Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №932/15237/26
Суддя: Орчелота А. В.
Справа № 932/15237/26
Провадження № 3/932/3067/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області Державного агентства України з розвитку меліорації рибного господарства та продовольчих програм відносно:
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресом: АДРЕСА_1 , якій роз`яснені права згідно зі ст.63Конституції України, ст.268КУпАП,-
за ч.1 ст.164КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшов протокол про адміністративне правопорушення Серії ДП №009731 від 13 серпня 2026 року, відповідно до якого: ОСОБА_1 – 13 серпня 2026 року о 10 год. 50 хв., перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, про-т. Богдана Хмельницького, поблизу ТЦ «ТЕРРА», здійснювала реалізацію водних біоресурсів, а саме: карась сріблястий вагою, короп вагою, судак вагою, плоскирка вагою, плітка вагою без державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Своїми діями ОСОБА_1 порушила ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.164КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , заперечувала щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснивши, що продажу риби не здійснювала, а безоплатно роздавала її внутрішньо переміщеним особам у межах своєї волонтерської діяльності. Також зазначила, що риба, зазначена у протоколі, була придбана на законних підставах та супроводжувалася відповідною ліцензією і дозвільними документами.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення приходжу до такого.
Диспозиція частини 1 статті 164КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без додержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Отже, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів, а саме: до Закону України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб, Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності; інших актів законодавства.
Відповідно до п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст.2 Законом України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку
Відповідно до п.2 ч.3 ст.2 Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» роз`яснено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Згідно з відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДП №009731 від 13 серпня 2026 року, ОСОБА_1 не зареєстрована як суб`єкт господарювання.
Водночас сама по собі відсутність державної реєстрації як суб`єкта господарювання не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164КУпАП, оскільки обов`язковою умовою для цього є встановлення факту фактичного провадження нею господарської діяльності без відповідної реєстрації та її систематичністю. Отже, у даному випадку підлягає доведенню, що дії ОСОБА_1 полягали саме у здійсненні реалізації водних біоресурсів з метою одержання прибутку, а не в їх безоплатній передачі іншим особам.
Однак, як встановлено судом під час дослідження матеріалів справи, уповноваженою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження оплатного характеру передачі ОСОБА_1 водних біоресурсів. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про осіб, яким нібито було реалізовано зазначену у протоколі рибу, обставин домовленості про її оплату, визначення вартості чи отримання ОСОБА_1 грошових коштів за її передачу. Також відсутні розрахункові документи або інші докази, так як покази свідків, відео фіксація події, тощо…., які б підтверджували здійснення відповідних розрахунків.
Відповідно до вимог ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Положеннями статей 251,252КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, правосвідомістю.
Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, відповідно до ч.2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В той же час, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що в порушення вимог ст. 251 КУпАП уповноваженою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не надано суду жодного доказу на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 реалізації водних біоресурсів за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, поблизу ТЦ «ТЕРРА», зокрема доказів отримання нею грошових коштів за передану рибу, розрахункових документів, чеків, квитанцій або інших документів фінансового характеру, які б свідчили про здійснення відповідних розрахунків. При цьому сам по собі факт перебування ОСОБА_1 у зазначеному місці з водними біоресурсами не може беззаперечно свідчити про здійснення їх реалізації, оскільки не виключає можливості їх безоплатної передачі іншим особам, як про це зазначала остання під час судового розгляду.
Крім того, у дослідженому судом протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано обставин імовірного вчинення правопорушення, зокрема не зазначено, кому саме та в якій кількості ОСОБА_1 нібито реалізувала водні біоресурси, а також за яких обставин відбувалася така реалізація, що не дає можливості встановити конкретні обставини інкримінованого їй діяння.
Водночас матеріали справи не містять доказів систематичного характеру дій ОСОБА_1 , спрямованих на здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. За таких обставин суд доходить висновку, що сам факт наявності у неї водних біоресурсів та їх можливої передачі іншим особам не є достатнім для встановлення факту провадження підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі та/або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.
Згідно з ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який …встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164КУпАП, а тому в її діях відсутні подія і склад цього правопорушення, в зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Таким чином, вилучені у ОСОБА_1 водні біоресурси, згідно з накладною №1/13/08/2026 від 13 серпня 2026 року підлягають поверненню володільцю.
Керуючись ст.ст.245,247,251,256,265,280,284КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП - за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 – закрити.
Вилучені 13 серпня 2026 року водні біоресурси, а саме: карась сріблястий у кількості 23 шт. загальною вагою 7,990 кг; короп у кількості 3 шт. загальною вагою 1,2 кг; судак у кількості 2 шт. загальною вагою 3,7 кг; плітка у кількості 148 шт. загальною вагою 2,7 кг; плоскирка у кількості 77 шт. загальною вагою 13 кг, зазначені в накладній № 1/13/08/2026 від 13 серпня 2026 року та передані на зберігання ФОП « ОСОБА_2 » - повернути особі ОСОБА_1 .
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Дніпра А.В. Орчелота
Оригінал: reyestr.court.gov.ua