Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №911/2431/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2026 р. Справа № 911/2431/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Іванова В.П.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026

у справі № 911/2431/25 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач; АТ "Укртрансгаз"; Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (надалі - відповідач; КЖЕП Глевахівської селищної ради; Підприємство; апелянт; скаржник) про стягнення 2 903 077,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач без поданих постачальником газу номінацій здійснив відбір природного газу в січні-березні 2017 року в обсязі 846, 527 тис. куб. м, на які в нього відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів. У зв`язку з чим позивачем подано позовну заяву до відповідача про стягнення 2 231 219,52 грн - основного боргу, 147 442,23 грн - 3% річних та 524 415,72 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 2 231 219,52 грн (два мільйони двісті тридцять одна тисяча двісті дев`ятнадцять гривень 52 копійки) компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період з 01.11.2022 по 30.06.2025, 147 442,23 грн (сто сорок сім тисяч чотириста сорок дві гривні 23 копійки) 3% річних, 524 415,71 грн (п`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 71 копійка) інфляційних втрат та 34 836,93 грн (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень 93 копійки) судового збору.

За висновками місцевого господарського суду, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, позовні вимоги в частині компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за період з 01.11.2022 до 30.06.2025 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2 231 219,52 грн.

Окрім того, судом І-ої інстанції, на підставі ст. 625 ЦК України, стягнуто з відповідача 147 442,23 грн - 3% річних (90 447,52 грн + 56 994,71 грн), а також інфляційних втрат - 524 415,71 грн (341 923,88 грн + 182 491,83 грн).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 в частині стягнення 147 442,23 грн - 3% річних та 524 415,71 грн - інфляційних втрат. Постановити у справі в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 147 442,23 грн - 3% річних та 524 415,71 - інфляційних втрат відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення у відповідній частині є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та при невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що такої відповідальності, як нарахування 3% річних та стягнення інфляційних збитків Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не передбачено.

Скаржник вказує й те, що нарахування штрафних санкцій відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України здійснено всупереч фактичним обставинам справи.

Підсумовуючи наведене відповідач наголошує, що суд 1-ої інстанції порушив норми матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730-VIIІ «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» , ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026, апеляційна скарга відповідача в справі № 911/2431/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 та призначено останню до судового розгляду.

На адресу апеляційного господарського суду від АТ "Укртрансгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно тверджень Товариства, в справі № 911/2431/25 позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не містив вимог, а рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 не містить сум стягнення з відповідача штрафних санкцій, які не були предметом спору в цій справі, що не враховано скаржником. Тим самим, відповідач помилково рахує як «штрафні санкції» стягнуті рішенням суду від 09.04.2026: 147 442,23 грн 3% річних та 524 415,72 грн інфляційних втрат, що не підпадають під регулювання ст. 232 Господарського кодексу України.

Звернув увагу позивач й на те, що наявність грошового зобов`язання та його прострочення відповідачем не оскаржується, доказів своєчасного його виконання не надано ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час подання апеляційної скарги.

З урахуванням вказаного, на думку Товариства рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25, зокрема, в частині апеляційного оскарження відповідачем стягнутих сум 3% річних та інфляційних втрат, цілковито відповідає всім зазначеним правовим висновкам Великої та об`єднаної палат Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України. Є таким, що ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та із дотриманням норм процесуального права, є законним, що свідчить про відсутність підстав для його скасування судом апеляційної інстанції.

Також позивачем подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідачем 26.05.2026 повністю сплачено основну заборгованість за договором № 8682-ТКЕ(24)-22 постачання природного газу від 03.10.2024, а саме 7 871 392,67 грн. Таким чином, станом на 28.05.2026 заборгованість за договором постачання природного газу № 8682-ТКЕ(24)-22 від 03.10.2024, - відсутня.

У судовому засіданні 07.09.2026 суддею Євсіковим О.О. заявлено самовідвід від розгляду справи № 911/2431/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 задоволено. Відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О. від розгляду справи № 911/2431/25.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2454/26 від 09.09.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 справу № 911/2431/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Іванов В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі №911/2431/25 у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданової С.О. (головуючий), Корсака В.А., Іванова В.П. Призначено розгляд апеляційної скарги Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 на 07.10.2026.

Представник апелянта в судовому засіданні 07.10.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - оператор ГТС) до 31.12.2019 виконувало функції оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що передбачено п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу".

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради (надалі - споживач) є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

КЖЕП Глевахівської селищної ради є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач використовує природний газ, який відповідно до "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017, № 867 від 19.10.2018 мав право у визначений період купувати газ для всіх категорій використання у НАК "Нафтогаз України".

Протягом 2016 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було укладено 3 (три) договори на постачання природного газу, а саме:

1) 28.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1631/1617-ТЕ-17 (далі - договір-1), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору-1).

Згідно п. 2.1 договору-1 постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 1618,8 тис. куб. м, у тому числі за місяцями, зокрема, січень - 388,4 тис. куб. м, лютий - 280,1 тис. куб. м, березень - 279,5 тис. куб. м.

23.01.2017 між споживачем та постачальником було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу № 1631/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016.

2) 27.10.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1793/1617-БО-17 (далі - договір-2), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору-2).

Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 120,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями, зокрема січень - 25,5 тис. куб. м, лютий - 24,5 тис. куб. м, березень - 22,0 тис. куб. м.

28.10.2016, 22.11.2016, 30.12.2016 та 23.01.2017 між споживачем та постачальником було укладено додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4 до договору постачання природного газу № 1793/1617-БО-17 від 27.10.2016.

3) 24.11.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було укладено договір постачання природного газу № 1907/1617-КП-17 (далі - договір-3), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) організаціями (п. 1.2 договору-3).

Згідно п. 2.1 договору-3 постачальник передає споживачу з 01.11.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 17,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями, зокрема січень - 4,0 тис. куб. м, лютий - 3,0 тис. куб.м, березень - 3,0 тис.куб.м.

22.11.2016, 21.12.2016, 23.01.2017, 24.01.2017 та 24.02.2017 між споживачем та постачальником було укладено додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 до договору постачання природного газу № 1907/1617-КП-17 від 24.11.2016.

Відповідно до пункту 2.2 вказаних вище договорів обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 договорів.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (п. 3.1 договорів).

Пунктом 3.2 договорів встановлено, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 договору.

Відповідно до п. 3.4 договорів, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно п. 4.1 договорів кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015.

В матеріалах справи також наявні копії складених до зазначених договорів постачання природного газу актів приймання передачі природного газу за період січень-березень 2017 року, загальна сума яких складає 5 045 671, 52 грн, а загальний обсяг природного газу - 846, 527 тис. куб. м, саме:

- за січень 2017 року: - акт приймання передачі природного газу від 31.01.2017 обсягом 16,898 тис. куб. м, вартістю 100 211,90 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - акт приймання передачі природного газу від 31.01.2017 обсягом 3,524 тис. куб. м вартістю 29 512,80 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - акт приймання передачі природного газу від 31.01.2017 обсягом 308,923 тис. куб. м вартістю 1 832 036,96 грн з ПДВ за договором № 1631/1617-ТЕ-17;

- за лютий 2017 року: - акт приймання передачі природного газу від 28.02.2017 обсягом 19,350 тис. куб. м вартістю 114 753, 24 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - акт приймання передачі природного газу від 28.02.2017 обсягом 2,607 тис. куб. м вартістю 26 438, 11 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - акт приймання передачі природного газу від 28.02.2017 обсягом 255,986 тис. куб. м вартістю 1 518 099, 37 грн з ПДВ за договором № 1631/1617-ТЕ-17;

- за березень 2017 року: - акт приймання передачі природного газу від 31.03.2017 обсягом 13,507 тис. куб. м вартістю 80 101, 91 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - акт приймання передачі природного газу від 31.03.2017 обсягом 1,386 тис. куб. м вартістю 14 055, 71 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - акт приймання передачі природного газу від 31.03.2017 обсягом 13,507 тис. куб. м вартістю 80 101, 91 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17.

Акти приймання передачі природного газу підписані з боку КЖЕП Глевахівської селищної ради, проте з боку НАК "Нафтогаз України" вказані акти не підписані.

Як зазначав позивач, відповідно до пунктів 1-2 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку. Номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та точок їх комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів.

Однак, як вказував позивач, з метою виробництва відповідачем теплової енергії для надання послуг теплопостачання у період січень-березень 2017 року для споживача природного газу - КЖЕП Глевахівської селищної ради, номінації Оператору газотранспортної системи жодним постачальником природного газу не подавалися.

Згідно з поясненнями позивача, АТ "Укртрансгаз" на виконання зобов`язань, передбачених ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ринок природного газу" та п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, у спірний період з метою забезпечення стабільного рівня функціонування газотранспортної системи належним чином здійснило безперебійне транспортування природного газу магістральними трубопроводами, зокрема балансування газотранспортної системи в обсягах, необхідних для задоволення очікуваного попиту усіх суб`єктів ринку природного газу, у тому числі відповідача.

Позивач наголошував, що відповідач без поданих постачальником газу номінацій здійснив відбір природного газу в січень-березень 2017 року в обсязі 846,527 тис. куб. м, на які у нього відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів.

Як зазначив позивач, обставини фактичного обсягу відбору природного газу без номінацій у період січня-березня 2017 року, а також фактичні обставини укладення між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу та відсутність підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником щодо обсягів 846, 527 тис. куб. м підтверджуються, зокрема:

1) звітом АТ "Київоблгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Київоблгаз", між замовниками послуг транспортування в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень-березень 2017 року підтверджується загальний обсяг відбору природного газу, актами наданих послуг з розподілу природного газу (у січні 2017 - 329,345 тис. куб. м, у лютому 2017 - 277,943 тис. куб. м, у березні 2017 року - 239,239 тис. куб. м) (наявна копія за березень 2017 року);

2) підписаними між позивачем та відповідачем актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень-березень 2017 року: акт № 01-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 31.01.2017 за січень 2017 року (обсяг 329,345 тис. куб. м); акт № 02-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 28.02.2017 за лютий 2017 року (обсяг 277,943 тис. куб. м); акт № 02-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 31.03.2017 за березень 2017 року (обсяг 239,239 тис. куб. м) (копії наявні в матеріалах справи);

3) наданими відповідачем документами під час розгляду справ № 911/2757/19 та № 911/2315/22, якими підтверджується відсутність підписаних постачальником природного газу актів на обсяги, що відібрані відповідачем з газотранспортної системи, вартість яких він зобов`язаний компенсувати позивачу;

4) реєстрами реалізації природного газу за прямими договорами НАК "Нафтогаз України" теплопостачальним підприємствам у січні-березні 2017 року підтверджується відсутність постачання відповідачу природного газу в обсягах 846,527 тис. куб. м для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам за відповідними категоріями їх споживання (наявні копії за січень, лютий 2017 року);

5) рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 та відповідно до ухвали Верховного Суду від 16.02.2021 про закриття касаційного провадження у справі № 911/2757/19;

6) рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, яким встановлено обставини обсягу розподілу та транспортування природного газу, на які у відповідача відсутні підписані з боку постачальника газу акти приймання-передачі за січень-березень 2017 року, споживання відповідачем обсягів природного газу для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення та постачання гарячої води у січні-березні 2017 року в обсязі 846,527 тис. куб. м та встановлено, що згідно місячних номінацій замовника НАК "Нафтогаз України" послуг транспортування не було подано для КЖЕП Глевахівської СР на січень-березень 2017 року номінації.

Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2757/19 за позовом АТ "Укртрансгаз" до КЖЕП Глевахівської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "ОГС "Київоблгаз", АТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов`язання повернути майно - природний газ в загальному обсязі 846, 527 тис. куб. м, що відповідач в січні-березні 2017 безпідставно набув з газотранспортної системи, а також сплачені за нього кошти в сумі 5 656 950,53 грн. Позовні вимоги з посиланням на ст. 1212 ЦК України були обґрунтовані тим, що відповідач в січні-березні 2017 безпідставно набув з газотранспортної системи 846, 527 тис. куб. метрів природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз", а тому відповідач має повернути безпідставно одержане майно, а у випадку відсутності у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, сплатити його вартість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю та встановлено наступне:

"01.01.2016 КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано заяву-приєднання № 09420Х0ІК7СТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

31.01.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 31 січня 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 329,345 куб. м.

28.02.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 28 лютого 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 277,943 куб. м.

31.03.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 31 березня 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 239,239 куб. м.

Спірний обсяг природного газу (846, 527 тис. куб. м) не є безпідставно отриманим майном, відтак у відносинах щодо його споживання та оплати не може бути застосовано ст. 1212, 1213 ЦК України".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 залишено без змін, а ухвалою Верховного Суду від 16.02.2021 закрито касаційне провадження у справі № 911/2757/19.

Також на розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/2513/22 за позовом АТ "Укртрансгаз" до КЖЕП Глевахівської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України", АТ "ОГС "Київоблгаз", про стягнення 906 432,89 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у січні-березні 2017 року, строк сплати якої настав (строк оплати з жовтня 2021 по жовтень 2022), 13 708,25 грн 3% річних від простроченої суми (за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року) та 101 214,11 грн інфляційних втрат (за період з 01.11.2021 по 01.11.2022).

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 позов АТ "Укртрансгаз" задоволено частково. Стягнуто з КЖЕП Глевахівської селищної ради на користь АТ "Укртрансгаз" 906 432,89 грн основного боргу, 13 691,05 грн процентів річних, 101 214,11 грн інфляційних втрат та 15 320,07 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Господарський суд Київської області в рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановив, що «споживання відповідачем обсягів природного газу для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення та постачання гарячої води у січні-березні 2017 в обсязі 846,527 тис. куб. м підтверджено матеріалами справи, а також дослідив всі подані первинні документи щодо виконання договорів № 1828/1617-БО-17, № 1869/1617-КП-17 та № 1560/1617-ТЕ-17 та встановив, що акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2017 року між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КЖЕП Глевахівської СР підписані не були. Також дослідив й подані позивачем місячні номінації замовника НАК "Нафтогаз України" послуг транспортування та встановив, що для КЖЕП Глевахівської СР на січень-березень 2017 року номінації подано не було. Крім того встановив, що обсяг фактично спожитого КЖЕП Глевахівської СР природного газу за січень-березень 2017 року згідно залучених до матеріалів справи реєстрів оператора газорозподільної системи АТ "Київоблгаз" обсягів газу, що були використані споживачами по договорах із НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" становить: у січні 2017 року - 329,345 тис. куб. м, у лютому 2017 року - 277,943 тис. куб. м, при цьому у графі "Обсяг згідно підтвердженої номінації" зазначено " 0". З огляду на наведене, встановив, що для відповідача у справі (КЖЕП Глевахівської СР) настали визначені ст. 8 Закону № 1730-VIII умови, за яких він зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року тобто на користь позивача АТ "Укртрансгаз", вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів. Враховуючи, що спожитий КЖЕП Глевахівської селищної ради газ в обсязі 846 ,527 тис. куб. м. не був оплачений жодному з учасників ринку природного газу, його вартість має бути оплачена КЖЕП Глевахівської селищної ради на умовах частини 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII. За встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що правова підстава, з якою позивач звернувся до суду в межах справи № 911/2513/22 є правомірною та доведеною, у зв`язку з чим в силу вимог Закону України № 1730-VIII (зі змінами внесеними ЗУ №1639) у відповідача виникло зобов`язання компенсувати (оплатити) позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу».

Крім того, Господарський суд Київської області в рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановив, що: «ціна компенсації (оплати) 4 942, 00 грн за тис. куб. м (без ПДВ та без тарифу на транспортування) позивачем визначена на підставі інформації АТ "НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2021 № 23/4-1305-21; вартість спожитого у січні-березні 2017 року без номінацій та підписаних актів приймання-передачі газу за розрахунком позивача становить 846, 527 х 4942,00 х 20% ПДВ = 5 020 243, 72 грн; розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 69 725, 61 грн».

Господарський суд Київської області у зазначеному вище рішенні вказав, що станом на 01.11.2022 строк оплати за період з 01.10.2021 по 01.11.2022 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період становить 906 432,89 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу КЖЕП Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2513/22 повернуто без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З огляду на наведене, рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 набрало законної сили відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, а рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 набрало законної сили враховуючи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 про повернення апеляційної скарги.

За ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, й рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 та рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

Поряд із цим, позивач підкреслював, що відповідно до ст. 75 ГПК України судові рішення в справі № 911/2513/22 та в справі № 911/2757/19 мають преюдиційне значення для розгляду заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла починаючи із 01.11.2022 по 30.06.2025 (32 календарних місяці) та не сплачена у встановлений ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII строк.

На думку позивача, зазначеними вище документами та обставини встановленими рішеннями у справах № 911/2757/19, № 911/2513/22 підтверджується загальний обсяг відбору відповідачем 846,527 тис. куб. м природного газу у січні-березні 2017 року, відсутність у відповідача поданих номінацій та підписаних постачальником актів приймання-передачі газу на вказаний обсяг, а також не визначені ціна, вартість природного газу та розмір щомісячного платежу, що підлягають компенсації в порядку ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII.

Враховуючи наведене, позивач посилався на те, що 846,527 тис. куб. м природного газу відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 8 Закону № 1730-VIII є обсягами відповідача, що складаються із обсягів фактично спожитого ним природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем за період споживання у січні-березні 2017 року, вартість яких підлягає компенсації (оплаті) позивачу в строки, встановлені приписами ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII.

Як зазначав позивач, внаслідок здійснення відповідачем у січні-березні 2017 року відбору природного газу з газотранспортної системи в обсязі 846,527 тис. куб. м без поданих постачальником газу номінацій, на які у відповідача відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, та на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами в сумі 69 725, 61 грн компенсувати (сплатити) позивачу вартість відібраних обсягів природного газу в загальному розмірі 5 020 243,72 грн.

Проте, за твердженням позивача, відповідач не вживав визначених ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII заходів із врегулювання зазначеної заборгованості, не здійснює оплату рівними частинами вартості відібраних ним обсягів природного газу без номінацій у період січень-березень 2017 року та безпідставно не виконує покладені на нього законодавством зобов`язання.

Позивач звернув увагу, що рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 з відповідача було стягнуто на користь позивача частину вартості відібраних ним обсягів природного газу в сумі 906 432,89 грн заборгованості за 13 із 72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежів, що виникла за період з 01.10.2021 по 30.10.2022, а також за порушення строків виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за жовтень 2021 - жовтень 2022 року. Вказаним рішенням суду було стягнуто 3% річних за період прострочення починаючи з 02.11.2021 по 01.11.2022 та інфляційні втрати, нараховані за період допущеного відповідачем прострочення оплати заборгованості, що виникла за жовтень 2021 - вересень 2022 року.

Згідно з поясненнями позивача, відповідач виконував вказане рішення в примусовому порядку, у зв`язку із чим заборгованість в сумі 906 432,89 грн, присуджена до стягнення рішенням від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, була остаточно погашена 13.02.2025.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 73282159 з примусового виконання рішення суду в справі № 911/2513/22 з відповідача було стягнуто на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 906 432,89 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, - ВП № 73282159 завершено.

Разом з цим, позивач зазначав, що відповідач продовжує порушувати свої обов`язки, покладені на нього приписами ст. 8 Закону № 1730-VIII, у зв`язку із чим у нього виникла нова заборгованість зі сплати (компенсації) вартості відібраних ним обсягів природного газу за 32 рівних місячних платежі за період починаючи з 01.11.2022 по 30.06.2025 (32/72 рівних щомісячних платежі), розмір якої станом на 23.07.2025 становить 2 231 219, 52 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати 2 231 219, 52 грн, які складаються з 32/72 рівних щомісячних платежі від вартості відібраних ним без номінацій обсягів природного газу за період виникнення обов`язку відповідача здійснити оплату з 01.11.2022 по 30.06.2025, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних в сумі 90 447,52 грн за період від дати виникнення прострочення за відповідним платежем до 23.07.2025 та 341 923,88 грн інфляційних втрат за період від дати виникнення прострочення за відповідним платежем до червня 2025 року.

Крім того, позивач наголошував, що оскільки відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання після періоду, який враховано в рішенні у справі № 911/2513/22, та фактичне погашення заборгованості в сумі 906 432,89 грн в примусовому порядку лише 13.02.2025, на вказану заборгованість підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати по дату фактичної оплати вказаної суми на підставі ст. 625 ЦК України. У зв`язку із чим позивач додатково нарахував відповідачу на заборгованість в сумі 906 432,89 грн за період жовтень 2021 - жовтень 2022 року: 3% річних в сумі 56 994,71 грн за наступний період прострочення, що не врахований в рішенні у справі № 911/2513/22, а саме починаючи з 02.11.2022 по 13.02.2025, а також 182 491,83 грн інфляційних втрат, що виникли по дату фактичної сплати вказаного боргу.

Враховуючи зазначене вище, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.11.2022 по 30.06.2025 з оплати (компенсації) вартості відібраних без номінацій у січні-березні 2017 року обсягів природного газу в сумі 2 231 219,52 грн (32/72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежі), 90 447,52 грн 3 % річних та 341 923,88 грн інфляційних втрат за прострочення оплати вказаних платежів, а також 56 994,71 грн 3 % та 182 491,83 грн інфляційних втрат за наступний період прострочення, що не врахований в рішенні у справі № 911/2513/22.

До місцевого господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважав, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як зазначив відповідач, між АТ "Укртрансгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради жодних договорів щодо постачання природного газу у період січня-березня 2017 року не укладалось. Крім того, відповідач вважав, що норма ч. 2 ст. 8 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (Закон № 1730-VIII), якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з`явилась тільки в редакції Закону № 1730-VIII від 29.07.2022, тоді як предметом даного спору є правовідносини, що виникли у січні-березні 2017 року. Натомість, як зазначав відповідач, у редакції Закону № 1730-VIII, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, такої норми права не існувало, у зв`язку із чим, на думку відповідача, вимоги Закону № 1730-VIII у чинній редакції не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли до їх прийняття, а тому наявні підстави стверджувати, що жодних правовідносин між позивачем та КЖЕП Глевахівської селищної ради не виникало та не існує на даний час. При цьому, як зазначив відповідач, матеріали справи не містять доказів того, що обсяги природного газу, протранспортовані позивачем відповідачу у січні-березні 2017 року є саме його власністю. Також, на думку відповідача, позивач у позовній заяві сам визнає та підтверджує, що зазначені ним обсяги природного газу фактично відносяться до небалансу, правова природа якого зовсім інша та який не підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730-VIIІ, а врегульовується відповідно до Глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС, у зв`язку із чим позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Наведеним, на думку відповідача, підтверджується безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, невідповідність обставин, викладених позивачем у позовній заяві, фактичним обставинами справи та недоведеність обставин, на які позивач посилається, належними та допустимими доказами, внаслідок чого позовні вимоги не можуть бути задоволені. Враховуючи зазначене вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До суду першої інстанції через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважав доводи та міркування відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать приписам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та спростовуються встановленим рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 фактичними обставинами, що мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та вчиненими відповідачем діями із намірами укласти договір врегулювання, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8669/24. Позивач звернув увагу на наявності рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, яким було стягнуто з відповідача на користь позивача частину заборгованості зі сплати (компенсації) вартості газу, що виникла за період з 01.10.2021 по 30.10.2022 в сумі 906 432, 89 грн за 13 із 72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежів. За твердженням позивача, зазначеним судовим рішенням встановлено, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем на підставі ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII, яким встановлено обов`язок відповідача впродовж 72 місяців, починаючи з 01.10.2021 щомісячно сплачувати позивачу 69 725, 61 грн до повної компенсації 5 020 243, 72 грн вартості відібраних ним обсягів природного газу у січні-березні 2017 року. Тобто, на думку позивача, рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановлено усі складові, необхідні для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII. Також, позивач звернув увагу на наявності рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/8669/24 за позовом КЖЕП Глевахівської селищної ради до АТ "Укртрансгаз" про визнання укладеним договору про організацію взаєморозрахунків, в якому суд відмовив у задоволенні заявленої позовної вимоги про визнання укладеним договору про організацію взаєморозрахунків, ґрунтуючись на встановленому ст. 8 Закону № 1730-VIII обов`язку КЖЕП Глевахівської селищної ради перед АТ "Укртрансгаз". На думку позивача, рішення у справі № 911/2513/22, у справі № 911/2757/19 та у справі № 910/8669/24 відповідно до ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення для розгляду даної справи № 911/2431/25 про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за наступний період, починаючи з 01.11.2022 по 30.06.2025 (32 календарних місяці), яка не сплачена у встановлений ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII строк. Отже, на думку позивача, позовні вимоги повністю підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, а також обставинами відсутності підписаних постачальником газу актів приймання-передачі на спірні обсяги, що не заперечується відповідачем та є підставою для виникнення у нього обов`язків, визначених ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII. Враховуючи зазначене вище, позивач просив відхилити доводи і заперечення відповідача, та задовольнити позовні вимоги повністю.

З урахуванням предмета позовних вимог, юридичних та фактичних підстав позову, з огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини, які виникли між сторонами врегульовані приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію), Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (надалі - Кодекс ГТС).

Згідно ст. 5 розділу 1 глави І Кодексу ГТС, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

Відповідно до статті 1 розділу 3 глави І Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу. Це зумовлено тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (частина 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"). А функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб`єктами ринку. Зазначене зумовлює необхідність координації та співпраці таких суб`єктів.

Відповідно до Ліцензії НКРЕКП Серії АЕ № 194511 від 28.02.2013 АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки визначені Кабінетом Міністрів України, зокрема у постанові № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (із подальшими змінами та доповненнями), яка відповідно до п. 5 останньої набирає чинності з 1 жовтня 2015 та діє до 1 квітня 2017 року (далі - Постанова № 758).

Відповідно до вказаної постанови, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов`язане постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів. До таких виробників належав і відповідач. Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами: Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 спірний обсяг природного газу (846, 527 тис. куб м, спожитий відповідачем протягом січня-березня 2017 року) не є безпідставно отриманим майном, відтак у відносинах щодо його споживання та оплати не може бути застосовано ст. 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2020 у справі № 911/1159/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та постановою Верховного Суду від 08.06.2021, встановлено, що обсяги природного газу, спожиті без виданих номінацій протягом опалювального сезону 2016-2017 років, у тому числі третьою особою - КЖЕП Глевахівської селищної ради, не можуть бути включені до обсягів негативних місячних небалансів (перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу згідно пункту 3 глави ХІV Кодексу ГРС), оскільки формальна відсутність виданих НАК "Нафтогаз України" номінацій при діючих договорах постачання та наявністю спеціальних обов`язків, передбачених Постановою 758 та Розпорядженням 742-р, не свідчить про відсутність постачальника та самовільний відбір природного газу, у зв`язку з чим вказаними судовими рішеннями відмовлено АТ "Укртрансгаз" у стягненні з АТ "Київоблгаз" вартості небалансу у спірному періоді.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" № 1730-VIII від 03.11.2016 (далі - Закон № 1730-VIII), а згодом Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон № 1639-IX).

Оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ "Укртрансгаз" довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб`єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.

Законом № 1639-IX було внесено зміни до Закону № 1730-VIII, розширивши сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Тобто зі змісту вказаної норми закону вбачається, що підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

- учасники процедури: платник - підприємства ПЕК; отримувач - Оператор газотранспортної системи, який здійснював вказані функції до 31 грудня 2019 року;

- відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019;

- відбір природного газу відбувся без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів.

При цьому такий обов`язок сплати виник безпосередньо із закону і не поставлений у залежність від наявності/відсутності постачальника природного газу на період споживання та договору із ним, а також від факту повідомлення/ неповідомлення споживача про ненадання номінацій постачальником.

Частиною 3 ст. 8 Закону № 1730-VIII встановлено, що обсяги природного газу, зазначені у частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-природного газу за відповідний період.

З долучених до матеріалів справи реєстрів обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року та в лютому 2017 року, - вбачається, що загальний обсяг відібраного Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради природного газу в січні 2017 року складає 329,345 тис. куб. м, а у лютому 2017 року складає 277,943 тис. куб. м. У графі реєстрів "Обсяг згідно підтвердженої номінації" також вказано " 0".

Згідно з наявним в матеріалах справи звітом ПАТ "Київоблгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Київоблгаз", між замовниками послуг транспортування в розрізі їх контрагентів (споживачів) за березень 2017, фактичний обсяг відбору природного гагу Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради у березні 2017 року складає 239,239 тис. куб. м. При цьому в графі "Підтверджений обсяг за місяць (номінація)" вказано " 0".

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані між АТ "Укртансгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень-березень 2017 року: акт № 01-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 31.01.2017 за січень 2017 року, за змістом якого відповідач отримав послуги з транспортування природного газу обсягом 329,345 тис. куб. м; акт № 02-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 28.02.2017 за лютий 2017 року, за змістом якого відповідач отримав послуги з транспортування природного газу обсягом 277,943 тис. куб. м; акт № 02-17-1605000011/BOY/2016/7.0545 від 31.03.2017 за березень 2017 року, за змістом якого відповідач отримав послуги з транспортування природного газу обсягом 239,239 тис. куб. м.

Також Господарський суд Київської області у рішенні від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 встановив, що 01.01.2016 КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано заяву-приєднання № 09420Х0ІК7СТ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). 31.01.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 31 січня 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 329,345 куб. м. 28.02.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 28 лютого 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 277,943 куб. м. 31.03.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (оператор ГРМ) та КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) було складено та підписано акт № 700700031 наданих послуг з розподілу природного газу, з якого вбачається, що з 01 по 31 березня 2017 року споживачем прийнято, а оператором ГРМ розподілено споживачу природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 09420Х0ІК7СТ016, в обсязі 239,239 куб. м.".

Господарський суд Київської області в рішенні від 15.06.2020 у справі № 911/2757/19 встановив, що спірний обсяг природного газу (846,527 тис. куб. м, які відповідач спожив у січні-березні 2017 року) не є безпідставно отриманим майном, відтак у відносинах щодо його споживання та оплати не може бути застосовано ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Крім того, Господарський суд Київської області в рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановив обставину укладення між КЖЕП Глевахівської селищної ради (споживач) та АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договорів на постачання природного газу: № 1631/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016, № 1793/1617-БО-17 від 27.10.2016 та № 1907/1617-КП-17 від 24.11.2016, а також встановив, що відповідачем складено та направлено для підписання постачальнику акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року із супровідним листом № 40 від 31.01.2017 загалом на обсяг 329,345 тис. куб. м: - на 16,898 тис. куб. м, вартістю 100 211, 90 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - на 3,524 тис. куб. м вартістю 29 512, 80 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - на 308,923 тис. куб. м вартістю 1 832 036, 96 грн з ПДВ за договором № 1631/1617-ТЕ-17. Між ПАТ "Укртрансгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.01.2017 на обсяг 329,345 тис. куб. м. Між Васильківською ФЕГГ ПАТ "Київоблгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу за січень 2017 року на обсяг 329,345 тис. куб. м. Відповідачем складено та направлено для підписання постачальнику акти приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року із супровідним листом № 76 від 28.02.2017 загалом на обсяг 277, 943 тис. куб. м: - на 19,350 тис. куб. м вартістю 114 753, 24 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - на 2,607 тис. куб .м вартістю 26 438, 11 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - на 255,986 тис. куб. м вартістю 1 518 099, 37 грн з ПДВ за договором № 1631/1617-ТЕ-17. Між ПАТ "Укртрансгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.02.2017 на обсяг 277,943 тис. куб. м. Між Васильківською ФЕГГ ПАТ "Київоблгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу за лютий 2017 року на обсяг 277,943 тис. куб. м. Відповідачем складено та направлено для підписання постачальнику акти приймання-передачі природного газу за березень 2017 року із супровідним листом № 122 від 31.03.2017 загалом на обсяг 239,239 тис. куб. м: - на 13,507 тис. куб. м вартістю 80 101, 91 грн з ПДВ за договором № 1793/1617-БО-17; - на 1,386 тис. куб. м вартістю 14 055, 71 грн з ПДВ за договором № 1907/1617-КП-17; - на 224,346 тис. куб. м вартістю 1 330 461, 52 грн з ПДВ за договором № 1631/1617-ТЕ-17. Між ПАТ "Укртрансгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2017 на обсяг 239,239 тис. куб. м. Між Васильківською ФЕГГ ПАТ "Київоблгаз" та КЖЕП Глевахівської селищної ради підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу за березень 2017 року на обсяг 239,239 тис. куб. м.

З огляду на викладене, Господарський суд Київської області в рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановив, що споживання відповідачем обсягів природного газу для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення та постачання гарячої води у січні-березні 2017 р. в обсязі 846, 527 тис. куб. м підтверджено матеріалами справи, а також встановив, що наведені вище акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2017 року відповідно до договорів постачання природного газу № 1631/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016, № 1793/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1907/1617-КП-17 від 24.11.2016 постачальник НАК "Нафтогаз України" не підписав.

Також, Господарський суд Київської області в рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановив, що обсяг фактично спожитого КЖЕП Глевахівської СР природного газу за січень-березень 2017 року згідно долучених до матеріалів справи реєстрів оператора газорозподільної системи АТ "Київоблгаз" обсягів газу, що були використані споживачами по договорах із НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" становить: у січні 2017 року - 329,345 тис. куб. м, у лютому 2017 року - 277,943 тис. куб. м, при цьому у графі "Обсяг згідно підтвердженої номінації" зазначено " 0"; акти приймання-передачі природного газу за січень-березень 2017 року між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КЖЕП Глевахівської СР підписані не були; для КЖЕП Глевахівської СР на січень-березень 2017 року номінації подано не було.

Позивачем долучено до матеріалів даної справи копії актів приймання передачі природного газу за період січень, лютий, березень 2017 року, загальна сума яких складає 5 045 671, 52 грн, а загальний обсяг природного газу - 846, 527 тис. куб. м, які підписані КЖЕП Глевахівської селищної ради, проте з боку НАК "Нафтогаз України" вказані акти не підписані.

У той же час, заперечень з боку відповідача щодо відбору ним природного газу протягом січня-березня обсягом 846, 527 тис. куб. м матеріали справи не містять.

З урахуванням усього зазначеного вище, матеріалами справи підтверджується, що КЖЕП Глевахівської селищної ради у січні-березні 2017 здійснило відбір природного газу обсягом 846,527 тис. куб. м з газотранспортної системи без поданих постачальником, підтверджених оператором ГТС номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником щодо такого обсягу у січні-березні 2017 року, що порушує приписи ст. 1 розділу 3 гл. І Кодексу ГТС.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIIІ, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Колегія суддів враховує, що відбір природного газу Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради обсягом 846, 527 тис. куб. м відбувся упродовж періоду, визначеного ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIIІ, а саме у січні-березні 2017 року.

Враховуючи зазначене, у відповідача виникли зобов`язання, передбачені ч. 2 ст. 8 Закону № 1730-VIIІ, щодо компенсації вартості особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року (тобто АТ "Укртрансгаз"), протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами вартості відібраних у січні-березні 2017 року без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

При цьому Закон № 1730-VIIІ вказаний обов`язок не ставить у залежність від того, з чиєї вини не були видані номінації та не були підписані акти.

У той же час, доказів оплати спожитого в січні-березні 2017 року природного газу в обсязі 846,527 тис. куб. м, зокрема на рахунок постачальника природного газу АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач до суду не надав.

Тому, зважаючи, що спожитий КЖЕП Глевахівської селищної ради газ в обсязі 846,527 тис. куб. м не був оплачений жодному з учасників ринку природного газу, правова підстава, з якою позивач звернувся до суду, є правомірною та доведеною, у зв`язку з чим в силу вимог Закону України № 1730-VIII (зі змінами, внесеними Законом України № 1639-IX) у відповідача виникло зобов`язання компенсувати (оплатити) позивачу вартість відібраних в січні-березні 2017 року, без номінацій, обсягів природного газу на умовах частини 2 ст. 8 Закону № 1730-VIII.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону № 1730-VIII (зі змінами та доповненнями), обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

Відповідно до п. 16 Положення № 758, НАК "Нафтогаз України" у період з 1 травня 2016 по 31 березня 2017 (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, та населенню в розмірі 4 942,00 гривні за 1000 куб. метрів.

За розрахунком позивача вартість відібраних відповідачем, без номінацій, обсягів природного газу у січні-березні 2017 року в обсязі 846,527 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 5 020 243,72 грн з ПДВ, виходячи із регульованої ціни для виробників теплової енергії в розмірі 4 942,00 гривні за 1000 куб. метрів.

Крім того, Господарський суд Київської області у рішенні від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, яке є преюдиційною для розгляду цієї справи, встановив, що ціна компенсації (оплати) 4 942, 00 грн за тис. куб. м (без ПДВ та без тарифу на транспортування) позивачем визначена на підставі інформації АТ "НАК "Нафтогаз України", зазначеної у листі № 23/4-1305-21 від 22.11.2021. Відтак, вартість спожитого у січні-березні 2017 року без номінацій та підписаних актів приймання-передачі газу за розрахунком позивача становить 846, 527 х 4942,00 х 20% ПДВ = 5 020 243,72 грн. Розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 69 725, 61 грн.

Отже, розмір щомісячної оплати починаючи з 01.10.2021 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 69 725,61 грн.

Відтак, беручи до уваги наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини даної справи та обставини, встановлені судовими рішенням у справі № 911/2513/22, відповідач зобов`язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, компенсувати позивачу вартість відібраного у січні-березні 2017 року без номінацій обсягу природного газу щомісячно по 69 725, 61 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 встановлено, що станом на 01.11.2022 строк оплати за період з 01.10.2021 по 01.11.2022 вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 906 432,89 грн.

Вказаним рішенням було стягнуто з відповідача на користь позивача частину вартості відібраних ним обсягів природного газу в сумі 906 432,89 грн заборгованості за 13 із 72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежів, що виникла за період з 01.10.2021 по 30.10.2022. Відповідач виконував вказане рішення в примусовому порядку. Заборгованість в сумі 906 432,89 грн була остаточно погашена 13.02.2025.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 73282159 з примусового виконання виконавчого документа в справі № 911/2513/22 з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 906 432,89 грн. Станом на дату розгляду даної справи, відповідно до відомостей з Автоматизованої системи № 73282159 з примусового виконання виконавчого документа у справі № 911/2513/22 виконавче провадження завершено.

Разом з цим, відповідач продовжує порушувати свої обов`язки, покладені на нього приписами ст. 8 Закону № 1730-VIII, у зв`язку із чим у нього виникла нова заборгованість зі сплати (компенсації) вартості відібраних ним обсягів природного газу за 32 рівних місячних платежі за період починаючи з 01.11.2022 по 30.06.2025 (32/72 рівних щомісячних платежів), розмір якої станом на 23.07.2025 становить 2 231 219, 52 грн.

В межах вказаного колегією суддів зазначається, що основні процесуальні норми про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, які передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд також наголошує, що в ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження й обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Разом із тим за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарт доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Згідно з положеннями статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів та оцінки доказів відповідно до статей 73-79 ГПК України залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші (постанова Верховного Суду від 17 березня 2026 року в cправі № 904/4337/24).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги наявні у справі докази, станом на липень 2025 року, строк оплати за період з 01.11.2022 по 30.06.2025 (тобто 32 платежі за листопад 2022 - червень 2025 із 72 рівних щомісячних платежі) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав.

За розрахунком позивача відповідач зобов`язаний був сплатити за період з 01.11.2022 по 30.06.2025 (32/72 рівних щомісячних платежі) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу в загальній сумі 2 231 219, 52 грн (32*69 725, 61 грн).

Перевіривши розрахунок компенсації за вказаний позивачем період з 01.11.2022 до 30.06.2025 включно, суд першої інстанції встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим останній виснувався, що позовні вимоги підлягають задоволеною повністю, зокрема в сумі 2 231 219, 52 грн.

Зазначені висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, є правильними та узгоджуються з фактичними обставинами справи та підтверджуються наявними в ній доказами.

Поряд із цим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 147 442,23 грн - 3% річних та 524 415,72 грн інфляційних втрат.

Так, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 147 442,23 грн - 3% річних та 524 415,71 грн інфляційних втрат, що і є предметом цього апеляційного оскарження.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за користування чужими грошовими коштами до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовує більшість бухгалтерських програм для розрахунку інфляційних.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції (а.с. 15 - 18 т. 1), що склали: 90 447,52 грн - 3% річних та 341 923,88 грн - інфляційних втрат, апеляційний господарський суд вважає їх арифметично вірними, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.

Крім того, позивач зазначав, що оскільки відповідачем допущено прострочення грошового зобов`язання зі сплати (компенсації) вартості газу за період з 01.10.2021 по 30.10.2022 в сумі 906 432,89 грн за 13 із 72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежів, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, після періоду, який враховано в рішенні у справі № 911/2513/22, та фактичне погашення заборгованості в сумі 906 432,89 грн в примусовому порядку лише 13.02.2025, то на вказану заборгованість підлягає додатковому нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати по дату фактичної оплати вказаної суми на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 щодо застосування механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу, об`єднаної палати Касаційного Господарського суду в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, позивач додатково нарахував відповідачу на заборгованість в сумі 906 432,89 грн за період жовтень 2021 - жовтень 2022 року: 3% річних в сумі 56 994,71 грн за наступний період прострочення, не врахований в рішенні у справі № 911/2513/22, а саме починаючи із 02.11.2022 по 13.02.2025, а також 182 491,83 грн інфляційних втрат, що виникли по дату фактичної сплати вказаного боргу.

Як вже акцентувалось, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, у зв`язку із чим судом відхиляються доводи відповідача про те, що відповідач не порушив права позивача, оскільки позивач не надсилав відповідної вимоги.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24.

З системного аналізу положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних, є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зазначила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що з ухваленням рішення Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22 про стягнення з відповідача частини заборгованості зі сплати (компенсації) вартості газу, що виникла за період з 01.10.2021 по 30.10.2022 в сумі 906 432,89 грн за 13 із 72 визначених Законом № 1730-VIII щомісячних платежів зобов`язання боржника з оплати позивачу вказаних щомісячних платежів не припинилось та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Також вказаним рішенням суду з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання грошового зобов`язання зі сплати заборгованості за жовтень 2021 - жовтень 2022 року, було стягнуто 13 691,05 грн 3 % річних за період прострочення починаючи із 02.11.2021 по 01.11.2022, а також 124 622,30 грн інфляційних втрат, нарахованих за період допущеного відповідачем прострочення оплати заборгованості, що виникла за жовтень 2021 - вересень 2022 року відповідно до розрахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконавчого провадження № 73282159 з примусового виконання виконавчого документа в справі № 911/2513/22 з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 906 432,89 грн. Станом на дату розгляду даної справи, відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження № 73282159 з примусового виконання виконавчого документа в справі № 911/2513/22 виконавче провадження завершено.

Зазначене рішення у справі № 911/2513/22 відповідач виконував в примусовому порядку, у зв`язку із чим заборгованість в сумі 906 432,89 грн була остаточно погашена 13.02.2025.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За вказаних обставин, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати основного боргу в сумі 906 432,89 грн, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду Київської області від 24.04.2023 у справі № 911/2513/22, та фактичне його виконання відповідачем 13.02.2025, позивач, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував та просив стягнути з відповідача 56 994,71 грн 3% річних за наступний період прострочення, не врахований в рішенні у справі № 911/2513/22, а саме починаючи з 02.11.2022 по 13.02.2025, а також 182 491,83 грн інфляційних втрат, що виникли по дату фактичної сплати вказаного боргу, з урахуванням здійснення відповідачем поетапного погашення суми боргу в рамках виконавчого провадження № 73282159.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції (а.с. 15 - 18 т. 1), розрахованих за прострочення відповідачем строків оплати відібраних ним без номінацій обсягів природного газу за період з 01.10.2021 по 30.10.2022 (13 з 72 рівних щомісячних платежів), з урахуванням здійснення відповідачем поетапного погашення суми боргу в рамках виконавчого провадження № 73282159 та дату фактичного виконання рішення у справі № 911/2513/22, що склали: 56 994,71 грн - 3% річних та 182 491,83 грн - інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає їх арифметично вірними, та погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цих межах позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.

Таким чином, судова колегія висновується, що загальна сума 3% річних, які підлягають до стягнення з відповідача, складає: 147 442,23 грн (90 447,52 грн + 56 994,71 грн), а загальний розмір інфляційних втрат становить: 524 415,71 грн (341 923,88 грн + 182 491,83 грн).

Як наслідок, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічних правомірних, на переконання колегії суддів, висновків дійшов й суд першої інстанції.

У свою чергу, зважаючи на вказані в цій постанові висновки щодо суті спору, з урахуванням того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, а тим самим такі не є штрафними санкціями в розумінні ч. 6 ст. 232 ГК України, доводи апелянта про неправильність застосування судом попередньої інстанції приписів 625 ЦК України, - судовою колегією оцінюються критично та відхиляються, як невмотивовані.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення у відповідній частині є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та при невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (КЖЕП Глевахівської селищної ради).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.04.2026 у справі № 911/2431/25 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.П. Іванов