Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/19584/20 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/19584/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуленко Ю.М.;

від відповідачів: 1) Антоненко А.В.;

2) не з`явились;

3) не з`явились;

4) не з`явились;

5) не з`явились;

6) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 (повний текст

рішення складено 24.03.2026)

у справі №910/19584/20 (судді - Пукас А.Ю.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

про солідарне стягнення 137 454 309, 83 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення грошових коштів у сумі 137 454 309, 83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, які входили до керівних органів Акціонерного товариства «Ерде Банк», приймали необґрунтовані рішення щодо кредитування прямо чи опосередковано пов`язаних із власниками банку позичальників без оформлення будь-якого забезпечення (або забезпечення, співмірного із сумою кредиту), з надмірною концентрацією кредитного ризику та безпідставного продовження строків виданих кредитів. Такі дії Відповідачів завдали Акціонерному товариству «Ерде Банк» збитків на суму 137 454 309, 83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема положення щодо позовної давності.

Суд першої інстанції помилково послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11027/18, яка на момент ухвалення рішення вже була скасована, а також не врахував актуальні правові висновки Верховного Суду, зокрема у справі № 910/4149/21.

Суд першої інстанції безпідставно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11027/18, оскільки фактичні обставини, предмет доказування та характер спірних правовідносин у цій справі є іншими. У справі № 910/19584/20 Фонд доводить заподіяння відповідачами збитків унаслідок протиправних кредитних операцій, а остаточний розмір шкоди та недостатність майна банку для задоволення вимог кредиторів могли бути встановлені лише після завершення ліквідаційної процедури та затвердження ліквідаційного балансу АТ «Ерде Банк» 11.12.2017. Тому перебіг позовної давності не може обчислюватися з 19.07.2016, як помилково визначив суд, оскільки на той момент Фонд не мав об`єктивної можливості достовірно встановити ані остаточний розмір шкоди, ані недостатність майна банку.

Крім того, судом не враховано положення Закону України № 540-IX, яким на період дії карантину було продовжено строки, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України. За таких обставин висновок суду про пропуск Фондом позовної давності є передчасним та ґрунтується на неправильному визначенні моменту виникнення права на позов і моменту, коли Фонд дізнався або міг дізнатися про порушення свого права та розмір завданої шкоди.

Також апелянт посилається на висновки Верховного Суду, відповідно до яких вимоги Фонду до пов`язаних із банком осіб виникають після завершення ліквідації та затвердження ліквідаційного балансу і звіту про завершення ліквідації. Суд першої інстанції також не врахував положення ч. 5 та ч. 7 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент звернення до суду, а також неправильно застосував норми щодо дії закону в часі. Апелянт наголошує, що Закон № 1588-IX, яким були змінені відповідні положення ст. 52, не може застосовуватися до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, оскільки ліквідаційна процедура АТ «Ерде Банк» була розпочата раніше. Отже, на думку апелянта, позовна давність на момент звернення Фонду до суду не була пропущена.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шаратов Ю.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Бестаченко О.Л., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 заяву суддів Шаратова Ю.А., Бестаченко О.Л., Скрипки І.М. про самовідвід задоволено. Матеріали справи №910/19584/20 передано для визначення автоматизованою системою у відповідності до ст. 32 ГПК України нового складу суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-07/180/26 від 16.04.2026, відповідно до підпунктів 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19584/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 визначено наступний склад колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апелційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та призначено до розгляду на 03.06.2026.

04.05.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочався 18.07.2013 - з дати затвердження акта формування ліквідаційної маси ПАТ «Ерде Банк», як останнього з документів, необхідних для визначення недостатності майна банку та розміру завданої шкоди. Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04.06.2024 у справі №916/3724/21, від 25.06.2025 у справі №910/18526/21, від 09.07.2025 у справах №927/252/21 та №910/19434/20, а також від 16.07.2025 у справі №904/3867/21. При цьому у справі №910/19434/20 Верховний Суд безпосередньо щодо ПАТ «Ерде Банк» визначив початок перебігу позовної давності з 18.07.2013.

Посилання Фонду на скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 не змінює наведеного висновку, оскільки сформований у ній підхід щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності надалі неодноразово підтверджувався Верховним Судом.

Посилання на постанову у справі №910/4149/21 також є безпідставним, оскільки вказана справа стосувалася інших фактичних обставин та предмета доказування і не містила висновків щодо початку перебігу позовної давності.

Не підлягає застосуванню і частина сьома статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції Закону №1588-IX від 30.06.2021, оскільки вона набрала чинності 05.08.2021, тоді як ПАТ «Ерде Банк» припинено 14.11.2018. Застосування цієї норми до спірних правовідносин суперечило б статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України.

Фонд також не довів наявності об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Навпаки, ще у 2013 році Фонд звертався до суду з вимогами, пов`язаними з відшкодуванням шкоди, завданої ПАТ «Ерде Банк». Подання інших позовів після спливу позовної давності не може саме по собі свідчити про поважність причин її пропуску.

11.05.2026 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про визнання поважними причини неподання додаткових доказів та долучення їх до матеріалів справи, а саме: копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 по справі № 910/6109/25 та копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.04.2026 стосовно ПАТ «Ерде Банк».

27.05.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів відповідно до яких останній зазначив, що відміна державної реєстрації припинення ПАТ «Ерде Банк» не скасовує попередні дії щодо державної реєстрації припинення Банку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських

формувань, а поновлює стан, який існував до моменту державної реєстрації припинення це стан «в процесі припинення». Така відміна створює юридичні наслідки на майбутнє зі збереженням обставин/фактів які існували до моменту відміни.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2026 відкладено розгляд справи до 08.07.2026.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1785/26 від 06.07.2026, у зв`язку перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19584/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 справу № 910/19584/20 прийнято до розгляду вищезазначеною колегією суддів.

У зв`язку оголошеною в м. Києві повітряною тривогою судове засідання, призначене на 08.07.2026, не відбулося. Розгляд справи призначено на 09.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 розгляд справи призначено на 23.09.2026.

У зв`язку оголошеною в м. Києві повітряною тривогою судове засідання, призначене на 23.09.2026, не відбулося. Розгляд справи призначено на 21.10.2026.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2026 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 21.10.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідачів, 2, 3, 4, 5 та 6 у судове засідання 21.10.2026 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 2, 3, 4, 5 та 6 у судовому засіданні 21.10.2026.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 29.10.2012 № 451 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування,) 29.10.2012 прийнято рішення № 25 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» (копія додається), відповідно до якого з 30.10.2012 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» (далі - Банк) з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013.

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «Ерде Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 10.01.2013 № 3 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «Ерде Банк».

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2013 № 34, від 08.12.2014 № 143, від 30.06.2015 № 125, від 17.12.2015 № 226, від 29.12.2016 № 3057 продовжувався строк здійснення процедури ліквідації AT «Ерде Банк» і тривав до 08.01.2018 включно.

У ході здійснення ліквідаційної процедури Банку виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.04.2013 №051/13 «Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT «Ерде Банк», відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 06.11.2017 № 4941) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 741 005 970,27 грн.

Крім того, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.07.2013 № 073/13 «Про затвердження Акту за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси AT «Ерде Банк», згідно якого балансова вартість ліквідаційної маси банку становить 1 120 041 129,04 грн, а ринкова вартість 246 253 336,59 грн.

Таким чином, як зазначає Позивач, розмір зобов`язань AT «Ерде Банк» відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси АТ «Ерде Банк» на 494 752 633,68 грн (741 005 970,27 грн - 246 253 336,59 грн = 494 752 633,68 грн).

11.12.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 5334 «Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації AT «Ерде Банк».

Як вказує Позивач, за результатами проведення процедури ліквідації банку Фондом встановлено, що обсяг не задоволених вимог кредиторів AT «Ерде Банк» за недостатністю його майна становить 587 046 174,11 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 11.12.2017, № 4 від 11.12.2017, № 117 від 11.12.2017, № 118 від 11.12.2017, № 119 від 11.12.2017, № 120 від 11.12.2017, № 124 від 11.12.2017, № 127 від 11.12.2017, № 128 від 11.12.2017 та № 129 від 11.12.2017.

Зокрема, відповідно до меморіального ордеру від 11.12.2017 № 124 у зв`язку з затвердженням ліквідаційного балансу AT «Ерде Банк» не задоволені вимоги Фонду гарантування як кредитора третьої черги становлять 308 504 755,04 грн.

Позивач зазначає, що внаслідок прийнятих за участі відповідачів рішень, банком здійснено збиткові операції стосовно позичальників: ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» за договором від 29.12.2010 № 94-КЛ (без будь-якого забезпечення), ТОВ «Євромарт» за договором від 22.05.2012 № 96/12-КЛ (без будь-якого забезпечення), ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою отриманого кредиту), ТОВ «Магнум-Інвест» за договором від 30.03.2011 № 78/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою кредиту), ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (інсайдер Банку) за договором від 28.03.2012 № 95/12-КЛ (без будь-якого забезпечення).

Так, звітом НБУ за результатами проведення інспекційної перевірки АТ «Ерде Банк» з окремих питань якості активів, ліквідності, менеджменту за період діяльності Банку з 19.09.2011 по 28.08.2012 встановлено порушення Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з висновками НБУ, основні проблеми з ліквідністю АТ «Ерде Банк» виникли у зв`язку з проведенням невиваженої політики з управління активів, їх низької (негативно класифікованої) якості, наявність концентрацій у кредитному портфелі, ризикові вкладення у активні операції (бланкове кредитування), що й поставило під загрозу невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами Банку.

Зважаючи на вищевикладені численні порушення в діяльності АТ «Ерде Банк» та у зв`язку з погіршенням фінансового стану Банку, державний регулятор на підставі статей 73, 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та глави 12 розділу II Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, прийняв постанову від 19.10.2012 № 432/БТ «Про віднесення АТ «Ерде Банк» до категорії проблемних», оскільки його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови НБУ, АТ «Ерде Банк» до НБУ надавало недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану Банку.

Крім того, постановою Правління Національного банку України зобов`язано керівництво Банку невідкладно вжити заходів щодо приведення діяльності АТ «Ерде Банк» до вимог банківського законодавства та розробити ефективний план фінансового оздоровлення.

29.10.2012 Правління НБУ винесло постанову № 451 «Про віднесення ПАТ «Ерде Банк» до категорії неплатоспроможних», в якій мова йде про незадовільну якість активів та необхідність у донарахуванні резервів під активні операції на суму 343,1 млн.грн. Необхідність у донарахуванні резервів негативно впливає на фінансовий результат діяльності АТ «Ерде Банк», розмір регулятивного капіталу та нормативи.

Зазначене, на думку правління НБУ, свідчить про здійснення АТ «Ерде Банк» ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та надання до НБУ недостовірної звітності, що призвело до суттєвого викривлення показників його фінансового стану.

До Національного банку України надійшли скарги від клієнтів про невиконання АТ «Ерде Банк» своїх зобов`язань на суму 29,3 млн.грн. Вищезазначене стало підставою для прийняття постанови НБУ № 451 від 29.10.2020.

Однак, у зв`язку із невжиттям посадовими особами АТ «Ерде Банк» належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ, відсутністю розробленого Банком прийнятного та дієвого плану фінансового оздоровлення, Національним банком прийнято постанову від 29.10.2012 № 451 «Про віднесення АТ «Ерде Банк» до категорії неплатоспроможних».

За результатами інвентаризації майна та активів АТ «Ерде Банк» виявлено ряд сумнівних операцій з кредитування:

1) Операція Банку з кредитування ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» (код ЄДРПОУ 33012950) за договором від 29.12.2010 N 94-КЛ - без будь-якого забезпечення;

2) Операція Банку з кредитування ТОВ «Євромарт» (код ЄДРПОУ 32248026) за договором від 22.05.2012 № 96/12-КЛ - без будь-якого забезпечення;

3) Операція Банку з кредитування ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (код ЄДРПОУ 32109116) за договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ - без належного (не співмірного з сумою кредиту) забезпечення;

4) Операція Банку з кредитування ТОВ «Магнум-Інвест» (код ЄДРПОУ 33212472) за договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ - без належного (не співмірного з сумою кредиту) забезпечення.

5) Операція Банку з кредитування ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (код ЄДРПОУ 31113268) (інсайдер Банку) за договором від 28.03.2012 № 95/12-КЛ - без будь- якого забезпечення.

29.12.2010 між АТ «Ерде Банк» та ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» укладено «Договір зростання» кредитний договір № 94-КД, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/ угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.

Так, положенням пункту 1.1.1 кредитного договору (з урахуванням змін), кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 60 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

В забезпечення зобов?язань за кредитною лінією передбачено прийняти в заставу майнові права за договором ВАТ «Черкаська ТЕЦ» (майновий поручитель) в сумі 237 350 000,00 грн та цінні папери вартістю 24 000 000,00 грн.

Рішення про видачу кредиту прийнято кредитним комітетом 28.12.2010, оформлене протоколом № 412 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 127 867 074,00 грн.

В подальшому органами управління Банку прийнято абсолютно необґрунтовані рішення про виведення із забезпечення предметів застави, внаслідок чого «Договір зростання» кредитний договір № 94-КЛ від 29.12.2010 набув статусу бланкового (незабезпеченого).

Зазначені обставини підтверджуються рішеннями кредитного комітету від 06.10.2011, оформленого протоколом № 724, від 27.12.2011, оформленого протоколом № 807/1, (затверджені Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами АТ «Ерде Банк», які приймали рішення про виведення із забезпечення предметів застави за операцією з кредитування ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

За даними ЄДР, за адресою місцезнаходження ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод»: 83056, Донецька область, Київський район, місто Донецьк, вулиця Молодих Шахтарів, будинок 8-А, зареєстровано іншого великого боржника ПАТ «Ерде Банк» - ПАТ «Будмеханізація», яке є одночасно одним із засновників ТОВ «ПВК «Будівельник» - іншого боржника Банку.

За даними НКЦПФР (розміщених за посиланням https://smida.gov.ua/db/emitent/report/year/show/122577), річної регулярної інформації емітента ПАТ «Будмеханізація» за 2011 рік, Голова та члени Наглядової ради, голова та члени Ревізійної комісії ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ), основним місцем роботи зазначили ТОВ «ЮК Консалтинг Груп» (інший великий позичальник АТ «Ерде Банк») та ТОВ «Українська Бізнес Група» (входить в корпорацію «Українська Бізнес Група», засновником якої є ОСОБА_23 - власник істотної участі АТ «Ерде Банк»).

За даними НКЦПФР щодо річної фінансової звітності емітента - ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» за 2010 рік (роздруківки із офіційного сайту НКЦПФР додаються), 100% доходів товариства становлять дебіторська заборгованість та довгострокові фінансові інвестиції; відсутність будь-яких оборотних активів.

Крім того, середньооблікова чисельність працівників емітента - 1 чол.

Рішенням НКЦПФР від 20.08.2013 № 1563 цінні папери емітента ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» визнано такими, що мають ознаки фіктивності.

Аналогічне рішення прийнято щодо майнового поручителя - ВАТ «Черкаська ТЕЦ», згідно з рішенням НКЦПФР від 20.08.2013 № 1562 цінні папери даного емітента також визнано такими, що мають ознаки фіктивності.

Відповідно до виписок по рахунках ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» вбачається:

29.12.2010 кошти в розмірі 49 488 000,00 грн та в цей же день від позичальника частину коштів в розмірі 26 500 000,00 грн перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 67-6/10Б від 28.12.2010 без ПДВ».

Також, в цей день позичальник перерахував 22 987 590, 44 грн на погашення своєї заборгованості за іншою кредитною угодою, укладеною з АТ «Ерде Банк», а саме, кредитним договором № 03-КЛ від 13.05.2009, без ПДВ.

В свою чергу, як вбачається з виписок по рахунках клієнта ТОВ «Артброк», останнє перераховує отримані кошти, які акумульовані з надходженнями, на рахунки різних юридичних осіб в якості оплату за векселі прості іменні згідно з укладеними договорами. Зокрема, від ТОВ «Артброк» кошти перераховувались на рахунки наступних позичальників банку: ТОВ «ПВК «Будівельник», ТОВ «Магнум-Інвест», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», які в свою чергу, отримані кошти направили на погашення власних кредитних зобов`язань перед Банком (так зване, перекредитування).

2) 30.03.2011 кошти в розмірі 22 900 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артрок» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 60-20/115 від 30.03.2011 без ПДВ». В свою чергу, ТОВ «Артрок» перераховує отримані кошти, які акумульовані з іншими надходженнями, на рахунок іншого позичальника банку ТОВ «Магнум-Інвест» в якості оплати за векселі прості з іменним індосаментом згідно з укладеним договором. Вказана юридична особа скеровує отримані кошти на погашення власної кредиторської заборгованості перед ПАТ «Ерде Банк» за кредитним договором № 12-КЛ від 31.03.2010.

???3) 31.03.2011 кошти в розмірі 18 435 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Арторок» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 61-33/11Д від 31.03.2011, без ПДВ».

???4) 05.04.2011 кошти в розмірі 5 000 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Арторок» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-7/11Д; Д245-11 від 05.04.2011. Без ПДВ».

В свою чергу, ТОВ «Артрок» перераховує отримані кошти, які акумульовані з іншими надходженнями, на рахунок іншого позичальника Банку ТОВ «Фондова Компанія «Ініціатива» в якості оплати за векселі прості з іменним індосаментом згідно з укладеним договором. Цей позичальник спрямовує отримані кошти на свій рахунок для погашення своєї кредитної заборгованості перед банком за договором № 32-11-КЛ від 01.03.2011.

5) 29.04.2011 кошти в розмірі 2 189 074, 00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». Через декілька послідовних фінансових транзакцій вказані кошти повертаються назад на рахунок ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» та направляються позичальником на погашення своєї кредитної заборгованості перед банком за договором № 94-КЛ від 29.12.2010.

6) 06.05.2011 кошти в розмірі 5 300 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». Надалі, ТОВ «Артброк» у складі інших акумульованих коштів перераховує їх на рахунок фізичної особи ОСОБА_24 , після чого останній отримує зазначені кошти готівкою через касу Банку.

7) 07.09.2011 кошти в розмірі 9 155 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Меридіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Меридіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунок фізичної особи ОСОБА_25 , після чого останній отримує зазначені кошти готівкою через касу Банку.

15.12.2011 кошти в розмірі 3 000 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Мерідіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунки фізичних осіб ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , після чого останні отримують зазначені кошти готівкою через касу Банку.

???19.12.2011 кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Мерідіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунки фізичних осіб ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , після чого останні отримують зазначені кошти готівкою через касу Банку.

????29.12.2011 кошти в розмірі 9 900 000,00 грн, з яких 614 492,81 грн направляється боржником на погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору № 94-КЛ від 29.12.2009 за листопад. Решта грошових коштів 9 285 507,19 грн перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору», яке скеровує отримані кошти на погашення своєї кредитної заборгованості перед АТ «Ерде Банк» за кредитним договором та договором купівлі-продажу цінних паперів з банком.

За доводами позивача, викладені обставини свідчать виключно про надмірну концентрацію кредитного ризику (напрями використання кредитних коштів, засновники компанії), однак керівництво Банку та члени комітетів правління на зазначені факти не звернули належним чином уваги, наслідком чого стало здійснення АТ «Ерде Банк» економічно необґрунтованої кредитної операції щодо ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», яке містить численні ознаки фіктивності, без будь-якого забезпечення, виключною метою якого було здійснення перекредитування (погашення боргу за попередніми кредитними зобов?язаннями) та коригування балансу Банку (відсутність прострочених зобов?язань за активними операціями), а також виведення відповідних коштів з Банку шляхом видачі готівкою коштів фізичним особам.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.02.2013 у справі № 5006/19/139/2012, на примусове виконання якого видано наказ суду від 22.02.2013, задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» борг у розмірі 61 266 521,05 грн.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною лише 50 000,00 грн, що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 28, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс».

