Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №904/6870/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6870/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Суховарова А.В. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Запорожець В.О.

та представників:

від кредитора (скаржника): не з`явився;

від боржника: не з`явився;

розглянув матеріали апеляційної скарги 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі №904/6870/25

за заявою 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вулиця Миру, будинок 15; ЄДРПОУ 38089310)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359)

про визнання грошових вимог на суму 193 707, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст вимог кредитора.

5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернувся 30.07.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог, за змістом якої просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" у загальній сумі 193 707,41 грн. у такому порядку та розмірі:

- перша черга - 12529,20 грн, з них:

2 662,40 грн - судовий збір по справі № 904/6870/25 (904/228/26);

4 542,00 грн - судовий збір за розгляд апеляційної скарги по справі №904/6870/25(904/228/26);

5 324,80 грн - судові витрати за розгляд заяви про грошові вимоги кредитора;

- четверта черга – 152 448,23 грн, з них:

113 980,00 грн - основний борг за Договором про закупівлю товарів № 86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25 (904/228/26);

38 468,23 грн - інфляційні втрати на основний борг за Договором про закупівлю товарів № 86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №904/6870/25 (904/228/26);

- шоста черга – 28729,98 грн, з них:

28729,98 грн – пеня за Договором про закупівлю товарів №86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25 (904/228/26)

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 вирішено таке:

- визнати частково грошові вимоги 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 38089310) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) в сумі 5 324,80 грн. (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 152 448,23 грн (113 980,00 грн - основний борг, 38 468, 23 грн - інфляційні втрати) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 28 729,98 грн (пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів;

- грошові вимоги в сумі 7 204,40 грн (2 662,40 грн - судовий збір по справі №904/6870/25(904/228/26), 4 542,00 грн судовий збір за подання апеляційної скарги по справі №904/6870/25(904/228/26)) - відхилити.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд:

- скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25 в частині відхилення грошових вимог 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області в сумі 7 204,40 грн.;

- ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області до ТОВ "Лівайн Торг" у сумі 7 204, 40 грн., з яких: 2 662,40 грн. - судовий збір за подання позову та 4 542,00 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №904/6870/25(904/228/26), та віднести їх до першої черги задоволення вимог кредиторів;

- в іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 залишити без змін;

- судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ "Лівайн Торг".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині ухвалення рішення суду про відхилення грошових вимог 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області на суму 7 204, 40 грн. зважаючи на таке.

Суд першої інстанції помилково застосував застарілу редакцію норми та не врахував зміни, внесені Законом України № 3985-IX від 19.09.2024. Чинний п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ відносить до 1-ї черги витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури. Оскільки на момент розгляду заяви боржник перебував у процедурі розпорядження майном і ліквідаційну процедуру відкрито не було, встановлений часовий критерій було дотримано, оскільки закон пов`язує черговість із моментом відкриття ліквідації, а не з датою порушення справи про банкрутство

Суд першої інстанції помилково застосував загальні правила про поточні грошові зобов`язання, не врахувавши спеціальну процесуальну природу судових витрат. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 19.02.2026 у справі №910/13822/24, апелянт вказує, що кваліфікація вимоги як поточної сама собою не є підставою для її відхилення, якщо це стосується судових витрат, пов`язаних з розглядом справи про банкрутство. Суд першої інстанції застосував загальне правило про поточні грошові зобов`язання без урахування спеціального правила про судові витрати та наведеної правової позиції Верховного Суду.

Позов у справі №904/6870/25 (904/228/26) розглядався в межах справи про банкрутство ТОВ «Лівайн Торг» за правилами статті 7 КУзПБ та був спрямований на встановлення та стягнення заборгованості боржника, яка виникла до відкриття справи про банкрутство, а результат розгляду безпосередньо визначив обсяг кредиторських вимог апелянта у цій справі. Судовий збір у розмірі у сумі 7 204, 40 грн. були необхідними процесуальними витратами для розгляду саме цього спору в межах справи про банкрутство, тому є витратами, пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді у розумінні положень п.1ч.1 ст. 64 КУзПБ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25 (904/228/26) скасовано рішення суду першої інстанції та стягнуто з ТОВ «Лівайн Торг» на користь 5 ДПРЗ судовий збір у загальному розмірі 7 204,40 грн., з яких: 2 662,40 грн. судовий збір за подання позову та 4 542,00 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги. На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили 23.06.2026, Господарським судом Дніпропетровської області 02.07.2026 видано відповідні судові накази. Наявна розбіжність між сумою в платіжній інструкції № 64 (3 993,60 грн) та остаточно присудженою сумою (4 542,00 грн) не надає суду у справі про банкрутство права повторно визначати чи перераховувати розмір судових витрат, оскільки постанова Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 не скасована чи не змінена у встановленому законом порядку, тому обов`язковою для виконання сторін і суду залишається саме сума 4 542,00 грн.

Суд визнав та включив до першої черги суму 5 324,80 грн судового збору за подання заяви кредитора, який сплачено після відкриття банкрутства, однак відхилив 7 204,40 грн. інших судових витрат у тій самій справі, з мотивів їх виникнення після відкриття провадження, що свідчить про непослідовність висновків суду, оскільки обидві суми є судовими витратами у цій справі й підпадають під єдиний спеціальний режим п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ.

Суд першої інстанції обґрунтував відхилення вимог загальними підходами щодо моменту виникнення цивільно-правових зобов`язань і порядку розгляду вимог поточних кредиторів, проте за правилами вирішення правових колізій спеціальні норми ст. 64 КУзПБ щодо судових витрат у справі про банкрутство мають превалювати над загальним підходом до поточних боргових зобов`язань. Крім того, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ передбачає, що до визнання боржника банкрутом спори з поточними кредиторами вирішуються в межах справи про банкрутство в позовному провадженні. Відкладення питання до невизначеного моменту відкриття ліквідації, яка може взагалі не настати, позбавляє апелянта передбаченого законом способу обліку присуджених судових витрат і суперечить завданню господарського судочинства щодо ефективного захисту порушеного права.

Підсумовуючи викладене, апелянт зазначає, що грошові вимоги кредитора на суму 193 707,41 грн., підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів наступним чином: 12 529,20 грн — перша черга; 152 448,23 грн — четверта черга; 28 729,98 грн — шоста черга, в той час як ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Розпорядник майна ТОВ «Лівайн Торг» заперечує проти вимог скаржника з таких підстав.

Врахування судом першої інстанції неповної редакції пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ не спростовує висновків оскаржуваної ухвали, оскільки стаття 64 КУзПБ визначає черговість розподілу коштів, одержаних від продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, тобто порядок задоволення вже допущених до провадження вимог, а не момент і порядок їх заявлення та розгляду. З огляду на те, що обов`язок боржника сплатити 7 204,40 грн виник 23.06.2026, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство (23.12.2025), а на дату постановлення оскаржуваної ухвали боржник перебував у процедурі розпорядження майном, вимога скаржника є поточною, а тому не могла бути заявлена та розглянута до відкриття ліквідаційної процедури, незалежно від того, до якої саме черги вона підлягатиме віднесенню після настання цього моменту, а відтак суд першої інстанції застосував належні норми права і дійшов правильного висновку.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, боржник вважає висновки, викладені у вказаній постанові нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки постанова ВС від 22.10.2020 стосується відшкодування витрат на адвоката та не регулює порядок і строки пред`явлення вимог щодо судового збору, який підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника, а тому не спростовує правомірності ухвали суду першої інстанції.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 910/13822/24, скаржник обмежився вказівкою на факт застосування у цій постанові пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ у редакції після змін, внесених Законом № 3985-IX, не наводячи змісту відповідного правового висновку та не доводячи, що в цій справі вирішувалося питання про можливість заявлення та розгляду вимоги поточного кредитора до відкриття ліквідаційної процедури. Сам факт застосування судом норми права в чинній редакції не спростовує спеціальних правил КУзПБ щодо порядку та строків пред`явлення поточних вимог.

Щодо тверджень скаржника про непослідовність дій суду першої інстанції в частині визнання суми 5 324,80 грн. судового збору за подання заяви з грошовими вимогами та одночасного відхилення суми 7 204,40 грн., боржник вказує, що сума 5 324,80 грн. — це судовий збір за подання кредитором заяви з грошовими вимогами безпосередньо у цій справі про банкрутство, який є невід`ємною складовою самого процесу звернення кредитора до суду в межах банкрутства, а сума 7 204,40 грн — це судовий збір, присуджений постановою апеляційного суду від 23.06.2026 за наслідками розгляду окремого позовного спору, обов`язок щодо його сплати виник після відкриття провадження у справі про банкрутство (23.12.2025), а тому за своєю природою ця вимога є поточною. Таким чином, визнання 5 324,80 грн. та відхилення 7 204,40 грн. зумовлені їх різною процесуальною природою та моментом виникнення, а не суперечливим підходом суду.

За викладених обставин, розпорядник майна не заперечує факту наявності заборгованості в сумі 7 204,40 грн., однак стверджує про її кваліфікацію як поточної вимоги, оскільки зобов`язання виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство, при цьому скаржник не позбавлений права звернутися із заявою про визнання цих грошових вимог у порядку, встановленому для поточних кредиторів, після відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, оскаржувана ухвала в частині відхилення 7 204,40 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Скаржник заперечує проти пояснень, наданих розпорядником майна, у запереченнях зазначає про пропущення строку для надання відзиву на скаргу та помилковість тверджень розпорядника майна. Крім того, скаржник вказує, що додаткові пояснення ТОВ «Лівайн Торг» не спростовують доводів апеляційної скарги 5 ДПРЗ. Так, скаржник вказує, що боржник помилково виходить з того, що будь-який обов`язок компенсувати судові витрати, встановлений судовим рішенням після відкриття провадження у справі про банкрутство, автоматично є поточною кредиторською вимогою. Такий підхід не відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

За викладених обставин, скаржник вказує таке:

- спірні 7 204,40 грн. є судовими витратами у розумінні статті 123 ГПК України, які встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду, що набрала законної сили;

- судові витрати у розмірі 7 204,40 грн понесені під час вирішення майнового спору саме в межах справи №904/6870/25 про банкрутство ТОВ «Лівайн Торг»;

- судові витрати у розмірі 7 204,40 грн. не є звичайною поточною вимогою кредитора лише через дату ухвалення рішення про їх розподіл;

- понесені судові витрати у розмірі 7 204,40 грн. залишилися несплаченими до відкриття ліквідаційної процедури;

- відповідно до пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ судові витрати у розмірі 7 204,40 грн. підлягають віднесенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Фещенко Ю.В., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2026 у справі №908/6870/25 залишено без руху; апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду від 08.09.2026 надати докази сплати судового збору у розмірі 7 987,20 грн.

17.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду звернувся 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області з клопотанням про надання доказів на підтвердження сплати судового збору на виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25.; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.10.2026р. о 15:45 год.; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області заяви 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про визнання грошових вимог на суму 193 707,41 грн. у справі №904/6870/25.

23.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду звернувся 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області із заявою, за змістом якої заявник просить суд апеляційної інстанції розглянути скаргу без участі представника позивача та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

07.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

07.10.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

04.10.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали заяви 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про визнання грошових вимог на суму 193 707,41 грн. у справі №904/6870/25.

7. Встановлені судом обставини.

08.08.2022 між 5 Державним пожежно-рятувальним згоном Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - 5 ДПРЗ, Позивач, Покупець, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” (далі -ТОВ “ЛІВАЙН ТОРГ”, Відповідач, Постачальник, Учасник) був укладений Договір № 86 про закупівлю товарів (далі -Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити Замовникові товари, зазначені в Спеціфікації, а Замовник – прийняти і оплатити такі товари.

Найменування Товару: код ДК 021:2015 – 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-95, дизельне паливо) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору загальна сума Договору: 1 184 850 грн 00 коп (один мільйон вісімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), без ПДВ.

Строк поставки товару: до 20.08.2022 року (п. 5.1 в редакції Додаткової угоди № 1).

Місце поставки товару: доставка талонів на пальне за адресами: 30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Митрополита Шептицького, 53; відпуск пального - за місцем знаходження автозаправних станцій Учасника. Товар вважається переданим на безоплатне зберігання Замовником Учаснику з дати підписання Сторонами відповідної видаткової накладної (п. 5.2 Договору).

Товар повертається (видається) Замовнику зі зберігання лише на підставі та в обмін на талони на пальне (скретч-картки), виданих Учасником Замовнику на умовах, передбачених п. 5.3. Договору. Талони на пальне є товарно-розпорядчим документом на Товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) Товару за місцем його зберігання (АЗС). Талони на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання Товару зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС талони на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талонів на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) Товару відповідної марки та кількості. При видачі Товару, талони на пальне залишаються у оператора, що є підтвердженням факту отримання Замовником Товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості (п.5.4 Договору).

З метою належного виконання своїх зобов`язань щодо фактичної передачі (видачі) Товару Замовнику зі зберігання, Учасник має право залучати необхідну кількість третіх осіб - підприємств, які мають відповідні права на експлуатацію АЗС (необхідних площ АЗС) і на виконання договірних відносин з Учасником, забезпечують фактичну передачу (видачу) Товару Замовнику при пред`явленні останнім талонів на пальне (надалі - Користувач (і) АЗС). Товари, отримані Замовником від Користувача АЗС, що підтверджується чеком касового апарату (РРО), вважаються повернутими зі зберігання Учасником Замовнику згідно умов цього Договору (п. 5.5).

На виконання умов Договору № 86 від 08.08.2022, Постачальник передав Покупцю талони (скретч-картки) на Товар: по Видатковій накладній №0152/0005346 від 08.08.2022 року: на Бензин А-95 - 7200 л, на Дизпаливо Еnergy - 15275 л, на загальну суму Товару 1184850,00 грн.

Покупець Товар оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 453 від 09.08.2022 року.

Однак, Покупець не отримав усього обсягу Товару, а саме: Дизпаливо Еnergy 995 л, ціна за одиницю з ПДВ - 54,00 грн, сума з ПДВ-53730,00 грн, Бензин А-95, 1205 л, ціна за одиницю з ПДВ - 50,00 грн, сума з ПДВ - 60250,00 грн.

Отже, Покупцем не отримано товар на суму 113 980,00 грн.

Тобто, Постачальник не в повному обсязі виконав умови Договору № 86, а саме не поставив Покупцю Товар на загальну суму 113 980,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору, Позивачем відповідно до п.7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано фінансові санкції, а саме:

- інфляційні збитки у сумі 38 468,23 грн;

- пеню у сумі 28 729,98 грн.

Оскільки відповідач порушив строки виконання взятих на себе зобов`язань позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4 479 584,39 грн. та штраф у розмірі 2 646 267,46 грн.

21.01.2026 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів № 86 від 08.08.2022 року в сумі 113 980,00 грн - основного боргу, 28 729,98 грн - пені, 38 468,23 грн - інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 відмовлено в задоволенні вищевказаного позову 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій відмовлено.

Постановою від 23.06.2026 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив таке:

- апеляційну скаргу 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі №904/6870/25 (904/228/26) – задовольнити;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 у справі №904/6870/25 (904/228/26) скасувати;

- ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” на користь 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області заборгованості в розмірі 113 980,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 38 468, 23 грн, пені в розмірі 28 729,98 грн та 2662,40 грн судового збору;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лівайн Торг” (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; ідентифікаційний код юридичної особи 41449359) на користь 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (30000, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, м. Славута, вул. Миру, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 38089310) 4 542,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

02.07.2026 на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 Господарським судом Дніпропетровської області було видано накази.

Поряд з цим, в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6870/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідан Центр" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про визнання банкрутом.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 відкрито провадження у справі №904/6870/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359).

23.12.2025 Господарський суд Дніпропетровської області опублікував оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за №78061 від 26.12.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359).

Зважаючи на викладені обставини, 5 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернувся 30.07.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог, за змістом якої просить суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" грошові вимоги в загальній сумі 193 707,41 грн. у такому порядку та розмірі:

- перша черга - 12529,20 грн., з них:

2 662,40 грн. - судовий збір по справі № 904/6870/25 (904/228/26);

4 542,00 грн. - судовий збір за розгляд апеляційної скарги по справі №904/6870/25(904/228/26);

5 324,80 грн. - судові витрати за розгляд заяви про грошові вимоги кредитора;

- четверта черга – 152 448,23 грн, з них:

113 980,00 грн. - основний борг за Договором про закупівлю товарів № 86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25 (904/228/26);

38 468,23 грн. - інфляційні втрати на основний борг за Договором про закупівлю товарів № 86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі №904/6870/25 (904/228/26);

- шоста черга – 28729,98 грн., з них:

28729,98 грн. – пеня за Договором про закупівлю товарів №86 від 08 серпня 2022 року, згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25 (904/228/26).

За наслідками розгляду заяви, господарський суд першої інстанції частково визнав грошові вимоги 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд врахував факт наявності у боржника невиконаних зобов`язань перед кредитором за договором №86 про закупівлю товарів від 08.08.2022, що встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2026 у справі № 904/6870/25(904/228/26) та, в розумінні положень ст. 75 ГПК України, не підлягає доведенню. З огляду на положення ч. 1 ст. 64 ГПК України суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для включення суми 5 324,80 грн. (судовий збір за подання заяви) до першої черги задоволення вимог кредиторів, суми 152 448,23 грн. (113 980,00 грн - основний борг, 38 468,23 грн - інфляційні втрати) - до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 28 729,98 грн (пеня) – до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Судове рішення в частині відхилення грошових вимог на суму 7 204,40 грн. (2 662,40 грн - судовий збір по справі №904/6870/25(904/228/26), 4 542,00 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги по справі №904/6870/25(904/228/26)) мотивовано тим, що обов`язок боржника відшкодувати витрати (7 204,40 грн) виник 23.06.2026, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому вимоги є поточними та можуть бути заявлені лише після переходу до ліквідаційної процедури.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Цією ж нормою закріплено розмежування кредиторів, зокрема, на конкурсних та поточних, а саме:

- конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство;

- поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог у розмірі 7 204,40 грн., які становлять витрати зі сплати судового збору, стягнуті з боржника за судовим рішенням, ухваленим у межах справи про банкрутство після відкриття провадження у справі про банкрутство, суд першої інстанції, із посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у справі № 910/628/20, виходив із того, що за датою ухвалення зазначеного судового рішення та набрання ним законної сили ці вимоги є поточними та не підлягають розгляду на стадії процедури розпорядження майном, оскільки заявлені передчасно.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні приписів статті 1 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 123, 129 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір».

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За результатами розгляду спору, за приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за своєю правовою природою судовий збір є передбаченим законом загальнообов`язковим платежем, сплата якого виступає обов`язковою процесуальною умовою реалізації конституційного права на судовий захист .

Витрати позивача (кредитора) на судовий збір не є результатом його господарської діяльності у взаємовідносинах між ним та боржником (відповідачем) після відкриття провадження у справі про банкрутство і не виникають із самостійних цивільно-правових правочинів (договорів), укладених між кредитором (позивачем) та боржником.

Судовий збір за звернення до суду з позовною заявою до боржника у спорі, який, у відповідності до приписів статті 7 КУзПБ, розглядається в межах справи про банкрутство, має акцесорний (похідний) характер.

Понесення кредитором цих витрат перебуває в безпосередньому і нерозривному юридичному зв`язку з порушенням боржником основного майнового зобов`язання, яке, в даному випадку, виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Сплата кредитором судового збору є вимушеним процесуальним кроком, обумовленим неправомірною поведінкою боржника (невиконанням господарського зобов`язання), спрямованим на встановлення та стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку.

Судове рішення, яким позов задоволено та здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на боржника обов`язку відшкодувати кредитору судовий збір, не створює нового матеріального зобов`язання боржника у розумінні ст.1 КУзПБ, а лише визнає обґрунтованість понесених позивачем (кредитором) витрат, пов`язаних із захистом свого порушеного права.

Близьку за змістом правову позицію висловив Верховний Суд у пункті 83 постанови від 22.10.2020 у справі №904/4387/19 зазначивши: «Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.»

Визначення статусу вимог виключно за календарною датою ухвалення судового рішення про стягнення судового збору у співставленні із датою постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, без урахування моменту виникнення основного зобов`язання та правової природи самого судового збору, нівелює зміст права кредитора на повне відшкодування встановлених законом обов`язкових витрат, понесених ним у зв`язку із необхідністю судового захисту порушеного права.

Колегія суддів вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.02.2025 у справі № 910/628/20, як на підставу для відмови у визнанні грошових вимог за судовим збором, з огляду на таке.

У п.п. 53-55 зазначеної постанови, за результатами розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, в частині відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, щодо нарахованої податковим органом пені з урахуванням вимог, визначених п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України та розділом III глави 7 Порядку № 422, відповідно до якої пеня нараховується на суму грошового зобов`язання (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, Верховний Суд вказав наступне:

« 53. За змістом частині чотирнадцятій статті 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

54. Статтею 59 КУзПБ визначено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема:

- господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

- у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

55. Зазначеними нормами Закону законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов`язання зі сплати обов`язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.»

Апеляційний суд зазначає, що наведені висновки сформульовані Верховним Судом під час розгляду вимог податкового органу щодо пені, нарахованої у зв`язку з простроченням сплати податкового зобов`язання. Отже, предметом оцінки були вимоги, що виникли з податкових правовідносин, а не вимоги сторони судового процесу про визнання стягнутих на її користь судових витрат.

Загальні положення статей 39 та 59 КУзПБ підлягають урахуванню, однак наведена правова позиція щодо вимог податкового органу сама собою не обґрунтовує віднесення судового збору до поточних вимог, тому вирішення цього питання потребує самостійної правової оцінки.

Викладені в пункті 55 постанови висновки щодо поточних вимог необхідно оцінювати у взаємозв`язку з наведеними в пункті 54 наслідками відкриття ліквідаційної процедури та з предметом спору, у якому цей висновок сформульовано.

Зокрема, друге речення пункту 55 безпосередньо стосується неможливості виникнення в ліквідаційній процедурі зобов`язань зі сплати обов`язкових платежів у зв`язку із завершенням господарської діяльності банкрута.

Аналіз зазначеного висновку Верховного Суду свідчить, що касаційна інстанція звернула увагу на те, що неможливість виникнення нових поточних зобов`язань пов`язана саме з припиненням господарської діяльності банкрута за наслідками відкриття ліквідаційної процедури.

Натомість понесені кредитором витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, яка розглядалася в межах справи про банкрутство, за своєю природою не пов`язані з фактом здійснення чи припинення боржником господарської діяльності, а є процесуальними судовими витратами, зумовленими судовим захистом порушеного права кредитора.

У вищенаведеному пункті 83 постанови Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4387/19 суд касаційної інстанції сформулював правовий підхід, згідно з яким судові витрати, понесені учасником процесу у зв`язку з розглядом грошових вимог, є витратами, порядок відшкодування яких має спеціальне нормативне регулювання, та не можуть ототожнюватися із зобов`язаннями боржника у розумінні статті 1 КУзПБ.

Такий правовий підхід Верховного Суду унеможливлює формальне визнання будь-яких судових витрат поточними вимогами у відповідності до приписів статті 1 КУзПБ. Відмінність між витратами, понесеними безпосередньо у процедурі банкрутства (пункт 1 частини першої статті 64 КУзПБ), та судовими витратами у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (пункт 4 частини першої статті 64 КУзПБ) полягає виключно у черзі їх задоволення в реєстрі, проте не змінює їх правової суті та не надає їм статусу поточних зобов`язань.

Отже, застосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2025 у справі №910/628/20, для обґрунтування віднесення витрат зі сплати судового збору до поточних кредиторських вимог є помилковим.

Ухвалення судового рішення після відкриття провадження у справі про банкрутство саме по собі не змінює черговості вимог та не перетворює присуджений до відшкодування судовий збір на поточні вимоги. Визначальним є момент виникнення основного зобов`язання та порушення права, за захистом якого кредитор був вимушений сплатити судовий збір, а не дата набрання судовим рішенням законної сили.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відмова суду першої інстанції у визнанні вимог щодо судового збору як передчасно заявлених з огляду на те, що вони є поточними, фактично змушує кредитора повторно звертатися до господарського суду з окремою заявою про визнання грошових вимог уже на стадії ліквідаційної процедури у випадку ухвалення господарським судом постанови про її відкриття.

Такий підхід покладає на кредитора обов`язок повторної сплати судового збору за подання заяви про визнання цих вимог, створюючи для нього додаткові витрати та водночас збільшуючи обсяг грошових зобов`язань самого боржника за рахунок необхідності подальшого відшкодування таких додаткових судових витрат, що суперечить принципам процесуальної економії та ефективності судового захисту.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду виснує, що вимоги щодо витрат зі сплати судового збору у розмірі 7204,40 грн. не є поточними господарськими зобов`язаннями боржника, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, є обґрунтованими та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Визначаючи черговість задоволення зазначених вимог, суд апеляційної інстанції виходить із положень статті 64 КУзПБ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 64 КУзПБ у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури.

Апеляційний суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у пункті 83 постанови від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, стосовно віднесення судових втрати до першої черги вимог кредиторів, однак він стосується виключно тих судових витрат, які понесені безпосередньо в процесі розгляду грошових вимог у справі про банкрутство, що й зумовило таке рішення суду касаційної інстанції.

Натомість, судовий збір за подання позовної заяви про вирішення майнового спору, незважаючи на те, що такий спір розглядався в межах справи про банкрутство у відповідності до приписів статті 7 КУзПБ, не є необхідними витратами які безпосередньо пов`язані із проведенням процедури банкрутства боржника, враховуючи також те, що подання такої позовної заяви є правом, а не обов`язком кредитора, тому не є такими, що відносяться до витрат, що підлягають задоволенню у першу чергу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 64 КУзПБ у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

За змістом цієї норми до четвертої черги належать усі незабезпечені вимоги кредиторів, які не мають спеціального статусу, прямо визначеного законом для першої – третьої, п`ятої черг, зокрема, витрат на відкриття провадження за статтею 34 КУзПБ, подання заяви кредитора про визнання грошових вимог, виплати заробітної плати, податкових зобов`язань повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства, та не є штрафними санкціями, що підлягають задоволенню в шосту чергу відповідно до пункту 6 частини першої статті 64 КУзПБ.

Вимога кредитора щодо включення до реєстру вимог кредиторів понесених витрат зі сплати судового збору, присуджених до стягнення судовим рішенням за наслідками розгляду позову до боржника, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням боржника з відшкодування витрат, понесених кредитором на захист свого права.

З огляду на це, зазначена сума судового збору є самостійною незабезпеченою грошовою вимогою кредитора та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів із задоволенням, за загальним правилом, у четверту чергу.

Враховуючи викладене, ухвала місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні вимог кредитора у розмірі 7 204,40 грн. підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про визнання зазначених грошових вимог та включення їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області та зміни ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25 в частині відхилення грошових вимог 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області в сумі 7 204,40 грн. змінити.

Визнати грошові вимоги 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вулиця Миру, будинок 15; ЄДРПОУ 38089310) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) у сумі 7 204,40 грн, з яких 2 662,40 грн — судовий збір за подання позову №904/6870/25(904/228/26) та 4 542,00 грн — судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №904/6870/25(904/228/26), та віднести їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 у справі №904/6870/25 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) на користь 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (30000, Хмельницька область, Шепетівський район, місто Славута, вулиця Миру, будинок 15; ЄДРПОУ 38089310) суму 3 993, 60 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.11.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

Суддя Ю.В. Фещенко

Суддя С.В. Мартинюк