Суд: Центральний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №904/1743/26
Суддя: Висоцький Артем Миколайович
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1743/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач у справі)
суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026, суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 04.06.2026
у справі № 904/1743/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ"
про стягнення 23 649,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" про стягнення 23 649,00 грн попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2021 року сторони на підставі усної домовленості дійшли згоди щодо поставки відповідачем позивачу труб. 26.10.2021 позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 23 649,00 грн. Товар відповідач не поставив, на претензію позивача від 19.01.2026 про повернення коштів не відповів і кошти не повернув.
Відповідач проти позову заперечував. Він визнав укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб і отримання від позивача 23 649,00 грн за рахунком № ОН-1237 від 26.10.2021 на загальну суму 236 490,00 грн. Відповідач зазначав, що 28.10.2021 позивач листом № 28/10 повідомив про відсутність потреби в замовленні та просив повернути кошти, проте повернути їх неможливо, оскільки відповідач одразу перерахував їх виробнику труб. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС" 23 649,00 грн заборгованості та 3 328,00 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, на виконання якого позивач здійснив попередню оплату в сумі 23 649,00 грн. Доказів поставки товару матеріали справи не містять. Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України покупець, який здійснив попередню оплату і не отримав товар, має право вимагати її повернення. Позивач правомірно реалізував це право шляхом направлення претензії та подання позову. Суд також послався на статтю 1212 Цивільного кодексу України та дійшов висновку, що позовну давність не пропущено з урахуванням її продовження на строк дії карантину та воєнного стану і зупинення її перебігу.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У ній апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає таке:
- суд першої інстанції не надав оцінки тому, що відповідач одразу перерахував отримані кошти заводу-виробнику для виготовлення труб, оскільки сам виробником не є; що 28.10.2021 позивач відмовився від замовлення, а листом від 01.11.2021 відповідач повідомив про неможливість повернення коштів; що з 2021 по 2026 рік позивач до відповідача не звертався, а відповідач намагався врегулювати питання поставки, що підтверджується скріншотами листування;
- позивач не обґрунтовував позовних вимог статтею 1212 Цивільного кодексу України і не просив повернути безпідставно набуте майно, а просив стягнути попередню оплату. Застосувавши статтю 1212 Цивільного кодексу України, суд вийшов за межі позовних вимог. Крім того, кошти сплачено на виконання договору, тобто набуто за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути стягнуті як безпідставно набуте майно;
- суд помилково виходив з того, що позивач оплатив товар у повному обсязі. Позивач оплатив лише 23 649,00 грн з виставлених 236 490,00 грн, тому відповідач не міг поставити товар, який був замовлений і виготовлений на заводі-виробнику, а позивач відмовлявся доплатити різницю.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дослідив і належно оцінив усі докази. Відповідач товар не поставив, і з моменту оплати минуло майже п`ять років. Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати повернення попередньої оплати і правомірно реалізував його шляхом направлення претензії та подання позову, а позовну давність не пропущено.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
24.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді – Висоцького А.М. (доповідач), суддів – Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи. Учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1743/26.
20.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, направлений засобами поштового зв`язку 14.07.2026, тобто в межах встановленого судом строку.
До Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини, встановлені судом
У жовтні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСЕРВІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" (постачальник) на підставі усної домовленості укладено договір поставки у спрощений спосіб. Предметом договору були труби нж 23х1,8 мм ст. 12Х18Н10Т ГОСТ 9941-81 у кількості 500 штук. Укладення договору сторони визнають.
Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № ОН-1237 від 26.10.2021 на суму 236 490,00 грн, у тому числі ПДВ 39 415,00 грн.
26.10.2021 позивач перерахував відповідачу 23 649,00 грн попередньої оплати (платіжне доручення № 809 від 26.10.2021, виписка з особового рахунку). Отримання цих коштів відповідач не заперечує.
Строк поставки товару сторони не погодили. Письмових доказів погодження сторонами умови про поставку товару лише після його повної оплати матеріали справи не містять.
Як зазначає відповідач і не заперечує позивач, 28.10.2021 позивач листом № 28/10 повідомив відповідача, що у зв`язку зі змінами в специфікації виробу зникла необхідність у замовленні, та просив повернути перераховані кошти. Відповідач кошти не повернув, пославшись на їх перерахування виробнику.
Товар відповідач позивачу не поставив. Доказів того, що відповідач пропонував позивачу прийняти товар, вимагав доплати за рахунком чи заявляв до позивача вимоги про відшкодування збитків, матеріали справи не містять.
Претензією від 19.01.2026 № 24 позивач вимагав від відповідача повернути 23 649,00 грн. Направлення претензії підтверджується описом вкладення, накладною від 21.01.2026 та фіскальним чеком. Претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Позов подано 31.03.2026.
Мотивувальна частина
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з огляду на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 Цивільного кодексу України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (пункт 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, позивач здійснив попередню оплату в сумі 23 649,00 грн 26.10.2021. З цього часу минуло більше чотирьох років, протягом яких відповідач товар не поставив. Уже 28.10.2021 позивач повідомив відповідача про відсутність потреби в замовленні та просив повернути кошти, а претензією від 19.01.2026 повторно вимагав їх повернення.
Відповідач, у свою чергу, не вчинив дій, спрямованих на виконання договору: товар позивачу не пропонував, доплати за рахунком не вимагав, а в апеляційній скарзі прямо зазначає, що поставка товару на суму отриманої попередньої оплати була неможливою. Відповідач також не заявляв вимог про відшкодування збитків, завданих, на його думку, відмовою позивача від замовлення.
Така поведінка обох сторін свідчить про те, що договір поставки не виконується і виконуватися не буде. За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для подальшого утримання отриманої від позивача попередньої оплати, і вона підлягає поверненню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно реалізував право вимагати повернення попередньої оплати шляхом направлення претензії та звернення до суду з позовом.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що товар не міг бути поставлений через неповну оплату рахунку. Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами умови про поставку товару лише після його повної оплати. Навіть якби така умова існувала, невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати надавало б продавцю право зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від нього (частина третя статті 538, частина перша статті 693 Цивільного кодексу України), але не право безстроково утримувати отриману частину оплати без надання зустрічного виконання.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і посилання апелянта на те, що отримані кошти він одразу перерахував заводу-виробнику, оскільки сам виробником не є. Відносини відповідача з його власним постачальником (виробником) не є предметом цього спору і не впливають на його обов`язок перед позивачем. Доказів того, що товар для позивача був виготовлений і що відповідач його мав і пропонував позивачу, апелянт не надав. Якщо відповідач вважає, що відмова позивача від замовлення завдала йому збитків, він не позбавлений права заявити відповідні вимоги в установленому законом порядку. Однак у цій справі таких вимог не заявлено, а доказів розміру збитків не надано (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Посилання апелянта на скріншоти листування не змінює наведених висновків, оскільки незалежно від змісту листування товар позивачу так і не було поставлено. Те, що позивач з 2021 до 2026 року не звертався до відповідача з повторними вимогами, також не позбавляє його права вимагати повернення попередньої оплати в межах позовної давності.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині рішення оцінки листа позивача від 28.10.2021 № 28/10. Водночас ця обставина не свідчить про неправильність рішення: як зазначено вище, вона лише підтверджує, що покупець ще у 2021 році відмовився від отримання товару і вимагав повернення попередньої оплати, а продавець не надав зустрічного виконання.
Помилковими є і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про оплату позивачем товару в повному обсязі. Суд першої інстанції встановив, що відповідач виставив рахунок на 236 490,00 грн, а позивач перерахував 23 649,00 грн, і саме цю суму стягнув з відповідача.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що, застосувавши статтю 1212 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Вихід за межі позовних вимог полягає у вирішенні вимоги, яка не була заявлена, або у задоволенні вимоги в більшому розмірі, ніж заявлено. Позивач просив стягнути з відповідача 23 649,00 грн попередньої оплати, і суд стягнув саме цю суму з тих самих фактичних підстав, на які посилався позивач: здійснення попередньої оплати та непоставка товару.
Правову кваліфікацію спірних відносин здійснює суд, який не зв`язаний правовим обґрунтуванням позову, наведеним позивачем, і самостійно визначає норми права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин (принцип jura novit curia – «суд знає закони»). Отже, посилання суду на норми права, які позивач у позовній заяві не наводив, не є виходом за межі позовних вимог.
Крім того, основною підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив частину другу статті 693 Цивільного кодексу України, а статтю 1212 Цивільного кодексу України навів додатково. Доводи апелянта про те, що кошти набуто ним на підставі договору, не спростовують висновків суду. Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України обов`язок повернути майно виникає і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а пунктом 3 частини третьої цієї статті прямо передбачено застосування її положень до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Як встановлено вище, договір поставки сторонами не виконується, тож підстава для утримання відповідачем попередньої оплати відпала.
Щодо позовної давності
Висновків суду першої інстанції щодо позовної давності апелянт в апеляційній скарзі не оспорює. Колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги в цій частині. Позовна давність за вимогою позивача почала спливати не раніше 28.10.2021, коли позивач вимагав повернення попередньої оплати. З урахуванням пунктів 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, які діяли в цей період, на дату подання позову (31.03.2026) вона не сплинула.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 23 649,00 грн попередньої оплати і не доводять неправильності чи незаконності ухваленого рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітися як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду
Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга не була задоволена, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНИКСПРОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1743/26 – залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.
Головуючий суддя Висоцький А.М.
Судді Андрейчук Л.В.
Вінніков С.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua