Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №904/1938/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1938/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Суховарова А.В. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Запорожець В.О.

та представників:

від позивача: Скляр Н.М.;

від відповідача (скаржника): Юрченко І.О.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково дослідний інститут будівельного виробництва” на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 (суддя Рудь І.А.)

у справі №904/1938/25

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 148 167, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Криворізька міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, за змістом якого просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:156:0013, площею 0,1985, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Металургійний р-н, вул. Каховська, 23 у розмірі 148 167 грн 95 коп. за період з 15.11.2022 по 29.06.2023, а також судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:156:0013, без достатньої правової підстави за рахунок міської ради зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею на рівні орендної плати, а тому відповідач зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

2. Короткий зміст оскаржуваного рішення у справі.

10.09.2026 у підготовчому судовому засіданні у справі №904/1938/25 Господарський суд Дніпропетровської області розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва" про забезпечення доказів та протокольною ухвалою відмовив у її задоволенні.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково дослідний інститут будівельного виробництва” звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просить суд:

1) скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі № № 904/1938/25, якою відмовлено у забезпеченні доказів шляхом їх витребування у ДП “Діпромісто”;

2) постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ТОВ “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва” від 01.07.2026 про забезпечення доказів шляхом витребування доказів у ДП “Діпромісто” та забезпечити докази шляхом витребування у Державного підприємства “Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто” імені Ю.М. Білоконя” (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 02497720):

- повної належним чином засвідченої копії Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кривого Рогу 2020 року, розробленої ДП “Діпромісто” та переданої Криворізькій міській раді для затвердження рішенням від 26.05.2021 № 523;

- всіх складових частини зазначеної технічної документації у тому складі, в якому вона була виготовлена проектною організацією та передана замовнику, зокрема матеріали, у яких визначено інформаційну базу НГО, вихідні дані, розрахунок середньої/базової вартості 1кв. земель, оціночну площу території міста, економіко-планувальні зони, застосовані коефіцієнти та інші показники, що вплинули на формування нормативної грошової оцінки;

- електронного документу, оформленого для внесення даних про нормативну грошову оцінку земель м. Кривого Рогу до Державного земельного кадастру, якщо такий документ був виготовлений ДП “Діпромісто” або передавався ним замовнику у складі матеріалів НГО;

- документів, які підтверджують передачу Криворізькій міській раді остаточної редакції технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кривого Рогу 2020 року для її затвердження, зокрема супровідні листи, акти приймання передачі, реєстри переданих матеріалів або інші документи, з яких можна встановити склад і редакцію документації, переданої замовнику.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції в частині ухвалення протокольною ухвалою рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Апелянт зазначає, що заява процесуально оформлена як заява про забезпечення доказів. Так, у заяві зазначено докази та обставини, які мають підтвердити або спростувати витребувані докази, особу, у якої знаходяться докази, спосіб забезпечення доказів та обґрунтування необхідності такого забезпечення. До заяви також додано квитанцію про сплату 1 331,20 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення доказів. Однак суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту заяви, не перевірив наведені у ній підстави відповідно до положень статей 110– 112 ГПК України та протокольною ухвалою відмовив у забезпеченні доказів. У протоколі судового засідання мотиви такої відмови не наведені.

Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною, при цьому сума позову безпосередньо залежить від нормативної грошової оцінки (НГО). Витребувана Технічна документація з НГО земель м. Кривого Рогу 2020 року є первинною розрахунковою базою, з якої походять відомості, що надалі відображаються у витягах та використовуються для нарахування плати за землю. У даній справі необхідність дослідження первинної технічної документації, згідно твреджень апелянта, зумовлено суперечністю доказів, наявних в матеріалах справи, оскільки позивач у розрахунку за 2023 рік виходить із показника НГО 20 296 980, 32 грн., тоді як поданий самим позивачем документ щодо цієї ж земельної ділянки містить інше значення НГО - 16 914 154, 54 грн. станом на 23.02.2023, що свідчить про суперечність доказів, від яких залежить розмір позовних вимог. За таких обставин, витребувані докази потрібні для встановлення того, який саме показник НГО стосується земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:156:0013, з яких вихідних даних він сформований, які коефіцієнти до неї застосовані, до якої економіко-планувальної зони вона віднесена, та чи мав позивач правові і розрахункові підстави застосувати саме той показник, відповідно до якого розраховано суму позовних вимог.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не повернув заяву, як таку, що, за своїм змістом, не відповідає приписам ст. 111 ГПК України, а тому заява підлягає розгляду судом по суті з належною оцінкою підстав, передбачених статтею 110 ГПК України. За результатом розгляду заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції обмежився протокольною відмовою без наведення мотивів такої відмови, що не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки не дозволяє встановити, які саме доводи відповідача суд відхилив.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 02.05.2019 у справі №Зд/9901/2/19 процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, є не лише способом здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення для вирішення справи, але й способом запобігти їх можливій втраті або ускладненню їх подання в майбутньому; відповідний ризик має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Зважаючи на такі висновки Верховного Суду, у якості об`єктивних фактів ускладнення отримання доказів, апелянт зазначає, що докази знаходяться у третьої особи - ДП «Діпромісто», яка не є учасником справи, технічна документація 2020 року має значний обсяг і складну структуру (текстові, табличні, графічні, картографічні та електронні матеріали), а Позивач повного комплекту суду не надав. Відповідач вживав заходів для самостійного отримання матеріалів шляхом направлення адвокатського запиту в електронній та паперовій формах, однак відповіді не отримав, а поштове відправлення повернулося. Отже, апелянт вказує, що самостійно отримати повний комплект документів без процесуального сприяння суду фактично неможливо, а висновок суду першої інстанції про відмову у забезпеченні доказів є передчасним і необґрунтованим. Суд не врахував, що стаття 110 ГПК України охоплює не лише ситуацію можливої фізичної втрати доказу, а й ситуацію, коли збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Позивач посилається на нормативну грошову оцінку як на розрахункову базу своїх позовних вимог, саме позивач затвердив її рішенням № 523 та має кращий доступ до документації, однак відмовився її надати суду відповідно до повідомлення від 17.07.2026 про неможливість виконання ухвали. Водночас відповідач не має повного комплекту цих матеріалів і не може примусово одержати їх у розробника (ДП «Діпромісто») без ухвали суду. Відмова суду першої інстанції у забезпеченні доказів позбавляє відповідача реальної можливості перевірити вихідні дані розрахунку суми позову, що порушує баланс процесуальних можливостей сторін та нівелює право відповідача на заперечення проти вимог позивача до формального рівня.

Відповідач просить суд витребувати чітко окреслений комплект доказів, безпосередньо пов`язаний із розрахунковою основою позову: технічну документацію з НГО земель м. Кривого Рогу 2020 року, її складові частини, електронний документ для внесення даних до ДЗК та документи передачі остаточної редакції документації замовнику. Ці докази знаходяться у ДП «Діпромісто», яке було розробником відповідної документації, отже витребування доказів у цієї особи не створює надмірного процесуального навантаження та є найбільш прямим способом отримання саме первинної редакції документації, а не вибіркових фрагментів або похідних документів сторони спору. Витребування доказів не підміняє розгляд адміністративної справи №160/25282/24 щодо законності рішення міської ради №523. Господарський суд не скасовує рішення ради, але зобов`язаний перевірити, чи довів позивач розмір позовних вимог, що без первинної технічної документації зробити неможливо. Господарські суди не повинні автоматично зупиняти провадження до завершення адміністративної справи, а мають розглядати спір по суті. Отже, суд зобов`язаний забезпечити повну доказову базу для перевірки розрахунку, а не обмежуватися формальним посиланням на існування рішення міської ради №523 чи окремого витягу.

Положення ч. 5 ст. 233 ГПК України дозволяють постановляти ухвали без оформлення окремого документа із зазначенням їх у протоколі судового засідання, проте сама форма фіксації не звільняє суд від обов`язку вирішити процесуальне питання згідно із законом і не позбавляє учасника права на апеляційне оскарження відповідно до ст.255 ГПК України. Оскільки оскаржувана ухвала віднесена законом до переліку ухвал, які оскаржуються окремо від рішення, та, за своїм змістом, вона є відмовою у забезпеченні доказів, суд апеляційної інстанції має оцінити не лише формулювання протоколу, а фактичний зміст поданої заяви та процесуального питання, яке було вирішено судом першої інстанції. Відсутність мотивів в оскаржуваній протокольній ухвалі унеможливлює встановлення факту дослідження судом першої інстанції дотримання заявником вимог статті 110 ГПК України, що є підставою для скасування ухвали.

Зважаючи на викладене, апелянт стверджує, що протокольна ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з таких підстав:

- суд першої інстанції фактично відмовив у забезпеченні доказів, однак помилково або неточно відобразив це у протоколі як відхилення клопотання про витребування доказів;

- подана відповідачем заява відповідала статтям 110– 111 ГПК України та містила всі необхідні процесуальні елементи;

- витребувані докази мають пряме значення для правильного вирішення спору, оскільки стосуються первинної розрахункової основи НГО, від якої залежить розмір позову;

- у матеріалах справи наявна суперечність щодо показника НГО за 2023 рік, а тому первинна технічна документація необхідна для перевірки заявленої суми;

- докази мають значний обсяг, складну структуру та перебувають у третьої особи, яка не є учасником справи, а самостійне отримання повного комплекту документів є утрудненим;

- суд не навів мотивів відмови та не здійснив належного аналізу критеріїв статті 110 ГПК України;

- відмова у забезпеченні доказів порушує баланс процесуальних можливостей сторін і позбавляє відповідача реального інструменту для перевірки розміру позову.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Криворізька міська рада заперечує проти вимог скаржника, у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що заява позивача про забезпечення доказів не містить будь-яких належних обґрунтувань з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про небезпеку того, що витребування доказів може стати неможливим або ускладненим, як і не наведено підстав виникнення терміновості витребування доказів на даний час. Відсутність як обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, так і обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів, є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

З наданої представником відповідача заяви про забезпечення доказів не вбачається, які саме обставини, що підлягають встановленню в рамках даного спору, можуть підтвердити витребувані документи, чи аргументи, які вони можуть спростувати. При цьому, саме по собі звернення з вимогою про витребування доказів не може вважатись належною процесуальною дією, яка зумовить суд вчинити дії направленні на її виконання, адже насамперед заявник має довести наявність обставин, які може підтвердити витребуваний доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:156:0013, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, наданий позивачем разом із позовною заявою. Наявність в матеріалах справи витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надає можливість як суду так і відповідачу здійснити перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 та постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Оцінка Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу вимагає спеціальних знань інженерів-землевпорядників. При цьому, Технічна документація охоплює землі всього міста Кривого Рогу, спірна ділянка в ній не є виокремленою. Разом з тим, за результатом перевірки компетентним органом Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу отримано висновок державної експертизи Держгеокадастру від 24.12.2020 №6698-20 про відповідність технічної документації вимогам законодавства України.

Щодо вимоги заявника про витребування документів, які підтверджують передачу Криворізькій міській раді остаточної редакції Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу 2020 року для її затвердження, позивач вказує, що законодавство не передбачає поняття «остаточна редакція Технічної документації».

Щодо вимоги заявника про витребування «електронного документа», позивач вважає таку вимогу незрозумілою, оскільки не вбачається за можливе встановити, який саме документ витребовується і яким чином він має досліджуватися у засіданні для перевірки розрахунку позивача.

Крім того, позивач вказує, що ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» з 31.07.2025 є третьою особою на стороні позивача в справі №160/25282/24 за позовом Громадської спілки «Асоціація промисловців, підприємців та профспілок Кривого Рогу» до Криворізької міської ради про визнання незаконним рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 №523 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу». У межах вказаної адміністративної справи позивачі оскаржують правильність Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу, яка наявна в матеріалах справи. Отже, відповідач мав процесуальну можливість ознайомитися з матеріалами Технічної документації у справі №160/25282/24 та провести необхідну перевірку розміру нормативної грошової оцінки щонайменше з серпня 2025 року, проте відповідач не вчинив таких дій, що свідчить про намір останнього затягувати розгляд даної справи.

За викладених обставин, Криворізька міська рада просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 — без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суховарова А.В. (доповідач), суддів Фещенко Ю.В., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2026, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково дослідний інститут будівельного виробництва” на протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі №904/1938/25; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.10.2026р. о 16:45 год.; витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/1938/25, необхідні для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський науково дослідний інститут будівельного виробництва» на протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі №904/1938/25.

05.10.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження протокольної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі №904/1938/25.

У судовому засіданні 21.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1938/25 за позовом Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:02:156:0013, площею 0,1985, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Металургійний р-н, вул. Каховська, 23 у розмірі 148 167 грн 95 коп. за період з 15.11.2022 по 29.06.2023, а також судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.

01.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення доказів, за змістом якої просить суд:

1. Задовольнити заяву ТОВ «Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва» про забезпечення доказів.

2. Забезпечити докази шляхом витребування у Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст “Діпромісто” імені Ю.М. Білоконя» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 02497720) повної належним чином засвідченої копії Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу 2020 року, розробленої ДП «Діпромісто» та переданої Криворізькій міській раді для затвердження рішенням від 26.05.2021 № 523.

3. Витребувати у ДП «Діпромісто» всі складові частини зазначеної технічної документації у тому складі, в якому вона була виготовлена проектною організацією та передана замовнику, зокрема матеріали, у яких визначено інформаційну базу НГО, вихідні дані, розрахунок середньої / базової вартості 1 кв. м земель, оціночну площу території міста, економіко-планувальні зони, застосовані коефіцієнти та інші показники, що вплинули на формування нормативної грошової оцінки.

4. Витребувати у ДП «Діпромісто» електронний документ, оформлений для внесення даних про нормативну грошову оцінку земель м. Кривого Рогу до Державного земельного кадастру, якщо такий документ був виготовлений ДП «Діпромісто» або передавався ним замовнику у складі матеріалів НГО.

5. Витребувати у ДП «Діпромісто» документи, які підтверджують передачу Криворізькій міській раді остаточної редакції Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу 2020 року для її затвердження, зокрема супровідні листи, акти приймання-передачі, реєстри переданих матеріалів або інші документи, з яких можна встановити склад і редакцію документації, переданої замовнику.

6. Встановити ДП «Діпромісто» строк для подання витребуваних доказів до Господарського суду Дніпропетровської області.

7. Долучити отримані докази до матеріалів справи № 904/1938/25.

За наслідками розгляду заяви про забезпечення доказів господарським судом у підготовчому засіданні 10.09.2026 судом відмовлено у її задоволенні протокольною ухвалою.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

За змістом положень частин 1, 5 ст.112 ГПК України заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.

Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання (ч.5 ст. 233 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів.

При цьому, положення частин четвертої, п`ятої статті 233 та частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 у справі № 903/381/18, від 11.11.2020 у справі № 925/1142/18, від 23.09.2020 у справі №756/12128/15-ц, від 20.05.2021 у справі №904/4013/20.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для перегляду в порядку апеляційного провадження протокольної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 у справі №904/1938/25 про необґрунтованість якої стверджує апелянт.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги з таких підстав.

Частиною 14 статті 8 ГПК України встановлено, що суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 222 ГПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Відповідно до частин 1, 3 статті 223 ГПК України у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання, і приєднується до справи.

Частиною 4 статті 223 ГПК України визначено, що під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Протокол судового засідання від 10.09.2026 створений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою, підписаний секретарем судового засідання Пономаренко Т.В., роздруківка протоколу долучена до матеріалів справи, а електронний оригінал, підписаний ЕЦП, разом із технічним записом, збережений у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти.

Згідно частин 1, 2 статті 224 ГПК України учасники справи мають право ознайомитися з технічним записом судового процесу, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня підписання протоколу у справі подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей, вміщених у протоколі судового засідання. Суд розглядає зауваження щодо технічного запису судового процесу та протоколу судового засідання не пізніше п`яти днів з дня їх подання і за результатами розгляду постановляє ухвалу, якою враховує зауваження або мотивовано відхиляє їх.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 223 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні секретар судового засідання забезпечує ведення протоколу судового засідання, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання зазначаються такі відомості: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших учасників справи; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) ухвали суду, постановлені в судовому засіданні без оформлення окремого документа; 8) інші відомості, визначені цим Кодексом.

Протокол судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно, але не пізніше наступного дня після судового засідання, і приєднується до справи (частина 3 вказаної норми).

За змістом частин 4, 5 статті 223 Господарського процесуального кодексу України під час здійснення повного фіксування судового засідання технічними засобами, а також проведення судового засідання в режимі відеоконференції протокол судового засідання створюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Протокол судового засідання скріплюється електронним підписом секретаря судового засідання і приєднується до справи.

Процесуальними гарантіями законності та об`єктивності технічного запису судового засідання і протоколу судового засідання є право осіб, які беруть участь у справі, ознайомитися з технічним записом та протоколом.

Протягом п`яти днів з дня підписання протоколу у справі особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду письмові зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей вміщених у протоколі судового засідання.

Неповнота запису - це не відображення в записі усіх обставин, що відбувалися в судовому засіданні, а також відсутність відомостей, передбачених процесуальним законом. Неповнота може бути зумовлена несвоєчасним записом, неправильним використанням записуючого комплексу, випадковим знищенням частини запису.

Неправильність запису - це відображення відомостей не в тій послідовності та не в тому порядку, в якій передбачає закон чи запис відомостей, які не відповідають дійсності. Наприклад, неправильний запис прізвищ учасників процесу (коли пояснення одного учасника фіксуються як пояснення іншого), помилка в даті запису тощо.

Фіксування судового засідання є важливою гарантією його законності і дозволяє відтворити весь або частини процесу.

Фіксування судового процесу технічними засобами - це технічний запис судового засідання за допомогою комплексу з фіксування судового процесу, що включає в себе створення аудіофонограми судового засідання. Саме фонограма судового засідання в повній мірі відображає хід судового засідання, усі репліки, пояснення та твердження учасників судового процесу.

Отже, фіксування процесу полягає у сукупності цих двох засобів фіксування: протокол судового засідання відображає у хронологічному порядку процесуальні дії, які проводилися у судовому засіданні, а технічний запис містить інформацію про їх зміст.

Під час розгляду справи №904/1938/25 у підготовчому засіданні 10.09.2026 фіксація судового процесу здійснювалася відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

У протоколі судового засідання фіксуються певні відомості та процесуальні дії та час їх вчинення, а повна інформація відображається саме в технічному записі, який здійснюється за допомогою звукозаписувального обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, у підготовчому засіданні 10.09.2026 суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва” про забезпечення доказів протокольною ухвалою, про що у протоколі судового засідання від 10.09.2026 зроблено відповідну інформацію: «Відхилено клопотання відповідача про витребування доказів».

За результатом ознайомлення із звукозаписом судового засідання від 10.09.2026 у справі №904/1938/25, суд апеляційної інстанції встановив таке.

В підготовчому засіданні 10.09.2026, 08:00 (час технічного запису) суд розпочав дослідження заяви про забезпечення доказів, заслухав пояснення відповідача щодо заявлених ним вимог про забезпечення доказів.

Заслухавши пояснення сторін, суд відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва” про забезпечення доказів, оскільки на даній стадії судового провадження суд не витребує докази, при цьому, станом на час звернення відповідача з даною заявою до господарського суду, розгляд справи триває вже 1,5 роки.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції навів підстави відмови у задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів, що виключає наявність підстав вважати обґрунтованими доводи апелянта про відсутність мотивування відмови суду у задоволенні заяви про забезпечення доказів.

При цьому, зауваження з приводу неповноти або неправильності технічного запису або відомостей вміщених у протоколі судового засідання від учасників справи не надходили.

Крім того, в подальшому, у судовому засіданні 10.06.2026 року, 18:28 (час технічного запису) на запитання суду щодо можливості закриття підготовчого провадження, представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання з огляду на те, що у задоволенні заяви про забезпечення доказів відмовлено судом, тому існує необхідність у зміні заперечень відповідача, що вбачається за можливе зробити лише у підготовчому засіданні.

За викладених обставин, колегія суддів зазначає, що помилкове внесення до протоколу інформації про відхилення клопотання про витребування доказів, на що вказує апелянт, не свідчить про обґрунтованість тверджень апелянта в частині порушення судом першої інстанції приписів ст. 111 ГПК України щодо розгляду по суті клопотання відповідача про забезпечення доказів, адже зважаючи на зміст звукозапису судового засідання від 10.09.2026 судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів, про що відповідач обізнаний, з огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовував своє клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Щодо тверджень апелянта про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення доказів, колегія суддів вказує таке.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 76 та ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів.

Заява про забезпечення доказів за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст. 111 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, п. 4, 5 ч. 1 цієї статті встановлено, що у заяві про забезпечення доказів зазначається докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Отже обґрунтованим є вжиття заходів забезпечення доказів лише у разі, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

При цьому забезпечення доказів може вживатися судом з конкретною законодавчо встановленою метою збереження доказу, на який посилається учасник справи та запобіганню неможливим або утрудненим подання учасником справи такого доказу до суду у майбутньому для доведення обґрунтованості своєї правової позиції.

Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки у сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що законодавчо встановлений механізм забезпечення доказів у справі може бути застосований виключно у випадку необхідності одночасного запобігання ймовірній втраті таких доказів у майбутньому і наявного обґрунтованого ризику такої втрати, який повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Між тим, як вбачається зі змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва” про забезпечення доказів шляхом їх витребування, в обґрунтування заявлених вимог відповідач навів доводи щодо відсутності у нього документів, які необхідні для перевірки суми, заявленої до стягнення позивачем.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає про доцільність отримання цих доказів, оскільки їх наявність сприятиме встановленню правомірності розміру заявлених позивачем вимог та формуванні власної правової позиції. Так, у якості обставин, які могли б свідчити, що ці докази може бути втрачено або що подання цих доказів згодом буде неможливим чи утрудненим, відповідач вказує, що технічна документація виготовлена у 2020 році має значний обсяг текстових, графічних та електронних матеріалів, а проєктна організація не є учасником цієї справи, у зв`язку з цим, на думку заявника, існують підстави припускати, що подальше збирання або подання цих доказів може стати істотно ускладненим.

Оцінивши наведені доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт розроблення технічної документації у 2020 році не свідчить про наявність загрози її знищення чи втрати. Заявником не надано жодних відомостей чи доказів того, що нормативні строки зберігання зазначеної документації у державному підприємстві закінчилися, що розпочато процедуру її утилізації, вилучення або передачі іншим особам.

Разом з тим, значний обсяг документів свідчить виключно про складність їх опрацювання або копіювання, проте жодним чином не доводить ризику їх фізичного знищення або того, що з перебігом часу отримання таких матеріалів стане об`єктивно неможливим, при цьому перебування цих документів у підприємства, яке не є учасником цієї справи, не доводить необхідності вжиття забезпечувальних заходів, оскільки заявником не наведено жодних фактичних обставин, які б вказували на недобросовісність зазначеного підприємства, наміри його посадових осіб приховати, змінити чи знищити технічну документацію.

Отже, аргументи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань стосовно ймовірної втрати відповідних документів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних і допустимих доказів існування обставин, які б свідчили, що засіб доказування може бути втрачений чи спотворений вказаними зацікавленими особами або, що подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів у порядку статті 110 ГПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків оскаржуваної протокольної ухвали суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва”, а тому протокольна ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 підлягає залишенню без змін.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково дослідний інститут будівельного виробництва” на протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 136, 137, 140, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський науково-дослідний інститут будівельного виробництва” на протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 залишити без задоволення.

Протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2026 року у справі №904/1938/25 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02.11.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

Суддя Ю.В. Фещенко

Суддя С.В. Мартинюк