Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №916/1818/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1818/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Цісельського О.В.,

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Національного банку України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження, суддя в І інстанції Литвинова В.В., повний текст якої складено 02.09.2026 в м. Одесі

у справі № 916/1818/25

за позовом Національного банку України

до Приватного підприємства “ФАВОРИТ”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Секьюріті Групп”,

про виселення з цілісного майнового комплексу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства “ФАВОРИТ” про виселення Приватного підприємства “ФАВОРИТ” з цілісного майнового комплексу за адресою: Одеська область, м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний номер 323875851101.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 13.05.2025 відкрито провадження у справі № 916/1818/25.

02.09.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Литвинова В.В.): задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 916/141/25(916/2839/26); зобов`язано сторін повідомити суд про результат розгляду справи № 916/141/25(916/2839/26) з метою поновлення провадження у справі.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в межах справи № 916/141/25(916/2839/26) встановлюються обставини, підстави, факти тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, а саме щодо встановлення обставин законності отримання Державою України в особі Національного банку України у власність цілісного майнового комплексу, що є передумовою виникнення у Національного банку України права на захист прав власника, яка є вже предметом розгляду у справі № 916/1818/25.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Національний банк України подав до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3671/26 від 14.09.2026), в якій скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження у справі № 916/1818/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 916/141/25(916/2839/26) та направити справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги Національний банк України посилається на те, що:

- з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чи обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі;

- розгляд справи № 916/141/25(916/2839/26) жодним чином не впливає на розгляд цієї справи, оскільки наявні докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;

- оспорювання набуття Національним банком України права власності на нерухоме майно ніяким чином не стосується факту незаконного використання відповідачем цього нерухомого майна на підставі нікчемного правочину;

- місцевий суд в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку саме про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, маючи достатньо правових підстав та повноважень для розгляду та вирішення по суті спору у цій справі;

- посилання суду першої інстанції на те, що у справі № 916/141/25(916/2839/26) розглядаються вимоги про оспорювання набуття Національним банком України права власності на нерухоме майно не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст.204 ЦК України;

- станом на момент розгляду цієї справи свідоцтво від 26.06.2024 про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, серія та номер 4-485, яким посвідчено право власності Національного банку України: 1) не визнано нікчемним; не визнано судом недійсним;

- договір оренди та суборенди, які є нікчемними в силу закону, були укладені 01.02.2021, тобто до набуття Національним банком України нерухомого майна у власність;

- подача ПАТ “ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ” нового позову із вимогою визнати недійсними результати електронного аукціону є нічим іншим як затягування розгляду справи № 916/1818/25 через подання нових або повторних позовів та зловживанням процесуальними правами, яке блокує судовий процес.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Цісельського О.В., суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026: відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження у справі № 916/1818/25 до надходження матеріалів справи № 916/1818/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи № 916/1818/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.09.2026 матеріали справи № 916/1818/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п.12 ч.1 ст.255 ГПК України (про зупинення провадження у справі), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

28.09.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду: прийнято справу № 916/1818/25 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Цісельського О.В., суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження у справі № 916/1818/25; розгляд апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження у справі № 916/1818/25 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 14.10.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення учасникам процесу); роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 14.10.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст.170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого суду, який зупинив провадження у справі № 916/1818/25, та вказує на те, що:

- правовідносини у справах № 910/17615/20 та № 916/1818/25 не є подібними у зв`язку з тим, що підстави позовів, фактичні обставини справ та предмет доказування є різними;

- від результатів вирішення справи № 916/141/25(916/2839/26) об`єктивно залежить результат вирішення цієї справи, оскільки у випадку задоволення позову ПАТ “ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ” по справі № 916/141/25(916/2839/26), Національний банк України втратить право власності на нерухоме майно та, відповідно, відпаде правова підстава позову Національного банку України у справі № 916/1818/25;

- станом на момент подання Національним банком України позовної заяви по даній справі, недійсність грошової оцінки нерухомого майна, по якій скаржник отримав права власника нерухомого майна, вже була підтверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі № 916/302/16 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 916/302/16, що набрали законної сили;

- станом на момент подання Національним банком України позовної заяви по даній справі вже було порушено провадження у справі 916/141/25 про банкрутство ПАТ “ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ”;

- прийняття на користь Національного банку України рішення про виселення Приватного підприємства “ФАВОРИТ” у справі № 916/1818/25 дозволить Національному банку України отримати додаткові протиправні можливості для чинення перепон Приватному підприємству “ФАВОРИТ” у користуванні нерухомим майном, що, у випадку подальшого припинення за Національним банком України прав власника на нерухоме майно, унеможливить реальне поновлення прав відповідача, як законного користувача нерухомим майном та призведе до значних збитків відповідача, пов`язаних з виселенням та повторним зайняттям нерухомого майна.

Також Приватним підприємством “ФАВОРИТ” надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат по справі № 916/1818/25, які відповідач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме: 5000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу із дослідження та аналізу змісту апеляційної скарги, формування правової позиції по справі та складання відзиву на апеляційну скаргу; 5000,00 грн, які відповідач очікує понести у зв`язку з участю адвоката в судових засіданнях та поданням адвокатом будь-яких процесуальних заяв та документів.

Відповідно до приписів п.12 ч.1 ст.255 ГПК України та ч.2 ст.271 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема “Іззетов проти України”, “Пискал проти України”, “Майстер проти України”, “Субот проти України”, “Крюков проти України”, “Крат проти України”, “Сокор проти України”, “Кобченко проти України”, “Шульга проти України”, “Лагун проти України”, “Буряк проти України”, “ТОВ “ФПК “ГРОСС” проти України”, “Гержик проти України” суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02.09.2010, “Смірнова проти України” від 08.11.2005, “Матіка проти Румунії” від 02.11.2006, “Літоселітіс проти Греції” від 05.02.2004 та інші).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати, як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).

Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 916/141/25(916/2839/26) місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті даної справи.

Посилання суду на те, що в межах справи № 916/141/25(916/2839/26) встановлюються обставини, підстави, факти тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, а саме щодо встановлення обставин законності отримання Державою України в особі Національного банку України у власність цілісного майнового комплексу, що є передумовою виникнення у Національного банку України права на захист прав власника, яка є вже предметом розгляду у справі № 916/1818/25, не свідчать про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст.204 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Висновки суду в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження у справі є передчасними, оскільки на момент розгляду судом першої інстанції даної справи № 916/1818/25 про виселення з цілісного майнового комплексу правомірність набуття у власність Національного банку України цього майна не була спростована у встановленому законом порядку, а відповідні правовстановлюючі документи та записи про реєстрацію права власності є чинними, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України зумовлює презумпцію їх правомірності та надає позивачу повноваження щодо захисту своїх прав.

Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/141/25(916/2839/26), так і стосовно того, що зібрані у справі № 916/1818/25 докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 914/1974/17, від 11.04.2022 у справі № 902/591/21.

Водночас, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому колегія суддів звертає увагу учасників процесу на те, що відмова в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не призведе до порушення прав останнього, оскільки відповідач має право за результатами розгляду справи № 916/141/25(916/2839/26) звернутись із заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку статті 320 ГПК України.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 у справі № 916/1818/25 – скасуванню.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі “Руїз Торіха проти Іспанії”, ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів відхиляє доводи Приватного підприємства “ФАВОРИТ”, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки вони стосуються обставин справи по суті та не спростовують імперативного обов`язку суду першої інстанції належним чином мотивувати в оскаржуваній ухвалі саме неможливість розгляду справи № 916/1818/25, що й стало підставою для її скасування.

Оскільки у даному апеляційному провадженні спір по суті не вирішується, відповідно до статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 про зупинення провадження у справі № 916/1818/25 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 у справі № 916/1818/25 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 30.10.2026.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді: Н.М. Принцевська

А.І. Ярош