Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №916/3316/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3316/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”: Тащі М.М., за ордером;

від Селекційно-генетичного інституту: Козирев С.В., у порядку самопредставництва;

від НААН України: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 10 червня 2026 року (повний текст складено 19.06.2026)

у справі № 916/3316/24

за позовом Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національної академії аграрних наук України (НААН)

про усунення перешкод у користуванні майном

суддя суду першої інстанції: Мусієнко О.О.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 28.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі також – позивач, Селекційний інститут, Інститут, СГІ-НЦНС) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном СГІ-НЦНС шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Олімп.Комсервіс.Плюс” (далі також – відповідач, Товариство) із займаних нежитлових приміщень першого поверху у житловому будинку №72 по вул. Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, а саме з:

- 1) нежитлового приміщення № 1А загальною площею 26,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889706151101);

- 2) нежитлового приміщення № 6А загальною площею 51,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889738151101).

В обґрунтування позовних вимог Селекційний інститут посилається на безпідставне користуванням відповідачем спірними нежитловими приміщеннями та перешкоджанням СГІ - НЦНС в реалізації ним своїх повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно та здійсненню господарської діяльності на основі права господарського відання щодо нерухомого майна.

Зокрема, позивач вказує, що житловий комплекс Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3, є державною власністю та обліковується на його балансі, що встановлено рішеннями судів:

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 у справі № 2-3-7/320-07-8237 про повернення об`єктів житлового фонду Селекційно-генетичному інституту НЗНС;

- рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 у справі №916/1259/23 за позовом ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” до Селекційного інституту про зобов`язання здійснити списання з балансу останнього багатоквартирних будинків житлового комплексу Інституту та мереж (у задоволенні позову відмовлено).

Крім того, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у цивільній справі №521/14795/21 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури були витребувані із чужого незаконного володіння на користь держави в особі НААН нежитлові приміщення 1-А та 6-А, у будинку 72 по вул. Овідіопольська дорога 3, м. Одеса.

Позивач вказує, що ним 20.02.2024 був отриманий лист НААН з копією листа прокуратури Одеської області № 06.02.2024 №15/3/2-136ВИХ-24 щодо вжиття заходів по реєстрації права власності на державне майно, що було витребувано із чужого незаконного володіння згідно вищевказаного рішення у цивільній справі №521/14795/21.

Проте, доступ до цих приміщень було заблоковано директором ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», яке незаконно, без дозволу Інституту, займає дані приміщення.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції до участі в останній було залучено Національну академію аграрних наук України (НААН) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 (суддя Мусієнко О.О.) позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні нерухомим майном Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” із займаних нежитлових приміщень першого поверху у житловому будинку №72 по вулиці Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, а саме з: 1) нежитлового приміщення № 1А загальною площею 26,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889706151101); 2) нежитлового приміщення № 6А загальною площею 51,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889738151101). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” на користь позивача судовий збір в сумі 3 028,00 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції виходив із наявності преюдиційних обставин, встановлених у цивільній справі №521/14795/21, за якими будинок № 72 по Овідіопольській дорозі 3 в м. Одесі, включно з нежитловими приміщеннями № № 1A, 6А, перебуває у державній власності. Суб`єктом його управління, який є представником власника і виконує його функції, є Національна академія аграрних наук України, а балансоутримувачем – Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, якому він належить на праві оперативного управління.

При цьому, суд дійшов висновку, що матеріалами даної справи підтверджується, що відповідач – ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” без будь-яких правових підстав займає належні позивачу нежитлові приміщення, чим протиправно вчиняє перешкоди власникові – державі в особі: Національної академії аграрних наук України та балансоутримувачу такого майна – Селекційно-генетичному інституту – Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, якому він належить на праві оперативного управління у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, судом першої інстанції були відхилені посилання відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 у справі №916/2738/23, в якій також ставилось питання щодо виселення ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” зі спірних приміщень. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідна вимога у справі №916/2738/23 була похідною від розірвання Договору про виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015, укладеного між Селекційним інститутом, як замовником, та ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», як виконавцем, і внаслідок недоведеності передачі спірних приміщень відповідачеві на виконання умов такого Договору за актом приймання-передачі, позивачу було відмовлено в такій позовній вимозі. Отже, спір у справі №916/2738/23 виник з інших підстав, аніж у даній справі №916/3316/24, обставини якої мали місце після набрання рішенням у справі № 916/2738/23 законної сили та не пов`язані з розірванням Договору між сторонами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, апелянт просить визнати причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними, а також прийняти та дослідити судом апеляційної інстанції нові докази: копію договору про надання послуг з обслуговування від 29.03.2024 року та копію акту приймання-передачі від 30.08.2024 року, що укладені між позивачем та ТОВ “КК Професіонал”.

Відповідач вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення припустився грубого порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів, а також безпідставно та помилково застосував положення про преюдиціальність обставин, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи.

Узагальнено доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- матеріали справи не містять жодного доказу, який фактично підтверджує, що відповідач використовує спірні приміщення та перешкоджає позивачу у користуванні майном як на момент звернення до суду, так і станом на сьогоднішній день. Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 у справі № 916/2738/23 вже встановлено, що позивач не надав належних та допустимих доказів передачі відповідачу спірних приміщень №1А та №6А. У виселенні відповідача з цих приміщень було відмовлено. Отже, суд першої інстанції не врахував раніше встановлених обставин, що мають преюдиційне значення. За відсутності доказів первісної передачі приміщень не можна покладати на відповідача обов`язок доводити їхнє звільнення чи повернення. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач згодом зайняв приміщення або почав ними фактично користуватися;

- суд встановив лише те, що станом на момент звернення до суду нібито відповідач перебував у спірних приміщення, однак не встановив чи перебував відповідач у спірних приміщення на момент винесення рішення;

- відсутність відповідача у спірних нежитлових приміщеннях також підтверджується довідкою ОСББ про те, що ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» не здійснює діяльність за адресою: житловий будинок №72 по вулиці Овідіопольська дорога, 3 у м. Одесі та взагалі на території позивача;

- судом використані неналежні докази. Так, в основу свого рішення суд першої інстанції поклав, зокрема, експертні висновки ОНДІСЕ від 30.11.2020 № 20-5449 та №20-5216. Однак, відповідні експертизи проводились у рамках кримінального провадження у 2020 році, а позов у даній справі подано у 2024. Отже, ці висновки не можуть підтверджувати факт знаходження відповідача у спірних приміщеннях станом на момент звернення до суду чи на сьогоднішній день. Крім того, предметом дослідження експертів була оцінка вартості майна, а не встановлення факту знаходження відповідача у спірних приміщеннях або користування ними. Тому, висновки експертиз не підтверджують факту передачі чи використання приміщень відповідачем;

- суд необґрунтовано відмовив відповідачу у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, яка мала встановити: фактично виконаний вид будівництва; наявність ознак об`єкта нерухомого майна; функціональне призначення приміщень до та після реконструкції; приладдя приміщень до нежитлових чи допоміжних. Апелянт вказує, що відмовляючи у призначенні заявленої експертизи, суд першої інстанції послався на те, що ці обставини нібито вже встановлені іншим судовим актом, хоча раніше подібних питань експерти не досліджували. Отже, відповідач був позбавлений можливості подати докази щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, що свідчить про порушення принципів рівності сторін та повного дослідження обставин справи;

- позивач обґрунтовує свою позицію лише рішенням Малиновського районного суду у цивільній справі №521/14795/21 від 27.10.2022, без підтвердження первинними документами, які б засвідчували фактичне існування відповідних приміщень.

- судом першої інстанції проігноровано відсутність предмета спору у даній справі, оскільки: факт передачі приміщень відповідачу раніше не було доведено; докази подальшого заняття відповідачем спірних приміщень відсутні; нових обставин, що підтверджують виникнення відповідних правовідносин, позивач не надав. Таким чином, провадження у даній справі мало бути закрито.

Детальніше доводи ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” викладені в апеляційній скарзі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 07.07.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено судове засідання у справі №916/3316/24 на 28.10.2026 о 13:00 год. Також, даною ухвалою встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право протягом цього ж строку подати до суду заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

22.10.2026 ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” надіслало клопотання про зупинення розгляду даної справи - №916/3316/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/26, що перебуває у провадженні Господарського суду Одеської області.

Товариство вказує, що 21.10.2026 Господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №916/4156/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрі сусіди 72» щодо, зокрема, скасування державної реєстрації прав на нежитлові приміщення № 1-А площею 26,1 кв. м та № 6-А площею 51,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3, буд. 72, та здійснення відповідних реєстраційних дій. Зазначені приміщення розташовані в житловому будинку, який перебуває у сфері майнових та договірних відносин між учасниками спору у справі №916/3316/24.

На переконання апелянта, вирішення питання, зокрема, щодо правового статусу об`єктів спірного нерухомого майна, яке розглядається у справі №916/4156/26, може мати істотне значення для встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення спору у справі №916/3316/24, оскільки це може впливати на визначення обсягу прав та законних інтересів учасників спору.

Таким чином, заявник вважає, що з огляду на предмет спору у справі № 916/4156/26 та його зв`язок із правовим статусом об`єктів нерухомості, які мають значення для оцінки спірних правовідносин у справі №916/3316/24, наявні підстави для зупинення провадження відповідно до п. 5 ч. 1ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу Селекційний інститут, заперечуючи проти зупинення провадження у справі №916/3316/24 (заперечення від 27.10.2026 вх. №2793/26,Д2) зазначає, що Малиновський районний суд м. Одеси у рішенні від 27.10.2022 у цивільній справі №521/14795/21 дослідив питання щодо нежитлових приміщень №1-А та №6-А в будинку №72 по вул. Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, та остаточно встановив їхній правовий статусу в межах судового провадження. Тому, у справі №916/4156/26 позивач фактично заперечує обставини, встановлені Малиновським районним судом м. Одеси у вказаному рішенні, що суперечить сталій судовій практиці та принципу «res judicata».

Також, Інститут звертає увагу на те, що власник квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку - ОСОБА_1 намагався оскаржити рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у цивільній справі №521/14795/21 в апеляційному порядку, однак Одеський апеляційний суд 14.10.2025 року своєю ухвалою закрив апеляційне провадження, позаяк судове рішення, оскаржуване не залученим до участі у справі ОСОБА_1 , жодним чином не стосується прав, інтересів та обов`язків останнього, оскільки судом першої інстанції було розглянуто та вирішено спір стосовно незаконно протиправно вибулого майна Національної академії аграрних наук України, в особі Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь особи, яка це визнала і з приводу незаконності вибуття майна на користь якої здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження.

При цьому, позивач наголошує на тому, що інтереси ОСОБА_1 у цивільній справі №521/14795/21 в Одеському апеляційному суді представляв адвокат Тащі Михайло Михайлович; інтереси ОСББ «Добрі сусіди 72» у справі № 916/4156/26 представляє адвокат Тащі Михайло Михайлович, а також, інтереси апелянта - ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» у даній справі № 916/3316/24 представляє адвокат Тащі Михайло Михайлович, що свідчить про те, що метою численних судових позовів та апеляційних оскаржувань є штучне затягування розгляду даної справи №916/3316/24.

Селекційний інститут вказує, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено ((див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23 (провадження № 11-100заі23)). Проте, у даному випадку, на переконання позивача, таких обставин не існує.

Разом з тим, позивач наполягає на тому, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Крім того, 26.10.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Селекційного інституту надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та безпідставними; такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо усунення перешкод Селекційному інституту у користуванні нерухомим майном шляхом виселення відповідача зі спірних нежитлових приміщень, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Також, позивач просить суд відмовити апелянту у прийнятті нових доказів, оскільки останні датовані задовго до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, проте, не були подані відповідачем до суду. Водночас, апелянтом також не доведено існування об`єктивних причин, які унеможливлювали їх подання в суді першої інстанції. Разом з тим, на стадії апеляційного перегляду нові докази приймаються лише у виняткових випадках.

Крім того, позивач на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №916/3316/24, посилаючись на те, що неможливість вчасного подання відзиву до суду апеляційної інстанції обумовлена перебуванням представника позивача у липні-серпні 2026 у відпустці; організаційними заходами Інституту, пов`язаними із воєнним станом в Україні (перебуванням працівників Інституту в укриттях під час оголошення повітряної тривоги) та залученням представника позивача як юрисконсульта Інституту до підготовці та проведення виборів керівника Селекційного інституту.

Разом з тим, позиція позивача, яка наведена у відзиві на апеляційну скаргу, узагальнено полягає у тому, що матеріали справи №916/3316/24 мають у сукупності достатній обсяг доказів для доведення обставин фактичного користування спірними приміщеннями саме ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», зокрема, матеріали щодо звернень і оглядів приміщень у 2024 році, пояснення, документи правоохоронних органів, а також акт приватного виконавця від 21.11.2025 у виконавчому провадженні №79422354, висновки судової експертизи тощо.

Водночас, Інститут вважає неспроможними доводи апелянта відносно необхідності застосування до даних спірних правовідносин висновків, зроблених судом в межах справи №916/2738/23, оскільки правовими підставами подання позову в останній було виключно неналежне виконання відповідачем умов Договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015, а також вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому, судом при розгляді справи встановлювались обставини щодо виконання або невиконання умов Договору та належного підтвердження передачі приміщень згідно умов Договору. В свою чергу, позов у справі №916/3316/24 містить зовсім інші правові підстави обґрунтування позовних вимог та стосується зовсім інших правових відносин, і місцевий господарський суд у цій справі оцінював докази, подані саме в межах справи №916/3316/24, з урахуванням заявленого способу захисту та обставин, на які посилався позивач. Тобто, преюдиціальних фактів, встановлений рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 у справі №916/2738/23 для справи, що наразі розглядається (№916/3316/24) немає.

Розглянувши клопотання Селекційного інституту про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів відмовляє у задоволенні останнього, у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 20.07.2026 про відкриття провадження у справі №916/3316/24 встановлено право позивача на подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання відзиву учасникам справи у строк, якій дорівнює 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Позивачу зазначена ухвала доставлена в електронному вигляді в його Електронний кабінет 21.07.2026 о 17:40 год, про що свідчить наявна у матеріалах справи Довідка Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 про доставку електронного листа

Відповідно до ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.

Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.

Частиною 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 вказаної частини).

При цьому, відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Доказів неможливості користування Селекційно-генетичного інституту НЦНС своїм особистим електронним кабінетом у підсистемі «Електронний Суд» матеріали справи не містять та позивачем суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, перебіг встановленого апеляційним господарським судом строку на подання відзиву починається зі спливом 10 днів з моменту отримання Селекційним інститутом ухвали від 20.07.2026, тобто з 23.07.2026 (оскільки ухвалу отримано 21.07.2026 після 17 год, а саме: о 17:40 год), а завершується 03.08.2026 ((включно), з урахуванням вихідних днів – 01.08.2026 (субота) та 02.08.2026 (неділя)).

Проте, відзив на апеляційну скаргу скеровано Інститутом до Південно-західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» 26.10.2026, тобто з пропущенням встановленого судом строку.

Частиною 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас, за ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття строків на «встановлені законом» та «встановлені судом» та відрізняє види звернення з відповідними клопотаннями та терміном їх подання.

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже, його поновлення чинним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням терміну подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Таким чином, позивач мав можливість у строк, встановлений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 (у даному випадку до 03.08.2026 включно) подати відзив на апеляційну скаргу або подати до апеляційного суду заяву про продовження судом процесуального строку у відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, однак таких звернень до суду апеляційної інстанції від Селекційно-генетичного інституту НЦНС у встановленому порядку не надходило.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, посилання представника Селекційного інституту на своє перебування з 21.07.2026 по 07.08.2026 у відпустці (наказ від 16.07.2026 №43-в) не свідчить про неможливість здійснити відповідні дії іншим представником позивача, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб, а в штатній структурі Інституту наявна навіть окрема одиниця для здійснення такого представництва – відділ кадрової та правової роботи.

Більш того, враховуючи, що останнім днем відпустки представника позивача зазначено 07.08.2026, а відзив був поданий до суду лише 26.10.2026 (за 2 дні до призначеного судового засідання з розгляду апеляційної скарги), то такі дії позивача свідчить лише про бездіяльність останнього упродовж 2-х місяців. При цьому, судова колегія відхиляє аргументи позивача щодо тривалих перебувань працівників Інституту в укриттях, оскільки таки перебування не тривають цілодобово та місяцями. Аналогічно судова колегія критично ставиться до тверджень представника про залучення юрисконсульта до організації виборів директора Селекційного інституту, оскільки наказ про відповідні організаційні заходи датований ще 26.06.2026 і в цьому наказі визначена лише одна дата – до 01.07.2026 - для проведення засідання вченої ради щодо проведення та обрання складу організаційного комітету. При цьому, відділу кадрової та правової роботи доручено лише підготувати та передати до організаційного комітету алфавітний список штатних працівників Інституту, що мають право брати участь у виборах. Жодної іншої відповідної інформації представником не зазначено.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим відзив Селекційного інституту на апеляційну скаргу ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» суд апеляційної інстанції залишає без розгляду та врахування на підставі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Таку позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.08.2019 у справі №757/43793/18-ц (провадження №14-311цс19), Верховний Суд у постановах: від 19.11.2025 у справі № 914/2659/23, від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24, від 08.04.2026 у справі № 911/202/25 тощо.

Отже, відзив Селекційного інституту залишається апеляційним судом без розгляду, однак, приєднується до матеріалів справи (враховуючи наявність роздрукованого судом апеляційної інстанції у паперовому вигляді примірника відзиву, який був поданий позивачем до суду в електронній формі через "Електронний кабінет" користувача ЕСІТС).

Водночас, дослідивши клопотання ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» про долучення до матеріалів даної справи нових доказів та визнання поважними причини їх неподання до суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідач просить долучити до матеріалів справи №916/3316/24 та надати правову оцінку Договору про надання послуг з обслуговування житлових будинків споруд та прибудинкових територій від 29.03.2024, укладеного між Селекційним інститутом та ТОВ «КК Професіонал», та акту приймання-передачі від 30.08.2024 до цього Договору, згідно з яким позивач передав спірні приміщення ТОВ “КК Професіонал”.

За твердженням Товариства, вказані докази підтверджують те, що фактично спірні приміщення знаходяться у користуванні іншої юридичної особи - ТОВ «КК Професіонал», а не відповідача, про що позивачу відомо та свідчить про те, що останній навмисно приховує реальні фактичні обставини справи, штучно створюючи умови для безпідставного притягнення відповідача до відповідальності.

При цьому, обґрунтовуючи неподання вищезазначених доказів до суду першої інстанції, ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» зазначає, що відповідні документи були отримані відповідачем лише після ухвалення рішення що оскаржується, а саме: після 10.06.2026, що свідчить про поважність причин пропуску строку на подання відповідного доказу.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, будь-які докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасність вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Договір про надання послуг з обслуговування житлових будинків споруд та прибудинкових територій від 29.03.2024 та акт приймання-передачі від 30.08.2024 до цього Договору, що укладені між Селекційним інститутом та ТОВ «КК Професіонал», існували на дату ухвалення рішення судом першої інстанції 10.06.2026.

Відповідач взагалі не обґрунтовував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів у встановлений строк, як і не доводив неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідні докази були отримані відповідачем лише після ухвалення оскаржуваного рішення з боку ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» суду також не надано.

Навпаки, як встановлено судовою колегією Договір про надання послуг з обслуговування житлових будинків споруд та прибудинкових територій від 29.03.2024 та акт приймання-передачі від 30.08.2024 до цього Договору були наявні у апелянта ще у грудні 2025, що вбачається з рішення від 01.12.2025 Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/13490/25, в якій розглядався позов ТОВ «Керуюча Компанія Професіонал» до Цушко Тетяни Павлівни та ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», за участю третьої особи - Селекційно-генетичного інституту – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання договору від 23.05.2025 недійсним. При цьому, відповідно до вказаного рішення, позивач у справі №521/13490/25, обґрунтовуючи свої вимоги посилався саме на укладений між Селекційним інститутом та ТОВ «КК Професіонал» Договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 29.03.2024 №03-10Д та за Акт приймання- передачі об`єктів житлового-комплексу від 30.08.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Отже, ураховуючи наведене, ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс», яке виступало в якості відповідача у цивільної справі №521/13490/25, отримало від позивача у зазначеної справі - ТОВ «КК Професіонал» документи, на які посилалось останнє, обґрунтовуючи свою позовну заяву, у тому числі – Договір від 29.03.2024 №03-10Д та за Акт приймання- передачі від 30.08.2024 до цього Договору.

Більш того, під час судового засідання 28.10.2026, апеляційним судом представнику ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» було поставлене питання відносно причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції. Проте, представник відповідача не зміг пояснити таки причини.

В контексті наведеного судова колегія звертає увагу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, відповідно до якої сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, сторона несе ризик невчинення або несвоєчасного вчинення процесуальної дії під час розгляду справи, оскільки забезпечення своєчасного здійснення процесуальних прав покладається на саму сторону.

У даному випадку фактичною причиною неподання відповідачем до суду першої інстанції додаткових доказів є невчинення ним процесуальних дій, визначених ст. ст. 80, 81, 164 Господарського процесуального кодексу України.

На переконання суду, відсутність на тій чи іншій стадії судового процесу суб`єктивної волі сторони на реалізацію певного процесуального права не може у подальшому розглядатися як об`єктивна обставина, що від неї не залежала.

Таким чином, відповідач не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а отже не вчинив відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам. Відтак, відповідне клопотання відповідача залишається судом без задоволення.

Щодо клопотання ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” про зупинення розгляду даної справи - №916/3316/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/4156/26.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі в разі об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що перебуває на розгляді суду в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України у випадку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зі змісту наведених норм убачається, що зупинення провадження допускається не через сам факт перебування іншої справи на розгляді суду та не лише у зв`язку з певною пов`язаністю правовідносин, а за умови встановлення об`єктивної неможливості розгляду справи, яка перебуває у провадженні суду, до вирішення іншої справи. Така неможливість має бути обґрунтована конкретними обставинами, які суд не може встановити та дослідити самостійно в межах відповідного провадження.

Отже, для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд повинен з`ясувати, які саме юридично значущі обставини мають бути встановлені в іншій справі, у чому полягає їхнє значення для вирішення справи, провадження в якій пропонується зупинити, та з яких причин такі обставини неможливо встановити на підставі наявних доказів. Саме по собі припущення про можливий вплив майбутнього судового рішення на результат розгляду іншої справи не є достатньою підставою для зупинення провадження.

Верховним Судом сформовано сталу судову практику, відповідно до якої необхідним є застосування процесуального механізму зупинення провадження лише за наявності встановленої об`єктивної перешкоди для розгляду справи, а не з огляду на формальний зв`язок між кількома судовими провадженнями.

У даному випадку відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі №916/3316/24, посилаючись на те, що Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/4156/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добрі сусіди 72» до Національної академії аграрних наук України про визнання відсутнім права власності, скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення №1-А, площею 26,1 кв. м, та № 6-А, площею 51,5 кв. м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3, буд. 72, та зобов`язання вчинити певні дії. Третьою особою у дану справу залучено Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.

На думку апелянта, вирішення питання, зокрема, щодо правового статусу об`єктів спірного нерухомого майна, яке розглядається у справі №916/4156/26, може мати істотне значення для встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення спору у справі №916/3316/24, оскільки це може впливати на визначення обсягу прав та законних інтересів учасників спору.

Між тим, апеляційним судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у цивільній справі №521/14795/21, після дослідження питання щодо нежитлових приміщень №1-А та №6-А в будинку №72 по вул. Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса, встановлено правовий статус цих приміщень. І згідно з цим рішенням вони мають статус державного майна, що перебуває в оперативному управлінні Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, а господарське відання, тобто безоплатне користування, визначено за Національною академією аграрних наук України.

Рішення у справі №521/14795/21 набрало законної сили 06.12.2022 і станом на даний час є чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Крім того, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що судом першої інстанції було повернуто зі стадії розгляду по суті на стадію підготовчого провадження та зупинено провадження у даній справі - №916/3316/24 до вирішення Одеським апеляційним судом справи № 521/14795/21 та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 521/14795/21.

За наведених обставин, беручи до уваги принцип res judicata, вказане вище судове рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, у зв`язку із чим колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що обставини, викладені у клопотанні про зупинення провадження у даній справі, жодним чином не підтверджують неможливість самостійного дослідження судом наданих сторонами доказів під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення і встановлення відповідних фактичних обставин.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що хоч учасники процесу у даній справі та справі №916/4156/26 пов`язані між собою, але очікування правової позиції чи встановлення певних обставин в іншій справі, не є визначеною процесуальним законом підставою для зупинення провадження у цій справі.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі є необґрунтованим та безпідставним, тому колегія суддів відмовляє в його задоволенні.

В судовому засіданні 28.10.2026 представники сторін повністю підтримали свої правові позиції, викладені письмово, та просили суд апеляційної інстанції: від ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” – задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 та відмовити у задоволенні позовних вимог Інституту; від Селекційного інституту – відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Національної академії аграрних наук України у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

З огляду на положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 28.10.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що згідно акту приймання-передачі об`єктів житлового приміщення від 26.12.2024 Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.08.2014 у справі № 2-3-7/320-07-8237 ліквідував та припинив юридичну особу Житлово-комунальну контору Селекційно-генетичного інституту, виключив з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України; суд ухвалив повернути об`єкти житлового фонду, щодо яких Житлово-комунальна контора Селекційно-генетичного інституту є балансоутримувачем СГІ-НЦНС. На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 комісія у складі: голова комісії –заступник директора з адміністративно-господарських питань, члени комісії: завідувач відділу експлуатації інженерних мереж, провідний інженер-електрик відділу експлуатації інженерних мереж, провідний інженер планово-виробничого відділу, заступник голови бухгалтера, ліквідатор Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту склали акт про те, що Житлово-комунальна контора Селекційно-генетичного інституту передає, а СГІ-НЦНС приймає наступні об`єкти житлового комплексу, у тому числі 1122.1 будинки багатоквартирні масової забудови, житловий будинок № 72, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3, буд. 72.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у справі №521/14795/21 позов Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України, до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, за участі третьої особи: Селекційно-генетичний інститут національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48147409) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 ;

припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889706151101) загальною площею 26,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889706151101);

визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни від 08.08.2019 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 48148029) про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 51,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 ;

припинено право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889738151101) загальною площею 51,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 26,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889738151101).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.10.2024 у справі №521/14795/21 виправлено описку, допущену в сьомому абзаці резолютивної частини рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27.10.2022 року у вказаній цивільній справі, виклавши сьомий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

“Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі: Національної академії аграрних наук України нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 51,5 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889738151101)”.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.10.2025 у справі №521/14795/21 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Тащі Михайло Михайлович на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 27.10.2022 по цивільній справі за позовом Одеської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_2 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації прав та правового забезпечення виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Юлії Олександрівни, третя особа: Селекційно-генетичний інститут – національний центр насіннєзнавства та сортовивчення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, витребування майна – закрито.

Згідно вказаної ухвали суду “..матеріалами справи встановлено, зокрема висновками експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІЕ) від 30.11.2020 року №№ 20-5449, 20-5216 судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалам досудового розслідування № 42020162020000036, на вирішення якої ставились питання щодо ринкової вартості нежитлових приміщень № № 1A, 6А, площею 20,1 кв. м та 51,5 кв. м відповідно, розташованих за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72 вбачається, що зазначені нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі 9-ти поверхового будинку, використовуються з 2015 року в якості офісу обслуговуючої організації - ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”, з яким СГІ -НЦНС 01.02.2015 укладено договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій. До того нежитлове приміщення № 1А використовувалось під дільничний пункт поліції, а нежитлове приміщення № 6А використовувалось як офіс для попередніх обслуговуючих організацій. За своїми технічними характеристиками нежитлові приміщення № № 1A, 6А складаються, в тому числі, з основних приміщень та окремих санвузлів, обладнані окремими входами, віконними прорізами та забезпеченні вентиляцією, водопостачанням, електропостачанням, каналізацією, опаленням.

Згідно Листа регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.08.2020 року № 10-08-03549, а також розпорядження Іллічівської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради № 282 від 11.03.1998 року, положеннями Статуту СГІ-НЦНС, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 у справі № 2-3-7/320-07-8237, які містяться в матеріалах справи, будинок АДРЕСА_4 , включно з нежитловими приміщеннями № № 1A, 6А, так само перебуває у державній власності. Суб`єктом його управління, який є представником власника і виконує його функції, є Національна академія аграрних наук України, а балансоутримувачем – Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, якому він належить на праві оперативного управління.

Таким чином, зі встановлених у справі обставин, можна стверджувати, що приміщення № № 1А та 6А за адресою: АДРЕСА_5 , за своїми технічними характеристиками є нежитловими приміщеннями, які є самостійними об`єктами цивільно - правових відносин, і до житлового фонду не входять та перебувають у державній власності, а балансоутримувачем є Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що такі приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного жилого будинку, та є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Однак, претендуючи на приміщення 1-А та 6-А за адресою: АДРЕСА_5 і оскаржуючи судове рішення про витребування їх у власність держави за позовом прокурора, апелянт не врахував, що в даному випадку він фактично не погоджується з тим, що ОСОБА_2 за допомогою інших невстановлених осіб протиправно набула право власності на ці приміщення, які вибули з власності держави не з її згоди і незаконно є предметом доведення у порушеному кримінальному провадженні. При цьому сама ОСОБА_2 визнала правомірність позову прокурора і протиправність вибуття на її користь державного майна”.

Висновок № 20-5449 від 30.11.2020 експерта судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалам досудового розслідування №42020162020000036, розпорядження Іллічівської районної адміністрації Одеської міської ради № 282 від 11.03.1998 та № 317 від 15.04.2022 позивач долучив до матеріалів справи.

Одеська обласна прокуратура листом №646 від 08.02.2024 звернулася до НААН, в якому зазначила, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої на цей час право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно припинено на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у справі № 521/14795/21, однак право власності НААН на нього не зареєстровано; просила в строк до 15.02.2024 повідомити чи вживаються НААН заходи, направлені на проведення державної реєстрації за нею прав власності на нежитлові приміщення 1А, 6А по АДРЕСА_5 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 у справі № 916/1259/23 відмовлено повністю у позові ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс.” до СГІ-НЦНС про зобов`язання відповідача здійснити списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, за адресами: АДРЕСА_6 , 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9А, 9, 11, 18, 52, 60, 62, 65, 67, 68, 69, 70, 71, 72 та мереж (водопостачання, водовідведення, електропостачання).

У матеріалах справи наявні рапорти (а.с. 20-21 т. 1), згідно яких встановлено, що заявник ОСОБА_3 повідомив відділення поліції № 3 через службу 102 про те, що 07.05.2024 за адресою м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72, проник невідомий, представляється працівником інституту; через годину заявник ОСОБА_3 повідомив, що годину чекає, дуже обурений довгим очікуванням, погрожує, що візьме сокиру і буде рубати їх.

З пояснень наданих відділенню поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області (а.с. 22-23 т. 1) Циганенко Ірина Олександрівна дала пояснення, що 07.05.2024 перебувала на своєму робочому місці як засновник ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” про події, зазначені у рапортах.

У відповідності до акту б/н щодо огляду приміщень від 12.06.2024, складеного та підписаного заступником директора Селекційного інституту з адміністративно – господарських питань, провідним інженером, співробітником відділу, згідно доручення СГІ-НЦНС встановлено, що в нежитлових приміщеннях 1-А та 6-А у буд. 72 по вул. Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса продовжують знаходитися представники ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”.

У відповідності до акту б/н щодо огляду приміщень від 23.07.2024, складеного та підписаного заступником директора СГІ-НЦНС з адміністративно – господарських питань, провідним інженером, співробітником відділу, згідно доручення СГІ-НЦНС встановлено, що в нежитлових приміщеннях 1-А та 6-А у буд. 72 по вул. Овідіопольська дорога, 3, м. Одеса продовжують знаходитися представники ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 у справі № 916/2738/23 розірвано договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015, б/н, укладений між СГІ-НЦНС як замовником та ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” як виконавцем.

Згідно вказаного рішення суду позивачем в обґрунтування зазначеної вимоги не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення першого поверху у житловому будинку № 72 по вул. Овідіопольська дор., 3, м. Одеса: нежитлове приміщення № 1А загальною площею 26,1 кв.м. та нежитлове приміщення № 6А загальною площею 51,5 кв.м. Наданий позивачем Акт приймання-передачі об`єктів житлового комплексу Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на обслуговування ТОВ „Олімп.Комсервіс.Плюс” від 01.02.2015 (т. 1, а.с. 22-24) та інші наявні у справі докази, жодним чином не підтверджують, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування вищезазначені нежитлові приміщення. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування вищезазначені нежитлові приміщення.

У відповіді № 400/01-09 від 04.09.2024 КП “Міське агентство з приватизації житла” повідомлено, що за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, буд. 72 приватизовані 97 квартир (самостійні та квартири спільного заселення).

Відповідач надав відомості про нерухоме державне майно станом на 01.07.2024.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 402680437 від 07.11.2024 стосовно нежитлового приміщення загальною площею 51, 5 кв.м., за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72, приміщення 6А наявні наступні відомості: вид обтяження – арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження – обтяжувач Малиновський районний суд м. Одеси, особа, майно/права якої обтяжуються – ОСОБА_2 .

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав № 325278020 від 09.03.2023 речове право на нежитлове приміщення загальною площею 26, 1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 припинено 07.03.2023 на підставі рішення Малиновського районного суду від 27.10.2022 у справі 521/14795/21.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав № 325280229 від 09.03.2023 речове право на нежитлове приміщення загальною площею 51, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_2 припинено 09.03.2023 на підставі рішення Малиновського районного суду від 27.10.2022 у справі 521/14795/21.

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 01.12.2025 у справі №521/13490/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Керуюча Компанія Професіонал” до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ), Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс”, третя особа Селекційно-генетичний інститут – НЦНС про визнання договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 23.05.2025, б/н, разом із 5 (п`ятьма) додатками, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс”, як управителем будинку та Цушко Тетяною Павлівною, як особою, уповноваженою співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_5 недійсним залишено без задоволення.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав №451163885 від 07.11.2025 власником нежитлових приміщень загальною площею 51, 5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 на підставі рішення Малиновського районного суду від 27.10.2022 у справі № 521/14795/21 є Національна академія аграрних наук України.

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав № 451165689 від 07.11.2025 власником нежитлових приміщень загальною площею 26, 1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Малиновського районного суду від 27.10.2022 у справі № 521/14795/21 є Національна академія аграрних наук України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.06.2025 у справі № 916/4225/24, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, стягнуто з ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” на користь Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення грошові кошти в сумі 376 653, 10 грн та судовий збір в сумі 4519, 84 грн.

Згідно вказаного рішення суду між сторонами у справі був укладений договір на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015, предметом якого є передача позивачем відповідачу функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень. Також судом встановлено, що вищевказаний договір був розірваний судовим рішенням у справі №916/2738/23 з підстав того, що відповідачем були допущені істотні порушення умов договору, у зв`язку з тим, що останній не уклав з відповідним суб`єктом господарювання договір на постачання електричної енергії, що визначено в обов`язках відповідача як в силу Закону, так і договору. За результатом вирішення спору у цій справі за встановлених обставин суди зробили висновок, зокрема, що у спірних правовідносинах відповідач мав статус управителя багатоквартирних будинків, переданих позивачем в його обслуговування за відповідним актом та на підставі укладеного між сторонами договору, натомість, внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідачем, Інститут вимушений нести додатковий фінансовий тягар (матеріальні витрати, що не передбачені фінансуванням) по відшкодуванню витрат на споживання електричної енергії місцями загального користування (ліфтами, освітленням прибудинкової території тощо).

Приватним виконавцем був складений акт приватного виконавця ВП № 79422354 від 21.11.2025 відповідно до якого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В., при примусовому виконанні наказу № 916/4225/24 виданого 21.10.2025 здійснено виїзд за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72, приміщення 1А та приміщення 6А. Особа, що представилася засновником боржника – ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” на ім`я Ірина допустила приватного виконавця, понятих, представника Стягувача до приміщення № 6А. Після оголошення мети прибуття та представлення, остання викликала наряд поліції охорони. Екіпаж поліції прибув. Прибула особа, що представилася керівником боржника “Олімп.Комсервіс.Плюс”. В ході вчинення виконавчих дій, дана особа здійснювала перешкоджання проведенню виконавчих дій, перешкоджала доступу до рухомого майна для проведення опису, вирвала та знищила 4 примірники проекту опису та 1 примірник акту приватного виконавця. При проведенні виконавчих дій екіпаж поліції охорони викликав слідчо-оперативну групу. Особа, що представилася директором, звертаючись до особи, що представилась засновником, сказала, щоб прибули люди, після чого прибула група в кількості до 10 осіб, які перешкоджали вчиненню виконавчих дій. Прибула слідчо-оперативна група, яка констатутвала законність дій приватного виконавця з проведення опису, проте не змогла забезпечити наступне проведення виконавчих дій та дотримання громадського порядку. Учасників виконавчого провадження запрошено до відділку для наступного проведення виконавчих дій. З огляду на вказане, приватний виконавець констатував неможливість виконавчих дій в силу перешкоджання проведенню групою невстановлених осіб. Здійснювалася відеофіксація виконавчих дій.

Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед судова колегія зазначає, що по суті, основна позиція апелянта полягає у тому, що не можна вимагати повернення або звільнення приміщень від особи, якій ці приміщення ніколи не були передані та факт їх фактичного використання, яким не доведено.

Між тим, суд виходить з того, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Разом з тим, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У контексті вказаного судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 4 ст.і 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (Постанови Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В пунктах 1 - 3 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При цьому з`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №903/634/20).

Апеляційна колегія зазначає, що предметом спору в цій справі є виселення ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс" із займаних ним нежитлових приміщень після розірвання Договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015 року, б/н, укладеного між Селекційно-генетичним інститутом, як замовником, та ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс,” як виконавцем, і на підставі якого виконавцю передавалісь функцій з утримання житлових будинків і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень. При цьому, на виконання даного Договору сторонами був Акт приймання-передачі від 01.02.2015 об`єктів житлового комплексу Селекційно-генетичного інституту на обслуговування ТОВ „Олімп.Комсервіс.Плюс”, в результаті якого замовник передав, а виконавець прийняв на обслуговування об`єкти житлового комплексу у кількості 27 одиниць балансовою вартістю 7 884 974,00 грн.

Тому, під час розгляду цієї справи суду необхідно установити правові підстави перебування ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс" у приміщенні власника (НААН України) та у випадку відсутності таких правових підстав - поновити порушене право власності позивача.

У даному випадку колегія суддів виходить з того, що місцевим господарським судом було правильно встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2022 у справі № 521/14795/21 та ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.10.2025 у справі № 521/14795/21, які набрали законної сили і мають преюдиційне значення для даної справи, було встановлено факт того, що спірні приміщення №№ 1А та 6А за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72 перебувають у державній власності, а балансоутримувачем цих приміщень є Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення НААН України.

Вказані обставини не підлягають повторному доказуванню, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, додатково про дані обставини свідчать також Лист регіонального відділення ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.08.2020 року № 10-08-03549, розпорядження Іллічівської районної адміністрації виконкому Одеської міської ради № 282 від 11.03.1998 року, положення Статуту СГІ-НЦНС, ухвала Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 у справі № 2-3-7/320-07-8237, витяги з Державного реєстру речових прав № 451163885 від 07.11.2025 та № 451165689 від 07.11.2025.

Розірвання Договору на виконання послуг з обслуговування житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.02.2015, на підставі якого відповідач користувався спірними приміщеннями, відбулось за рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 у справі №916/2738/23 за відповідними позовними вимогами Селекційно-генетичного інституту до ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”.

Разом з тим, у задоволенні похідних вимог - про виселення ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” з приміщень №№ 1А та 6А за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72 в межах справи №916/2738/23 судом Інституту було відмовлено. Відмовляючи у таких вимогах Селекційного інституту, суд послався на те, що Акт приймання-передачі об`єктів житлового комплексу від 01.02.2015 не підтверджують, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлові приміщення першого поверху у житловому будинку № 72 по вул. Овідіопольська дор., 3, м. Одеса, а саме: № 1А загальною площею 26,1 кв.м. та № 6А загальною площею 51,5 кв.м.

І саме на цей висновок суду відповідач посилається у даній справі, зазначаючи про недоведеність з боку позивача обставини перебування у вказаних спірних приміщеннях ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс”.

Між тим, апеляційний суд зазначає, що фактичні обставини перебування відповідача у спірних приміщеннях підтверджено вірогідними доказами, оформленими сторонніми, незацікавленими в результатах розгляду справи особами (приватним виконавцем та правоохоронними органами).

Так, під час примусового виконання наказу №916/4225/24 від 21.10.2025, приватним виконавцем був складений акт від 21.11.2025 у ВП №79422354, відповідно до якого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Р.В. здійснено виїзд за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 72, приміщення 1А та приміщення 6А. Особа, що представилася засновником боржника – ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” на ім`я Ірина допустила приватного виконавця, понятих, представника Стягувача до приміщення № 6А.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до відкритої інформації щодо ТОВ "Олімп.Комсервіс.Плюс" (код ЄДРПОУ 39597363) керівником та засновником Товариства є ОСОБА_5 .

Між тим, згідно з вищезазначеним актом від 21.11.2025 у ВП №79422354, засновник ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” на ім`я Ірина, з`ясувавши мету прибуття приватного виконавця викликала наряд поліції охорони, який в свою чергу, в подальшому, викликав слідчо-оперативну групу, оскільки засновник Товариства та особа, яка представилась директором ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” (прибула пізніше) разом з викликаною ними групою лиць у кількості 10 осіб перешкоджали вчиненню виконавчих дій.

Усі дії зафіксовані відповідною відеозйомкою.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 07.05.2024 представники СГІ-НЦНС намагалися оглянути нежитлові приміщення 1-А та 6-А, в житловому будинку № 72 по вул. Овідіопольська дорога 3, м. Одеса, однак, доступ до цих приміщень було заблоковано діючим на той час директором ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» - Циганенко Д.Г. та іншими невідомими СГІ-НЦНС людьми, які знаходились у приміщеннях.

Наслідком цих дій стало прибуття дізнавача відділення поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Марії Стояноіої, яка викликала учасників події для розгляду обставин з приводу виклику поліції у приміщення зазначеного відділення поліції.

Згідно з наявними у матеріалах даної справи поясненнями засновника ТОВ «Олімп.Комсервіс.Плюс» Циганенко І.О. від 07.05.2024, вона під час намагань представників Селекційного інституту нежитлові приміщення 1-А та 6-А, в житловому будинку № 72 по вул. Овідіопольська дорога 3, знаходилась в останніх – на своєму робочому місці, виконуючи свої службові обов`язки.

Крім того, відповідно до рапортів від 07.05.2024 №5202 та №5206 старшого інспектора-чергового відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Крючкова О.В. щодо отримання повідомлень зі служби 102 вбачаєтся, що виклик поліції за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, буд. 72 був здійснений 07.05.2024 Циганенком Г.П., який повідомив, що з боку працівників Інституту здійснюється рейдерский захват приміщення.

Відповідачем не спростовано відповідних обставин належними та допустимими засобами доказування при твердженні щодо не доведення позивачем обставин фактичного використання спірних приміщень відповідачем.

Таким чином, матеріалами справи з достатнім обсягом вірогідності підтверджено знаходження ТОВ “Олімп.Комсервіс.Плюс” як на території Інституту, так і безпосередньо в спірних приміщеннях, а також вчинення відповідачем перешкод у вільному володінні та користуванні позивачем, як балансоутримувачем, спірним нерухомим майном, тому доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими доказами.

Щодо доводів відповідача стосовно ніби необґрунтованої відмови судом першої інстанції у призначенні судової будівельно-технічної експертизи, яка мала встановити: фактично виконаний вид будівництва; наявність ознак об`єкта нерухомого майна; функціональне призначення приміщень до та після реконструкції; приладдя приміщень до нежитлових чи допоміжних, то судова колегія зазначає, що встановлення цих фактів жодним чином не відноситься до предмету спору у даній справі та не може спростувати користування та зайняття відповідачем за відсутності правових підстав спірними приміщеннями.

Враховуючи викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, ґрунтуються переважно на власному тлумаченні апелянтом норм законодавства та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у вказаному рішенні суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. . Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічний підхід застосований у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010у справі "Серявін та інші проти України".

Тому, відносно частини інших аргументів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони були досліджені судом, проте, не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, оскільки не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області 10.06.2026 у справі №916/3316/24, а лише фактично свідчать про незгоду відповідача з останніми, проте, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи; дав належну оцінку представленим доказам; висновки суду не суперечать матеріалам справи; обставини, які мають значення у справі, судом установлені правильно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено, оскаржене рішення є вмотивованим. Місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»), у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 за наведених апелянтом доводів та мотивів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Олімп.Комсервіс.Плюс” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2026 у справі №916/3316/24 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 02.11.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Богацька Н.С.

Суддя Принцевська Н.М.