Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №904/1281/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1281/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 (доповідач),

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_4

представники учасників провадження:

від апелянта: ОСОБА_5 (в залі суду);

арбітражний керуючий: ОСОБА_6 (власні засоби);

від кредитора (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »): ОСОБА_7 (власні засоби);

інші учасники не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 (суддя ОСОБА_8 , повний текст якої підписаний 16.10.2025) у справі №904/1281/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", місто Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", місто Дніпро

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 у справі №904/1281/25 у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх.№39970/25 від 15.09.2025) про зобов`язання арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво №300 від 28.02.2013) вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до ІНФОРМАЦІЯ_5 з апеляційною скаргою звернулось ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та ухвалити нове рішення, яким клопотання задовольнити.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що неповнота/ недостатність вчинених арбітражним керуючим (як розпорядником майна, так як ліквідатором) дій з пошуку та виявлення майна боржника, під час оцінки фінансово-господарського стану боржника позбавляє об`єктивності як аналіз фінансово-економічних показників боржника за результатом його проведення, так і висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства.

Звідти, неповнота дій, зокрема ліквідатора у ліквідаційній процедурі позбавляє і учасників, і суд можливості об`єктивно визначити та оцінити такий показник для встановлення розміру субсидіарної відповідальності як ліквідаційна маса, а відповідно встановити обставину недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, як одну із необхідних передумов для покладення такої відповідальності.

Отже, поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтверджені як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство ІНФОРМАЦІЯ_6 у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22 зазначив, що відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно з приписами підпункту 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відтак, дана справа не має доказів проведення документальної позапланової перевірки, в свою чергу, контролюючий орган задля забезпечення вчинення повноти дій ліквідатора, задля забезпечення виконання покладених повноважень щодо контролю підприємств, що ліквідуються, зазначає про неможливість проведення перевірки та відсутності доказів протилежного в матеріалах справи.

Вищезазначене порушує права, як контролюючого органу, так безпосередньо і потенційного кредитора.

Арбітражний керуючий у відзиві на апеляційну скаргу просив повернути ІНФОРМАЦІЯ_2 апеляційну скаргу. Зазначив, що Скаржником допущено зловживання процесуальними правами, що має наслідком повернення апеляційної скарги. А саме, очевидно, що простий лист, який за нормативами мав іти 3 дні в межах декількох кварталів міста Дніпра, йшов більше місяця. І саме на Скаржника покладений обов`язок доведення дати відправлення апеляційної скарги.

Вважає, що оскільки по даній справі наявна ухвала від 12.01.2026 про залишення апеляційної скарги без руху, в якій описані всі недоліки апеляційної скарги, судова колегія мала б проявити послідовність, з огляду на конституційний принцип обов`язковості судових рішень для всіх та повернути апеляційну скаргу Скаржникові.

Відповідно до пункту 85.5 статті 85 ПК України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Таким чином, вилучення оригіналів документів відповідно до пункту 85.5 статті 85 ПК України дозволяється лише в межах кримінального провадження. В іншому випадку суд діяв би поза межами своїх повноважень, що є порушенням статті 19 Конституції України. Суд у процедурі банкрутства не наділений повноваженнями слідчого судді, до повноважень якого входить надання згоди на вчинення певних слідчих дій в межах кримінального провадження.

Також, повідомляє суд, що при проведенні ліквідаційної процедури ліквідатором вжиті заходи: на проведення експертизи цінності документів та передання документів, що підлягають довгостроковому зберіганню, до архівної установи; продаж майнових активів банкрута на прилюдних торгах (аукціоні). Реалізація зазначених дій супроводжується передання документів банкрута.

Реалізуючи свої повноваження, ліквідатор здійснює передання документів фінансово-господарської діяльності до архівної установи. Так, ліквідатор передав документи до архівної установи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », що підтверджується довідкою приватного архіву від 27.10.2025 №237.

Також, на виконання протоколу про результати аукціону № BRD001- UA-20251215-93709 переможцю аукціону, який придбав дебіторську заборгованість банкрута, ФОП ОСОБА_9 , передані первинні документи, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, про що складено акт приймання – передачі документації від 07.01.2026.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано. Згідно з ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 (доповідач), судді – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.12.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду скарги із ІНФОРМАЦІЯ_3 та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

26.12.2025 матеріали оскарження надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.01.2026 (суддя – доповідач ОСОБА_1 ) апеляційну скаргу залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 3028,00 грн), доказів направлення скарги учасникам процесу (кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", боржнику - Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", ліквідатору – ОСОБА_6 ); наголошено апелянту на необхідності подати додаткові докази для підтвердження дати відправки апеляційної скарги (27.10.2025) у визначений законодавством строк. Скаржнику наданий строк (10 днів) для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.01.2026 у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 (доповідач), суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 у справі №904/1281/25; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 04.06.2026.

05.02.2026 ініціюючим кредитором подано клопотання про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо подання апеляційної скарги та подальшого обґрунтування дотримання строку шляхом подання непідтверджених пояснень (за відсутності первинних доказів дати подання) такими, що мають ознаки зловживання процесуальними правами. Також просить застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 43 ГПК України, а саме повернути апеляційну скаргу апелянту.

Колегія суддів вважає таке клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22, від 13.11.2024 у справі № 908/1747/23 звертав увагу на тому, що:

- провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, суб`єктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо;

- процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є пропорційне і якомога максимальне задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Водночас однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів;

- тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес. Захист приватного інтересу полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Захист публічного інтересу, в свою чергу, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України);

- водночас, провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За доводами контролюючого органу, подання апеляційної скарги на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 у справі №904/1281/25 зумовлене захистом публічного інтересу, що полягає у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства, та з метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, повного та достовірного формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Подання даної апеляційної скарги не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не спричиняє жодних негативних наслідків для кредиторів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що подання ІНФОРМАЦІЯ_2 апеляційної скарги на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 у справі №904/1281/25 не може бути визнано зловживанням процесуальними правами, оскільки є реалізацією права на апеляційне оскарження судових рішень.

Також ІНФОРМАЦІЯ_2 не є суб`єктом господарювання, що здійснюють господарську діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Тому доводи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », щодо тривалої доставки поштового відправлення, не можуть бути визнанні зловживанням процесуальними правами ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стаття 42 ГПК України зокрема передбачає можливість учасника справи на подання до суду процесуальних документів (заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, тощо) в електронній формі через підсистему ЄСІКС “Електронний Суд”, або в паперовій формі.

При цьому процесуальним законодавством не зобов`язано органи державної влади подавати відповідні документи лише певним чином (лише в електронній або в паперовій формі). У зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 діяло в межах, у спосіб та на підставах визначених процесуальним законодавством.

Іншим доводам, наведеним у клопотанні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вже надано оцінку ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.01.2026 у цій справі, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 у справі № 904/1281/25. Зокрема зазначено, що апеляційна скарга оформлена у відповідності до вимог, встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

19.05.2026 (зареєстровано 2-0.05.2026) до суду від арбітражного керуючого ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 30.05.2026 (зареєстровано 01.06.2026) від представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_7

01.06.2026 до суду від арбітражного керуючого надійшло клопотання про долучення доказів, а саме роздруковану із ЄДР судових рішень постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 від 01.04.2026 у справі № 904/4518/24, ухвалену за результатами розгляду апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 у подібній справі.

В судовому засіданні 04.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_8 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів ІНФОРМАЦІЯ_5 дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1281/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 ) про визнання банкрутом на стадії ліквідації.

Повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " виконує арбітражний керуючий ОСОБА_6 , свідоцтво №300 від 28.02.2013.

15.09.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх.№39970/25 від 15.09.2025), за змістом якого заявник просить суд:

- зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво №300 від 28.02.13, адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) провести аналіз фінансового становища боржника на предмет наявності або відсутності ознак фіктивного банкрутства, зокрема перевірити реальність вимог кредитора;

- зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого ОСОБА_6 (свідоцтво №300 від 28.02.13, адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, документи, підтверджуючі інформацію надану у балансі (у т.ч., що підтверджують кредиторську заборгованість), результати проведеної інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів тощо, надати документи фінансово - господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 01.01.2018 по дату їх надання до контролюючого органу;

- врахувати надану інформацію при вирішення питання про ліквідацію банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 );

- до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер юридичної особи НОМЕР_2 ).

За змістом поданого клопотання, заявник вказує, що, з огляду на приписи Кодексу України з процедур банкрутства щодо повноважень та обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство та приписи Податкового кодексу України про порядок проведення перевірок платника податків, ІНФОРМАЦІЯ_2 просить суд не завершувати ліквідаційну процедуру ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками.

ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посиланням на висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20; від 04.09.2024 у справі №908/2504/22, постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №922/5231/21, зокрема, просить зобов`язати арбітражного керуючого ОСОБА_6 надати ІНФОРМАЦІЯ_2 документи фінансово-господарської діяльності за період з дати останньої перевірки, або з 01.01.2018 по дату їх надання до контролюючого органу.

Оскаржувана ухвала ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.10.2025 року, якою заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено без задоволення, мотивована наступним:

- право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Проте, доказів вчинення передбачених приписами ПК України дій направлених на отримання документів від платника податків для проведення перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано;

- ані норми Кодексу України з процедур банкрутства, ані норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.

- таким чином, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу банкрутства господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав для того.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 до поданого клопотання не долучено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки боржника – ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

Між тим, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Заявником апеляційної скарги навіть не долучено до матеріалів заяви Акту податкового органу за результатами виїзду за податковою адресою боржника з метою проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Разом з тим, через не надання податковим органом до суду відповідного наказу ІНФОРМАЦІЯ_9 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Боржника, колегія суддів позбавлена можливості перевірити своєчасність звернення податкового органу до суду.

Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Проте, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення контролюючим органом передбачених Кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки, зупинення чи продовження строку проведення перевірки.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що, як вже було зазначено, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом зроблено передчасний висновок про неможливість проведення виїзної перевірки.

Апеляційний господарський суд наголошує, що не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов`язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення, а фіксація відсутності посадових осіб боржника за його податковою адресою не може свідчити про вручення наказу в розумінні пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України.

Отже, матеріали справи не містять, а заявником не надано доказів пред`явлення або надіслання боржнику наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ".

Також колегія суддів констатує, що до поданої до суду заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 навіть не додано копію листів та докази їх направлення на адресу керівника боржника та розпорядника майна /ліквідатора, в яких податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки.

З огляду на що, господарський суд прийшов до правильного висновку, що податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо своєчасного повідомлення боржника про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 85.1 ст. 85 Податкового кодексу України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно ж з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.

Пунктом 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 85.8 статті 85 ПК України Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Слід зазначити, що у поданій заяві контролюючий орган просить суд витребувати саме оригінали документів, а не їх засвідчені копії, що не передбачено вищезазначеними нормами ПК України.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

Складений згідно з положеннями п. 85.6 статті 85 ПК України акт ІНФОРМАЦІЯ_9 відсутній, до матеріалів справи не долучався, що свідчить про відсутність порушеного права контролюючого органу у спірних правовідносинах.

Обґрунтованість такого висновку підтверджується правовими висновками, наведеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30.05.2023 у справі № 904/5635/19(904/9817/21), у п.7.3 якої зазначається, що “…за відсутності у матеріалах справи належним чином складеного та оформленого акту, що засвідчує факт відмови Відповідача або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, або що засвідчує факт відмови Відповідача від проведення документальної або від фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб контролюючого органу, що був би складений із зазначенням переліку документів, які Відповідачу запропоновано подати, а у разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта – із вчиненням відповідного запису (пункт 85.6 статті 85 ПК України), Суд погоджується з правильним висновком апеляційного суду про відсутність порушеного права Позивача у спірних правовідносинах”.

Верховним Судом у постанові від 12.07.2023 у справі №380/13588/23 наведені наступні правові висновки:

«У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України.

З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. У разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.

Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Положення пункту 44.6 статті 44 ПК України вимагає наявності документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.»

Також суд, звертає увагу, на норми підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, на які посилається ІНФОРМАЦІЯ_2 в апеляційній скарзі, як на підставу для звернення з заявою про витребування у керівника боржника оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”.

Так, згідно з п.п. 20.1.38. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Проте, в силу п. 85.5. ст. 85 Податкового кодексу України, забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування кримінального провадження щодо несплати податків ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та звернення ІНФОРМАЦІЯ_9 до господарського суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів в межах цього кримінального провадження.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №640/5814/21 наведені наступні правові висновки:

«У Податковому кодексі України не має визначення поняття вилучення документів правоохоронними органами.

Поряд з цим питання вилучення (виїмки) документів врегульовано положеннями Кримінально - процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 160 Кримінально - процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку); тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів (стаття 165 Кримінально - процесуального кодексу України).

Отже, у разі вилучення (виїмки) оригіналів або копій документів володільцю таких надається опис вилучених документів чи їх копій, а також на вимогу володільця має бути залишено копії вилучених оригіналів документів.

Факт вилучення документів відображається у протоколі слідчої дії.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вилучення (виїмка) документів може бути проведено виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду і таке вилучення (виїмка) має бути підтверджено документально, описом, протоколом слідчої дії, тощо.

Також частиною другою статті 93 Кримінально - процесуального кодексу України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, у разі надходження запиту (вимоги) про витребування (надання) документів від правоохоронного органу (сторони обвинувачення) органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, службові та фізичні особи надають запитувані документи, відомості, речі та інше.

При цьому Суд звертає увагу, що надання документів на запит (вимогу) про витребування документів не є тотожним вилученню (виїмці) документів, це різні процесуальні дії, мають різні процедури вчинення (призначення), регулюються різними правовими нормами та мають різні правові наслідки.

Отже, норми Податкового кодексу України не наділяють контролюючий орган повноваженнями щодо звернення до суду із клопотанням чи позовом про зобов`язання (витребування) платника податків надати необхідні для проведення перевірки документи.».

Колегія суддів приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на постанову судової палати з розгляду справ про банкрутство ІНФОРМАЦІЯ_6 у складі ІНФОРМАЦІЯ_10 від 04.09.2024 по справі №908/2504/22, відповідно до якої податковий орган має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України) (п. 69 постанови).

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що із заявою про вилучення саме оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковий орган має право звертатися до суду саме у випадках, передбачених цим Кодексом, про які зазначено вище.

Зверненню ж до суду із заявою про вилучення належним чином засвідчених копій первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів має передувати дотримання податковим органом імперативних приписів Податкового Кодексу, а саме – вручення платнику податків до початку проведення перевірки у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Також, колегія суддів звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені Податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.

При цьому, у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені заходи впливу, зокрема адміністративна відповідальність.

Слід також зазначити, що проведення процедури банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.

Тобто, обставини, пов`язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб`єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви податкового органу.

Отже, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 287 ГПК України дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 у справі №904/1281/25 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2025 у справі №904/1281/25 – залишити без змін.

Судові витрати ІНФОРМАЦІЯ_2 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.11.2026

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2