Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №930/2438/26 — Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/2438/26

№2/930/1681/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М. Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 87831 від 19 липня 2023 року в розмірі 10 950,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 87831.

За твердженням позивача, кредитний договір укладено в електронній формі шляхом заповнення відповідачем відповідної заявки на офіційному вебсайті кредитодавця та прийняття умов договору із використанням одноразового ідентифікатора, надісланого відповідачу в SMS-повідомленні на зазначений ним номер мобільного телефону. Після підтвердження прийняття умов кредитного договору його примірник був розміщений в особистому кабінеті відповідача на вебсайті кредитодавця.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3 000,00 грн шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Однак відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Надалі, 23 грудня 2024 року, між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 87831 від 19 липня 2023 року.

За розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 10 950,00 грн, з яких: 3 000,00 грн — заборгованість за тілом кредиту та 7 950,00 грн — заборгованість за відсотками. Заборгованість за комісією та пенею відсутня.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та перехід до позивача права вимоги заборгованості на підставі договору факторингу, представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 07.10.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

13 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та надання часу для добровільного врегулювання спору.

У зазначеній заяві відповідач повідомив, що з 06 січня 2024 року проходить військову службу у складі Національної гвардії України, у зв`язку із чим не має можливості особисто прибути в судове засідання, призначене на 28 жовтня 2026 року о 09:00.

Відповідач зазначив, що не заперечує проти заявленого позивачем розміру основної заборгованості, однак не погоджується зі стягненням із нього витрат на професійну правничу допомогу та просить суд перевірити їх обґрунтованість, документальне підтвердження і співмірність.

Крім того, відповідач повідомив про намір добровільно погасити заборгованість та просив надати йому строк до 16 грудня 2026 року для добровільного врегулювання спору, а також, за можливості, відкласти розгляд справи на дату після зазначеного строку. У разі розгляду справи без його участі просив врахувати викладені у заяві пояснення та заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

19 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначив, що не заперечує проти заявленої позивачем суми заборгованості в розмірі 10 950,00 грн, яка складається із 3 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 950,00 грн заборгованості за процентами, та має намір добровільно її погасити.

Водночас відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі 6 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором і не потребує проведення складних експертиз або значного обсягу юридичних досліджень. Також звернув увагу, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу становить близько 54,8 відсотка від загальної суми позовних вимог.

З огляду на викладене відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 6 000,00 грн до 1 000,00 грн, перевіривши належність доказів понесення таких витрат, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час та співмірність заявленої суми зі складністю справи.

Крім того, у відзиві відповідач повторно зазначив, що проходить військову службу у складі Національної гвардії України та у зв`язку з виконанням службових обов`язків не має можливості особисто брати участь у судовому засіданні, у зв`язку із чим просив розглянути справу за його відсутності. Також просив, за можливості, відкласти розгляд справи та надати йому строк до 16 грудня 2026 року для добровільного погашення заборгованості, з урахуванням раніше поданої заяви від 13 жовтня 2026 року.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2023 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 87831.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн строком на 14 днів, зі строком повернення до 01 серпня 2023 року включно.

Згідно з пунктом 1.3 договору процентна ставка за користування кредитом становить 5 % за кожен день користування кредитом, що в річному обчисленні становить 1825 % річних.

Факт укладення договору підтверджується наданими позивачем документами щодо ідентифікації клієнта та підтвердження прийняття ним умов договору шляхом використання одноразового ідентифікатора. Зокрема, з відповідного звіту вбачається, що на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор KL5131, за допомогою якого було підтверджено прийняття умов кредитного договору.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 3 000 грн 19 липня 2023 року о 15 год 18 хв підтверджується платіжним документом із призначенням платежу «Видача кредиту #87831», відповідно до якого кошти були перераховані на банківську картку відповідача, останні цифри якої - 9727.

Отже, суд вважає доведеними обставини укладення між первісним кредитором та відповідачем договору про надання кредиту, а також фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 3 000 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми процентів, суд враховує строк кредитування, погоджений сторонами в договорі, та правові наслідки його закінчення.

Так, договором № 87831 встановлено строк кредитування 14 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 01 серпня 2023 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховані за 53 дні - до 09 вересня 2023 року - у загальному розмірі 7 950 грн, виходячи з розрахунку 150 грн за кожен день користування кредитом.

Однак суд звертає увагу, що погоджений сторонами строк кредитування становив саме 14 днів, а не 53 дні.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом у межах погодженого договором строку становить:

3 000 грн ? 5 % = 150 грн за один день;

150 грн ? 14 днів = 2 100 грн.

Отже, за період користування кредитом у межах визначеного договором строку відповідач мав сплатити 2 100 грн процентів.

При цьому положення пункту 3.3 договору, відповідно до якого проценти нараховуються з першого дня надання кредиту до дня його повного повернення включно, у тому числі за період прострочення, суд оцінює у взаємозв`язку з іншими умовами договору та положеннями чинного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

При цьому суд враховує, що позивач заявив до стягнення саме проценти за користування кредитом, нараховані за ставкою 5 % на день, та не обґрунтував окремо заявлену суму 5 850 грн як інший вид відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема відповідно до статті 625 ЦК України. Розрахунок позивача не містить окремого визначення інфляційних втрат, трьох процентів річних чи іншого самостійного нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом за період після закінчення погодженого сторонами строку кредитування як процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України.

Крім того, суд бере до уваги, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредитування, а тому його умови підлягають оцінці також з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» та законодавства про захист прав споживачів.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду визначив, що суд без окремої позовної вимоги споживача може тлумачити нечіткі або двозначні умови кредитного договору на користь споживача. Водночас суд не може без відповідної позовної вимоги визнавати такі умови недійсними, змінювати їх та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів.

Такий висновок зроблено у постанові від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), забезпечуючи єдність судової практики.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 000 грн основного боргу та 2 100 грн процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Натомість у частині стягнення 5 850 грн процентів, нарахованих понад погоджений договором строк кредитування, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 3 000 грн — основний борг; 2 100 грн — проценти за користування кредитом; усього: 5 100 грн.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає наступне.

23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру прав вимоги та витяг із відповідного реєстру, у якому зазначено відповідача ОСОБА_1 , договір № 87831 та суму заборгованості за ним.

Також надано платіжні інструкції від 15 січня 2025 року та 13 лютого 2025 року, які підтверджують здійснення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» платежів на користь первісного кредитора.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наданих доказів суд доходить висновку, що право вимоги за кредитним договором № 87831 перейшло від ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а тому позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором.

Посилання відповідача на намір добровільно погасити заборгованість не спростовує встановленого судом факту невиконання ним грошового зобов`язання та саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні обґрунтованих позовних вимог. Доказів фактичного погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 5 100 грн заборгованості за кредитним договором № 87831 від 19 липня 2023 року.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 5 100 грн із заявлених 10 950 грн, частка задоволених позовних вимог становить: 5 100 грн ? 10 950 грн ? 100 % = 46,5753 %.

Відповідно, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, становить: 2 662,40 грн ? 5 100 грн ? 10 950 грн = 1 240 грн 02 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 240 грн 02 коп. судового збору.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 42649746/01 від 01 червня 2026 року, додаток № 87831 від 29 червня 2026 року, акт наданих послуг від 29 червня 2026 року, детальний опис виконаних робіт, а також документи на підтвердження повноважень адвоката.

Згідно з детальним описом виконаних робіт вартість наданої правничої допомоги становить 6 000 грн та складається з таких послуг: усна консультація — 250 грн; письмова консультація — 750 грн; правовий аналіз документів та надання рекомендацій — 1 500 грн; підготовка позовної заяви — 3 000 грн; формування та підготовка додатків до позовної заяви — 500 грн. Загальна тривалість виконаних робіт зазначена у розмірі 5 годин.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 1 000 грн, посилаючись на нескладність справи та неспівмірність заявленої суми.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Суд бере до уваги, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, її предметом є грошова вимога, обсяг доказів не є значним, а правовідносини сторін не характеризуються особливою складністю. Підготовка позовної заяви та доданих до неї документів не вимагала значного обсягу процесуальних дій, а значна частина доказів складалася зі стандартних документів кредитора щодо укладення договору, перерахування коштів та відступлення права вимоги.

Водночас суд враховує, що адвокатом здійснено аналіз документів, підготовлено позовну заяву та сформовано пакет документів, необхідних для звернення до суду. Тому суд не вважає обґрунтованим зменшення витрат на правничу допомогу до 1 000 грн, як просить відповідач.

Оцінивши характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, час, необхідний для її виконання, ціну позову, а також критерії розумності та співмірності судових витрат, суд вважає, що справедливим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу у цій справі є 3 000 грн.

Визначаючи такий розмір витрат, суд враховує, що заявлена сума 6 000 грн є надмірною з огляду на нескладність справи та обсяг фактично виконаної роботи, а тому підлягає зменшенню до 3 000 грн.

При цьому, оскільки позовні вимоги задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України.

Таким чином, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 3 000 грн ? 5 100 грн ? 10 950 грн = 1 397 грн 26 коп.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 397 грн 26 коп.

У задоволенні решти вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 1 240 грн 02 коп. — судовий збір; 1 397 грн 26 коп. — витрати на професійну правничу допомогу; усього: 2 637 грн 28 коп.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 100 грн заборгованості за кредитним договором № 87831 від 19 липня 2023 року, з яких 3 000 грн - основний борг та 2 100 грн - проценти за користування кредитом, а також 2 637 грн 28 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення 5 850 грн процентів за користування кредитом, а також решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу, слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.509,526,527,530,1048,1049, 1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст.12,77,81,82, 137,141,259,263-268,265,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про надання кредиту № 87831 від 19 липня 2023 року в загальному розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких: 3 000 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 100 грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, що складаються із: 1 240 грн 02 коп. - витрат зі сплати судового збору; 1 397 грн 26 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В.М. Алєксєєнко