Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №912/1291/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Дніпро Справа № 912/1291/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 (повний текст якого підписаний 09.07.2026) та додаткове рішення від 28.07.2026 (повний текст якого підписаний 28.07.2026) (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/1291/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт",

про стягнення 228 619,88 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" з вимогами про стягнення 228 619,88 грн, з покладенням судових витрат.

Рішенням від 09.07.2026 суд задовольнив позовні вимоги повністю, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма" 228 619,88 грн, а також 3 429,30 грн судового збору.

15.07.2026 через систему "Електронний суд" представник позивача подав заяву від 14.07.2026 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою від 15.07.2026 суд постановив вирішення питання про судові витрати у даній справі здійснити без повідомлення учасників справи, відповідачу в строк до 24.07.2026 подати суду, за необхідності, письмово викладені позиції щодо розміру судових витрат з доказами їх направлення позивачу.

24.07.2026 відповідач подав клопотання про зменшення судових витрат.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 у справі №912/1291/26 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма" 228 619,88 грн, а також 3 429,30 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2026 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволені решти вимог.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись із зазначеним рішенням та додатковим рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім профіт", в якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 у справі № 912/1291/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІМ ПРОФІТ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СФГ МАКСІМА” 206 775,46 грн заборгованості за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін;

- змінити додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2026 у справі № 912/1291/26, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІМ ПРОФІТ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СФГ МАКСІМА”, з 15 000,00 грн до 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" та узагальнення її доводів

Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 206 775,46 грн заборгованості за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025 за поставку 26,12 т кукурудзи, не оскаржуючи його в частині стягнення 21 844,42 грн за видатковою накладною № 64 від 16.12.2025 та судового збору.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець сплачує 86,0% вартості товару після надання постачальником оригіналів видаткових накладних, рахунків-фактур, ТТН та копій завірених документів згідно з п. 10.2 Договору, а за п. 2.3 поставка здійснюється автотранспортом, що зумовлює обов`язкове оформлення ТТН. Сторони безпосередньо визначили ТТН передумовою виникнення обов`язку з оплати та доказом фактичного здійснення поставки.

У матеріалах справи товарно-транспортна накладна щодо партії товару за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025 на суму 206 775,46 грн відсутня, і позивачем не подано жодного доказу перевезення відповідного вантажу автомобільним транспортом. За змістом ст. 73, 76, 77 ГПК України обставини, які мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими, тому відсутність ТТН виключає можливість вважати факт поставки належно доведеним лише на підставі видаткової накладної. Суд першої інстанції не дослідив та не оцінив відсутність ТТН у порушення ст. 86, 236 ГПК України, через що його висновок про доведеність факту поставки цієї партії товару є передчасним і необґрунтованим.

Щодо додаткового рішення від 28.07.2026, визначена судом сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності за ч. 4 ст. 126 ГПК України, а її справедливий розмір становить 10 000,00 грн, у зв`язку з чим рішення оскаржується в частині різниці в 5 000,00 грн. Справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, представник позивача участі в засіданнях не брав, відзив не подавався, необхідності підготовки відповіді на відзив не виникало, а спір є типовим для господарського обороту й ґрунтується на стандартному договорі. З урахуванням підстав для скасування рішення в частині 206 775,46 грн стягнута сума є непропорційною, а співмірним розміром відшкодування є саме 10 000,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма"

Факт поставки товару за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025 на суму 206 775,46 грн за 26,12 т кукурудзи належним чином підтверджений матеріалами справи, оскільки відповідно до п. 2.1 Договору сторони прямо визначили, що передання та прийняття товару здійснюється згідно з видатковими накладними. Сукупна кількість товару за двома накладними (№ 64 та № 65) становить 155,2 т на загальну суму 1 228 619,88 грн, що повністю узгоджується зі Специфікацією № 1.

Видаткова накладна № 65 підписана обома сторонами з накладенням КЕП без жодних зауважень відповідно до діючого між сторонами Договору про електронний документообіг № 6 від 10.12.2025, а податкова накладна № 8 зареєстрована в ЄРПН.

Скаржник безпідставно ототожнює ТТН із єдиним допустимим доказом поставки та неправильно тлумачить ст. 77 ГПК України. Товарно-транспортна накладна підтверджує обставини перевезення вантажу, тоді як видаткова накладна є первинним документом, що фіксує безпосередню господарську операцію з передачі товару, і закон не визначає ТТН виключним доказом поставки.

Пункт 5.1 Договору регламентує виключно порядок та строки проведення розрахунків за вже поставлений товар, а не спосіб доказування самої передачі майна.

