Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №910/16178/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №910/16178/25

Суддя: Крижний О.М.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. Справа № 910/16178/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Іванова В.П.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 (повний текст складно 29.06.2026)

у справі № 910/16178/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 246 429 990,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" 298 728 873,87 грн (297 782 982,09 грн основного боргу, 693 532,34 грн 3% річних, 252 359,44 грн інфляційних втрат).

Після відкриття провадження у справі позивачем подані суду заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 06.04.2026 суд першої інстанції прийняв заяву про зменшення та збільшення розміру позовних вимог від 01.04.2026 та залишив без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 13.03.2026.

Зокрема, у заяві від 01.04.2026 позивач просить стягнути з відповідача 246 429 990,01 грн (239 758 635,83 грн основного боргу, 2 134 343,51 грн 3% річних, 4 537 010,67 грн інфляційних).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 закрито провадження у справі № 910/16178/25 у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 58 024 346,26 грн. В іншій частині позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 239 758 635,83 грн основного боргу, 2 134 343,51 грн 3% річних, 4 537 010,67 грн інфляційних втрат, 847 840,00 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про розстрочення та відстрочення виконання рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що доведеність неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії за місяці серпень 2025 року - листопад 2025 року у розмірі 297 782 982,09 грн.

Судом вказано, що у позовній заяві, зазначено про здійснення відповідачем лише однієї оплати від 27.11.2025 у розмірі 6 762 227,32 грн., Разом з тим, після відкриття провадження у справі позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 239 758 635,83 грн основного боргу, 2 134 343,51 грн 3% річних, 4 537 010,67 грн інфляційних втрат. 02.01.2026 відповідач перерахував 10 710 480,93 грн та 13.01.2026 - 47 313 835,33 грн.

З урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати господарський суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі частині стягнення 58 024 346,26 грн основної заборгованості на підстав пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Судом першої інстанції відхилені доводи та заперечення відповідача, оскільки позивачем належними, достовірними, достатніми та вірогідними доказами підтверджену заявлену до стягнення заборгованість за договором.

Компанією обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх прав.

Судом першої інстанції відхилені посилання відповідача на те, що сплата коштів за Договором має відбуватися лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до правил ринку як безпідставні (з урахуванням висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 239 758 635,83 грн, 4 537 010,67 грн інфляційних втрат та 2 134 343,51 грн 3% річних є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції зазначено, що покладені в основу клопотань відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до неможливості невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку.

Відповідач у клопотанні не довів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у цій справі, як і не надав доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки та відстрочки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі № 910/16178/25 в частині стягнення 239 758 635,83 грн основного боргу, 2 134 343,51 грн 3% річних, 4 537 010,67 грн інфляційних втрат, 847 840,00 грн судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі № 910/16178/25 в частині відмови у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення суду та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 року у справі № 910/16178/25 на 1 (один) рік з дня ухвалення відповідного рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції суд першої інстанції, не врахував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відповідач має зобов`язання зі сплати коштів позивачу виключно з рахунків зі спеціальним режимом використання у зв`язку із внесеними змінами до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, які набрали чинності 01.07.2024, а тому вимоги позивача є неправомірними, оскільки ним не зазначено конкретних рахунків зі спеціальним режимом використання.

За доводами апелянта, позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти з рахунків НЕК "Укренерго" зі спеціальним режимом використання, проте не врахував цього у своєму позові.

На думку апелянта, позивачем не обрано належний спосіб захисту його інтересів, що відповідав би ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. 75 Закону та абз. 6 п. 7.2.2 Правил ринку. Обрання позивачем невірного способу захисту є окремою самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив йому у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, оскільки виконання судового рішення має бути забезпечене джерелами фінансування відповідних витрат, тоді як на спеціальних рахунках відповідача відсутній нерозподілений залишок коштів. При цьому загальний розмір заборгованості учасників балансуючого ринку перед відповідачем складає понад 46 млрд. грн.

За твердженням відповідача, він не може спрямувати кошти на виконання рішення у даній справі, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інше цільове призначення, тоді як внесення НКРЕКП додаткових витрат до структури тарифу на послуги відповідача, зокрема, на виконання судового рішення, потребує значного часу.

Відповідач зазначає, що численні пошкодження об`єктів Об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат НЕК "Укренерго" для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

В сукупності наведені обставини вказують на неможливість невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку, що є підставою для відстрочення виконання рішення.

Апелянт явку свого представника у судове засідання 28.10.2026 не забезпечив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, представник був присутній у попередньому засіданні. Після завершення засідання представником апелянта в підсистемі "Електронний суд" сформовано клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки на час проведення засідання клопотання було відсутнє, відповідно воно не могло бути розглянуте у судовому засіданні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що у договорі, законодавстві чи Правилах ринку не міститься правових норм, які б зумовлювали належне виконання зобов`язань відповідача перед позивачем особливостями рахунків, напрямками витрат коштів на рахунках відповідача, інтересами інших учасників ринку електричної енергії, які мають правовідносини з НЕК "Укренерго" тощо.

Позивач вважає, що обрав належний спосіб захисту, оскільки немає правового значення яким чином та з яких конкретних рахунків буде здійснена оплата боржником (відповідачем) на користь кредитора (позивача), конкретизувати і уточнювати джерело грошових коштів для виконання зобов`язань при формулюванні позовних вимог позивач не повинен, адже кошти так чи інакше знаходяться в розпорядженні Відповідача, а отже механізм, спосіб, особливості, джерела виконання зобов`язання зі сплати визначаються саме зобов`язаною стороною (вказана а правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20 (пункти 6.82 - 6.83).

Позивач вказує, що доводи відповідача, що позовні вимоги передбачають неконтрольоване і необмежене стягнення коштів з будь-яких рахунків відповідача, всупереч їх визначеному законодавством і НКРЕКП цільовому призначенню, а також щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, не знаходять свого підтвердження.

Позивач не погоджується із доводами апелянта щодо надання відстрочки виконання рішення суду та вказує, що апелянтом не наведено аргументів та доводів, які б свідчили про те, що при відстроченні виконання рішення на один рік, у НЕК "Укренерго" з`явиться реальна можливість невідкладного виконання рішення суду після спливу однорічного терміну.

Твердження апелянта, що пошкодження об`єктів ОЕС України внаслідок бойових дій вимагають додаткових витрат для відновлювальних робіт для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу є перебільшеними.

Позивач усвідомлює важливу роль НЕК "Укренерго" у забезпеченні стабільної та безпечної роботи енергосистеми, однак вказує, що апелянт намагається довести суду, що беззастережне виконання рішення суду може стати одною з основних причин гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

Звертає увагу, що по-перше наведені вище позивачем справи з аналогічними правовідносинами, перебували на розгляді у господарських судах України протягом 2022-2025 років (тобто повномасштабне вторгнення вже тривало і країна-агресор здійснювала атаки на енергетичну інфраструктуру) та добровільно виконувались з боку НЕК "Укренерго" після набрання рішеннями законної сили. По-друге, з відкритих джерел (засобів масової інформації) в тому числі з офіційного веб-сайту НЕК "Укренерго" вбачається, що вагомий внесок у підтримку енергетичної інфраструктури в умовах війни здійснюють міжнародні партнери України.

Позивач вважає, що апелянтом у апеляційній скарзі не наведено переконливих і беззаперечних доводів та доказів на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у розумінні статті 331 ГПК України, не наведено будь-яких нових, інших обставин та доводів, порівняно із заявами про відстрочення та розстрочення виконання рішення, поданими до суду першої інстанції.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку.

Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП).

Відповідно до пунктів 4.2.1-4.2.3 глави 4.2 розділу І Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку до цих Правил, та включення до Реєстру постачальників послуг з балансування (ППБ). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному веб сайті. ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надіслало Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" заяву-приєднання до договору про участь у балансуючому ринку та включення до реєстру постачальників послуг з балансування від 28.02.2020 №21-150-08-20-00069/0063-04012.

Вищезазначена заява була акцептована Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" 02.03.2020, про що повідомлено Позивача листом від 02.03.2020 за №01/8496 (повідомлення про приєднання № 01/8496). Вказаним листом позивачу роз`яснено, що договір, укладений з урахуванням статті 634 Цивільного кодексу України, є публічним і розміщений на офіційному сайті ОСП.

Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" уклали договір про участь у балансуючому ринку від 02.03.2020 № 0063-04012/21-150-08-20-00069 (далі - Договір).

Згідно з частиною сьомою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку. У правовідносинах щодо купівлі-продажу електричної енергії Товариство виконує роль Оператора системи передачі (ОСП).

У правовідносинах щодо розрахунків на балансуючому ринку Товариство виконує функції адміністратора розрахунків (АР).

Відповідно до пункту 1.8.1 Правил ринку АР реєструє учасників ринку, СВБ, ПДП і ППБ, отримує від ОСП, реєструє та зберігає дані щодо резервів, остаточні повідомлення фізичного відпуску та остаточні повідомлення фізичного відбору учасників ринку і позиції СВБ, забезпечує дотримання учасниками ринку вимог щодо надання фінансових гарантій за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, отримує від АКО сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії, обчислює обсяги небалансів та наданих послуг на ринку електричної енергії, виставляє рахунки/формує документи та необхідні для розрахунків звіти, стягує та оплачує платежі, передбачені цими Правилами, і здійснює всі фінансові розрахунки відповідно до розділу V цих Правил.

Наказами Товариства "Про затвердження умов договору про участь у балансуючому ринку" до Договору вносилися зміни, що відображалося у відповідних редакціях.

Період прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати балансуючої електричної енергії складає чотири місяці - з серпня 2025 року до листопада 2025 року. У цей період діяли такі редакції Договору: Договір про участь у балансуючому ринку, затверджений наказом НЕК "Укренерго" від 27.06.2025 № 498 (далі - Договір в редакції наказу № 498); Договір про участь у балансуючому ринку, затверджений наказом НЕК "Укренерго" від 17.10.2025 № 821 (далі - Договір в редакції наказу № 821).

Відповідно до пункту 1.2. Договорів ППБ зобов`язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об`єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов`язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього Договору та Правил ринку.

Також умовами Договорів визначено таке:

- пункт 2.1 - загальна вартість цього Договору складається із суми придбаних та проданих обсягів електричної енергії на балансуючому ринку протягом дії цього Договору та відповідно до умов цього Договору;

- пункт 3.1 - для розрахунків за цим Договором використовуються обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ.

Відповідно до пункту 5.3 Договорів ППБ має право отримувати від ОСП оплату, визначену згідно з вимогами Правил ринку, за продану ППБ на балансуючому ринку електричну енергію.

У свою чергу, відповідно до пункту 5.4 Договорів ОСП зобов`язується зокрема здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.

Відповідно до пункту 1.1.2 Правил ринку система управління ринком (далі - СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції. Отже, учасники ринку, зокрема під час здійснення дій, необхідних для проведення розрахунків, використовують систему управління ринком через мережу Інтернет за посиланням http://mms.ua.energy.

Відповідно до пункту 7.2.2 Правил ринку АР через СУР на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт ППБ та надсилає на електронну адресу ППБ повідомлення про формування місячного звіту ППБ. На основі місячних звітів АР формує акти купівлі-продажу електричної енергії відповідно до Договорів про участь у балансуючому ринку для кожного учасника ринку, за якими проводяться грошові розрахунки.

Якщо за результатами місячного звіту ППБ має відбутись списання для АР (нарахування для ППБ), АР на четвертий робочий день з дня надсиланні; повідомлення про формування місячного звіту ППБ перераховує з рахунку зі спеціальним режимом використання ОСП кошти на рахунок ППБ відповідно до Акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

Іншого порядку та способу направлення місячних звітів для розрахунків ані Правилами ринку, ані умовами Договорів не передбачено.

Відповідно до пункту 4.1 Договорів формування ОСП декадних звітів ППБ, місячних звітів ППБ, забезпечення ППБ коштів на рахунку ескроу ППБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу ППБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим Договором.

Відповідно до пункту 4.3. Договору ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до ППБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим.

Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/.

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" посилається на невиконання зобов`язань Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" з оплати балансуючої електричної енергії за місяці серпень 2025 року - листопад 2025 року у розмірі 297 782 982,09 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність неналежного виконання відповідачем зобов`язання з оплати балансуючої електричної енергії за місяці серпень 2025 року - листопад 2025 року у розмірі 297 782 982,09 грн.

Судом першої інстанції правильно відхилені доводи та заперечення відповідача, оскільки позивачем належними, достовірними, достатніми та вірогідними доказами підтверджену заявлену до стягнення заборгованість за договором.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що Компанією обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх прав.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 зазначив, зокрема, таке:

"17.19. Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього Договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

17.21. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та "інфляційних втрат" за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.

17.23. Твердження заявника про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, є неспроможними, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

17.24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21, від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі № 910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах".

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 239 758 635,83 грн є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню та відхилив посилання відповідача на те, що сплата коштів за Договором має відбуватися лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до правил ринку.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Як правильного зазначено судом першої інстанції, покладені в основу клопотань відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до неможливості невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки та відстрочки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026, зокрема, закрито провадження у справі № 910/16178/25 у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 58 024 346,26 грн.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить вимог щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі № 910/16178/25 у частині стягнення основної заборгованості у розмірі 58 024 346,26 грн. апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта, що суд першої не врахував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відповідач має зобов`язання зі сплати коштів позивачу виключно з рахунків зі спеціальним режимом використання у зв`язку із внесеними змінами до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, які набрали чинності 01.07.2024, а тому вимоги позивача є неправомірними, оскільки ним не зазначено конкретних рахунків зі спеціальним режимом використання.

Доводами апелянта, позивач міг обрати відповідний спосіб захисту своїх інтересів і подати позовну заяву про зобов`язання відповідача перерахувати на рахунок позивача кошти з рахунків НЕК "Укренерго" зі спеціальним режимом використання, проте не врахував цього у своєму позові, відхиляються апеляційним господарським судом з таких підстав.

Статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано напрямки перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання, але вона не забороняє для належного виконання грошових зобов`язань вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Дана стаття не забороняє здійснити розрахунки на погашення заборгованості з будь-яких інших рахунків.

Тлумачення зазначеної норми, яке надає відповідач, нівелює статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору, статті 525 Цивільного кодексу України щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов`язання та статті 525 Цивільного кодексу України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Приписи статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять імперативної вказівки щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі №910/21124/20, 17.01.2024 у справі №910/18308/21, 14.12.2023 у справі №910/3263/23, 25.05.2023 у справі №910/1382/22, 09.03.2023 у справі №910/18613/21 та 08.06.2022 у справі №910/6636/21.

Також, у постанові від 21.10.2025 у справі №910/10946/24 касаційний господарський суд вказав, що п. п. 7.2.1 та 7.2.2 глави 7.2 "Розрахунки за балансуючу енергію та ДП" розділу VІІ "Порядок розрахунків та здійснення платежів" Правил ринку унормовують оплату заборгованості постачальника послуг балансування ППБ перед адміністратором розрахунків АР, а абзац 6 підпункту 7.2.2 - підсумковий розрахунок між сторонами за результатами місячного звіту відповідно до акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії. Порядок поточної оплати АР на користь ППБ визначений у п. п. 7.7.1 та 7.7.4 глави 7.7 "Терміни формування звітів та рахунків» розділу VІІ "Порядок розрахунків та здійснення платежів" Правил ринку, відповідно до яких оплаті підлягають декадні звіти, а не місячні звіти на підставі акта купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.

Позиція Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго" про оплату заборгованості виключно з рахунку із спеціальним режимом використання є необґрунтованою та спростовується практикою Верховного Суду при вирішенні спорів між позивачем та відповідачем по договору №0421-41013, невиконання якого є підставою позовних вимог у даній справі.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №910/11976/23 (стягнення за договором №0421-41013) касаційний суд зробив наступні висновки: "При цьому Верховний Суд виснував, що наявність рахунку зі спеціальним режимом використання не виключає застосування до боржника, зокрема, відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат, тому твердження ОСП, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, суд касаційної інстанції відхилив (п. 5.37 постанови у справі №910/6635/21, п. 86 постанови у справі №910/6639/21)".

"При цьому положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та, відповідно, умов про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку".

"Підсумовуючи висновки у розрізі зазначеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду відхилила твердження ОСП про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, вказавши що ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливості застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права".

У постанові Верховного Суду від 23.07.2025 у справі №910/9798/24 зазначено наступне:

"Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано правовий висновок щодо застосування положень статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Судом касаційної інстанції було зазначено, що зміст ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки, зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором.

Щодо доводів апелянта про необґрунтовану відмову судом першої інстанції у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, апеляційний господарськи суд вказує таке.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі № 905/30/16.

Як правильно встановлено судом першої інстанції покладені в основу клопотань відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду твердження фактично зводяться до неможливості невідкладного виконання судового рішення та винятковість випадку.

Товариство у клопотанні не довело існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у цій справі, як і не надало доказів на підтвердження скрутного фінансового становища - відсутності грошових коштів на банківських рахунках, в матеріалах справи відсутні відповідні банківські виписки по рахунках відповідача, які б свідчили про неможливість виконання судового рішення.

При цьому судом враховано, що ЄСПЛ, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

У той же час, згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції враховано й те, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого також негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією, і який також безпосередньо задіяний та відіграє важливу функцію в процесі безперебійного постачання електричної енергії споживачам в Україні.

Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Підставою для встановлення відстрочення виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Більше того, заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності у відповідача коштів для виконання рішення суду у даній справі також не надано.

За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки та відстрочки.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду апеляційної скарги встановлено, що права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.12.2023 №1420 "Про утворення акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Постанова КМУ).

Відповідно до пункту першого Постанови КМУ утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Пунктом третім Постанови КМУ установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Державна реєстрація Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та припинення ДП "НАЕК "Енергоатом" відбулася 11.01.2024, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відокремлений підрозділ "Енергоатом- Трейдинг" ДП "НАЕК "Енергоатом" з 11.01.2024 починає функціонувати як Філія Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" AT "НАЕК "Енергоатом".

Компанія, як виробник електричної енергії, та Товариство, як оператор системи передачі, адміністратор розрахунків, є учасниками ринку електричної енергії у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії".

Діяльність у рамках балансуючого ринку також регулюється Правилами ринку.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються різні види договорів, зокрема, договір про участь у балансуючому ринку (стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1, частини першої статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії.

На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються, зокрема, купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби.

Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Спірні правовідносини виникли через порушення відповідачем умов Договору в частині проведення розрахунків за отриману балансуючу електричну енергію.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За приписами статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків.

З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Доводи відповідача про те, що він має зобов`язання зі сплати коштів позивачу виключно з рахунків зі спеціальним режимом використання, а тому позов є не обґрунтованим, оскільки позивач не зазначив спеціальних рахунків, з яких має відбуватись стягнення, не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21 дійшов наступних висновків: "17.20. При цьому положення Договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

17.22. З огляду на умови договору та положення статті 625 Цивільного кодексу України Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, 3% річних та «інфляційних втрат» за несвоєчасну оплату балансуючої електричної енергії.

17.24. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21, від 18.10.2022 у справі №910/6578/21, й з огляду на зазначене у пункті 17 цієї постанови об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновків, наведених у вказаних постановах.".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20 виснував: "Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту його порушених прав з огляду на необхідність формування позовних вимог про стягнення заборгованості з конкретизацією рахунку, з якого така заборгованість підлягатиме стягненню.

Колегія суддів зазначає, що позивач як управнена сторона має право на отримання сум, заявлених у позовних вимогах, як відповідно до умов договору, так і згідно з приписами законодавства. Водночас механізм та деталі виконання зобов`язання зі сплати визначаються саме зобов`язаною стороною. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22.".

За приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, за приписами наведеної норми відстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні відповідного питання враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 навела висновки про те, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.09.2025 у справі №905/1197/24 дійшов правових висновків про те, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи доводи апелянта погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження неможливості виконання рішення суду у даній справі, не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду, а також не надано доказів, які б свідчили про реальну можливість виконання рішення суду у строк через 12 місяців, у разі задоволення клопотання про його відстрочення.

При цьому враховано заперечення позивача, який прагне виконання законного рішення суду.

Скрутне фінансове становище відповідача за первісним позовом хоча впливає на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, проте не є тією обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення або роблять його неможливим, та відповідно підставою для відстрочення виконання рішення.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2025 у справі № 905/306/25 виснував: "у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи заяву скаржника про відстрочку виконання судового рішення встановив, що заявником не надано доказів спроможності виконати судове рішення через рік, як і не надав доказів, які свідчать про існування обставин, що сприятимуть відновленню платоспроможності підприємства протягом цього періоду, зокрема, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення. Також суди виснували, що надання відстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а надана відстрочка може порушити майнові інтереси стягувача внаслідок відкладення терміну виконання зобов`язання боржника у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючи інфляційні процеси в державі, а тому дійшли висновку про необґрунтованість такої заяви та відповідно відсутність підстав для її задоволення".

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява № 56849/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Підставою для встановлення відстрочення виконання рішення суду може бути доведена належними та допустимими доказами обставина, яка робить виконання такого рішення неможливим. Заявник має довести повну відсутність грошових коштів та майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги.

При цьому суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем обраний належний спосіб захисту про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати балансуючої електричної енергії за місяці серпень 2025 року - листопад 2025 року у розмірі 297 782 982,09 грн. та відхилені посилання відповідача на те, що сплата коштів за Договором має відбуватися лише з поточного рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до правил ринку як безпідставні (з урахуванням висновків Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21).

Апеляційний господарський суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність виключних обставин, які можуть бути підставою для надання розстрочки та відстрочки. Та, відповідно, про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 02.11.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді Л.Г. Сітайло

В.П. Іванов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua