Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №916/3702/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3702/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Павленко Н.А., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представники сторін у справі у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 10.09.2026

по справі №916/3702/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ"

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф"

про стягнення 296 146,72 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

08.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф", в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» грошові кошти в розмірі 296 146,72 грн., а також судові витрати, понесені позивачем по справі в розмірі 40 884,96 грн. (3 553,76 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1 331,20 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 36 000 грн. витрат на правничу допомогу) та інші судові витрати.

Разом із позовом до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову, згідно з якою позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти, які належать Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» у межах суми позовних вимог на загальну суму 296 146,72 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову №2-1758/26 від 08.09.2026 по справі №916/3702/26.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не навів та не подав доказів реальних обставин, які свідчили б про можливе ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення, вчинення ним дій щодо відчуження або зменшення коштів чи інших обставин, з якими пов`язується необхідність забезпечення позову.

Суд зазначив, що саме посилання на потенційну можливість розпорядження коштами має характер припущення та не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Також суд урахував заперечення відповідача і подані ним документи щодо наслідків арешту для розрахунків за житлово-комунальні послуги, виплати заробітної плати та забезпечення роботи ліфтів і насосів, а також те, що застосування такого заходу може порушити права інших співвласників будинку.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно поклав на позивача обов`язок доводити неправомірність дій відповідача, його намір ухилитися від виконання рішення та вчинення дій з відчуження майна або витрачання коштів. На думку скаржника, такий підхід не відповідає висновкам Верховного Суду, зокрема об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Позивач вказує, що у спорі про стягнення грошових коштів можливість відповідача вільно розпоряджатися коштами та майном є очевидною обставиною, а вимога доводити таку можливість застосовує завищений стандарт доказування.

Скаржник зазначає, що наводив у позові обставини, які, на його переконання, свідчать про недобросовісну поведінку відповідача: ненадання співвласникам документації, неотримання запитів та невиконання судового рішення щодо надання документів. При цьому позивач стверджує, що не мав можливості подати договори чи відомості про рух коштів відповідача саме через ненадання останнім запитуваної інформації. На думку апелянта, наведене разом із характером заявленої грошової вимоги підтверджує достатньо обґрунтоване припущення про можливе зменшення або зникнення коштів до моменту виконання майбутнього рішення.

Крім того, позивач посилається на те, що довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про залишок коштів на рахунку відповідача у сумі 7 841,26 грн, на його думку, свідчить про недостатність у відповідача коштів для виконання можливого рішення. Відомостей про інше майно, за рахунок якого могло б бути виконане рішення, відповідач не подав. Апелянт також вважає, що саме на відповідача покладено тягар доведення недоцільності або неспівмірності арешту та створення ним перешкод господарській діяльності.

На переконання скаржника, надані відповідачем рахунки та платіжні інструкції не підтверджують наявності зобов`язань, пов`язаних безпосередньо з утриманням будинку, оскільки договори, на підставі яких повинні здійснюватися відповідні платежі, не надано.

Апелянт наводить розрахунок, за яким щомісячні витрати ОСББ на електроенергію, обслуговування ліфтів, водопостачання та водовідведення, а також заробітну плату становлять 247 957,07 грн, і вважає, що арешт у межах ціни позову не вплине на діяльність ОСББ. Скаржник наголошує на тимчасовому характері заходу та можливості його скасування або часткового скасування у встановленому законом порядку.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 по справі № 916/3702/26 та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «СВІТ-ТРЕФ» про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на грошові кошти, які належать Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» у межах суми позовних вимог на загальну суму 296 146 грн. 72 коп.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26.

Відповідач не заперечує, що можливість розпорядження коштами не потребує окремого доведення, однак вказує, що висновки Верховного Суду не звільняють заявника від обґрунтування необхідності забезпечення позову в конкретній справі. ОСББ зазначає, що ним виконано обов`язок доведення неспівмірності заходу: подано банківську довідку, відомості про сімох працівників і фонд оплати праці, рахунки постачальників та платіжні інструкції. На думку відповідача, наявний на конкретну дату залишок коштів на одному рахунку не є доказом неплатоспроможності, проте підтверджує, що арешт до суми 296 146,72 грн охоплюватиме подальші надходження, необхідні для поточних платежів.

ОСББ зазначає, що подані 31 платіжна інструкція на загальну суму 910 342,02 грн, рахунки за електричну енергію, водопостачання, водовідведення та технічне обслуговування ліфтів, а також відомості щодо оплати праці в сукупності підтверджують характер і регулярність поточних витрат. Відсутність у додатках повних текстів договорів, на переконання відповідача, не позбавляє ці документи значення для оцінки наслідків арешту. Відповідач зауважує, що сума арешту перевищує наведений самим апелянтом розрахунок місячних витрат на 48 189,65 грн, а щомісячні витрати не свідчать про наявність вільного резерву коштів.

За твердженням відповідача, блокування платіжного ресурсу може унеможливити своєчасні розрахунки за електроенергію, водопостачання, водовідведення, технічне обслуговування ліфтів та оплату праці, що створює ризик порушення роботи загальнобудинкових систем і прав інших співвласників та мешканців. ОСББ не посилається на імунітет від арешту чи на те, що рахунок є спеціальним, але вважає заявлений обсяг обмеження неспівмірним. Тимчасовий характер арешту, на думку відповідача, не усуває наслідків можливого прострочення платежів або перерв у роботі обладнання.

Відповідач також зазначає, що доводи про ненадання документації, невиконання судового рішення та можливу фальсифікацію рішень підлягають оцінці за доказами під час вирішення спору по суті і самі по собі не підтверджують необхідності накладення арешту в заявленому обсязі. На думку ОСББ, позивач не спростував документально підтверджених наслідків обраного заходу, тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу — без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3702/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3702/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3702/26.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.10.2026; призначено справу №916/3702/26 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 29.10.2026 о 12:45; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду №224 від 27.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3702/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2026 справу №916/3702/26 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Павленко Н.А., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2026 прийнято справу №916/3702/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Богатир К.В., судді: Таран С.В., Павленко Н.А.

29.10.2026 представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026, якою призначено справу №916/3702/26 до розгляду на 29.10.2026 о 12:45, була отримана в електронному кабінеті позивачем – 28.09.2026, відповідачем – 28.09.2026.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 29.10.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

08.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф", в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» грошові кошти в розмірі 296 146,72 грн., а також судові витрати, понесені позивачем по справі в розмірі 40 884,96 грн. (3 553,76 грн. судового збору за подання позовної заяви, 1 331,20 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 36 000 грн. витрат на правничу допомогу) та інші судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є власником квартири 80/81 за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А, та в період з 12.01.2024 року по 11.08.2026 на розрахунковий рахунок відповідача позивачем було перераховано за житлово-комунальні та інші послуги 296 146,72 грн. на підставі виставлених відповідачем рахунків.

Водночас позивач зазначив про наявність у нього сумнівів щодо правових підстав для виставлення ОСББ рахунків співвласникам та відповідно безпідставності їх сплати Товариством, враховуючи при цьому ухилення ОСББ «Граф» від надання запитуваних документів співвласникам багатоквартирного житлового будинку щодо нарахування сум, що необхідно сплатити ТОВ «СВІТ-ТРЕФ» за надані житлово-комунальні послуги, а також первинних документів, що підтверджують оплату робіт, послуг та придбання будь-яких активів для ОСББ (договори/угоди, акти, накладні, квитанції) та ін., що покладено в основу формування рахунків по сплаті житлово-комунальних та інших послуг за період 2024-2026 роки.

Разом із позовом до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову, згідно з якою позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, які належать Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову та належать Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ГРАФ» у межах суми позовних вимог на загальну суму 296 146,72 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/7029/21, в якій зазначено, що "умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення".

Також позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, згідно з якою у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

При цьому позивач зауважує про відсутність відступу від правових висновків, які викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 904/448/22, та стверджує, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21 звернула увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

Окрім того, позивач звертає увагу, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Ураховуючи викладене, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу та знаходяться на всіх рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, співмірно з ціною позову сукупно у межах суми позову.

09.09.2026 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на заяву ТОВ «СВІТ-ТРЕФ» від 07.09.2026 про забезпечення позову, згідно з якими відповідач просив суд:

- відмовити ТОВ «СВІТ-ТРЕФ» у задоволенні заяви від 07.09.2026 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ОСББ «ГРАФ» у межах 296 146,72 грн у повному обсязі;

- якщо для вирішення заяви необхідні додаткові пояснення щодо фінансових та технічних наслідків арешту, призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до частини четвертої статті 140 ГПК України;

- у разі висновку суду про необхідність забезпечення позову — визначити конкретний співмірний обсяг обмеження з урахуванням документально підтверджених невідкладних платежів і встановлених законом заборон арешту; вирішити питання зустрічного забезпечення за статтею 141 ГПК України відповідно до доведених ймовірних збитків ОСББ у розмірі 300 000,00 грн.

При цьому відповідач зазначив, що запропоноване позивачем обмеження зачіпає кошти, необхідні для виплати заробітної плати, розрахунків за водопостачання, водовідведення та електропостачання, а також забезпечення роботи ліфтів і насосів підкачки води в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А, та зазначає, що основна підстава заперечень – неспівмірність наслідків арешту для ОСББ, працівників та мешканців будинку. Збереження умов для виконання можливого рішення на користь одного співвласника має узгоджуватися з потребою безперервної експлуатації будинку та правами інших осіб.

Як зазначив відповідач, рівність суми арешту ціні позову визначає грошову межу обмеження, але не доводить його безпечності для діяльності ОСББ. Значення має співвідношення цієї суми з фактичним залишком коштів, надходженнями до найближчих строків оплати та обсягом невідкладних зобов`язань. Оцінка заяви має охоплювати розумність та обґрунтованість обраного обмеження, його відповідність предмету вимог, здатність забезпечити виконання можливого рішення та баланс інтересів. Окремій оцінці підлягають права осіб, які не беруть участі у справі. Навіть за наявності підстав для забезпечення позову його конкретний спосіб та обсяг не повинні створювати невиправданих перешкод для виконання ОСББ функцій з утримання Будинку. Тому висновок про співмірність потребує оцінки поданих ОСББ доказів у сукупності, а не лише зіставлення суми арешту із ціною позову.

Відповідач зауважив, що ним здійснюються розрахунки як колективним споживачем за водопостачання, водовідведення та електропостачання. Через ОСББ фінансуються робота найманих працівників, експлуатація ліфтів та насосів підкачки води. Поточні платежі співвласників забезпечують виконання цих зобов`язань у встановлені строки. У разі арешту коштів, необхідних для поточного утримання Будинку та розрахунків за комунальні послуги, постраждають права всіх співвласників та мешканців Будинку, зокрема осіб, які не є учасниками цього спору та своєчасно сплачують внески і платежі. Блокування таких коштів створює загрозу належному утриманню спільного майна, безпечному користуванню житлом та безперервному отриманню житлово-комунальних послуг. Ліфти, насоси підкачки води та інші загальнобудинкові системи забезпечують потреби Будинку в цілому, тому наслідки припинення їх роботи неможливо обмежити лише сторонами спору. Непідприємницький статус ОСББ не створює абсолютного імунітету від арешту, однак суд має врахувати призначення коштів і наслідки їх блокування для всіх співвласників та мешканців при оцінці співмірності заходу забезпечення позову.

Окрім того, відповідач зазначив, що:

- втрата доступу до коштів у строк виплати створить перешкоду для розрахунків із працівниками та пов`язаних обов`язкових платежів; прострочення оплати праці зачепить права осіб, які не беруть участі у спорі, і створить ризик перебоїв у виконанні робіт з утримання будинку;

- рахунки філії «Інфоксводоканал» зазначають ОСББ платником за договором № 10739 від 23.02.2022 та абонентським кодом 303584 та містять попередження постачальника про припинення послуг у разі несплати і покладення на споживача витрат на припинення та відновлення послуг, що підтверджує реальність заявленого ризику, хоча правомірність і порядок конкретного відключення визначаються законом і договором. Якщо ОСББ не зможе перерахувати оплату постачальнику як колективний споживач, виникатиме заборгованість за послуги для будинку. Подальше обмеження послуг залежить від договору, законодавства та встановленої процедури; однак саме блокування платіжного ресурсу створює ризик порушення їх безперервності для мешканців, які свої внески сплатили;

- неможливість оплати електроенергії створює ризик припинення її постачання у встановленому порядку, а у разі знеструмлення відповідних загальнобудинкових систем ліфти та електричні насоси підкачки води не працюватимуть, відмова насосів порушить подачу води до квартир, водопостачання яких залежить від підвищення тиску;

- рахунки ТОВ «САТ ТЕК» за договором № 260102/22 від 02.01.2026 підтверджують повне технічне обслуговування чотирьох ліфтів S 3300 у будинку по вул. Морській, 8-А за 14 000 грн на місяць. Окрім електроенергії, їх робота потребує технічного й аварійного обслуговування. Неможливість оплати цих робіт створює самостійний ризик зупинення обладнання або неможливості своєчасно усунути несправності. Відсутність ліфтового сполучення особливо обмежує користування житлом людей із труднощами пересування.

Отже, відповідач вказував, що йдеться про послідовність взаємопов`язаних наслідків: недоступність коштів - неможливість своєчасних платежів - заборгованість і перебої в обслуговуванні - ризик припинення роботи інженерних систем.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд – це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів враховує, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 296 146,72 грн., які позивачем були сплачені як власником квартири 80/81 за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А, в період з 12.01.2024 року по 11.08.2026 на розрахунковий рахунок відповідача за житлово-комунальні та інші послуги на підставі виставлених відповідачем рахунків, із посиланням на наявність у позивача сумнівів щодо правових підстав для виставлення ОСББ рахунків співвласникам та відповідно безпідставності їх сплати Товариством.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджання законному стягненню грошових коштів) причин.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 у справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Як встановлено колегією суддів, до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову не додано жодних доказів.

Фактично, заявник посилається лише на позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18.10.2021 у справі №910/7029/21 (в якій зазначено, що "умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення"), від 03.03.2023 у справі №905/448/22 (згідно з якою у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача), а також від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23 (згідно з якою у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності).

Жодного фактичного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі позивачем не наведено.

Усталена практика Верховного Суду виходить із того, що достатньо обґрунтованим є не будь-яке припущення заявника, а лише таке, яке підтверджується конкретними фактичними даними, зокрема, відомостями про фінансовий стан відповідача, наявність у нього невиконаних зобов`язань, вчинення дій щодо відчуження активів або інші обставини, що свідчать про реальну, а не гіпотетичну загрозу невиконання рішення суду.

Обов`язок доведення наявності підстав для забезпечення позову покладається саме на заявника, і цей обов`язок не може бути перекладений на суд або іншу сторону. Ненадання відповідних доказів не може компенсуватися посиланням на абстрактні ризики чи загальні міркування про можливу недобросовісну поведінку відповідача.

Заява про забезпечення позову має містити не лише формальне посилання на можливість утруднення виконання рішення, а й конкретизацію обставин, які підтверджують таку можливість, із наведенням відповідних доказів. Відсутність такого обґрунтування свідчить про декларативний характер заявлених вимог.

Сам факт звернення із заявою про забезпечення позову не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.

За відсутності доведених ризиків утруднення виконання рішення суду застосування такого заходу як накладення арешту на грошові кошти не відповідатиме вимогам пропорційності, тим більше, що забезпечення позову не повинно мати на меті створення для відповідача негативних наслідків, тотожних наслідкам задоволення позову, та не може використовуватися як інструмент попереднього примусу до виконання спірного зобов`язання.

Колегія суддів також зауважує на тому, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, на яку посилається апелянт, міститься висновок про те, що вжиття заходів забезпечення позову передбачає доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

З огляду на викладене, зазначений висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду свідчить, що вимога про надання доказів витрачання відповідачем коштів не може розглядатися як єдина підстава для застосування заходів забезпечення позову, однак не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення шляхом подання доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення.

Це підтверджується тим, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі №918/73/25 зазначив, що вказаний у вищенаведеній постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу №917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом, з огляду на його підстави і предмет, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, що, у свою чергу, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок щодо необхідності належного тлумачення правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, через призму необхідності доведення за допомогою належних та допустимих доказів факту існування обґрунтованих підстав для забезпечення позову відображений у постановах Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 та від 18.06.2025 у справі №918/73/25.

Отже, посилання апелянта на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 не може тлумачитися як встановлення презумпції необхідності арешту в кожному спорі про стягнення коштів. Цією постановою визнано очевидною лише юридичну можливість особи розпоряджатися належними їй коштами чи майном; водночас заявник не звільняється від обов`язку навести конкретні обставини, які у зв`язку з предметом і підставами саме цього позову свідчать про реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення. Саме на цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25: наведений підхід «не виключає зобов`язання заявника щодо доведення необхідності такого забезпечення» шляхом подання доказів фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування відповідного заходу.

Зазначені апелянтом обставини щодо ненадання ОСББ документації, неотримання запитів та невиконання судового рішення про надання документів можуть бути предметом оцінки при розгляді спору по суті. Проте вони самі по собі не підтверджують ані неплатоспроможності відповідача, ані відчуження ним активів, ані вчинення дій, спрямованих на виведення коштів чи уникнення виконання можливого рішення. Посилання на неможливість одержати певні відомості не змінює розподілу процесуального обов`язку доказування, визначеного статтею 74 ГПК України, та не дає підстав замінити доказування ризику припущенням про його існування.

Застосування арешту грошових коштів у кожному спорі про їх стягнення фактично означало б запровадження загального правила про автоматичне забезпечення позову, що прямо суперечить положенням процесуального закону та правовим висновкам Верховного Суду щодо виключного характеру таких заходів. Хоча заявлений захід формально кореспондує із майновим характером позовних вимог, сам по собі цей факт не є достатнім для його застосування без доведення необхідності такого втручання, оскільки визначальним є не лише вид заходу, а й наявність об`єктивних підстав для його застосування у конкретних обставинах справи.

Ризик утруднення чи неможливості виконання рішення суду має бути реальним, конкретним і підтвердженим доказами, а не ґрунтуватися на абстрактних припущеннях або загальних міркуваннях про можливу поведінку відповідача. Суд не може підміняти доказування логічними припущеннями, навіть якщо вони видаються вірогідними.

Значний розмір заявлених до стягнення коштів сам по собі не є безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки інакше це призвело б до формування практики, за якої будь-який значний за сумою позов автоматично обумовлював би застосування арешту майна, що не передбачено процесуальним законом.

Таким чином, саме лише посилання в заяві позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, адже має характер припущення. Вказане повністю узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 №381/4019/18.

В свою чергу відповідачем у наданих до суду першої інстанції запереченнях щодо недоцільності та неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить позивач, зазначає, що заходи забезпечення позову у вигляді арешту на кошти створять перешкоди його діяльності, а саме запропоноване позивачем обмеження зачіпає кошти, необхідні для виплати заробітної плати, розрахунків за водопостачання, водовідведення та електропостачання, а також забезпечення роботи ліфтів і насосів підкачки води в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А, а відтак відповідач вказує на неспівмірність наслідків арешту для ОСББ, працівників та мешканців будинку, а збереження умов для виконання можливого рішення на користь одного співвласника має узгоджуватися з потребою безперервної експлуатації будинку та правами інших осіб.

При цьому відповідач зауважив, що документально підтверджені перекази постачальникам електроенергії, водопостачання та обслуговування ліфтів мають визначене призначення, безпосередньо пов`язане з утриманням Будинку, а сам факт витрачання коштів або їх перерахування третім особам не свідчить про ухилення від виконання можливого судового рішення: для ОСББ такі платежі є способом виконання поточних зобов`язань перед постачальниками.

Позивачем такі заперечення відповідача не спростовано ні під час розгляду справи у суді першої, ні в суді апеляційної інстанції..

Довідка банку про залишок коштів на одному рахунку на певну дату не встановлює ані відсутності в ОСББ інших активів чи коштів, ані наміру ухилитися від виконання можливого рішення. Така довідка підлягає оцінці у сукупності з поданими відповідачем платіжними інструкціями, рахунками постачальників, відомостями про працівників та фонд оплати праці, які підтверджують характер і регулярність поточних платежів. Для оцінки співмірності заходу ці документи мають значення не як докази правомірності кожного окремого договору, а як докази призначення коштів і можливих наслідків їх блокування. Тому довід апелянта про ненадання повних текстів договорів не спростовує наведених відповідачем обставин.

Саме зіставлення суми арешту з ціною позову або з розрахунком щомісячних витрат не свідчить про наявність у відповідача вільного грошового резерву. Арешт, який заявник просить накласти на всі наявні та майбутні рахунки ОСББ, може поширюватися на кошти, призначені для обов`язкових поточних розрахунків. Тимчасовий характер такого заходу та можливість його подальшого скасування не усувають наслідків несвоєчасної оплати праці, електроенергії, водопостачання, водовідведення, обслуговування ліфтів і насосів, які можуть настати одразу після його застосування.

Як було встановлено вище, предметом спору є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 296 146,72 грн., які позивачем були сплачені як власником квартири 80/81 за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А, в період з 12.01.2024 року по 11.08.2026 на розрахунковий рахунок відповідача за житлово-комунальні та інші послуги на підставі виставлених відповідачем рахунків, із посиланням на наявність у позивача сумнівів щодо правових підстав для виставлення ОСББ рахунків співвласникам та відповідно безпідставності їх сплати Товариством.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заявлені до стягнення кошти не є безспірною заборгованістю відповідача перед позивачем, та така заборгованість не виникла на підставі договору, натомість, обставини щодо безпідставності набуття відповідачем таких коштів підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті.

Крім того, для вжиття заходів забезпечення позову важливим є момент об`єктивного існування ризиків, які визначені зокрема у частині другій статті 136 ГПК України, та необхідності їх підтвердження відповідними доказами.

В той же час, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову не містить жодних обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, зокрема, позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідачем вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження/зменшення наявних у нього коштів чи існування інших обставин, з якими пов`язується необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Апелянтом також не було надано і будь-яких доказів, що підтверджують наявність у відповідача відкритих виконавчих проваджень, арештів, наявності податкового боргу/застави, тощо.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, вказане, із врахуванням при цьому відсутності жодних доказів вчинення відповідачем дій щодо уникнення або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, свідчить про безпідставність таких посилань позивача.

Крім того, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідачем у справі є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, основна діяльність якого полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників та належне його утримання, а відтак забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача при недоведеності необхідності такого забезпечення шляхом подання відповідних доказів, підтверджуючих підставність заявлених вимог та ризик утруднення чи унеможливлення виконання у майбутньому відповідного судового рішення, матиме наслідком порушення прав інших співвласників будинку, виходячи із специфіки діяльності відповідача.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25 зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має встановити «небезпідставність вимог позивача та ризик незабезпечення ефективного захисту» з урахуванням співмірності обраного заходу. Така оцінка не означає вирішення спору по суті; вона необхідна для перевірки того, чи має тимчасове обмеження належне фактичне підґрунтя та чи не спричинить воно непропорційного втручання у права іншої сторони і третіх осіб.

У цій справі заявник не довів обставин, які б пов`язували запитуваний арешт із реальною загрозою невиконання можливого рішення. Натомість матеріали справи підтверджують, що запропонований захід стосується коштів ОСББ, необхідних для забезпечення функціонування багатоквартирного будинку та надання послуг усім його співвласникам і мешканцям. За відсутності доведеного ризику наслідки такого широкого обмеження не відповідають вимогам розумності, адекватності та збалансованості інтересів, передбаченим статтями 136, 137 ГПК України.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" про забезпечення позову №2-1758/26 від 08.09.2026 по справі №916/3702/26.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-ТРЕФ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.09.2026 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/3702/26 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.

Головуючий суддя К.В. Богатир

Судді: Н.А. Павленко

С.В. Таран