Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/15823/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/15823/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду)

представники інших учасників не з`явилися,

розглянувши апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 (повний текст складено 15.04.2026)

у справі № 910/15823/25 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Авекс»,

третя особа: 10 Хіммотологічний центр Міністерства оборони України,

про стягнення грошових коштів та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

18.12.2025 Військова частина НОМЕР_1 (далі - військова частина) сформувала у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просила Господарський суд міста Києва стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Авекс» (далі - Товариство) 56 354,00 грн штрафу у розмірі 20% від суми поставленого неякісного товару, що передбачено п. 8.4 договору; 134 999,90 грн штрафу у розмірі 10% від загальної суми договору, що передбачено п. 8.2 договору; 42 265,50 грн штрафу у розмірі 15% від вартості товару, поставленого з порушенням строків більш як на 30 календарних днів; 404 878,90 грн пені в розмірі 1% від вартості товару, поставленого з порушенням строків, за кожний прострочений день, що передбачено п. 8.3 договору; зобов`язати Товариство поставити військовій частині товар - оливу моторну 5W-40 API SP/SN, оливу моторну 10W-40 API CI-4/SL, оливу моторну 15W-40, API SJ/CF, оливу трансмісійну ATF DEXRON III, оливу трансмісійну 80W-90 API GL-5 відповідно до умов чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, які вказані у специфікації до державного контракту (договору) з оборонних закупівель №22/521 від 29.05.2025; зобов`язати Товариство відшкодувати 10-му Хіммотологічному центру (Міністерства оборони України) (далі - Центр) витрати на проведення лабораторних випробувань зразків, які відповідно до розрахунків становлять 179 744,20 грн.

На обґрунтування заявлених вимог військова частина посилається на порушення Товариством договору №22/521 від 29.05.2025 в частині поставки товару належної якості та у встановлені строки.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь військової частини 20% штрафу згідно з п. 8.4 договору у розмірі 56 354 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 676,25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Встановивши факт поставки відповідачем неякісного товару та перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу згідно з п. 8.4 договору у розмірі 56 354,00 грн, суд дійшов висновку про відповідність цього розрахунку умовам договору, вимогам законодавства України та його арифметичну вірність, а тому задовольнив відповідні позовні вимоги.

Щодо вимог про стягнення 134 999,90 грн 10% штрафу на підставі п. 8.2 договору, 42 265,50 грн 15% штрафу на підставі п. 8.3 договору та 404 878,90 грн пені на підставі п. 8.3 договору суд зазначив, що п. 8.2 та 8.3 договору передбачена відповідальність відповідача саме за несвоєчасне постачання ним товару.

За висновком суду, підстави для застосування до відповідача передбаченої п. 8.2 та 8.3 договору відповідальності відсутні, оскільки Товариство виконало зобов`язання з поставки товару у передбачений п. 6.1 договору строк, доказів відмови позивача від прийняття товару матеріали справи не містять і при цьому позивач здійснив оплату товару у повному обсязі 13.06.2025, чим підтвердив фактичну поставку (передачу) відповідачем товару та його отримання.

Відмовляючи у задоволенні вимоги зобов`язати відповідача поставити Військовій частині товар - оливу моторну 5W-40 API SP/SN, оливу моторну 10W-40 API CI-4/SL, оливу моторну 15W-40, API SJ/CF, оливу трансмісійну ATF DEXRON III, оливу трансмісійну 80W-90 API GL-5 відповідно до умов чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, які вказані у специфікації до контракту (договору), суд зазначив, що всупереч умовам договору, зокрема, п. 3.4, 3.5, 7.2.6, 7.3.4 позивач не ставить питання щодо заміни товару на якісний (відповідний договору), а заявляє вимогу виключно саме поставити товару.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача відшкодувати Центру витрати на проведення лабораторних випробувань зразків, суд заначив, що позивач не наділений правом заявляти вимоги в інтересах третьої особи, а також зауважив, що Центр не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору; доказів наявності між Товариством та Центром договірних відносин (зобов`язань), в т. ч. щодо відшкодування понесених витрат на проведення лабораторних випробувань, матеріали справи не містять.

За висновком суду, право на відшкодування понесених витрат на проведення лабораторних випробувань позивач має у разі понесення таких витрат саме ним, однак військова частина НОМЕР_1 не надала відповідних доказів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026, військова частина звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині, в якій у позовних вимогах відмовлено, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; рішення в частині, якою позовні вимоги військової частини було задоволено, залишити без змін.

Апелянт вважає оскаржуване рішення в частині, якою у задоволенні позову відмовлено, незаконним і необґрунтованим. На думку скаржника, Товариство порушило низку умов Державного контракту (договору) з оборонних закупівель №22/521 від 29.05.2025, а саме: поставка товару, якість якого не відповідає умовам чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, які вказані у специфікації до цього договору; не здійснило заміну поставленого товару нижчої якості, ніж вимагалась дійсним договором, в 1-денний термін на товар відповідної якості; не покрило витрат на перевірку якості товару, що виникла з вини відповідача; не виконало своїх зобов`язань за договором та порушило терміни постачання. Тому є підстави для застосування до Товариства передбачених договором штрафних санкцій. За доводами апелянта, прострочення Товариства відбулося тому, що після отримання повідомлення про неякісний товар Товариство не здійснило його заміну у визначений договором строк.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15823/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 до надходження матеріалів справи №910/15823/25.

21.05.2026 матеріали справи №910/15823/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/15823/25. Розгляд справи призначено на 22.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 повідомлено Центр, що наступне судове засідання у справі відбудеться 05.08.2026.

Судове засідання, призначене на 05.08.2026, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. на лікарняному з 03.08.2026 по 07.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2026 призначено судове засідання на 30.09.2026.

Судове засідання призначене на 30.09.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по місту Києву з 04:42 до 12:22 та з 12:56 до 13:52.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 призначено судове засідання на 21.10.2026.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог військової частини заперечило, навело власні доводи на їх спростування, просило у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Військова частина надала заперечення на відзив, у якому заперечила проти наведених Товариством у відзиві доводів.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

29.05.2025 військова частина (замовник) та Товариство (виконавець) уклали державний контракт (договір) №22/521 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язується протягом дії цього договору поставити замовнику товари, зазначені у специфікації (додаток 1 до Договору), а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

Предмет закупівлі: Оливи, мастила та гальмівна рідина за кодом закупівлі за кодом ДК 02:2015-09210000-4 Мастильні засоби. Кількість товару зазначена у специфікації (додаток 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3, 3.1 договору виконавець повинен надати замовнику товар, якість якого відповідає умовам чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, вказаних у специфікації до цього договору. Товар має бути придатним для використання відповідно до його мети.

Приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на складі замовника в присутності виконавця або представника виконавця (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору у разі поставки товару неналежної якості замовник має право відмовитися від прийняття і оплати такого товару. Всі витрати, пов`язані із заміною товару неналежної якості (транспортні витрати та ін.), несе виконавець.

У разі виявлення невідповідності товару за якістю або кількістю замовник має право вимагати від виконавця заміни на аналогічний товар належної якості (п. 3.4 договору).

Усі витрати, пов`язані з повторною передачею товару у зв`язку із неналежною якістю такого товару, несе виконавець. Виконавець усуває недоліки та проводить заміну товару на якісний за свій рахунок протягом 24 годин з моменту виявлення дефектів (п. 3.5 договору).

За умовами п. 4.1 ціна договору становить 1 349 999,00 грн без ПДВ / з нуль ПДВ.

Підтвердженням поставки (передачі) товару виконавцем та одержання товару замовником є належним чином оформлені документи на поставлений товар, а саме видаткова накладна виконавця, на якій повинен бути оригінал підпису одержувача замовника (або його представника за довіреністю), засвідчений мастичною печаткою (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору прийняття замовником поставленого товару означає, що він згідний здійснити оплату товару на умовах, вказаних у цьому договорі.

Строк поставки товару - до 30.06.2025. Місце поставки товару - Львівська область, м. Шептицький. Датою поставки товару від виконавця до замовника вважається дата прийняття товару на складі замовника. Право власності на товар, який поставляється за цим договором, переходить від виконавця до замовника з дати поставки товару (п. 6.1, 6.2, 6.5, 6.6 договору).

Відповідно до п. 7.2.5 договору замовник має право у разі поставки товару нижчої якості, ніж вимагається договором, що засвідчено відповідним двостороннім актом сторін, відправити товар на перевірку відповідності якості до незалежної експертної організації.

У разі лабораторного підтвердження факту постачання товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом, замовник має право вимагати від виконавця сплатити вартість проведених досліджень та заміни товару на відповідний за його рахунок, а в разі не виконання вимог розірвати договір про що в 3-денний термін попередити виконавця (п. 7.2.6 договору).

Відповідно до п. 7.3.2, 7.3.4 договору виконавець зобов`язаний забезпечити поставу товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 3 цього договору; у разі поставки товару більш низької якості, ніж вимагається дійсним договором, в 1-денний термін замінити товар на відповідний договору за свій рахунок.

За умовами п. 8.2 договору у випадку несвоєчасного постачання товару виконавцем, що фактично передбачає невиконання зобов`язань за цим договором, замовник вправі стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору (крім випадків, передбачених розділом 11 цього договору).

За порушення термінів постачання з виконавця додатково стягується пеня в розмірі 1% від вартості товару, поставленого з порушенням строків, за кожний прострочений день, а за прострочення більш як на 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 15% від зазначеної вартості (п. 8.3 договору).

Специфікацією до договору (Додаток №1) сторони узгодили, зокрема, найменування товару, кількість та його вартість. Загальна вартість товару за Договором та Специфікацією становить 1 349 999,00 грн.

10.06.2025 за видатковою накладною №736 від 10.06.2025 Товариство поставило (передало), а військова частина отримала товар за договором на загальну суму 1 349 999,00 грн.

13.06.2025 платіжною інструкцією №2254 на суму 1 349 999,00 грн військова частина оплатила товар за договором у повному обсязі.

З метою перевірки належної якості поставленого товару та відповідності його умовам чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, які вказані у специфікації до цього договору, за ініціативою військової частини Центр провів ряд лабораторних досліджень згідно з актами відбору проб мастил №22/1 від 12.06.2025, №22/2 від 02.07.2025, №22/3 від 28.07.2025.

За результатами вказаних лабораторних досліджень Центр, зокрема, виявив невідповідність зазначених зразків вимогам нормативних документів та оформив відповідні паспорти якості із висновками, які долучені до матеріалів справи.

Військова частина зверталася до Товариства з претензіями, у яких вимагала замінити неякісний товар на якісний та сплатити штрафні санкції.

Відповіді Товариства на ці претензії до матеріалів справи не надано.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Суд встановив, що сторони спору уклали договір, який за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого Товариство як виконавець мало поставити позивачу як замовнику товар не пізніше 19.10.2025.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що військова частина оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині, що стосується позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, - щодо 10% штрафу згідно з п. 8.2 договору (134 999,90 грн), 15% штрафу згідно з п. 8.3 договору (42 265,50 грн) та пені згідно з п. 8.3 договору (404 878,90 грн).

Суд встановив, що у п. 8.2 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного постачання товару виконавцем, що фактично передбачає невиконання зобов`язань за цим договором, замовник вправі стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від загальної суми договору (крім випадків передбачених розділом 11 цього Договору).

Також згідно з п. 8.3 договору за порушення термінів постачання з виконавця додатково стягується пеня в розмірі 1% від вартості товару, поставленого з порушенням строків, за кожний прострочений день, а за прострочення більш як на 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 15% від зазначеної вартості.

Отже, умови п. 8.2 та 8.3 договору передбачають відповідальність Товариства саме за несвоєчасне постачання ним товару.

Суд встановив, що за умовами договору Товариство мало поставити товар у строк до 30.06.2025. Товариство поставило військовій частині товар 10.06.2025, тобто до закінчення визначеного договором строку, про що сторони підписали та скріпили відтисками своїх печаток видаткову накладну. Товар військова частина 13.06.2025 оплатила.

Наведене свідчить, що Товариство не порушило умови договору в частині своєчасної поставки товару, а тому підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 8.2 та 8.3 договору відсутні.

Тому відповідні вимоги Товариства задоволенню не підлягають, висновку про що правомірно дійшов суд першої інстанції.

З огляду на доводи апеляційної скарги суд зазначає, що наслідки виявлення недоліків поставленого товару сторони обумовили у п. 8.4 договору (штраф 20% від суми поставленого неякісного товару) і суд першої інстанції розглянув відповідні вимоги військової частини (рішення місцевого суду в цій частині сторони не оскаржують, а тому апеляційний суд не здійснює його перегляд в апеляційному порядку). Водночас у п. 8.2 та 8.3 договору сторони визначили наслідки (штрафні санкції) саме за поставку товару з порушенням строку, а не за прострочення заміни неякісного товару. Колегія суддів тут також зауважує, що за умовами п. 3.3 військова частина як замовник мала право відмовитися від прийняття та оплати неякісного товару, однак товар прийняла та оплатила. Водночас прийняття товару за умовами п. 2.2 договору здійснюється в т.ч. за якістю.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги військової частини про зобов`язання Товариства поставити товар (оливу моторну 5W-40 API SP/SN, оливу моторну 10W-40 API CI-4/SL, оливу моторну 15W-40, API SJ/CF, оливу трансмісійну ATF DEXRON III, оливу трансмісійну 80W-90 API GL-5) відповідно до умов чинних державних стандартів, технічних умов і технічних описів, які вказані у специфікації до контракту (договору) оскільки всупереч умовам договору (зокрема, п. 3.4, 3.5, 7.2.6, 7.3.4) позивач не ставить питання щодо заміни товару на якісний (відповідний договору), а заявляє вимогу виключно саме поставити товар.

При цьому колегія не приймає посилань позивача на те, що фактично він просив замінити товар, зважаючи на таке. По-перше, слова «поставити» і «замінити» не є синонімами, тобто такими, що мають дуже близьке або тотожне лексичне значення, а отже не можуть бути замінені одне одним. По-друге, суд не наділений правом і повноваженням якось додатково інтерпретувати, домислювати чи формулювати позовні вимоги, викладені професійним юристом (адвокатом) простими і недвозначними словами, на користь позивач, адже така поведінка свідчила би про відсутність у суду безсторонності.

Щодо вимоги військової частини зобов`язати Товариство відшкодувати Центру витрати на проведення лабораторних випробувань зразків (179 744,20 грн) суд зазначає, що, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач не наділений правом заявляти вимоги в інтересах третьої особи, яка, крім того, не є стороною контракту (договору).

Апеляційний суд також відзначає, що за умовами п. 7.2.6 контракту (договору) у разі лабораторного підтвердження факту постачання товару нижчої якості, ніж вимагається стандартом, замовник має право вимагати від виконавця сплатити вартість проведених досліджень та замінити товар на відповідний за його рахунок, а в разі невиконання вимог - розірвати договір, про що в 3-денний термін попередити виконавця.

Водночас позивач не надав до матеріалів справи докази вартості проведених досліджень для виконання Товариством обов`язку з їх оплати або докази вже понесених витрат на проведення лабораторних випробувань, про відшкодування яких заявлено вимогу на суму 179 744,20 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Зважаючи на всі наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення місцевого суду.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275- 277, 281- 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/15823/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/15823/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.11.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак