Суд: Господарський суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: страхування
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №910/9643/26
Суддя: Трофименко Т.Ю.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026Справа № 910/9643/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЕРША»
про стягнення 19 556,02 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЕРША» про стягнення 19 556,02 грн, з яких: 9 704,71 грн - сума страхового відшкодування, 2 563,61 грн - інфляційні витрати, 680,00 грн - три відсотки річних та 6 607,70 грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9643/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
25.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
28.08.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00252708 «Повний Автозахист», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом, а саме: Volkswagen, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
12.11.2023 по вул. Окружній, 2А в с. Коров`є Теофіпольського району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого у позивача автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Mercedes-Benz Viano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22.11.2023 у справі № 685/1262/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
За результатами розгляду заяви про настання події від 12.11.2023, Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» складено страховий акт № 23151/33/923 від 20.11.2023, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 9704,71 грн на користь страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначено відповідно до ремонтної калькуляції № 23171_33 від 16.11.2023, складеної за допомогою системи Audatex.
На виконання умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9704,71 грн на користь свого страхувальника - ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією від 22.11.2023 № 377435.
У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Viano, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЕРША» (поліс № ЕР/212366804), позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 18.12.2023 вих. № 05207/9223, у якій просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 9704,71 грн.
Оскільки жодних листів від відповідача про прийняте рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви до позивача не надходило та страхове відшкодування не виплачене, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи про неналежність особи-отримувача страхового відшкодування, яке було сплачене позивачем, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а відтак, у даному випадку суброгація не виникає. Оскільки позивачем не було надано всього необхідного пакету документів для здійснення виплати страхового відшкодування, відповідач вказав, що строк для прийняття ним рішення щодо такої виплати не є пропущеним, а відтак, на думку останнього, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що страхове відшкодування було сплачене на рахунок ОСОБА_1 згідно заяви власника транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_4 від 14.11.2023. Позивач вказує про порушення відповідачем свого грошового зобов`язання відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 18.12.2023 вих. № 05207/9223, що є підставою для стягнення з нього заявлених сум.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилався на аналогічні доводи, які були ним викладені у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Mercedes-Benz Viano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 22.11.2023 у справі № 685/1262/23.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Mercedes-Benz Viano, реєстраційний номер НОМЕР_2 , врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/212366804 (ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 160 000,00 грн; франшиза - 3 200,00 грн).
Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Водночас, відповідач вказував на недоведеність позивачем правомірності здійсненої ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка не є власником транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що за приписами ст. 979 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (п. 2 ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Із наведених положень вбачається, що страхуванню підлягає майновий інтерес, а не саме право власності.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У цій справі судом встановлено, що за договором добровільного страхування, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 виникли цивільні права та обов`язки згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України. На підставі вказаного договору позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника.
З урахуванням наведеного у цій справі виникли два види зобов`язань:
- договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник;
- деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), тобто, відповідач.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини щодо виплати позивачем страхового відшкодування на користь свого страхувальника, відсутність доказів здійснення такої виплати на користь власника транспортного засобу Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також враховуючи надану останнім позивачу письмову згоду, оформлену заявою від 14.11.2023, на перерахування страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 (страхувальника за договором), яка була надана до здійснення відповідної виплати, суд доходить висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неправомірності проведеної позивачем виплати страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем підтверджено право вимоги до відповідача, як до страховика винної у ДТП особи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідачем не спростовано розміру страхового відшкодування, який визначено страховим актом № 23151/33/923 від 20.11.2023, у розмірі 9704,71 грн.
Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із долучених позивачем до матеріалів справи доказів (списку згрупованих поштових відправлень, фіскальний чек про надання послуг поштового зв`язку) суд встановив, що заява позивача про виплату страхового відшкодування від 18.12.2023 вих. номер 05207/9223 була направлена на адресу відповідача 02.01.2024 поштовим відправленням № 0505143724438.
Доказів із датою отримання відповідачем вказаної заяви матеріали справи не містять.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку (в редакції, що діяла на час здійснення відправлення):
у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронній формі за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, згрупованих за способом пересилання, що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку (п. 53);
про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправнику може видаватися один розрахунковий документ на один список з одним примірником списку (п. 54).
Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (в редакції на момент направлення відповідачу претензії), затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):
1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;
3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;
4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.
Враховуючи те, що відправлення здійснено з м. Київ у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання письмової кореспонденції становлять 2 дні. Таким чином, відповідач мав отримати заяву позивача 04.01.2024.
Таким чином, документи, які містяться у матеріалах справи, якими позивач обґрунтовує надіслання зазначеної вище кореспонденції на адресу відповідача, є достатніми для засвідчення здійснення відправлення відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв`язку. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.04.2025 у справі № 916/586/24.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів із підтвердженням змісту поштового відправлення та направлення саме тих документів, на які посилається позивач, а також факту отримання відповідачем повного комплекту документів, суд відхиляє як безпідставні, оскільки виходячи з принципу змагальності сторін, в разі, якщо відповідач заперечує проти отримання кореспонденції позивача, то саме на відповідача, у такому випадку, покладено обов`язок доведення тих обставин, на які посилається відповідач (статті 13, 74 ГПК України).
Натомість, із переліку додатків до заяви про виплату страхового відшкодування від 18.12.2023 вих. номер 05207/9223 вбачається, що до такої заяви позивачем було долучено відповідні підтверджуючі документи щодо страхового випадку.
Суд зазначає, що доказів прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату або ж рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у визначений законодавством строк, тобто, до 03.04.2024 (90 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування) матеріали справи не містять.
Лист відповідача від 22.07.2024 вих. № ЦВ24-1089, долучений до відзиву на позовну заяву, датований після спливу вищевказаного строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, та відповідачем не надано доказів його надсилання позивачу, у зв`язку з чим суд даний доказ не бере до уваги.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо правомірності виплати позивачем суми страхового відшкодування на користь свого страхувальника, з огляду на визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР/212366804 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відсутність доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6 504,71 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 3200,00 грн, встановленої зазначеним полісом).
У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з п. 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, чинного у період виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
З огляду на дату отримання відповідачем заяви позивача, граничним днем для виплати страхового відшкодування було 03.04.2024, відтак нарахування пені слід здійснювати з 04.04.2024. У свою чергу, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня може нараховуватись лише до 03.10.2024.
Суд встановив, що здійснений позивачем розрахунок пені є неправильним, а саме: невірно вказано дату початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та порушено шестимісячний строк нарахування пені. Також позивачем здійснено нарахування пені на суму 9704,71 грн, тоді як з відповідача підлягає стягненню з урахуванням франшизи - 6 504,71 грн.
Відтак, за перерахунком суду, обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є сума - 866,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на невірне визначення початку періоду прострочення та суми, на яку здійснюються нарахування, позивачем неправильно було розраховано також інфляційні втрати та 3% річних.
Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що стягненню з відповідача за період прострочення з 04.04.2024 по 03.08.2026 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) підлягають 3% річних у розмірі 455,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 734,72 грн.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3328,00 грн х 0,8).
Отже, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, визначеному законом, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, тоді як позивач не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (проспект Берестейський, 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) 6 504,71 грн страхового відшкодування, 866,05 грн пені, 455,11 грн 3% річних, 1 734,72 грн інфляційних втрат та 1 301,39 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного рішення: 02.11.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua