Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №908/357/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 м. Дніпро Справа № 908/357/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Джепи Ю.А., Дарміна М.О., Мартинюка С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі №908/357/26 (суддя І.В. Давиденко), повний текст складено 25.06.2026

за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» (69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 27/29, кабінет 49)

про стягнення 42 145,87 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області в системі «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 22/141-248 від 16.02.2026) Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» про стягнення 42 145,87 грн – пені за Договором підряду від 24.03.2025 № 174/4Д на будівництво фортифікаційних споруд.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 837 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та мотивовано порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором підряду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі № 908/357/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у сумі 42 145,87 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції 15.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд»

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі № 908/357/26 є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним дослідженням обставин справи та неналежною оцінкою наданих доказів.

Скаржник стверджує, що прострочення виконання будівельних робіт за договором підряду від 24.03.2025 № 174/4Д на 14 днів було зумовлене сукупністю надзвичайних і невідворотних обставин, зокрема загостренням бойових дій у районах виконання робіт, збільшенням тривалості повітряних тривог, загрозою ракетних та авіаційних ударів, несприятливими погодними умовами, дефіцитом будівельних матеріалів і кваліфікованої робочої сили.

На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на подані до суду письмові й електронні докази, листи контрагентів, відповіді обласних військових адміністрацій, фотоматеріали та висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 № 56.01/86, яким, за твердженням скаржника, підтверджено істотну зміну обставин та їхній причинно-наслідковий зв`язок із порушенням строків виконання робіт.

На думку відповідача, суд першої інстанції безпідставно відхилив зазначені докази, не дослідив їх у сукупності та не встановив фактичного впливу відповідних обставин на можливість своєчасного виконання договірних зобов`язань, чим порушив вимоги статей 86 та 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Крім того, скаржник наголошує, що позивач, здійснюючи технічний нагляд, був обізнаний із перебігом будівництва та об`єктивними труднощами виконання робіт, однак не направляв відповідних претензій, не вимагав усунення порушень і не скористався передбаченим договором правом на застосування оперативно-господарських санкцій або дострокове розірвання договору, натомість прийняв виконані роботи без зауважень щодо їхньої якості та оплатив їх.

Відповідач зазначає, що будівельні роботи фактично завершено 14.07.2025, а об`єкт визнано готовим до експлуатації, тому порушення строків не спричинило позивачу збитків, а сам скаржник діяв добросовісно, доклав усіх можливих зусиль для виконання робіт та не мав умислу на порушення договору.

Посилаючись на положення договору, статті 617, 652, 883 ЦК України та практику Верховного Суду, зокрема викладені в постановах від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, скаржник стверджує про наявність підстав для звільнення від відповідальності або, принаймні, врахування воєнних та інших об`єктивних обставин під час визначення розміру неустойки.

Додатково відповідач вважає стягнення пені у сумі 42 145,87 грн непропорційним наслідкам порушення зобов`язання, оскільки прострочення було незначним, роботи виконано в повному обсязі, а фактичні збитки позивача відсутні. З огляду на це, з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та принципи справедливості, добросовісності й розумності, скаржник просить у разі відмови в задоволенні основних вимог апеляційної скарги зменшити розмір пені на 99 %.

У зв`язку з викладеним відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, альтернативно – зменшити заявлену позивачем неустойку на 99 %, а також стягнути з позивача на свою користь судовий збір.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

24.03.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач у справі) та ТОВ «Проектно-Будівельна компанія «Акві-Буд» (підрядник, відповідач у справі) укладено договір підряду № 174/4Д на будівництво фортифікаційних споруд.

Відповідно до п. 1.1. Договору підрядник зобов`язався власними силами та на власний ризик виконати роботи з розроблення проєктно-кошторисної документації та будівництва об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 528» (код ДК 021:2015: 45220000-5 – Інженерні та будівельні роботи), а замовник прийняти й оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.4. Договору роботи передбачали два етапи: проєктування, включно з інженерними вишукуваннями, розробленням проєктної документації стадії «Робочий проєкт» та отриманням позитивного експертного звіту, і виконання будівельних робіт відповідно до Календарного графіка (додаток № 4 до Договору).

Первісна договірна вартість робіт, визначена п. 2.1. Договору, становила 3 010 462,00 грн, у тому числі ПДВ 494 098,33 грн.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. Договору строки виконання робіт визначалися Календарним графіком, а їх зміна допускалася шляхом внесення відповідних змін до Договору в разі виникнення обставин непереборної сили, засвідчених у порядку, передбаченому розділом 14 Договору.

За змістом п. 3.4. Договору датою закінчення робіт вважалася дата підписання акта готовності об`єкта до експлуатації, а згідно з п. 3.5. підрядник мав передати замовнику документацію за першим етапом, яку замовник повинен був прийняти протягом 10 календарних днів із дня її отримання разом з актом виконаних робіт.

Відповідно до підпунктів 4.3.6.-4.3.8. п. 4.3. Договору підрядник мав право ініціювати внесення змін до Договору та був зобов`язаний організувати дотримання працівниками правил безпеки під час повітряних тривог, зокрема забезпечити їх відповідними сигналами, провести інструктаж і визначити можливі укриття.

Згідно з підпунктами 4.4.3., 4.4.6. та 4.4.15. п. 4.4. Договору, підрядник зобов`язувався виконати роботи в установлені строки відповідно до проєктно-кошторисної документації, технічних вимог і будівельних норм, своєчасно забезпечувати об`єкт будівельними матеріалами та залучати працівників необхідної кількості й кваліфікації.

Пунктом 6.4. Договору передбачено обов`язок підрядника забезпечувати будівництво необхідними матеріально-технічними та енергетичними ресурсами, а п. 8.7. відповідальність підрядника за дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки, санітарних і пожежних норм.

Відповідно до п. 8.1. Договору замовник передавав підряднику будівельний майданчик на період виконання робіт.

Згідно з п. 10.1. приймання виконаних робіт мало здійснюватися шляхом підписання актів за формою № КБ-2в та довідок за формою № КБ-3, а п. 11.1. визначено порядок розрахунків за виконані роботи: протягом 10 календарних днів після підписання відповідних документів за умови надходження бюджетних коштів і надання необхідної документації.

Згідно з п. 13.2. Договору підрядник несе відповідальність за порушення строків виконання робіт, якщо не доведе, що порушення сталося не з його вини.

Відповідно до п. 17.2. Договір набрав чинності з дати його підписання та діяв до завершення воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», але не пізніше 31.12.2025, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами зобов`язань.

Пункти 18.2. та 18.4. Договору передбачали письмову форму повідомлень між сторонами та внесення змін і доповнень до Договору виключно в письмовій формі за підписами уповноважених представників сторін.

25.03.2025 замовник передав підряднику будівельний майданчик за актом приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 528».

Роботи першого етапу підрядник виконав відповідно до умов Договору, передавши проєктно-кошторисну документацію замовнику за актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.06.2025 № 1ПКД.

За платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 799 замовник сплатив підряднику 57 274,36 грн.

Додатковою угодою № 1 від 10.06.2025 сторони зменшили вартість робіт на 42,38 грн та виклали п. 2.1. Договору в новій редакції, визначивши договірну вартість у сумі 3 010 419,62 грн, у тому числі ПДВ 501 736,60 грн.

14.07.2025 сторони підписали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року за формою № КБ-2в та довідку за формою № КБ-3 на суму 2 863 664,64 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 16.07.2025 № 1313 замовник сплатив зазначену суму за виконані будівельні роботи.

23.07.2025 сторони підписали Акт № 1А здачі-приймання виконаних робіт зі здійснення авторського нагляду за будівництвом на суму 12 000,00 грн, яку замовник перерахував підряднику за платіжною інструкцією від 24.07.2025 № 1443.

Надалі, додатковою угодою №2 від 11.11.2025 сторони зменшили вартість робіт ще на 74 480,62 грн, визначивши остаточну договірну вартість у сумі 2 932 939,00 грн, у тому числі ПДВ 488 823,17 грн.

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації від 17.11.2025, підписаного представниками обох сторін, будівельні роботи виконувалися з 13.06.2025 до 14.07.2025у.

Посилаючись на порушення підрядником установлених Договором строків виконання робіт, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» пені у сумі 42 145,87 грн.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі № 908/357/26 у межах доводів і вимог апеляційної скарги ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд», колегія суддів виходить з такого.

24.03.2025 між ВЧ НОМЕР_1 (замовник) і ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» (підрядник) укладено договір підряду № 174/4Д на виконання робіт на об`єкті «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 528».

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст .630 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 та 2 ст. 875 ЦК України за договором підряду підрядник зобов`язується на власний ризик виконати роботу за завданням замовника у встановлений строк, а замовник прийняти й оплатити її результат. За договором будівельного підряду підрядник зобов`язаний збудувати та здати об`єкт у визначений договором строк відповідно до проєктно-кошторисної документації.

Відповідно до календарного графіка виконання робіт, погодженого сторонами як додаток до договору підряду № 174/4Д від 24.03.2025, строк виконання робіт другого етапу встановлено до 30.06.2025 (зворот а. с. 29 т 1).

Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за формою № КБ-2в та довідку про їх вартість за формою № КБ-3 сторони підписали 14.07.2025 на суму 2 863 664,64 грн (а. с. 31-41, зворот а. с. 45 т 1).

Отже, зазначені документи підтверджують прийняття робіт з цієї дати, тобто після спливу погодженого строку їх виконання.

Відповідно до ст. 610 - 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом, зокрема прострочення виконання.

У відповідності ж до ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, за загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.09.2024 у справі № 910/16989/23, від 30.07.2024 у справі № 910/17079/23, від 07.11.2023 у справі № 920/293/23.

При цьому за змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання – це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема, для запобігання шкоди. Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 477/874/19.

Пунктом 13.2. Договору сторони також поклали на підрядника відповідальність за якість і строки виконання робіт, якщо він не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на загострення бойових дій, повітряні тривоги, загрозу ракетних та авіаційних ударів, несприятливі погодні умови, перебої з постачанням матеріалів і нестачу кваліфікованих працівників як на причини прострочення виконання робіт.

За змістом ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

У п. 38 постанови від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 Верховний Суд зазначив, що непереборна сила має об`єктивно унеможливлювати виконання зобов`язання, а не лише ускладнювати його чи робити економічно невигідним.

Згідно з пунктами 3.3., 4.4.16., 14.1.-14.3., 14.6. та 14.8. Договору зміна строків у зв`язку з обставинами непереборної сили мала здійснюватися з дотриманням погодженого сторонами порядку. Підрядник був зобов`язаний письмово повідомити замовника про обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань, у передбачений договором строк, надати підтвердні документи та вжити всіх залежних від нього заходів для мінімізації їх наслідків.

У п. 14.8. Договору вказано, що сторони усвідомлюють, що даний Договір укладається в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин, які безпосередньо вплинули на виконання договору.

Матеріали справи не містять належних доказів своєчасного письмового повідомлення відповідачем позивача про відповідні обставини в порядку, установленому договором, або звернення з пропозицією змінити календарний графік. Відповідач також не довів, що конкретні події в період прострочення об`єктивно унеможливили завершення робіт до 30.06.2025 та що він ужив усіх залежних від нього заходів для виконання зобов`язання вчасно.

Висновок Рівненської торгово-промислової палати від 10.03.2026 №56.01/86 про істотну зміну обставин (а. с. 197-199 т 1), отриманий за заявою відповідача від 26.02.2026, сам по собі не підтверджує наявності всіх передбачених законом умов для звільнення від відповідальності за прострочення за Договором № 174/4Д. Зміст цього документа стосується істотної зміни обставин, однак не доводить, що конкретні події у період з 01.07.2025 до 14.07.2025 об`єктивно унеможливили виконання спірного зобов`язання.

У постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладено висновки щодо застосування ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких, засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Висновок Рівненської ТПП, яким встановлено обставини, що істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань, зокрема за Договором № 174/4Д від 24.03.2025, і який відповідно міг бути підставою для внесення змін у спірний договір або для його розірвання, втім ніяким чином не підтверджує обставини, через які підрядник звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань.

Листи ФОП Мехедок Г.В. від 21.05.2025, ФОП Синєбок А.С. від 21.05.2025, ТОВ «Харків транс групп» від 14.05.2026 та ТОВ «Темп авто групп» від 22.05.2025 (а. с. 139-142 т. 1) не підтверджують належним чином, що відповідні обставини стосувалися саме виконання Договору № 174/4Д і зробили неможливим завершення робіт у погоджений строк.

За змістом п. 6.4. Договору забезпечення будівництва матеріальними ресурсами належало до обов`язків підрядника, а труднощі з контрагентами чи постачанням самі по собі не є підставою для звільнення від відповідальності за ст. 617 ЦК України.

Інструкція щодо дій працівників під час повітряної тривоги підтверджує організацію заходів безпеки, але не доводить фактичної тривалості простоїв, обсягу втраченого продуктивного часу та неможливості компенсувати його шляхом належного планування робіт.

Фотоматеріали не дають змоги достовірно встановити дату, місце зйомки та належність зображеного об`єкта до спірного договору.

Достатніх доказів конкретного впливу погодних умов на виконання робіт у відповідний період також не надано.

Нестача працівників належить до організаційних і господарських ризиків підрядника, який зобов`язався забезпечити виконання робіт необхідними трудовими ресурсами.

Відтак сукупність поданих доказів не підтверджує, що наведені відповідачем обставини об`єктивно унеможливили виконання робіт у визначений договором строк.

Доводи скаржника про обізнаність замовника з перебігом будівництва, відсутність претензій і прийняття виконаних робіт без зауважень не спростовують факту прострочення.

За ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюються актом, підписаним обома сторонами.

Прийняття й оплата робіт підтверджують виконання та прийняття відповідного обсягу робіт, однак за відсутності іншої домовленості не припиняють обов`язку підрядника нести відповідальність за порушення строків.

Доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку або звільнення відповідача від відповідальності матеріали справи не містять.

Незастосування замовником права на розірвання договору також не означає відмови від права вимагати договірну неустойку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 13.5. Договору № 174/4Д сторони погодили сплату пені в розмірі 0,1 % договірної ціни за кожен день прострочення завершення робіт, а в разі прострочення понад 30 днів – додаткового штрафу в розмірі 7 % у передбачених договором випадках.

Позивач нарахував пеню за період з 01.07.2025 до 14.07.2025, виходячи з договірної ціни в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.06.2025 (а. с. 51 т 1) – 3 010 419,62 грн. За 14 днів прострочення сума пені становить 42 145,87 грн, що відповідає арифметичному розрахунку за погодженою ставкою.

Відповідач просить зменшити пеню на 99 %, посилаючись на нетривалість прострочення, виконання робіт у повному обсязі та відсутність доведених збитків у позивача.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки потребує оцінки сукупності обставин конкретної справи та належних доказів. Самі по собі завершення робіт після прострочення й відсутність доказів збитків не зумовлюють автоматичного зменшення пені.

Відповідач не надав доказів свого майнового стану чи інших виняткових обставин, які б обґрунтовували зменшення пені саме на 99 %, і не довів явної неспівмірності заявленої суми наслідкам порушення. При цьому договір стосувався будівництва фортифікаційних споруд, для якого дотримання строків мало істотне значення.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22 та від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не змінюють цього висновку, оскільки можливість зменшення неустойки має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин та доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, а згідно зі ст. 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому саме відповідач мав довести обставини, що звільняють його від відповідальності або є підставою для зменшення неустойки.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо форс-мажору, прийняття робіт без зауважень, обізнаності замовника та відсутності збитків не спростовують установленого факту прострочення й не підтверджують підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Згідно зі ст. 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У цій справі суд першої інстанції з`ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та надав оцінку наявним письмовим доказам.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених судом обставин і не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи істотне порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення неправильного рішення, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2026 у справі № 908/357/26 – залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: М.О. Дармін

С.В. Мартинюк