Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №908/3309/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м.Дніпро Справа № 908/3309/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача (апелянта): Колодяжної Ю.А.,

представника відповідача: Капусти А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 про поворот виконання рішення (головуючий в першій інстанції Дроздова С.С., повний текст складений та підписаний 07.08.2026)

у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК»

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст вимог заяви і рішення (ухвали) суду першої інстанції

У жовтні 2025 року Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (надалі – ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (надалі – ТОВ «МІК») про стягнення пені у розмірі 5929200,00 грн та штрафу у розмірі 831600,00 грн за порушення строку виконання зобов`язання за державним контрактом (договором) про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 позовні вимоги ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» задоволені частково: стягнуто з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» пеню в сумі 889380,00 грн, штраф у сумі 124740,00 грн; в іншій частині позову відмовлено. Цим же рішенням стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 81129,60 грн.

Постановою Центрального господарського апеляційного суду від 01.04.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» до ТОВ «МІК» задоволені в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» штрафні санкції у загальній сумі 6760800,00 грн за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024, з яких: пеня - 5929200,00 грн, штраф - 831600,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви 81129,60 грн та 121694,40 грн за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25, Господарським судом Запорізької області 20.04.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення. Примусове виконання за вказаними наказами Лівобережним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі- Лівобережний ВДВС у м.Запоріжжі) закінчено 13.05.2026.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 скасовано, рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 залишено в силі.

24.07.2026 ТОВ «МІК» звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про поворот виконання рішення, в якій, з урахуванням уточнень, просило: в порядку повороту виконання судового рішення стягнути з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» різницю між фактично виконаним та остаточно присудженим в сумі 5462726,40 грн; відшкодувати понесені судові витрати та стягнути з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн та в порядку повороту виконання судового рішення стягнути з Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжі виконавчі збори у розмірі 20282,40 грн та 676080,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви, з урахуванням уточнень, ТОВ «МІК» зазначив, що постановою Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та залишено в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026, яким з ТОВ «МІК» стягнуто 1014120,00 грн, тоді як на виконання скасованої постанови Центрального апеляційного господарського суду фактично сплачено 6760800,00 грн неустойки та 202824,00 грн судового збору (81129,60 грн + 121694,40 грн). У зв`язку з цим, різниця між фактично виконаним та остаточно присудженим, з урахуванням стягнутого Верховним Судом на користь ТОВ «МІК» судового збору в розмірі 162259,20 грн, становить 5462726,40 грн. Крім того, заявник вважав, що з нього безпідставно стягнуто виконавчі збори в розмірі 20282,40 грн та 676080,00 грн, а тому на підставі ст.333 ГПК України просив здійснити поворот виконання, стягнути зазначені суми та відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 заяву ТОВ «МІК» про поворот виконання рішення задоволено частково; здійснено поворот виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3309/25 та в порядку повороту виконання судових наказів Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 стягнуто з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 5868374,40 грн, у тому числі: пеню в сумі 5039820,00 грн, штраф в сумі 706860,00 грн та 121694,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. У задоволенні решти заяви про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 відмовлено. Цією ж ухвалою стягнуто з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 908/3309/25 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та залишено в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026, яким з ТОВ «МІК» стягнуто 1014120 грн, з яких пеня – 889380,00 грн, штраф -124740,00 грн та судовий збір - 81129,60 грн. На виконання скасованої постанови Центрального апеляційного господарського суду, з ТОВ «МІК» фактично стягнуто 6760800,00 грн штрафних санкцій та 202824,00 грн судового збору, що підтверджено матеріалами виконавчих проваджень № 80942055 та № 80941917. З огляду на це, суд дійшов висновку про наявність підстав для повороту виконання в частині різниці між фактично виконаним і остаточно присудженим, яка склала 5868374,40 грн, у тому числі пені у розмірі 5039820,00 грн, штрафу у розмірі 706860,00 грн, судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 121694,40 грн. Водночас, суд відмовив у повороті виконання рішення щодо виконавчого збору, оскільки витрати виконавчого провадження не підлягають поверненню в межах повороту виконання рішення, а питання про їх стягнення вирішується в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», та у разі наявності спору може бути оскаржено до адміністративного суду. Витрати на професійну правничу допомогу суд стягнув частково в розмірі 15000,00 грн із заявлених 27000,00 грн, врахувавши критерії співмірності, реальності та розумності таких витрат, врахувавши обсяг наданих послуг, складність справи, а також заперечення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» щодо недоведеності окремих витрат.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач у справі - ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/3309/25 в частині стягнення з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «МІК» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Апелянт вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/3309/25 в частині стягнення з ДП «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню, оскільки суд не дослідив належним чином доказів реальності та обсягу наданих адвокатом послуг. Апелянт вказує, що заявник не надав попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, доказів їх фактичної оплати та звіту про виконану роботу. На переконання апелянта, договір про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026 і додаток 1.1 від 23.07.2026 не ідентифікують уповноважену особу клієнта та не підтверджують повноважень підписанта. Вважає, що заявлений адвокатом час участі в судових засіданнях (2 год.) не відповідає протоколам судових засідань (1 год. 04 хв.), а вартість таких послуг на рівні 12000,00 грн є завищеною. Вказує, що заява про поворот виконання рішення є нескладною, викладена лише на 2 сторінках, а з урахуванням рекомендованих ставок Ради адвокатів України (50 % прожиткового мінімуму) навіть за 3,5 год. сума мала б становити 5824,00 грн, а не 15000,00 грн. Апелянт вважає, що суд не застосував критерії співмірності, встановлені у ч.4 ст.126 ГПК України, та не врахував практику Верховного Суду щодо перевірки реальності витрат і зменшення їх розміру.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «МІК» щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Зазначає, що Рябов С.М. є генеральним директором (керівником) ТОВ «МІК», а тому уповноважений підписувати документи товариства. Стверджує, що обсяг наданих адвокатом Капустою А.В. послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, його участю в судовому засіданні та письмовими заявами. Щодо неспівмірності витрат відповідач вказує, що апелянт не заявляв у суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст.126 ГПК України, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка про це заявляє. Зауважує, що відсутність доказів фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні таких витрат, оскільки за ст.126, 129 ГПК України, витрати розподіляються незалежно від того, чи вже сплачені або лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу та вартості послуг. Відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а також стягнути з позивача на свою користь 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за перегляд ухвали в суді апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. При цьому відповідачем заявлено про стягнення з позивача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем за апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.

31.08.2026 та повторно 02.09.2026 ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» подано до Центрального апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, якою з урахуванням доданих до неї документів, зазначені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026 недоліки, усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 за позовом ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» до ТОВ «МІК» про стягнення коштів; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

07.09.2026 від ТОВ «МІК» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.09.2026 матеріали справи № 908/3309/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

09.10.2026 від представника ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 09.10.2026 задоволена.

12.10.2026 від представника ТОВ «МІК» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 12.10.2026 задоволена.

В судовому засіданні 13.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

Постановою Центрального господарського апеляційного суду від 01.04.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 у справі № 908/3309/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» до ТОВ «МІК» задоволені в повному обсязі; стягнуто з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» штрафні санкції у загальній сумі 6760800,00 грн за неналежне виконання державного контракту про закупівлю № 82/03-24-РМ від 15.03.2024, з яких: пеня - 5929200,00 грн, штраф - 831600,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви 81129,60 грн та 121694,40 грн за подання апеляційної скарги.

На виконання вищезазначеної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 908/3309/25, Господарським судом Запорізької області 20.04.2026 видані накази про примусове виконання судового рішення.

07.05.2026 постановами Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжі у виконавчому провадженні № 80942055 стягнуто виконавчий збір у сумі 676080,00 грн; у виконавчому провадженні № 80941917 стягнуто виконавчий збір у сумі 20282,40 грн.

11.05.2026 ТОВ «МІК» здійснено платіж (дебетово-інформаційний запит №JBKLQ5BODTKRNV.1) про перерахування 7436979,71 грн на рахунок Лівобережного відділу ДВС у м.Запоріжжі з призначенням платежу: стягнення за ВП 80942055, наказ № 908/3309/25 від 20.04.2026.

13.05.2026 постановою Лівобережного відділу ДВС у м.Запоріжжі закінчено виконавче провадження № 80942055 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» штрафних санкцій у сумі 6760800,00 грн.

04.06.2026 ТОВ «МІК» здійснено платіж (дебетово-інформаційний запит №JBKLQ64OE02LB7.1) про перерахування 223566,40 грн на рахунок Лівобережного ВДВС у м. Запоріжжі з призначенням платежу: стягнення за ВП 80941917, наказ № 908/3309/25 від 20.04.2026.

08.06.2026 постановою Лівобережного ВДВС у м.Запоріжжі закінчено виконавче провадження № 80941917 у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі наказу Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 про стягнення судового збору в розмірі 81129,60 грн та 121694,40 грн.

08.07.2026 постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 908/3309/25 касаційну скаргу ТОВ «МІК» задоволено; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026 скасовано; рішення Господарського суду Запорізької області від 07.01.2026 залишено в силі.

21.07.2026 Господарським судом Запорізької області видано накази про примусове виконання рішення від 07.01.2026 (з урахуванням постанови Верховного Суду від 08.07.2026): про стягнення з ТОВ «МІК» на користь ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» пені – 889380,00 грн, штрафу– 124740,00 грн, судового збору – 81129,60 грн; про стягнення з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 162259,20 грн - судового збору за подання касаційної скарги.

24.07.2026 ТОВ «МІК» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про поворот виконання рішення, в якій в тому числі просило відшкодувати понесені судові витрати та стягнути з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу, яка надавалася ТОВ «МІК» адвокатом Капустою А.В., суду надані наступні документи: договір про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, укладений між ТОВ «МІК» та адвокатом Капустою Арсеном Володимировичем; Додаток 1.1 від 23.07.2026 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026.

29.01.2026 між ТОВ «МІК» (клієнт) та адвокатом Капустою Арсеном Володимировичем (адвокат) укладений договір про надання правової допомоги № 29/01, відповідно до п.1.1 якого, клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в судах України всіх інстанціях, органах державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності.

Пунктами 3.1, 3.2 договору погоджено, що правова допомога, передбачена п.1.1 цього договору, надається адвокатом клієнту за винагороду та гонорар, розмір якого визначається додатками до цього договору. Винагорода (гонорар) за надання правової допомоги сплачується незалежно від результатів наданих послуг та результатів вирішення спору.

Згідно з п.4.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2027.

23.07.2026 адвокатом Капустою А.В. з ТОВ «МІК» укладено Додаток 1.1 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, за умовами якого за надання правової допомоги, передбаченої договором про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, по господарській справі № 908/3309/25, клієнт сплачує адвокату винагороду в наступному розмірі: за підготовку та складання заяви про поворот виконання рішення, 2,5 години, ціна за годину - 6000,00 грн, попередня загальна вартість правової допомоги гонорар – 15000,00 грн; за участь в судовому засіданні, 2 години, ціна за годину – 6000,00 грн, попередня загальна вартість правової допомоги гонорар – 12000,00 грн. Всього 27000,00 грн.

Також у вказаному додатку зазначено, що винагорода сплачується клієнтом в момент надання правничої допомоги, не залежить від результатів її надання та поверненню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 заяву ТОВ «МІК» про поворот виконання рішення задоволено частково; здійснено поворот виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3309/25 та в порядку повороту виконання судових наказів Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 стягнуто з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» грошові кошти в сумі 5868374,40 грн, яка складається із пені в сумі 5039820,00 грн, штрафу в сумі 706860,00 грн та 121694,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги. У задоволенні решти заяви про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 відмовлено. Цією ж ухвалою стягнуто з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 ст.333 ГПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (ч.5 ст.333 ГПК України). Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.9 ст.333 ГПК України).

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч.1, 2 ч.2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п.4 ст.126 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, понесених відповідачем у зв`язку з поданням та розглядом заяви про поворот виконання рішення.

Апелянт просить скасувати ухвалу в частині стягнення з ДП «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 15000,00 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи, що суд не дослідив реальність та обсяг наданих адвокатом послуг. Зазначає, що в заяві відсутній попередній розрахунок витрат, а договір № 29/01 від 29.01.2026 і Додаток 1.1 від 23.07.2026 до нього не ідентифікують уповноважену особу клієнта та повноваження підписанта Рябова С.М. На переконання апелянта, заявлені 2 год. судових засідань не відповідають часу згідно з протоколами судових засідань - 1 год. 04 хв., а 12000,00 грн за участь у судових засіданнях є завищеним. Вказує, що заява про поворот виконання рішення викладена всього на двох сторінках тексту та є нескладною для професійного адвоката. Стверджує, що навіть за 3,5 год. за рекомендованими ставками Ради адвокатів, сума правничої допомоги мала б становити 5824,00 грн, а не 15000,00 грн. Вважає, що суд не застосував критерії співмірності за ч.4 ст.126 ГПК України та практику Верховного Суду щодо реальності витрат та їх зменшення.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, зазначає, що підписант Рябов С.М. як генеральний директор ТОВ «МІК» уповноважений підписувати документи товариства. Вказує, що обсяг послуг адвоката Капусти А.В. підтверджується матеріалами справи, зокрема, участю в судовому засіданні та письмовими заявами, при цьому звертає увагу на те, що апелянт не заявляв у суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат у порядку ст.126 ГПК України, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на опонента. Зазначає, що відсутність доказів фактичної оплати не є підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки витрати розподіляються незалежно від їх фактичної сплати, за умови підтвердження обсягу і вартості послуг. Також відповідач просить стягнути з позивача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали.

Заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з розподілом витрат на професійну правничу допомогу, а саме: стягненням з позивача на користь відповідача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку з поданням та розглядом заяви про поворот виконання рішення. В іншій частині, зокрема, в частині здійснення повороту виконання рішення, ухвала від 06.08.2026 не оскаржується.

Оцінюючи доводи апелянта про неналежне дослідження судом першої інстанції доказів реальності та обсягу наданих адвокатом послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МІК» у самій заяві про поворот виконання рішення, поданій до суду першої інстанції 24.07.2026, відразу заявило вимогу про відшкодування понесених судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 27000,00 грн, чим реалізувало своє право на відшкодування таких витрат у встановленому процесуальним законом порядку. При цьому заявником до заяви було додано належні докази на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг, а саме: договір про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, укладений з адвокатом Капустою Арсеном Володимировичем, Додаток 1.1 від 23.07.2026 до зазначеного договору, яким визначено види, обсяг та вартість правової допомоги, а також ордер на надання правової допомоги серія АР № 1274880 від 29.01.2026.

Отже, попри посилання апелянта на відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів наголошує, що заявник не лише заявив відповідну вимогу безпосередньо у заяві про поворот виконання рішення, а й одночасно надав весь необхідний обсяг доказів на підтвердження як реальності таких витрат, так і їх обсягу та вартості. За таких обставин доводи апелянта про процесуальну неповноту поданих заявником матеріалів є безпідставними, оскільки ст.124 ГПК України визначає обов`язок подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у першій заяві по суті, тоді як у цій справі заявник скористався своїм правом на відшкодування витрат шляхом заявлення відповідної вимоги безпосередньо у заяві про поворот виконання рішення, з долученням підтверджуючих документів.

Щодо доводів апелянта про ненадання адвокатом звіту про виконану роботу, колегія суддів зазначає, що ані ст.126 ГПК України, ані ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагають складення окремого звіту про виконану роботу як обов`язкового документа для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Обсяг наданих послуг підтверджується детальним описом робіт, який у цій справі міститься у Додатку 1.1 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, а також матеріалами справи, які, зокрема, підтверджують участь адвоката в судових засіданнях та подання ним процесуальних документів.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголосив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Саме такий підхід застосував і суд першої інстанції, який, розглянувши заяву ТОВ «МІК» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, дослідив надані докази, надав їм оцінку на предмет належності, допустимості та достовірності, врахував критерії співмірності, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заявлених вимог, визнавши обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн із заявлених 27000,00 грн. Таким чином, суд першої інстанції не лише не ухилився від дослідження доказів реальності та обсягу наданих адвокатом послуг, а навпаки - здійснив їх повну та всебічну перевірку, за результатами якої самостійно визначив розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, і такі дії суду цілком узгоджуються з вимогами процесуального закону та сталою практикою Верховного Суду.

Доводи апелянта про те, що договір про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026 та Додаток 1.1 від 23.07.2026 до нього не ідентифікують уповноважену особу клієнта та повноваження підписанта, колегія суддів вважає їх безпідставними. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Рябов С.М. є генеральним директором (керівником) ТОВ «МІК», відповідно є особою, уповноваженою законом на підписання документів товариства, у тому числі договорів та додатків до них. Таким чином, посилання апелянта на відсутність ідентифікації підписанта договору не ґрунтується на вимогах законодавства та спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Оцінюючи доводи апелянта про невідповідність заявленого адвокатом часу участі в судових засіданнях часу судових засідань відповідно до протоколів судових засідань, а також про те, що заява про поворот виконання рішення є нескладною та налічує лише 2 сторінки, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 зазначив, що, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Участь у судовому засіданні є не формальною присутністю на ньому, а включає підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.

Також Верховний Суд зазначив: такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання, є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування, є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст наданої правничої допомоги адвокатом Капустою А.В. в цілому відповідає умовам укладеного договору, а враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу частково - у розмірі 15000,00 грн, а не 27000,00 грн, як просив заявник, - фактично врахував критерії співмірності, визначені ч.4 ст.126 ГПК України, та обґрунтовано зменшив розмір заявлених витрат, виходячи з конкретних обставин справи.

Посилання апелянта на необхідність застосування виключно рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, розмір яких становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів оцінює критично, оскільки такі ставки мають рекомендаційний, а не імперативний характер. Вони не обмежують сторін у визначенні розміру гонорару і не позбавляють суд права оцінювати фактично понесені витрати за критеріями, визначеними ч.4 ст.126 ГПК України. Саме такий підхід застосовано судом першої інстанції, який зменшив заявлені 27000,00 грн до 15000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі №904/8478/16.

Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, можливе за клопотанням іншої сторони. Як вбачається з матеріалів справи, ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» в суді першої інстанції окремого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч.5 ст.126 ГПК України не заявляло, натомість заперечувало проти стягнення таких витрат у повному обсязі, посилаючись на недоведеність їх обсягу, реальності та належного документального підтвердження. Разом з тим, самі лише заперечення сторони проти стягнення витрат у повному обсязі не тотожне клопотанню про зменшення їх розміру у розумінні ч.5 ст.126 ГПК України, оскільки ці процесуальні інструменти мають різний предмет та правові наслідки. За таких обставин суд першої інстанції, зменшивши розмір заявлених витрат з 27000,00 грн до 15000,00 грн, діяв у межах своїх повноважень, визначених ч.4 та ч.5 ст.126 ГПК України, самостійно оцінивши співмірність заявлених витрат за критеріями, встановленими процесуальним законом, та врахувавши при цьому заперечення позивача щодо недоведеності окремих складових цих витрат.

Колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції було досліджено надані докази щодо фактично понесених ТОВ «МІК» витрат на професійну правничу допомогу, враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обґрунтованістю та доведеністю заяви про поворот виконання рішення, значенням справи для сторін, і висновок про наявність правових підстав для стягнення з ДП «Агенція оборонних закупівель» на користь ТОВ «МІК» 15000,00 грн судових витрат на правничу допомогу адвоката колегія суддів вважає обґрунтованим. Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв, як справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.

Колегія суддів наголошує, що встановлення розміру витрат на професійну правничу допомогу належить до дискреційних повноважень суду першої інстанції, який безпосередньо досліджував докази та мав можливість оцінити обсяг і складність виконаної адвокатом роботи. Апеляційний суд не вправі втручатися в таку оцінку, за відсутності очевидних ознак її необґрунтованості або свавілля. У цій справі таких ознак не встановлено, а тому підстави для скасування ухвали в частині стягнення 15000,00 грн відсутні.

Суд першої інстанції, розподіляючи судові витрати, діяв відповідно до вимог ст.ст.123, 126, 129 ГПК України, врахував критерії реальності, розумності та співмірності, а також обґрунтовано розподілив на ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» частину витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «МІК». Підстав для скасування ухвали в цій частині колегія суддів не вбачає.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про безпідставність та неспівмірність цих витрат є необґрунтованими. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі відповідного договору адвокат надав відповідачу правничу допомогу, а саме: підготував заяву про поворот виконання рішення та взяв участь у двох судових засіданнях. Також відповідачем надані суду належні докази на підтвердження наданих послуг правничої допомоги.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/3309/25 підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ТОВ «МІК», заявив до відшкодування з ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн.

Частинами 1 та 2 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. При цьому Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за ст.124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись вищезазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотиви такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2026 між ТОВ «МІК» (клієнт) та адвокатом Капустою Арсеном Володимировичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 29/01, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат здійснює правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта в судах України всіх інстанцій, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності.

07.09.2026 адвокатом Капустою А.В. з ТОВ «МІК» укладено Додаток 1.1.1 до договору про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, за умовами якого за надання правової допомоги, передбаченої договором про надання правової допомоги № 29/01 від 29.01.2026, по господарській справі № 908/3309/25 клієнт сплачує адвокату винагороду в наступному розмірі: за відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 - 2 год., ціна за годину - 6000,00 грн, попередня загальна вартість правової допомоги (гонорар) - 12000,00 грн; за участь в судовому засіданні - 2 год., ціна за годину - 6000,00 грн, попередня загальна вартість правової допомоги (гонорар) - 12000,00 грн. Всього 24000,00 грн. Також у вказаному додатку зазначено, що винагорода сплачується клієнтом в момент надання правничої допомоги, не залежить від результатів її надання та поверненню не підлягає.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням встановленого документально підтвердженого обсягу наданої відповідачу правової допомоги адвокатом Капустою А.В., враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель», на підставі ст.129 ГПК України, з урахуванням того, що правнича допомога включала підготовку відзиву на апеляційну скаргу позивача та участь у судовому засіданні, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає правомірним розподілити судові витрати, понесені відповідачем, шляхом покладення на позивача 5000,00 грн з їх загального розміру, виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Аналогічний підхід застосовано і в постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 140/3393/24.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню за рахунок апелянта, колегія суддів виходить з того, що справа № 908/3309/25 на стадії апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 не становить значної правової складності. Об`єктом апеляційного перегляду була виключно ухвала місцевого господарського суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, а не вирішення спору по суті, який був остаточно вирішений постановою Верховного Суду від 08.07.2026. Отже, апеляційний перегляд стосувався виключно процесуального питання, що об`єктивно зменшує як обсяг необхідного правового аналізу, так і обсяг доказування.

Крім того, колегія суддів враховує, що заявлена відповідачем сума витрат у розмірі 24000,00 грн розрахована виходячи із загального витраченого часу тривалістю 4 год. (2 год. на підготовку відзиву та 2 год. на участь у судовому засіданні) за ставкою 6000,00 грн за годину, однак матеріали справи свідчать, що в суді апеляційної інстанції було проведено лише одне судове засідання, тривалість якого згідно з протоколом судового засідання склала 38 хв. 45с. При цьому суд враховує, що представник відповідача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зекономивши час на прибуття до суду та очікування в приміщенні суду на початок судового засідання. Відзив на апеляційну скаргу за своїм змістом є документом, який значною мірою відтворює правову позицію, вже викладену відповідачем у суді першої інстанції, а наведені в ньому норми права та судова практика вже досліджувалися місцевим господарським судом. За таких обставин, заявлений адвокатом час на підготовку відзиву та участь у засіданні не відповідає критерію реальності витрат.

Колегія суддів також звертає увагу, що визначена у договорі ставка у розмірі 6000,00 грн за год. суттєво перевищує рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару, які застосовуються Радами адвокатів регіонів України та становлять 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб за годину роботи. Свобода сторін у визначенні розміру гонорару не є абсолютною, а тому договірні умови між адвокатом та клієнтом не є безумовно обов`язковими для суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами спору, оскільки суд повинен оцінювати не лише фактичне понесення витрат, а й їх необхідність та розумність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв`язку з апеляційним переглядом, який підлягає відшкодуванню за рахунок апелянта, має бути обмежений сумою 5000,00 грн. Саме такий розмір, на переконання колегії суддів, відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності, враховує незначну складність процесуального питання, що переглядалося, обсяг фактично наданих адвокатом послуг, час, об`єктивно необхідний для підготовки відзиву та участі в одному судовому засіданні, а також значення справи для сторін і не покладає на апелянта надмірний та непропорційний тягар відшкодування судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 про поворот виконання рішення у справі № 908/3309/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/3309/25 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (код ЄДРПОУ: 44725823; місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (код ЄДРПОУ: 30105738; місцезнаходження: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а) витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем під час перегляду ухвали в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п`яти тисяч) грн 00к.

Доручити видачу наказу Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 30.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді А.О.Кошля

О.І.Кучеренко