Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №910/5790/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Справа№ 910/5790/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 01.07.2026)

у справі № 910/5790/25 (суддя - Курдельчук І.Д)

за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів»

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити дії

ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (надалі також позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі також відповідач, скаржник) про визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 позов задоволено повністю, визнано незаконним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відмову ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» у проведенні незалежної оціни майна, викладене у листі № 930-03-1484 від 28.03.2025, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву вжити всі необхідні заходи згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» для завершення процедури приватизації державного майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, шляхом викупу ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів».

28.08.2025 на виконання вищевказаного рішення судом видано наказ.

10.02.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зобов`язання керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025, яка мотивована невиконанням боржником судового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 задоволено заяву ГО «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів», зобов`язано керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025.

До Господарського суду міста Києва, в межах встановленого строку, надійшов звіт керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виконання судового рішення від 10.07.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у прийнятті звіту керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виконання судового рішення від 10.07.2025 відмовлено повністю, зобов`язано керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву подати звіт про виконання судового рішення від 10.07.2025 у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали.

Вищевказана ухвала суду мотивована наступним:

- при вирішенні спору встановлено, що позивач належним чином виконав умови ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного комунального майна», та наказом Регіонального відділення від 25.12.2024 № 1345 прийняте рішення про приватизацію спірного майна, шляхом його викупу Громадською організацією, а отже було чітко визначено спосіб приватизації. Враховуючи те, що процес приватизації не було завершено не з вини позивача, який захищав свої порушені права, то процес приватизації майна позивачем підлягає завершенню згідно з вимогами Закону про приватизацію в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин. В свою чергу етапи приватизації шляхом викупу майна після його оцінки передбачають послідовне вчинення таких дій: укладення попереднього договору купівлі-продажу між органом приватизації і покупцем; укладення основного договору купівлі-продажу об`єкта приватизації; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації;

- укладанням (підписанням) попереднього договору орган приватизації і покупець фіксують вже визначену оцінкою ціну об`єкта, строки подальшої оплати та укладання основного договору. Надалі покупець здійснює на визначені реквізити оплату та сторони укладають Договір купівлі-продажу;

- поданий відповідачем до суду Звіт не містить спроможних обґрунтувань, які передбачені ч. 2 ст. 345-4 та п.п. 5), 6) ч. 2 ст. 345-3 ГПК України щодо: 1) невиправдано тривалого, в період 29.12.2025 - 09.02.2026, неповідомлення стягувача про наслідки оцінки майна з наданням наказу 29.12.2025 № 990 «Про затвердження висновку про вартість майна -об`єкта малої приватизації - окремого майна- нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ2ОЗ), за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А»; 2) зволікання з оформленням першої угоди в процедурі приватизації - укладенням попереднього договору купівлі-продажу; 3) перешкод у вирішенні фінансових відносин - здійснення покупцем платежу; 4) укладення у розумні строки (з урахуванням передбачених Законом -договір купівлі-продажу об`єкта приватизації шляхом викупу укладається не пізніше ніж протягом 30 робочих днів з дня укладення попереднього договору) договору купівлі-продажу. Крім того Звіт не містить жодних відомостей про активні дії, направлені на фактичне виконання рішення суду саме боржником, як органом приватизації, який покликаний дотримуватись вимог ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна»;

- з моменту набрання законної сили рішення з 19.08.2025, відповідач мав достатньо часу для відбору суб`єкта оціночної діяльності; укладання договору на проведення оцінки майна; отримання Звіту про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; отримання рецензії на Звіт про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації тобто з урахуванням ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» здійснити проведення оцінки відповідно до законодавства; і надалі: для укладання попереднього договору купівлі продажу з покупцем; укладення договору купівлі продажу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації. Дані обставини не носять об`єктивний характер неможливості виконання рішення суду у даній справі. У звіті були вказані орієнтовні строки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 - травень 2026 року, проте станом на 30.06.2026 рішення залишається невиконаним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає про наступне:

- рішення від 10.07.2025 року у даній справі в частині зобов`язання вжити всі необхідні заходи стосується лише процедури проведення оцінки орендованого майна у відповідності до Методики, а саме: відбір суб`єкта оціночної діяльності; укладання договору на проведення оцінки майна; отримання Звіту про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; отримання рецензії на Звіт про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації. Усі вищезазначені дії, стосовно проведення оцінки орендованого майна, були проведені у відповідності до діючого законодавства. Це підтверджується поданим на вимогу суду звітом про виконання рішення, та не заперечувалось позивачем. У тексті рішення від 10.07.2025 року не згадується укладання попереднього договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, підписання акту приймання-передачі об`єкт приватизації, опублікування інформації про результати приватизації, прийняття рішення про завершення приватизації в якості предмета позову, оскільки у даній справі позивачем заявлялися позовні вимоги про оскарження відмови відповідача у проведені оцінки орендованого майна в межах процедури приватизації;

- позовні вимоги про зобов`язання укладення попереднього договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, підписання акту приймання-передачі об`єкт приватизації, опублікування інформації про результати приватизації, прийняття рішення про завершення приватизації не були заявлені позивачем у даній справі взагалі, не досліджувалися судом під час розгляду справи по суті, та щодо них не збиралися докази. При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали від 30.06.2026 року про відмову у прийнятті звіту, саме відсутність укладеного попереднього договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, укладеного договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, підписаного акту приймання-передачі об`єкт приватизації, опублікування інформації про результати приватизації, прийнятого рішення про завершення приватизації стала підставою у відмові у прийняті звіту про виконання рішення;

- з огляду на дати проведення відповідних дій до Методиці ніякого зволікання з проведення оцінки не існувало взагалі. Дії відповідача по виконанню рішення суду були здійснено цілком у відповідності до Методики. Порушення діючого законодавства, а саме Методики, є кримінальним правопорушенням, а недоліки чинного законодавства не можуть бути підставою про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду. Крім того, як вказано у звіті про виконання рішення, 06.01.2026 року Регіональне відділення листом від 06.01.2026 № 930-03-5428 повідомило стягувача щодо винесення наказу про затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації (копія листа наявна в матеріалах справи), а 09.02.2026 року у відповідь на звернення позивача листом від 09.02.2026 №930-03-375 Регіональним відділенням надіслано стягувачу належним чином засвідчену копію наказу 29.12.2025 №990 «Про затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації - окремого майна-нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А»;

- з моменту набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей приватизації об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду» та вступу в силу нової редакції статті 18 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» всі незавершені процедури викупу орендованого майна мають відбуватися за новими правилами через проведення аукціону з приватизації об`єкта оренди з невід`ємними поліпшеннями. Але, в ухвалі суду про відмову у прийнятті звіту, суд зазначаючи необхідні заходи, включаючи дії, визначені статтею 18 ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна», не зазначив яку саме редакцію статті 18 Закону про приватизацію Регіональному відділенню треба використати для виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у наданні судом апеляційної інстанції оцінки висновків місцевого господарського суду щодо неприйняття поданого до суду звіту керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виконання рішення суду від 10.07.2025, через призму доводів скаржника, викладених у його апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Положеннями ст. 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов`язковість судового рішення.

Положеннями ч. 1 ст. 18 цього ж кодексу визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 цього ж кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із положеннями ст. 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.97 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці

Отже, сформовані та вже усталені позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

При цьому, у справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, § § 26, 27) Європейський суд з прав людини зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).

Таким чином, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (подібні висновки викладені Верховним Судом у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).

Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Положеннями частин 1,4 ст. 345-1 цього ж кодексу передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у господарських справах: 1) про захист ділової репутації; 2) що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 3) в інших спорах немайнового характеру (1). Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (4).

Згідно з ч.ч. 2,4 ст. 345-2 цього ж кодексу за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (2). Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою (4).

Пунктами 5, 6 частини 2 статті 345-3 цього ж кодексу встановлено, що звіт боржника про виконання судового рішення має містити: відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Відповідно до ч. 2 ст. 345-4 цього ж кодексу суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 Регіональне відділення прозвітувало про часткове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 та повідомило про наступні вжиті заходи.

09 вересня 2025 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 79025996 з примусового виконання наказу № 910/5790/25, виданого 28.08.2025 Господарським судом міста Києва, про зобов`язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву вжити всі необхідні заходи згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» для завершення процедури приватизації державного майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м., що є частиною нежилих приміщень за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А, шляхом викупу Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війні в Афганістані та інших локальних конфліктів».

Станом на 17.02.2026 з метою виконання рішення суду Регіональним відділенням вжито наступні заходи згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна»: 22.09.2025 Регіональним відділенням оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі послуг з оцінки майна за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А, 02 жовтня 2025 оприлюднено повідомлення про намір укласти договір, учасник процедури закупівлі - ПП «Експерт-аналітик», 14.10.2025 укладено договір від 14.10.2025 № 13 про закупівлю послуг з оцінки майна, виконавець ПП «Експерт-аналітик», 04 грудня 2025 Регіональним відділенням отримано Звіт про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації, 15 грудня 2025 отримано рецензію від 15.12.2025 № 99-25-0765, 29 грудня 2025 наказом Регіонального відділення від 29.12.2025 № 990 «Про затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації-окремого майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий №0032945.3.АААДКЕ203), за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А» затверджено висновок про вартість об`єкта оцінки, 06 січня 2026 Регіональне відділення листом від 06.01.2026 № 930-03-5428 повідомило стягувана щодо винесення наказу про затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації, 15 січня 2026 року Регіональним відділенням листом від 15.01.2026 № 930-03-78 надіслано сканкопію висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А, 09 лютого 2026 року листом від 09.02.2026 № 930-03-375 Регіональним відділенням надіслано стягувану належним чином засвідчену копію наказу 29.12.2025 № 990 «Про затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації - окремого майна-нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ2ОЗ), за адресом: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5А». Орієнтовні строки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 - травень 2026 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції констатував, що поданий до суду відповідачем Звіт не містить ні відомостей, ні доказів добровільного виконання рішення від 10.07.2025 у справі № 910/5790/25 в частині вжиття всіх необхідних заходів згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» для завершення процедури приватизації державного майна.

Колегія суддів у повній мірі погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх в повній мірі обґрунтованими, такими що були зроблені на основі комплексного аналізу природи спірних правовідносин, предмету позову, спору та підстав його виникнення у даній справі, а також безпосередньо змісту рішення суду від 10.07.2025, що набрало у встановленому законом порядку законної сили, враховуючи наступне.

Зі змісту резолютивної частини рішення суду від 10.07.2025 однозначно вбачається те, що судом було зобов`язано відповідача вжити всі необхідні заходи згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» для завершення процедури приватизації державного майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, шляхом викупу позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні спору по суті у даній справі, місцевим господарським судом було встановлено, що позивач належним чином виконав умови ст. 18 ЗУ «Про приватизацію державного комунального майна», та наказом Регіонального відділення від 25.12.2024 № 1345 вже було прийнято рішення про приватизацію спірного майна, шляхом його викупу позивачем, що безпосередньо вказує на визначення відповідачем конкретного способу проведення приватизації, - викуп.

При цьому, місцевий господарський суд у рішенні, взявши до уваги те, що процес приватизації не було завершено не з вини позивача, який захищає свої порушені права, виснував, що процес приватизації майна позивачем підлягає завершенню згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

У свою чергу, положення ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» у відповідній редакції передбачають для подальшого завершення процедури приватизації державного майна шляхом викупу, після завершення стадії оцінки майна, послідовне вчинення наступних дій: укладення попереднього договору купівлі-продажу між органом приватизації і покупцем; укладення основного договору купівлі-продажу об`єкта приватизації; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.

Отже, аргументи відповідача про те, що рішення суду від 10.07.2025 року в частині зобов`язання відповідача вжити всі необхідні заходи для подальшого завершення процедури приватизації державного майна шляхом викупу стосується лише стадії проведення оцінки орендованого майна, є в повній мірі безпідставними та необґрунтованими, оскільки свідчать про явно формалістичний підхід, що в повній мірі не відповідає змісту та суті спірних правовідносин сторін у даній справі.

Сам факт не пред`явлення додатково позивачем позовних вимог до відповідача про зобов`язання укладення попереднього договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, підписання акту приймання-передачі об`єкт приватизації, опублікування інформації про результати приватизації, прийняття рішення про завершення приватизації, в жодній мірі не свідчить про відсутність у відповідача обов`язку виконувати рішення суду від 10.07.2025 у даній справі, яким його було зобов`язано вжити всі необхідні заходи згідно з вимогами ЗУ «Про приватизацію державного та комунального майна» для завершення процедури приватизації державного майна - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м. (реєстровий № 0032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, шляхом викупу позивачем.

Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що неналежне виконання обов`язків органу приватизації, не є поважною причиною невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025, що набрало законної сили 19.08.2025.

Таким чином, дослідивши зміст поданого відповідачем звіту, колегія суддів також доходить до висновку про те, що такий звіт не містить відомостей та пояснень щодо причин зволікання відповідача із укладенням попереднього договору із позивачем, наданням можливості позивачу, як покупцю здійснити належний платіж згідно укладеного попереднього договору, та укладенням безпосередньо договору купівлі-продажу, а отже поданий відповідачем звіт дійсно не містить жодних відомостей про вжиття активних дій, реально направлених на фактичне виконання рішення суду саме боржником, як органом приватизації, який в першу чергу покликаний дотримуватись положень ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» та виконувати судові рішення, що набрали законної сили.

Місцевий господарський суд у оскаржуваному рішення обґрунтовано вказав на те, що відповідач з моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі, - 19.08.2025, мав достатньо часу для вчинення дій щодо його повного виконання, а саме обрання суб`єкта оціночної діяльності; укладання договору на проведення оцінки майна; отримання Звіту про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; отримання рецензії на Звіт про незалежну оцінку об`єкта малої приватизації; затвердження висновку про вартість майна - об`єкта малої приватизації тобто з урахуванням вимог ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» здійснити проведення оцінки відповідно до законодавства; і надалі укласти із позивачем попередній договір, безпосередньо договір купівлі продажу; опублікувати інформацію про результати приватизації; прийняти рішення про завершення приватизації.

Отже, враховуючи все вищевказане, колегія суддів в процесі апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі про те, що місцевий господарський суд вийшовши в ухвалі про відмову у прийнятті звіту за межі первісних позовних вимог грубо порушив принцип рівності сторін та право відповідача на справедливий суд, позбавивши його можливості подати свої заперечення проти цих «нових» вимог у встановленому законом порядку, є в повній мірі необґрунтованими та безпідставними, оскільки не узгоджуються із самим змістом рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025, що вже набрало законної сил.

Крім того, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі про те, що з моменту набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей приватизації об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду», що відбулось 06.06.2026 та вступу в силу нової редакції статті 18 всі незавершені процедури викупу орендованого майна мають відбуватися за новими правилами через проведення аукціону з приватизації об`єкта оренди з невід`ємними поліпшеннями, є також не обґрунтованими та безпідставними, оскільки суперечать принципу неприпустимості зворотної дії нормативно-правових актів у часі, згідно якого до події та факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Отже, з огляду на викладене, доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 прийнята із додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийняті із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/5790/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 02.11.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна