Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №912/383/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Дніпро Справа № 912/383/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. доповідач,

суддів: Левшиної Г.В., Висоцького А.М.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 (суддя Тимошевська В.В.) та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 (суддя Тимошевська В.В.) у справі № 912/383/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер"

до Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни

про стягнення 240 000,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" збитки у розмірі 240 000,00 грн, а також 2 880,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/383/26 задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 25 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Погрібної Любов Василівни про стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №912/383/26 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ФОП Погрібна Любов Василівна, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/383/26 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась ФОП Погрібна Любов Василівна, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі №912/383/26 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ФОП Погрібної Л.В. на користь ТОВ "Маркхолдер" 10 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

19.10.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову по справі №912/383/26, якою апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі № 912/383/26 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.07.2026 у справі №912/383/26 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 30.07.2026 у справі №912/383/26 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

Через підсистему "Електронний суд" 23.10.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, понесені у апеляційному суді. Розгляд заяви просить здійснити без участі заявника.

Ухвалою від 28.10.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про ухвалення додаткового рішення до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Погрібній Любові Василівні протягом 5 днів з дати отримання відповідної ухвали надати відповідні заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Маркхолдер» зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2026 апеляційні скарги ФОП Погрібної Л.В. залишено без задоволення, а судові рішення без змін, у зв`язку з чим витрати підлягають покладенню на відповідача як на сторону, з вини якої виник спір. При цьому позивачем дотримано процесуальний строк для подання доказів, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу було зроблено заяву про попередній розрахунок витрат у сумі 10 000,00 грн та зазначено про подання доказів протягом 5 днів після ухвалення постанови, а саму заяву з додатками сформовано та подано через систему «Електронний суд» 23.10.2026.

Інтереси позивача представляє адвокат Гриценко Ю.В. на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021, ордеру від 06.02.2026 та додаткової угоди №6 від 14.01.2026. Згідно з умовами додаткової угоди сторони узгодили фіксовану суму винагороди за супровід справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн, яка сплачується протягом 30 днів після підписання акта і не змінюється залежно від обсягу наданих послуг чи витраченого адвокатом часу.

Реальність та обсяг наданої правової допомоги підтверджуються матеріалами справи та актом приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2026, згідно з якими 30.08.2026 адвокатом проведено ознайомлення з двома апеляційними скаргами відповідача, а 31.08.2026 підготовлено та направлено через «Електронний суд» відзив на них. Те, що на час звернення із заявою гонорар клієнтом ще не сплачений, з посиланням на правову позицію Об`єднаної палати КГС ВС у справі № 922/445/19 від 03.10.2019, не перешкоджає їх розподілу, оскільки відшкодуванню підлягають витрати, які сторона сплатила або має сплатити.

Крім того, позивач наголошує, що за наявності домовленості про фіксований розмір гонорару детальний опис робіт не є визначальним для розрахунку суми (із посиланням на постанову КАС ВС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020), проте такий детальний опис складено та надано суду. Заявлена до стягнення сума у розмірі 10 000,00 грн, на переконання заявника, є дійсною, необхідною, розумною, співмірною зі складністю справи та підтверджується доданими до заяви доказами.

Через підсистему «Електронний суд» 30.10.2026 від Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Клопотання мотивовано тим, що заявлені витрати не відповідають критеріям розумності, необхідності та фактичності. Справа є незначної складності зі сталою судовою практикою на користь позивача. Адвокат представника позивача Гриценко Ю. В. вже брала участь у розгляді подібних справ (№ 912/3546/19, 912/3561/19, 912/3562/19, 912/3563/19) за позовами ТОВ «Маркхолдер» з аналогічними предметом і підставами.

В акті від 22.10.2026 зазначено лише два види робіт, час на виконання яких є значно завищеним: ознайомлення з апеляційними скаргами (2 години замість реальних 10– 15 хвилин) та складання відзиву (6 годин замість фактично необхідних 30– 45 хвилин разом із відправленням через «Електронний суд»), оскільки відзиви у подібних справах однакові за змістом і вимагали лише заміни найменування відповідача та номера справи. Виходячи з погодинної ставки 1 250 грн, фактично на роботу витрачено не більше 1 години, а сума 10 000 грн є неспівмірною також із ціною позову (240 000 грн).

Керуючись ст.ст. 2, 42, 126, 236 ГПК України, відповідач просить зменшити по справі № 912/383/26 витрати Позивача на правничу допомогу до 0 грн та відмовити у їх стягненні на користь позивача в повному обсязі.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Інститут судових витрат урегульований главою 8 розділу І ГПК України.

За змістом ст. 123 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” представництво інтересів особи у суді, складення процесуальних документів, надання консультацій та інші дії, спрямовані на захист прав та законних інтересів клієнта, є видами адвокатської діяльності, а гонорар є формою винагороди адвоката за надану правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а для цілей розподілу судових витрат розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення дебатів сторона заявила про намір їх подати.

Як вбачається з матеріалів справи, про орієнтовний розрахунок витрат було повідомлено у відзиві на апеляційну скаргу та про те що докази на підтвердження остаточного розміру цих витрат будуть надані в строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021 укладений між Адвокатом Гриценко Юлією Вікторівною (адвокат) і ТОВ "Маркхолдер" (клієнт) (а.с. 49-50, том 1), відповідно до п. 1 якого визначено, що адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта. Адвокат приймає па себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта, у тому числі, в судах загальної юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної спеціалізації, а також справ про адміністративні правопорушення), в судах першої інстанції, апеляційної інстанції, касаційної інстанції, Верховному суді з усіма правами, які надано законом позивачу, заявнику, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом пред`явлення позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення, ухвали, постанови, судовою наказу.

Згідно п. 2.3. Договору клієнт зобов`язаний сплачувати гонорар.

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.09.2021, згідно якої сторони домовилися змінити п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "За надання правової допомоги та інших послуг за цим Договором КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТУ гонорар в розмірі, що визначається Додатковою угодою до цього Договору (далі - Угодою)".

Згідно Додаткової угоди № 6 від 14.01.2026 до Договору про надання правової допомоги від 08.02.2021 (том 1, а.с. 115), відповідно до п. 4.1. Договору в редакції Додаткової Угоди №1 від 01 вересня 2021 року, сторони визначили фіксований гонорар адвокату, що не залежить від обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом, за надання правової (правничої) допомоги стосовно подання та супроводження позовної заяви до ФОП Погрібної Л.В. про стягнення збитків в розмірі 240 000,00 грн на користь ТОВ "Маркхолдер" до Господарського суду Кіровоградської області, а саме: за подання позову та супроводження справи в суді першої інстанції гонорар становить - 25 000,00 грн, за супроводження справи в суді апеляційної інстанції гонорар становить – 10 000,00 грн, за супроводження справи в суді касаційної інстанції - 10 000,00 грн.

Гонорар сплачується клієнтом протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за фактом надання правової допомоги.

Договір та додаткові угоди до нього підписано сторонами та скріплено печатками.

Також на підтвердження заявлених витрат ТОВ "Маркхолдер" надано: ордер на надання правничої допомоги №1295163 від 06.02.2026; акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №1 від 08.02.2021; детальний опис наданих послуг (робіт) здійснених адвокатом Гриценко Ю.В. за договором №1 про надання правової допомоги від 08.02.2021 (з урахуванням додаткової угоди №6 від 14.01.2026) під час супроводження господарської справи №912/383/26 в Центральному апеляційному господарському суді.

За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас колегія суддів наголошує, що погодження сторонами фіксованого розміру гонорару не є безумовною підставою для покладення всієї суми на протилежну сторону та не звільняє заявника від критеріїв реальності, необхідності та розумності судових витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/698/23).

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога адвоката виразилась у складенні відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення документів, підготовку процесуальних документів, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд вважає за доцільне покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Проаналізувавши наведені у заяві позивача про ухвалення додаткового рішення обставини, надані заявником докази в їх сукупності, а також заперечення відповідача, враховуючи загальні засади господарського судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципи співмірності, реальності та пропорційності судових витрат, колегія суддів з урахуванням ч. 5 ст. 126 ГПК України вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

Решту витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача (заявника).

Керуючись статтями 129, 244, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/383/26 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Погрібної Любові Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркхолдер” 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" відмовити.

Видачу наказу з внесенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження передбачені ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 02.11.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький