Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №205/13341/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/13341/26

Номер провадження2-а/205/200/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді – Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Яковенко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16 вересня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено протокол щодо нього про адміністративне правопорушення № 472 про неприбуття до ТЦК та СП о 14:00 годині 02 червня 2026 року для уточнення даних за викликом по повістці № 7437602, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді 17 000 грн., та яку було складено через більш ніж 90 днів після виявлення вчиненого правопорушення. Посилається на те, що не надано докази направлення поштового відправлення саме з описом вкладення зі штемпелем та підписом працівника поштового відділення. У зв`язку із вищезазначеним, позивач просив суд скасувати постанову від 21 вересня 2026 року № 472 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 01 жовтня 2026 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку термінової адміністративної справи.

Представник відповідача Спариш Т.В. сформувала в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відправлення № R067174962690 надійшло до відділення поштового зв`язку та було передано в доставку. Під час спроби доставки 22 травня 2026 року відправлення не було вручено у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою. Одержувачу залишено повідомлення про надходження відправлення та можливість його отримання у відділенні. SMS-повідомлення не надсилалось через відсутність номера телефону. Після інформування про надходження відправлення воно зберігається у відділенні протягом трьох робочих днів за графіком роботи відділення, а тому відповідачем правомірно надіслано ОСОБА_1 на належну адресу повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. 12 червня 2026 року о 22 годині 41 хвилин, у зв`язку з невиконанням зобов`язання прибути за викликом по повістці, щодо нього направлено електронне звернення № Е5441721 до територіального органу поліції для адміністративного затримання і доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Про що ОСОБА_1 не міг не знати, маючи встановлений застосунок «Резерв+», в якому наявний особистий електронний кабінет військовозобов`язаного на власному телефоні. 16 вересня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно доставленого військовозобов`язаного було складено протокол № 472 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Щодо твердження позивача про те, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 472 від 21 вересня 2026 року винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення, — сама по собі інформація про неприбуття військовозобов`язаного о 14:00 год. 02 червня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 не може розцінюватись як момент виявлення правопорушення, ця інформація лише вказує на вчинок, що формально порушує вимоги, викладені в нормах законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Проте, щоб вчинок ОСОБА_1 можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. 21 вересня 2026 року на підставі аналізу вказаних норм та за наявності достатніх доказів його вини, протоколу про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 472. Ігнорування або неотримання поштових відправлень, яким надсилалася повістка, підтверджене вищевказаними документами, через неперевірку поштової скриньки/відділення/повідомлень оператора поштового зв`язку про необхідність забрати відправлення, яким надсилалася повістка, не є перепоною для притягнення його до відповідальності, а навпаки є підтвердженням дій (бездіяльності) позивача щодо невиконання ним військового обов`язку – прибувати за викликом по повістці, у зв`язку з чим просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, жодних письмових заяв чи клопотань про відкладення або розгляд справи за відсутності їх представника до суду не надходило, лише долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

За вищевказаних обставин та вимог процесуального законодавства суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів і доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до повістки № 7437602 від 18 травня 2026 року ОСОБА_1 викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 02 червня 2026 року о 14:00 годині для уточнення даних (а.с. 12).

Також у матеріалах справи міститься роздруківка зі статусами поштового відправлення за трекером № RO67174962690, відповідно до якої 22 травня 2026 року повістка №7437602 прибула до відділення та 27 травня 2026 року була повернута відправнику, в якій знаходився опис вкладеного – повістка із зазначенням персональних даних позивача (а.с. 12–14).

Крім того, в матеріалах справи міститься протокол № 472 про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом по повістці № 7437602 від 18 травня 2026 року на 02 червня 2026 року на 14 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, яка була надіслана йому, чим порушив ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 годині 21 вересня 2026 року (а.с. 15).

Разом з тим, у матеріалах справи міститься постанова № 472 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, і призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., оскільки ОСОБА_1 порушив вимоги викладені в нормах законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка в подальшому ним була отримана 22 вересня 2026 року (а.с. 7–11).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають правомірному та повному задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже, з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (обєднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоровя Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно з частиною 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Разом з тим, положення КУпАП не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення — це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до примітки до ст. 210-1 КУпАП, положення статті не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Адміністративне правопорушення, яке було вчинене позивачем, по суті полягало у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що передбачає адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Отже, під час судового розгляду встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14:00 годину 02 червня 2026 року, яка на теперішній час не була скасована.

У своєму відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначив, що день неприбуття є лише «формальним вчинком», а день виявлення збігається з датою складання протоколу.

Уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 факт неприбуття ОСОБА_1 став достеменно відомий 02 червня 2026 року після 14:00 год., що додатково підтверджується тим, що вже 12 червня 2026 року ТЦК направив електронне звернення до органів поліції щодо затримання позивача.

Таким чином, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня виявлення правопорушення розпочався 02 червня 2026 року та закінчився 02 вересня 2026 року, однак постанова № 472 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності винесена начальником ТЦК та СП лише 21 вересня 2026 року, тобто поза межами належного процесуального строку, визначеного ст. 38 КУпАП.

Разом з тим, суд відхиляє позицію відповідача щодо триваючого адміністративного правопорушення та зауважує, що бездіяльність позивача, відповідно до матеріалів справи, не носить характеру триваючого, а є одноактною, вичерпується фактом неприбуття особи до певного місця у визначені дату та час.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зазначеному випадку є 02 червня 2026 року, коли позивач ОСОБА_1 не вчинив дії, які він повинен був здійснити саме 02 червня 2026 року, і про що не могло бути невідомо відповідачу.

Крім того, про неявку позивача за викликом по повістці відповідачу було достеменно відомо 02 червня 2026 року, коли позивач не з`явився до відповідача за повісткою, що також не спростовано відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача, визначені частиною 7 статті 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова № 472 від 21 вересня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення — закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 96, 229, 242–246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову №472 від 21 вересня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: Т.П. Терещенко