Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №211/2986/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Провадження № 2/211/3730/26

ЄУН 211/2986/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грубника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Журавель М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5342453 від 25.02.2025 у розмірі 27 808,11 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5342453, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка – 0,01 % за кожен день користування кредитом.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти кредиту на рахунок відповідача, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Отже, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.11.2025 на підставі договору факторингу № 28-11/25/Л ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги за кредитним договором № 5342453 від 25.02.2025 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», яке, таким чином, набуло права вимоги до відповідача.

Станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача, яку позивач просить стягнути, становить 27 808,11 грн, з яких: 5 999,99 грн – заборгованість за тілом кредиту; 14 077,13 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 4 730,99 грн – заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги; 3 000,00 грн – заборгованість за пенею та/або штрафами.

Ухвалою суду від 15 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч.4 ст.277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим провести по справі заочний розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлено, що 25.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5342453 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 0,95 % на день.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

28.11.2025 на підставі договору факторингу № 28-11/25/Л ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги за кредитним договором № 5342453 від 25.02.2025, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідач, отримавши кредитні кошти, свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив, внаслідок чого, згідно з розрахунком заборгованості, має перед ТОВ «Факторинг Партнерс» непогашену заборгованість за кредитним договором № 5342453 від 25.02.2025 у розмірі 27 808,11 грн.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що в порушення умов договору відповідач не виконав зобов`язання внаслідок чого утворилась заборгованість за договором у вказаному розмірі.

Зважаючи на те, що ТОВ «Лінеура Україна» передало право вимоги за кредитним договором до ТОВ «Факторинг Партнерс», яке звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», тому вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Отже, 27 808,11 сума заборгованості, що складається: 5 999,99 грн сума заборгованості по простроченому тілу та 14 077,13 грн сума заборгованості по простроченим відсоткам суд стягує в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за пенею та штрафами у розмірі 7 730,99 грн суд зазначає наступне.

Як вказав Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 справі № 363/1834/17 вказала на те, що банкам забороняється вимагати від клієнтів за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку, як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя ст. 55 Закону № 2121-ІІІ), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити, в тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону) зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договір, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідні до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідача штрафу та пені у розмірі 7 730,99 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Пунктом 18 Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 (справа № 183/7850/22, пров. 61-14740св23) висловив правову позицію щодо тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у якій вказав, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025; заявку на надання юридичної допомоги № 2677 від 01.01.2026; витяг з акту № 27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до частини п`ятої ст. 137 ЦПК України не подав, доказів їх неспівмірності не надав.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, а також те, що вказана категорія справи відноситься до малозначних справи, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000, 00 грн, який є завищеним. Суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки така сума, відповідає критерію розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0622540157 від 10.03.2026, який підлягає відшкодуванню попорційно задоволенню позовних вимог, а саме 1 922,22 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 5342453 від 25.02.2025 у розмірі 20 077,12 (двадцять тисяч сімдесят сім) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 1 922 (одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) гривні 22 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно ст.265 ЦПК України

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса для листування: 33013, проспект Миру, 6. а/с 8, , м. Рівне;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М.Грубник