Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №911/408/17 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа№ 911/408/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича

на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 13.07.2026)

у справі № 911/408/17 (суддя - Лутак Т.В.)

за заявою боржника Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф»

про банкрутство

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Рожниторф» в порядку ст. 95 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 20.03.2017 визнано банкрутом ДП «Рожниторф» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 призначено ліквідатором ДП «Рожниторф» арбітражного керуючого Демчана О.І, зобов`язано арбітражного керуючого Демчана О.І. закінчити виконання ліквідаційної процедури банкрута та за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс банкрута.

На даний час щодо боржника - ДП «Рожниторф» триває ліквідаційна процедура.

До Господарського суду Київської області від арбітражного керуючого Демчана О.І. надійшов звіт про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора з 01.06.2025 по 30.04.2026 у розмірі 271764,00 гривень основної грошової винагороди, 80989,44 гривень витрат, понесених ліквідатором, 2422,40 гривень витрат, понесених з ліквідаційного рахунку ДП «Рожниторф».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2026 затверджено вищевказаний звіт арбітражного керуючого.

Вищевказана ухвала суду мотивована наступним:

- з матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Демчан О.І. 19.05.2025 був призначений ліквідатором ДП «Рожниторф». Відповідно до матеріалів даної справи у період з 19.05.2025 по 02.07.2026 судом не розглядалося питання щодо затвердження, нарахування і виплати основної грошової винагороди, а також здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Демчана О.І. за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ДП «Рожниторф»;

- зі звіту арбітражного керуючого Демчана О.І. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора ДП «Рожниторф» вбачається, що розрахунок основної грошової винагороди арбітражного керуючого здійснений з розміру трьох мінімальних заробітних плат за період з 01.06.2025 по 30.04.2026, що становить 271764,00 гривень; витрати, понесені ним у ліквідаційній процедурі банкрута за період з 01.06.2025 по 30.04.2026, а саме витрати на: оплату судового збору за видачу копій судових рішень, оплату за отримання копії статуту підприємства, оплату за виготовлення дублікату печатки банкрута, оплату судового збору за подання позовних заяв та касаційних скарг у межах справи № 911/408/17 про банкрутство ДП «Рожниторф», оплату за послуги з проведення технічної інвентаризації та виготовлення техпаспорту, оплату за проведення робіт з незалежної оцінки майна боржника, оплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оплату судового збору за подання позовної заяви та касаційних скарг у межах справи № 914/2054/23, становлять загальну суму 83411,84 гривень, з яких: 80989,44 гривень витрати, понесені ліквідатором та 2422,40 гривень витрати, понесені з ліквідаційного рахунку ДП «Рожниторф»;

- судом досліджено матеріали справи та встановлено, що арбітражним керуючим Демчаном О.І. за час виконання ним повноважень ліквідатора ДП «Рожниторф» постійно вчиняються певні дії та вживаюся фактичні заходи у ліквідаційній процесі банкрута, зокрема, але не виключно, щодо прийняття у своє відання, забезпечення захисту майна боржника та отримання відомостей про майнові активи боржника, щодо інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, виявлення майнових активів боржника, розшуку та повернення майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану боржника, встановлення відкритих рахунків боржника, формування ліквідаційної маси, ведення реєстру вимог кредиторів боржника та надання відомостей у справі про банкрутство, які свідчать про належне виконання ним повноважень ліквідатора ДП «Рожниторф».

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою ФОП Корякін Д.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити в затверджені поданого звіту.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає про наступне:

- ФОП Корякіну Д.В., як члену комітету кредиторів з правом вирішального голосу та як забезпеченому кредитору жодне запрошення на засідання комітету кредиторів боржника у режимі відеоконференції, арбітражним керуючим Демчаном О.І. у порушення вимог законодавства не направлялось;

- ФОП Корякіна Д.В., як учасника справи, суд першої інстанції не повідомляв про дату, час і місце засідання суду, з розгляду звіту арбітражного керуючого Демчана О.І.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, та перевірено судом апеляційної інстанції те, що арбітражним керуючим Демчаном О.І. неодноразово скликалися збори кредиторів та комітет кредиторів боржника, в тому числі, і для розгляду питання щодо звітування про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат у ліквідаційній процедурі ДП «Рожниторф».

Так, ліквідатором ДП «Рожниторф» Демчаном О.І. були надіслані на адресу кредиторів, Фонду державного майна України та ДП «Київторф» запрошення вих. № 02-146/48 від 08.07.2025 та вих. № 02-146/70 від 02.09.2025 на збори кредиторів боржника 18.07.2025 та 12.09.2025 відповідно, що підтверджується відповідними запрошеннями, описами вкладення у цінні листи, реєстрами згрупованих відправлень та фіскальними чеками Укрпошти, наявними в матеріалах справи.

Водночас, як 18.07.2025, так і 12.09.2025 кредитори ДП «Рожниторф» з правом вирішального голосу для участі у засіданнях не з`явилися, у зв`язку з чим такі збори кредиторів визнано такими, що не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, що підтверджується протоколом № 1 зборів кредиторів від 18.07.2025, протоколом № 2 зборів кредиторів від 12.09.2025 та записами відповідних відеоконференцій, наявних в матеріалах справи.

Крім того, ліквідатором ДП «Рожниторф» арбітражним керуючим Демчаном О.І. були надіслані на адресу комітету кредиторів боржника, Фонду державного майна України та ДП «Київторф» запрошення вих. № 02-146/81 від 23.09.2025, вих. № 02-146/84 від 13.10.2025, вих. № 02-146/92 від 03.11.2025, вих. № 02-146/121 від 02.02.2026, вих. № 02-146/145 від 03.04.2026, вих. № 02-146/155 від 30.04.2026, вих. № 02-146/162 від 04.06.2026 на засідання комітету кредиторів боржника на 13.10.2025, 23.10.2025, 13.11.2025, 10.02.2026, 17.04.2026, 08.05.2026, 19.06.2026, що підтверджується відповідними запрошеннями, описами вкладення у цінні листи, реєстрами згрупованих відправлень та фіскальними чеками Укрпошти, наявними в матеріалах справи.

Водночас, 13.10.2025, 23.10.2025, 13.11.2025, 10.02.2026, 17.04.2026, 08.05.2026, 19.06.2026 учасники комітету кредиторів боржника для участі у засіданнях комітету кредиторів не з`явилися, у зв`язку з чим засідання комітету кредиторів ДП «Рожниторф» у справі про банкрутство визнано такими, що не відбулися через відсутність кредиторів із необхідною кількістю голосів, що підтверджується протоколом № 3 засідання комітету кредиторів від 13.10.2025, протоколом № 4 засідання комітету кредиторів від 23.10.2025, протоколом № 5 засідання комітету кредиторів від 13.11.2025, протоколом № 6 засідання комітету кредиторів від 10.02.2026, актом неявки на засідання комітету кредиторів від 17.04.2026, актом неявки на засідання комітету кредиторів від 08.05.2026, актом неявки на засідання комітету кредиторів від 19.06.2026 та записами відповідних відеоконференцій, наявними в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород (1). Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення) (2).

Частиною 6 ст. 30 цього ж кодексу передбачено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, як вбачається із системного аналізу вищевказаних норм, звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат має бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а звіт за підсумками судових процедур (розпорядження майном, санації, ліквідації) - затверджений господарським судом. При цьому, арбітражний керуючий має право вимоги основної грошової винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень та не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), що не позбавляє його можливості звернутися до господарського суду із клопотання про затвердження такого звіту до закінчення відповідної процедури, зокрема і ліквідації.

При цьому, суд звертає увагу на те, що неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно, з огляду на те, що відповідно до приписів статей 12, 13, 30 Кодексу України з процедур банкрутства здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається виключно на платній основі (адже протилежного законодавством не передбачено), а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційним правом відповідно до ст. 43 Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що рішення про схвалення або погодження звіту арбітражного керуючого Демчана О.І. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ДП «Рожниторф», за період з 01.06.2025 по 30.04.2026, комітетом кредиторів боржника не приймалося саме у зв`язку із відсутністю кредиторів із необхідною кількістю голосів на зборах кредиторів та засіданні комітету кредиторів.

Врахувавши вищевказане, перевіривши розрахунок основної грошової винагороди арбітражного керуючого Демчана О.І. за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ДП «Рожниторф» у період з 01.06.2025 по 30.04.2026 на загальну суму 271764,00 гривень, суд першої інстанції встановив, що цей розрахунок є правильним та відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, а витрати, понесені арбітражним керуючим Демчаном О.І. у ліквідаційній процедурі ДП «Рожниторф», які становлять загальну суму 83411,84 гривень, з яких: 80989,44 гривень витрати, понесені ліквідатором та 2422,40 гривень витрати, понесені з ліквідаційного рахунку ДП «Рожниторф», підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, з огляду на що дійшов висновку про затвердження звіту арбітражного керуючого Демчана О.І.

Колегія суддів наголошує на тому, що перевірка обґрунтованості розрахунків основної грошової винагороди арбітражного керуючого Демчана О.І. та витрат, понесених арбітражним керуючим Демчаном О.І. у ліквідаційній процедурі ДП «Рожниторф» не входить до предмету апеляційного перегляду у даній справі з огляду на доводи скаржника, а отже апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу у цій частині.

При цьому сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у наданні судом апеляційної інстанції оцінки висновків місцевого господарського суду на предмет правомірності затвердження звіту арбітражного керуючого Демчана О.І. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора ДП «Рожниторф» через призму доводів скаржника, викладених у його апеляційній скарзі.

Щодо неповідомлення арбітражним керуючим Демчаном О.І. ФОП Корякіна Д.В. про засідання комітету кредиторів ДП «Рожниторф» по розгляду звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, а також неповідомлення місцевим господарським судом скаржника, як учасника справи, про дату, час і місце засідання суду, з розгляду звіту арбітражного керуючого Демчана О.І., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України у справах про банкрутство (неплатоспроможність) склад учасників справи визначається Кодексом України з процедур банкрутства.

Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Суд першої інстанції у своєму рішенні обґрунтовано звернув увагу на те, що тлумачення вищевказаної норми дозволяє дійти висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на три групи, а саме: І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржник; ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

При цьому, колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що процедура банкрутства поєднує в собі, як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах самої справи про банкрутство, що у свою чергу зумовлює деякі особливості у обсягу процесуальної дієздатності тої чи іншої особи в залежності від групи учасників справи про банкрутство до якої така особа відноситься.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.11.2023 у справі № 910/4685/20 зауважив, що особи, віднесені до І та II груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства), тому вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на подання заяви/клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень у справі. Натомість особи, які віднесені до III групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв`язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб. На переконання судової палати, віднесення за ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства певних осіб, щодо прав або обов`язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії «інших учасників справи про банкрутство» не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону. Отже, вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб`єктів, Верховний Суд наголосив, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та II груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як «учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство».

Положеннями ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 цього ж кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 цього ж кодексу допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 78 цього ж кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 у справі № 911/408/17, якою задоволено заяву ФОП Корякіна Д.В. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення і змінено спосіб та порядок виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі № 911/408/17, а саме: покладено витрати ФОП Корякіна Д.В. у сумі 2422,40 гривень судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції на банкрута - ДП «Рожниторф» шляхом включення до першої черги вимог кредиторів боржника, як вимоги ФОП Корякіна Д.В.

При цьому, системний аналіз норм ст. 123 ГПК України та ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить про те, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду заяв, клопотань у справі про банкрутство, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами Господарського процесуального кодексу України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21, від 02.07.2024 у справі № 910/14892/22, від 20.02.2024 у справі № 910/14892/22).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються зокрема і витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, судові витрати ФОП Корякіна Д.В., які покладено на боржника згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2026 у справі № 911/408/17 за своєю правовою природою не є кредиторськими вимогами до боржника, а вважаються витратами, пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство, що мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України та відносяться згідно із п. 1 ч. 1 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства до першої черги задоволення вимог кредиторів, з огляду на що розгляд в межах справи № 911/408/17 заяви ФОП Корякіна Д.В. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення не наділило скаржника статусом особи, віднесеної до І та ІІ груп учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства) ДП «Рожниторф».

Таким чином, у процесі розгляду справи апеляційним судом встановлено, що скаржник є особою, що віднесена до ІІІ групи учасників справи про банкрутство, тобто є «іншим учасник справи про банкрутство» за результатом того, що в межах справи про банкрутство суд розглянув та вирішив згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2026 спір за його участю.

При цьому, скаржник у своїй апеляційній скарзі жодним чином не зазначив про існування в межах даної справи обставин та правових підстав віднесення його до особи, яка належить до учасників І та II груп справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства) та виключно яка наділена повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на взяття участі у засіданнях комітету кредиторів ДП «Рожниторф» по розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, а отже і права на взяття участі у засідання місцевого господарського суду по розгляду звіту арбітражного керуючого, що у свою чергу також вказує на відсутність у Господарського суду Київської області обов`язку повідомляти скаржника, як учасника справи, про дату, час і місце засідання суду, з розгляду звіту арбітражного керуючого Демчана О.І., за результатами якого і було ухвалено оскаржуване судове рішення.

Додатково до вищевказаного, колегія суддів звертає увагу на зміст ухвали Господарського суду Київської області від 13.02.2025, яка була залишена в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у даній справі, та у якій було встановлено наступне:

«Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2017 у даній справі затверджено реєстр вимог кредиторів ДП «Рожниторф», до якого включено, зокрема, вимоги ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» як забезпеченого кредитора на суму 749945,00 гривень та як конкурсного кредитора на суму 78408,46 гривень - 4 черга.

Вказана ухвала мотивована тим, що ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» заявлено кредиторські вимоги на суму 828353,46 гривень, а саме: 248058,00 гривень прострочений кредит; 216560,52 гривень прострочених процентів; 8128,15 гривень пеня за прострочення повернення кредиту; 7096,07 гривень пеня за прострочення повернення відсотків; 321494,63 гривень інфляційні втрати за період з листопада 2013 року по вересень 2015 року; 27015,80 гривень 3% річних за період з 14.11.2013 по 30.09.2015.

ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» надано до суду документи, з яких вбачається, що вимоги у сумі 749945,00 гривень забезпечені заставою боржника згідно п. 1.2.1 договору застави б/н від 11.12.2007, укладеного між боржником та Акціонерним банком «Банк регіонального розвитку».

Таким чином, вимоги ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» в частині 749945,00 гривень основного боргу є забезпеченими, решта кредиторських вимог на суму 78408,46 гривень визнані конкурсними в 4 чергу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2020 у даній справі проведено процесуальне правонаступництво, замінено кредитора ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» на нового кредитора ТОВ «Преміум Офіс Інвест», яке в подальшому змінило найменування на ТОВ «Софт-Плюс».

Зазначена ухвала мотивована тим, що ТОВ «Преміум Офіс Інвест» на підставі договору № 27/09/19 про відступлення права вимоги (заміну кредитора в зобов`язанні) від 27.09.2019, набуло право вимоги до ДП «Рожниторф», що належало ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» згідно з договором застави б/н від 11.12.2007 та визнано ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2017 у даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 замінено кредитора у справі № 911/408/17 його процесуальним правонаступником, а саме ТОВ «Софт-Плюс» замінено на ФОП Корякіна Д.В.

Зі змісту вказаної постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 вбачається, що ФОП Корякін Д.В., на підставі протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20240606-51200 від 17.06.2024 та договору купівлі-продажу (відступлення) права вимоги від 24.06.2024, набув право вимоги до боржника, що підтверджені ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2017, якою визнано вимоги ТОВ «Колекторна компанія «Гарант» до боржника як забезпеченого кредитора на суму 749945,00 гривень та як конкурсного кредитора на суму 78408,46 гривень - 4 черга, тобто ФОП Корякін Д.В. набув прав попередніх кредиторів у справі, які визнані судом на підставі ухвал Господарського суду Київської області від 19.06.2017 та 09.01.2020 у даній справі.

При цьому, з наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/13515/18 визнано недійсним договір № 057 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором № 11/02-157 від 11.12.2007; зобов`язано ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» повернути ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» документи, отримані згідно договору № 057 від 30.09.2015 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» та ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» за кредитним договором № 11/02-157 від 11.12.2007.

Відповідно до наявних у матеріалах справи реєстрів вимог кредиторів у справі про банкрутство ДП «Рожниторф» станом на 20.01.2025 ліквідатором банкрута 16.01.2025, на підставі Вимог до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5, виключено ФОП Корякіна Д.В. з реєстру вимог кредиторів боржника, як останнього кредитора в ланцюжку кредиторських вимог первісного кредитора - ТОВ «Колекторська компанія «Гарант» згідно ухвали суду від 19.06.2017, через припинення цивільно-правового зв`язку між кредитором і боржником згідно рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/13515/18.

22.01.2025 ліквідатор банкрута направив на адресу ФОП Корякіна Д.В. повідомлення № 01-28/911/407/18/4 від 20.01.2025 про припинення грошових зобов`язань ДП «Рожниторф» перед ФОП Корякіним Д.В. та виключення їх з реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ДП «Рожниторф». Будь-якої відповіді на вказане повідомлення до матеріалів справи не надано.

Враховуючи те, що на даний час процесуальний статус ФОП Корякіна Д.В. у даній справі чітко не визначений та він є виключеним з реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ДП «Рожниторф»…..».

Встановлені судом першої інстанції вищевказані обставинами та зроблені на основі них висновки, обґрунтованість та законність яких була вже перевірена апеляційним судом під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 13.02.2025, беззаперечно підтверджують факт виключення ФОП Корякіна Д.В. станом на момент постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали з реєстру вимог кредиторів ДП «Рожниторф», що у свою чергу підлягає у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України спростуванню скаржником відповідними належними, допустимими та вірогідними доказами.

У процесі розгляду справи скаржником у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано колегії суддів жодних належних, допустимих достовірних та вірогідних доказів, що б спростовували станом на момент направлення арбітражним керуючим відповідних запрошень на засідання комітету кредиторів, а також постановлення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали, факт виключення ФОП Корякіна Д.В. з реєстру вимог кредиторів ДП «Рожниторф», що підтверджується повідомленням № 01-28/911/407/18/4 від 20.01.2025 про припинення грошових зобов`язань Дочірнього підприємства «Рожниторф» Державного підприємства «Київторф» перед Фізичною особою-підприємцем Корякіним Дмитром Вадимовичем та виключення їх з реєстру вимог кредиторів, а також безпосередньо реєстром вимог кредиторів від 20.01.2025, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, скаржник є особою, що віднесена до ІІІ групи учасників справи про банкрутство, тобто є «іншим учасник справи про банкрутство» за результатом того, що в межах справи про банкрутство суд розглянув та вирішив згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2026 спір за його участю, а не до учасників І та II груп справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства) та виключно які наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на взяття участі у засіданнях комітету кредиторів ДП «Рожниторф» по розгляду звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора.

Отже, ФОП Корякін Д.В., не є уповноваженим суб`єктом, якому арбітражний керуючий Демчан О.І. був зобов`язаний надсилати запрошення на засідання комітету кредиторів боржника.

Крім того, вищевказане також свідчить про відсутність у Господарського суду Київської області обов`язку щодо повідомлення скаржника про дату, час і місце засідання суду, з розгляду звіту арбітражного керуючого Демчана О.І. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора, за результатами якого і було ухвалено оскаржуване судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Щодо клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. про закриття апеляційного провадження

У обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що оскільки ФОП Корякін Д.В. був виключений з реєстру вимог кредиторів попереднім ліквідатором і дії попереднього ліквідатора щодо виключення з реєстру вимог кредиторів не оскаржувалися до суду, тобто фактично погодженні заявником, у ФОП Корякіна Д.В. відсутнє право звертатися із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2026 у справі № 911/408/17, з огляду на що дане апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі положень п. 3) ч.1 ст. 264 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3) ч.1 ст. 264 цього ж кодексу суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Як вже було вказано апеляційним судом у даній постанові вище, скаржник є особою, що віднесена до ІІІ групи учасників справи про банкрутство, тобто є «іншим учасник справи про банкрутство» за результатом того, що в межах справи про банкрутство суд розглянув та вирішив згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 та ухвали Господарського суду Київської області від 06.04.2026 спір за його участю.

При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що встановлений судами факт того, що скаржник не відноситься до учасників І та II груп справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства) та виключно які наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, автоматично не вказує та не виключає те, що ФОП Корякін Д.В. є особою питання про права, інтереси та обов`язки якої не вирішується судовими рішеннями Господарського суду Київської області в межах розгляду самої справи про банкрутство (непозовного провадження).

На переконання колегії суддів, встановлення факту віднесення скаржника до ІІІ групи учасників справи про банкрутство (тобто все ж до учасників але із обмеженою процесуальною дієздатністю), вказує на те, що судові рішення Господарського суду Київської області в межах розгляду самої справи про банкрутство (непозовного провадження) хоч не безпосередньо але все ж опосередковано вирішують питання про його права, інтереси та обов`язки, що у свою чергу виключає можливість закриття апеляційного провадження у даній справі по перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2026 на підставі положень п. 3) ч.1 ст. 264 ГПК України.

Отже, за наслідками розгляду клопотання арбітражного керуючого Демчана О.І. про закриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Щодо клопотання скаржника про винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає таке

Положеннями ч. 10 ст. 246 ГПК України встановлено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Виходячи з аналізу змісту правових норм ст. 246 ГПК України, апеляційний суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено можливості винесення окремої ухвали за клопотанням сторін у справі, що підтверджується зокрема відсутністю у положеннях ГПК України посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання.

Таким чином, судом в процесі розгляду справи самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України.

У процесі апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, підстав для винесення окремої ухвали, що визначені ст. 246 ГПК України, колегією суддів встановлено не було, а отже суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання скаржника про винесення окремої ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 02.07.2026 у справі № 911/408/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію ухвали Господарського суду Київської області від 02.07.2026 у справі № 911/408/17.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 02.11.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна