Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №182/6651/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №182/6651/26

Суддя: Клименко І. В.

Справа № 182/6651/26

Провадження № 2/0182/7414/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.11.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Клименко І.В., розглянувши в м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

14.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з даним позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір №98157, згідно з яким кредитодавець на умовах строковості, зворотності, платності надав відповідачу кредит в сумі 4 000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі згідно умов договору.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав та надав відповідачу обумовлену суму, а останній, в свою чергу, зобов`язання порушив, у зв`язку з чим станом на 16.12.2024 року виникла заборгованість, яка становить 14 104,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 104,00 грн. - заборгованість за відсотками.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги за зобов`язаннями боржників ТОВ «Авіра Груп», зокрема, й до ОСОБА_1 за Кредитним договором №98157.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з нього заборгованість в сумі 14 104,00 грн., а також відшкодувати понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.09.2026 року позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачеві роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву.

Вказана ухвала була направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.24). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу Укрпоштою копії позову з додатками, накладна №10505685846815 (додаток №15).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно тексту позовної заяви, позивач просить справу розглядати без участі їх представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 20.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір №98157, згідно з яким кредитодавець на умовах строковості, зворотності, платності надав відповідачу кредит в сумі 4 000,00 грн. строком на 90 календарних днів, тобто до 18.03.2024 року. За користування кредитом договором передбачено сплату процентів у розмірі 5,0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, процентна ставка фіксована. Договір укладений в електронній формі, разом з графіком платежів та паспортом споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «KL3887», який був відправлений на зазначений нею номер телефону НОМЕР_1 (додаток №17).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ "Профітгід", в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством 20.12.2023 о 21:12 год. здійснено успішний переказ коштів у сумі 4 000,00 грн. на платіжну картку отримувача № НОМЕР_2 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, Код авторизації 369004, код RRN 335421413275, призначення переказу: Видача кредиту # НОМЕР_3 (додаток №14).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21.

Враховуючи факт проходження відповідачем ідентифікації та підписання нею електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення зазначеного вище договору, що узгоджується зі ст.ст.626,627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на момент звернення до суду складає 14 104,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 104,00 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (додаток №7).

В подальшому, 23 грудня 2024 року між ТОВ «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги за зобов`язаннями боржників ТОВ «Авіра Груп», зокрема, й до ОСОБА_1 за Кредитним договором №98157 (додаток №11).

На виконання умов договору факторингу сторонами підписано Акт приймання-передачі реєстру прав вимог та сформовано реєстр прав вимог, згідно з якими до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №98157 від 20.12.2023 року, розмір заборгованості складає 14 104,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10 104,00 грн. - заборгованість за відсотками (додаток №6).

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У витягу з реєстру прав вимог зазначені відомості, які дають можливість ідентифікувати відповідача, кредитний договір та передане позивачеві право грошової вимоги.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Наданий позивачем розрахунок відображає розмір наданого кредиту та відсотки за користування кредитом згідно умов договору. Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, оцінюючи докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000,00 грн., суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 8.ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Матеріали справи містять Договір №42649746/01 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП Горобей Русланою Геннадіївною від 01.06.2026 року, Додаткову угоду №98157 до Договору №42649746/01 від 01.06.2026 року, акт надання послуг від 29.06.2026 року, детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом Горобей Р.Г., згідно якого вартість послуг склала 6 000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд вважає, що склад та розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованим та підтвердженим у розмірі 6 000,00 грн., відповідають критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, ціною позову, значенням справи для сторони. Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило. Суд, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.0.2019 у справі №922/445/19).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 514, 526, 530, 626, 628, 638, 1048-1050, 1054, 1055-1056 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №98157 від 20.12.2023 року в розмірі 14 104,00 (чотирнадцять тисяч сто чотири грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 (шість тисяч грн. 00 коп.).

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Суддя: І. В. Клименко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua