Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: купівлі-продажу, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №915/552/26
Суддя: Савицький Я.Ф.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/552/26
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання – Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Бартошук В.О., за ордером;
від відповідача-1: не з`явився;
від відповідача-2: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про забезпечення позову
від 18 травня 2026 року (повний текст складено 18.05.2026)
у справі №915/552/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Коларівський пісок”
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю “Коларівський кар`єр”;
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сендтек”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Державної служби геології та надр України
про: визнання недійсним договору купівлі-продажу прав користування надрами, наданих спеціалізованим дозволом на користування надрами від 21.02.2025 №6840; визнання недійсним листа – згоди надрокористувача та застосування наслідків недійсності, -
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.,
місце винесення ухвали: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 28.10.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
14.05.2026 до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Коларівський пісок” (далі також - позивач, заявник) про вжиття заходів забезпечення позову (до подання позовної заяви), в якій заявник просив до ухвалення остаточного рішення у даній справі заборонити:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю “Сендтек” - вчиняти будь-які дії з розпорядження правами на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 щодо родовища Коларівське, у тому числі відчужувати такі права, передавати їх у користування, спільну діяльність, управління, заставу, вносити як вклад до статутного капіталу, обтяжувати, укладати будь-які правочини щодо таких прав, видавати будь-які згоди / листи-згоди щодо їх подальшого переоформлення, а також подавати будь-які заяви, клопотання або інші документи до Державної служби геології та надр України чи інших органів з метою внесення змін до спеціального дозволу № 6840 або Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами;
2. Товариству з обмеженою відповідальністю “Коларівський кар`єр” - вчиняти будь-які дії, спрямовані на подальше відчуження, підтвердження відчуження, погодження відчуження, передачу у користування, спільну діяльність, управління, заставу, внесення як вклад до статутного капіталу або інше розпорядження правами на користування надрами, наданими спеціальним дозволом № 6840 від 21.02.2025 щодо родовища Коларівське, на користь ТОВ “Сендтек” або будь-яких інших осіб;
3. Державній службі геології та надр України:
- вносити будь-які зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 щодо родовища Коларівське, угоди про умови користування надрами та/або Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами у частині зміни власника / надрокористувача, набувача прав, передачі, відчуження, обтяження або іншого переоформлення прав на користування надрами за зазначеним спеціальним дозволом;
- видавати нові примірники спеціального дозволу № 6840, укладати або змінювати угоди про умови користування надрами, приймати накази, рішення або вчиняти інші адміністративні / реєстраційні дії, наслідком яких може бути зміна правового статусу ТОВ “Сендтек”, ТОВ “Коларівський кар`єр”, ТОВ “Коларівський пісок” або будь-яких інших осіб щодо прав на користування надрами за спеціальним дозволом № 6840.
Заявник в заяві про забезпечення позову зазначає, що майбутній позов буде спрямований на:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціалізованим дозволом від 21.02.2025 №6840, укладеного між ТОВ «Коларівський кар`єр» та ТОВ “Сендтек”,
- визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025;
- усунення правових наслідків такого правочину, які порушують права та законні інтереси ТОВ “Коларівський песок”.
В обґрунтування підстав майбутнього позову заявник зазначає, що на момент укладення оспорюваного правочину вже існували чинні правовідносини між ТОВ «Коларівський кар`єр» та ТОВ “Коларівський песок” щодо того самого спеціального дозволу №6840, а саме договір купівлі-продажу прав на користування надрами, лист-згода надрокористувача, заяви про внесення змін до спеціального дозволу та договір спільної (сумісної) діяльності від 30.05.2025. При цьому, особа, яка діяла від імені ТОВ “Коларівський кар`єр», при оформленні правочину на користь ТОВ «Сендтек», не мала достатнього обсягу повноважень на відчуження основного активу Товариства (який позбавляє відповідача-1 основного активу і унеможливлює його подальшу господарську діяльність) без відповідного рішення Загальних зборів учасників Товариства.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову ТОВ “Коларівський песок” посилається на наступне:
- спеціальний дозвіл №6840 є основним майновим активом, навколо якого виник спір. Саме права за цим дозволом є предметом попередніх правовідносин між ТОВ “Коларівський кар`єр” та ТОВ “Коларівський песок”, а також предметом подальшого оспорюваного відчуження на користь ТОВ “Сендтек”;
- за відсутності заходів забезпечення позову ТОВ “Сендтек” та/або ТОВ “Коларівський кар`єр” (у випадку розірвання спірного правочину) можуть у будь-який момент вчинити нові дії щодо відчуження, передачі, обтяження або іншого розпорядження правами за спеціальним дозволом № 6840, а Державна служба геології та надр України може внести нові зміни до спеціального дозволу та Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами;
- такі дії можуть призвести до того, що до моменту подання та розгляду майбутнього позову предмет спору фактично буде виведено з-під можливого судового захисту, а поновлення прав ТОВ “Коларівський пісок” потребуватиме подання нових позовів до нових набувачів, оскарження нових правочинів та нових адміністративних / реєстраційних дій;
- у такому випадку невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист прав заявника, оскільки подальше відчуження або передача прав за спеціальним дозволом № 6840 створить ланцюг наступних правочинів та адміністративних дій, які суттєво ускладнять або фактично унеможливлять відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваного договору між ТОВ “Коларівський кар`єр” та ТОВ “Сендтек”.
При цьому, заявник наполягає на тому, що зазначені ним ризики є не припущенням, а підтверджуються фактичним розвитком подій: після скасування заходів забезпечення позову у справі №915/604/25 (спірні правовідносини також стосуються договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, а учасником справи є, у тому числі, ТОВ «Коларівський кар`єр») вже протягом короткого часу було оформлено нове відчуження прав за спеціальним дозволом №6840 на користь ТОВ «Сендтек», подано заяву до Державної служби геології та надр України, прийнято наказ № 151 та видано спеціальний дозвіл ТОВ “Сендтек”. Тобто саме та процесуальна ситуація, для запобігання якій у справі №915/604/25 суд уже застосовував забезпечення позову, фактично реалізувалася одразу після припинення відповідної заборони.
Також, заявник звертає увагу на те, що заходи забезпечення, які він просить вжити в межах даної справи, є співмірними, адекватними та безпосередньо пов`язаними з предметом майбутнього позову. Вони не вирішують спір по суті, не встановлюють недійсність оспорюваного правочину, не позбавляють ТОВ “Сендтек” статусу, який на даний час формально відображений у документах, та не блокують усю діяльність Державної служби геології та надр України. Заявник просить лише тимчасово заборонити конкретні дії щодо конкретного предмета спору - спеціального дозволу № 6840, а саме дії з його подальшого відчуження, передачі, обтяження, внесення змін у частині власника /надрокористувача або іншої передачі прав до вирішення судом майбутнього спору. На переконання ТОВ “Коларівський пісок”, заявлений захід забезпечення також узгоджується з п. 4 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не просить заборонити Державній службі геології та надр України здійснювати покладені на неї законом повноваження загалом, а просить заборонити лише конкретні визначені дії, які прямо стосуються предмета майбутнього спору та спеціального дозволу № 6840.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2026 у справі №915/552/26 (суддя Коваль С.М.) заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Коларівський пісок” задоволено частково. Заборонено Державній службі геології та надр України до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вносити будь-які зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 щодо родовища Коларівське, угоди про умови користування надрами та/або Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами у частині зміни власника / надрокористувача, набувача прав, передачі, відчуження, обтяження або іншого переоформлення прав на користування надрами за зазначеним спеціальним дозволом. Заборонено Державній службі геології та надр України до набрання законної сили рішенням суду у майбутній справі видавати нові примірники спеціального дозволу № 6840, укладати або змінювати угоди про умови користування надрами, приймати накази, рішення або вчиняти інші адміністративні / реєстраційні дії, наслідком яких може бути зміна правового статусу ТОВ “Сендтек”, ТОВ “Коларівський кар`єр”, ТОВ “Коларівський пісок” або будь-яких інших осіб щодо прав на користування надрами за спеціальним дозволом №6840. У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Коларівський пісок” про забезпечення позову - відмовлено.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з посиланням на позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 18.03.2025 №910/13192/24, від 18.09.2025 №915/604/25, виходив з того, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде збережено статус-кво відносно відомостей щодо спеціального дозволу №6840 на користування надрами, а тому дійшов висновку про задоволення вимог заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити будь-які зміни до спеціального дозволу №6840 від 21.02.2025 у частині зміни власника / надрокористувача, набувача прав, а також укладати або змінювати угоди про умови користування надрами, приймати накази, рішення або вчиняти інші адміністративні / реєстраційні дії, наслідком яких може бути зміна правового статусу ТОВ “Сендтек”, ТОВ “Коларівський кар`єр”, ТОВ “Коларівський пісок” або будь-яких інших осіб щодо прав на користування надрами за спеціальним дозволом №6840.
Водночас, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову відносно заборон ТОВ “Сендтек” та ТОВ “Коларівський кар`єр” вчиняти будь-які дії з розпорядження правами на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, місцевий господарський суд зазначив, що таки вимоги заявника за змістом в значній мірі ототожнюються зі змістом майбутніх заявлених позовних вимог і фактично підміняють рішення у разі задоволення, що суперечить вимогам, визначеним у ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального коексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Державна служба геології та надр України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2026 у справі №915/552/26 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову – відмовити. Крім того, апелянт просить здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника Держгеонадр.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до твердження Державної служби геології та надр України про те, що:
- виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами;
- заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які ТОВ “Коларівський пісок” зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 29.05.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2026 у справі №915/552/26 та призначено її розгляд на 07.10.2026 року об 11:45 год. Крім того, даною ухвалою продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань.
13.07.2026 від ТОВ “Коларівський пісок” до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу Держгеонадр. без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
Так, позиція ТОВ “Коларівський пісок” полягає у тому, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вжив лише ті заходи, які спрямовані на збереження реєстраційного статусу-кво спеціального дозволу №6840 через заборону Держгеонадрам вчиняти реєстраційні / адміністративні дії, що можуть змінити правовий статус осіб щодо такого дозволу. У решті заяви — щодо прямих заборон відповідачам розпоряджатися правами — суд відмовив, оскільки дійшов висновку про неспівмірність таких ширших заборон. Отже, суд першої інстанції не задовольнив заяву автоматично і не застосував усі заявлені обмеження, а навпаки — відділив надмірні заходи від необхідного мінімального заходу, який забезпечує збереження спірного активу до вирішення спору по суті.
Водночас, апелянт лише повторює абстрактні заперечення, які вже були предметом оцінки Верховного Суду у справах щодо оспорювання правочинів з відчуження спеціальних дозволів на користування надрами, у тому числі у справі №915/604/25, яка стосується того ж спеціального дозволу №6840 від 21.02.2025, того ж родовища Коларівське та того ж ТОВ «Коларівський кар`єр». У вказаній справі Верховний Суд прямо відхилив доводи Держгеонадр про те, що відповідна заборона є частковим вирішенням спору по суті, є втручанням у дискреційні повноваження або не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та збалансованості.
Також, позивач вказує, що апелянтом не доведено порушення його прав або інтересів оскаржуваною ухвалою, а його посилання на втручання у дискреційні повноваження Держгеонадр є помилковим.
На переконання ТОВ “Коларівський пісок”, суд першої інстанції правильно встановив наявність реального ризику подальшої зміни правового статусу спеціального дозволу №6840. Разом з тим, оскаржуваний захід забезпечення не вирішує спір по суті та не є застосуванням наслідків недійсності договору.
В свою чергу, ні ТОВ “Коларівський кар`єр”, ні ТОВ “Сендтек” свої позиції в суді апеляційної інстанції не виклали, своє ставлення до апеляційної скарги не висловили.
Між тим, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Ярош А.І. з 05.10.2026 по 09.10.2026, судове засідання, призначене на 07.10.2026, не відбулось, про що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2026 було повідомлено учасників справи №915/552/26, а також зазначено про те, що її розгляд відбудеться 28.10.2026 року о 10:45 год.
Ухвалою суду від 06.10.2026 задоволено заяву представника ТОВ “Коларівський пісок” – адвоката Бартошук Валерії Олександрівни про надання їй можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів – через систему відеоконференцзв`язку “EasyCon”; визначено здійснювати розгляд справи №915/552/26 режимі відеоконференції.
28.10.2026 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача – ТОВ “Коларівський пісок”, який, підтримавши свої заперечення проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Жодний інший учасник справи №915/552/26 у судове засідання 28.10.2026 не з`явився; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином; про причини неявки суду не повідомили.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, їх явка обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та наявність заяви апелянта здійснювати розгляд його апеляційної скарги за відсутності представника Держгеонадр, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи.
В судовому засіданні 28.10.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду: від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Між тим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі №927/481/21.
Як зазначає позивач, він готує позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав користування надрами, наданих спеціалізованим дозволом на користування надрами від 21.02.2025 №6840; визнання недійсним листа – згоди надрокористувача та застосування наслідків недійсності.
Тобто, ТОВ “Коларівський пісок” має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а відтак, у даному випадку умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У розрізі зазначеного колегія суддів виходить з того, що предметом розгляду даної справи є питання, зокрема, недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025, укладеного ТОВ "Коларівський кар`єр" як продавцем.
Метою майбутнього позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами №6840 від 21.02.2025 на користь ТОВ "Коларівський кар`єр", тобто, відновлення того становища, яке існувало до укладення оспорюваного договору.
При цьому, предметом спірного правочину (договору купівлі-продажу) є спеціальний дозвіл на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, тому, спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Megadat.com SRL v. Moldova, §§ 62-63; Bimer S.A. Moldova, § 49; Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, § 130; Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, § 53; Vekony v. Hungary, § 29; Fredin v. Sweden (no. 1), § 40; Malik v. the United Kingdom, § 90).
Чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.
Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що для здійснення господарської діяльності Державною службою геології та надр видано ТОВ “Коларівський кар`єр” спеціальний дозвіл на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 на видобування корисних копалин (видобування пісків, придатних для дорожнього будівництва і для використання як пісок-компонент в`яжучого для одержання щільного силікатного бетону, а також для рекультивації, благоустрою і планування) строком на 20 років на об`єкті надрокористування - родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га.
Додаток до спеціального дозволу на користування надрами – угода про умови користування ділянкою надр № 6840 від 11.02.2025.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР):
- станом на 21.02.2025 засновниками ТОВ "Коларівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 39537613) були: ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 122 400,00 грн, відсоток частки статутного капіталу 51% та ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 49 %. Керівником Товариства був ОСОБА_3 ;
- станом на 25.02.2025 засновниками ТОВ "Коларівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 39537613) були: ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 122 400,00 грн, відсоток частки статутного капіталу 51% та ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 49 %. Керівником Товариства був ОСОБА_3 ;
- станом на 03.04.2025 засновником ТОВ "Коларівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 39537613) є ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 100%. Керівником Товариства є ОСОБА_3 ;
- станом на 30.05.2025 засновником ТОВ "Коларівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 39537613) є ОСОБА_3 . Керівником Товариства є ОСОБА_3 ;
- станом на 03.03.2026 засновниками ТОВ "Коларівський кар`єр" (код ЄДРПОУ 39537613) були: ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 122 400,00 грн, відсоток частки статутного капіталу 51% та ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн, відсоток частки статутного капіталу 49 %. Керівником Товариства зазначено: ОСОБА_4 (дата призначення 03.09.2025).
25.02.2025 між ТОВ “Коларівський кар`єр” (Продавець) та ТОВ «Коларівський пісок» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав на користування надрами.
Позивачем надано суду нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 (зареєстровано в реєстрі за номером 693).
Згідно цьому листу-згоді, ТОВ “Коларівський кар`єр”, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_3 , надало згоду ТОВ «Коларівський пісок» на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 16-5 Кодексу України про надра у зв`язку із відчуженням шляхом укладення з ТОВ “Коларівський пісок” договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025. Також, даним листом-згодою ТОВ “Коларівський кар`єр” підтвердило, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, не внесені як вклад до статутного капіталу будь-якого суб`єкта господарювання, не внесені як вклад у спільну діяльність, іншим способом не відчужені, не заставлені під забороною (арештом) не перебувають, судового спору щодо прав на користування надрами як в межах, так і за межами України не має.
27.03.2025, 31.03.2025 та заявник ТОВ “Коларівський пісок” в особі керівника (директора) ОСОБА_3 подав до Державної служби геології та надр заяву на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 (родовище Коларівське, видобування корисних копалин, пісок) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 16-5 Кодексу України про надра (вих. № 8449 від 27.03.2025 та вих. №8490 від 31.03.2025), з метою передачі прав за цим спеціальним дозволом саме ТОВ “Коларівський пісок”.
30.05.2025 між ТОВ “Коларівський кар`єр” та ТОВ “Коларівський пісок” був укладений договір спільної (сумісної) діяльності щодо видобування корисних копалин (піску) на родовищі Коларівське. За умовами цього договору, ТОВ “Коларівський пісок” взяло на себе матеріально-технічне забезпечення повного циклу добичі та реалізації піску, а також обов`язки щодо обліку, нарахування, утримання та внесення податків і зборів з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.
Однак, 06.03.2026 ТОВ “Сендтек” подало до Державної служби геології та надр України заяву за вих № 216 про внесення змін до спеціального дозволу № 6840.
При цьому, у матеріалах справи наявний нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Белік Т.М. лист-згода надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №6840 від 21.02.2025 (зареєстровано в реєстрі 03.03.2026 за номером 58), відповідно до якого ТОВ “Коларівський кар`єр”, від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_4 , надало згоду ТОВ «Сендтек» на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 16-5 Кодексу України про надра у зв`язку із відчуженням шляхом укладення з ТОВ “Сендтек” договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025. Також, даним листом-згодою ТОВ “Коларівський кар`єр” підтвердило, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, не внесені як вклад до статутного капіталу будь-якого суб`єкта господарювання, не внесені як вклад у спільну діяльність, іншим способом не відчужені, не заставлені під забороною (арештом) не перебувають, судового спору щодо прав на користування надрами як в межах, так і за межами України не має.
30.03.2026 Державна служба геології та надр України прийняла наказ № 151 “Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами”, яким внесла зміни до спеціальних дозволів, у тому числі щодо спеціального дозволу № 6840.
22.04.2026 ТОВ “СЕНДТЕК” було видано спеціальний дозвіл №6840 з угодою про умови користування надрами.
Отже, вищенаведеним підтверджується, що як ТОВ “Коларівський пісок”, так і ТОВ “Сендтек” вчиняються дії по внесенню змін до відомостей щодо використання спеціального дозволу на користування надрами реєстраційний №6840 від 21.02.2025, який є предметом спірного правочину.
Вказане також підтверджується інформацією, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України (у розділі "Надрокористування" підрозділ "Стан розгляду заяв" за посиланням https://www.geo.gov.ua/).
Отже, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо заборони Державній службі геології та надр України вчиняти певні дії може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а відтак, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого спрямований майбутній позов. Визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог та ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника.
Поряд з викладеним судова колегія враховує, що у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 Верховний Суд, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06), сформулював висновок, відповідно до якого метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.
У контексті вказаного апеляційний суд наголошує на тому, що для збереження "status quo" у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених заявником дій.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у тотожній справі №915/604/25, згідно з якою у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом збереження "status quo" є саме заборона Державній службі геології та надр України вчиняти визначені дії, зокрема вносити зміни у частині зміни власника / надрокористувача до спеціального дозволу.
Більш того, у вказаній постанові Верховний Суд прямо відхилив аргументи Державної служби геології та надр України про те, що відповідна заборона є частковим вирішенням спору по суті, є втручанням у дискреційні повноваження або не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та збалансованості.
Так, суд касаційної інстанції вказав, що «… оскільки майбутньою позовною вимогою є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6840 від 21.02.2025 без застосування наслідків недійсності такого правочину, тому заборона Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.»
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №910/11526/24, де Верховний Суд відхилив такі самі доводи Держгеонадр та інших скаржників щодо нібито часткового вирішення спору по суті у зв`язку із забороною Держгеонадрам вчиняти дії щодо спеціального дозволу.
Верховний Суд також зазначив, що Держгеонадра, не будучи учасником спірних матеріальних правовідносин щодо відчуження спеціального дозволу, не конкретизувала, яке саме право або інтерес захищає оскарженням такого заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, правові висновки Верховного Суду у справі №915/604/25 враховуються судом апеляційної інстанції як такі, що сформульовані у максимально подібних правовідносинах.
Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, судова колегія відхиляє доводи апелянта відносно того, що запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, та звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою: не визнано договір недійсним, не застосовано наслідки недійсності правочину, не повернуто спеціальний дозвіл жодній особі, не встановлено остаточного власника / надрокористувача, не вирішено питання правомірності або неправомірності дій відповідачів, а також не покладено на Держгеонадра обов`язку прийняти певне рішення по суті заяв або відмовити у них.
Ухвала суду першої інстанції лише тимчасово фіксує реєстраційний стан спеціального дозволу №6840 на період розгляду спору, щоб предмет спору не був змінений, відчужений, переоформлений або обтяжений у спосіб, який зробить майбутнє рішення суду неефективним.
Апеляційний суд виходить з того, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову у даному випадку унеможливить або істотно ускладнить ефективний захист у межах одного провадження. Оскільки позовна вимога є немайновою, у цій справі першочергове значення має можливість ефективного поновлення порушених прав позивача в межах одного судового провадження без необхідності подальших нових позовів. При цьому, у даній справі невжиття заходу забезпечення створює очевидний ризик того, що під час розгляду спору: спеціальний дозвіл № 6840 може бути повторно переоформлений на іншого суб`єкта; можуть бути укладені або змінені угоди про умови користування надрами; можуть бути внесені нові записи до Державного реєстру спеціальних дозволів; спірний актив може бути обтяжений, переданий у спільну діяльність або оформлений в інший спосіб, а тому позивач буде змушений оскаржувати нові правочини, накази, реєстраційні записи та дії нових осіб, тобто захист у межах одного провадження стане неможливим або істотно ускладненим.
Крім того, спеціальний дозвіл на користування надрами має особливу природу: його цінність пов`язана з обсягом корисних копалин, який є вичерпним. Верховний Суд у справах №915/604/25 та №910/11526/24 наголосив, що після оформлення нового надрокористувача та укладення угоди про умови користування надрами може розпочатися видобуток, а отже, повернення активу через певний час вже не забезпечить повного поновлення порушеного права, оскільки вартість дозволу може зменшитися за рахунок видобутих корисних копалин.
Також суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання апелянта щодо втручання вжитими заходами забезпечення позову у дискреційні повноваження Державної служби геології та надр України.
Так, оскаржувана ухвала не зобов`язує Держгеонадра ухвалити певне адміністративне рішення, не підміняє оцінку документів, не вирішує питання про наявність або відсутність підстав для внесення змін до спеціального дозволу. Вона лише тимчасово, до вирішення спору, забороняє змінювати правовий статус спірного активу, щодо якого сторони мають судовий спір. Така тимчасова заборона є процесуальним заходом, спрямованим лише на збереження "status quo", а не втручанням у дискрецію органу.
Така позиція цілком підтримана Верховним Судом у справі №915/604/25, який не прийняв цей аргумент і залишив без змін судові рішення про заборону Держгеонадрам вносити зміни щодо спеціального дозволу № 6840. Тому, аналогічний довід апеляційної скарги у цій справі також підлягає відхиленню.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені апелянтом порушення, які ніби допущені судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження, а тому вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення або взагалі неможливості ефективного захисту прав та інтересів позивача у межах одного провадження.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2026 у справі №915/552/26 відповідає загальним вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, що зумовлює залишення апеляційної скарги Державної служби геології та надр України без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного рішення покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 18.05.2026 у справі №915/552/26 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений та підписаний 02.11.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua