Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №910/9537/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2026Справа №910/9537/26

За позовомАкціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

простягнення заборгованості у розмірі 5 001 790,20 грн

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Вачарія Є.Р.

від відповідача:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2026 року Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 5 001 790,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" вказує, що станом на 01.06.2026 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" не виконано своїх зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 від 18.04.2019 з оплати електроенергії для врегулювання небалансів електричної енергії за період з червня 2022 року по квітень 2023 року, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 832 679,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 169 110,35 грн, нарахованих за період з 02.10.2025 по 01.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2026 відкрито провадження у справі №910/9537/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 10.09.2026.

20.08.2026 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що оскільки оплата вартості електричної енергії на балансуючому ринку для АТ "Запоріжжяобленерго" не є врегулюванням системних обмежень, то внесення відповідачем коштів на власний рахунок зі спеціальним режимом використання з метою здійснення платежів на балансуючому ринку, у тому числі для розрахунків з позивачем, не узгоджується з приписами Закону про ринок. На думку відповідача, аналіз ч. 4 ст. 75 Закону про ринок свідчить, що оператор системи передачі може сплачувати сторонам, відповідальним за баланс, вартість електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання. Умовою проведення таких розрахунків є наявність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання, що надійшли від учасників балансуючого ринку. Відповідач вважає, що у спірних відносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону про ринок над загальними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відтак відповідач вказує, що Законом про ринок не передбачено можливість здійснення розрахунків за електричну енергію при врегулювання небалансів електричної енергії з інших коштів ніж тих, що надійшли від учасників ринку на рахунок із спеціальним режимом використання. Посилаючись на наявність заборгованості учасників ринку перед ОСП у розмірі 46 414 743 825,44 грн, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вважає, що ним не порушено алгоритму розрахунків за електроенергію для врегулювання небалансів позивачем, а відтак відсутні підстави для нарахування йому 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що надані позивачем рахунки-фактури №0409202300491 від 04.09.2023 на суму 28 430 629,43 грн та №0112202300501 від 01.12.2023 на суму 13 260 474,05 не містять підпису особи, яка уповноважена їх підписувати, а також докази виставлення (надсилання) рахунків-фактур на оплату АР. Також відповідач зазначає, що розрахунок інфляційних втрат із вихідних даних позивача є помилковим, оскільки сукупний індекс інфляції, заокруглений до десяткового числа після коми, за спірні періоди складає - 107,4, а не 1.1. До того ж Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" вважає, що застосування до оспорюваних правовідносин положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України буде суперечити засадам справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однією стороною зобов`язання за рахунок іншої, тому просить суд у разі задоволення позовних вимог повністю або частково зменшити розміру 3% річних до 1%.

26.08.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що право ОСП вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень, є передбаченою законодавцем зворотною транзакцією грошових коштів між рахунками ОСП (грошовими переказами між власними рахунками), задля спрощення, прискорення та можливості оперативного управління балансуючим ринком електричної енергії. Позивач звертає увагу суду, що станом на дату звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" не здійснено у повному обсязі оплати за небаланси електричної енергії на користь СВБ у порядку визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, а отже грошове зобов`язання, визначене умовами укладеного Договору, є невиконаним та простроченим, а відповідно - тягне за собою наслідки передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України. Також позивач вказує, що відповідач не скористався передбаченим ст. 165 ГПК України правом на надання контррозрахунку інфляційних нарахувань та сум відсотків річних.

02.09.2026 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує, що правочин щодо купівлі-продажу небалансів електричної енергії не може бути ототожнений з існуючою конструкцією договору купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), виключно в частині предмету такого договору (небалансів електричної енергії), обумовлений специфікою ринку електричної енергії, у порівняні з ринками звичайного товару (продукції), яка пов`язана з особливостями електроенергії, як товару та в якої, на відміну від інших товарів, моменти виробництва, транспортування та споживання співпадають у часі. Щодо наведеної позивачем практики Верховного суду, то відповідач зазначає, що практика застосування норм права Верховним Судом стосується правовідносин з постачальниками послуг з балансування, до яких позивач не відноситься і які суттєво відрізняються між собою в істотних умовах. Відповідач наполягає на тому, що позивач, як СВБ, зобов`язаний направляти платіжні документи (рахунки), а не посилатись на факт їх формування відповідачем (як АР) у Системі управління ринком.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №910/9537/26; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/9537/26 по суті на 08.10.2026.

В судове засідання, призначене на 08.10.2026, з`явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, за змістом яких Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач явку свого представників в судове засідання 08.10.2026 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином, що підтверджується його підписом на розписці про повідомлення дати, часу та місця засідання.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача повідомлень щодо неможливості забезпечити явку свого представника у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/9537/26 за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

В судовому засіданні 08.10.2026 завершено розгляд справи №910/9537/26 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін (надалі в тому числі в попередньому засіданні), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (сторона, відповідальна за баланс/СВБ) є учасником ринку, зобов`язаним повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальним перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

18.04.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" як ОСП та Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" як СВБ укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 (надалі - Договір).

У відповідності до п.п.1.1, 1.2 Договору цей договір є публічним договором приєднання (розміщений на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"), який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст.634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Згідно з п.1.4 Договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку визначеному Законом та Правилами ринку.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

За умовами пункту 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначені главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (п.5.6 Договору).

В розумінні Правил ринку та з урахуванням змісту договору, направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР (відповідачем) через систему управління ринком, зокрема систему розрахунків за небаланси електричної енергії, однак всупереч наведеному.

Відповідач вчасно не здійснив оплату за врегулювання небалансів електричної енергії по платіжних документах, сформованих відповідно до Правил ринку.

Зазначеними документами були наступні рахунки-фактури: №1509202200020 від 15.09.2022 за період 01.09.2022-10.09.2022 на суму 1 507 168,96 грн; №2609202200019 від 26.09.2022 за період 11.09.2022-20.09.2022 на суму 2 058 721,27 грн; №0610202200214 від 06.10.2022 за період 21.09.2022-30.09.2022 на суму 636 836,53 грн; №2610202200034 від 26.10.2022 за період 11.10.2022-20.10.2022 на суму 2 844 467,99 грн; №0411202200035 від 04.11.2022 за період 21.10.2022-31.10.2022 на суму 3 460 972,06 грн; №1611202200021 від 16.11.2022 за період 01.11.2022-10.11.2022 на суму 10 29 763,07 грн; №2411202200035 від 24.11.2022 за період 11.11.2022-20.11.2022 на суму 2 576 182,93 грн; №612202200430 від 06.12.2022 за період 25.11.2022-30.11.2022 на суму 2 263 662,25 грн; №2202202300488 від 22.02.2022 за період 01.06.2022-30.06.2022 на суму 8 510 257,19 грн; №0203202200266 від 02.03.2023 за період 01.07.2022-31.07.2022 на суму 282 727,62 грн; №1404202300033 від 14.04.2023 за період 01.04.2023-10.04.2023 на суму 82 234,40 грн; №2604202300431 від 26.04.2023 за період 11.04.2022-20.04.2023 на суму 21455,89 грн; №0506202300270 від 05.06.2023 за період 01.09.2022-30.09.2022 на суму 48 720 810,23 грн; №0409202300491 від 04.09.2023 за період 01.10.2022-31.10.2022 на суму 28 430 629,43 грн; №0112202300501 від 01.12.2023 за період 01.11.2022-30.11.2022 на суму 13 260 474,05 грн; №2903202400281 від 29.03.2024 за період 01.04.2023-30.04.2023 на суму 9 009 679,38 грн, а також акти корегування (врегулювання) від 07.11.2022 №ВП/22/06-0503 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2022 №ВН/22/06-0503 згідно з договором від 18.04.2019 №0503-01041; від 24.11.2022 №ВП/22/07-0503 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.07.2022 №ВН/22/07-0503 згідно з договором від 18.04.2019 №0503-01041; від 30.12.2022 №ВП/22/09-0503 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.09.2022 №ВН/22/09-0503 згідно з договором від 18.04.2019 №0503- 01041.

07.12.2023 Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" направило Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вимогу вих. №007-72/5859 від 04.12.2023 з проханням про оплату боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Листом від 24.10.2024 вих. №01/66792 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомило Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", що станом на 22.10.2024 його заборгованість перед позивачем по виставленим відповідно до Договору рахункам про врегулювання небалансів електричної енергії становить 124 696 043, 24 грн з ПДВ.

Відповідач повинен був оплатити за вироблену позивачем електричну енергію протягом чотирьох робочих днів з дати направлення відповідного рахунку. Однак, відповідач не здійснив оплату за вироблену позивачем у період з червня 2022 року по квітень 2023 електричну енергію для врегулювання небалансів.

У зв`язку з наведеним у грудні 2024 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 699 267,09 грн та 3% річних у розмірі 4 257 404,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі №910/15704/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, позов Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 15 956 671,29 грн задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 4 257 404,20 грн 3% річних, 11 699 267,09 грн інфляційних втрат, 191 480,06 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі №910/15704/24 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/15704/24 - без змін.

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 3% річних у розмірі 2 176 257, 52 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 821 457, 79 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії за період з червня 2022 по квітень 2023 року, наявність боргу за який було предметом спору у справі №910/15704/24.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2026, у справі № 910/14370/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 2 176 257,52 грн - 3% річних, 9 865 453,92 грн - інфляційні втрати. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Спір у справі №910/9537/26 виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0503-01041 від 18.04.2019 з оплати електроенергії для врегулювання небалансів електричної енергії за період з червня 2022 року по квітень 2023 року, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 832 679,85 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 169 110,35 грн, нарахованих на суму боргу у розмірі 41 691 103,45 грн (по рахункам №0409202300491 від 04.09.2023 на суму 28 430 629,43 грн та №0112202300501 від 01.12.2023 на суму 13 260 474,05 грн) за період з 02.10.2025 по 01.06.2026.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Так, остаточними судовим рішенням - рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та постановою Верховного Суду від 17.02.2026, у справі №910/15704/24, встановлено факт наявності у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов`язку сплатити на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" за вироблену позивачем електричну енергію у період з червня 2022 року по квітень 2023 року для врегулювання небалансів протягом чотирьох робочих днів з дати направлення відповідного рахунку, у зв`язку з чим за результатами аналізу документів у справі №910/15704/24 суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 124 696 043,24 грн (в тому числі зобов`язань з оплати боргу у розмірі 41 691 103,45 грн по рахункам №0409202300491 від 04.09.2023 на суму 28 430 629,43 грн та №0112202300501 від 01.12.2023 на суму 13 260 474,05 грн).

Відтак саме у межах вказаної справи судом надавалась оцінка поданим сторонами доказам, у т.ч. досліджувалось питання належності цих доказів, допустимості та достовірності для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням оплати за небаланси електричної енергії на користь позивача у розмірі 124 696 043, 24 грн (в тому числі коштів у розмірі 41 691 103,45 грн) за період з червня 2022 року по квітень 2023 року, а тому у межах даної справи суд не надає повторну оцінку цим доказам, а також не досліджує питання наявності/відсутності у відповідача обов`язку з оплати за вироблену позивачем електричну енергію у період з червня 2022 року по квітень 2023 року для врегулювання небалансів, оскільки у даній справі предметом є стягнення донарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.10.2025 по 01.06.2026 (тобто за період, що слідує за періодом, що був предметом розгляду в межах справи №910/14370/25).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 832 679,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 169 110,35 грн, нараховані на суму боргу у розмірі 41 691 103,45 грн (по рахункам №0409202300491 від 04.09.2023 на суму 28 430 629,43 грн та №0112202300501 від 01.12.2023 на суму 13 260 474,05 грн) за період з 02.10.2025 по 01.06.2026.

Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок: "Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у відповідача виник обов`язок з оплати за вироблену позивачем електричну енергію у період з червня 2022 року по квітень 2023 для врегулювання небалансів, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №910/4235/20.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів сплати Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" боргу у розмірі 41 691 103,45 грн (по рахункам №0409202300491 від 04.09.2023 на суму 28 430 629,43 грн та №0112202300501 від 01.12.2023 на суму 13 260 474,05 грн) протягом періоду з 02.10.2025 по 01.06.2026.

Як встановлено остаточними судовим рішенням по справі №910/15704/24 відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором та законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора вимагати сплату боргу з нарахованими на нього 3% річних та інфляційними втратами за весь час прострочення.

Використання у вказаній нормі закону формулювання "за весь час прострочення" свідчить про те, що законодавець передбачив право кредитора на відшкодування інфляційних втрат та 3% річних від дати, з якої боржник є таким, що прострочив, до дати припинення обов`язку зі сплати коштів, зокрема внаслідок виконання боржником свого грошового зобов`язання зі сплати суми основного боргу.

Окремо судом досліджено питання необхідності чи відсутності підстав для округлення до одного знаку після коми результату обчислення індексів інфляцій за період для обрахування суми інфляційних втрат за період (як здійснив обрахунок позивач). Натомість відповідач наполягав, що сукупний індекс інфляції підлягає заокругленю до десяткового числа після коми.

Так, обрахунки із допомогою інструмента "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" здійснюються без округлення сукупного індексі інфляції за загальний період прострочення.

Натомість у відповідності до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 необхідно заокруглювати сукупний індексу інфляції у періоди до десяткового числа після коми, у зв`язку.

З дослідження практики Верховного Суду, судом встановлено існування таких правових позицій із цього питання:

1. Постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанови Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №924/534/19, від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 23.09.2021 у справі №924/2/21, в яких суд здійснює округлення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.

2. Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №757/26216/22-ц, в якій Верховний Суд самостійно обраховує сукупний індексі інфляції, який з його перерахунком становить 1,380697807943491 і самостійно обчислює та стягує інфляційні із Державного бюджету України.

3. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22, де суд з дотриманням процесуальної економії самостійно здійснює арифметичний перерахунок інфляційних витрат та погоджується з правильністю поданого ПАТ "НЕК "Укренерго" розрахунку.

4. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22, де вказано, що використання судом інструмента "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є усталеною практикою, що підтверджується численною практикою Верховного Суду (п. 31 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, п. 54 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2026 у справі №910/13499/24).

5. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, в якій касаційний суд відхилив доводи про необхідність заокруглення до десяткового знаку після коми через недопустимості переоцінки доказів судом касаційної інстанції. Аналогічним чином мотивована постанови Верховного Суду від 06.05.2025 у справі №910/6632/23, від 05.08.2025 у справі №911/2307/24.

На перший погляд судові акти про необхідність заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового знаку після коми та правомірності його розрахунку інструмента "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" не суперечать одне одному, але суд констатує факт того, що відповідний "Калькулятор" не здійснює таке округлення. Розуміння цього факту дає підстави стверджувати про взаємовиключність підходів суду касаційної інстанції щодо обрахунку інфляційних втрат.

Отже, з викладеного вбачається, що наразі фактично існують дві взаємовиключні моделі обчислення сукупного індексу інфляції та два підходу суду касаційної інстанції до можливості перегляду його в межах касаційного провадження, а саме:

- заокруглення - до десяткового числа після коми сукупний індекс інфляції, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України;

- не заокруглення - а) проведення розрахунку за допомогою інструмента "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", який називається усталеною практикою, і який при обчисленнях не здійснює заокруглення сукупного індексу інфляції, б) проведення самосійних арифметичних розрахунків із застосуванням в формулі 15 знаків після коми (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №757/26216/22-ц);

- проведення самостійних розрахунків інфляційних;

- не проведення таких перерахунків з посиланням на недопустимість на стадії касаційного оскарження переоцінки доказів.

Останні два підходи не мають значення для вирішення даної справи, в той час як питання заокруглення чи незаокруглення є визначальним для правильного вирішення спору у даній справі.

Існування взаємовиключної практики суду касаційної інстанції з цього питання автоматично зумовить суперечність висновку суду у даній справі із однією із таких позицій. В будь-якому разі, на підставі частини 6 статі 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відтак, суд із врахуванням обізнаності про протилежні позиції суду касаційної інстанції врахує їх та застосує закон за власним переконанням із врахуванням іноземного досвіду розрахунку відповідних сум.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Підхід щодо заокруглення вперше виснувався у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2020 у справі №905/21/19.

Вказана справа була передана на розгляд об`єднаній палаті у зв`язку із питанням правомірності застосування індексу інфляції при простроченні менше місяця, проте більше 15 календарних днів, врахування дефляції.

Після вирішення основного питання, у пункті 34 постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що "разом з тим, Верховний Суд не погоджується з правильністю визначення величини приросту індексу споживчих цін 107,637090183%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, та становить за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року показник 107,6% (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України)".

Будь-якого іншого мотивування позиції щодо округлення сукупного індексу інфляції, постанова об`єднаної палати не містить.

Решта судової практики щодо округлення повторює цей висновок та наступні, які його дублюють.

Одночасно існує судова практика, яка вважає "усталеною практикою Верховного Суду" здійснення обчислення інфляційних втрат на підставі інструмента "Калькулятора" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", який не здійснює округлень сукупного індексу інфляції, а касаційний цивільний суд самостійно рахує у формулі сукупний індекс із 15 знаками після коми.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Із наведеного вбачається, що норма закону надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики повноваження на встановлення місячного індексу інфляції.

Ніким не ставиться під сумнів встановлення місячних індексів інфляції у сумі з одним знаком після коми.

При цьому, жодна норма закону не визначає необхідність заокруглення до десятих сукупного індексу інфляції за період прострочення, а наведення у підзаконних актах прикладів обчислень індексацій зарплат чи інших соціальних виплат не має для суду обов`язкової сили.

Питання визначення результату математичної операції множення та математичної операції округлення регулюється виключно законами математики.

Округлення - математична операція, яка полягає в заміні числа а наближеним числом а1 із меншою кількістю значущих цифр. Число а1 вибирають так, щоб похибка округлення була якомога меншою.

Тобто як і множення, округлення є окремою математичною операцією, а її проведення має бути здійснено у виключно передбачених випадках та має наслідком появу приблизної суми математичного обчислення.

У різних галузях застосовують різні методи округлення. У всіх цих методах "зайві" знаки зводять до нуля (відкидають), а попередній їм знак коригується за одним із методів округлення.

Знак "приблизно дорівнює" (?) часом вживається для позначення округлення числа. Наприклад, таким чином: 9,80665 ? 10.

Округлення в математиці - це заміна точного числа наближеним, яке має меншу кількість значущих цифр, але є зручнішим для запису та використання.

Операція округлення застосовується в кількох, як правило, використовується у випадках:

1) Повсякденних розрахунків:

- грошові підрахунки: округлення до копійок (двох знаків після коми), оскільки дрібніші одиниці не беруть участі в готівковому обігу;

- покупки та вимірювання: округлення маси продуктів, об`єму рідини або довжини для зручності;

2) Спрощення обчислень:

- прикидка (оцінка): швидкий усний підрахунок результату дії "на око" перед виконанням точних обчислень, щоб уникнути грубих помилок;

3) Представлення результатів вимірювань:

- точність приладів: якщо результат вимірювання (наприклад, (3,14159...) см) перевищує фізичну точність лінійки чи приладу, число округлюють до можливого рівня вимірювальної похибки:

4) Роботи з ірраціональними та нескінченними числами

- дроби та константи: округлення чисел (наприклад, Пі до 3,14) або періодичних дробів (наприклад, 10 / 3 = 3,333... до 3,33), щоб з ними було зручно працювати в інженерних чи будівельних формулах.

Оцінивши випадки застосування округлення у математиці, суд не може себе переконати, що для визначення суми стягнення коштів з однієї особи на користь іншої може бути застосований хоча б один із випадків округлення.

Єдино можливим округленням у практиці суду є випадок округлення суми до копійки, який обумовлений об`єктивним критерієм - відсутністю грошового знаку, меншого ніж копійка.

Враховуючи загальновживані вимоги до судового рішення, суд не може себе переконати у правильності стягнення інфляційних втрат, визначених у приблизному, а не точному, розмірі. Суд враховує стан обчислювальних можливостей комп`ютерів, які безперешкодно можуть робити точні обчислення будь-якої відомої кількості знаків після коми, що не було доступним всім 30-40 років тому.

Відтак, обираючи між методом обчислення суми стягнення коштів, який а) дозволяє зробити приблизне обчислення та б) дозволяє зробити точне обчислення, суд обирає той метод, який дозволяє зробити точне обчислення.

Суд дослідив методику розрахунку інфляційних в інших країнах, адже суть інфляції та індексу інфляції є однаковою для всіх країн, а, для прикладу, Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, на яку посилалася об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, складена на підставі досвіду іноземних країн (перелік джерел, які вказані у Методиці):

1. Jonassen M., Nordbo E. W. Alternative indicators of core inflation for Norway// UNECE WP No1. - 4 June 2006

2. Bilke L. A user point of viewon core inflation measures// UNECE WP №8 - 4 May 2006

3. Methodological basis and practice of estimating core inflation in the Russian Federation// UNECE WP ECE/CES/GE.22/2006/4. - 7 February 2006

4. ОСОБА_1, ОСОБА_2 Базова інфляція: концепція та деякі методи розрахунку// Вісник НБУ. - 2002 р. - N 12. - С. 47 - 48.

5. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Проблема вибору цільового показника монетарної політики// Вісник НБУ. - 2003 р. - N 07. - С. 8 - 14.

6. Агентство Республики Казахстан по статистике. Методологические положения по статистике цен// Алматы - 2006.Отже, у Сполучених Штатах Америки для визначення розміру інфляції використовують US inflation calculator (за посиланням https://www.usinflationcalculator.com/).

При визначенні сукупного індексу (Cumulative rate of inflation), суд обрав знецінення 100 000 дол. США за 2024-2026 роки і при сукупному індексі інфляції у 6,8% результат вийшов не 106 800,00 дол. США, а 106 832,88 дол. США. Тобто обчислення здійснено від сукупного індексу інфляції без округлення, адже інакше б вийшло 106 800,00 дол. США. Таким чином, незважаючи на округлення в цьому інструменті сукупного індексу інфляції за період до 6,8%, результат обчислений за сукупний індексом 6,683288%, який і був використаний при розрахунку інфляційних втрат.

У Великобританії для визначення розміру інфляції використовують інструмент за посиланням https://www.bankofengland.co.uk/monetary-policy/inflation/inflation-calculator Inflation calculator Bank of England. При обрахунку знецінення 100 000,00 фунтів стерлінгів за аналогічний період (2024-2026 роки), в інструменті вказується сукупний індекс інфляції у розмірі 6,2%, проте сума з урахуванням знецінення склала 106 170,95 фунтів стерлінгів, а не 106 200,00 фунтів стерлінгів (якби обчислення здійснювалось виходячи із 6,2%). Таким чином, незважаючи на округлення сукупного індексу інфляції за період у 6,2%, результат обчислений за сукупний індексом 6,17095%.

У Японії для визначення розміру інфляції використовують інструмент Japan Inflation Calculator за посиланням https://www.in2013dollars.com/japan/inflation. При визначенні сукупного індексу зміни цін (Cumulative price change), інструмент хоч і здійснює округлення, проте, для прикладу, суд обрав знецінення 100 000,00 єн за 2024-2026 роки, і при сукупному індексі -1,1% (дефляція) результат вийшов не 98 900,00 єн, а 98 902,78 єн. Тобто обчислення здійснено від сукупного індексу без округлення, адже інакше б вийшло 98 900,00 єн. Таким чином, незважаючи на округлення сукупного індексу інфляції (дефляції) за аналогічний період (2024-2026 роки) у -1,1%, результат обчислений за сукупний індексом -1,10939248%.

У Швеції для визначення розміру інфляції використовують інструмент за посиланням https://www.scb.se/hitta-statistik/sverige-i-siffror/prisomraknaren/. При обрахунку знецінення 100 000,00 шведських крон за аналогічний період (2024-2026 роки), в інструменті вказується сукупний індекс інфляції у розмірі 1,22%, проте сума з урахуванням знецінення склала 101 220,12 шведських крон, а не 101 220,00 шведських крон (якби обчислення здійснювалось виходячи із 1,22%). Таким чином, незважаючи на округлення сукупного індексу інфляції за період у 1,22%, результат обчислений за сукупний індексом 1,22012%.

У Швейцарії для визначення розміру інфляції використовують інструмент der Konsumentenpreise за посиланням https://lik-app.bfs.admin.ch/de/lik/rechner?periodType=Monatlich&basis=AUTO&start=05.2025&ende=05.2026. При обрахунку знецінення 100 000,00 швейцарських франків за аналогічний період (2024-2026 роки), в інструменті вказується сукупний індекс інфляції у розмірі 1,8%, проте сума з урахуванням знецінення склала 101 786,00 швейцарських франків, а не 101 800,00 швейцарських франків (якби обчислення здійснювалось виходячи із 1,8%). Таким чином, незважаючи на округлення сукупного індексу інфляції за період у 1,8%, результат обчислений за сукупний індексом 1,786%.

Для наглядного досвіду обчислення інфляційних втрат у іноземних країнах, суд зупиниться на приведенні прикладів інших країн, адже результати калькулятора індексу інфляції США, Великобританії, Японії, Швеції та Швейцарії дозволяють зробити однозначний висновок: хоч сукупний індекс інфляції і округлюється до десятої після коми, проте обчислення суми знецінених коштів здійснюється від арифметично точно визначеної величини цього індексу без округлення.

Практика обчислення цієї величини у інших країнах підтверджує правильність підходу суду та необхідності врахування при математичному обчисленні розміру інфляційних втрат сукупного індексу за період без округлень.

Варто відзначити, що відповідній підхід щодо обрахунку інфляційних втрат був також підтриманий Північним апеляційним господарським судом у постанові від 10.06.2026 у справі №910/13654/25.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного судом періоду їх нарахування - з 02.10.2025 по 01.06.2026, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційних втрат у розмірі 3 094 343,11 грн та 3% річних у розмірі 832 679,85 грн.

Щодо викладеного у відзиві на позов клопотання про зменшення на розміру 3% річних до 1%.

Клопотання відповідача про зменшення на 3% річних до 1% обґрунтоване тим, що: 1) відповідачем не було завдано збитків за Договором іншим учасникам господарських відносин; 2) стягнення 3% річних є надмірним фінансовим тягарем для відповідача, що може відобразитись на роботі об`єднаної енергетичної системи та виконанні статутних завдань; 3) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" визнано об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, яке здійснює контроль за додержанням нормального режиму роботи об`єднаної роботи ОЕС України (об`єднаної енергетичної системи); 4) відповідач організовує та проводить ремонтно-технічне обслуговування та аварійно-відновлювальні роботи на об`єктах магістральних електричних мереж, розробка та виготовлення технічного оснащення, засобів захисту та засобів малої механізації, необхідних для проведення цих робіт; 5) відповідач та його об`єкти перебувають постійно під ракетно-артилерійськими обстрілами з боку російських окупаційних військ, оскільки є пріоритетною ціллю, пошкоджені об`єкти безпосередньо впливають на можливість повноцінно здійснювати господарську діяльність, яка в тому числі пов`язана із підтриманням галузі обороноздатності держави.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Із положень статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та відсотків річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості, а відтак обставини справи №910/9537/26 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

До того ж у справі №902/471/18 касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення відсотків річних, оскільки процентна ставка відсотків річних була встановлена на рівні 40% та 96%, і явно не відповідала принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/9537/26 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Окремо суд звертає увагу відповідача, що інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Тобто стягнення інфляційних втрат забезпечує одержання кредитором суми боргу в еквівалентному розмірі до розміру боргу станом на перший день прострочення виконання грошових зобов`язань.

Натомість 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене суд відмовляє у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зменшення 3% річних до 1%.

За таких обставин позов Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" підлягає задоволенню частково, а з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 3 094 343,11 грн та 3% річних у розмірі 832 679,85 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) інфляційні втрати у розмірі 3 094 343 (три мільйони дев`яносто чотири тисячі триста сорок три) грн 11 коп., 3% річних у розмірі 832 679 (вісімсот тридцять дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн 85 коп. та судовий збір у розмірі 47 124 (сорок сім тисяч сто двадцять чотири) грн 27 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя Роман БОЙКО