Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №904/2077/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2077/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026, суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.05.2026

у справі № 904/2077/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість"

про стягнення штрафу у розмірі 146 925,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про стягнення 146 925,00 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2025 відповідач як вантажовідправник за залізничною накладною № 38211124 відправив зі станції Бучач Львівської залізниці на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці вагон № 59777722 з вантажем "доломіт сирий металургійний" масою 69 850 кг. Під час контрольного зважування на станції призначення 06.09.2025 виявлено, що фактична маса вантажу на 2 750 кг менша, ніж зазначено в накладній, що засвідчено комерційним актом № 467004/336 від 06.09.2025. На підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (29 385,00 грн Ч 5 = 146 925,00 грн). Претензію позивача від 22.12.2025 № Д Придн-05/754 відповідач залишив без задоволення.

Відповідач факту неправильного зазначення маси вантажу в накладній не заперечував, але просив зменшити розмір штрафу на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України до однієї провізної плати – 29 385,00 грн. На обґрунтування клопотання він посилався на відсутність у позивача збитків, явну неспівмірність штрафу наслідкам порушення та вартості вантажу, відсутність умислу, а також на те, що підприємство відповідача включено до переліку критично важливих для функціонування економіки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 146 925,00 грн штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу та 2 662,40 грн судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт неправильного зазначення відповідачем у накладній маси вантажу підтверджено комерційним актом, складеним з дотриманням Правил складання актів, а штраф підлягає стягненню за сам факт порушення незалежно від наявності збитків. Відмовляючи у зменшенні штрафу, суд виходив з того, що санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено її розмір, і можливості її зменшення Статутом не передбачено.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з відповідача штраф у розмірі однієї провізної плати – 29 385,00 грн.

Апелянт не заперечує факту неправильного зазначення маси вантажу в накладній. Водночас він вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував частину третю статті 551 Цивільного кодексу України та не надав оцінки його доводам щодо підстав для зменшення штрафу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає таке:

- норми Статуту залізниць України не забороняють зменшення судом розміру штрафу, а Статут як підзаконний нормативно-правовий акт не може обмежувати застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України. Апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 24.02.2026 у справі № 910/14479/23(910/5873/24), та вважає, що суд першої інстанції мав застосувати саме ці, останні за часом, правові позиції;

- неустойка має компенсаційний, а не каральний характер і не може бути джерелом безпідставного збагачення кредитора (постанови Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21);

- суд першої інстанції не навів мотивів відхилення доводів відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу. Серед них: фактичне виконання зобов`язання та сплата провізної плати; критично важливе значення підприємства відповідача для економіки в особливий період; відсутність умислу та негативних наслідків для позивача, який не втратив коштів, не сплачував штрафів третім особам і не був обмежений у діяльності; відсутність загрози безпеці руху; перебування позивача у більш вигідному правовому становищі (заборона арешту його майна, звільнення від відповідальності за прострочення доставки вантажів на період воєнного стану);

- різниця між масою вантажу за накладною та фактичною масою становить близько 4 %, а з урахуванням природних втрат вологого доломіту та похибки ваг є ще меншою.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Акціонерне товариство "Українська залізниця" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, зазначаючи таке:

- обов`язок заповнення накладної покладено на відправника, правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронним підписом представник відповідача, а залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність цих даних фактичним при прийнятті вантажу до перевезення. Відповідач факт неправильного зазначення маси вантажу визнає;

- штраф за статтями 118, 122 Статуту залізниць України стягується за сам факт порушення незалежно від наявності збитків, санкція не є договірною, а можливості її зменшення Статутом не передбачено (постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 917/964/17, від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 27.03.2020 у справі № 917/500/19);

- постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, ухвалені у справах з іншими предметом спору, сторонами та фактичними обставинами, тому правовідносини в них не є подібними;

- порушення статті 122 Статуту залізниць України має з боку відповідача не поодинокий, а системний характер, про що свідчать справи № 904/741/26 та № 904/2072/26.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

18.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2077/26.

26.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

30.06.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" засвідчило прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укласти договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджується електронним повідомленням про укладення договору № 40-31261769/2020-0001.

22.08.2025 за залізничною накладною № 38211124 відповідач як вантажовідправник відправив зі станції Бучач Львівської залізниці на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, зокрема, вагон № 59777722 з вантажем "доломіт сирий металургійний". Вантажоодержувачем у накладній зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛ-ЕКОХІМ". Маса вантажу у вагоні № 59777722 визначена відправником на вагонних вагах (150 т) і зазначена в накладній у розмірі 69 850 кг. Провізна плата за вагон № 59777722 становить 29 385,00 грн; відправник сплатив провізну плату за накладною в повному обсязі. Правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника.

На шляху прямування вагон № 59777722 був відчеплений від поїзда і прибув на станцію призначення 06.09.2025 за досильною накладною № 38495685.

06.09.2025 на станції Кривий Ріг-Головний за заявкою вантажоодержувача, відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, проведено контрольне зважування вагона № 59777722 на справних 150-тонних вагах № 10021. За результатами зважування маса вантажу нетто становила 67 100 кг, що на 2 750 кг менше, ніж зазначено в накладній. На момент зважування ознак крадіжки та втрати вантажу не було. Ці обставини засвідчено комерційним актом № 467004/336 від 06.09.2025 та актом загальної форми № 4736 від 06.09.2025.

22.12.2025 позивач направив відповідачу претензію № Д Придн-05/754 про сплату штрафу у розмірі 146 925,00 грн, яку відповідач листом № 7 від 23.01.2026 залишив без задоволення.

Між відповідачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейл-Екохім" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 205 ГДП від 27.12.2024. За специфікацією № 3 до цього договору вартість доломіту становить 512,40 грн за тонну з ПДВ.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі – Статут), накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Згідно з пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, вносяться відправником у відповідні графи.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (стаття 24 Статуту).

Відповідно до статті 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Факт неправильного зазначення відповідачем у накладній № 38211124 маси вантажу у вагоні № 59777722 підтверджено комерційним актом № 467004/336 від 06.09.2025 і апелянтом не заперечується. Розрахунок штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати (29 385,00 грн Ч 5 = 146 925,00 грн) є арифметично правильним.

Доводи апелянта про те, що з урахуванням норм природної втрати та похибки ваг розбіжність у масі є меншою, колегія суддів відхиляє. Відповідно до статті 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто. Апелянт не стверджує, що виявлена розбіжність перебуває в цих межах, не надав доказів відповідних норм і похибок і визнає сам факт порушення. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за статтями 118, 122 Статуту.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафу.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Штраф, передбачений статтями 118, 122 Статуту, за своєю правовою природою є неустойкою у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України. Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України не обмежує можливість зменшення неустойки залежно від того, встановлено її розмір договором чи актом законодавства. Те, що Статут не містить положень про можливість зменшення штрафу, не виключає застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України. Статут затверджено постановою Кабінету Міністрів України, він є підзаконним нормативно-правовим актом і не може обмежувати дію норм кодифікованого закону.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 904/1754/22, на яку посилається апелянт, зазначив, що відсутність у Статуті норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, і суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи. Хоча зазначена справа стосувалася штрафу за прострочення доставки вантажу, наведений висновок стосується загального питання застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України до штрафів, встановлених Статутом, і є релевантним для цієї справи.

Висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 22.03.2018 у справі № 917/964/17, на які послалися суд першої інстанції та позивач, полягають у тому, що штраф за статтями 118, 122 Статуту підлягає стягненню за сам факт порушення незалежно від того, чи завдано залізниці збитків. Ці висновки стосуються підстав стягнення штрафу і не виключають можливості зменшення його розміру на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України за наявності для цього передбачених законом обставин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку послався і суд першої інстанції, зазначила, що якщо відповідальність боржника не обмежена жодними межами, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, і в таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, суд першої інстанції, відмовивши у зменшенні штрафу лише з підстав його недоговірного характеру та відсутності відповідної норми у Статуті, неправильно застосував частину третю статті 551 Цивільного кодексу України і не дослідив обставин, на які посилався відповідач, у зв`язку з чим його клопотання по суті розглянуте не було. Відповідно до пункту 4 частини першої та частини третьої статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Суд оцінює обставини справи в їх сукупності, зокрема ступінь виконання зобов`язання боржником, причини порушення, наявність чи відсутність вини та умислу, наслідки порушення для кредитора, співмірність неустойки цим наслідкам, майновий стан сторін, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Суд має керуватися загальними засадами цивільного законодавства – справедливістю, добросовісністю та розумністю (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) – і, з огляду на компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, не допускати фактичного звільнення боржника від відповідальності без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Оцінивши обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що вони є винятковими і дають підстави для зменшення розміру штрафу, з огляду на таке.

По-перше, порушення полягало в зазначенні в накладній більшої маси вантажу, ніж фактична (недовантаження на 2 750 кг). Таке порушення не створювало загрози безпеці руху, не призвело до перевантаження вагона і не спричинило заниження провізної плати, яку відправник сплатив виходячи з більшої, зазначеної в накладній маси. Позивач не довів, що внаслідок порушення він зазнав будь-яких збитків, поніс додаткові витрати чи мав інші негативні наслідки, і на такі обставини не посилався.

По-друге, розмір штрафу (146 925,00 грн) є явно неспівмірним наслідкам порушення. Вартість вантажу, на яку його фактична маса виявилася меншою за зазначену в накладній, становить 1 409,10 грн (2,75 т Ч 512,40 грн), а вартість усього вантажу у вагоні – близько 35 791,14 грн (69,85 т Ч 512,40 грн). Отже, штраф більш ніж у сто разів перевищує вартість недостатньої кількості вантажу і приблизно вчетверо – вартість усього вантажу у вагоні.

По-третє, матеріали справи не містять доказів умисного внесення відповідачем недостовірних відомостей до накладної. Згідно з комерційним актом ознак крадіжки та втрати вантажу на момент зважування не було. Свої зобов`язання щодо оплати перевезення відповідач виконав у повному обсязі.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для зменшення штрафу до розміру однієї провізної плати, як просить апелянт. Штраф за статтями 118, 122 Статуту має на меті забезпечити дисципліну вантажовідправників щодо достовірності відомостей у перевізних документах, і надмірне його зменшення фактично нівелювало б превентивну функцію відповідальності та призвело б до звільнення відповідача від відповідальності без належних правових підстав. Колегія суддів також враховує доводи позивача про те, що порушення відповідачем статті 122 Статуту не є поодиноким.

Не впливають на висновок суду про розмір зменшення доводи апелянта про особливий правовий статус позивача (заборону арешту його майна, особливості відповідальності за прострочення доставки вантажів у період воєнного стану), оскільки ці обставини не стосуються спірного зобов`язання та наслідків допущеного відповідачем порушення. Включення відповідача до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки, саме по собі не свідчить про його скрутний майновий стан. Доказів того, що стягнення штрафу у повному розмірі унеможливить виконання відповідачем інших зобов`язань, апелянт не надав.

З урахуванням наведеного, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, а також необхідності дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 50 %, тобто до 73 462,50 грн. Такий розмір відповідальності, з одного боку, зберігає її стимулюючу та превентивну функції, а з іншого – не перетворює штраф на джерело невиправданого збагачення кредитора.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте зменшення неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є правом суду і не свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог, адже нарахування позивачем штрафу було правомірним. Тому судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення розміру неустойки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Висновки апеляційного господарського суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Зміна рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, проте неправильно застосував частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, відмовивши у зменшенні його розміру, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26 підлягає зміні в частині розміру стягнутого штрафу, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Як зазначено вище, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України судовий збір покладається на відповідача без урахування такого зменшення. Отже, підстав для перерозподілу судового збору за подання позовної заяви, стягнутого судом першої інстанції у розмірі 2 662,40 грн, немає.

Часткове задоволення апеляційної скарги зумовлене виключно реалізацією судом апеляційної інстанції права на зменшення неустойки, а не необґрунтованістю позовних вимог. Тому витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26 – задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2026 у справі № 904/2077/26 – змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

"Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" про стягнення 146 925,00 грн – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість" (49010, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, 8, ідентифікаційний код 31261769) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 73 462,50 грн (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят дві гривні 50 коп.) штрафу за невірно зазначену в накладній масу вантажу та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити."

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Судді Андрейчук Л.В.

Левшина Г.В.