Таким чином, позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «Ерде Банк» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_27 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 61 216 521, 05 грн.

22.05.2012 між АТ «Ерде Банк» та ТОВ «Євромарт» укладено «Договір зростання» кредитний договір № 96/12-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.

Так, положеннями пункту 1.1.1 кредитного договору (з урахуванням змін) встановлено, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 10 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17% річних.

Позивач вказує, що даний кредит надавався без будь-якого забезпечення, що свідчить про відсутність будь-якого економічного сенсу у видачі зазначеного кредиту позичальнику як недохідної операції, спрямованої виключно на виведення коштів з банку.

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 9 213 000,00 грн.

Рішення щодо кредитування зазначеного позичальника прийняті кредитним комітетом від 22.05.2012, оформленого протоколом № 1013 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами АТ «Ерде Банк», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Євромарт», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 .

За даними ЄДР щодо ТОВ «Євромарт», за адресою місцезнаходження позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П N 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», який був також великим клієнтом та боржником ПАТ «Ерде Банк», що свідчить про концентрацію кредитного ризику за одним контрагентом, оскільки згадані боржники банку мають одне і те ж місцезнаходження.

Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Євромарт» вбачається: 22.05.2012 банк перерахував позичальнику 9 213 000,00 грн. кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 96/12-КЛ від 22.05.2012».

В цей же день, грошові кошти перераховані ТОВ «Євромарт» з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Стандарт» (виведення коштів в інший банк).

За доводами позивача, викладені обставини свідчать виключно про економічно обґрунтовану ризиковану (без будь-якого забезпечення) кредитну операцію, що призвела до виведення коштів з банку, однак керівництво Банку та члени комітетів правління зазначені факти взагалі проігнорували, наслідком чого стало здійснення АТ «Ерде Банк» активної операції на користь ТОВ «Євромарт», без жодного забезпечення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2013 у справі № 910/1315/13 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Євромарт» борг у розмірі 9 643 946,89 грн.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною 100 000,00 грн, що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 32, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс».

Таким чином, позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «Ерде Банк» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Євромарт» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 9 543 946, 89 грн.

08.06.2011 між АТ «Ерде Банк» та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» укладено «Договір зростання» кредитний договір № 107/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.

Так, положеннями пункту 1.1.1 кредитного договору (з урахуванням змін), встановлено що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 19 611 386,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17% річних.

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 19 611 386,00 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитними договорами ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», між Банком та ТОВ «Телеканал-100» укладено договір застави (майнові права на депозит), відповідно до умов якого в заставу передано майнові права на грошові кошти у розмірі 7 410 000,00 грн.

За результатами інспекційної перевірки НБУ, що підтверджується довідкою НБУ від 11.10.2012, відомості про заставу за даними кредитами взагалі не були внесені до відповідного реєстру.

В подальшому органами управління Банку внесено зміни до договору застави (майнові права на депозит), укладеного із ТОВ «Телеканал-100» шляхом зменшення предмета застави з 7 410 000,00 грн до 4 130 000,00 грн без будь-якої заміни (взяття додаткового) предметів забезпечення.

Рішення щодо кредитування (внесення змін до предмету застави - зменшення предмета забезпечення) за кредитним договором № 107/11-КЛ від 08.06.2011, укладеного з ТОВ "ЮК «Консалтинг Груп», прийнято кредитним комітетом від 24.10.2011, оформленого протоколом № 736, від 29.11.2011, оформленого протоколом № 774/2, від 06.12.2011, оформленого протоколом № 780/5, від 29.12.2011, оформленого протоколом № 828 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами АТ «Ерде Банк», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_29 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .

Таким чином, на думку позивача, дана операція надмірно ризикована, оскільки несла значну загрозу у неповерненні коштів Банку без належного забезпечення, однак дані обставини залишилися поза увагою як членів Наглядової ради, так і кредитного комітету, що призвело до заподіяння шкоди АТ «Ерде Банк».

За даними ЄДР щодо ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», за адресою місцезнаходження позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «Євромарт», який був також великим клієнтом та боржником ПАТ «Ерде Банк», що свідчить про концентрацію кредитного ризику за одним контрагентом, оскільки згадані боржники Банку мають одне і те ж місцезнаходження. Одним із засновників позичальника є фізична особа ОСОБА_33 , яка станом на момент видачі кредиту була членом Ревізійної комісії ПАТ «Будмеханізація», що підтверджується річною регулярною інформацією емітента за 2011 рік, - іншого великого боржника АТ «Ерде Банк», яке одночасно було одним із засновників ТОВ «ПВК «Будівельник» - іншого позичальника банку.

Крім того, Голова та члени Наглядової ради, голова та члени Ревізійної комісії ПАТ «Будмеханізація» ( ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_34 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ), основним місцем роботи зазначили ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» та ТОВ «Українська Бізнес Група» (входить в корпорацію «Українська Бізнес Група», засновником якої є ОСОБА_23 - власник істотної участі АТ «Ерде Банк»).

Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за кредитним договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ вбачається, що 08.06.2011 Банк здійснив перерахунок на користь позичальника 11 111 386,00 грн з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011».

В цей же день, грошові кошти в розмірі 11 111 386,00 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Артброк» № НОМЕР_7 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-12/11Д від 05.04.2011. без ПДВ).

В свою чергу, ТОВ «Артброк» перераховує отримані кошти на користь ТОВ «КУА АПФ «Ініціатива» рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу «оплата за акції прості іменні згідно договору № 47-36/10Д від 30.11.2010 та згідно договору № 99-4/11Д від 27.05.2011 року. без ПДВ».

ТОВ «КУА АПФ «Ініціатива» в подальшому здійснило перерахунок 11 111 386,00 грн на користь ТОВ «Телеканал-100» з призначенням платежу «внесення частки до Статутного капіталу ТОВ «Телеканал-100» у розмірі 30 % зг. протоколу від 18.04.2011, додатково 10.06.2011 Банк перерахував на рахунок позичальника 1 600 000,00 грн. кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011».

В цей же день, грошові кошти в розмірі 1 600 000,00 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Артброк» № 265003455002 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно з договором № 64-12/11Д від 05.04.2011. без ПДВ).

В свою чергу, ТОВ «Артброк» перераховує отримані кошти на користь фізичної особи ОСОБА_24 з призначенням платежу «оплата за акції прості іменні згідно договору № 106-6/11Б від 07.06.2011 року. без ПДВ».

23.06.2011 Банк перерахував позичальнику 5 000 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011». В цей же день, грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Артброк» № 2650003455002 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-12/11Д від 05.04.2011. без ПДВ). В свою чергу, ТОВ «Артброк» перераховує отримані кошти на користь на користь фізичних осіб: ОСОБА_24 , рахунок № НОМЕР_4 та ОСОБА_26 , № 2620312757001, з подібними призначеннями платежів «оплата за акції прості іменні згідно договору ... без ПДВ».

Після чого, зазначені фізичні особи отримали кошти готівкою в касі ПАТ «Ерде Банк».

Також, Банк 29.12.2011 перерахував позичальнику 1 900 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 107/11-КЛ 08.06.2011». В цей же день, частина грошових коштів в розмірі 1 131 347, 76 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № НОМЕР_5 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 50/77-11Д від 03.10.2011». Частина коштів в розмірі 247 474, 16 грн спрямована позичальником на свій позичковий рахунок на оплату відсотків за листопад по цьому ж кредитному договору № 107/11-КЛ. Решта в сумі 521 178, 08 грн спрямована позичальником на свій позичковий рахунок на оплату відсотків за листопад по іншому кредитному договору № 178/11-КЛ від 04.10.2011.

Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб: ОСОБА_25 , ОСОБА_35 , ОСОБА_26 , ТОВ «Хімінвест-плюс», ТОВ «Акруа», ТОВ «Нові Технології» з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні або за вексель простий іменний згідно з договорів … без ПДВ».

Позивач зазначає, що станом на початок процедури ліквідації (10.01.2013), заборгованість за кредитним договором від 08.06.2011 №107/11-КЛ становила 20 449 424,47 грн, а заборгованість за кредитним договором від 04.10.2011 № 178/11-КЛ склала 38 229 216,11 грн.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» реалізовано даний актив (права вимоги за двома кредитами) за ціною 100 000,00 грн, що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 35, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Паріс».

Таким чином, позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «Ерде Банк» ( ОСОБА_36 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_37 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ без належного забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 18 334 424,47 грн.

30.03.2011 між АТ «Ерде Банк» та ТОВ «Магнум-Інвест» в особі директора ОСОБА_38 укладений «Договір зростання» кредитний договір № 58/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.

Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 54 600 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 54 596 900,00 грн.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком майновими поручителями (ПрАТ «Медичний центр «Добробут» та ТОВ «Євромарт» - інші позичальники Банку) укладено договори застави та іпотеки відповідно:

- Іпотечний договір від 25.06.2010, укладений із ТОВ «Євромарт» та посвідчений приватним нотаріусом КМНО та зареєстрований в реєстрі за № 504 (з урахуванням змін), предметом іпотеки за яким виступає: об?єкт нерухомого майна загальною площею 8 137,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; заставна вартість - 11 006 130,37 грн.;

- Договір застави, укладений з ПрАТ «МЦ «Добробут», відповідно до якого предметом застави виступали основні засоби, загальна заставна вартість - 4 376 297,40 грн.

Рішення щодо кредитування за кредитним договором № 58/11-КЛ від 30.03.2011, укладеного з ТОВ «Магнум-Інвест», прийнято кредитним комітетом від 23.06.2011, оформленого протоколом № 593/1 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами ПАТ «Ерде Банк», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Магнум-Інвест», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .

Позивач звертає увагу суду, що дана операція надмірно ризикована, оскільки предмет забезпечення не належний (вартість предметів застави та іпотеки значною нижча, ніж ліміт кредитування) та такою, що несла значну концентрацію кредитного ризику (спільність за майновими поручителями, які були одночасно позичальниками Банку), а також могла бути вчинена в інтересах власників Банку, оскільки одним із майнових поручителів за кредитною угодою виступало ПрАТ «Медичний центр «Добробут», одним із засновників якого є ТОВ «Хелстур», керівником якого є ОСОБА_39 .

За даними ЄДР іншим засновником позичальника є ОСОБА_40 , який є одночасно керівником іншого позичальника ПАТ «Ерде Банк» - ПАТ «Будмеханізація», а також кінцевим бенефіціаром ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива», ПрАТ «Медичний центр «Добробут», ТОВ «Хелстур».

Власником ПрАТ «Медичний центр «Добробут» є ТОВ «Хелстур». Інший майновий поручитель позичальника - ТОВ «Євромарт», за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», який був також великим клієнтом та боржником АТ «Ерде Банк».

Позивач вказує, що дані обставини підтверджують факт здійснення кредитної операції в інтересах власників Банку, метою якої було не отримання прибутку, а виведення коштів (активів) з ПАТ «Ерде Банк».

Відповідно до виписки по поточному рахунку ТОВ «Магнум-Інвест» № НОМЕР_6 Банк 31.03.2011 перерахував позичальнику 52 796 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 58/11-КЛ від 30.03.2011». В цей же день грошові кошти в сумі 52 797 000,00 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Артброк» № НОМЕР_7 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 0-74/11Д від 05.01.2011».

В свою чергу, ТОВ «Аргброк» зі свого рахунку № НОМЕР_7 здійснило три транзакції з перерахування коштів:

- 13 897 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника банку ТОВ «ПВК «Будівельник» № НОМЕР_8 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 2-5/11Д від 05.01.2011. без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «часткове погашення кредиту за кредитним договором № 05-КЛ від 21.12.2009 без ПДВ»;

- 22 900 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника банку ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» на рахунок № НОМЕР_9 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 3-17/11Д від 06.01.2011 без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «часткове погашення кредиту за кредитним договором № 94-КЛ від 29.12.2010 без ПДВ»;

- 16 000 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника ТОВ «Євроконстракшн-2» № НОМЕР_10 з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні згідно договору № 61-22/11Д від 31.03.2011 без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «сплата тіла кредиту за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010».

Крім того, Банк 31.03.2011 додатково перерахував ТОВ «Магнум-Інвест» 1 800 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 58/11-КЛ від 30.03.2011». В цей же день грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № НОМЕР_7 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 6/68-11Б від 01.08.2011).

Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних осіб: ОСОБА_41 (№ НОМЕР_11 ), ОСОБА_26 (№ НОМЕР_12 ), ОСОБА_25 (№ НОМЕР_15), з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні згідно з договорів... без ПДВ», які вказані грошові кошти отримали у Банку готівкою.

Позивач зазначає, що станом на початок процедури ліквідації, заборгованість за кредитним договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ становила 58 090 956,23 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2013 у справі № 911/361/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014, задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Магнум-Інвест» борг у розмірі 57 774 725,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/594/13 задоволено позовні вимоги Банку до ТОВ «Євромарт» (майновий поручитель ТОВ «Магнум-Інвест») та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.06.2010.

За доводами позивача, наведені обставини свідчать про протиправність дії членів комітетів правління ПАТ «Ерде Банк» при здійсненні зазначеної вище активної операції, оскільки видача кредиту з лімітом кредитування в розмірі більше 54 млн. грн не була належним чином забезпечена, оскільки предмет іпотеки та застави не покривали всю суму виданих коштів позичальнику.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом та договорами забезпечення) за ціною 1 950 000,00 грн, що підтверджується договором про відступлення права вимоги № 27 від 03.12.2014 та актом приймання-передачі від 12.12.2014.

Таким чином, позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління ПАТ «Ерде Банк» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Магнум-Інвест» за кредитним договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ без належного забезпечення, що призвело до заподіяння відповідачами шкоди Банку в розмірі 40 442 297,83 грн.

28.03.2012 між АТ «Ерде Банк» та ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» в особі генерального директора ОСОБА_42 укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 95/12-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/ угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.

Так, положеннями пункту 1.1.1 кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 10 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.

Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 9 950 000,00 грн.

Позивач вказує, що кредит надавався без будь-якого забезпечення, що свідчить про відсутність будь-якого економічного сенсу у видачі зазначеного кредиту позичальнику як недохідної операції, спрямованої виключно на виведення коштів з Банку.

Рішення про видачу кредиту прийнято кредитним комітетом від 20.03.2012, оформленого протоколом № 920 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).

Посадовими особами ПАТ «Ерде Банк», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 .

Крім того, на думку позивача, є всі підстави вважати, що дана активна операція здійснена Банком в інтересах власників ПАТ «Ерде Банк», оскільки позичальник - є інсайдером Банку, адже ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» станом на 3-4 квартал 2012 є одним з власників ПрАТ «НФСК «Добробут» - одного з найбільших акціонерів Банку.

Згідно з випискою по поточному рахунку ТОВ «Фондова Компанія «Ініціатива» № НОМЕР_13 Банк 28.03.2012 перерахував позичальнику 9 950 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 95/12-КЛ від 28.03.2012». В цей же день, зазначені грошові кошти в повному обсязі перераховано позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № 2650918090002 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № Д6-12;6/10-12Б від 11.01.2012).

Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних осіб: ОСОБА_43 № НОМЕР_14 , ОСОБА_44 з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні згідно з договорів...без ПДВ».

Позивач зазначає, що результатом зазначених дій стало отримання вказаними фізичними особами через касу Банку готівкових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/26192 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» борг у розмірі 7 967 119,59 грн.

В ході ліквідаційної процедури ПАТ «Ерде Банк» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною лише 100 000,00 грн.

Таким чином, позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», посадові особи органів управління АТ «Ерде Банк» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_45 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 7 867 119, 59 грн.

Позивач вказує, що саме протиправні дії та рішення посадових осіб органів управління АТ «Ерде Банк», які полягали у видачі значних обсягів кредитів без належного забезпечення або з явно недостатнім забезпеченням, бланковому кредитуванні, призвели до суттєвого погіршення якості активів Банку, виведення коштів з банку (в т.ч. у готівку фізичним особам) та, як наслідок, до визнання Банку неплатоспроможним, відкликання ліцензії та початку процедури ліквідації.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частина 1,2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами 1-2 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України).

Відповідно до частин 3-4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 (що діяв на момент спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Таким чином, наведеними положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Право Фонду гарантування звернутися до суду від власного імені в інтересах вкладників та інших колишніх кредиторів банку з позовом про стягнення шкоди з пов`язаних осіб банку прямо передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.

Законом №1588-IX статтю 53 ГПК України доповнено частиною 6 згідно з якою Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність», а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону «Про банки і банківську діяльність», як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду гарантування про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;

- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.

Умовами звернення Фонду гарантування з другим видом позову є: (1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність"; (2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); (3) припинення банку як юридичної особи.

Подібні висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 12.07.2022 у справі № 910/18526/21.

При цьому Фонд та інші колишні кредитори банку можуть вважатися такими, що зазнали шкоди (втратили вклади чи право вимоги до банку) тільки після припинення банку як юридичної особи; тільки після завершення ліквідаційної процедури (продажу активів) та припинення банку можна визначити точний розмір шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку.

Відповідно до статті 1 Закону «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом «Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг» (який діяв у 2011-2014 роках), Законом «Про банки і банківську діяльність», Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності Банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.

Тобто, особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на «чужих», тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб`єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.

За змістом Закону «Про банки і банківську діяльність» (в редакції що діяла на момент вчинення протиправних дій), зокрема з урахуванням статей 36, 44 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Контролером є фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь- яким іншим чином.

Відповідно до пункту 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), спостережна рада банку здійснює такі функції: контролює діяльність правління (ради директорів) банку.

Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.

Статтею 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), керівниками банку є: голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.

Згідно з частиною 18 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Згідно з частиною 19 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет.

З пункту 1.3 Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, (у редакції від 20.06.2012 р.) випливає, що голова та члени кредитного комітету Банку є членами комітету Правління Банку та відносяться до пов`язаних осіб в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, відповідальність пов`язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння збитків його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов`язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку. Відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяні пов`язаними особами банку збитки розглядаються не тільки як збитки банку, а і як шкода, завдана вкладникам цього банку (після припинення банку як юридичної особи).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (редакція цієї статті лишалася незмінною з 2011 року і до дати звернення Фонду до суду з позовом).

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачі на момент вчинення збиткових операцій були посадовими особами Банку, зокрема: 1. ОСОБА_46 Голова Наглядової Ради, власник істотної участі Банку; 2. ОСОБА_2 член Наглядової Ради; 3. ОСОБА_8 Голова Правління, Голова Кредитного Комітету; 4. ОСОБА_4 Головний бухгалтер, член Кредитного комітету; 5. ОСОБА_5 Начальник Департаменту безпеки; 6. ОСОБА_47 Начальник Управління ризик-менеджменту.

У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 73 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Верховний Суд у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, неодноразово звертав увагу на те, що предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:

1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.

Відповідно до статей 18, 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку зазначила, що суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну «фідуціарний обов`язок» міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28.03.2007, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12 Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 вказав, що акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

За статтею 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.06.2021 у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Колегією суддів встановлено, що рішення про видачу кредитів та/або внесення змін до умов забезпечення за ними приймали наступні посадові особи органів управління АТ «Ерде Банк»: ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» (кредитний договір № 94-КЛ від 29.12.2010 та рішення про виведення забезпечення): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 ; ТОВ «Євромарт» (кредитний договір № 96/12-КЛ від 22.05.2012): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 ; ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (кредитний договір № 107/11-КЛ від 08.06.2011 та рішення щодо зменшення предмета застави): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_37 ; ТОВ «Магнум-Інвест» (кредитний договір № 58/11-КЛ від 30.03.2011): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ; ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (кредитний договір № 95/12-КЛ від 28.03.2012): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_28 .

Члени кредитного комітету, Правління, наглядової ради Банку, зобов`язані діяти добросовісно та в інтересах банку, і несуть відповідальність за ефективність роботи банківської установи, зокрема, за прийняті ними рішення, що призвели до завдання майнової шкоди акціонерам Банку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи, зокрема постановами НБУ, звітами інспекційних перевірок, рішеннями кредитного комітету, виписками по рахунках, судовими рішеннями про стягнення заборгованості та актами реалізації активів у процедурі ліквідації, доведено сукупність усіх елементів цивільно-правової відповідальності. Відповідачі, будучи пов`язаними з Банком особами, приймали рішення про видачу кредитів без забезпечення або з явно недостатнім забезпеченням, допускали бланкове кредитування, що прямо порушувало фідуціарні обов`язки діяти добросовісно, розумно та в інтересах банку. Це призвело до збитків: активи, балансова вартість яких перевищувала суму їх реалізації, були реалізовані в процедурі ліквідації за низькою вартістю (50 000, 00 грн, 100 000, 00 грн), а не задоволені вимоги кредиторів склали 587 046 174, 11 грн. Саме ці ризикові операції, ігнорування концентрації ризику та недостовірна звітність, частково стали підставою для визнання банку неплатоспроможним та неповернення коштів вкладникам і кредиторам.

Щодо заперечення відповідачів про відсутність майнової відповідальності до 22.09.2012 та неможливість застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані заперечення є необгрунтованими, оскільки відповідальність керівників та власників істотної участі за завдані збитки існувала і раніше на підставі загальних норм статей 92, 1166 ЦК України.

Заперечення Відповідачів про відсутність права Фонду звертатися з позовом після внесення запису про припинення банку 13.11.2018 та невизначеність статусу Позивача необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 1 статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов`язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що закономірним наслідком ризикової кредитної політики щодо кредитування юридичних осіб, стало те, що 29.10.2012 АТ «Ерде Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, позивачем доведено, що відповідачі, всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписам Національного банку України, здійснили протиправні кредитні операції шляхом видачі кредитних коштів ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», ТОВ «Євромарт», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», ТОВ «Магнум-Інвест» та ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива».

При цьому статті 92, 1166 ЦК України, частина 2 статті 89 Господарського кодексу України, стаття 63 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частина 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Колегією суддів встановлено, що неплатоспроможність Банку, в даному випадку, частково є наслідком як активних дій учасників органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, тощо), так і пасивної - їх бездіяльності.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем доведена наявність у діях відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення із завдання Банку збитків на загальну суму 137 454 309, 83 грн.

Щодо клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком для пред`явлення особою позову про захист свого цивільного права або інтересу, при цьому загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Відтак право на судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу, а саме можливість реалізації порушеного права у судовому порядку обмежується певним строком, яким є позовна давність, сплив якої хоча і не обмежує права на звернення за судовим захистом, однак зі спливом якої припиняється можливість реалізації у примусовому порядку порушеного права.

Колегія суддів ураховує, що у даній справі позов про стягнення збитків поданий Фондом в інтересах кредиторів після припинення Банку.

Порядок дій позивача, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду передбачений нормами статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону «Про банки і банківську діяльність».

З аналізу норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про банки та банківську діяльність» (що були чинні на момент виникнення спірних правовідносин та на момент запровадження у банку тимчасової адміністрації) вбачається, що якщо банку заподіяно шкоди (збитків) шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди (збитків), завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди (збитків). Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку.

Тобто саме після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди (збитків).

З наведеного слідує, що розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

Відтак саме з цього моменту (затвердження останнього з двох документів) Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов`язаних із банком осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Вказану правову позицію неодноразово застосовано Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема підтримано і в постанові палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №916/3724/21.

Так, у зазначеній постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Корпоративна палата вказала, що у разі внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення Банку як юридичної особи до набрання чинності частиною сьомою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 30.06.2021 (тобто до 05.08.2021), перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме: затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.

У спірних правовідносинах реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ «Ерде Банк» затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.04.2013 №051/13, тоді як акт формування ліквідаційної маси АТ «Ерде Банк» Фондом було затверджено 18.07.2013.

А відтак саме з 18.07.2013 (з дати затвердження акта формування ліквідаційної маси Банку, як останнього з двох зазначених вище документів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов`язань Банку неможливе і шкоду вже завдано.

Відповідно, з урахуванням вимог чинного законодавства та сталої правової позиції у питанні визначенні початку перебігу позовної давності у даній категорії спорів, господарські суди відзначили, що позовна давність для заявлення даних позовних вимог до відповідачів тривала до 19.07.2016.

Разом з тим з даним позовом Фонд гарантування вкладів звернувся до суду лише 10.12.2020, тобто після спливу позовної давності більше, ніж на 4 роки.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, оскільки цю постанову було скасовано постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022.

Колегія суддів відхиляє цей довід як такий, що не спростовує правильності висновків суду першої інстанції.

Скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 відбулося не внаслідок зміни правової позиції з питання початку перебігу позовної давності, а у зв`язку з іншими обставинами, встановленими за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідні правові висновки неодноразово застосовувалися у подальших постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 21.11.2022 у справі № 904/315/19, від 24.04.2023 у справі № 916/1522/22, від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22, від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20 та від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21. Отже, Верховний Суд від зазначеного правового підходу не відступав.

При цьому у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Корпоративна палата Касаційного господарського суду підтримала висновок про початок перебігу позовної давності з дня затвердження останнього з двох документів - реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси.

Отже, наведене апелянтом посилання на скасування постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 саме по собі не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм права.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/19433/20.

Апелянт вважає, що спірна справа відрізняється від справ, у яких розмір шкоди визначався як недостатність майна банку, оскільки предметом позову є конкретні збитки від конкретних кредитних операцій, а тому розмір шкоди міг бути встановлений лише після реалізації відповідних активів та завершення ліквідаційної процедури.

На думку Фонду, саме рішення виконавчої дирекції Фонду від 11.12.2017 № 5334 «Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації АТ «Ерде Банк», а також меморіальні ордери від 11.12.2017 підтверджують момент, коли остаточно визначено розмір незадоволених вимог кредиторів, а тому саме цей момент повинен визначатися початком перебігу позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вже 18.07.2013 у Фонду були наявні затверджений Реєстр акцептованих вимог кредиторів та затверджений Акт формування ліквідаційної маси.

Отже, на цю дату Фонд володів даними, необхідними для встановлення співвідношення між загальним розміром вимог кредиторів та реальною вартістю активів Банку.

Подальше формування ліквідаційної маси, реалізація окремих активів, зміна складу Реєстру акцептованих вимог кредиторів та затвердження остаточного ліквідаційного балансу характеризували подальший перебіг ліквідаційної процедури, однак не означали, що до 11.12.2017 Фонд був позбавлений можливості встановити сам факт недостатності майна Банку.

Завершення реалізації всіх активів банку та затвердження ліквідаційного балансу не є необхідною умовою для початку перебігу позовної давності, оскільки факт недостатності майна може бути встановлений на підставі двох зазначених документів.

Щодо доводу апелянта про неврахування висновків Верховного Суду у справі № 910/4149/21, то колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, який, на думку Фонду, має значення для визначення моменту, з якого може бути обчислена позовна давність.

Саме по собі посилання на постанову Верховного Суду не є достатнім для висновку про необхідність застосування сформульованої у ній правової позиції.

Правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню у подібних правовідносинах з урахуванням предмета спору, суб`єктного складу, об`єкта спірних правовідносин та змісту прав і обов`язків їх учасників.

Апелянтом не доведено, що постанова від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21 містить висновок щодо питання, яке є спірним у цій справі, а саме щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності у зв`язку із затвердженням реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси.

Натомість у постанові Верховного Суду від 18.06.2026 у справі № 927/561/21 зазначено, що постанова від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21 не містить правового висновку щодо початку перебігу позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже, посилання апелянта на зазначену постанову як на підставу для іншого обчислення позовної давності є нерелевантним.

Крім того, апелянт посилається на те, що на момент звернення з позовом частина 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уже передбачала спеціальний строк звернення Фонду до суду, а тому позов у цій справі не може вважатися поданим з пропуском позовної давності.

Частина 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у відповідній редакції набрала чинності 05.08.2021.

Разом з тим у цій справі перебіг позовної давності почався 18.07.2013 і закінчився 19.07.2016.

Отже, на момент набрання чинності частиною 7 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» трирічний строк позовної давності вже сплив.

Норма права, яка набрала чинності після спливу позовної давності, не може відновити вже строк, який сплив та надати особі новий строк для звернення до суду, якщо така можливість прямо не передбачена законом.

Такий підхід узгоджується з висновком Корпоративної палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21, та безпосередньо підтверджений постановою КГС ВС від 08.07.2026 у справі № 910/19433/20.

Тому факт звернення Фонду до суду у грудні 2020 року до набрання чинності новою редакцією частини сьомої статті 52 не змінює встановленого судом моменту спливу позовної давності.

Щодо поважності причин пропуску позовної давності апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у визнанні поважними причин пропуску позовної давності, наведених Фондом у заяві від 05.09.2024.

Зокрема, Фонд посилається на: правову невизначеність щодо юрисдикції спорів цієї категорії; звернення до судів загальної та господарської юрисдикції; тривалий період формування практики Верховного Суду щодо позовів Фонду до пов`язаних із банком осіб; необхідність врахування змін до законодавства; карантинні обмеження.

Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України питання щодо поважності причин пропуску позовної давності вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Поважними можуть бути визнані обставини, які з об`єктивних та незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне звернення до суду.

При цьому суд має враховувати конкретні фактичні обставини справи, тривалість пропуску позовної давності, характер причин пропуску та те, чи не призведе відновлення можливості судового захисту до порушення принципу юридичної визначеності.

У даній справі позовна давність спливла 19.07.2016.

Перше звернення Фонду до суду, на яке він посилається в апеляційній скарзі, відбулося лише після спливу зазначеного строку.

Отже, сам факт подальшого звернення Фонду до суду не може свідчити про те, що в межах строку позовної давності існували об`єктивні перешкоди для пред`явлення відповідної вимоги.

У постанові від 08.07.2026 у справі № 910/19433/20 Верховний Суд прямо звернув увагу на те, що судові рішення, на які Фонд посилався щодо звернення до неналежної юрисдикції, не є релевантними у ситуації, коли перше звернення до суду відбулося вже після спливу позовної давності.

Отже, довід про існування судової невизначеності щодо юрисдикції не підтверджує неможливості звернення до суду у межах строку позовної давності.

Апелянт також посилається на те, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України перебіг позовної давності продовжувався на строк дії карантину.

Колегія суддів вважає цей довід таким, що не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Як встановлено вище, позовна давність у спірних правовідносинах закінчилася 19.07.2016.

Карантин на території України було запроваджено лише у 2020 році.

Отже, карантинні обмеження виникли вже після закінчення позовної давності та не могли вплинути на її сплив у 2016 році.

За таких обставин положення законодавства щодо продовження строків позовної давності на період карантину не мають застосування до строку, який уже сплив до запровадження карантину.

Аналогічний висновок щодо спору стосовно АТ «Ерде Банк» безпосередньо міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/19433/20.

Також апелянт вважає, що навіть у разі визнання позовної давності пропущеною наслідки її спливу могли бути застосовані лише щодо того відповідача, який подав відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а відповідно до частини четвертої цієї статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У цій справі Фонд заявив вимогу про солідарне стягнення шкоди.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/19433/20 звернувся до висновків, викладених у постановах від 26.06.2019 у справі № 521/19151/14-ц та від 26.10.2022 у справі № 752/10864/19, відповідно до яких при солідарному обов`язку будь-який із відповідачів може заявити про застосування позовної давності.

З огляду на характер солідарної вимоги наявність заяви одного із відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності є достатньою підставою для вирішення питання про застосування статті 267 ЦК України до спірних правовідносин у цілому.

Відтак доводи Фонду у цій частині не відповідають актуальній практиці Верховного Суду.

Колегія суддів також відхиляє довід апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім аргументам, наведеним у заяві Фонду про визнання причин пропуску позовної давності поважними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції досліджено: дати затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів та Акта формування ліквідаційної маси; дату, з якої Фонд мав можливість встановити недостатність майна Банку; дату закінчення позовної давності; дату звернення Фонду до суду; доводи щодо невизначеності судової практики; доводи щодо карантинних обмежень; питання наявності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Отже, суд першої інстанції надав оцінку істотним для вирішення справи доводам та доказам.

При цьому суд не зобов`язаний надавати окрему розгорнуту відповідь на кожен наведений стороною аргумент, якщо з мотивувальної частини рішення вбачається правова підстава, з якої такий аргумент відхилено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з правовою оцінкою суду першої інстанції та необхідності переоцінки доказів, однак не спростовують встановленого судом факту відсутності порушеного права позивача на момент звернення до суду та ухвалення рішення, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни рішення, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/19584/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/19584/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/19584/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 02.11.2026

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич