Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №908/2376/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2376/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Лад» на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 (суддя Давиденко І.В.), повний текст рішення складено 09.09.2025

за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Лад», м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державний навчальний заклад «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти», м. Запоріжжя

про стягнення 344 554,31 грн, -

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Лад», м. Запоріжжя

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

про стягнення 25 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі – Регіональне відділення) звернулось до Господарського суду Запорізької області, через підсистему «Електронний суд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Лад» (далі – ТОВ «Новий Лад») про стягнення 321 149,20 грн неустойки за період з 19.07.2020 по 09.08.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 628, 629, 785 ЦК України, ст.ст. 2,3, 193, 232, 286 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору оренди № 3636д від 20.07.2017 в частині звільнення орендованого приміщення та повернення його орендодавцю.

У ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог до 344 554,31 грн неустойки за період з 19.07.2020 до 22.11.2024.

Також, через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2982/08-07/24 від 08.10.2024) ТОВ «Новий Лад» до Регіонального відділення про стягнення 25 000,00 грн понесених витрат на збереження майна.

Зустрічна позовна заява обґрунтована приписами ст. 390 ЦК України та мотивована відсутністю активних дій з боку Фонду держмайна по отриманню (поверненню) майна від орендатора після закінчення строку оренди, та спричиненням такими діями витрат у сумі 25 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Новий Лад» на користь Регіонального відділення неустойку в сумі 247 404,86 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 968,68 грн.

Стягнуто з Регіонального відділення на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 280,86 грн.

В іншій частині первісного позову – відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Новий Лад» оскаржило його в апеляційному порядку і просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 в частині стягнення з товариства на користь Регіонального відділення неустойки у сумі 247 404,86 грн за період з 10.11.2021 по 22.11.2024 та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову зі зменшенням розміру неустойки.

На обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Новий Лад» зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно дослідив та оцінив докази й не застосував положення ч. 3 ст. 551 та ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), які передбачають можливість зменшення неустойки та необхідність встановлення вини особи у порушенні зобов`язання.

Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо компенсаційного характеру неустойки, необхідності дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також забезпечення балансу інтересів сторін.

ТОВ «Новий Лад» наголошує, що несвоєчасне повернення орендованого майна було зумовлене обставинами, які не залежали від його волі, правовою невизначеністю в умовах воєнного стану та добросовісними очікуваннями щодо можливості подальшого користування приміщеннями, підтвердженими листами Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

Крім того, товариство зазначає, що використовувало орендовані приміщення для здійснення волонтерської діяльності на підтримку військовослужбовців, неодноразово зверталося до органів державної влади з відповідних питань, а стягнення неустойки в заявленому розмірі створює надмірний фінансовий тягар, який може унеможливити виплату заробітної плати працівникам, виконання зобов`язань перед іншими кредиторами та призвести до банкрутства підприємства.

Апелянт також стверджує, що позивач не довів наявності збитків від неповернення приміщень у розмірі, що перевищує орендну плату, зокрема з огляду на здійснення закладом освіти освітнього процесу в дистанційному форматі протягом відповідних навчальних років та відсутність підтвердженого використання спірних приміщень для власних потреб.

З урахуванням наведеного ТОВ «Новий Лад» вважає справедливим зменшити визначену судом неустойку на 50-60 %, до розміру, співмірного з орендною платою, яка підлягала б сплаті за користування майном, що, на його думку, забезпечить належний баланс інтересів сторін і відповідатиме компенсаційному призначенню неустойки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції апелянт не оскаржує.

У зв`язку з викладеним ТОВ «Новий Лад» просить визначити справедливий розмір неустойки із застосуванням ч. 3 ст. 551 ЦК України, скасувати оскаржувану частину рішення, ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісного позову в цій частині та вирішити питання розподілу судових витрат.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Регіональне відділення заперечує проти її задоволення та вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 законним і обґрунтованим у частині стягнення неустойки.

На обґрунтування своєї позиції Регіональне відділення зазначає, що строк дії договору оренди державного нерухомого майна від 20.07.2017 № 3636/д закінчився 18.07.2020, а його продовження було відхилено у зв`язку з наміром балансоутримувача використовувати орендовані приміщення для власних потреб, про що ТОВ «Новий Лад» було належним чином повідомлено.

Відповідно до умов договору та ч. 2 ст. 785 ЦК України орендар був зобов`язаний повернути майно балансоутримувачу за відповідним актом приймання-передавання, а в разі прострочення такого повернення сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь період затримки. При цьому обов`язок зі складання акта повернення майна покладався на орендаря, а необхідність обов`язкової присутності представника Регіонального відділення під час його підписання умовами договору чи законодавством не передбачена.

Регіональне відділення наголошує, що ТОВ «Новий Лад» було обізнане про припинення договору та необхідність звільнення приміщень, однак продовжувало користуватися державним майном навіть після набрання законної сили судовим рішенням про виселення у справі № 908/3895/21. Фактичне звільнення приміщень відбулося лише 22.11.2024 у межах примусового виконання судового рішення, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

За вказаних обставин Регіональне відділення вважає доводи апелянта про відсутність його вини у неповерненні майна безпідставними, оскільки саме дії орендаря призвели до тривалого прострочення виконання договірного обов`язку. Крім того, після 15.12.2020 кошти від ТОВ «Новий Лад» до Державного бюджету не надходили, а розрахунок неустойки було оновлено з урахуванням періоду фактичного неповернення майна.

Регіональне відділення не погоджується з доводами товариства щодо необхідності зменшення неустойки та вважає, що наведені апелянтом обставини не спростовують факту порушення зобов`язання та не є достатніми підставами для перегляду оскаржуваної частини рішення.

У зв`язку з викладеним Регіональне відділення просить відмовити в повному обсязі в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Новий Лад» та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

20.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та ТОВ «Новий Лад» (орендар) укладено договір № 3636/д оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного навчального закладу «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище», з подальшими змінами та доповненнями (далі - Договір оренди).

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях стало правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Наказом Фонду державного майна України від 22.03.2021 № 290 днем початку роботи новоствореного регіонального відділення визначено 22.03.2019.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, з урахуванням договору про зміни № 2 від 19.10.2017, орендарю передано в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 183,5 кв. м, а саме: частину приміщення № 12 площею 73,10 кв. м, приміщення № 22-27 включно площею 103,7 кв. м та частини приміщень спільного користування № 5, 13, 31 площею 6,70 кв. м, розташовані на першому поверсі двоповерхової будівлі виробничих майстерень за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна в оренду не спричиняла переходу права власності, яке залишалося за державою.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначалася відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786; за перший місяць оренди після перерахунку - жовтень 2017 року її розмір становив 2 828,32 грн без ПДВ із коригуванням на індекс інфляції.

За змістом п. 5.10. Договору після його припинення або розірвання орендар був зобов`язаний повернути майно балансоутримувачу в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 10.1. строк дії Договору визначено з 20.07.2017 до 18.07.2020 включно, п. 10.3. передбачено порядок внесення змін за взаємною згодою сторін, п. 10.4 - можливість продовження Договору за відсутності заяви про його припинення або зміну умов та за наявності необхідного дозволу уповноваженого органу, а п. 10.6. передбачено припинення Договору, зокрема, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено.

12.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшов первісний позов ТОВ «Новий Лад» до Регіонального відділення та ДНЗ «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» про спонукання укласти договір про зміни до Договору оренди № 3636/д від 20.07.2017 у редакції, запропонованій товариством.

23.11.2020 Регіональне відділення подало зустрічний позов про виселення ТОВ «Новий Лад» із зазначеного державного нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у справі № 908/2637/20 у первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 вказане рішення скасовано: первісний позов задоволено шляхом визнання укладеним договору про зміни, а в зустрічному позові відмовлено. Водночас постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20 постанову апеляційного суду скасовано в частині задоволення первісного позову, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишено в силі; в іншій частині, щодо відмови в зустрічному позові, постанову апеляційного суду залишено без змін.

Надалі Регіональне відділення звернулося до суду з позовом про виселення ТОВ «Новий Лад» з орендованого майна, а товариство 07.02.2022 подало зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі № 908/3895/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023, первісний позов задоволено: ТОВ «Новий Лад» постановлено виселити із зазначених приміщень загальною площею 183,5 кв. м, а також стягнуто з товариства на користь Регіонального відділення 2 270,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Отже, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), обставини припинення Договору оренди та обов`язку ТОВ «Новий Лад» звільнити орендовані приміщення, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, повторному доказуванню в цій справі не підлягають.

24.01.2024 Регіональне відділення направило ТОВ «Новий Лад» претензію № 11/1-34-00221 про повернення державного майна за актом приймання-передачі та сплату неустойки у сумі 241 590,61 грн. Отримання претензії підтверджується даними відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» за накладною № 6901801398919.

05.06.2024 Регіональне відділення направило повторну претензію № 11/1-46-01499 з аналогічними вимогами та розрахунком неустойки у сумі 305 579,91 грн, однак відправлення повернулося відправнику після закінчення строку зберігання.

Вказані претензії залишилися без реагування, а майно не було повернуто, що стало підставою для звернення з позовом у справі № 908/2376/24.

ТОВ «Новий Лад» заперечувало проти первісного позову, посилаючись, зокрема, на відсутність своєї вини в неповерненні майна, невчинення орендодавцем дій щодо його прийняття, дію Договору до 09.11.2021, необхідність урахування здійснених платежів та застосування скороченої позовної давності.

Товариство також подало зустрічний позов про стягнення з Регіонального відділення 25 000,00 грн витрат на утримання та збереження майна, обґрунтовуючи вимоги тим, що Фонд не забезпечив своєчасного прийняття приміщень.

Регіональне відділення проти зустрічного позову заперечувало, посилаючись на пункти 5.10, 10.10 і 10.11 Договору, які покладають на орендаря обов`язок повернути майно, та на ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка передбачає сплату неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення.

22.11.2024 у межах виконавчого провадження ТОВ «Новий Лад» було виселено з орендованих приміщень № 12 та № 22– 27 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 15, що підтверджується актом головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22.11.2024. Майно, що перебувало у приміщенні № 27, описано та передано на зберігання завідувачу господарства ДНЗ «Запорізький промисловий центр професійно-технічної освіти» Пілюк С.В.

Постановою від 25.11.2024 виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/3895/21 від 02.10.2023 про виселення ТОВ «Новий Лад» закінчено.

Таким чином, фактичне звільнення приміщень відбулося 22.11.2024, а невирішеними у справі залишилися питання про стягнення неустойки за прострочення повернення державного майна та про відшкодування заявлених товариством витрат на його збереження.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 в оскаржуваній частині, дослідивши наявні у справі докази та надавши оцінку аргументам апелянта, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, статей 509, 526 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди державного нерухомого майна від 20.07.2017 № 3636/д, за умовами якого ТОВ «Новий Лад» отримало в користування державне майно загальною площею 183,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15. Строк дії договору закінчився 18.07.2020 включно.

При цьому обставини припинення договору оренди та наявності у ТОВ «Новий Лад» обов`язку звільнити орендоване майно встановлені судовими рішеннями у справі № 908/3895/21, що набрали законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України повторному доказуванню в цій справі не підлягають.

Відповідно до п. 10.10. Договору оренди після припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання, складання якого покладено на орендаря.

Пунктом 10.11. Договору передбачено обов`язок орендаря в разі неповернення майна сплатити орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час прострочення від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення майна.

Аналогічний правовий наслідок передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України, за якою, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Новий Лад» не повернуло орендоване майно в установленому договором порядку після припинення орендних правовідносин. Регіональне відділення Фонду державного майна України зверталося до товариства з претензіями від 24.01.2024 та 05.06.2024 щодо повернення державного майна за актом приймання-передавання та сплати нарахованої неустойки. Водночас належних доказів повернення майна до моменту примусового виселення матеріали справи не містять.

Фактичне виселення ТОВ «Новий Лад» із приміщень відбулося 22.11.2024 у межах примусового виконання судового рішення у справі № 908/3895/21, що підтверджується актом державного виконавця від цієї дати.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що за період, який є предметом апеляційного перегляду, з 10.11.2021 до 22.11.2024 ТОВ «Новий Лад» не виконало обов`язку повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором.

За таких обставин нарахування неустойки за змістом п. 10.11. Договору оренди та ч. 2 ст. 785 ЦК України має договірну й законодавчу підстави.

Доводи апелянта не спростовують установленого факту прострочення повернення майна та самі по собі не свідчать про неправильність визначеного судом першої інстанції періоду нарахування неустойки.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ «Новий Лад» посилається на незастосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо її розмір значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Зазначена норма надає суду право зменшити неустойку з урахуванням конкретних обставин справи, однак таке зменшення не є автоматичним наслідком самого лише заявлення відповідного клопотання. Вирішуючи це питання, суд має оцінити сукупність установлених обставин, зокрема співвідношення розміру неустойки та можливих майнових наслідків порушення, тривалість прострочення, поведінку сторін, причини невиконання зобов`язання, ступінь виконання боржником своїх обов`язків, а також необхідність дотримання балансу інтересів учасників правовідносин.

При цьому, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.09.2022 у справі № 910/16029/21, зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, на підставі всебічної оцінки доказів та доводів сторін, і не може бути способом звільнення боржника від договірної відповідальності лише з огляду на його фінансовий стан або суб`єктивне сприйняття розміру неустойки як надмірного.

Колегія суддів враховує, що нарахована неустойка у сумі 247 404,86 грн є наслідком тривалого неповернення державного майна після припинення договору оренди. При цьому розмір неустойки визначений судом першої інстанції на підставі подвійної орендної плати, передбаченої договором, за фактичний період прострочення з 10.11.2021 до 22.11.2024.

Отже, розмір неустойки зумовлений не довільним визначенням санкції позивачем, а тривалістю невиконання відповідачем установленого договором обов`язку та погодженим сторонами способом обчислення відповідальності.

Посилання апелянта на компенсаційний характер неустойки та необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності заслуговують на врахування як загальні критерії оцінки спірних правовідносин. Водночас застосування цих принципів не означає, що погоджена сторонами неустойка підлягає зменшенню в кожному випадку, коли її сума є значною для боржника.

У даній справі апелянт просить зменшити неустойку на 50-60 %, однак наведений ним відсоток не підкріплений об`єктивним розрахунком, який би свідчив, що саме такий розмір санкції відповідає характеру порушення, його тривалості та наслідкам для орендодавця. Саме по собі визначення бажаного відсотка зменшення не доводить неспівмірності нарахованої неустойки та не є достатньою підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, обов`язок доведення обставин, які свідчать про відсутність вини у порушенні зобов`язання, покладається на особу, яка допустила таке порушення. Саме посилання на обставини, що нібито не залежали від волі боржника, без належного підтвердження вжиття всіх необхідних і доступних заходів для виконання договірного обов`язку не є достатнім для звільнення від відповідальності або зменшення неустойки.

Апелянт стверджує, що несвоєчасне повернення приміщень було зумовлене правовою невизначеністю, обставинами воєнного стану та добросовісними очікуваннями щодо можливості подальшого користування майном, зокрема з огляду на листи Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації.

Однак наведені обставини необхідно оцінювати в контексті чинних договірних зобов`язань товариства та судових рішень, які набрали законної сили. Як установлено судами в інших справах, договір оренди не було продовжено, а ТОВ «Новий Лад» було зобов`язане звільнити орендоване державне майно.

Апелянт обґрунтовує добросовісність своїх очікувань щодо подальшого користування орендованими приміщеннями листами Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, однак такі листи самі по собі не є правовстановлювальними документами, не змінюють умов і строку дії договору оренди № 3636/д від 20.07.2017 та не підтверджують його продовження у встановленому законом порядку, а тому не звільняють ТОВ «Новий Лад» від обов`язку повернути державне майно після припинення орендних правовідносин.

Так само здійснення ТОВ «Новий Лад» волонтерської діяльності на підтримку військовослужбовців, навіть якщо така діяльність мала місце, не припиняє та не змінює автоматично договірних зобов`язань щодо повернення державного майна. Суспільна значущість відповідної діяльності може враховуватися судом у сукупності з іншими обставинами, проте не є самостійною правовою підставою для невиконання обов`язкового судового рішення чи звільнення від передбаченої договором відповідальності.

Колегія суддів також бере до уваги, що відповідно до п. 10.10. Договору обов`язок складання акта приймання-передавання майна покладено саме на орендаря. Тому посилання апелянта на відсутність активних дій орендодавця щодо організації приймання майна не спростовує встановленого факту невиконання товариством власного обов`язку. При цьому доказів того, що ТОВ «Новий Лад» належним чином запропонувало повернення майна, вчинило всі залежні від нього дії для оформлення такого повернення, а Регіональне відділення безпідставно відмовилося прийняти майно, апелянтом не наведено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати доведеними наведені в апеляційній скарзі твердження про відсутність вини товариства у простроченні повернення орендованого майна.

Апелянт також зазначає, що стягнення неустойки в установленому судом розмірі створює надмірний фінансовий тягар, може перешкодити виплаті заробітної плати працівникам, виконанню зобов`язань перед іншими кредиторами та призвести до банкрутства підприємства.

Колегія суддів щодо цих посилань звертає увагу, що фінансовий стан боржника може бути врахований під час вирішення питання про зменшення неустойки, однак сам по собі не є безумовною підставою для її зменшення. Відповідні обставини мають бути підтверджені належними й допустимими доказами, які дають змогу оцінити реальний фінансовий стан підприємства, наслідки стягнення та співвідношення його інтересів з інтересами кредитора. Водночас із наведених у скарзі доводів не вбачається достатніх підстав для висновку, що стягнення визначеної судом неустойки об`єктивно унеможливить продовження господарської діяльності товариства або спричинить інші виняткові наслідки, які виправдовували б зменшення санкції саме на 50-60 %. Саме лише посилання апелянта на можливе погіршення фінансового стану та ризик неплатоспроможності без належного доказового обґрунтування не може бути визнане достатнім.

Відхиляє колегія суддів і довід апелянта про те, що відсутність доказів збитків Регіонального відділення у розмірі, що перевищує звичайну орендну плату, сама по собі є підставою для зменшення неустойки, адже передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є спеціальним наслідком невиконання наймачем обов`язку повернути річ після припинення договору найму. Право наймодавця вимагати її сплати виникає внаслідок установленого факту прострочення повернення майна, а тому доведення збитків у розмірі, тотожному сумі неустойки, не є обов`язковою передумовою задоволення такої вимоги.

Водночас співвідношення неустойки з доведеними збитками може мати значення під час вирішення питання про її зменшення відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України. Проте відсутність доказів конкретних збитків не означає автоматичного зменшення неустойки, оскільки суд має враховувати також характер порушення, тривалість прострочення, поведінку боржника та інші обставини, які мають істотне значення.

У даному конкретному випадку ТОВ «Новий Лад» продовжувало утримувати державне майно після припинення договору оренди, а його фактичне звільнення відбулося лише внаслідок примусового виконання судового рішення.

Посилання на дистанційний формат освітнього процесу закладу освіти та відсутність підтвердженого використання приміщень для його власних потреб не спростовують факту прострочення повернення майна і самі по собі не свідчать про неспівмірність установленої договором неустойки. Відсутність або обмеженість використання приміщень балансоутримувачем не позбавляє власника права вимагати повернення майна та не усуває відповідальності орендаря за невиконання відповідного обов`язку.

Отже, сукупність наведених апелянтом аргументів не підтверджує наявності таких виняткових обставин, які б давали достатні підстави для зменшення неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Посилання апелянта на принципи справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності не змінюють цього висновку, оскільки зазначені принципи мають застосовуватися з урахуванням установлених обставин справи та необхідності забезпечення балансу інтересів обох сторін, а не виключно інтересів боржника.

Зменшення неустойки за відсутності достатніх правових і фактичних підстав фактично нівелювало б погоджені сторонами наслідки порушення зобов`язання та не враховувало б тривалість прострочення повернення державного майна.

Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 в частині стягнення з ТОВ «Новий Лад» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неустойки в розмірі 247 404,86 грн є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування або зміни.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Оскільки ТОВ «Новий Лад» оскаржує рішення лише в частині стягнення 247 404,86 грн неустойки, а доводи скарги не дають підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині, підстав для втручання в оскаржуване судове рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Новий Лад» задоволенню не підлягає, а оскаржувана частина рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2025 у справі № 908/2376/24 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков