Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №912/591/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м.Дніпро Справа № 912/591/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Мартинюка С.В. (доповідач у справі)

суддів: Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Запорожець В.О.,

представники:

від скаржника: Солдатенко Е.С. (адвокат);

від скражника: Філоненко О.В. (адвокат);

від позивача: Полінський В.А. (адвокат);

від ВПВР ДДВС: Колесник А.С. (представник),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 (повний текст ухвали складено - 27.07.2026. ), суддя Глушков М.С.

у справі №912/591/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" , місто Світловодськ, Олександрійський р-н, Кіровоградська обл.

про стягнення 80 320 396,92 грн,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Рішенням господарського суду від 14.05.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - ТОВ "Світловодськпобут") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі – ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") 80 259 796,92 грн основної заборгованості та 423920 грн компенсації по сплаті судового збору.

26.12.2026 на виконання рішення видано наказ.

03.07.2026 до господарського суду від ТОВ "Світловодськпобут" надійшла скарга на дії державного виконавця з такими вимогами:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо розподілу стягнутих з боржника ТОВ "Світловодськпобут" грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25 у виконавчому провадженні № 80846180 та у зведеному виконавчому провадженні № 80822653;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити перерозподіл стягнутих з боржника ТОВ "Світловодськпобут" грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25, перерахувавши на користь стягувача – ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зайво віднесені кошти на стягнення виконавчого збору, який повинен становити 10 відсотків від фактично стягнутої суми;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження № 81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору;

- Визнати неправомірними та скасувати наступні постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А.: постанову про відкриття виконавчого провадження №81336190 від 23.06.2026 року про стягнення з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору у розмірі 7957930,36 грн, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 року, прийняту у виконавчому провадженні № 81336190;

- Розгляд скарги провести за участю представника ТОВ "Світловодськпобут".

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ У СПРАВІ

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 провадження в частині розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича за вимогами щодо: визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні № 81336190 - закрито на підставі абз. 1 ч.1 ст. 231 ГПК України.

В іншій частині у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича - відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись з вказаною ухвалою, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" подало апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21 липня 2026 року у справі № 912/591/25 та прийняти своє нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ “Світловодськпобут” від 03.07.2026 на дії та рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, а саме:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо розподілу стягнутих з боржника ТОВ “Світловодськпобут” грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25 у виконавчому провадженні № 80846180 та у зведеному виконавчому провадженні № 80822653;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича та Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити перерозподіл стягнутих з боржника ТОВ “Світловодськпобут” грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25, перерахувавши на користь стягувача – ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” зайво віднесені кошти на стягнення виконавчого збору, який повинен становити 10 відсотків від фактично стягнутої суми;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження № 81336190 по стягненню з ТОВ “Світловодськпобут” виконавчого збору;

- визнати неправомірними та скасувати наступні постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича: постанову про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 року про стягнення з ТОВ “Світловодськпобут” виконавчого збору у розмірі 7957930,36 грн.; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 року прийняту у виконавчому провадженні № 81336190.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

В обґрунтування апеляційної скарги Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У поданій скарзі Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на застарілу судову практику та закрив провадження, вважаючи, що оскарження постанов про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

ТОВ «Світловодськпобут» зазначає, що виконавчий документ видано саме Господарським судом Кіровоградської області, тому скарга і подавалася в порядку встановленому ГПК України, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята державним виконавцем саме у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення і вона почала виконуватися ще до того часу, як виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання, і саме на підставі неї було відкрите нове виконавче провадження в супереч вимогам закону.

Скаржник вважає, що всупереч п. 3 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець невірно розподілив стягнуті кошти, перерахувавши в значно більшій частині на користь держави кошти, як виконавчий збір, хоча повинен був стягнути виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

На думку ТОВ «Світловодськпобут», діюче законодавство вказує на те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення, що є стимулюванням до належного виконання рішення судів. Крім того, Скаржник посилається на високу ймовірність повторного пред`явлення виконавчого документу до стягнення до приватного виконавця, яким виконувався попередній наказ про стягнення коштів за спожитий природний газ, і у такому випадку буде мати місце повторне стягнення виконавчого збору, у тому випадку, якщо він буде стягнутий у цьому виконавчому провадженні.

ТОВ «Світловодськпобут» вважає, що дана постанова (ВП №81336190) про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 року прийнята в межах основного виконавчого провадження одночасно (№80846180) з відкриттям основного виконавчого провадження не може слугувати підставою для відкриття нового виконавчого провадження, оскільки згідно ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 7 п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), передбачено обов`язок державного виконавця при поверненні виконавчого документу стягувачу винести нову постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки за час проведення виконавчих дій частина виконавчого збору могла бути стягнута, як могло бути і часткове виконання рішення суду до його пред`явлення до примусового виконання про що могло бути не відомо виконавцю під час винесення первісної постанови про стягнення виконавчого збору. Саме ця нова постанова, а не первісна, і є підставою для відкриття нового виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Скаржник вважає, що ця обставина також вказує на неправомірність дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Також Скаржник зазначив, що згідно постанови від 23.04.2026 року з боржника ТОВ «Світловодськпобут» стягувався виконавчий збір у розмірі 8066421,69 грн., а в оскаржуваній постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена зовсім інша сума.

Окремо Скаржник зазначив, що всупереч п. 3 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець невірно розподілив стягнуті кошти, перерахувавши в значно більшій частині на користь держави кошти, як виконавчий збір, хоча повинен був стягнути виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

У поданому 14.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції Позивач зазначив, що виконавче провадження №81336190 було відкрите 23.06.2026 на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026, а не на виконання судового рішення.

Щодо тверджень скаржника в частині визначення юрисдикції даного спору ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» посилається на до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, оскарження рішень та дій державного виконавця щодо виконання рішень інших органів (зокрема постанов про стягнення виконавчого збору як окремих виконавчих документів) підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, оскільки ВП № 81336190 не пов`язане безпосередньо з виконанням рішення господарського суду, до нього не застосовуються приписи ч. 1 ст. 74 Закону № 1404 та ст. 339№ ГПК України, а саме вимоги Боржника у пунктах 1 та 2 скарги регулюються господарським процесуальним законодавством (ст. 339№ ГПК України, ч. 1 ст. 74 Закону № 1404), тоді як вимоги 3 та 4 належать до сфери адміністративного судочинства (ч. 2 ст. 74 Закону № 1404, КАС України).

Також Позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України, об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, не допускається.

Позивач у відзиві наголошує, що виконавчий збір мав бути стягнутий у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Позиція відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

У поданому 18.08.2026 відзиві на апеляційну скаргу відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

В обґрунтування заявленої позиції відділ ДВС зазначає, що виконавче провадження №81336190 відкрито для примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026, яка є самостійним виконавчим документом, а не для виконання наказу суду.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема у справах № 382/389/17, № 229/1026/21) і КЦС ВС (справа № 522/18839/13-ц), оскарження дій виконавця під час примусового виконання постанов про стягнення виконавчого збору як окремих виконавчих документів належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку виконавчого органу, господарський суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у цій частині вимог через відсутність юрисдикції.

Окремо ВПВР Департаменту ДВС МЮУ зазначено, що предмет виконання у ВП № 81336190: Предметом примусового виконання є виключно арифметичний залишок нестягнутого збору: 8 066 421,69 грн – 108 491,33 грн = 7 957 930,36 грн. Відкриття провадження не створило нового обов`язку для боржника та не є повторним нарахуванням, а лише забезпечує виконання вже існуючого чинного документа. Боржник помилково ототожнює розмір виконавчого збору, встановлений постановою, з сумою збору, утриманою в конкретний момент під час розподілу коштів.

Постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 була і залишається чинною, не скасованою у встановленому порядку, тому виконавець зобов`язаний був її враховувати під час розподілу. В свою чергу, процедура розподілу стягнутих коштів не є процедурою повторного визначення чи перегляду розміру виконавчого збору.

Вимоги боржника про «перерозподіл» коштів стосуються ВП № 80846180, у якому виконавчий документ уже повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження». Після повернення виконавчого документа провадження є завершеним, і державний виконавець позбавлений правових підстав вчиняти будь-які виконавчі дії (зокрема проводити повторний розподіл коштів).

РУХ СПРАВИ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Мартинюка С.В. (доповідач), суддів – Фещенко Ю.В., Золотарьової Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 у справі №912/591/25. Розгляд справи №912/591/25 призначено у судовому засіданні на 30.09.2026.

14.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

18.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заявник заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

На виконання рішення та виданого наказу у даній справі стягувач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

23.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. за наказом №912/591/25 виданим 26.12.2025 Господарським судом Кіровоградської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ( т. 2 а.с. 20).

23.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А у виконавчому провадженні № 80846180 винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою вирішено визначити для боржника ТОВ "Світловодськпобут" розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 121,63 грн ( т. 2 а.с. 21).

23.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. у виконавчому провадженні № 80846180 винесена постанова про стягнення виконавчого збору, якою вирішено стягнути з боржника ТОВ "Світловодськпобут" виконавчий збір у розмірі 8066421,69 грн (т. 2 а.с. 22).

23.04.2026 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. виконавчі провадження по справам 912/591/25, 912/3161/25 та 912/956/25 об`єднані у зведене виконавче провадження.

23.06.2026 у зв`язку з надходженням заяв від стягувача про повернення виконавчих документів стягувачу державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. у виконавчих провадженнях № 80729224, №80810272 та №80846180 винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу (т. 2 а.с. 24-27).

23.06.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ «Світловодськпобут» виконавчий збір у розмірі 7 957 930,36 грн.

В ході даного виконавчого провадження №81336190 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. 23.06.2026 винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (т. 2 а.с. 29).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо вимог про визнання незаконними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №81336190 та постанови про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст. 339-1 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Законом України від 07.04.2026 № 4833-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження" частину першу статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції.

Так, частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду скарги судом першої інстанції) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, розмежування юрисдикції за частинами першою та другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" після внесення Законом № 4833-IX відповідних змін має здійснюватися насамперед з урахуванням правової природи рішення, примусове виконання якого зумовило виникнення відповідних правовідносин.

До внесення зазначених змін Законом № 4833-IX наявність у постанови про стягнення виконавчого збору статусу самостійного виконавчого документа була одним із визначальних критеріїв для віднесення спорів щодо її примусового виконання до адміністративної юрисдикції.

Проте, наразі наявність у постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору статусу окремого виконавчого документа не змінює підстав виникнення такого збору та не припиняє його зв`язку з примусовим виконанням судового рішення. Визначальним для застосування ч. 1 або ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" є характер рішення, у процесі примусового виконання якого державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову.

Так, спірна постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 була винесена саме у виконавчому провадженні №80846180, відкритому з метою виконання зазначеного наказу господарського суду у справі №912/591/25.

Відкриття після повернення цього наказу окремого виконавчого провадження №81336190 для примусового виконання постанови про виконавчий збір направлене на подальше стягнення збору, однак це не дає підстав вважати такий збір таким, що виник у зв`язку з виконанням рішення іншого органу у розумінні частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Висновки суду першої інстанції щодо необхідності розгляду заявлених вимог у скарзі, які стосуються одного питання виконавчого збору, різними судами та юрисдикціями, призводить до того, що законність постанови про стягнення виконавчого збору перевірялася б судом, який видав первісний виконавчий документ, а законність відкриття провадження з виконання тієї ж постанови та застосованих виконавцем на її виконання заходів іншим судом за правилами іншого виду судочинства, що не відповідало б принципу процесуальної економії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку місцевого господарського суду, що вимоги ТОВ "Світловодськпобут", заявлені у пунктах 3-4 прохальної частини скарги, підлягають розгляду виключно в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки у цій справі вимоги як щодо розподілу коштів у виконавчому провадженні № 80846180, так і щодо відкриття та здійснення виконавчого провадження № 81336190 пов`язані із примусовим виконанням судового рішення у справі № 912/591/25 та з урахуванням чинної редакції частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають судовому контролю з боку господарського суду, підстави для застосування за аналогією положень ч. 4 ст. 173 ГПК України (порушення правил об`єднання вимог), п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, відсутні.

Доводи відділу примусового виконання рішень про те, що положення ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулюють виключно оскарження дій, вчинених безпосередньо в межах провадження з виконання судового наказу, тоді як після відкриття окремого виконавчого провадження з примусового виконання постанови про виконавчий збір застосуванню підлягає частина друга цієї статті, колегія суддів відхиляє, оскільки таке тлумачення ґрунтується на правових підходах, які існували до набрання чинності Законом № 4833-IX.

Посилання відділу примусового виконання рішень на те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є самостійним виконавчим документом, є правильним, проте не є достатніми для висновку про розгляд частини вимог даної скарги судом адміністративної юрисдикції. Статус виконавчого документа визначає можливість самостійного примусового виконання постанови, а стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" регулює порядок оскарження рішень і дій виконавця.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів відхиляє і доводи позивача про необхідність розгляду господарським судом вимог 1-2 скарги та відмови у відкритті провадження щодо вимог 3-4 скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд неправильно застосував положення частин першої та другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого дійшов помилкового висновку про об`єднання ТОВ "Світловодськпобут" вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, та безпідставно застосував ч. 4 ст. 173, п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Постановою державного виконавця від 23.04.2026 у виконавчому провадженні №80846180 було стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 8 066 421,69 грн.

Зазначена постанова була винесена на виконання вимог статей 26 та 27 Закону України «Про виконавче провадження», які діяли на момент відкриття виконавчого провадження, та сторонами виконавчого провадження у встановленому законом порядку не оскаржувалася, не була скасована і не визнавалася судом незаконною.

Таким чином, з моменту відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору у боржника виник обов`язок зі сплати виконавчого збору до Державного бюджету України.

23.06.2026 виконавчий документ був повернутий стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на дату повернення виконавчого документа виконавчий збір у межах виконавчого провадження № 80846180 не був стягнутий в повному обсязі.

В постанові про повернення виконавчого документа зазначено про те, що сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця становить 108 491.33 гривня (UAH).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця у випадках, передбачених законом, є виконавчими документами та підлягають примусовому виконанню.

Частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 8 розділу IIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

В даному випадку після повернення виконавчого документа стягувачу постановою від 23.06.2026 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 81336190 саме з метою виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка на той момент залишалася чинним виконавчим документом та залишається на даний час.

При цьому відкриття окремого виконавчого провадження не призвело до повторного визначення розміру виконавчого збору чи його повторного нарахування.

Предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 81336190 є не основний виконавчий документ, а постанова про стягнення виконавчого збору, яка не була виконана у повному обсязі.

Відповідно до зазначеної постанови державним виконавцем постановлено стягнути з боржника залишок нестягнутого виконавчого збору в розмірі 7 957 930,36 грн (8 066 421, 69 грн (розмір виконавчого збору, що підлягав стягненню) – 108 491, 33 грн (сума виконавчого збору, яка була стягнута)), отже під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору державним виконавцем враховано всі суми виконавчого збору, які були фактично стягнуті до цього часу та зазначено залишок заборгованості за виконавчим збором вже з урахуванням раніше сплачених сум, що підтверджується самою постановою про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що зазначені у скарзі доводи зводяться до незгоди з самою постановою про стягнення виконавчого збору, однак постанова не оскаржується скаржником.

Посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, а також постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 420/6811/23 та від 31.10.2024 у справі № 380/17049/23 не свідчать про незаконність дій державного виконавця у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що у зазначених судових рішеннях Верховний Суд виходив із конкретних фактичних обставин тих справ та оцінював правомірність відкриття окремих виконавчих проваджень за відсутності постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної після повернення виконавчого документа стягувачу, а також з урахуванням редакції законодавства, чинної на момент виникнення відповідних правовідносин.

Натомість у даній справі постанова про стягнення виконавчого збору існувала, була чинною, не скасованою та мала силу виконавчого документа, а тому підлягала виконанню.

Окремо апеляційний суд бере зауважує, що скаржником не доведено, що відкриття виконавчого провадження № 81336190 призвело до повторного стягнення виконавчого збору або до порушення його майнових прав.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів щодо своєчасного, повного та ефективного виконання рішень, а тому за наявності чинного виконавчого документа був зобов`язаний забезпечити його примусове виконання.

Колегія апеляційного господарського суду виснує про те, що відкриття виконавчого провадження № 81336190 було здійснено державним виконавцем у межах наданих законом повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а доводи скарги в цій частині ґрунтуються виключно на неправильному тлумаченні норм законодавства та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

В свою чергу, допущене порушення судом першої інстанції призвело до постановлення помилкової ухвали в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині закриття провадження щодо розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича за вимогами щодо: визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні №81336190 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог скарги на дії державного виконавця.

Щодо інших вимог скарги на дії державного виконавця

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

За приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як передбачено ст. 124 Конституції України та ст. 326 ГПК України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець, зокрема, зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1. ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Наказом №512/5 від 02.04.2012 Міністерства юстиції України затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (Абз. 1 п. 6 р. І Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, по виконавчому провадженню № 80846180 з примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області №912/591/25 від 26.12.2025 стягнуті кошти розподілено таким чином: 298 763,97 грн перераховано стягувачу, 108 491,33 грн – до Державного бюджету України як виконавчий збір та 121,63 грн – як витрати виконавчого провадження.

Станом на дату повернення виконавчого документа в межах виконавчого провадження №80846180 виконавчий збір не був стягнутий у повному обсязі. Зазначений розподіл було здійснено державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає черговість розподілу коштів, стягнутих у виконавчому провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1404-VIII у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому п. 3 ч.1 ст. 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку із втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1404-VIII вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. У зв`язку з цим сума коштів, що залишилась для задоволення вимог стягувача після відрахування авансового внеску сторін (інших осіб) на проведення виконавчих дій та витрат державної виконавчої служби на організацію та проведення (здійснення) виконавчих дій, була спрямована на погашення заборгованості зі сплати виконавчого збору по виконавчим провадженням, які перебували на виконанні.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, в п. 8 розділу ІІІ якої визначено, що виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, в якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. ст. 37 Закону №1404-VIII).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в ст. 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (п. 21 розділу ІІІ Інструкції №512/5).

