Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №904/2940/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2940/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),

судді: Левшина Г.В., Вінніков С.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

за участю:

від позивача: Гайдук Ю.І. (поза межами суду) - самопредставництво;

від відповідача: Шеметенко А.С. (в залі суду) - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 (повне рішення складено 07.09.2026., суддя Манько Г.В ) у справі № 904/2940/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ"

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

про стягнення 869 161 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, заявою про зміну предмету позову, згідно з якою просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" основний борг 493 764 грн. 87 коп., інфляційні збитки 272 729 грн. 93 коп., пеню 13 470 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 63 465 грн. 55 коп. та судові витрати у справі.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у справі № 904/2940/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" заборгованість 493764 грн. 87 коп., інфляційні втрати 216357 грн. 06 коп., 3% річних 63465 грн. 55 коп., пеню 13470 грн. 06 коп., судовий збір 9444 грн. 69 коп. В решті позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, через систему “Електронний суд”, представник Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 по справі №904/2940/26 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» 3% річних в розмірі 63 465, 55 грн. скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Міроіл» у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» 3% річних в повному обсязі; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міроіл».

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ТОВ «Міроіл» 3% річних в розмірі 63 465,55 грн.

Задовольнивши позовну заяву ТОВ «Міроіл» частково та стягнувши з ПрАТ «ДТРЗ», зокрема, 3% річних, суд першої інстанції не з`ясував всіх обставини, що мають значення для справи, не дослідив умов укладеного між сторонами договору, не навів підстав для ймовірного відхилення доводів відповідача про неможливість нарахування та стягнення 3% річних, а також неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

26.03.2021 між ПрАТ «ДТРЗ» та ТОВ «Міроіл» було укладено договір про закупівлю №21060, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі. Відповідно до п. 1.2. договору, найменування (асортимент) товару: технічні оливи та мастила. Зокрема, в пункті 11.2. договору передбачено, що сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. ПрАТ «ДТРЗ» як у своїх письмових процесуальних документах, так і безпосередньо у судових засіданнях по справі №904/2940/26, посилаючись на п. 11.2. договору, неодноразово зазначало та звертало увагу суду першої інстанції про неможливість нарахування та стягнення, зокрема, 3% річних, а також про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних суперечить умовам укладеного між сторонами договору, внаслідок чого не підлягає задоволенню. Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції в повному обсязі зазначене проігнорував, а також не навів в оскаржуваному рішенні жодного мотиву в обґрунтування ймовірного відхилення доводів ПрАТ «ДТРЗ» про неможливість нарахування та стягнення 3% річних відповідно до умов п. 11.2. договору та, як наслідок, всупереч досягнутим сторонами в п. 11.2. договору домовленостям стягнув з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ТОВ «Міроіл», серед іншого, й 3% річних.

Ураховуючи спірний характер правовідносин сторін, ПрАТ «ДТРЗ» вважає, що наведена міра обґрунтування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 по справі №904/2940/26 в оскаржуваній частині не є достатньою у світлі конкретних обставин справи, зокрема, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Оскаржуваним рішенням порушено право ПрАТ «ДТРЗ» на справедливий суд, внаслідок чого слід констатувати порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Стаття 625 ЦК України наділяє сторін правом на власний розсуд визначити інший розмір процентів річних, тобто такий, що відмінний від 3%. Ставка трьох процентів річних застосовується за замовченням у випадку, коли в договорі не визначена будь-яка інша ставка процентів річних. В даному випадку, сторонами у спірному договорі узгоджено, що грошові зобов`язання, передбачені цим договором повинні виконуватися без урахування, зокрема, трьох відсотків річних. Проте, суд першої інстанції наведеного не врахував, нівелював принцип свободи договору, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, що виявилося у відсутності належного обґрунтування підстав для неврахування та ймовірного відхилення доводів ПрАТ «ДТРЗ» про неможливість стягнення 3% річних, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ТОВ «Міроіл» 3% річних, незважаючи на узгоджену сторонами неможливість їх нарахування відповідно до умов, визначених в п. 11.2. договору. Вважаємо, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 по справі №904/2940/26 підлягає скасуванню в частині стягнення з ПрАТ «ДТРЗ» на користь ТОВ «Міроіл» 3% річних в розмірі 63 465, 55 грн.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРОІЛ" не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції згідно з ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Левшина Г.В., Вінніков С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у справі № 904/2940/26; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 20.10.2026 о 15 год. 30 хв.

У судове засідання 20.10.2026 з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.

У судовому засіданні 20.10.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.

Встановлені судом обставини справи.

Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" укладено договір про закупівлю №21060 від 26.03.2021 (цей договір укладений згідно з проведеною процедурою закупівлі відкритих торгів “Аукцион” № 9766648 від 19.02.2021-01.03.2021 (протокол розгляду пропозиції від 01.03.2021/16.03.2021р. № 70) (далі Договір).

Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника Товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

Найменування (асортимент) Товару: технічні оливи та мастила (п. 1.2 Договору).

Кількість Товарів: згідно специфікації №1 (п. 1.3 Договору).

Розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок Постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні (п. 4.1 Договору).

Відтермінування оплати поставленого товару - 60 календарних днів по факту поставки з дня поставки та на підставі отриманого від Постачальника рахунку, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформле Замовник здійснює оплату них рахунку - фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на Товар, або документів проходження митного контролю (у разі товару імпортного виробництва). У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно - транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД (п. 4.2 Договору).

Замовник без додаткового погодження із Постачальником може здійснювати попередню (до поставки товару) оплату вартості товару у будь-якому розмірі та/або проводити оплату достроково (п. 4.3 Договору).

У разі порушення строків оплати, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,01% облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення (п. 7.4 Договору).

Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Правочин з передачі прав і обов`язків Постачальника третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню Замовником (п. 11.2 Договору).

Сторонами укладено Специфікацію №1 на загальну суму 5 388 856 грн. 72 коп., що є додатком до договору №21060 від 26.03.2021.

Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" укладено додаткову угоду №1 від 27.05.2021 до договору №21060 від 26.03.2021.

Сторонами укладено Специфікацію №2 на загальну суму 4 734 435 грн. 98 коп., що є додатком до договору №21060 від 26.03.2021.

Сторонами укладено Специфікацію №3 на загальну суму 1 077 771 грн. 34 коп., що є додатком до договору №21060 від 26.03.2021.

Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" укладено додаткову угоду №2 від 22.12.2021 до договору про закупівлю №21060 від 26.03.2021. За текстом: викласти п.10.1 договору в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань Постачальником по поставці продукції згідно наданих Замовником заявок в період дії договору та виконання Замовником грошових зобов`язань по оплаті за отриману продукцію".

Поставка товару здійснювалась згідно видаткових накладних, які містять код УКТ ЗЕД:

видаткова накладна №56 від 15.02.2022; товар: Олива моторна для дизельних двигунів М-14-Г2 ЦС (Бочка 216 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 81 417 грн. 60 коп.;

видаткова накладна №60 від 23.02.2022; товар: Олива моторна для дизельних двигунів М-14-Г2 ЦС (Бочка 216 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 162 835 грн. 21 коп.;

видаткова накладна №56 від 15.02.2022; товар: Олива моторна для дизельних двигунів М-14-Г2 ЦС (Бочка 216 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 81 417 грн. 60 коп.;

видаткова накладна №31 від 08.02.2022; товар: Олива індустріальна -1-40А ГОСТ 20799-88 (Бочка 216 дм3 * 0,180); Олива індустріальна -1-20А ГОСТ 20799-88 (Бочка 216 дм3 * 0,180); Олива "Осьова Зимова" (вир-во Агрінол) (Бочка 216 дм3 * 0,180); Паста ВНИИ НП - 232 (банк 1 дм3 * 0,0012); Мастило "Агрінол ЖРО" (Бочка 213 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 119 663 грн. 64 коп.;

видаткова накладна №28 від 03.02.2022; товар: Олива моторна для дизельних двигунів М-14-Г2 ЦС (Бочка 216 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 162 835 грн. 21 коп.;

видаткова накладна №136 від 20.05.2022; товар: "Осьова літня" (вир-во Агрінол) (Бочка 216 дм3 * 0,180); вартість з ПДВ: 20 232 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до матеріалів справи виписку за рахунком ТОВ "Міроіл". За текстом: платіжний документ № 578 від 13.05.2022, платник: ПрАТ "ДТРЗ" (ЄДРПОУ 00659101). Призначення платежу: сплата за оливу згідно рахунку № 24 від 03.02.2022, договір №21060 від 26.03.2021, надходження - 53218,79 грн.

Згідно вказаної виписки відповідачем на адресу позивача, за договором №21060 від 26.03.2021 та рахунками №№ 46, 34, 31, 290, 6, 279 здійснювались перерахування грошових коштів за платіжними документами №№ 578, 577, 1026, 1025, 1195, 1252, 1251, 1081.

Наявними у справі доказами підтверджено, що вартість отриманого та не сплаченого товару - 493764 грн. 87 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл" звернулось до приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" з претензією щодо сплати вартості отриманого товару у сумі 493764 грн. 87 коп.

Позивачем здійснено реєстрацію податкових накладних по спірних господарських взаємовідносинах, що підтверджується наявними в матеріалах справи:

квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.02.2022р.; податкова накладна від 03.02.2022р., порядковий номер 322, платник податку - продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл"; платник податку - покупець: приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 162835, 21 грн.;

квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 23.02.2022р.; податкова накладна від 08.02.2022р., порядковий номер 571, платник податку - продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл"; платник податку - покупець: приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 119663 грн. 64 коп.;

квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.06.2022р.; податкова накладна від 20.05.2022р., порядковий номер 274, платник податку - продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл"; платник податку - покупець: приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 20232 грн.;

квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.06.2022р.; податкова накладна від 15.05.2022р., порядковий номер 1080, платник податку - продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл"; платник податку - покупець: приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 81417 грн. 60 коп.;

квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.06.2022р.; податкова накладна від 23.02.2022р., порядковий номер 1735, платник податку - продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл"; платник податку - покупець: приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 162835 грн. 21 коп.

Зареєстровані позивачем податкові накладні містять код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Зазначені обставини часткової оплати за поставлений товар стали причиною звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" заборгованість 493764 грн. 87 коп., інфляційні втрати 216357 грн. 06 коп., 3% річних 63465 грн. 55 коп., пеню 13470 грн. 06 коп., судовий збір 9444 грн. 69 коп. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову мотивовано встановленими обставинами виконання позивачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних по факту здійснення спірних поставок, а також тим, що відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували факт неможливості використання отриманого від позивача товару у господарській діяльності, що є підтвердженням виконання позивачем приписів п. 4.2 Договору. Відповідачем порушено терміни оплати вартості отриманого товару, що є підставою для позивача застосувати приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та умови п. 7.4 Договору. Перевіркою розрахунків встановлено необґрунтоване збільшення інфляційних втрат. Відтак, наявні у справі докази є підставою для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів зауважує, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у даній справі оскаржується відповідачем лише у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» 3% річних в розмірі 63 465, 55 грн., відтак, на підставі ч. 1 ст. 269 ГПК України, оскаржуване рішення в іншій частині (щодо стягнення основного боргу, пені та інфляційних втрат) в апеляційному порядку не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли на підставі Договору про закупівлю №21060 від 26.03.2021, за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Замовника Товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 11.2 Договору, яким скаржник обґрунтовує доводи та вимоги апеляційної скарги, Сторони погодилися, що текст Договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються Договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої Сторони Договору, крім випадків, коли таке передавання пов`язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання Договору або оплати податків, інших обов`язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов`язання Сторін Договору. Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Правочин з передачі прав і обов`язків Постачальника третім особам допускається тільки по письмовому узгодженню Замовником.

Відповідно до оскаржуваного рішення, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар у розмірі 493 764 грн. 87 коп., яка підлягає стягненню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу п. 11.2 Договору слідує, зокрема, що сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних. Тобто, установлено правило, відповідно до якого кредитор втрачає право на отримання 3% річних. Зазначене у п. 11.2 Договору нівелювання права кредитора на стягнення 3% річних принципово відрізняється від наданої ч. 2 ст. 625 ЦК України можливості сторонам встановити інший розмір процентів річних, ніж установлений законом.

У контексті зазначеного та доводів апеляційної скарги судова колегія ураховує наступні висновки Верховного Суду.

Стосовно можливості сторонами зазначити у договорі умову про незастосування приписів частини 2 статті 625 ЦК України колегія суддів звертає увагу, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 914/479/19 та від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19 вказано на особливості застосування статті 625 ЦК України, а саме про таке.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Із змісту частини 2 статті 625 ЦК України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 ЦК України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 ЦК України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 2 статті 625 цього Кодексу, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 904/3260/19, від 25.05.2021 у справі № 904/2112/20 та підлягають урахуванню відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Посилання скаржника на судову практику апеляційного господарського суду колегією суддів відхиляється, оскільки суд ураховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах лише Верховного Суду.

Апеляційний суд зауважує, що вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних, однак, право сторін у договорі не застосовувати вимоги закону, встановлені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не передбачено. Таким чином, умови Договору, викладені у реченні другому п. 11.2: «Сторони домовилися, що прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних» порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін Договору. Обов`язок з виконання грошового зобов`язання за Договором лежить на відповідачеві, який зобов`язувався оплатити поставлені за Договором товари. Завдяки наведеним умовам Договору, відповідач, всупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як ч. 3 ст. 614 ЦК України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Отже, ураховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, речення друге п. 11.2 Договору (прострочені Замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних), що всупереч вимогам закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання є нікчемним відповідно до частини третьої ст. 614 ЦК України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права застосувати приписи ст. 625 ЦК України.

Доводи Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про зворотнє ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на те, що наведена міра обґрунтування оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині не є достатньою, колегією суддів узято до уваги, однак, зазначене не є порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 277 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у справі № 904/2940/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 у справі № 904/2940/26 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.11.2026

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Г.В. Левшина

Суддя С.В. Вінніков