Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №910/3534/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2026Справа № 910/3534/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, № 49А"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-левел"

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 970 000,00 грн збитків.

Представники учасників справи:

від позивача: Сенченко А.С., ордер серія АН № 1940634;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: Ненада О.А., ордер серія АА № 1715484;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, № 49А» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-левел» в якому просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-левел» припинити діяльність автомийки в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49а;

- стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-левел» на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, № 49А" завдані збитки у розмірі 970 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною господарською діяльністю відповідача з облаштування автомийки в паркінгу будинку по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

13.04.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2026.

18.05.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 18.05.2026 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

01.06.2026 представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

У судове засідання 01.06.2026 представник відповідача не з`явився, представник позивача з`явився та надав усні пояснення по суті поданої заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 залучити до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 29.06.2026.

01.06.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

03.06.2026 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

25.06.2026 представником третьої особи подано клопотання про відкладення судового засідання.

29.06.2026 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 30.03.2026 представники сторін з`явились.

У судове засідання 29.06.2026 представник відповідача не з`явився, представники позивача з`явились та надали усні пояснення по суті поданого клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості щодо права власності на машино-місця (гаражі) № НОМЕР_11 за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49 А, підготовче засідання відкладено на 27.07.2026.

20.07.2026 від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли витребувані судом відомості.

27.07.2026 представником третьої особи подано письмові пояснення.

27.07.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання та відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 була направлена судом засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, з 18 жовтня 2023 року, відповідач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, і така реєстрація забезпечила б отримання відповідачем процесуальних документів, в тому числі ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, а отже отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026, зокрема в електронному кабінеті, залежало виключно від волі відповідача.

Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2026.

Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 12.05.2026.

В свою чергу, у поданому 25.07.2026 відзиві на позовну заяву представник відповідача в обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву зазначає, що у період з 01.07.2026 по 25.07.2026 перебував у щорічні основній відпустці.

Поряд з цим, ще 14.05.2026 представником відповідача подано клопотання про забезпечення права на доступ до електронної справи та для можливості реалізації прав та обов`язків в електронному вигляді.

Однак, жодних клопотань про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, відповідачем не заявлялось.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач як на підставу обґрунтованості причин пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву не є поважними та винятковими, і перебували у виключній залежності від волі самого відповідача, і при цьому жодних обґрунтувань неможливості подання відзиву у строку з 20.04.2026 по 30.06.2026, тобто протягом більш ніж двох місяців, поданий відзив на позовну заяву не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також враховує, що згідно із частинами 1 та 2 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відзив на позовну заяву подано відповідачем з пропуском встановленого строку, відзив залишається судом без розгляду.

27.07.2026 представником позивача подано заяву про залучення до участі у справі третіх осіб.

У судове засідання 27.07.2026 представники позивача та третьої особи з`явились, представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 07.09.2026.

30.07.2026 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.09.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 07.09.2026 представники позивача з`явились, представники інших учасників справи не з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 05.10.2026 представники позивача та третьої особи 1 з`явились, представники третіх осіб 2 та 3 не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.10.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

09.10.2026 представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, № 49А" про забезпечення позову відмовлено.

19.10.2026 представником відповідача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 19.10.2026 представники відповідача та третіх осіб 2, 3 не з`явились, представники позивача та третьої особи 1 з`явились, представник третьої особи 1 подав клопотання про долучення письмового тексту промови у судових дебатах до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка відповідача та третіх осіб 2, 3 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник третьої особи 1 у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, №49А», яке здійснює свою діяльність на підставі Статуту.

Згідно з пунктом 1 Розділу І. Загальні положення, пунктом 1 Розділу ІІ. Мета створення, завдання та предмет діяльності Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, №49А» (далі - позивач, ОСББ) створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

За пунктом 3 Статуту Розділу ІІ. Мета створення, завдання та предмет діяльності об`єднання завданням та предметом діяльності ОСББ є, зокрема: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Рішенням Загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, № 49А», оформленим Протоколом Загальних зборів об`єднання № 3 від 30.09.2022 вирішено з 01.04.2023 прийняти багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , підземну автостоянку, що знаходиться в цьому будинку, прибудинкову територію, спільне майно співвласників цього будинку на самостійне управління, утримання, обслуговування та експлуатацію, включаючи їх поточний та капітальний ремонт.

01 квітня 2023 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, 49А» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-левел» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір про відшкодування витрат на утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території № 01/04/2023-1 (далі - Договір), за умовами якого ОСББ забезпечує утримання, обслуговування, експлуатацію та капітальний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку із вбудовано-прибудованим нежитловим приміщенням та вбудованим паркінгом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також забезпечує утримання прибудинкової території цього будинку, а орендар бере участь у витратах ОСББ на виконання вказаних робіт.

Згідно з преамбулою Договору, відповідач використовує машино-місця №№ НОМЕР_2, які знаходяться у вбудованому в будинку паркінгу.

Відповідно до п. 1.3 Договору орендар відшкодовує витрати ОСББ за цим Договором шляхом оплати щомісячних цільових внесків у «Фонд утримання спільного майна будинку та прибудинкової території» та у «Резервний фонд» ОСББ. Нарахування цільових внесків у фонди ОСББ здійснюється з розрахунку за кожний метр квадратний площі нерухомого майна, яке перебуває у користуванні орендаря. Розмір та порядок оплати цільових внесків визначається у відповідності до рішень Загальних зборів співвласників будинку.

Невід`ємним додатком до цього Договору є документ, яким визначено розмір та порядок оплати цільових внесків у фонди ОСББ у відповідності до рішення Загальних зборів співвласників будинку від 20.08.2022, а саме протокол № 3 від 30.09.2022 (п. 1.4 Договору).

31 січня 2024 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди п. 1.4 Договору викласти в наступній редакції: невід`ємним додатком до цього Договору є документ, яким визначено розмір та порядок оплати цільових внесків у фонди ОСББ у відповідності до рішення Загальних зборів співвласників будинку від 02.12.2023, а саме протокол № 4 від 30.01.2024.

У пункті 2.8 Договору узгоджено, що якщо Загальні збори співвласників будинку прийняли рішення щодо зміни розміру та порядку оплати цільових внесків у фонди ОСББ, то ОСББ письмово повідомляє про це орендаря протягом 10 календарних днів з дати таких змін. У цьому випадку сторони вносять відповідні зміни у Договір шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

У відповідності до п. 4.2 Договору ОСББ зобов`язане забезпечувати збереження, належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку.

Цей Договір набирає чинності з моменту укладання та діє до повного його виконання сторонами.

Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

Кожна зі сторін, згідно з п. 6.3 Договору, має право в односторонньому порядку припинити дію цього Договору шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 календарних днів до дати припинення дії Договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору дія Договору припиняється:

- у випадку втрати орендарем права користування нерухомим майном (з моменту втрати такого права);

- у випадку прийняття Загальними зборами співвласників будинку рішення, яке робить неможливим виконання ОСББ цього Договору (з моменту вступу рішення в силу).

Як стверджує позивач, мешканці будинку № 49А по вул. Володимирській, у кількості 29 власників квартир та 1 паркомісця звернулись із Вимогою про закриття мийки, яка знаходиться на нижньому рівні паркінгу будинку, у зв`язку з:

- гучною роботою компресорів, що порушує комфортне перебування у власній оселі мешканцям будинку;

- підвищеною вологістю у приміщеннях паркінгу, що створює ризики корозії будівельних конструкцій, пошкодження інженерних мереж, а також ризики корозії для металевих автомобілів, які паркуються поряд;

- утворення плісняви, грибків, які можуть становити небезпеку для конструкцій будівлі та здоров`я людей;

- використанням хімічних речовин під час мийки, що має негативний вплив на повітря в приміщеннях, на металеві частини несучих конструкцій, може шкодити здоров`ю мешканцям будинку та створювати ризики для навколишнього середовища.

Позивач звернувся до відповідача із Листом вих. № 24 від 19.05.2025 у якому повідомив про припинення договірних відносин та розірвання Договору № 05/05/2023-1 від 05.05.2023 з 01.01.2026, який отримано відповідачем 19.05.2025.

17.12.2025 року представником ПрАТ «АК «Київводоканал» складено Акт спільного обстеження об`єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до «Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва», затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.10.2011р. № 1879 та «Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, № 1/1441, яким зокрема встановлено скид стічних вод за відсутності Умов на скид.

Позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 13/01 від 13.01.2026 щодо незаконної господарської діяльності, завдання шкоди спільному майну та вимогами негайно припинити діяльність автомийки у приміщенні паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; негайно звільнити займане приміщення; за власний рахунок усунути всі наслідки завданої шкоди, ліквідувати грибок, осередки підвищеної вологості та провести санітарну обробку, відновити пошкоджені конструкції перекриття, металеві елементи, протипожежні двері та інженерні мережі; компенсувати завдані збитки (остаточний розмір буде визначений за окремим розрахунком шкоди).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що на машино-місцях відповідачем самовільно виконано роботи з реконструкції частини введеного в експлуатацію об`єкта та організовано автомобільну мийку відкритого типу, діяльність якої здійснюється без дозвільних документів і завдає шкоди спільному майну будинку. Позивач зазначає, що на фасаді будинку зі сторони в`їзду в паркінг по вул. Володимирська без отримання будь-яких погоджень облаштовано рекламу мийки. Миття автомобілів здійснюється безпосередньо в підземному паркінгу будинку внаслідок чого проводиться скид неочищених стоків з домішками хімічних складових миючих засобів, залишків нафтопродуктів та бруду в загальнобудинкову систему водовідведення і постійна дія водяної пари привела до руйнування бетонного покриття залізобетонних несучих конструкцій та іржавіння їх арматурного каркасу, елементів їх сталевого каркасу, вентиляційних та електричних систем та протипожежних воріт, а також на стінах утворився грибок і пліснява, в приміщеннях постійна підвищена вологість та замокання несучих стін.

Позивач зазначає, що за результатом обстеження автомийки в паркінгу уповноваженими особами ПрАТ «Київводоканал» встановлено порушення та винесено ТОВ «Альфа-Левел» припис про припинення діяльності автомийки та вказано про необхідність Товариства у 7-денний термін повідомити ПрАТ «Київводоканал» про виконання припису.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, №49А» замовлено виконання будівельним експертом технічного обстеження та надання експертного висновку стану приміщень та конструкцій автостоянок, де розміщено автомийки у громадському будинку з господарськими (допоміжними) спорудами по вул. Володимирська, 49А у Шевченківському районі міста Києва, за результатами якого складено Звіт відповідно до якого об`єкт, що обстежується відповідає категорії І ступеню пошкоджень об`єкту, в зоні ризику переходить в категорію ІІ. В означеному Звіті зазначено, що в частині приміщень будівлі, внаслідок експлуатації автомийки, що ведеться з порушенням законодавства, будівельних та санітарних нормативів накопичені пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, які зменшили експлуатаційну придатність частини конструктивних елементів (стіни, підлоги, елементи каркасу, інженерні мережі) та експлуатаційні характеристики самої будівлі, з динамікою до можливих аварійних руйнувань несучих конструкцій каркасу будівлі та інженерних мереж, що забезпечують життєдіяльність об`єкта та безпеку його користувачів. Відновлення експлуатаційної придатності приміщень та конструкцій будівлі пов`язане з необхідністю виконання та фінансування будівельно-монтажних робіт складає до 970 000,00 грн, вартість яких вказана за аналогами, які необхідно уточнити після складання дефектних актів і кошторисної документації.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить зобов`язати відповідача припинити діяльність автомийки в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49А, а також стягнути з відповідача збитки в розмірі 970 000,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 зазначеного Закону визначено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

За приписами частини 5 статті 10 Закону рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Пунктом 4 Розділу ІІІ. Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування Статуту визначено, що за рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об`єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників.

Збори представників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання, окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання, а також питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.

Згідно з п. 13 Розділу ІІІ. Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування Статуту виконавчим органом об`єднання є правління, яке обирається з числа співвласників у кількості, визначеній загальними зборами. Правління здійснює керівництво поточною діяльністю об`єднання, має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, що визначені цим Статутом та підзвітне загальним зборами об`єднання.

До компетенції правління, згідно з п. 14 Розділу ІІІ. Статутні органи об`єднання, їхні повноваження та порядок формування Статуту, належить зокрема:

- виконання рішень загальних зборів;

- обмеження використання спільного майна та внутрішньо будинкових інженерних мереж (електричних, теплових, водопровідних) будинку співвласниками, які мають заборгованість по оплаті або оплату в неповному обсязі обов`язкових цільових внесків та платежів з відшкодування комунальних виконавцям, оплати по яким прострочені на 10 календарних днів;

- стягнення у судовому порядку заборгованості із співвласників, які мають заборгованість по оплаті або оплату в неповному обсязі обов`язкових цільових внесків та платежів з відшкодування комунальних послуг виконавцям, оплати по яким прострочено на 30 календарних днів;

- організація збереження, технічного обслуговування конструктивних елементів будинку, інженерного обладнання та будь-якого іншого спільного майна співвласників, організація раціонального використання такого майна;

- захист прав співвласників на спільне рухоме та нерухоме майно у будинку перед будь-якими фізичними та юридичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами, а також в суді.

У пункті 4 Розділу ІV. Джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об`єднання Статуту визначено, що порядок володіння, користування та розпорядження майном об`єднання визначається загальними зборами та цим Статутом.

Співвласник, згідно з п. 1 Розділу V. Права і обов`язки співвласників Статуту має право, зокрема вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.

Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У відповідності до п. 2 Розділу V. Права і обов`язки співвласників Статуту співвласник зобов`язаний:

- виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;

- використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями;

- забезпечувати збереження приміщень, брати участь проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;

- не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників;

- дотримуватись вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Як вбачається з укладеного між сторонами Договору про відшкодування витрат на утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території № 01/04/2023-1 від 01.04.2023, відповідач використовує машино-місця №№ НОМЕР_2, які знаходяться у вбудованому в будинок паркінгу.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 (далі - третя особа 1) на праві власності належать об`єкти нерухомого майна - паркомісця за адресою АДРЕСА_1 , а саме: машино-місце НОМЕР_3 загальною площею 16,90 кв.м., машино-місце НОМЕР_4 загальною площею 16,90 кв.м., машино-місце НОМЕР_5 загальною площею 16,40 кв.м., машино-місце НОМЕР_6 загальною площею 19,40 кв.м., машино-місце НОМЕР_7 загальною площею 18,20 кв.м., машино-місце НОМЕР_8 загальною площею 18,10 кв.м.

Згідно з відповіддю КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 062/14-15108 від 20.07.2026 машино-місце НОМЕР_9 загальною площею 16,90 кв.м. зареєстроване за ОСОБА_2 (далі - третя особа 2) на підставі договору міни, посвідченого 16.05.2006; машино-місце № НОМЕР_1 загальною площею 16,90 кв.м. зареєстроване за ОСОБА_3 (далі - третя особа 3) на підставі договору міни, посвідченого 16.05.2006.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно із визначенням, наведеним у додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», машино-місце (на автостоянці або в гаражі) - площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається із площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа із додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; гаражі боксового типу - будинки, споруди, у яких автомобілі зберігаються в окремих боксах, виїзд з яких здійснюється безпосередньо назовні або на внутрішній проїзд.

Відповідно до пункту 2.51 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» у підвальних, цокольних і на перших поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно із вимогами ДБН 360, ДБН В.2.2-9 та інших відповідних нормативних документів.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

У Рішенні від 09.11.2021 № 14-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц зроблено висновок, що законодавство чітко розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Як неодноразово висновував Верховний Суд допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (див. постанови від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17, від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання (див. правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц).

Отже, машино-місця №№ НОМЕР_2, які належать третім особам на праві власності та перебувають у користуванні відповідача є самостійними об`єктами нерухомого майна, і не є допоміжними приміщеннями багатоквартирного жилого будинку та не є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В свою чергу, норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не наділяють ані збори співвласників, ані безпосередньо органи об`єднання правом визначення й затвердження функціонального призначення нежитлових приміщень у будинку, як і правом на втручання у здійснення права власності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зверненню позивача з даним позовом до суду передувало звернення мешканців будинку № 49А по вул. Володимирській, у кількості 29 власників квартир та 1 паркомісця із Вимогою про закриття мийки, яка знаходиться на нижньому рівні паркінгу будинку, у зв`язку з:

- гучною роботою компресорів, що порушує комфортне перебування у власній оселі мешканцям будинку;

- підвищеною вологістю у приміщеннях паркінгу, що створює ризики корозії будівельних конструкцій, пошкодження інженерних мереж, а також ризики корозії для металевих автомобілів, які паркуються поряд;

- утворення плісняви, грибків, які можуть становити небезпеку для конструкцій будівлі та здоров`я людей;

- використанням хімічних речовин під час мийки, що має негативний вплив на повітря в приміщеннях, на металеві частини несучих конструкцій, може шкодити здоров`ю мешканцям будинку та створювати ризики для навколишнього середовища.

Поряд з цим, позивачем не ініціювалось питання щодо скликання позачергових зборів співвласників ОСББ з метою належного реагування на факт діяльності автомийки та розгляду питання щодо порушення прав і законних інтересів юридичної особи (її учасників), і при цьому, означене звернення підписано лише одним із власників паркомісця НОМЕР_10, яке не є суміжним із спірними паркомісцями.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №815/219/17 (провадження №К/9901/3315/18) зазначено, що: «ОССБ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. Водночас, інтереси об`єднання, як юридичної особи, не завжди співпадають з інтересами кожного члена об`єднання. З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом. Окрім того, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання».

Як вбачається з предмету позову, позивач просить зобов`язати відповідача припинити діяльність автомийки в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49А.

Суд враховує, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Альфа-левел» є: надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; інші види діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інші види діяльності із прибирання, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Водночас, сторонами не заперечується, що машино-місця №№ НОМЕР_2 використовуються відповідачем під автомийку.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Залишаючи позову заяву без руху, в ухвалі від 06.04.2026 судом було вказано, що в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, позивачем не долучено до позову документів зазначених у позовній заяві, а саме Договорів оренди машино-місць № НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, укладених між ТОВ «Альфа-левел» та орендодавцями.

Позивач в свою чергу, в заяві про усунення недоліків від 13.04.2026 зазначив, що враховуючи, що позивач не є стороною запитуваних судом договорів оренди машино-місць № НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, укладених між ТОВ «Альфа-левел» та орендодавцями, відповідно, він не може мати в розпорядженні їх примірників, зазначивши, що на виконання вимог ухвали в частині надання письмових доказів, а саме - Договорів оренди машино-місць № НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, укладених між ТОВ «Альфа-левел» та орендодавцями витребував такі документи в порядку збирання доказів, для чого до відповідача направив адвокатський запит №1 від 09.04.2026.

Однак, на момент розгляду справи по суті, жодною зі сторін спору відповідних Договорів оренди не надано, клопотань про витребування відповідних договорів не заявлено, що унеможливлює встановлення мети, для якої відповідачу передаватись означені машино-місця.

Водночас, сама по собі вимога позивача про припинення діяльності автомийки в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49А, не нівелює обставин наявності у відповідача права користування машино-місцями № НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, яке в тому числі визнавалось позивачем з огляду на укладений сторонами Договір про відшкодування витрат на утримання спільного майна будинку та його прибудинкової території № 01/04/2023-1 від 01.04.2023.

При цьому, здійснення чи не здійснення певного виду господарської діяльності належить до виключної компетенції органів управління.

Виключна компетенція полягає у тому, що лише єдиний орган управління товариством може вирішувати певне питання. У разі, якщо закон передбачає прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Відповідно і суд не вправі втручатися у господарсько-управлінську діяльність товариства та брати на себе функції органів управління товариством, зокрема не може приймати рішення щодо здійснення чи не здійснення певного виду діяльності.

Слід звернути увагу на те, що позиція про те, що суд не має права втручатися у господарську діяльність товариства та, зокрема у виключну компетенцію органу управління товариством, є сталою, загальною та застосовувалася судом касаційної інстанції у справах з різними правовідносинами. Ця позиція підлягає врахуванню судом і у цій справі.

При цьому, заборона певного виду діяльності юридичній особі може призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб, а також майнових прав осіб, які на даний час є учасниками такого товариства.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача припинити діяльність автомийки в підземному паркінгу багатоквартирного будинку за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49А, за позовом особи, яка не є учасником такої юридичної особи, що створена у відповідному порядку та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набувши відповідних прав і обов`язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів позивача.

Відповідно приписів до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд виходить з того, що вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб.

У постановах від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18 Верховний Суд послідовно надавав правовий висновок про те, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, оскільки здійснення чи нездійснення певного виду діяльності юридичною особою, яка передбачена її статутними документами, не може порушувати права позивача, який не є її учасником, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Поряд з цим, спосіб захисту має втілювати безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Завданням ОСББ є захист майнових прав співвласників об`єднання, в силу закону та Статуту (пункт 45 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року в справі № 904/2768/23).

У зв`язку з викладеним, суд звертає увагу позивача, що підставою використання відповідачем машино-місць № НОМЕР_2, за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А під автомийку є результатом набуття відповідачем права користування такими машино-місцями від третіх осіб за правочинами, укладеними з третіми особами, які і регулюють мету і порядок використання машино-місць, і будь-яка незаборонена законом господарська діяльність відповідача не нівелює набутих відповідачем прав за такими правочинами, і саме власниками таких машино-місць передано відповідачу під мийку машино-місця № НОМЕР_2.

За наведених обставин, з огляду на зміст порушеного права, задля захисту якого позивач звернувся з позовом до суду, суд також зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, який жодним чином не призведе до відновлення прав позивача.

При цьому, посилання позивача на Акт спільного обстеження об`єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію відповідно до «Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва», затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.10.2011р. № 1879 та «Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316, складений ПрАТ «АК «Київводоканал», так і на припис ПрАТ «АК «Київводоканал», який позивачем до матеріалів справи не долучався, не наділяє позивача правом на представництво інтересів ПрАТ «АК «Київводоканал» у відносинах з відповідачем, і не може свідчити про порушення права позивача внаслідок допущених правопорушень у відносинах відповідача з ПрАТ АК «Київводоканал», зокрема через відсутність Умов на скид стічних вод.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 970 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у співвласників спільного майна об`єднання, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Так, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Володимирська, №49» замовлено виконання будівельним експертом технічного обстеження та надання експертного висновку стану приміщень та конструкцій автостоянок, де розміщено автомийки у громадському будинку з господарськими (допоміжними) спорудами по вул. Володимирська, 49А у Шевченківському районі міста Києва, за результатами якого складено Звіт відповідно до якого об`єкт, що обстежується відповідає категорії І ступеню пошкоджень об`єкту, в зоні ризику переходить в категорію ІІ. В означеному Звіті зазначено, що в частині приміщень будівлі, внаслідок експлуатації автомийки, що ведеться з порушенням законодавства, будівельних та санітарних нормативів накопичені пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, які зменшили експлуатаційну придатність частини конструктивних елементів (стіни, підлоги, елементи каркасу, інженерні мережі) та експлуатаційні характеристики самої будівлі, з динамікою до можливих аварійних руйнувань несучих конструкцій каркасу будівлі та інженерних мереж, що забезпечують життєдіяльність об`єкта та безпеку його користувачів. Відновлення експлуатаційної придатності приміщень та конструкцій будівлі пов`язане з необхідністю виконання та фінансування будівельно-монтажних робіт складає до 970 000,00 грн, вартість яких вказана за аналогами, які необхідно уточнити після складання дефектних актів і кошторисної документації.

Частина 1 ст. 98 ГПК України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

В свою чергу, за приписами ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

З наявного у матеріалах справи Звіту, складеного будівельним експертом Шапіро Б.А., на замовлення ОСББ «Володимирська № 49А», не вбачається, що Шапіро Б.А. є судовим експертом та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (або інше введення в оману) та за відмову від надання висновку.

Також з означеного Звіту не вбачається його відповідність за змістом до висновку судового експерта, який підлягав би оцінці судом разом з іншими доказами, наданими сторонами.

За наведених обставин, наданий позивачем звіт, не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу.

Таким чином, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які завдають шкоди спільному майну співвласників, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки, матеріали справи не містять, а позивачем не надано, як і не заявлено клопотань про призначення судової експертизи, з метою підтвердження як обставин щодо завдання збитків спільному майну співвласників.

Також, статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, оскільки наданий позивачем Звіт судом у якості доказу не приймається, який разом з тим, і не містить точного розміру завданих збитків, про що зазначено у самому звіті, позивачем, як особою, на яку покладено обов`язок довести розмір збитку, такого розміру належними та допустимим доказами не доведено.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 ГПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

За висновками суду, всупереч наведеним вимогам процесуальних норм, позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача було завдано збитків спільному майну співвласників, та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків, а також розміру таких збитків, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до частини 1 ст. 128 ГПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

За результатами розгляду клопотання позивача про витребування доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомості щодо права власності на машиномісця (гаражі) № НОМЕР_11 за адресою: місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 49 А, на виконання якої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надано витребувані докази.

Відтак, витрати Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на подання доказів у розмірі 267,29 грн підлягають покладенню на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 128, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Володимирська, № 49А" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 49А; ідентифікаційний код: 41999896) на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4в; ідентифікаційний код: 03359836) витрати, пов`язані з наданням доказів у розмірі 267 (двісті шістдесят сім) грн 29 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.11.2026

Суддя О.А. Грєхова