Поведінка відповідача підтверджує відсутність реального спору, оскільки він отримав досудову претензію № 4 від 23.03.2026, був належно повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, відзиву не подав, факту отримання кукурудзи не заперечив і не надав жодних доказів неотримання або повернення товару. Суд першої інстанції згідно зі ст. 86 ГПК України надав належну оцінку всій сукупності доказів і дійшов законного висновку про наявність боргу в розмірі 228 619,88 грн з урахуванням сплаченого 1 000 000,00 грн.

Вимога відповідача про додаткове зменшення витрат на правничу допомогу з 15 000,00 грн до 10 000,00 грн є необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції вже оцінив критерії співмірності та зменшив суму на 25% від заявлених 20 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності за ст. 126 ГПК України покладено на відповідача, однак скаржник назвав суму 10 000,00 грн довільно, не зазначивши, які саме послуги адвоката були ненаданими, неточними чи завищеними за часом. Позивач також попередньо заявляє про очікувані витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Дім профіт» залишити без задоволення, рішення суду від 09.07.2026 та додаткове рішення від 28.07.2026 без змін, а судові витрати за апеляційний перегляд покласти на відповідача.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Висоцький А.М.

Ухвалою від 05.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 та додаткове рішення від 28.07.2026 у справі № 912/1291/26 залишено без руху. Апелянту надано 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: - сплатити судовий збір у сумі 3 993,60 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду; - надати докази направлення копії апеляційної скарги та додатних до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "СФГ Максіма"; - надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення та доказів, що підтверджують поважність таких підстав.

Через підсистему "Електронний суд" 20.08.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів та клопотання про поновлення.

Ухвалою від 24.08.2026 поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 та додаткове рішення від 28.07.2026 у справі № 912/1291/26. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Зупинено дію рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 у справі № 912/1291/26.

Через підсистему «Електронний суд» 22.09.2026 від ТОВ "СФГ Максіма" надійшла заява, у якій останній заявив, що понесе витрати в зв`язку із розглядом даної апеляційної скарги, які складаються з витрат на правову допомогу адвоката в сумі 7 000,00 грн, кінцевий розрахунок яких з відповідним клопотанням та доказами буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частинами 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 11.12.2025 ТОВ "СФГ Максіма" (Постачальник) та ТОВ "Дім профіт" (Покупець) уклали Договір поставки № 103 (далі - Договір поставки, а.с. 20-22) який підписано сторонами з використанням електронного підпису, за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва (в подальшому - Товар), а Покупець зобов`язується здійснити приймання та оплату Товару (п. 1.1.),

- найменування та загальна кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається сторонами у Специфікаціях, що додаються до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2.),

- Постачальник зобов`язується передати а Покупець прийняти Товар згідно видаткових накладних (п. 2.1.),

- умови поставки товару будуть визначені сторонами у Специфікаціях до Договору на відповідну партію Товару. Поставка товару може здійснюватись на умовах ЕХW, FСА, СРТ, DАР (в розумінні "Інкотермс-2010") (п. 2.2.),

- Покупець сплачує за поставлений Товар за кожним рахунком окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів:

86,0% починаючи від дня, наступного за днем надання Постачальником оригіналів належним чином оформлених видаткових накладних, рахунків - фактур, ТТН та копії завірених документів згідно п.10.2 Договору;

14,0% після отримання Покупцем в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних і податкової накладної в електронному вигляді,

- зобов`язання Покупця по сплаті Товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку Покупця, відповідно до реквізитів, вказаних Постачальником у рахунку- фактурі (п. 5.3.),

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до 30.06.2026 р., а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати, - до повного їх виконання відповідними Сторонами (п. 9.1.).

До Договору поставки сторони підписали з використанням електронного підпису Специфікацію № 1, де погодили передачу товару - кукурудзи кількістю 155,2 т на загальну суму 1 228 619,88 грн з ПДВ.

Згідно договору про електронний документообіг № 6 від 10.12.2025 (а.с. 17-19) ТОВ "СФГ Максіма" та ТОВ "Дім профіт" домовились щодо визнання документів, складених однією із сторін в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) та переданих іншій стороні засобами спеціальних програмних комплексів, що підтримують електронний документообіг та визнання порядку електронного документообігу та додатків до нього.

Відповідно до п. 1.2. Договору про електронний документообіг № 6 від 10.12.2025, Сторони визнають всі майбутні зміни у Порядку електронного документообігу та Додатків до нього.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє безстроково (п. 6.1. Договору про електронний документообіг № 6 від 10.12.2025).

На виконання умов Договору поставки, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 228 619,88 грн за видатковими накладними № 64 від 16.12.2025 на суму 1 021 844,42 грн з ПДВ та № 65 від 17.12.2025 суму 206 775,46 грн з ПДВ, які підписані сторонами з використанням електронного підпису.

ТОВ "СФГ Максіма" виставило ТОВ "Дім профіт" рахунок на оплату № 64 від 16.12.2025.

Відповідач частково оплатив товар на суму 1 000 000,00 грн

Позивач зареєстрував в ЄРПН податкові накладні № 3 від 16.12.2025 та № 8 від 17.12.2025.

ТОВ "СФГ Максіма" направило ТОВ "Дім профіт" письмову претензію щодо оплати за договором № 4 від 23.03.2026 про оплату заборгованості протягом 5 робочих днів.

Невиконання відповідачем умов Договору поставки в частині оплати поставленого товару і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Кіровоградської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Разом з тим, щодо додаткового рішення судом встановлено, що докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу подані позивачем разом із заявою 14.07.2026, що сформована у системі "Електронний суд" 14.07.2026, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката позивач подав: договір про надання правової допомоги №03/06 від 06.03.2026, акт наданих послуг №1 від 14.07.2026, платіжну інструкцію №157 від 14.07.2026.

Так, 06.03.2026 між ТОВ "СФГ Максіма" (замовник) та адвокатом Олійник О.Л. (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги №03/06, за умовами якого:

- замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу щодо представництва інтересів замовника в господарському суді першої інстанції (п. 1.1.),

- вартість послуг виконавця становить 20 000,00 грн (п. 4.1.),

- замовник оплачує вартість послуг виконавця протягом 5 днів з моменту прийняття рішення судом про задоволення позову в інтересах замовника (п. 4.3.),

- договір діє до 31.12.2026 (п. 5.1.).

Згідно акта наданих послуг №1 від 14.07.2026 виконавець надав, а замовник прийняв без зауважень послуги щодо представництва інтересів ТОВ "СФГ Максіма" у справі №912/1291/26 в Господарському суді Кіровоградської області загальною вартістю 20 000,00 грн.

Договір та акт підписано сторонами та скріплено печатками.

Згідно платіжної інструкції №157 від 14.07.2026 позивачем оплачено послуги в сумі 20 000,00 грн.

За правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

До справи долучено ордер серії АО №1009620 від 10.04.2026 на надання правничої допомоги ТОВ "СФГ Максіма" адвокатом Олійник О.Л.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат у суді, а саме адвокатом Олійник О.Л. підписано та подано позовну заяву, до якої додано засвідчені останнім копії додатків.

Суд враховував, що акт наданих послуг №1 підписано сторонами 14.07.2026, тому вказана обставина є поважною причиною неможливості подання позивачем такого доказу, що підтверджує розмір понесених ним судових витрат, до ухвалення рішення.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Кіровоградської області прийнято оскаржуване додаткове рішення у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України (чинний на дату виникнення спірних відносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги, підставою для оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 в частині стягнення 206 775,46 грн скаржник визначає відсутність у матеріалах справи товарно-транспортної накладної (ТТН) за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025, що, на переконання відповідача, свідчить про недоведеність факту здійснення поставки цієї партії кукурудзи та виключає виникнення обов`язку з її оплати відповідно до п. 2.3, 5.1 Договору поставки № 103 від 11.12.2025.

Оцінюючи зазначені доводи скаржника, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частиною першою статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Правова природа видаткової накладної та товарно-транспортної накладної є різною. Видаткова накладна є первинним обліковим документом, що фіксує безпосереднє виконання зобов`язання з передання товару постачальником та його прийняття покупцем, тобто підтверджує здійснення господарської операції з переходу права власності/володіння товаром, фіксує його кількість, номенклатуру та вартість.

Натомість товарно-транспортна накладна є документом, складеним у сфері транспортно-експедиційної діяльності та перевезення вантажів автомобільним транспортом; її основне призначення - облік руху матеріальних цінностей під час їхнього транспортування, контроль за переміщенням вантажу та розрахунки за послуги перевезення.

За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови Касаційного господарського суду від 14.01.2026 у справі № 922/4558/24, від 28.08.2024 у справі № 922/4820/23, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22), відсутність ТТН за наявності підписаної без зауважень видаткової накладної сама по собі не є безумовним свідченням недоведеності факту поставки товару або безтоварності операції, оскільки реальність виконання господарського зобов`язання з передачі товару встановлюється судом шляхом оцінки належних первинних бухгалтерських документів у їх сукупності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між сторонами 10.12.2025 укладено Договір про електронний документообіг № 6, за умовами якого сторони погодили складання, передачу та визнання юридичної сили документів в електронному вигляді з накладенням кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Більше того, пунктом 2.1 договору поставки № 103 від 11.12.2025 сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати а покупець прийняти товар згідно видаткових накладних.

Судом установлено, що на виконання специфікації № 1 позивач передав, а відповідач прийняв товар (кукурудзу) за двома видатковими накладними:

№ 64 від 16.12.2025 на суму 1 021 844,42 грн;

№ 65 від 17.12.2025 на суму 206 775,46 грн.

Загальна вартість товару за вказаними накладними склала 1 228 619,88 грн, а його кількість - 155,2 т, що відповідає погодженим сторонами умовам Специфікації № 1.

При цьому видаткова накладна № 65 від 17.12.2025 на суму 206 775,46 грн підписана уповноваженими представниками обох сторін із застосуванням КЕП, без будь-яких зауважень або застережень щодо найменування, кількості, якості товару чи повноважень підписантів. Позивачем також зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну № 8 від 17.12.2025.

Твердження апелянта про те, що ТТН в силу статті 77 ГПК України є єдиним допустимим доказом факту поставки, є помилковим, оскільки чинне законодавство не визначає товарно-транспортну накладну виключним або обов`язковим засобом доказування переходу права власності на товар чи факту виконання зобов`язання постачальника перед покупцем.

Посилання скаржника на положення пункту 5.1 договору поставки колегія суддів також вважає неспроможними, оскільки наведений пункт врегульовує строки та черговість проведення безготівкових розрахунків за вже поставлений товар, проте жодним чином не нівелює факту його фактичного оприбуткування покупцем за підписаною без заперечень накладною.

До того ж позивачем до звернення до суду направлялася письмова претензія № 4 від 23.03.2026 про оплату заборгованості за договором протягом 5 робочих днів. За таких обставин, з огляду на приписи статей 530, 692 ЦК України, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Крім цього, колегія суддів враховує стандарти добросовісності та процесуальної поведінки сторони (доктрина заборони суперечливої поведінки - venire contra factum proprium) відповідач, належним чином отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі ще 02.06.2026, відзиву на позов не подав, факту підписання видаткової накладної № 65 власним КЕП не оспорив, претензій щодо неотримання або повернення товару не заявляв. Відтак заперечення факту поставки виключно на стадії апеляційного оскарження є безпідставним.

З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу в сумі 206 775,46 грн за видатковою накладною № 65 від 17.12.2025 є законним та обґрунтованим.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2026 в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 15 000,00 грн до 10 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Як свідчать матеріали справи, позивач заявив до відшкодування 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач скористався своїм правом та 24.07.2026 подав клопотання про їх зменшення.

Господарський суд першої інстанції, дослідивши договір про надання правової допомоги № 03/06 від 06.03.2026, ордер серії АО № 1009620 від 10.04.2026, акт наданих послуг № 1 від 14.07.2026 та платіжну інструкцію № 157 від 14.07.2026, надав належну оцінку співмірності заявленої суми.

Реалізуючи власні дискреційні повноваження з урахуванням обставин справи (розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, відсутність судових засідань та неподання відповідачем відзиву), суд першої інстанції вже зменшив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, з 20 000,00 грн до 15 000,00 грн (на 25%).

Доводи скаржника про те, що обґрунтованим розміром є саме 10 000,00 грн, а тому додаткове рішення слід змінити ще на 5 000,00 грн, колегія суддів відхиляє.

За висновками Верховного Суду (зокрема, постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22), суд не може довільно втручатися в розмір винагороди адвоката, а зменшення розміру витрат здійснюється виключно за умови належного доведення стороною їхньої неспівмірності.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі не надав деталізованого контррозрахунку, не навів обґрунтування щодо того, які саме дії адвоката позивача були фактично зайвими чи необґрунтовано завищеними за часом, обмежившись лише зазначенням бажаного розміру в 10 000,00 грн. Проте правнича допомога охоплює не лише участь у засіданнях, але й правовий аналіз первинної та податкової документації, узгодження правової позиції, складання позовної заяви та формування доказової бази.

Оскільки суд першої інстанції вже перевірив критерії розумності та співмірності й зменшив розмір компенсації до 15 000,00 грн, підстав для додаткового втручання в оцінку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Центральний апеляційний господарський суд встановив, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 та додаткового рішення від 28.07.2026 у справі №912/1291/26, за наведених скаржниками доводів та в межах апеляційних скарг.

Судові витрати

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати скаржника зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за останніми.

Щодо поданої позивачем 22.09.2026 заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн колегія суддів зазначає, що зазначене питання підлягає вирішенню в порядку статей 129, 244 ГПК України після подання позивачем доказів на підтвердження їх понесення у встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України строк.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім профіт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 та додаткове рішення від 28.07.2026 у справі № 912/1291/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2026 у справі № 912/1291/26 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.07.2026 у справі № 912/1291/26 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 02.11.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький