лих. З урахуванням того, що відповідач не дотримується правил протипожежної безпеки, є великі ризики пошкодження або знищення майна, а отже є істотним порушенням умов договору.

Невиконання відповідачем обов`язку зі страхування орендованого майна є самостійним істотним порушенням договору, оскільки позбавило орендодавця того рівня майнової безпеки, на який він обґрунтовано розраховував при укладенні договору. Особливої істотності це порушення набуло після пожежі 05.05.2026, оскільки саме страхування від вогневих ризиків прямо передбачалося п. 5.7 договору як обов`язкове.

3. Згідно п.5.3 договору, відповідач зобов`язується забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, утримувати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Проте, відповідач вказаних обов`язків не виконує.

Так, за твердженням позивача, відповідач не утримує майно, не забезпечує збереження приміщень, що призвело до їх пошкодження та псування, що підтверджується листом №01/04-47 від 28.04.2023 та реальним станом майна. Навіть до пожежі протікав дах, було пошкоджено оздоблення, приміщення було вражено пліснявою, грибком засмічене та мало неприємний запах.

Таким чином діями/бездіяльністю відповідача спричинені збитки, що є істотним порушенням умов договору, і є підставою для його дострокового розірвання.

4. Відповідач ухиляється від виконання протипожежних правил та перевірки протипожежних правил в рамках проведення заходу державного нагляду (контролю) №42 від 19.08.2024.

Побоювання позивачки щодо ризиків пошкодження або знищення майна були обґрунтованими, оскільки 05.05.2026 в будівлі сталася пожежа, внаслідок якої приміщення зазнало істотних пошкоджень/знищення, що додатково підтверджує істотність порушення відповідачем обов`язку щодо страхування майна від вогневих ризиків.

5. Відповідно до п.5.6 договору, відповідач повинен своєчасно за свій рахунок здійснювати капітальний та поточний ремонт для забезпечення збереження орендованого майна. А також утримувати майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

Відповідач прийняв нежитлові приміщення у стані, придатному для розміщення в них громадської організації.

Ще 28.04.2023 листом №01/04-47 відповідач був повідомлений, що через те, що він впродовж тривалого часу не виконував умови договору, це призвело до пошкодження та псування орендованого майна та вимогу про необхідність негайного приведення майна в належний стан.

Вказаний лист відповідачем був проігнорований, ні капітальний, ні поточний ремонт, ні заходи щодо збереження орендованого майна вчинені не були.

Наразі майно знаходиться у стані, що унеможливлює його використання за цільовим призначенням через знищення пожежею.

Таким чином, діями/бездіяльністю відповідача спричинені збитки власнику майна що є істотним порушенням умов договору, і є підставою для його дострокового розірвання.

6. Відповідно до п.8.3 договору, орендодавець має право здійснювати контроль за станом приміщень шляхом візуального огляду із складанням акту обстеження. Одночасно орендар, згідно п.5.4. договору, зобов`язаний забезпечувати орендодавцю доступ на об`єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напрямку використання за цільовим призначенням.

Порушуючи вказані умови договору відповідач проігнорував письмову вимогу позивачки та не надав доступ на об`єкт оренди і не забезпечив присутність представника для складання акту обстеження.

Також, орендар відповідно до п.5.1. договору, зобов`язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору.

Згідно п.1.1. договору, майно здано в оренду з цільовим використанням - розміщення громадської організації без права суборенди.

Орендоване майно орендарем тривалий час не використовувалось, громадська організація Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія в ньому не розміщувалась, юридична адреса знаходиться в іншому місті, а стан приміщень знаходиться у неналежному стані для їх використання за цільовим призначенням.

Тобто, відповідачем істотно порушуються умови договору, що, на переконання позивача, є підставою для його дострокового розірвання.

Згідно п.8.1 договору, орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна.

Наразі приміщення знаходяться у вкрай незадовільному стані, потребують негайного капітального ремонту.

Відповідними актами встановлено, що майно не просто не використовувалось за цільовим призначенням (не використовується під розміщення громадської організації), а взагалі не використовувалось та не обслуговувалось, не підтримувалось в належному стані. Вказані обставини свідчать про не ефективність використання впродовж тривалого часу.

При цьому позивач зауважує, що оскільки відповідач не здійснює будь-яку господарську діяльність, а відповідно не має коштів, вимоги майнового характеру (відшкодування шкоди тощо) є неефективними, а тому наразі не заявляються в рамках даного позову.

Також позивач наголошує на недоцільності звернення до суду із вимогою про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно, оскільки наразі майно є повернутим внаслідок виселення останнього 11.12.2025 з орендованого приміщення.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що товариство орендує спірне приміщення з 01.09.1993 для використання його в якості бібліотеки, клубу.

Ізмаїльському товариству стало відомо про приватизацію орендованого приміщення ФОП Браславською О.О., тому була оплачена орендна плата новому власнику як орендодавцю 23.09.2024 за серпень 2024.

10.10.2024 між Ізмаїльським товариством і Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" укладений договір страхування №829001/2005/0000076 нежитлового приміщення, розташованого за адресою м.Ізмаїл, проспект Незалежності, 33а, з страховими ризиками: пожежа, вибух, удар блискавки, падіння на застраховане майно пілотованих літальних апаратів, їх частин, стихійні лиха: злива, шторм, ураган, буря, смерч, шквал, град, обвал скельної породи, каменепад, підпал.

Ізмаїльське товариство 15.10.2024 оплатило орендну плату за вересень 2024, 15.11.2024 - за жовтень 2024.

Разом з цим, 15.11.2024 ФОП Брасласька О.О. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом (справа №916/5382/24) про виселення Ізмаїльського товариства з орендованого приміщення, в якому зазначила, що договір оренди між Ізмаїльською міської радою і Ізмаїльським товариством від 02.09.2019 був припинений 17.07.2022.

Цим, на переконання відповідача, вона повідомила його, що між сторонами відсутні орендні відносини.

Не зважаючи на отриману позовну заяву, відмову ФОП Браславської О.О. визнавати орендні відносини між сторонами, Ізмаїльське товариство продовжувало сплачувати орендну плату та 16.01.2025 сплатило орендну плату за листопад 2024, 07.02.2025 - за грудень 2024, 20.03.2025- за січень 2025.

Господарський суд Одеської області рішенням від 14.04.2025 задовольнив вимоги позивача по справі №916/5382/24, підтвердив, що між Ізмаїльським товариством і ФОП Браславською О.О. відсутні договірні відносини, виселив Ізмаїльське товариство з орендованих приміщень. Південно-західний апеляційний господарський суд 21.10.2026 залишив в силі рішення суду першої інстанції по справі № 916/5382/24.

Верховний Суд 14.01.2026 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі №916/5382/24, у позові ФОП Браславської О.О. відмовив.

04.02.2026 Ізмаїльське товариство подало заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2025 по справі № 946/5382/24.

За твердженням відповідача, за винними діями Браславської О.О. в будівлі за адресою м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 33-а сталась пожежа. Замість поновлення пошкодженої будівлі ФОП Браславська О.О. почала руйнувати стіни приміщення, яке орендує Ізмаїльське товариство.

На теперішній час ФОП Браславська О.О. відмовляється добровільно виконувати наказ Господарського суду Одеської області від 15.05.2026 про вселення товариства до спірного приміщення.

Отже, на переконання відповідача, ФОП Браславська О.О., як кредитор по орендному зобов`язанню, шляхом звернення до суду із позовом про його виселення з орендованого приміщення відмовилась від існування договірних відносин між нею і орендарем; повідомила відповідача, що ці відношення були припиненні 17.07.2022; відмовилась від належного виконання Ізмаїльським товариством своїх зобов`язань по оплаті орендної плати за орендоване приміщення, загальною площею 48.9 кв.м., за адресою м. Ізмаїл проспект Незалежності, 33-а.

При цьому відповідач зауважує, що позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій неодноразово наголошувалося, що нею було направлено на адресу відповідача повідомлення від 02.04.2015 про розірвання договору в порядку ст.782 ЦК України, у зв`язку з чим договір є розірваним з 06.04.2015 (дати отримання цього повідомлення відповідачем).

Однак, ФОП Браславська О.О. не надавала, а Ізмаїльське товариство не отримувало від неї письмового документу про припинення договірних відносин, Ізмаїльське товариство не було належним чином повідомлено про одностороннє припинення договору від 02.09.2019, що є порушенням ч.2 ст.782 ЦК України.

Крім того, відповідач звертає увагу на порушення, на його думку, ФОП Браславською О.О. принципу добросовісності, що полягає у зверненні останньою до суду із відповідними позовами, направленими на позбавлення можливості відповідача користуватися орендованим приміщенням.

У сукупності наведеного Ізмаїльське товариство ім.Кирила та Мефодія вважає, що позовні вимоги ФОП Браславської О.О. не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів кожного.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Що стосується вимог позивача про визнання припиненим договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м. від 02.09.2019, укладеного між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради, суд зауважує наступне.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу. Отже, позовна вимога про визнання договору припиненим (тобто про встановлення факту того, що цей договір припинився) є неналежним способом захисту прав та інтересів.

Суд зазначає, що ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

В даній справі, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав відповідача на користування орендованим приміщенням.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19).

Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

У пунктах 58,59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 (провадження №12-173гс18) сформульований висновок, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав орендодавця на одержання орендної плати; водночас відповідно до абзацу другого частини другої статті 20 ГК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Поряд з цим, суд зазначає, що позивач просить суд визнати договір оренди нежитлових приміщень від 02.09.2019 припиненим у минулому.

Приймаючи до уваги те, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненим договору є неефективним для захисту прав позивача, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В частині вимог про розірвання договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м. від 02.09.2019, укладеного між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

В силу ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Так, згідно п.3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Ізмаїльської міської ради №3218-VI від 27.09.2013, зі змінами від 27.06.2014 №4158-VI і становить 817,62 грн. на місяць станом на 20.08.2019.

Розмір орендної плати за місяць, в якому укладено договір оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з дати проведення незалежної оцінки по місяць, що передує укладенню договору оренди включно (п.3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць (п.3.4 договору).

За умовами п.3.7 договору, орендна плата перераховується орендарем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

За поясненнями відповідача, Ізмаїльське товариство 16.01.2025 сплатило орендну плату за листопад 2024, 07.02.2025 - за грудень 2024, 20.03.2025- за січень 2025.

В той же час, доказів сплати орендної плати за вказані періоди, в тому числі грудень 2024, відповідачем не подано.

В свою чергу, згідно довідки ФОП Браславської О.О. про розмір заборгованості з орендної плати, за відповідачем станом на 11.12.2025 обліковувалась заборгованість у розмірі 12989,00 грн. за грудень 2024, квітень-грудень 2025, тобто за десять місяців.

При цьому факт несплати орендної плати за період квітень 2025 - грудень 2025 не заперечується і самим відповідачем.

Так, умовами розділу 8 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору у випадках, передбачених нормами чинного законодавства та умов договору; відмовитися від договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо заборгованість орендаря перевищує суму орендної плати на 3 місяці.

Відповідно до п.10.6 договору, дія цього договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Позивач вказує, що несплата орендної плати за період грудень 2024, з квітня 2025 по грудень 2025 (що загалом складає протягом десяти місяців) є систематичним невиконанням орендарем істотної умови договору в частині сплати орендної плати за користування майном, тому позивач просить розірвати вказаний договір оренди.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому, істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Суд встановив, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, систематично не вносив орендну плату, у зв`язку з чим за період грудень 2024, а також з квітня 2025 по грудень 2025 у нього утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 12989,00 грн.

Станом на час розгляду справи орендну плату сплачено не було, протилежного суду не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, тобто свідчить про наявність обставини істотного порушення умов укладеного договору, та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку, а отже вимога позивача про розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 02.09.2019 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд критично ставиться до позиції відповідача щодо необхідності застосування до спірних відносин положень ст.613 ЦК України, відповідно до якої кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Посилаючись на дану норму відповідач стверджує, що звернувшись 15.11.2024 до Господарського суду Одеської області із позовом про виселення Ізмаїльського товариства з орендованого приміщення, ФОП Браславська О.О. фактично повідомила Ізмаїльське товариство, що між сторонами відсутні орендні відносини, що і стало підставою для припинення внесення відповідачем орендних платежів.

Разом з тим, звернення позивача до суду із позовом про виселення відповідача не припинило користування останнім спірним приміщенням. Рішення про виселення було ухвалено 14.04.2025 та набрало законної сили на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025. Фактично відповідача було виселено з нежитлових приміщень 11.12.2025.

Отже, протягом 2025 року приміщення знаходилось у користуванні Ізмаїльського товариства ім.Кирила та Мефодія, тому останній зобов`язаний був сплачувати орендну плату в обумовлені договором строки та розмірі.

Більш того, постановою Верховного Суду від 14.01.2026 рішення місцевого та апеляційного судів скасовано, у задоволені позову ФОП Браславської О.О. про виселення товариства відмовлено.

Разом з тим, навіть після скасування означених рішень судом касаційної інстанції відповідачем не було вжито заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати.

При цьому, суду не доведено, що позивач протягом спірного періоду вчиняла дії щодо недопуску орендаря до приміщення, або чинила перешкоди у користуванні ним. Навпаки, саме відповідачем, незважаючи на умови договору та неодноразові звернення орендодавця з вимогою про надання допуску до орендованих приміщень, не було забезпечено можливість позивачу та посадовим особам Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити заходи державного нагляду (контролю) та обстеження об`єкта нерухомості.

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що Ізмаїльським товариством ім.Кирила та Мефодія сплачувалась орендна плата протягом спірного періоду, проте остання не була прийнята позивачем.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, отже за подання цієї позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 6656,00 грн. (3328,00 х 2).

Разом з цим, позовна заява подана через підсистему Електронний суд, у зв`язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8. З урахуванням вказаного, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, становить 5324,80 грн. (6656,00 х 0,8).

При цьому, при зверненні з позовом до суду через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір в розмірі 6656,00 грн. згідно з платіжною інструкцією №8415-1585-5874-6646 від 14.05.2026, замість 5324,80 грн. Таким чином, позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було, тому наразі судом не вирішується питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати укладений між Ізмаїльським товариством ім. Кирила та Мефодія (код ЄДРПОУ 20988232, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, буд. 33) і Фондом комунального майна Ізмаїльскої міської ради 02.09.2019 договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться за адресою: м.Ізмаїл, пр.Суворова (Незалежності), 33-а, загальною площею 48,9 кв.м.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути з Ізмаїльського товариства ім. Кирила та Мефодія (код ЄДРПОУ 20988232, 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, просп. Суворова, буд. 33) на користь фізичної особи-підприємця Браславської Олени Олександрівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

5. Судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору покласти на позивача.

6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 02 листопада 2026 р.