Враховуючи зазначені норми, колегія апеляційного господарського суду не знаходить підтвердження зазначеним доводам Скаржника про те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень, а саме стягнення самої суми коштів за виконавчим листом.

Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку в межах даного спору, оскільки виходячи з положень вказаного Закону №2475-VIII законодавець не пов`язує дії державного виконавця, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст. 10 Закону № 1404-VIII, з підставою для стягнення виконавчого збору.

Такою підставою, з огляду на зміст ч. 1, 4, 9 ст. 27, ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII є лише факти: відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення; невиконання рішення суду в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; несплата боржником виконавчого збору на час закінчення виконавчого провадження.

Такі висновки суду також узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17 та від 18 серпня 2020 року у справі №205/6571/17 (2-а/205/224/17).

Апеляційний суд зауважує, що в даній справі станом на час виникнення спірних відносин з приводу прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 23.04.2025 за ст. 27 Закону №1404-VIII передбачалось стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, незалежно від обставини сплати боржником боргу самостійно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що в силу наведених вище положень Закону № 1404-VІІІ, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Апеляційний суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Відтак, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом є правомірними в силу норм діючого законодавства, оскільки такі дії вчиненні виконавцем у відповідності до вимог Закону №1404-VIII та Інструкції № 512/5.

Відповідно, враховуючи вищевказані норми діючого законодавства, вчинення чи відсутність вчинення дій державним виконавцем у виконавчому провадженні не є підставою для не стягнення виконавчого збору.

За відсутності встановленого порушення прав заявника відсутні й передбачені ст. 343 ГПК України підстави для задоволення скарги.

Апеляційний суд наголошує, що твердження Скаржника про необхідність перерахування на користь стягувача коштів, які були зараховані як виконавчий збір, фактично зводяться до перегляду законності постанов про стягнення виконавчого збору, які на момент здійснення розподілу були чинними та підлягали обов`язковому виконанню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця щодо розподілу стягнутих коштів та покладення на Відділ примусового виконання рішень обов`язку здійснити їх повторний розподіл відсутні.

Окремо, апеляційний суд виснує про те, що вимога ТОВ "Світловодськпобут" про зобов`язання державного виконавця здійснити повторний розподіл коштів є такою, що не може бути реалізована в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки після винесення постанови про повернення виконавчого документа державний виконавець не наділений повноваженнями вчиняти будь-які виконавчі дії у завершеному виконавчому провадженні, у тому числі здійснювати повторний розподіл раніше стягнутих та вже перерахованих коштів.

Враховуючи викладене, доводи Скаржника щодо визнання неправомірними дій державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича щодо розподілу стягнутих з боржника ТОВ "Світловодськпобут" грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25 у виконавчому провадженні № 80846180 та у зведеному виконавчому провадженні № 80822653, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було в зазначеній частині було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення в частині визнання неправомірними дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо розподілу стягнутих з боржника ТОВ “Світловодськпобут” грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.05.2025 року у справі № 912/591/25 у виконавчому провадженні № 80846180 та у зведеному виконавчому провадженні №80822653 та зобов`язання державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Яковенко В.А. та ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України здійснити перерозподіл стягнутих з боржника ТОВ “Світловодськпобут” грошових сум під час примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14 травня 2025 року у справі № 912/591/25, перерахувавши на користь стягувача – ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” зайво віднесені кошти на стягнення виконавчого збору, який повинен становити 10 відсотків від фактично стягнутої суми -відсутні.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню в частині закриття провадження щодо розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича за вимогами про визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні №81336190 та ухваленню нового рішення про про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в частині вимог щодо: визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні №81336190.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" підлягає частковому задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду у даній справі в частині вимог має бути скасована.

СУДОВІ ВИТРАТИ

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 у справі №912/591/25 – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 у справі №912/591/25 в частині закриття провадження щодо розгляду скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича за вимогами про визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні №81336190 - скасувати.

Постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича в частині вимог щодо: визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича стосовно відкриття виконавчого провадження №81336190 по стягненню з ТОВ "Світловодськпобут" виконавчого збору та визнання неправомірними і скасування постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 81336190 від 23.06.2026 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.06.2026 прийняту у виконавчому провадженні №81336190.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 21.07.2026 у справі №912/591/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст складено 02.11.2026.

Головуючий суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова