Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №908/2069/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/117/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 908/2069/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу 908/2069/26

за позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивач: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМАКТИВ ГРУП” (03127, Київська область, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132)

про стягнення грошових коштів.

Процесуальні дії по справі.

27.08.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. №52-103-7505ВИХ-26, вх. №2370/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 26.08.2026) Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 123 426,47 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.08.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2069/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Одночасно з пред`явленням позову Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (вих. №52-103-7506ВИХ-26, вх. №18660/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 27.08.2026), якою просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП», розташоване за адресою: вул. Теплична, 16, м. Запоріжжя, а саме: будівлю стрілецького тиру інв. №100947, площа: 30,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 135392423101, в межах суми ціни позову - 123 426,47 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2026, заяву про забезпечення позову у справі №908/2069/26 визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 31.08.2026 заяву Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі №908/2069/26 задоволено. Постановлено накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» (03127, Київська область, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, ідентифікаційний код юридичної особи 43746308), яке розташоване за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, а саме: будівля стрілецького тиру інв. №100947, площа: 30,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 135392423101, в межах суми 123426,47 грн, заявленої до стягнення.

Ухвалою суду від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2069/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/117/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2069/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/2069/26 від 01.09.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 01.09.2026, про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Отже судом вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 01.10.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК Українисуд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 02.11.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив, що між Запорізькою міською радою та ПрАТ «Завод напівпровідників» укладено договір оренди землі № б/н, без зазначення дати, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,3605 га, з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області 11.11.2011 за № 231010004000145.

Прокурор указує, що відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, зареєстрованого в реєстрі 01.04.2021 за № 1-123, право власності на об`єкти нерухомості, зокрема розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014, перейшло від ПрАТ «Завод напівпровідників» до ТОВ «Промактив груп». Ураховуючи положення ст. 120 Земельного кодексу України, яка діяла на момент набуття права власності, право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до ТОВ «Промактив груп» на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - ПрАТ «Завод напівпровідників».

Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та з 01.01.2016 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя.

Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.02.2026 № НВ-2300041272026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 складає 2 347 431,80 грн.

Прокурор зауважує, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі за № 908/1150/24, яке набрало законної сили 24.07.2024, стягнуто з ТОВ «Промактив груп» заборгованість за договором оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000145 за період з 01.04.2021 по 31.12.2023 у розмірі 86 300,69. Водночас, зазначеним судовим рішенням не охоплено період користування ТОВ «Промактив груп» земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 з 01.01.2024 по 31.12.2025.

За твердженням прокурора розмір несплачених грошових коштів ТОВ «Промактив груп» за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 становить 123 426,47 грн.

Ураховуючи викладене, просить стягнути з ТОВ Промактив груп» на користь Запорізької міської ради орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025у розмірі 123 426,47 грн.

Запорізька міська рада (позивач) письмових пояснень щодо поданого прокурором позову не надала.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.07.2024 року господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі №908/1150/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» про стягнення заборгованості за Договором оренди землі № 231010004000145 від 11.11.2011 у розмірі 86 300,69 грн.

Вказане рішення господарського суду Запорізької області набрало законної сили 24.07.2024.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 року у справі №908/1150/24 набрало законної сили 24.07.2024, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1150/24 встановлено, що між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Завод напівпровідників» (Орендар) укладено Договір оренди землі (Договір), за умовами якого (пункти 1, 2) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,3605 га, кадастровий номер 2310100000:02:027:0014, для розташування виробничого майданчика, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.

Згідно з п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівлі і забудови Орендаря.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно п. 5 Договору, становить 486 819,20 грн, в цінах 2011 року.

Відповідно до п. 10 Договору, договір укладено на 49 років.

Відповідно п. 11.1.1 Договору, з дати введення об`єкту до експлуатації, орендна плата вноситься в розмірі 14 604,57 грн, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2011 року.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 12 Договору).

Згідно п. 13 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.

Орендар зобов`язався самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством (п. 33.6 Договору).

Пунктом 21 Договору встановлено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється за актом приймання-передачі земельної ділянки.

Даний договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Запоріжжя Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.11.2011 за № 231010004000145.

Факт передачі позивачем в оренду ПрАТ «Завод напівпровідників» земельної ділянки загальною площею 0,3605 га, кадастровий номер 2310100000:02:027:0014, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, підтверджується актом (без дати) приймання-передачі земельної ділянки, який підписано Орендодавцем і Орендарем.

В акті за 2011 рік визначено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі свідоцтвом від 01.04.2021, виданого державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М., державний нотаріус посвідчує, що ТОВ «Промактив Груп» належить на праві власності нерухоме майно (згідно переліку), що раніше належало ПрАТ «Завод напівпровідників». Об`єкти нерухомості, зазначені в цьому свідоцтві, розташовані, зокрема на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02: 027:0014.

Господарський суд у рішенні по справі №908/1150/24 встановив, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 28.07.2023), нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, 01 та 02 квітня 2023 зареєстровано на підставі вказаного вище свідоцтва за ТОВ «Промактив Груп».

Таким чином, господарський суд Запорізької області у справі №908/1150/24 встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промактив Груп» є власником об`єктів нежитлової нерухомості, які знаходяться за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, будинок 16 та розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:027:0014. Втім, Відповідач, в порушення умов договору від 11.11.2011 зобов`язання щодо оплати оренди землі на якій розташовані об`єкти нерухомості, що є власністю відповідача, не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.04.2021 по 31.12.2023 у розмірі 86300,69 грн.

Як установлено судом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 481546771) ТОВ «Промактив Груп» станом на 12.06.2026 є власником об`єктів нерухомості, які знаходяться за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, будинок 16 та розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:027:0014.

За даними інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 площею 0,3605 га розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронний комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.

30.06.2015 Запорізька міська рада прийняла рішення №6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)». Відповідно до додатку 3 цього рішення, встановлено розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Розмір орендної плати за використання земель транспорту та інших земельних ділянок складає 3% від нормативної грошової оцінки.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, річний розмір орендної плати за використання земель транспорту та інших земельних ділянок не змінився та становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до витягу від 11.02.2026 № НВ-2300041272026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 складає 2 347 431,80 грн

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 31.03.2026 за № 4490/5/08-01-04-01-05 ТОВ «Промактив груп» не надається податкова звітність до контролюючих органів за період з 2021 року по теперішній час.

Запорізькою міською радою на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.02.2026 № НВ-2300041272026, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7, від 28.11.2018 №26 здійснено розрахунок суми орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 роки.

Так, розмір орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 у період з 01.01.2024 по 31.12.2025 складає 123 426,47 грн, з яких за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 – 58220,03 грн; за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 – 65206,44 грн.

Відповідач не сплачував орендну плату за Договором оренди землі у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, затвердженої рішенням Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах Запорізької міської ради про стягнення з ТОВ «Промактив Груп» несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 в розмірі 123 426,47 грн.

Доказів погашення суми заборгованості відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

При цьому, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Отже, суду належить з`ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до компетенції рад належить питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, Запорізька міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави та Запорізької міської територіальної громади у спірних правовідносинах.

Інтереси держави, на захист яких прокурором подано позов у даній справі, стосуються надходження грошових коштів до відповідного місцевого бюджету, що в умовах правового режиму воєнного стану та навислої загрози втрати державності, на переконання суду, є виключною підставою для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор за певних обставин може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №908/1664/19, від 19.01.2021 у справі № 925/1133/18.

У позовній заяві прокурор зазначив, що порушення інтересу держави у спірних правовідносинах відбулося внаслідок неналежного виконання орендарем зобов`язань з повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою, що призвело до недоотримання Запорізькою міською радою, як власником зазначеної земельної ділянки, відповідного доходу.

Як убачається з матеріалів справи, Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено запити від 21.03.2024 № 52-103-2934вих-24, від 02.07.2024 №52-103-6465вих-24, від 03.10.2024 №52-103-9360вих-24, від 09.03.2026 №52-103-1926вих-26, від 19.06.2026 №503-103-5682вих-26 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Промактив Груп» несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014, яка розташована на вул. Теплична, буд. 16 у м. Запоріжжі.

Листом від 03.08.2026 №18002/03.3-20/03 Виконавчий комітет Запорізької міської ради повідомив, що на теперішній час не вживав заходи претензійно-позовного характеру в інтересах Запорізької міської ради щодо стягнення з ТОВ «Промактив Груп» несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

25.08.2026 прокурор повідомив Запорізьку міську раду (вих. №52-103-7473вих-26) відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру`про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову до ТОВ «Промактив Груп» про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 123 426,47 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 у розмірі 123 426,47 грн.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом, зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки.

За правилами ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (частина 3 ст.7 закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналогічні приписи містить ст. 377 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене, у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника об`єкта нерухомості) припиняється відповідним правочином, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.

Отже, оскільки ТОВ «Промактив груп» набуло у приватну власність об`єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014, а попередній власник таких об`єктів нерухомості: ПрАТ «Завод напівпровідників» мав право користування вказаною земельною ділянкою на підставі Договору оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000145, то право користування на таку земельну ділянку перейшло до ТОВ «Промактив груп» та умовах такого договору.

Зазначені факти встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 03.07.2024 у справі №908/1150/24, яке набрало законної сили 24.07.2024.

Статтями 206 ЗК України та ст. 270 ПК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом підпункту14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Варто зауважити, що норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки.

Положеннями пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду прокурор зазначив, що відповідач у період з 01.01.2024 по 31.12.2025 не сплачував орендну плату за договором оренди землі у відповідності до нової нормативної грошової оцінки, яка введена в дію з 01.01.2016 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 123 426,47 грн.

Як установлено судом, 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року. Отже, з 01.01.2016 – початок застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя – змінилися права та обов`язки сторін договору оренди землі №231010004000145 від 11.11.2011р. в частині розміру орендної плати.

Частиною третьої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу.

Відповідно до витягу №НВ-2300041272026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.02.2026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:02:027:0014 становить 2 347 431,80 грн.

За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 (п. 7.19), постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 904/4933/15, постанова Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 751/1543/19).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

При цьому, ураховуючи, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок міста Запоріжжя є сталою та не зазнала змін у період з 01.01.2016 по 31.12.2025, суд вважає, що використання прокурором витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.02.2026р. та ділення розміру НГО на відповідні щорічні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній 2025 рік (і послідовного ділення отриманої нормативної грошової оцінки на такі коефіцієнти за 2024) при здійсненні розрахунку заборгованості є правомірним та відповідає вищевказаним висновками Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 09.11.2021 у справі №905/1680/20.

Перевіривши розрахунок прокурора щодо розміру орендної плати, не сплаченої відповідачем за договором оренди землі №231010004000145 за період 01.01.2024 по 31.12.2025, суд зазначає, що такий розрахунок виконано правильно.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором оренди землі №231010004000145 за період 01.01.2024 по 31.12.2025 суду не надав, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 123426,47 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК Українидо основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний код юридичної особи 43746308) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) несплачену орендну плату за договором оренди землі, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему міста Запоріжжя Запорізької області від 11.11.2011 за № 231010004000145, за період з 01.01.2024 по 31.12.2025 у розмірі 123 426,47 грн (сто двадцять три тисячі чотириста двадцять шість гривень 47 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промактив груп» (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний код юридичної особи 43746308) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 2622,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 02.11.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько