Окрема думка від 30 вересня 2026 р. у справі №766/3450/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Колабораційна діяльність

Дата: 30 вересня 2026 р.

Справа: №766/3450/23

Суддя: Бущенко Аркадій Петрович

Окрема думка судді ОСОБА_1

до постанови Касаційного кримінального суду

від 1 жовтня 2026 року у справі № 766/3450/23[1]

1. Сантехник або водій театру не стає актором лише тому, що працює в театрі. Так само прибиральник або бухгалтер райвідділу поліції не перетворюється на правоохоронця лише від того, що вивіска на будівлі, де розташовано його кабінет, містить слова «міністерство внутрішніх справ».

2. Тому я не погодився з колегами щодо обґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_2 за частиною 7 статті 111-1 Кримінального кодексу України (КК), за якою його засуджено судами попередніх інстанцій.[2]

3. Суди встановили, що він, перебуваючи в окупованому Херсоні, подав документи та пройшов співбесіду для влаштування до «Экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», вивчав методичні матеріали РФ, проходив навчання в Москві і був призначений тимчасово виконуючим обов`язки експерта.

4. Суди, у тому числі касаційний суд, вважали, що факт підпорядкування судово-експертної установи окупаційному міністерству внутрішніх справ робить її «правоохоронним органом», а отже, будь-яка посада в ній тягне за собою відповідальність за частиною 7 статті 111-1 КК.

5. Я не можу погодитися з таким підходом, оскільки він ігнорує функціональну та процесуальну сутність судово-експертної діяльності, спотворює вимоги принципу strictissimi juris та розмиває межі кримінальної відповідальності.

6. Кримінальне право функціонує за фундаментальним принципом nullum crimen, nulla poena sine lege scripta et stricta (немає злочину і покарання без писаного та вузького закону). Принцип strictissimi juris вимагає від суду оцінювати саме об`єктивну сторону складу злочину, не розширюючи її межі на користь держави за рахунок абстрактних узагальнень.

7. Законодавець у частині 7 статті 111-1 КК України передбачив сувору відповідальність (позбавлення волі на строк від 12 до 15 років) за добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних або судових органах.

8. Однак експертна діяльність за своєю суттю та процесуальною природою не є правоохоронною. Експерт є самостійним, процесуально незалежним суб`єктом, джерелом доказів, а не носієм владних повноважень чи виконавцем поліцейських функцій. Його діяльність регулюється принципами наукової обґрунтованості, об`єктивності та повної незалежності від органів розслідування та поліції.

9. Кримінальний процесуальний закон і судова практика послідовно виходять із того, що перебування експертної установи в системі Міністерства внутрішніх справ не підпорядковує її органам розслідування та не позбавляє експерта процесуальної автономії.

10. На цьому послідовно наголошує і цей Суд, коли зазначає, що установи Експертної служби МВС України (зокрема НДЕКЦ), хоча і входять до сфери управління МВС, не підпорядковуються поліції, а є самостійними та процесуально незалежними у своїй діяльності.[3]

11. Виходячи з цього постулату, суди щодня оцінюють і приймають висновки таких відомчих експертів як належні й допустимі докази саме тому, що інституційна належність установи до системи МВС не свідчить про її підпорядкованість слідчим органам та не робить експертів «складовою поліцейського апарату».

12. Аналогічний підхід до процесуального статусу експерта містять і акти держави-окупанта: стаття 7 Федерального закону РФ «О государственной судебно-экспертной деятельности в Росыйськой Федерації» прямо встановлює принцип незалежності державного судового експерта від органу чи особи, які призначили експертизу, керівництва експертної установи та інших зацікавлених осіб. Отже, ані за українським процесуальним законодавством, ані за законодавчою архітектурою окупанта судово-експертна діяльність не ототожнюється з правоохоронною чи поліцейською.

13. Якщо визнати, що сам факт перебування експертної установи в адміністративній структурі МВС перетворює її на «правоохоронний орган», а експертів - на «правоохоронців», ми потрапляємо в пастку. За такою логікою будь-який відомчий експерт позбавляється процесуальної незалежності, а його висновки стають заангажованими актами поліцейського відомства.

14. Тому структурне підпорядкування не змінює функціональної природи експертної діяльності. Експерт, навіть перебуваючи в штаті відомчої установи МВС, не здійснює владних правоохоронних функцій.

15. Оцінювати правоохоронний характер посади лише за її адміністративною підпорядкованістю - це юридична аберація. Такий підхід призводить до того, що будь-який цивільний спеціаліст (бухгалтер, ІТ-фахівець, автотехнік чи прибиральник), який уклав трудовий договір із установою в системі МВС, автоматично прирівнюється за ступенем суспільної небезпечності до озброєного поліцейського, слідчого чи оперативника.

16. Такий підхід створює істотну диспропорцію та порушує вимоги щодо «якості закону» (quality of law), яка є складовою принципу верховенства права та закріплена у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Суддя ОСОБА_1

[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/140611674

[2] Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 07 листопада 2024 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/122852620; ухвала Херсонського апеляційного суду від 24 червня 2025 року, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128375200

[3] 27 листопада 2025 року, № 208/128/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/132356131

Оригінал: reyestr.court.gov.ua