Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №910/4917/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: страхування

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №910/4917/26

Суддя: Владимиренко С.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. Справа№910/4917/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026

у справі №910/4917/26 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 83 946,13 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 83 946,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Господарський суд міста Києва рішенням від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 83 946,13 грн задовольнив повністю. Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 69 137, 49 грн суму страхового відшкодування, 2 805, 23 грн інфляційних втрат, 1 074, 00 грн трьох процентів річних, 10 929, 41 грн пені, 2 662, 40 грн судового збору.

Рішенням місцевого господарського суду встановлено, що відповідач є страхувальником особи, відповідальної за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду, що сталась 09.05.2025 та згідно з положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» має відповідати за вимогою потерпілої особи, в межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності.

Суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого за договором транспортного засобу, яка складає 72 337,49 грн та з якої позивачем після вирахування франшизи в розмірі 3 200,00 грн за полісом №ЕР/225985334 правомірно заявлено до стягнення з відповідача 69 137, 49 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення компенсаційних виплат та штрафних санкцій за обрахований позивачем період, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають нараховані за період з 22.10.2025 до 28.04.2026 інфляційні втрати в розмірі 2 805,23 грн, 1 074,00 грн 3 % річних та 10 929,41 грн пені, відтак вимоги позову в цій частині задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, 18.08.2026 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ДТП не могло бути оформлене шляхом складання Європротоколу, а учасники були зобов`язані викликати працівників Національної поліції для належної фіксації обставин пригоди.

Відповідач вказує на те, що такий документ був складений з порушенням умов його застосування, оскільки ДТП супроводжувалась пошкодженням іншого майна. За відсутності належного адміністративного оформлення події висновок суду щодо встановлення вини лише на підставі Європротоколу є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 залишив без руху, надав скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26; призначити до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребував матеріали справи №910/4917/26 з Господарського суду міста Києва.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що твердження відповідача про те, що шкода була завдана майну третьої особи, що виключало можливість складання Повідомлення про ДТП (Європротоколу) є хибним та повністю спростовується матеріалами справи, оскільки обставини пригоди зафіксовані у повідомленні про ДТП (Європротоколі) від 09.05.2025,який є первинним документом - єдиним джерелом фіксації волевиявлення, що підписане обома водіями на місці події, без жодних зауважень чи застережень.

Позивач наголосив на тому, що у Графі « 4» Європротоколу (« 4. Шкода, заподіяна майну іншим об`єктам крім транспортних засобів») водії спільно поставили відмітку «НІ». Тобто, безпосередньо на місці події її учасники констатували відсутність шкоди будь-якому сторонньому майну, включаючи огорожу.

На переконання позивача, будь-які пізніші твердження апелянта про наявність матеріальних збитків третьої особи є виключно припущеннями, які не підтверджені жодним належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України.

Відповідач у свої поясненнях додатково наголосив на тому, що відзив позивача не спростовує ключової процесуальної вади оскаржуваного рішення: суд визнав зіткнення Ford Fusion з огорожею, але не дослідив юридично значущі наслідки цієї обставини для умов спрощеного оформлення ДТП і для причинного зв`язку пошкоджень. Посилання на позначку «Ні» у бланку та на відсутність окремої претензії власника огорожі не замінює такої перевірки.

Матеріали справи №910/4917/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.09.2026.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 13.12.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено Договір комплексного страхування № FO-02223848 (096.20.09) (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Ford державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

09.05.2025 у с. Бежів Житомирського району, Житомирської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Great Wall, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з задньою лівою частиною автомобіля Ford, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода за взаємною згодою водіїв була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 09.05.2025.

Відповідно до Європротоколу, ОСОБА_1 визнав свою вину у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09.05.2025 в с. Бежів.

Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб Ford державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Вказаний автомобіль був застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» (позивачем), згідно Договору комплексного страхування №FO-02223848 (096.20.09) від 13.12.2024.

Розмір матеріального збитку визначений згідно Ремонтної калькуляції №92514880 від 12.06.2025, та з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (70.00%) склав 72 337, 49 грн.

За вказаною ДТП, позивач відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент укладення полісу відповідачем), на підставі Заяви про страхову виплату вх. №1485 від 12.06.2025, Страхового акту №15678/47/925 від 13.06.2025 та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснило страхову виплату в розмірі 72 337,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №50176 від 17.06.2025.

Станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225985334 (надалі - Поліс), за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля Great Wall, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 особою відповідальність якої застрахована.

З метою досудового врегулювання спору, 18.07.2025 відповідачу була направлена Заява про виплату страхового відшкодування вих. №05739/9225 від 17.07.2025 з документами для прийняття рішення, відповідно до вимог встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яку відповідач отримав 21.07.2025 (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505340118744).

Відповідач листом №2374 від 29.08.2025 відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що транспортний засіб FORD здійснив подальший рух та зіткнувся з огорожею.

Позивач вважає відмову у здійсненні страхового відшкодування необгрунтованою та незаконною.

Оскільки станом на дату подання позовної заяви страхове відшкодування не виплачене, останній звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Моторне (транспортне) страхове бюро України встановило відповідний зразок повідомлення про ДТП та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затвердило протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол». Система «Електронний Європротокол» є доступною за посиланням://dtp.mtsbu.ua.

Європротоколом можна скористатися при умовах, коли: - відсутні травмовані (загиблі) люди, - водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності, - наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин, - у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

У разі невиконання хоча б однієї з зазначених умов, виклик відповідного підрозділу Національної поліції для оформлення ДТП є обов`язковим.

Якщо водії скористались європротоколом (незалежно від його форми), то вони: мають право залишити місце ДТП, звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції України про настання ДТП, звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої за спричинення ДТП, повинні не пізніше трьох робочих днів з дати ДТП звернутись зі своїм примірником заповненого європротоколу до страховика, з яким укладали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В разі використання системи «Електронний Європротокол» повідомлення страховикам учасників ДТП відправляються автоматично.

Інструкція щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду визначає умови заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке надається страховику чи Моторному (транспортному) страховому бюро України водієм транспортного засобу на виконання п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 №3720, а також застосування Типових схем дорожньо-транспортних пригод, наведених у додатку до цієї Інструкції.

Відповідно до вказаної Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються, та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Також, згідно п. п. 2 та 7.13. Інструкції повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди.

Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов`язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення (п. 4 Інструкції).

Пунктом 7 Інструкції визначено порядок заповнення повідомлення:

7.1. Пункти 1, 2 заповнюються згідно з фактичними датою та часом настання ДТП із зазначенням місця ДТП;

7.2. У пунктах 3, 4 Повідомлення вірне твердження позначається знаком «Х»;

7.3. У пункті 5 зазначаються відомості про свідків ДТП. У разі якщо свідки ДТП не встановлені або відсутні, то у цьому пункті робиться запис, наприклад: «не виявлені» або «відсутні»;

7.4. У пункті 6 зазначається інформація про страхувальника згідно з даними полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або «Зеленої карти» (далі - Сертифікат страхування);

7.5. Пункт 7 заповнюється згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та Сертифікату страхування. Відомості в зазначених документах мають співпадати;

7.6. Пункт 8 заповнюється згідно з даними Сертифікату страхування. Поле «ТАК» пункту 8 «Чи покриває поліс шкоду транспортному засобу?» позначається знаком «Х» за наявності договору добровільного страхування наземного транспортних засобів (КАСКО);

7.7. Пункт 9 заповнюється згідно з даними посвідчення водія - учасника ДТП. Також водій - учасник ДТП зазначає номер свого телефону або електрону адресу (е-mail) та адресу фактичного проживання;

7.8. У пункті 10 стрілкою необхідно вказати напрям і місце початкового удару (первинного контакту);

7.9. У пункті 11 стисло зазначаються видимі пошкодження кожного транспортного засобу;

7.10. У пункті 12 (клітинки 1-17) відмічаються знаком «Х» обставини, які відносяться та характеризують ДТП. УВАГА! Обов`язково зазначається кількість відмічених знаком «Х» клітинок;

7.11. У пункті 13 відображаються: розташування транспортних засобів А і В на момент настання ДТП, стрілками напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг. Для позначення автомобіля використовується позначка « ». Для зображення роздільних смуг, перехрестків та вулиць використовуються позначки «¦ », « + », « = »;

7.12. У пункті 14 надається додаткова інформація, яка не міститься у Повідомлені та яку водій транспортного засобу вважає за необхідне викласти. У разі необхідності дозволяється використання додаткового аркуша. У такому випадку в пункт 14 Повідомлення вноситься запис «додаткові пояснення на ___ аркушах додаються».

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про ДТП (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Колегія суддів зауважує, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) слід оцінювати у сукупності всіх його елементів.

Дослідивши наявне в матеріалах справи повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), колегія суддів встановила, що він містить усі необхідні реквізити, зокрема, інформацію про водіїв, місце скоєння ДТП, схему пригоди, підписи сторін, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені в даному європротоколі. Виправлення в повідомленні відсутні.

Факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Доводи відповідача про те, що дорожньо-транспортна пригода супроводжувалася пошкодженням іншого майна, не узгоджуються з відомостями, зафіксованими безпосередньо учасниками ДТП у Європротоколі.

Так, у графі 4 Європротоколу «Шкода, заподіяна майну іншим об`єктам, крім транспортних засобів» обидва водії спільно зазначили відповідь «НІ», чим підтвердили відсутність пошкодження будь-якого іншого майна, окрім транспортних засобів, які були учасниками дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, зазначені відомості були зафіксовані безпосередньо під час оформлення ДТП та погоджені обома її учасниками, а тому мають істотне доказове значення для встановлення фактичних обставин події.

Більше того, у графі 14 Європротоколу водій забезпеченого відповідачем транспортного засобу Great Wall, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 власноруч зазначив: «Свою вину визнаю».

Отже, водій не лише підтвердив свою причетність до виникнення ДТП та визнав власну вину у її вчиненні, а й спільно з іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди зафіксував відсутність пошкодження іншого майна.

За таких обставин посилання відповідача на пошкодження іншого майна є непослідовними та суперечать первинному документу, складеному безпосередньо учасниками ДТП. Відповідач не може обґрунтовувати свою позицію припущеннями, які не підтверджуються відомостями, зафіксованими в Європротоколі, не надавши належних і допустимих доказів на спростування зазначених у ньому обставин.

Суд апеляційної інстанції додатково наголошує на тому, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди будь-якого іншого майна, зокрема огорожі.

Зокрема, матеріали справи не містять акта огляду пошкодженого майна, фотоматеріалів, документів щодо фіксації відповідних пошкоджень, відомостей про власника такого майна, висновку експерта або інших документів, які б підтверджували як сам факт пошкодження огорожі, так і причинно-наслідковий зв`язок між її пошкодженням та відповідною дорожньо-транспортною пригодою.

Більше того, зазначені твердження відповідача спростовуються відомостями, зафіксованими безпосередньо учасниками ДТП у Європротоколі, у графі 4 якого обома водіями зазначено про відсутність шкоди, заподіяної майну іншим об`єктам, крім транспортних засобів.

Таким чином, твердження відповідача про пошкодження огорожі фактично ґрунтуються виключно на його припущеннях, які не підтверджені жодними об`єктивними доказами та не можуть вважатися встановленими обставинами справи.

Отже, за відсутності доказів пошкодження огорожі, її належності конкретній особі та виникнення відповідних пошкоджень саме внаслідок спірної ДТП, такі обставини не можуть бути враховані судом під час вирішення спору.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування правомірно задоволена судом першої інстанції у розмірі 69 137, 49 грн.

Щодо позовних вимог в часині стягнення 10 929, 41 грн пені за період 22.10.2025 по 28.04.2026, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Нарахування пені за порушення грошового зобов`язання з виплати страхового відшкодування до 01.01.2025 року передбачалось Законом № 1961-IV, а саме: за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (частина 36.5 статті 36).

01.01.2025 набрав законної сили Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX, який також передбачає нарахування пені за порушення зобов`язання із виплати страхового відшкодування, а саме: у разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (частина 8 статті 34).

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 10 929, 41 грн, який наведений у позовній заяві та було задоволено судом, суд апеляційної інстанції встановив, що такий розрахунок виконаний арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

Крім того, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення 2 805, 23 грн інфляційних втрат та 1 074, 00 грн 3% річних за період 22.10.2025 по 28.04.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

За приписами частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що розмір інфляційних витрат, за розрахунком суду апеляційної інстанції є фактично більшим, а саме: 3 812,43 грн, то суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини 2 статті 237 ГПК України, вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено заявлені позивачем до стягнення з відповідача за період з 22.10.2025 до 28.04.2026 інфляційні втрати у розмірі 2 805,23 грн та 1 074,00 грн 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 у справі №910/4917/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/4917/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua