Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №201/2554/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/2554/26

Провадження № 2/201/3049/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі Піняєві В.Д.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2026р. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява (зареєстрована судом 25.02.2026р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 24.11.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_2 укладено договір № 1541843 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 8600 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору.

11.09.2020р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 1541843.

Вказує, що відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором № 1541843 від 24.11.2019р. в загальному розмірі 29 500,80 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 8300 грн., заборгованості за процентами – 17 479,80 грн., заборгованості за пенею – 3721 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29 500,80 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

24.04.2026р. відповідачка ОСОБА_3 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначила, що позивачем не доведено укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, оскільки довідка ТОВ ФК «Вей Фор Пей» не є первинним бухгалтерським документом, а банківська виписка до позову не додана; розрахунок заборгованості не є належним доказом; вона не була повідомлена про відступлення права вимоги; проценти нараховані після закінчення строку кредитування, що суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12; розмір процентів та штрафу є непропорційно великим і несправедливим; позивачем пропущено строк позовної давності; заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними.

07.05.2026р. представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких заперечив проти доводів відзиву, зазначив, що укладення договору та отримання відповідачкою коштів підтверджується довідкою про ідентифікацію, листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» про успішне перерахування коштів та частковим погашенням заборгованості, а строк позовної давності позивачем не пропущено з огляду на його продовження на період дії карантину та воєнного стану. Просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, відповідачка скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, свої позиції щодо предмета спору виклали у заявах по суті справи, а наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.11.2019р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір № 1541843 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту (далі – договір). Невід`ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщені на сайті товариства (а.с. 10-12).

Згідно з п. 1.1 договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 8600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до п. 1.2 договору позика видається строком на 30 днів.

Згідно з п. 1.3 договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,54 % від суми позики за кожен день користування позикою (197,10 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п. 1.2 договору (п. 1.3.1); стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних) (п. 1.3.2) та застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 договору (п. 1.3.3).

Відповідно до п. 1.4 договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 116,20 % від суми позики (у процентному виразі) або 9993,20 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою – 16,20 % від суми позики (у процентному виразі) або 1393,20 грн. (у грошовому виразі).

Згідно з п.п. 1.6, 1.7 договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою шляхом здійснення платежу у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів; після вчинення клієнтом таких дій товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою.

Відповідно до п. 3.2 договору нарахування процентів здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою в межах строку надання позики, визначеного у п. 1.2 договору. Згідно з п. 3.3 договору умовою застосування зниженої процентної ставки є дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 календарних днів.

Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) дата повернення позики та сплати нарахованих процентів – 24.12.2019р., сума позики – 8600 грн., сума нарахованих процентів – 1393,20 грн., разом до сплати – 9993,20 грн. (а.с. 13).

Згідно з довідкою ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором M935505, який було направлено 24.11.2019р. о 09:53:29 на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 (а.с. 17).()

Також позичальником був підписаний паспорт споживчого кредиту, яким визначено строк кредитування – 30 днів, знижену процентну ставку – 197,10 % річних, стандартну процентну ставку – 657,00 % річних, штраф за прострочення виконання зобов`язань – 103,20 грн. за кожен день прострочки (а.с. 14-16).

Відповідно до листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025р., на виконання договору № ВП-200417-1 від 20.04.2017р., укладеного з ТОВ «Авентус Україна», 24.11.2019р. здійснено успішний переказ коштів у сумі 8600 грн. на картку клієнта № НОМЕР_2 (а.с. 18).

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості) за договором № 1541843 від 24.11.2019р., з 24.11.2019р. по 21.12.2019р. відповідачці нараховувались проценти за зниженою процентною ставкою по 46,44 грн. в день; 21.12.2019р. відповідачка здійснила платіж у сумі 1600,32 грн., з якого 1300,32 грн. зараховано в погашення процентів, 300 грн. – в погашення тіла кредиту; з 22.12.2019р. проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою по 149,40 грн. в день, загалом у сумі 17 479,80 грн.; з 24.01.2020р. по 29.02.2020р. нараховано штраф у загальній сумі 3721 грн.; загальна сума заборгованості становить 29 500,80 грн., з яких: тіло кредиту – 8300 грн., проценти – 17 479,80 грн., штраф – 3721 грн. (а.с. 20-32).

11.09.2020р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020, за умовами якого позивач набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 33-41). Реєстр боржників переданий за актом приймання-передачі від 11.09.2020р., оплата за відступлення прав вимоги здійснена позивачем згідно платіжного доручення від 11.09.2020р. (а.с. 43, 44).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020р. до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 1541843 від 24.11.2019р., укладеним з ОСОБА_2 , на загальну суму 29 500,80 грн. (а.с. 42).

13.02.2026р. на адресу відповідачки була направлена досудова вимога щодо погашення суми заборгованості у розмірі 29 500,80 грн. (а.с. 45).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 та частиною першою статті 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Доводи відповідачки про недоведеність укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів суд відхиляє з огляду на таке. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, направленим на її номер мобільного телефону, який відповідачка зазначає і у своєму відзиві як власний контактний номер. Факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки підтверджується листом надавача платіжних послуг ТОВ ФК «Вей Фор Пей», який містить дату, суму операції, маску картки отримувача, код авторизації та номер транзакції. Крім того, 21.12.2019р. відповідачка здійснила платіж у сумі 1600,32 грн. на погашення заборгованості за цим договором. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Доказів на спростування зазначених обставин, зокрема виписки за власним картковим рахунком, відповідачка суду не надала.

За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання зобов`язання, а лише створює для нового кредитора ризик визнання належним виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові. Доказів виконання відповідачкою зобов`язання первісному кредиторові після відступлення права вимоги матеріали справи не містять, а тому доводи відповідачки про неповідомлення її про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у позові.

Щодо доводів відповідачки про пропуск строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненим Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на всій території України було встановлено з 12.03.2020р. та відмінено з 30.06.2023р.

Крім того, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, доповненим Законом України від 15.03.2022р. № 2120-IX, у редакції, чинній до 04.09.2025р., було встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан введено в Україні з 24.02.2022р.

Законом України від 14.05.2025р. № 4434-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025р., пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Отже, з 04.09.2025р. перебіг позовної давності, який до цього був продовжений на час дії карантину та воєнного стану, продовжився з урахуванням часу, що сплив до його продовження.

Строк повернення позики за договором настав 24.12.2019р., а отже, перебіг загальної позовної давності за вимогами про стягнення тіла кредиту та процентів розпочався 25.12.2019р. і до встановлення карантину (12.03.2020р.) сплинуло 78 днів трирічного строку. Штраф нараховано за період з 24.01.2020р. по 29.02.2020р., а отже, до 12.03.2020р. сплинуло не більше 48 днів однорічного строку. У подальшому перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину (з 12.03.2020р. по 30.06.2023р.) та воєнного стану (з 24.02.2022р.) і продовжився лише з 04.09.2025р.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду (13.02.2026р.) ні загальна, ні спеціальна позовна давність не сплили, а тому доводи відповідачки про пропуск позовної давності є безпідставними.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що на порушення умов договору відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 8300 грн., у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками та штрафом, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

Разом з тим, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 146/1094/21 (провадження № 61-8990св22)).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Як зазначено вище, 24.11.2019р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 був укладений договір № 1541843, за умовами якого відповідачка отримала в позику грошові кошти у розмірі 8600 грн. строком на 30 днів (п. 1.2 договору), з датою повернення позики та сплати процентів 24.12.2019р. згідно з графіком платежів, та сумою процентів за користування позикою за весь строк – 1393,20 грн. за зниженою процентною ставкою 0,54 % в день (п.п. 1.3.1, 1.4 договору).

Водночас, у пункті 1.3 договору сторони одночасно визначили дві процентні ставки – знижену (0,54 % в день) та стандартну (1,80 % в день), при цьому договір назвав обидві ставки «фіксованою процентною ставкою», а умови застосування стандартної ставки визначені шляхом відсилання до інших пунктів договору (п.п. 1.7, 3.4, 3.6.2). Відповідно до п. 3.2 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості в межах строку надання позики, тоді як у п. 1.3.1 договору знижена ставка визначена у відсотках «від суми позики».

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо розміру процентів та строків їх нарахування дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру процентів та строків їх нарахування, а тому підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Строк надання позики за договором становив 30 днів, тобто з 24.11.2019р. по 23.12.2019р. включно (з дати повернення позики 24.12.2019р. проценти відповідно до п. 3.2 договору не нараховуються). Протягом цього строку відповідачка не допустила прострочення виконання зобов`язання, а отже, з урахуванням п. 3.3 договору та тлумачення його умов на користь споживача, проценти в межах строку надання позики підлягають нарахуванню за зниженою процентною ставкою 0,54 % в день на залишок фактичної заборгованості.

Як встановлено судом, за період з 24.11.2019р. по 21.12.2019р. відповідачці нараховано проценти за зниженою ставкою в розмірі 1300,32 грн., які відповідачка сплатила 21.12.2019р. За період з 22.12.2019р. по 23.12.2019р., тобто в межах строку надання позики, на залишок заборгованості за тілом кредиту 8300 грн. підлягають нарахуванню проценти за зниженою ставкою в розмірі 89,64 грн. (8300 грн. х 0,54 % = 44,82 грн. х 2 дні), які і підлягають стягненню з відповідачки.

Доказів продовження строку користування позикою в порядку, передбаченому п.п. 1.6, 1.7 договору, зокрема повідомлення відповідачку про таке продовження та нового графіку платежів, матеріали справи не містять. Здійснення відповідачкою 21.12.2019р. платежу в межах строку надання позики, яким погашено нараховані проценти та частину тіла кредиту, само по собі не свідчить про продовження строку кредитування.

Враховуючи викладене, проценти, нараховані позивачем за стандартною процентною ставкою за період після спливу строку кредитування, а також штраф у розмірі 3721 грн., нарахований за період з 24.01.2020р. по 29.02.2020р., тобто після спливу визначеного договором строку кредитування, стягненню з відповідачки не підлягають.

Доказів погашення відповідачкою заборгованості за кредитним договором № 1541843 від 24.11.2019р. в іншій частині матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 89,64 грн., а у стягненні штрафу слід відмовити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 8389,64 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Представник позивача просив стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

За положеннями ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин третьої-п`ятої, дев`ятої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відтак слід зробити висновок про те, що критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, визначені статтею 141 ЦПК України.

Такий висновок був зроблений Верховним судом у постанові від 28.06.2023р. (справа 369/576/22).

Згідно акту № 623 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026р. та детального опису наданих послуг до акту № 623 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025р., адвокатом надані такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором тривалістю 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі тривалістю 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта тривалістю 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта – 1 шт., що в загальному витрачений час становить 6 год. 30 хв., вартість яких визначена у сумі 8000 грн.

Відповідачка у відзиві на позовну заяву заперечувала проти розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та розміром позовних вимог.

Враховуючи, що справа є незначної складності, ціну позову, сталу судову практику, те, що усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі та подання заяви до суду охоплюються складанням позовної заяви, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тому такий розмір не є розумним.

Відтак, встановивши, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 2000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 757,15 грн. (2662,40 х 8389,64 / 29 500,80) (п.36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 259, 263-265, 274-279, 353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1541843 від 24.11.2019р. в розмірі 8389 (вісім тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 64 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 757 грн. 15 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп., що в загальному розмірі становить 2757 (дві тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн. 15 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Д.О. Покопцева