Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №912/526/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 м.Дніпро Справа № 912/526/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача: Параконного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ ОРІОН» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 (головуючий в першій інстанції Тимошевська В.В., повний текст складений та підписаний 08.06.2026)

у справі за позовом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ ОРІОН»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У березні 2026 року Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (надалі – Відділення АМКУ) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ ОРІОН» (надалі – ТОВ «Вугільна Компанія Оріон») про стягнення до державного бюджету штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 68000,00 грн та пені у розмірі 68000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2019 № 71/31-р/к у справі № 71/27-19, дії ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» у вигляді неподання інформації на вимогу територіального відділення у встановлені строки визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Позивач вказує, що копію рішення було направлено відповідачу, проте воно не було вручене, у зв`язку з чим, на виконання вимог закону, інформацію про його прийняття оприлюднено в газеті «Урядовий кур`єр» 14.03.2020, після чого рішення вважається врученим 24.03.2020. Зазначає, що в судовому порядку рішення Відділення АМКУ не оскаржувалося та є обов`язковим до виконання. Зауважує, що накладений штраф мав бути сплачений у двомісячний строк, який закінчився 25.05.2020, однак відповідач його добровільно не сплатив, у зв`язку з чим, відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення нараховано пеню в розмірі 1,5 % від суми штрафу, яка з урахуванням обмеження не може перевищувати розмір штрафу, тому позивач просить стягнути 68000,00 грн штрафу та 68000,00 грн пені. Позивач також зазначає, що є правонаступником Херсонського обласного територіального відділення АМКУ внаслідок реорганізації.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 позов задоволено; стягнуто з ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції», штраф в сумі 68000,00 грн та пеню в сумі 68000,00 грн. Цим же рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення АМКУ від 03.12.2019 № 71/31-р/к на ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» за порушення п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. Суд встановив, що рішення вважається врученим 24.03.2020 після оприлюднення інформації в газеті «Урядовий кур`єр», а також в судовому порядку не оскаржувалося та є обов`язковим до виконання. Суд зазначив, що штраф підлягав сплаті до 25.05.2020, однак відповідач його добровільно не сплатив, доказів оплати чи оскарження не надав. Тому суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 68000,00 грн штрафу та, відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», 68000,00 грн пені, з урахуванням обмеження її розміру сумою штрафу. Заяву відповідача про застосування позовної давності суд відхилив, зазначивши, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством про захист економічної конкуренції, а пеня є способом забезпечення сплати штрафу, а не цивільно-правовою відповідальністю. Крім того, судом враховано особливості перебігу позовної давності під час карантину та воєнного стану.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/526/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив строки позовної давності та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення штрафу і пені. На його переконання, строк позовної давності щодо стягнення штрафу сплив 24.03.2023, а щодо пені - 26.05.2021, оскільки про рішення АМКУ відповідач міг дізнатися з моменту його оприлюднення в газеті «Урядовий кур`єр» 14.03.2020. Також апелянт зазначає, що позивач не видав наказ про примусове виконання рішення АМКУ та не повідомив інформацію про його видання, а оскільки рішення не було вручене через повернення поштового відправлення, апелянт не знав про його прийняття та не міг виконати чи оскаржити.

В судове засідання апелянт, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання шляхом доставки до електронного кабінету ухвали суду від 08.09.2026, явку представника вдруге не забезпечив. 16.10.2026 від ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з участю представника (директора) в іншому судовому засіданні.

Присутній у судовому засіданні представник позивача розгляд клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, залишив на розсуд суду.

Розглянувши подане клопотання, беручи до уваги повторне неприбуття представника апелянта в судове засідання, враховуючи засади розумності строків тривалості апеляційного провадження, можливість у даному випадку надати правову оцінку аргументам сторін та вирішити апеляційну скаргу по суті у відсутності апелянта, виходячи з доводів апеляційної скарги та наявних у справі доказів, яких достатньо для ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції, на підставі ст.ст.2, 202, 270 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання та розгляд справи у відсутності представника апелянта.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а підстави для скасування рішення суду першої інстанції - відсутніми. Позивач зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивному тлумаченні норм, проте належних доказів на підтвердження підстав скасування рішення ним не надано. Щодо видачі наказу про примусове виконання рішення АМКУ позивач вказує, що дане рішення ухвалене до набрання чинності Законом України № 3295-IX, тому до нього застосовується попередня редакція Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка передбачала стягнення штрафу та пені в судовому порядку, а вимога про видачу наказу не може застосовуватися. Щодо позовної давності позивач наголошує, що спірні правовідносини регулюються спеціальним конкурентним законодавством, не є цивільно-правовими, штраф є видом відповідальності, а пеня - способом забезпечення його сплати. Вказує, що ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» стосується строків притягнення до відповідальності органами АМКУ, а не судового стягнення штрафу і пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, наведені у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/526/26 за позовом Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, а також витребувано матеріали вказаної справи з Господарського суду Кіровоградської області.

Від ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» надійшло клопотання про розгляд справи за участю сторін у судовому засіданні, яке ухвалою суду від 30.06.2026 задоволене; розгляд справи призначено в судове засідання на 08.09.2026 о 16:30 год.

01.07.2026 від Відділення АМКУ надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.07.2026 матеріали справи № 912/526/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

02.09.2026 від Відділення АМКУ надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 02.09.2026 задоволена.

03.09.2026 від ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги та призначено судове засідання на 20.10.2026 о 15:00 год.

09.10.2026 від Відділення АМКУ надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції. При цьому суд зазначає, що ухвалою суду від 02.09.2026 представнику Відділення АМКУ – Параконному О.О. забезпечено участь в усіх засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції.

16.10.2026 від ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилене ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 20.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

03.12.2019 Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №71/27-19 прийнято рішення №71/31-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», відповідно до якого: визнано дії ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п.1 резолютивної частини рішення); за порушення, зазначене у п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» штраф у розмірі 68000,00 грн (п.2 резолютивної частини рішення).

У вказаному рішенні роз`яснено порядок і строк його оскарження та визначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання такого рішення.

Витяг зі вказаного рішення направлено за місцезнаходженням (юридичною адресою) ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» (25005, м.Кропивницький, вул.Володимирська, 34/19) супровідним листом №71-02/2145 від 04.12.2019. Направлена за місцезнаходженням відповідача поштова кореспонденція (з витягом рішення) відправнику з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».

На підставі ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», інформацію про прийняте рішення оприлюднено в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур`єр» від 14.03.2020 № 49 (6663).

Як зазначає позивач, відповідач не сплатив штраф у встановлений строк та не оскаржив рішення АМКУ до господарського суду. За несплату штрафу у встановлений строк позивач здійснив нарахування пені за період з 26.05.2020 по 10.02.2026 у розмірі 2128740,00 грн. Враховуючи, що розмір пені відповідно до закону не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням комітету, позивач заявив до стягнення 68000,00 грн пені.

Згідно з розпорядження Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (в редакції розпорядження АМКУ від 07.05.2020 № 5-рп), 01.06.2020 припинено Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України шляхом приєднання до Одеського обласного територіальною відділення Антимонопольного комітету України; визначено Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України правонаступником усіх майнових прав та обов`язків Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

03.06.2020 змінено найменування Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, при цьому змін до установчих документів не внесено.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Частиною 1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

За приписами ч.3 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч.7 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.256 ЦК Україна, позовна давність - це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до п.12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 встановлено карантин по всій території України з 12.03.2020, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у діючій редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу строків позовної давності під час дії воєнного стану» № 4434-IX від 14.05.2025. Вказаним Законом п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. Зазначений Закон № 4434-IX містив імперативну вказівку про те, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача в дохід державного бюджету накладеного рішенням АМКУ штрафу, а також пені за порушення строку сплати вказаного штрафу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив строки позовної давності та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення штрафу і пені. На його переконання, строк позовної давності щодо стягнення штрафу сплив 24.03.2023, а щодо пені - 26.05.2021, оскільки про рішення АМКУ відповідач міг дізнатися з моменту його оприлюднення в газеті «Урядовий кур`єр» 14.03.2020. Також апелянт зазначає, що позивач не видав наказ про примусове виконання рішення АМКУ та не надав інформацію про його видання, а оскільки рішення не було вручене через повернення поштового відправлення, апелянт не знав про його прийняття та не міг виконати чи оскаржити.

Позивач зазначає, що рішення АМКУ щодо відповідача прийняте до набрання чинності Законом України № 3295-IX, тому застосуванню підлягала попередня редакція Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка передбачала стягнення штрафу та пені в судовому порядку. Позивач наголошує, що спірні правовідносини регулюються спеціальним конкурентним законодавством, не є цивільно-правовими, штраф є видом відповідальності, а пеня - способом забезпечення його сплати, до того ж, норми ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» стосуються строків притягнення до відповідальності органами АМКУ, а не судового стягнення штрафу і пені.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а зазначені обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. При цьому колегія суддів встановила та врахувала наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2019 Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи № 71/27-19 прийнято рішення № 71/31-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», п.1 резолютивної частини якого визнано дії ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а п.2 резолютивної частини рішення накладено на відповідача штраф у розмірі 68000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем вказаного вище рішення Відділення АМКУ, і на такі обставини апелянт не посилається.

Стосовно доводів апелянта про невручення рішення № 71/31-р/к від 03.12.2019, колегія суддів зазначає наступне. Як правильно встановлено судом першої інстанції, витяг з рішення направлено за місцезнаходженням відповідача супровідним листом № 71-02/2145 від 04.12.2019, яке повернулося за зворотною адресою з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання». У зв`язку з неможливістю вручити відповідачу рішення, на підставі ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», інформацію про прийняте рішення оприлюднено в офіційному друкованому органі - газеті «Урядовий кур`єр» від 14.03.2020 № 49 (6663). Відповідно до зазначеної норми, у разі якщо вручити рішення немає можливості, зокрема внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, рішення вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

З урахуванням положень ст.ст.253, 254 ЦК України, перебіг вказаного строку розпочався з наступного дня після настання події (оприлюднення), тобто з 15.03.2020, та днем закінчення цього строку є 24.03.2020.

Суть встановленої ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» презумпції вручення рішення у разі його оприлюднення в офіційному друкованому органі полягає у тому, що вказаний закон прирівнює факт виконання органом АМКУ певних формальних дій (публікації витягу з рішення в офіційній пресі) до факту реального отримання цього рішення суб`єктом після закінчення 10-денного строку з дня такої публікації. Рішення АМКУ вважається доведеним до відома адресата в силу самого лише факту спливу 10 днів з дня публікації витягу, незалежно від фактичного ознайомлення суб`єкта з його змістом.

У даному випадку закон впроваджує імперативне правило визначення дати вручення рішення, і вищезазначена норма перекладає на суб`єкта господарювання ризик невідстеження офіційних джерел інформації та неотримання поштової кореспонденції за своєю офіційною адресою, створюючи юридичний обов`язок вважати особу повідомленою.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.06.2026 у справі № 914/1358/25, законодавцем передбачено алгоритм дій АМК у разі неможливості вручення рішення, а тому суди обґрунтовано виснували, що Комітетом не було порушено ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у зв`язку з оприлюдненням інформації про Рішення АМК в офіційному друкованому органі «Урядовий кур`єр». У вирішенні доводів скаржника суд наголосив, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Таким чином, рішення № 71/31-р/к на підставі ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вважається врученим відповідачу 24.03.2020, як правильно встановлено місцевим господарським судом. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи копії наказу про примусове виконання рішення органу АМКУ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (в редакції, що діяла на час ухвалення Відділенням АМКУ рішення № 71/31-р/к від 03.12.2019 щодо відповідача), у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 № 3295-IX, який набув чинності з 01.01.2024, внесені зміни до законодавчих актів, у тому числі до ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Зокрема, згідно з пп.33 п.6 розділу І Закону № 3295-IX, з частини 7 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» виключено положення про стягнення органами АМКУ штрафу в судовому порядку; вказану норму також доповнено частинами 8-12, згідно з якими запроваджено видання органами АМКУ наказів про примусове виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, та надано такому наказу статусу виконавчого документу, який пред`являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

Разом з тим, п.2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3295-IX визначено, що рішення органів Антимонопольного комітету України, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка діяла на момент прийняття рішення № 71/31-р/к від 03.12.2019, і норма закону щодо видачі наказу про примусове виконання рішення, на яку посилається апелянт, не підлягає застосуванню до рішення, прийнятого до набрання чинності Законом № 3295-IX, що свідчить про безпідставність доводів апелянта у цій частині.

Апелянт також вважає, що строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу сплив 24.03.2023, а за вимогою про стягнення пені – 26.05.2021.

Оцінюючи доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не є цивільно-правовими, а регулюються спеціальним законодавством про захист економічної конкуренції. Штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства. Вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМКУ на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин. Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19 та від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19, які є релевантними до спірних правовідносин.

Предметом розгляду у даній справі було стягнення штрафу та нарахованої за його несплату пені на підставі рішення органу АМКУ № 71/31-р/к від 03.12.2019.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про захист економічної конкуренції», законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Отже, органи АМКУ керуються виключно спеціальним законодавством про захист економічної конкуренції, у той час як Цивільний кодекс України регулює приватні майнові та особисті немайнові відносини та не є складовою конкурентного законодавства. Відносини сторін у даній справі не є цивільно-правовими у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст.1 ЦК України, а тому позовна давність як інститут цивільного права до даних правовідносин не може бути застосована.

У постановах від 20.03.2018 у справі 922/4706/16 та від 19.03.2019 у справі № 923/175/18 Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення у справі.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ст.42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не строки позовної давності при вирішенні судом спору про стягнення накладеного за рішенням органу АМКУ штрафу та нарахованої за його несплату пені.

Отже, доводи апелянта про пропуск позовної давності є необґрунтованими та такими, що суперечать усталеній судовій практиці.

Щодо посилань апелянта на те, що постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 910/1548/19 не існує, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься посилання на постанову Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19, яка дійсно існує та є релевантною до спірних правовідносин. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції припустився технічної помилки у зазначенні дати постанови, що не впливає на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору. Наведена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/1548/19 правова позиція неодноразово підтверджувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.01.2020 у справі № 910/4585/19, від 05.12.2024 у справі № 914/3789/23, від 23.05.2024 у справі № 909/932/23, від 16.06.2022 у справі № 917/530/21, від 11.11.2019 у справі № 911/9/19. Отже, доводи апелянта в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Вугільна Компанія Оріон» штрафу в розмірі 68000,00 грн та пені в розмірі 68000,00 грн, накладених рішенням Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.12.2019 № 71/31-р/к. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі № 912/526/26 підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ ОРІОН» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі №912/526/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2026 у справі №912/526/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 30.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді О.І.Кучеренко

Т.В.Стефанів