Окрема думка від 27 жовтня 2026 р. у справі №643/19836/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

справа № 643/19836/25

провадження № 51-2824км26

1. Одним із тих питань, що мало бути вирішено в цій справі, є питання про особливості застосування положень ч. 3 ст. 56 Кримінального кодексу України (далі - КК), відповідно до якої «громадські роботи не призначаються особам, … які досягли пенсійного віку …».

Норма, передбачена ч. 3 ст. 56 КК є бланкетною, отже для її застосування необхідно звертатися до положень іншого законодавства, відповідно до якого визначається пенсійний вік, вважаю, конкретної особи.

Основна особливість бланкетної норми полягає в тому, що визначені в ній положення мають загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст передається словесною формою і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Натомість конкретизований зміст передбачає деталізацію відповідних положень із інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним смислом.

2. Загальні умови призначення пенсії за віком визначено ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон№ 1058-IV). Законом № 1058-IV визначено вимоги щодо наявності необхідного страхового стажу для виходу на пенсію після досягнення 60, 63 або 65 років.

Так, для виходу на пенсію після досягнення віку 60 років у 2026 році необхідно мати не менше 33 років страхового стажу. Щороку страховий стаж, що дає право виходу на пенсію у 60 років, збільшується на 12 місяців та у 2028 році становитиме 35 років. Якщо людина, якій виповнилося 60 років у 2026 році, має менше 33 років необхідного страхового стажу, вона матиме право на призначення пенсії після досягнення віку 63 роки у 2029 році за наявності не менше 25 років страхового стажу. Мінімально необхідний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії у 65 років, становить 15 років.

Окремі категоріії громадян досягають пенсійного віку до досягнення віку 60 років, зокрема:

- на пільгових умовах - особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці або в окремих галузях виробництва (частини 1-3 ст. 114 Закону № 1058-IV);

- із зменшенням пенсійного віку - учасникам ліквідації та постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІ).

3. Очевидно постає питання, досягнення якого віку особою є досягненням пенсійного віку в розумінні ч. 3 ст. 56 КК. На мій погляд, положення КК про неможливість застосування окремих покарань до осіб, які досягли пенсійного віку, поширюються й на громадян, для яких передбачено зменшений (пільговий) пенсійний вік.

4. У постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2023 року (справа № 723/4583/21), враховуючи приписи ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV що за загальними правилами особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, сформовано висновок, що кримінальний закон не пов`язує призначення покарання з оформленням та отриманням певного виду пенсії, натомість пов`язує з досягненням особою пенсійного віку, яким необхідно вважати вік 60 років.

5. З огляду на вказаний вище висновок колегія суддів Касаційного кримінального суду у цій справі вбачала, що факт призначення на пільгових умовах пенсії ОСОБА_2 (якому на день ухвалення вироку - 56 років, водночас він є пенсіонером - вид пенсії «за віком») не свідчить про досягнення особою пенсійного віку в розумінні ч. 3 ст. 56 КК.

6. Не вважаю такий підхід правильним, оскільки він, на моє переконання, не відповідає положенням закону України про кримінальну відповідальність як щодо диференціації кримінальної відповідальності, які втілені законодавцем в приписах бланкетної норми ч. 3 ст. 56 КК, так і її індивідуалізації судом стосовно застосування цієї норми.

7. Звісно виникає питання про те, чи потребує вказана норма права тлумачення, чи, можливо, вона викладена просто і дохідливо, і певного тлумачення не потребує.

На мій погляд, законодавець безпосередньо в тексті визначив цілі цього нормативно-правового припису, які й обумовлюють прийняття правильного рішення. З досягненням конкретною особою конкретного пенсійного віку закон пов`язує чітко визначені кримінально-правові наслідки.

При цьому, з погляду законодавчої техніки, законодавець оперує як чітко визначеним віком особи щодо певних кримінально-правових наслідків (див. наприклад, ч. 2 ст. 64 КК), так і іншими засобами законодавчої техніки у разі, коли вагоме значення для індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності має певний стан особи, зокрема, стан працездатності в разі призначення такого виду покарання як громадські роботи (ч. 3 ст. 56 КК).

8. Вбачається, що відсутнє достатнє і переконливе підґрунтя сприймати законодавчий припис в ч. 3 ст. 56 КК «громадські роботи не призначаються особам, … які досягли пенсійного віку …» як такий, що має універсальний характер, відірваний від стану та віку конкретної особи, тим більше такої, яка на час вирішення питання вже має статус «пенсіонера за віком» з огляду на відповідні положення Закону № 1058-IV або ж Закону № 796-ХІ чи іншого.

До того ж положення самого Закону № 1058-IV мають диференційований характер і з них не проглядається такого, що для будь якої особи пенсійним віком необхідно вважати саме вік 60 років.

Надавати розширювальне тлумачення ч. 3 ст. 56 КК, яке призводить до погіршення правового положення особи в цій справі, оскільки за буквального тлумачення їй не може бути призначено більш суворе покарання ніж штраф, на мій погляд, немає належного правового підґрунтя.

9. З наведених підстав вважаю обґрунтованими доводи засудженого стосовно того, що в аспекті реалізації положень ч. 3 ст. 56 КК йому не може бути призначене покарання у виді громадських робіт як особі, яка досягла пенсійного віку.

10. Якщо вважати релевантним висновок у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2023 року (справа № 723/4583/21) щодо правовідносин у цій справі, кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Салтівського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 07 травня 2026 року стосовно нього мало бути передано на розгляд об`єднаної палати для відступу від такого висновку, який на моє переконання не враховує як цілей покарання, визначених в ст. 50 КК, так і загальних засад його призначення за ст. 65 КК у їх взаємозв`язку із приписами ч. 3 ст. 56 КК.

Суддя

ОСОБА_1