Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №910/10611/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. Справа № 910/10611/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026

у справі № 910/10611/25 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт"

до Антимонопольного комітету України

про скасування рішення № 2-р/тк від 03.06.2025 у частині,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості "Рестріелт" (далі - позивач; ТОВ АН "Рестріелт"; Товариство; заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач; АМК України; Комітет; АМКУ; апелянт; скаржник) про скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 2-р/тк від 03.06.2025 в частині, що стосується ТОВ АН "Рестріелт".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 позовні вимоги ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" - задоволено. Скасовано рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.06.2025 № 2-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 3/01-11-20 в частині, що стосується ТОВ «Агентство нерухомості "Рестріелт". Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" судовий збір - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 заяву ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" покладено на останнього.

Як зазначено місцевим господарським судом, витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 200 000,00 грн є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на їх виконання і складністю справи, у зв`язку з чим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшенню підлягають неспівмірні витрати позивача на отримання допомоги адвоката, які не є необхідними та розумними для розгляду даного спору, а саме до 20 000,00 (двадцяти тисяч) грн, що підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України, та є підтвердженими і відповідають принципу співмірності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу для розгляду справи.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 та ухвалити нове, яким зменшити розмір судових витрат, що підлягають розподілу в порядку ст. 129 ГПК України, до 0 (нуль) гривень.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване додаткове рішення є необґрунтованим та прийняте без врахування всіх обставин справи.

Апелянт зазначає, що позовна заява, а також заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містили жодного обґрунтування розумної необхідності судових витрат. Крім того, до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення не було додано рахунки на оплату юридичних послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, які підтверджують реальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Скаржник вказує й те, що судом першої інстанції не досліджувалися обставини порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, встановлені спірним рішенням, а також докази, надані Комітетом на їх підтвердження, саме в частині доведеності чи недоведеності порушення, визнаного Комітетом, тобто встановлення обґрунтованості й законності рішення, що свідчить про нескладний характер правовідносин, що виникли між Комітетом та ТОВ АН «Рестріелт» під час судового розгляду справи, а також недослідження та нез?ясування доказів й обставин справи № 3/01-11-20.

Відповідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 04.05.2026, апеляційна скарга у справі № 910/10611/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/10611/25. Розгляд апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/10611/25 призначено на 06.07.2026.

Розгляд справи відкладався.

Представник апелянта в судому засіданні 14.10.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.

Також судовою колегією зазначається, що письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 позовні вимоги ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" - задоволено. Скасовано рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.06.2025 № 2-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 3/01-11-20 в частині, що стосується ТОВ «Агентство нерухомості "Рестріелт".

До Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив стягнути з Антимонопольного комітету України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн.

Відповідачем подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 00,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 заяву ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь ТОВ "Агентство нерухомості "Рестріелт" 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Колегія суддів враховує, що в позові позивач, з посиланням на частину 8 статті 129 ГПК України, зазначав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн та такі докази будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Поряд із цим, у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивач вказав, що визначений договором про надання правової допомоги від 22.02.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 28-07-2025-01 від 28.07.2025 та акта приймання наданих послуг від 02.04.2026) розмір витрат ТОВ АН "Рестріелт" на правничу допомогу в сумі 200 000 грн: 1) пов`язаний з розглядом справи № 910/10611/25, адже сам цей договір укладений у тому числі з метою надання правничої допомоги у цій справі; 2) є обґрунтованим та пропорційним за розміром до предмета спору, адже становить лише 10% від суми штрафу, що не може вважатися надмірним, особливо з урахуванням складності справи. Також заявник, стосовно складу робіт, які виконав представник позивача Квартенко О.Р., наголосив, що роботи полягали у такому: вивчення та аналіз матеріалів справи № 3/01-11-20 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Рестріелт» і Приватним підприємством «Оберон» законодавства про захист економічної конкуренції; аналіз релевантного законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці); складання позовної заяви; складання клопотань та заяв по справі № 910/10611/25; участь у судових засіданнях по справі № 910/10611/25; наданні роз`яснень клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.

З цих підстав судовою колегією відхиляються, як необґрунтовані, аргументи скаржника про те, що позов та заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містили жодного обґрунтування розумної необхідності судових витрат.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Враховуючи наведене, судовою колегією оцінюються критично доводи скаржника про те, що не подання заявником рахунків на оплату юридичних послуг та платіжних документів про оплату послуг вказує на неможливість здійснення судом розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".

Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21 та від 22.12.2025 у cправі № 910/16193/24.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що 22.04.2024 між адвокатом Квартенко О.Р. (адвокат/виконавець) та Товариством (клієнт/замовник) було укладено договір по надання правової (правничої) допомоги (скорочено - договір).

Надалі між сторонами договору складено та підписано акт приймання наданих послуг від 02.04.2026, згідно умов якого виконавцем виконані наступні роботи:

- вивчення та аналіз матеріалів справи № 3/01-11-20 про порушення ТОВ АН "Рестріелт" і ПП Фірма "Оберон" законодавства про захист економічної конкуренції;

- аналіз релевантного законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці);

- складання позовної заяви;

- складання клопотань та заяв по справі № 910/10611/25;

- участь у судових засіданнях по справі № 910/10611/25;

- надання роз`яснень Клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників процесу в цілому.

Пунктом 3 акта приймання наданих послуг від 02.04.2026 сторони дійшли згоди щодо визначення остаточного розміру гонорару виконавця за надання правової допомоги у розмірі 200 000,00 грн.

В межах зазначеного судова колегія констатує, що по суті такі послуги як: "Вивчення та аналіз матеріалів справи № 3/01-11-20 про порушення ТОВ АН "Рестріелт" і ПП Фірма "Оберон" законодавства про захист економічної конкуренції" та "Аналіз релевантного законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці)", а також "Надання роз`яснень Клієнту стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників процесу в цілому" є взаємоохоплюючими та нерозривно пов`язані з такою послугою як "Складання позовної заяви".

До схожих висновків дійшов, зокрема Верховний Суд у постановах від 30.09.2025 по справі № 910/8275/24, від 01.07.2025 по справі № 911/2192/24, від 19.01.2022 по справі № 910/789/21 та від 18.12.2024 по справі № 911/826/23.

Щодо такого виду робіт як: "Складання клопотань та заяв по справі № 910/10611/25", то судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять іншої заяви позивача по суті справи, аніж позовна заява (відповіді на відзив надано не було).

Решта заяв позивача з процесуальних питань, що містяться в матеріалах справи були подані з метою виконання процесуального обов`язку позивача, а саме на виконання вимог статті 197 ГПК України (щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції) та на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2025 про залишення позову без руху, а відтак, не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу.

У позові позивач, зокрема, просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП Фірма "Оберон". Однак, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 у задоволенні такої заяви було відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Отже, фактично адвокатом надавались позивачу наступні види правової допомоги: "Складання позовної заяви", "Участь у судових засіданнях по справі № 910/10611/25".

Судова колегія враховує й те, що в межах цієї справи судом першої інстанції було проведено 4 (чотири) судові засідання (в четвертому засіданні прийнято рішення).

Дійсно, представник позивача був присутній в усіх засіданнях. Однак, справа № 910/10611/25 попри характер виникших правовідносин не є складною, порівнюючи з іншими справами за участю Антимонопольного комітету України, та не потребувала дослідження і з`ясування судом великої кількості доказів. Також справа не потребувала залучення до справи інших учасників, витребування доказів тощо.

Крім того, рішення у справі № 910/10611/25 щодо задоволення позовних вимог прийнято суто з підстав порушення Антимонопольним комітетом України норм процесуального права (притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції поза межами строку давності притягнення до відповідальності).

Про це, як вважає колегія суддів, правильно висновувався й суд першої інстанції.

Судова колегія звертає увагу, що в цьому випадку судом першої інстанції обґрунтовано враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та реальності.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 200 000,00 грн є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами та наданими послугами, часом витраченим адвокатом на їх виконання і складністю справи, у зв`язку з чим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшенню підлягають неспівмірні витрати позивача на отримання допомоги адвоката, які не є необхідними та розумними для розгляду даного спору, зокрема до 20 000,00 грн, що підлягають розподілу відповідно до статті 129 ГПК України, та є підтвердженими і відповідають принципу співмірності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу для розгляду справи.

Водночас, в межах вказаного судовою колегією враховується, що подання позовної заяви обумовлено виключно діями та бездіяльністю самого відповідача, внаслідок чого Товариство змушене було захищати свої права та інтереси в суді, в єдиний ефективний та доступний спосіб захисту своїх порушених відповідачем прав.

За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, які наявні в матеріалах справи, судова колегія вважає вмотивованими висновки суду 1-ої інстанції про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають задоволенню частково, зокрема в сумі 20 000,00 грн (з заявлених 200 000 грн), які належить стягнути на користь позивача з відповідача.

В свою чергу, беручи до уваги вищевказане, доводи апелянта про те, що витрати позивача в частині 20 000 грн не є доведеними, реальними та надмірними, - критично оцінюються колегією суддів.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає також невмотивованими твердження скаржника про доведення відповідачем підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до 00,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками судової колегії, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване додаткове рішення є необґрунтованим та прийняте без врахування всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/10611/25 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/10611/25 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2026 у справі № 910/10611/25 - залишити без змін.

3. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков