Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №916/3590/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3590/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Шередека С.М.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" про стягнення заборгованості у загальній сумі 76401,40 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" про стягнення заборгованості у загальній сумі 76401,40 грн, у т.ч.: основного боргу - 52727,70 грн, пені - 7500,33 грн, штрафу - 13181,92 грн, інфляційного збільшення - 2246,04 грн, 3% річних - 745,41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 20 листопада 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" (постачальник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" (покупець) договір поставки № 20112023/РС, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати продукцію будівельних матеріалів, а саме: керамічні блоки, цемент, пісок, щебінь, газобетоні блоки, фундаментні блоки, цегла і тд у власність покупця, а покупець зобов`язався оплатити вартість цього товару та прийняти його у власність.

Так, за ствердженням позивача, на підставі видаткової накладної № 42 від 13.03.2026 постачальник ТОВ "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" передало, а покупець ТОВ "РСУ-Юг" отримало на підставі договору № 20112023/РС від 20.11.2023 товар загальною вартістю 52727,70 грн, у т.ч. ПДВ - 8787,95 грн, а саме:

- шліфшкурка на тканинній основі, 200мм50м К100 ТМ Werk у кількості 50,00 м за ціною 27,70 грн без ПДВ вартістю 1385,00 грн без ПДВ;

- шліфшкурка на тканинній основі, 200мм х 50м, К120 ТМ Werk у кількості 50,00 м за ціною 27,70 грн без ПДВ, вартістю 1385,00 грн без ПДВ;

- ручка для валиків ЕТА 25м, діаметр 8 мм, чорна Хардекс у кількості 10,00 шт за ціною 52,60 грн без ПДВ, вартістю 526,00 грн без ПДВ;

- кювета малярська 350 х 320 мм у кількості 5,00 шт за ціною 38,10 грн без ПДВ, вартістю 190,50 грн без ПДВ;

- ніж універсальний, 18 мм у кількості 5,00 шт за ціною 71,70 грн без ПДВ, вартістю 358,50 грн без ПДВ;

- леза сегментні 18 мм, пластиковий пенал 10 шт Alloid у кількості 10,00 наборів за ціною 15,30 грн без ПДВ, вартістю 153,00 грн без ПДВ;

- цемент КЦ V/А-(Ш-В)-400Р-Н 25КГ у кількості 5,00 шт. за ціною 138,60 грн без ПДВ, вартістю 693,00 грн без ПДВ.

- профіль UD-27х24 0,55 мм 3 м у кількості 300,00 шт за ціною 48,75 без ПДВ, вартістю 14625,00 грн без ПДВ;

- валик малярний мультиколор 8 х 48 х 250 мм у кількості 15,00 шт за ціною 43,00 грн без ПДВ, вартістю 645,00 грн без ПДВ;

- валик GEPARDAKRYL 25 cм, ворс 8 мм, діаметр 48 мм у кількості 11,00 шт за ціною 133,80 грн без ПДВ вартістю 1471,80 грн без ПДВ;

- гіпсокартон плита вологостійка Н2/1200/2500/12,5/НСК у кількості 50,00 шт за ціною 367,95 грн. без ПДВ, вартістю 18397,50 грн без ПДВ;

- СТ 17/10 глибокопроникаюча грунтовка у кількості 10,00 шт за ціною 410,95 грн без ПДВ, вартістю 4109,45 грн без ПДВ.

При цьому, як зазначає позивач, видаткова накладна № 42 від 13.03.2026 покупцем ТОВ "РСУ-Юг" була підписана без зауважень щодо кількості та якості товару, отже товар прийнято.

Отже, як повідомляє позивач, транспортування товару здійснено на підставі товарно-транспортної накладної № РН-0000503 від 13.03.2026, покупцю - ТОВ "РСУ-Юг" надано для оплати вартості поставленого товару рахунок на оплату № СФ00-000045 від 13.03.2026 на суму 52727,70 грн.

Відтак, позивач зауважує, що покупець ТОВ "РСУ-Юг" на підставі видаткової накладної № 42 від 13.03.2026 отримав товар від постачальника до моменту здійснення попередньої оплати, але прострочив виконання грошового зобов`язання, не перерахував постачальнику кошти згідно з рахунком на оплату № СФ00-000045 від 13.03.2026 та заборгував 52727,70 грн. 12.08.2026.

Також позивач додає, що надіслав на адресу боржника - ТОВ "РСУ-Юг" претензію-вимогу від 11.08.2026 № 1 про сплату заборгованості за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023, в якій вимагав протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії-вимоги сплатити заборгованість, вказану претензію було вручено представнику ТОВ "РСУ-Юг" 19.08.2026. Проте, як наголошує позивач, станом на день звернення до суду боржник не виконав вимогу позивача.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на день звернення до суду заборгованість ТОВ "РСУ-Юг" за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 на користь ТОВ "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" становить 52727,70 грн., при цьому з огляду на прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3% річних, які заявлено до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2026 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3590/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, при цьому судове засідання призначено на 28.09.2026 р. о 10:30 год.

17.09.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 31692/26), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість його представнику приймати участь у судових засіданнях по справі № 916/3590/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" про участь у судовому засіданні по справі № 916/3590/26, яке призначене на 28 вересня 2026 р. о 10:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.09.2026 р. відкладено розгляд справи на 27 жовтня 2026 р. о 10:30 год., при цьому оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкладення розгляду справи № 916/3590/26 (повідомлення відповідача про судове засідання).

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2026 та про відкладення розгляду справи від 28.09.2026 були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, що міститься в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній".

Також про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом направлення на офіційну електронну адресу відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 3251557 від 01.09.2026): rsy-ug@ukr.net, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/3590/26/43383/26 від 07.09.2026 та за вих. № 916/3590/26/44955/26 від 28.09.2026.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2026 та про відкладення розгляду справи від 28.09.2026 господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 27 жовтня 2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 20 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" (покупець) укладено договір поставки № 20112023/РС, відповідно до п. 1.1 якого на умовах цього договору постачальник зобов`язується передати продукцію будівельних матеріалів, а саме: керамічні блоки, цемент, пісок, щебінь, газобетоні блоки, фундаментні блоки, цегла і тд. (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити вартість цього товару та прийняти його у власність.

Згідно з п. 1.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначаються сторонами в видаткових накладних на товар або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору та формуються на підставі замовлень покупця з урахуванням виробничих можливостей постачальника. Постачальник зобов`язаний підтримувати на своїх складах необхідний запас товару для задоволення замовлень покупця, відповідно підписаній специфікації.

Пунктом 2.1 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 сторонами погоджено, що ціна за товар, що поставляється за цим договором, є договірною та визначається у виставленому постачальником на адресу покупця рахунку на оплату, і фіксується у підписаних сторонами видаткових накладних та/або додатках (специфікаціях).

За умовами п. 3.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 строк поставки товару: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати товару.

Відповідно до 3.4 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 покупець зобов`язаний належним чином оформити прийняття товару, в т.ч. підписати накладну, падати довіреність на отримання товару, пред`явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання товару, та передати оформлені покупцем документи постачальнику. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Дата поставки товару зазначається у видаткових накладних на товар. Електронні копії документів та електронне листування, прирівнюється до оригіналів документів (повідомлень) та не потребують затвердження на матеріальних носіях, папері. Сторони можуть окремо використовувати електронно-цифровий підпис (ЕЦП), відбитки підписів та печаток, сервіси для обміну електронними документами. Одним з належних видів обміну документами є підписання договору, документів (акти, додатки, первинна документація тощо) сторонами, у тому числі ЕЦП, та надсилання іншій стороні підписаного ЕЦП примірника документу та/або скан-копій (фото) підписаних документів уповноваженими особами відповідно до реквізитів договору (п. 3.5 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023).

Положеннями п. 3.7 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 передбачено, що обов`язок постачальника передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передачі товару, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною на товар.

Між тим у п. 3.8 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 сторони погодили, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості вказаній у видатковій накладній. Претензії по кількості та іншим характеристикам товару можуть бути заявлені постачальнику в момент передачі товару. Після прийняття товару претензії по кількості та іншим характеристикам товару не приймаються. Постачальник зобов`язується усунути недоліки товару, зазначені покупцем в претензії, протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання претензії покупця.

У п. 4.1 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 встановлено, що розрахунок між сторонами за проданий за даним договором товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі або шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, або іншим способом не забороненим чинним законодавством. Валюта розрахунків гривня.

Відповідно до п. 4.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 якщо інші умови не визначені сторонами у специфікаціях, поставка товару здійснюється згідно заявки, наданої покупцем, після проведення покупцем повної оплати відповідно до виставленого рахунку. Моментом здійснення покупцем попередньої оплати вважається списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Приписами п. 5.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 закріплено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань з поставки оплаченого покупцем товару, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У разі невиконання належним чином свого зобов`язання з поставки товару протягом більше, ніж 5 (п`ять) календарних днів, постачальник зобов`язаний також сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від вартості товару, щодо якого постачальником допущено таке порушення. Крім того, на шостий календарний день у постачальника виникає зобов`язання повернути покупцю кошти, сплачені ним в якості передоплати за товар, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виникнення у нього такого зобов`язання. У випадку порушення постачальником строків заміни або допоставки (доукомплектування) товару, або строків усунення недоліків товаросупровідних (бухгалтерських) документів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості товару, щодо якого постачальником допущені такі порушення.

Пунктом 5.3 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, окрім зобов`язання зі здійснення передоплати за товар, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У п. 5.4 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 встановлено, що покупець, який отримав товар до моменту здійснення попередньої оплати та прострочив виконання грошового зобов`язання більше, як на 5 (п`ять) календарних днів, сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Згідно з п. 5.6 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 8.1 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором. У випадку, якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення терміну (строку) дії договору жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Так, вказаний договір поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 підписаний уповноваженими представниками сторонами та містить відтиски печаток контрагентів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" було здійснено поставку наступних товарів: шліфшкурка на тканинній основі, 200мм х 50м, К120 ТМ Werk у кількості 50,00 м, загальною вартістю 1385,00 грн (без ПДВ); ручка для валиків ЕТА 25м, діаметр 8 мм, чорна Хардекс у кількості 10,00 шт, загальною вартістю 526,00 грн (без ПДВ); кювета малярська 350 х 320 мм у кількості 5,00 шт, загальною вартістю 190,50 грн (без ПДВ); ніж універсальний, 18 мм у кількості 5,00 шт, загальною вартістю 358,50 грн (без ПДВ); леза сегментні 18 мм, пластиковий пенал 10 шт Alloid у кількості 10,00 наборів, загальною вартістю 153,00 грн (без ПДВ); цемент КЦ V/А-(Ш-В)-400Р-Н 25КГ у кількості 5,00 шт, загальною вартістю 693,00 грн (без ПДВ); профіль UD-27х24 0,55 мм 3 м у кількості 300,00 шт, загальною вартістю 14625,00 грн (без ПДВ); валик малярний мультиколор 8 х 48 х 250 мм у кількості 15,00 шт, загальною вартістю 645,00 грн (без ПДВ); валик GEPARDAKRYL 25 cм, ворс 8 мм, діаметр 48 мм у кількості 11,00 шт, загальною вартістю 1471,80 грн без ПДВ; гіпсокартон плита вологостійка Н2/1200/2500/12,5/НСК у кількості 50,00 шт, вартістю 18397,50 грн без ПДВ; СТ 17/10 глибоко проникаюча ґрунтовка у кількості 10,00 шт, вартістю 4109,45 грн (без ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 42 від 13 березня 2026 на загальну суму 52727,70 грн, у т.ч. 8787,95 грн.

Вказана видаткова накладна № 42 від 13.03.2026 підписана електронними печатками сторін, при цьому зі сторони відповідача - ТОВ "РСУ-Юг" підписана Кушнір Аллою Анатоліївною, яка відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" № 3-К від 13 травня 2023 р. з 13.05.2023 р. призначена на посаду директора ТОВ "РСУ-Юг".

При цьому отримання зазначеного товару загальною вартістю 52727,70 грн підтверджується товарно-транспортною накладною № РН-0000503 від 13.03.2026, яка також підписана електронними печатками товариств.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, як встановлено судом та зазначається позивачем, договір поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 виконано повністю зі сторони позивача, тобто товар був переданий та доставлений відповідачу, жодних претензій та зауважень зі сторони покупця постачальнику щодо якості, вартості та комплектності товару при їх прийнятті заявлено не було.

Згідно з п. 2.1 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 ціна за товар, що поставляється за цим договором є договірною та визначається у виставленому постачальником на адресу покупця рахунку на оплату, і фіксується у підписаних сторонами видаткових накладних та/або додатках (специфікаціях).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 встановлено, що розрахунок між сторонами за проданий за даним договором товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний в даному договорі або шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, або іншим способом не забороненим чинним законодавством. Валюта розрахунків гривня.

При цьому відповідно до п. 4.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 якщо інші умови не визначені сторонами у специфікаціях, поставка товару здійснюється згідно заявки наданої покупцем після проведення покупцем повної оплати відповідно до виставленого рахунку. Моментом здійснення покупцем попередньої оплати вважається списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.

Отже, прийняття відповідачем поставленого позивачем товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість товару в повному обсязі відповідно до виставленого рахунку на оплату.

Між тим несплатою позивачу вартості товару в межах спірного договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.

Вказане стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" до господарського суду із позовом по даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" заборгованості за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023.

Як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар за спірним договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023, яку відповідачем не спростовано та доказів сплати якої до суду не надано. Таким чином, сума заборгованості за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023, що підлягає стягненню з відповідача, складає 52727,70 грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 11.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" звернулося до ТОВ "РСУ-Юг" з вимогою № 1, в якій вимагало протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання цієї претензії-вимоги сплатити заборгованість за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 у сумі 52727,70 грн шляхом перерахування коштів за вказаними реквізитами ТОВ "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс". Вказана претензії направлялася позивачем засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення № R0651140020975, при цьому вказане поштове відправлення вручене представнику ТОВ "РСУ-Юг", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень.

Між тим господарський суд зауважує, що відповідач - ТОВ "РСУ-Юг" жодних заперечень із вказаного приводу на лист позивача від 11.08.2026 року за вих. № 1 не надав, позаяк такі у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ТОВ "РСУ-Юг" ухилилося від запропонованого позивачем порядку вирішення ситуації шляхом добровільної сплати заборгованості та штрафних санкцій.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 7500,33 грн. та штрафу у сумі 13181,92 грн. суд зазначає наступне.

За ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлений товар не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг з охорони) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог п. 5.2 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань з поставки оплаченого покупцем товару, постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. У разі невиконання належним чином свого зобов`язання з поставки товару протягом більше, ніж 5 (п`ять) календарних днів, постачальник зобов`язаний також сплатити покупцю штраф у розмірі 25 % від вартості товару, щодо якого постачальником допущено таке порушення. Крім того, на шостий календарний день у постачальника виникає зобов`язання повернути покупцю кошти, сплачені ним в якості передоплати за товар, протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виникнення у нього такого зобов`язання. У випадку порушення постачальником строків заміни або допоставки (доукомплектування) товару, або строків усунення недоліків товаросупровідних (бухгалтерських) документів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості товару, щодо якого постачальником допущені такі порушення.

Разом з тим пунктом 5.4 договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 встановлено, що покупець, який отримав товар до моменту здійснення попередньої оплати та прострочив виконання грошового зобов`язання більше, як на 5 (п`ять) календарних днів, сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу.

Як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню та штраф. Дослідивши та перевіривши здійснені позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, при цьому власний контррозрахунок відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 13181,92 грн.

Разом з тим відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Водночас, як вбачається зі змісту спірного договору поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 р., сторонами погоджено попередню оплату товару, при цьому у даному випадку позивачем поставлено товар за видатковою накладною № 42 від 13.03.2026 на суму 52727,70 грн до здійснення відповідачем попередньої оплати. Так, позивачем виставлено рахунок на оплату № СФ00-000045 від 13 березня 2026 на суму 52727,70 грн.

За умовами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Таким чином, враховуючи викладене, суд, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 7500,33 грн., вважає його невірним з огляду на необґрунтовано визначену дату початку прострочення, оскільки позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, суд зауважує, що з урахуванням поставки товару 13.03.2026, саме з 14.03.2026 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати вартості товару. Враховуючи викладене вище, судом самостійно здійснено розрахунок пені на суму боргу у розмірі 52727,70 грн. за період з 14.03.2026 по 31.08.2026 року, розмір якої становить 7457,00 грн:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

52727,7014.03.2026 - 30.07.202613915,006023,96

52727,7031.07.2026 - 31.08.20263215,501433,04

Всього7457,00

Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 щодо оплати вартості поставленого товару складає 7457,00 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату за поставлений товар у розмірі 745,41 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних є невірним з огляду на необґрунтовано визначену дату початку прострочення, оскільки позивачем не враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відтак, суд зауважує, що з урахуванням поставки товару 13.03.2026, саме з 14.03.2026 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання зі сплати вартості товару. Враховуючи викладене вище, судом самостійно здійснено новий розрахунок 3% річних на суму боргу у розмірі 52727,70 грн. за період з 14.03.2026 по 31.08.2026 року, розмір якої становить 741,08 грн.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 у сумі 741,08 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у загальному розмірі 2246,04 грн. та встановлено, що такий розрахунок здійснено позивачем правильно із застосуванням вірно обраного сукупного індексу інфляції у вказаному періоді прострочення, також контррозрахунку відповідачем не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 2246,04 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову з урахуванням коефіцієнту 0,8, у зв`язку з подачею позову через Електронний суд, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2660,74 грн. (76353,74 грн. х 2662,40 грн. / 76401,40 грн.).

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

У ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026, додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026 "Розмір гонорару (винагороди) окремих видів правничої допомоги", розрахунку № 110826 розміру гонорару за надання правничої допомоги від 11.08.2026, рахунку на оплату № 110826/1 від 11.08.2026, платіжної інструкції № 345 від 27.08.2026 та ордеру серії ВЕ № 1209227.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" (сторона) та Шередека Сергієм Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов п.п. 1.1 якого на умовах цього договору адвокат зобов`язується здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги та відшкодовувати (компенсувати) інші фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору. При укладенні цього договору сторони керуються положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI.

Відповідно до п. 2.1 договору від 11.08.2026 передбачено, що адвокат на період дії даного договору за дорученнями клієнта зобов`язується: здійснювати захист, представництво та надавати інші види правничої допомоги клієнту без обмежень перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, в т.ч. в прокуратурі, МВС, поліції, СБУ, бюро економічної безпеки, державне бюро розслідувань, державній податковій службі та в інших органах, що здійснюють контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, митниці, державній виконавчій службі, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в будь-яких інших державних органах, установах та організаціях; здійснювати захист, представництво та надавати інші види правничої допомоги клієнту без обмежень у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного, конституційного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні; представляти клієнта з усіма правами без обмежень, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, власнику (володільцю) майна, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанови і ухвали суду, одержання рішення, постанови і ухвали суду, виконавчого листа, наказу та пред`явлення їх до виконання, сплачувати від імені клієнта судовий збір та отримувати судовий збір з державної казначейської служби.

Згідно з п. 2.2 договору від 11.08.2026 адвокат при виконанні обов`язків має право від імені та в інтересах клієнта вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору, зокрема, але не виключно:

- звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

- представляти і захищати права, свободи та інтереси у суді, в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

- доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

- бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

- застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

- посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;

- одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

- користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

За умовами п.п. 6.1, 6.2 договору від 11.08.2026 надання правничої допомоги адвокатом є платним. За надання правничої допомоги клієнт оплачує адвокату гонорар. гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна, по добова оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Положеннями п. 6.3 договору від 11.08.2026 передбачено, що розмір гонорару може бути узгодженим сторонами в додатковій угоді, розрахунку розміру гонорару, акті надання правничої допомоги, рахунку на оплату. Підставою для сплати гонорару є рахунок на оплату, наданий адвокатом. Оплата гонорару має бути здійснена протягом 3 банківських днів з дня отримання клієнтом рахунку на оплату від адвоката. Рахунок на оплату адвокатом може бути вручений безпосередньо клієнту або його уповноваженій особі, та/або надісланий рекомендованим листом на його адресу, та/або на електронну пошту, визначену в договорі.

При цьому пунктом 6.4 договору від 11.08.2026 передбачено, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Приписами п. 6.6 договору від 11.08.2026 встановлено, що оплата гонорару здійснюється в повному обсязі у формі авансу. Адвокат вправі не приступати до виконання доручення клієнта з надання правничої допомоги за цим договором до отримання повної оплати гонорару.

У відповідності до п. 6.10 договору від 11.08.2026 розмір гонорару окремих видів адвокатської діяльності, що здійснюються адвокатом під час надання правничої допомоги клієнту, та на підставі яких розраховується розмір гонорару, узгоджується сторонами в додатку № 1 до цього договору.

У п. 7.1 договору від 11.08.2026 сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє до його розірвання (припинення) за ініціативною будь-якої сторони, або за згодою сторін в порядку, визначеному цим договором та/або законодавством України.

При цьому із наявного в матеріалах справи додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026 - "Розрахунок гонорару (винагороди) окремих видів правничої допомоги" вбачається, що розмір гонорару становить від 1000,00 грн за надання наступних видів правничої допомоги: усне надання правової консультації та/або правової інформації клієнту, в т.ч. засобами телефонного та/або телекомунікаційного зв`язку; ознайомлення, усне надання правового аналізу та надання правових роз`яснення підставі наданих клієнтом документів, матеріалів справи, надання усних правових роз`яснень будь-якого правочину клієнта (п. 1 додатка № 1).

За умовами п. 2 додатка № 1 розмір гонорару адвоката становить від 1500,00 грн за надання наступних видів правничої допомоги: надання письмової правової консультації з питань діяльності або інших питань клієнта, письмового правового аналізу правочину, надання письмових правових роз`яснень на підставі наданих клієнтом документів (в т.ч. договорів та інших документів, що є невід`ємною їх частиною); складення письмової відповіді на запит державного органу, контролюючого органу; складення адвокатського запиту; складення будь-якого інформаційного запиту, заяви на отримання інформації та/або іншого документу правового характеру незначного за обсягом та невеликої складності; складення договорів (індивідуальних, типових).

Відповідно до п. 3 додатка № 1 розмір гонорару адвоката становить від 15000,00 грн. за надання наступних видів правничої допомоги: складення позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги до суду по цивільним, господарським, адміністративним справам, у справах про адміністративне правопорушення, зустрічної позовної заяви у перелічених судочинствах; складення відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснення, інших процесуальних та інших правових документів під час представництва інтересів у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Підпунктом 8.1 додатка № 1 погоджено, що за надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства у спорах майнового характеру, а також за надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в державних органах, перед юридичними та фізичними особами будь-якої форми власності під час досудового врегулювання спору майнового характеру, гонорар адвоката збільшується на 2 % (два відсотки) від ціни позову (від суми спору майнового характеру) за прийняття рішення майнового характеру на користь клієнта.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2026 між адвокатом Шередека Сергієм Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" складено та підписано розрахунок № 110826/1 розміру гонорару за надання правничої допомоги від 11.08.2026, згідно з яким сторони узгодили гонорар адвоката у загальному розмірі 12000,00 грн за отримання правничої допомоги наступних видів:

- складення позовної заяви до Господарського суду Одеської області за позовом клієнта до ТОВ "РСУ-Юг" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20112023/РС від 20.11.2023 (ознайомлення з матеріалами справи, складення позовної заяви, формування та належне оформлення додатків до позовної заяви, подання позовної заяви до суду) - 8000,00 грн;

- складення відповіді на відзив у справі - 4000,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 110826/1 від 11.08.2026 на суму 12000,00 грн за договором про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026.

Так, на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" оплати за рахунком на оплату № 110826/1 від 11.08.2026 у матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 345 від 27.08.2026 на суму 12000,00 грн з призначенням платежу: "оплата за надання правової допомоги згід. рах. № 110826/1 від 11 серпня 2026 р. без ПДВ".

Разом з тим слід зазначити, що наявні у матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026, додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 110826 від 11.08.2026 "Розмір гонорару (винагороди) окремих видів правничої допомоги", розрахунку № 110826 розміру гонорару за надання правничої допомоги від 11.08.2026, рахунку на оплату № 110826/1 від 11.08.2026, платіжної інструкції № 345 від 27.08.2026 та ордеру серії ВЕ № 1209227 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Між тим у ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

За ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21 тощо, випливає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладений в додатковій постанові ПЗАГС від 18.03.2025 р. по справі № 916/4066/23).

Відтак, господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1340/18.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, щодо наведених у розрахунку № 110826/1 розміру гонорару за надання правничої допомоги від 11.08.2026 отриманих видів правничої допомоги господарський суд зазначає, що позивачем необґрунтовано включено до вказаних послуг складення відповіді на відзив у справі вартістю 4000,00 грн, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подавався відзив на позовну заяву, позаяк позивачем не могла бути подана відповідь на відзив, з огляду на його відсутність.

Таким чином, адвокатом Шередека С.М. не надавалася Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" послуга зі складання відповіді на відзив у справі № 913590/26, а відтак сплата відповідної послуги не може бути покладена на відповідача з огляду на її необґрунтованість та невідповідність критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" на його користь 8000,00 грн. витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи у суді першої інстанції.

При цьому з урахуванням того, що рішення суду за позовом відбулося частково на користь позивача, відповідно вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 7995,01 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (76353,74 грн. задоволено * 8000,00 грн. / 76401,40 грн. заявлено) згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" про стягнення заборгованості у загальній сумі 76401,40 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" (65009, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 10; код ЄДРПОУ 41164591) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" (65037, Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, ж/м "Совіньйон", буд. 2В; код ЄДРПОУ 43017651) основний борг у розмірі 52727/п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять сім/грн. 70 коп., 3% річних у сумі 741/сімсот сорок одна/грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 2246/дві тисячі двісті сорок шість/грн. 04 коп., штраф у сумі 13181/тринадцять тисяч сто вісімдесят одна/грн 92 коп., пеню у розмірі 7457/сім тисяч чотириста п`ятдесят сім/грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2660/дві тисячі шістсот шістдесят/грн. 74 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7995/сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять/грн. 01 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Стройсфера-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РСУ-Юг" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 02 листопада 2026 р.

Суддя В.С. Петров