Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/7072/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026Справа № 910/7072/26

розглянувши матеріали справи за позовною заявою Фермерського господарства «Русіна Івана Михайловича» (адреса: 63433, Харківська область, Чугуївський район, с. Геніївка, Комплекс будівель і споруд - споруда № 1, код ЄДРПОУ: 30245133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» (адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 42169669)

про стягнення коштів,

у складі суду судді Погрібної С.В.

за участю секретаря судового засідання Левчук В.С.

представники сторін згідно протоколу судового засідання.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство «Русіна Івана Михайловича» (далі - позивач / ФГ «Русіна Івана Михайловича») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» (далі - відповідач / ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"») про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 800 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після отримання від позивача грошових коштів у сумі 2 800 000,00 грн не здійснив поставку товару, не надав жодних первинних документів, які б підтверджували фактичну поставку товару, що свідчить про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у зазначеному розмірі.

Ухвалою від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.07.2026 о 12:00 год.

15.07.2026 представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі (вх. № 07-11/57781/26).

Ухвалою від 15.07.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 04.08.2026 об 16:00 год.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 09.09.2026 об 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 09.09.2026 об 11:00 год., не відбулось у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою у м. Києві.

Ухвалою суду від 09.09.2026 сторони повідомлені, що наступне судове засідання відбудеться 29.09.2026 о 14:30 год.

Судове засідання, призначене на 29.09.2026 о 14:30 год., не відбулось у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою у м. Києві.

Ухвалою суду від 06.10.2026 сторони повідомлені, що наступне судове засідання відбудеться 21.10.2026 о 12:00 год.

Будь-які звернення, клопотання чи відзив від відповідача до суду не надходили.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 15.06.2026 був повернутий до суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду по справі № 910/7072/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи викладене, відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

В судовому засіданні 21.10.2026 судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Відповідно до проєкту Договору від 03.03.2026, підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"», останній запропонував позивачу укласти Договір купівлі - продажу № 03/03/26/ПОЗ на наступних умовах:

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. зазначеного проєкту Продавець приймає на себе зобов`язання передати, а Покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Для цілей цього Договору під сільськогосподарською продукцією розуміється Кукурудза. Вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного проєкту загальна кількість (вага) сільськогосподарської продукції, яку Продавець зобов`язується передати Покупцеві становить 900 000 кг (+/- 10%).

Відповідно до п. 3.1. зазначеного проєкту ціна всього товару складає 6 300 000,00 гривень (+/-10%) без ПДВ.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного проєкту строк передачі товару до 28.03.2026.

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. зазначеного проєкту при передачі Товару Продавець забезпечує надання Покупцю: оригіналу рахунку-фактури; оригіналу видаткової накладної (виписується датою передачі Товару); перелік документів для заключення договору купівлі-продажу (Додаток 2 цього договору).

Відповідно до п. 5.2. зазначеного проєкту Покупець за власним бажанням та на власний розсуд може здійснювати передплату за Товар.

03.03.2026 ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» виставлено ФГ «Русіна Івана Михайловича» рахунок на оплату № 0303/26, відповідно до якого вартість Товару - кукурудзи 2025 у кількості 200 000,00 кг становить 1 400 000,00 грн.

10.03.2026 ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» виставлено ФГ «Русіна Івана Михайловича» рахунок на оплату № 1003/26, відповідно до якого вартість Товару - кукурудзи 2025 у кількості 200 000 кг становить 1 400 000,00 грн.

25.03.2026 ФГ «Русіна Івана Михайловича» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 грн, призначення платежу: оплата за кукурудзу згідно рахунку на оплату № 0303/26 від 03.03.2026, Договір № 03.03/2026 від 03.03.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 217.

26.03.2026 ФГ «Русіна Івана Михайловича» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» грошові кошти у розмірі 1 400 000,00 грн, призначення платежу: оплата за кукурудзу згідно рахунку на оплату № 1003/26 від 10.03.2026, Договір № 03.03/2026 від 03.03.2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 222.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто, в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно дочастини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частини 1 статті 642 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2 частини 1 статті 664 ЦК України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві, який вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що між сторонами відсутні договірні відносини.

Однак, суд звертає увагу, що матеріали справи містять рахунки на оплату ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» від 03.03.2026 № 0303/26 на суму 1 400 000,00 грн та від 10.03.2026 № 1003/26 на суму 1 400 000,00 грн, виставлені позивачу, на підставі яких ФГ «Русіна Івана Михайловича» були сплачені кошти у загальному розмірі 2 800 000 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними інструкціями, призначення платежу в яких співпадає з номерами та датами зазначених рахунків.

За таких обставин, наявні підстави вважати, що рахунки на оплату від 03.03.2026 № 0303/26 та від 10.03.2026 № 1003/26 є пропозицію відповідача адресована позивачу укласти договір купівлі-продажу кукурудзи, а здійснена позивачем оплата на загальну суму 2 800 000,00 грн є дією позивача, яка засвідчує його бажання укласти договір, та прийняттям пропозиції відповідача.

Виходячи із наведених вище приписів Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що між сторонами наявна домовленість щодо поставки відповідачем позивачу товару (кукурудзи) і прийняття такого товару та/або прийняття відповідачем на себе зобов`язань щодо поставки товару, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору, суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Такі висновки Верховного Суду щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) та інших.

Так, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення 2 800 000,00 грн підпадають під правове регулювання ст. 693 ЦК України.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 693 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений. При цьому, попередня оплата підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

З огляду на викладене, враховуючи обставини невиконання відповідачем обов`язку з поставки попередньо оплаченого позивачем товару (кукурудзи), останній набув право вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 2 800 000,00 грн.

Доказів повернення грошових коштів (попередньої оплати) позивачу, як і належних та допустимих доказів здійснення поставки товару на суму 2 800 000,00 грн, суду не надано.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

З урахуванням вищезазначеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АГРОЦЕНТР"» (адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 42169669) на користь Фермерського господарства «Русіна Івана Михайловича» (адреса: 63433, Харківська область, Чугуївський район, с. Геніївка, Комплекс будівель і споруд - споруда № 1, код ЄДРПОУ: 30245133) 2 800 000,00 грн та судовий збір у розмірі 42 000,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА