Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №906/945/26 — Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/945/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

секретар судового засідання: Рудницька Н.В.,

за участю представників позивача: Дідовець Ю.П., діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ;

Чемерис О.О., діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОПГФ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради

до Приватного підприємства "Західсофтсервіс"

про стягнення 140163,36 грн.

Процесуальні дії по справі.

Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Західсофтсервіс" про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати за право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності м. Житомира, згідно договору на розміщення зовнішньої реклами №152 від 01.08.2016р. у сумі 140163,36 грн.

Разом із позовною заявою подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Північний офіс Держаудитслужби (т.1 а.с. 256, 257).

Ухвалою суду від 05.08.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи відмовлено. Судове засідання призначено на 08.09.2026р.

Ухвалою від 08.09.2026р. суд відклав розгляд справи по суті на 01.10.2026р.

В судовому засіданні 01.10.2026р. суд оголосив перерву до 22.10.2026р.

В судовому засіданні 22.10.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 29.10.2026р.

29.10.2026р. представники сторін у судове засідання не прибули. Судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в період з 01.01.2018р. по 30.11.2022р. відповідач користувався місцями розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Житомира, сплачуючи плату, виходячи з площі 8,8 кв. м кожної конструкції, без урахування площі фундаментів, які фактично перебували над поверхнею землі.

Як зазначає позивач, за результатами ревізії, проведеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, встановлено, що фактична площа місця розташування кожного рекламного засобу становила 13,672 кв. м, унаслідок чого розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів було занижено на 140163,36 грн. Правомірність висновків ревізії, за доводами позивача, підтверджена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №240/17778/23.

Позивач вважає, що різниця між належною до сплати та фактично сплаченою сумами є безпідставно збереженими відповідачем коштами за рахунок територіальної громади, які відповідно до статті 1212 ЦК України підлягають стягненню.

Оскільки направлена відповідачу претензія від 22.01.2025р. №29/12 залишилася без задоволення, позивач просить суд стягнути з відповідача 140163,36 грн. безпідставно збережених коштів.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.08.2026р. надіслана на поштову адресу відповідача, вказану в ЄДДР, повернулась без вручення адресату з підстав відсутності адресата за вказаною адресою (т.2 а.с. 1-4).

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі судом було здійснено телефонограму за номером телефону (067) 670 21 05. Відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі (т.1 а.с. 262).

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Судом було надано учасниками справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.06.2015р. між Приватним підприємством «Західсофтсервіс» та Комунальним підприємством «Реклама» Житомирської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2015р. №376 було укладено договір №1008 про надання місць для розміщення засобів зовнішньої реклами (т.1 а.с.65-67).

За умовами договору відповідачу надано право розміщувати засоби зовнішньої реклами відповідно до умов договору та додатків до нього. Водночас відповідач зобов`язався дотримуватися вимог Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі та здійснювати плату за тимчасове користування місцями комунальної власності для розміщення рекламних засобів.

Пунктами 8.3, 9 договору передбачено, що плата за користування місцями для розміщення засобів зовнішньої реклами здійснюється відповідно до тарифів, установлених рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради, з урахуванням зонального розташування місця.

На підставі відповідних дозволів відповідач розмістив десять спеціальних наземних рекламних конструкцій за такими адресами:

- дозвіл №2626 - проспект Незалежності, 122 (колишня вул. Ватутіна, 122);

- дозвіл №2627 - вул. Чуднівська, 129-В (колишня вул. Черняховського, 129-В);

- дозвіл №2628 - вул. Вокзальна, 20;

- дозвіл №2630 - вул. Жуйка, 10;

- дозвіл №2631 - шосе Київське, 45;

- дозвіл №2632 - шосе Київське, 46/2;

- дозвіл №2633 - площа Польова, 6-А (у подальшому місце розташування змінено на вул. Селецьку, 21);

- дозвіл №2634 - проспект Миру, 41-Б;

- дозвіл №2635 - проспект Миру, 45;

- дозвіл №2636 - проспект Миру, 49.

Зазначені дозволи були видані строком на п`ять років, при цьому площа місця розташування кожної рекламної конструкції становила 8,8 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.07.2016р. №647 Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради визначено робочим органом з питань регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами в місті Житомирі (т.1 а.с.63).

У зв`язку зі зміною робочого органу 01.08.2016р. між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та Приватним підприємством «Західсофтсервіс» укладено договір №152 про надання місць для розміщення засобів зовнішньої реклами, за умовами якого відповідачу надано місця для розміщення наявних рекламних конструкцій відповідно до виданих дозволів (т.1 а.с.68, 69).

03.01.2017р. до дозволів на розміщення зовнішньої реклами внесено зміни, якими площу місця розташування кожної рекламної конструкції визначено в розмірі 8,8 кв. м. Цього ж дня директором Приватного підприємства «Західсофтсервіс» підписано додаток до договору №152 від 01.08.2016р., після чого відповідач продовжив здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних конструкцій на підставі рахунків, виставлених Департаментом (т.1 а.с.70 зворот, 71).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.10.2020р. №1271 строк дії відповідних дозволів продовжено. При цьому на відповідача покладено обов`язок протягом одного року здійснити заглиблення фундаментів спеціальних наземних рекламних конструкцій у ґрунт та внести відповідні зміни до технологічних схем їх розміщення. Зазначені умови відображено у дозволах зі змінами від 30.10.2020р.

У період з 01.01.2018р. по 30.11.2022р. Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, за результатами якої складено акт від 17.02.2023р. №06-11-30/001 (т.1 а.с.196-211).

Як зазначено в акті ревізії, під час перевірки встановлено, що під час визначення площі місць розташування рекламних конструкцій не враховано площу їх фундаментів. За висновками ревізії, фундаменти рекламних конструкцій не були заглиблені у ґрунт, а залишалися над його поверхнею, у зв`язку з чим аудиторами їх враховано як складові елементи рекламних конструкцій.

Для здійснення перерахунку площі аудиторами використано технічні та конструктивні схеми рекламних конструкцій, надані відповідачем під час оформлення дозвільних документів. За результатами такого перерахунку площу місця розташування кожної рекламної конструкції визначено в розмірі 13,672 кв. м замість раніше встановлених 8,8 кв. м.

Відповідно до розрахунку, наведеного в акті ревізії, за період з 01.01.2018р. по 30.11.2022р. Департаментом нараховано відповідачу плату за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами в загальному розмірі 253168,08 грн., тоді як, за розрахунком аудиторів, її розмір мав становити 393331,40 грн. Різницю між зазначеними сумами визначено як недоотримані кошти в розмірі 140163,36 грн.

29.03.2023р. Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області на адресу Департаменту направлено вимогу №260608-14/980-2023 про усунення виявлених ревізією порушень, зокрема щодо забезпечення відшкодування недоотриманих доходів до загального фонду бюджету Житомирської міської територіальної громади. Також на адресу Житомирської міської ради направлено лист від 29.03.2023 №260608-14/989-2023 (т.1 а.с. 216, 217).

Не погоджуючись із висновками ревізії, Департамент подав заперечення до акта ревізії від 03.03.2023 №85/12.

Надалі Департамент звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 29.03.2023 №260608-14/980-2023.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №240/17778/23 апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області задоволено, рішення Житомирського окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову Департаменту (т.1 а.с.240-243).

22.01.2025р. Департамент направив на адресу Приватного підприємства «Західсофтсервіс» претензію №29/12, у якій вимагав сплатити 140 163,36 грн недоотриманої плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами (т.1 а.с.77 на звороті). Зазначена сума відповідачем добровільно не сплачена.

20.05.2025 Приватне підприємство «Західсофтсервіс» відчужило розміщені рекламні конструкції фізичній особі - підприємцю Шпаківському В.С. відповідно до договору купівлі-продажу №05/25 (т.1 а.с. 78, 79).

28.05.2025р. сторонами підписано додаткову угоду про припинення договору №152 від 01.08.2016р. (т.1 а.с. 80).

Звертаючись із позовом у цій справі, Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради просить стягнути з Приватного підприємства «Західсофтсервіс» 140163,36 грн., посилаючись на те, що відповідач у період з 01.01.2018р. по 30.11.2022р. користувався місцями для розміщення зовнішньої реклами, площа яких, з урахуванням фундаментів рекламних конструкцій, становила 13,672 кв. м, однак сплачував плату виходячи з площі 8,8 кв. м. На думку позивача, унаслідок цього відповідач зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування місцями комунальної власності, що стало підставою для звернення до суду з позовом про їх стягнення як безпідставно збережених відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави виникають за наявності сукупності таких умов: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження.

При цьому для виникнення кондикційного зобов`язання визначальним є не сам факт отримання чи збереження майна, а відсутність правової підстави, на якій таке майно було набуте або збережене.

Наявність між сторонами договірних відносин сама по собі не виключає застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Водночас зазначена норма не може застосовуватися для зміни погоджених сторонами умов договору та перегляду розміру зустрічного надання за зобов`язанням, яке виникло та виконувалося на підставі такого договору.

За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).

У п. 2 Типових правил вказано, що:

- дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

У п. 3 Типових правил визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 5 Типових правил, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).

Пунктом 6 Типових правил визначено, що до повноважень робочого органу належать, зокрема:

- розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

- підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні;

- видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради.

Згідно з п. 9 Типових правил, для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп`ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.

Дозвіл надається строком на п`ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п. 23, 24 Типових правил).

Згідно з п. 32 Типових правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі та визначення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів урегульовано Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі, затвердженими рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 11.03.2010р. № 168.

Згідно з пунктом 13.2 зазначених Правил площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції всіх елементів рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу з усіма елементами.

Пунктом 13.4 Правил передбачено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється на підставі відповідних договорів між розповсюджувачем зовнішньої реклами та робочим органом.

З аналізу наведених норм вбачається, що розміщення зовнішньої реклами на місцях комунальної власності здійснюється на підставі відповідного дозволу та договору, яким визначаються умови тимчасового користування таким місцем і порядок внесення плати.

Як встановлено судом, 19.06.2015р. між сторонами було оформлено договір №1008 про право тимчасового користування місцями розташування рекламних засобів, а 01.08.2016р. між Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та ПП «Західсофтсервіс» укладено договір № 152 на розміщення зовнішньої реклами.

На підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.06.2015р. № 376 відповідачу видано дозволи № 2626, № 2627, № 2628, № 2630, № 2631, № 2632, № 2633, № 2634, № 2635, № 2636 на розміщення десяти спеціальних наземних конструкцій зовнішньої реклами.

У зазначених дозволах площу місця розташування кожного рекламного засобу визначено у розмірі 8,8 кв. м.

У подальшому, після внесення змін до дозвільних документів, 03.01.2017р. сторонами підписано додаткову угоду, якою підтверджено відповідні умови користування місцями розташування рекламних засобів, зокрема визначену площу кожного такого місця у розмірі 8,8 кв. м.

Отже, на підставі виданих дозволів та укладеного договору № 152 відповідач набув право тимчасового користування відповідними місцями розташування рекламних засобів, а обов`язок щодо внесення плати здійснювався ним відповідно до умов договору та визначених у ньому розрахунків.

Позивач, звертаючись із цим позовом, стверджує, що під час визначення площі місць розташування рекламних засобів не було враховано горизонтальну проекцію фундаментів наземних конструкцій, у зв`язку з чим фактична площа кожного місця становила 13,672 кв. м., а не 8,8 кв. м., як зазначено у дозволах та враховано при нарахуванні плати.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 17.02.2023р. №06-11-30/001 та розрахунок недоотриманої плати, відповідно до якого за період з 01.01.2018р. по 30.11.2022р. сума недоотриманих коштів становить 140163,36 грн.

Водночас, суд враховує, що за змістом акта ревізії встановлені порушення пов`язані з визначенням Департаментом площі місць розташування рекламних засобів у виданих дозволах та укладених договорах без урахування площі горизонтальної проекції фундаментів наземних конструкцій.

Тобто, як убачається зі змісту акта ревізії, при оформленні дозвільних документів та визначенні розміру плати за користування місцями розташування рекламних засобів Департаментом було враховано площу, зазначену в дозволах, тоді як за результатами ревізії запропоновано застосувати інший розрахунок, сформований з урахуванням технічних характеристик конструкцій, наведених у проектній документації.

При цьому суд звертає увагу, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами є документами встановленої форми, виданими на підставі відповідних рішень виконавчого комітету міської ради, які визначають право розповсюджувача зовнішньої реклами на встановлення спеціальної конструкції у певному місці та на певний строк, а також містять відомості про її технічні характеристики.

Відповідно, саме на підставі зазначених дозволів між сторонами було укладено договір №152, яким визначено місця розташування рекламних засобів та площу, що враховувалася при розрахунку плати за тимчасове користування ними.

Матеріалами справи не підтверджується, що у спірний період до відповідних дозволів та договору № 152 у встановленому порядку були внесені зміни щодо збільшення площі місць розташування рекламних засобів з 8,8 кв. м. до 13,672 кв. м., а також що сторонами було погоджено відповідне збільшення розміру плати.

Саме по собі посилання позивача на конструктивні рішення рекламних засобів, які містяться у технічній документації, не свідчить про зміну погоджених сторонами умов договору та не є достатньою підставою для висновку про виникнення у відповідача обов`язку сплатити додаткові кошти за минулий період.

Суд також бере до уваги, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.10.2020р. № 1271 строк дії дозволів відповідача було продовжено за умови заглиблення фундаментів спеціальних наземних конструкцій у ґрунт протягом одного року та внесення відповідних змін до технологічних схем рекламних засобів.

Разом із тим зміст зазначеного рішення свідчить про встановлення для відповідача відповідної умови на майбутнє, однак саме по собі не підтверджує фактичного розміру площі кожного місця розташування рекламного засобу протягом усього спірного періоду та не змінює автоматично умов договору № 152 щодо розміру плати.

Доказів внесення у встановленому порядку змін до договору № 152 у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.10.2020р. №1271, зокрема щодо зміни площі місць розташування рекламних засобів та відповідного розміру плати, матеріали справи не містять.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19.04.2023р. № 438 до Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Житомирі внесено зміни, якими уточнено порядок визначення площі місця розташування рекламного засобу та передбачено неврахування площі фундаменту наземної зовнішньої реклами. Водночас зазначені зміни прийняті після закінчення періоду, за який позивачем заявлено вимогу, а тому самі по собі не є підставою для визначення розміру плати за попередній період.

Судом також враховується, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №240/17778/23 відмовлено у задоволенні позову Департаменту про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 29.03.2023р. №260608-14/980-2023.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим предметом розгляду адміністративної справи №240/17778/23 була правомірність вимоги органу державного фінансового контролю, адресованої Департаменту, а не наявність у ПП «Західсофтсервіс» обов`язку сплатити позивачу заявлену у цій справі суму.

Відтак постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024р. у справі №240/17778/23 підтверджує правомірність вимоги Держаудитслужби до позивача, однак не встановлює обов`язку відповідача сплатити 140163,36 грн. та не вирішує питання про наявність правових підстав для стягнення з нього цієї суми в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому акт ревізії є доказом, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, однак не має наперед встановленої сили та сам по собі не створює для відповідача нового грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд вважає, що встановлене під час ревізії заниження площі місць розташування рекламних засобів при визначенні плати свідчить про недоліки у формуванні позивачем дозвільної та договірної документації, однак не є достатнім доказом безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі, визначеному позивачем.

Суд звертає увагу, що позивач як робочий орган у сфері розміщення зовнішньої реклами був наділений повноваженнями щодо оформлення відповідних договорів, визначення розміру плати та контролю за надходженням коштів за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

За таких обставин позивач, визначивши у дозволах та договорі № 152 площу місць розташування рекламних засобів у розмірі 8,8 кв. м., а також здійснюючи нарахування плати відповідно до зазначених документів, не може лише на підставі результатів подальшої ревізії вимагати від відповідача сплати додаткових коштів за вже минулий період без доведення належних правових підстав для виникнення такого обов`язку.

При цьому суд ураховує, що відповідач здійснював користування місцями розташування рекламних засобів на підставі виданих уповноваженим органом дозволів та укладеного з позивачем договору. Доказів того, що відповідач самовільно змінив площу місць розташування рекламних засобів або вніс зміни до конструкцій, які зумовили збільшення площі користування порівняно з погодженою у дозвільних документах, позивачем не наведено.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що розмір площі, яка використовувалася для нарахування плати, був визначений у дозвільних документах та договорі, оформлених за участю самого позивача, а нарахування плати здійснювалося відповідно до цих документів.

Отже, у спірних правовідносинах наявна договірна підстава користування відповідачем місцями розташування рекламних засобів та внесення ним плати у визначеному договором розмірі. Позивачем не доведено, що відповідач набув або зберіг кошти за рахунок територіальної громади без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на те, що заявлена сума є різницею між платою, нарахованою за площею 8,8 кв. м., та платою, розрахованою за площею 13,672 кв. м., не змінює наведеного висновку, оскільки такий розрахунок фактично спрямований на ретроспективну зміну погоджених сторонами умов щодо розміру плати за користування місцями розташування рекламних засобів.

Водночас зміна ціни договору після його виконання не допускається, а зміни до договору мають вноситися у порядку та формі, встановлених законом і самим договором.

Крім того, суд бере до уваги, що договір № 152 було припинено за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди від 28.05.2025р. у зв`язку з переоформленням дозволів на розміщення рекламних засобів. Однак зазначена обставина не свідчить про наявність у відповідача заборгованості за попередній період та не є підставою для зміни розміру плати, яка була визначена сторонами під час дії договору.

Відповідно до статей 73, 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на сторони, а суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що акт ревізії, розрахунок недоотриманої плати та інші подані документи не підтверджують наявності у відповідача обов`язку сплатити позивачу заявлену суму саме як безпідставно збережені кошти. Наявність між сторонами договору та виконання відповідачем обов`язку щодо внесення плати відповідно до його умов спростовують доводи про відсутність правової підстави для збереження відповідачем відповідних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення його майнових прав чи законних інтересів відповідачем у спосіб, який є підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про стягнення з Приватного підприємства «Західсофтсервіс» 140163,36 грн. безпідставно збережених коштів задоволенню не підлягають.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.11.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи

2- відповідачу (рек. з пов.)