Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №909/203/20(909/557/26) — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: майнові спори, стороною в яких є боржник

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №909/203/20(909/557/26)

Суддя: Желік Максим Борисович

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/203/20(909/557/26)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

секретар судового засідання Гунька О.П.

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» арбітражного керуючого Пурія Р.П. від 29.08.2026 (вх. №01-05/2863/26 від 31.08.2026)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026 (повну ухвалу складено 19.08.2026, суддя Скапровська І.М.)

у справі №909/203/20 (909/557/26)

за заявою ліквідатора КП «Коломиятеплоенергія» Пурія Р.П.,

до відповідачів: Коломийської міської ради, пр. Грушевського Михайла, буд. 1, м. Коломия, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78203;

Виконавчого комітету Коломийської міської ради, пр. Грушевського Михайла, буд. 1, м. Коломия, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78203,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01601, вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ,

та ГУ ДПС в Івано-Франківській області, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20,

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника КП «Коломиятеплоенергія» - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн для подальшого розрахунку з кредиторами

у справі №909/203/20

за заявою: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до: Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія»

про: банкрутство

за участю представників:

ліквідатор: арбітражний керуючий Пурій Р.П.;

від відповідача (Коломийської міської ради): представник Максим`юк В.Я.;

від третьої особи (АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»): адвокат Саранюк В.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

від інших учасників справи: не з`явились;

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора КП “Коломиятеплоенергія” Пурія Р.П. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП “Коломиятеплоенергія” на його засновника та власника Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника КП “Коломиятеплоенергія” - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ліквідатор КП “Коломиятеплоенергія” звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026; прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП “Коломиятеплоенергія” на його засновника та власника Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника КП “Коломиятеплоенергія” - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнути солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП “Коломиятеплоенергія” - 3 012 190,98 грн для подальшого розрахунку з кредиторами у справі про банкрутство №909/203/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 31.08.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.09.2026, призначено розгляд справи на 30.09.2026.

28.09.2026 на адресу суду надійшов відзив Коломийської міської ради від 23.09.2026 (вх. №01-04/8209/26), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026 без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2026 відкладено розгляд справи на 14.10.2026.

В судовому засіданні 14.10.2026 ліквідатор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновників банкрута.

Представник кредитора вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представниця відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржену ухвалу без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати із закриттям провадження у справі, з огляду на таке.

Історія розгляду справи про банкрутство, короткий зміст заяви ліквідатора та короткий зміст оскарженої ухвали

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа №909/203/20 про банкрутство Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» на стадії ліквідаційної процедури.

Так, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2020 відкрито провадження у справі №909/203/20 про банкрутство КП «Коломиятеплоенергія», визнано кредиторські вимоги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в сумі 17 509 205, 27 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном КП «Коломиятеплоенергія», розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Книш З.І.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2020 у справі №909/203/20 за результатами попереднього засідання у справі, визнано грошові вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» на загальну суму 30 072 326,74 грн. та вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на суму 71828,62 грн.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 у справі №909/203/20 КП «Коломиятеплоенергія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2021 у справі №909/203/20 визнано поточні грошові вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до боржника сумі 2 783 009,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.10.2021 у справі №909/203/20 визнано поточні грошові вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» в сумі 85 025,93 грн.

06.12.2022 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Пурій Р.П. подав до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника - Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради 33 012 190,98 грн.

09.05.2023 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/203/20 (909/1009/22) у задоволенні заяви ліквідатора КП «Коломиятеплоенергія» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника - Коломийську міську раду, виконавчий орган засновника КП «Коломиятеплоенергія» - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, та стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» 33 012 190,98 грн. – відмовлено.

05.10.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22) скасовано; прийнято нове рішення, яким заяву задоволено; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника - Коломийську міську раду і на виконавчий орган Коломийської міської ради - Виконавчий комітет; стягнуто солідарно з Коломийської міської ради та з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» суму 33 012 190,98 грн.; стягнуто з Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції; стягнуто з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

12.09.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Коломийської міської ради задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22) скасовано, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 залишено в силі.

04.05.2026 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Пурій Р.П. подав до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його власника - Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, та про стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн. для подальшого розрахунку з кредиторами.

Вимоги заяви ліквідатора обґрунтовані такими підставами:

- ліквідатор встановив, що Комунальне підприємство «Коломиятеплоенергія» було доведене до банкрутства бездіяльністю його засновника – Коломийської міської ради та її виконавчого комітету;

- на момент відкриття провадження у справі про банкрутство комунальне підприємство систематично не виконувало своїх зобов`язань перед контрагентами, що підтверджується рядом судових рішень про стягнення заборгованості на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», проте за обставин нагромадження боргів ані керівний склад КП «Коломиятеплоенергія», ані засновник боржника Коломийська міська рада, ані Виконавчий комітет не вчиняли жодних заходів, покликаних врегулювати платіжно-розрахункову дисципліну підприємства та зупинити (ліквідувати) стрімкий ріст заборгованостей і втрату платоспроможності боржника;

- попри наявність кредиторської заборгованості Коломийська міська рада прийняла ряд рішень, спрямованих на виведення з статутного капіталу підприємства майна з метою уникнення сплати боргів, що призвело до неможливості боржнику вести свою господарську діяльність та розрахуватись з боргами, а саме на підставі рішення засновника – Виконавчого комітету Коломийської міської ради №60 від 23.02.2016 було передано основні засоби балансовою вартістю 3 808 319,78 грн. (залишкова вартість 2 099 639,04 грн) та невстановленого обладнання на суму 143 085,80 грн. та документації на 120 242,22 грн з балансу КП «Коломиятеплоенергія» на баланс відділу управління комунальним майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.02.2016;

- на підставі рішення засновника – Виконавчого комітету Коломийської міської ради №241 від 27.09.2016 було також проведено безоплатну передачу основних засобів, балансовою вартістю 1 328 988,66 грн (залишкова вартість 462 551,79 грн) з балансу КП «Коломиятеплоенерго» на баланс відділу управління комунальним майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2016;

- загалом на підставі рішень Коломийської міської ради у боржника було вилучене все ліквідне рухоме і нерухоме майно, що забезпечувало його господарську діяльність, балансовою вартістю 5 400 636,46 грн, залишковою вартістю 2 562 190,83 грн;

- за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності КП «Коломиятеплоенергія» за 2015-2017 роки, проведеного в процедурі розпорядження майном, а також за висновком ліквідатора про фінансовий стан банкрута, виготовленим в процедурі ліквідації, встановлено, що у 2016 році змінився розмір забезпечення зобов`язань кредиторів за період, що аналізується в гіршу сторону; якщо на кінець 2015 року розмір чистих активів становив 5568,5 тис.грн, то на кінець 2016 року такий розмір становив вже від`ємне значення (-5 030,5 тис.грн.), відповідно, на кінець 2015 року коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами становив 1,41, а на кінець 2016 року - 0,74;

- рішення №60 від 23.02.2016 та №241 від 27.09.2016 приймались міською радою (виконавчим комітетом) в умовах усвідомлення обставин не здійснювання Коломийською міською радою обов`язкових асигнувань на утримання бюджетних установ, серед яких і управлінню освіти Коломийської міської ради, на їх потреби у споживанні теплової енергії, що в подальшому обумовило залежність розрахункової дисципліни КП «Коломиятеплоенергія» за своїми зобов`язаннями перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за отриманий газ від надання Коломийською міською радою коштів на заплановані кошторисами бюджетних установ витрат з оплати вартості отриманих від комунального підприємства послуг;

- у матеріалах справи №909/203/20 про банкрутство КП «Коломиятеплоенергія» наявна копія переліку дебіторів станом на 01.11.2020, серед яких значущим дебітором є Управління освіти Коломийської міської ради на суму 8 816 286,58 грн, а також інші дебітори з числа бюджетних установ міста, всього дебіторська заборгованість становить 9 737 222,30 грн;

- впродовж законодавчо встановлених термінів для претензійно-позовної роботи з повернення дебіторської заборгованості за відсутності дієвого контролю та повної бездіяльності з боку органу управління – Коломийської міської ради, боржник не вживав жодних дієвих заходів для повернення значних боргових зобов`язань, що спричинило безнадійність дебіторської заборгованості;

- вчинення Коломийською міською радою дій та прийняття рішень, спрямованих на вилучення у підприємства майнових активів, що забезпечували його господарську діяльність шляхом передачі їх на баланс відділу управління комунальним майном Коломийської міської ради, фактично призвели КП «Коломиятеплоенергія» до стану банкрутства;

- позбавляючи КП «Коломиятеплоенергія» його ліквідних активів Коломийська міська рада прийняла рішення про безоплатну передачу цих активів до статутного капіталу новоствореного у 2016 році Комунального підприємства «Коломиятеплосервіс», водночас не забезпечено прийняття рішення щодо правонаступництва;

- суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників зазначив про наявність інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлене зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га з кадастровим номером 2610600000:16:001:0053, проте згідно з інформацією із вказаних державних реєстрів станом на 03.05.2026 державний реєстратор Відділу «ЦНАП» Заболотівської селищної громади Івано-Франківської області Полюк М. 21.02.2025 здійснив державну реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610600000:16:001:0053 за правокористувачем – КП «Коломиятеплосервіс» на підставі рішення Коломийської міської ради №1223-19/2021 від 29.09.2021;

- про рішення Коломийської міської ради №1223-19/2021 від 29.09.2021 про припинення права постійного користування земельною ділянкою ліквідатора не повідомлено всупереч вимогам ст.32 Закону України «Про адміністративну процедуру» та ст.149 Земельного кодексу України, а під час розгляду справи №909/203/20(909/1009/22) Коломийська міська рада як відповідач свідомо замовчала факт наявності прийнятого нею рішення від 29.09.2021 про припинення права користування земельною ділянкою;

- наказом №20/11/20 від 20.11.2021 ліквідатор створив інвентаризаційну комісію для проведення інвентаризації та передачі ліквідатору встановлених під час інвентаризації активів, однак уповноважене керівництво КП «Коломиятеплонергія» ні на момент прибуття ліквідатора за адресою місцезнаходження боржника, ні в подальшому не надало інформацію про фактичну наявність активів та їх місцезнаходження, інформацію про матеріально відповідальних осіб та дотримання умов і порядку їх зберігання;

- ненадання ліквідатору повноважним керівництвом банкрута первинних фінансових документів боржника та не передача будь-яких активів є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам юридичної особи, є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, і не дає змогу ліквідатору вчинити дії з адресного вивільнення працівників, проведення інвентаризації з підтвердженням фактичної наявності активів та формування ліквідаційної маси банкрута;

- впродовж здійснення ліквідаційної процедури, ліквідатор подавав суду та комітету кредиторів звіти про виконану роботу, в тому числі із інформацією про відсутність активів і неможливість формування ліквідаційної маси;

- оскільки предметом субсидіарної відповідальності є грошові кошти місцевого бюджету, обов`язок Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради є неподільним та має виконуватись ними солідарно.

Щодо розміру субсидіарної відповідальності ліквідатор зазначає таке обґрунтування:

- відповідно до реєстру вимог кредиторів непогашеною станом на 01.05.2026 є заборгованість у розмірі 33 012 190,98 грн;

- рішенням Коломийської міської ради від 29.09.2021 №1223-19/2021-19 припинено Комунальному підприємству «Коломиятеплоенергія» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га з кадастровим номером 2610600000:16:001:0053;

- на засіданні комітету кредиторів 30.01.2026 було прийнято рішення про виключення зі складу ліквідаційної маси рухомого майна (запасів) (згідно з переліком, наданим Коломийською міською радою) в кількості 393 найменування за визначеною їх ринковою вартістю на суму 109 803 гривень; основних засобів в кількості 56 найменування за визначеною їх ринковою вартістю на суму 98 710 гривень; раніше визначеного наявного залишку коштів на рахунку АТ «КредіАгріколь Банк» в межах сум першочергових витрат ліквідаційної процедури, зокрема, 55 635,85 грн; право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га з кадастровим номером 2610600000:16:001:0053; та дебіторської заборгованості у розмірі 9817,1 тис.грн. простроченим з вини боржника строком позовної давності та набуттям характеру безнадійної заборгованості; оформити результати інвентаризації з нульовими показниками його активів;

- з метою остаточного визначення суми ліквідаційної маси КП «Коломиятеплоенергія» та на виконання вимог рішення кредиторів від 30.01.2026 ліквідатор провів інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і цінних паперів та розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 02.02.2026, по завершенню якої майнових активів, які б включались до складу ліквідаційної маси КП «Коломиятеплоенергія» відсутні;

- отже розмір субсидіарної відповідальності складає 33 012 190,98 грн – розмір вимог кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів боржника та залишаються непогашеними.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2026 відкрито провадження у справі №909/203/20(909/557/26), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Коломийська міська рада, заперечуючи проти задоволення заяви, зазначала, що ліквідатор боржника не довів ні підстав покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів, ні причинно-наслідкового зв`язку між діями міської ради та її виконавчого комітету і неплатоспроможністю підприємства, ні розміру такої відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2026 залучено до участі у справі АТ «НАК «Нафтогаз України» та ГУ ДПС в Івано-Франківській області як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, керувався такими висновками:

- ліквідатор повторно звернувся із заявою до тих самих осіб та з аналогічних підстав (вилучення майна на підставі рішень № 60 та № 241 від 2016 року), не спростувавши при цьому преюдиційних висновків суду про відсутність вини засновника у виникненні первинного боргу, відсутність складу господарського правопорушення у розумінні статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність причинно-наслідкового зв`язку як елемента об`єктивної сторони;

- заявник не спростував встановленого судом факту, що субсидіарна відповідальність не може бути покладена на Виконавчий комітет Коломийської міської ради, оскільки останній не є юридичною особою, не наділений цивільною право та дієздатністю, не є самостійним суб`єктом цивільних чи господарських зобов`язань, а тому вимога про солідарне стягнення з Виконавчого комітету є завідомо безпідставною;

- ключові фактичні обставини були предметом судового дослідження під час розгляду попередньої заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності, поданої 06.12.2022 у справі № 909/203/20 (909/1009/22), за результатами її розгляду, суд постановив ухвалу від 09.05.2023, яку Верховний Суд залишив без змін ( постанова від 12.09.2024);

- надані ліквідатором боржника, описи, відомості, акти від 02.02.2026, складені на підставі наказу від 02.02.2026 за №02/02/26 про проведення суцільної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і цінних паперів та розрахунків з дебіторами і кредиторами з перевіркою їх фактичної наявності та документальним підтвердженням станом на 02.02.2026 та складений / виконаний 23.04.2026 висновок про фінансовий стан банкрута та наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство КП «Коломиятеплоенергія» та наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника, засновника чи інших пов`язаних осіб; звіт за результатами проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за 2015– 2017 роки, суд не приймає як належні та допустимі докази підтвердження обставин, що зумовили повторне подання заяви про покладення на Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника боржника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та солідарне стягнення 33 012 190,98 грн, оскільки вказані матеріали є суперечливими, викладена в них інформація взаємно виключає одна одну;

- вказаний висновок узгоджується з обставинами, встановленими в ухвалі суду від 09.05.2023 у справі № 909/203/20 (909/1009/22), де констатовано обставини за яких, звіт розпорядника майна боржника, поданий в підтвердження факту доведення до банкрутства, не може бути прийнятий судом як доказ;

- відомості, складені за наслідками проведеної інвентаризації 02.02.2026, прямо суперечать даним, зафіксованим в документах, складених за наслідками проведення інвентаризації 20.01.2021, при цьому сам по собі факт відображення відсутності майна в нових інвентаризаційних документах автоматично не спростовує відомостей попередніх періодів, що позбавляє суд можливості з`ясувати дійсний склад майнових активів боржника та встановити правові підстави не включення цих активів до ліквідаційної маси.

Узагальнені доводи апелянта.

Вимоги апеляційної скарги ліквідатора обґрунтовано тим, що оскаржену ухвалу прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- суд першої інстанції зазначив, що ліквідатор звернувся повторно з аналогічних підстав, не спростувавши преюдиційних висновків суду у справі №909/203/20 (909/1009/22), однак такий висновок є помилковим та свідчить про неправильне застосування ч.4 ст.75 ГПК України та ч.2 ст.61 КУзПБ;

- правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду;

- преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом;

- для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази; ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України; якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу; отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм; подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №921/186/23, від 13.02.2024 у справі №910/14138/22, від 31.10.2023 у справі №902/670/22;

- апелянт вважає, що обставини у справі №909/203/20 (909/557/26) є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи №909/203/20 (909/1009/22), оскільки окремі факти та виконані обов`язкові дії ліквідатора, не досліджувалась та не були предметом розгляду під час провадження у справі №909/203/20 (909/1009/22) і за своєю суттю є юридичними фактами, тобто обставинами (діями, подіями), з якими правом пов`язується виникнення нових юридичних наслідків;

- звернення ліквідатора із відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі №909/203/20 (909/557/26) відбулося після усунення обставин, що могли б свідчити про передчасність такої заяви і на підставі нових встановлених фактів та законних дій, під час триваючих, системних заходів судової ліквідаційної процедури, покликаних встановити дійсний майновий стан банкрута, ознаки його неплатоспроможності та характер відповідальності осіб, причетних до доведення комунального підприємства до стану неплатоспроможності;

- у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.102.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22) суд апеляційної інстанції встановив сукупність усіх елементів складу правопорушення з доведення боржника до банкрутства;

- у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №909/203/20 (909/1009/22) суд касаційної інстанції виснував, що місцевий господарський суд не мав можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок як субсидіарна відповідальність засновників боржника, через наявність у матеріалах справи фінансової звітності банкрута за період з 2014 по 2017 роки з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, яка є активом (згідно з П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»), а також інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно з якими на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн.;

- Верховний Суд також врахував, що задовольняючи заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, суд апеляційної інстанції вказав на наявність усіх складових частин цивільного правопорушення у діях органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, проте, судом апеляційної інстанції не було спростовано встановлених судом першої інстанції обставин щодо не визначення остаточного обсягу ліквідаційної маси та передчасності покладення субсидіарної відповідальності та стягнення заявленої ліквідатором суми субсидіарної відповідальності, що узгоджується із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21);

- з метою остаточного визначення суми ліквідаційної маси КП «Коломиятеплоенергія» та на виконання вимог згаданого рішення комітету кредиторів від 30.01.2026 ліквідатором проведена інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і цінних паперів та розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 02.02.2026, по завершенню якої будь-які майнові активи, які б включались до складу ліквідаційної маси КП «Коломиятеплоенергія» – відсутні;

- в підтвердження наявності підстав притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства ліквідатор у відповідності до вимог ч.1 ст.61 КУзПБ проаналізував фінансовий стан банкрута та склав висновок про наявність ознак доведення до банкрутства КП «Коломиятеплоенергія» внаслідок сукупності рішень, обставин, дій та бездіяльності власника, засновника і органу управління боржника - Коломийської міської Ради та її Виконавчого комітету (Висновок про фінансовий стан банкрута та наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство КП «Коломиятеплоенергія» та наявності/відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника, засновника чи інших пов`язаних осіб від 23.04.2026);

- за наслідками дій щодо визначення дійсного майнового стану боржника ліквідаційної маси не встановлено, тобто її вартість становить – 0,00 грн., відповідно до Реєстру вимог кредиторів КП «Коломиятеплоенергія» загальна сума визнаних господарським судом вимог кредиторів до боржника, яка залишилася непогашеною складає 33 012 190,98 грн.;

- розмір вимог до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства ліквідатором визначена у розмірі 33 012 190,98 грн. у цьому випадку ліквідатор належним чином усунув ті обставини, які б свідчили про передчасність покладення субсидіарної відповідальності та стягнення заявленої ліквідатором суми субсидіарної відповідальності;

- в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не надав будь-якої правової оцінки фактам усунення передумов передчасності покладення субсидіарної відповідальності та визначення ліквідатором розміру вимог до особи, яка відповідно до законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на суму 33012190,98 грн., при цьому обмежившись лиш констатуванням суперечливості інформації, викладеної у згаданих вище матеріалах;

- суд першої інстанції, безпідставно відхиляючи матеріали інвентаризації та висновку про фінансовий стан банкрута і наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, від 23.04.2026 як «суперечливі», не взяв до уваги ті обставини, що згідно зі ст. 61 КУзПБ, ліквідатор зобов`язаний проводити інвентаризацію майна банкрута і аналізувати його фінансовий стан під час проведення ліквідаційної процедури, по мірі їх необхідності, тобто зокрема на момент визначення остаточного обсягу ліквідаційної маси банкрута;

- відмінність даних інвентаризації 2026 року від даних 2021 року обумовлена саме наявністю нових обставин у майновому становищі банкрута, фактів списання та вилучення активів і відповідних рішень комітету кредиторів КП «Коломиятеплоенергія» про остаточний нульовий обсяг ліквідаційної маси;

- подання нового доказового масиву, отриманого за результатами проведених ліквідатором необхідних дій у ліквідаційній процедурі, і тим самим усунення передумов передчасності подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності, виключає тотожність предмету доказування та не дозволяє застосовувати преюдицію для блокування захисту прав кредиторів.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача (Коломийської міської ради).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- ліквідатор не вказав жодного порушення норм процесуального права, яке відповідно до ч.3 ст.277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення, хоча такий перелік є вичерпним;

- в межах цієї справи ліквідатор заявив ідентичні вимоги, що і в межах попереднього звернення у справі №909/203/20(№909/1009/220);

- статус виконавчого комітету Коломийської міської ради продовжує залишатись незмінним – він не є юридичною особою і не може відповідати за зобов`язаннями, що були ініційовані заявником у межах справи;

- суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звернув увагу саме на відсутність будь-якого спростування позивачем преюдиційності висновків суду звернення ліквідатора знову зокрема із завідомо безпідставною вимогою до виконавчого комітету Коломийської міської ради;

- ліквідатор, покликаючись на обов`язковість виконання судових рішень, не врахував висновків ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 90.05.2023 у справі №909/203/20(909/1009/22) та безпідставно вказав, що оскільки предметом заяви про покладення субсидіарної відповідальності є стягнення коштів, то обов`язок Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради є неподільним та має виконуватись солідарно;

- неправильність визначення відповідачем виконавчого комітету Коломийської міської ради випливає не тільки з попередньо встановлених обставин і висновків в межах справи №909/203/20(909/1009/22), а в цілому з положень законодавства, зокрема зі ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», адже виконавчий комітету Коломийської міської ради не є юридичною особою і не може бути позивачем чи відповідачем в господарських судах, не фінансується міською радою та абсолютно не має жодних фінансових надходжень, окрім того, не є органом управління КП «Коломиятеплоенергія»;

- ліквідатор покликається на висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22), проте таку постанову було скасовано;

- апелянт вказує, що звернення із заявою у цій справі відбулося після усунення обставин, що могли би свідчити про передчасність такої заяви (як було встановлено у справі №909/203/20 (909/1009/22)) і на підставі нових встановлених фактів та законних дій під час триваючих заходів ліквідаційної процедури, проте під усуненням обставин ліквідатор має на увазі лише рішення комітету кредиторів банкрута про виключення зі складу ліквідаційної маси всього майна та всіх коштів, а також права постійного користування земельною ділянкою та маси дебіторської заборгованості;

- заявлені ліквідатором відомості про реальний стан справ не узгоджуються між собою, а саме з часу останнього звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів до дня повторного подання такої заяви, ліквідатор не вичинив жодних дій, передбачених у ст.61 КУзПБ;

- відсутніми є дії щодо реального провадження ліквідатором інвентаризації майна боржника, формування ліквідаційної маси, формування звернень до третіх осіб з вимогами щодо повернення банкрута сум дебіторської заборгованості хоча б часткового погашення вимог кредиторів, проведення аналізу фінансового стану банкрута тощо;

- долучений до заяви звіт розпорядника майна боржника про результати проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності КП «Коломиятеплоенергія» за 2015-2017 роки був предметом оцінки під час розгляду справи №909/203/20 (909/1009/22), зокрема, в ухвалі від 09.05.2023, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 12.09.2024, суд вказав, що такий доказ не приймається, адже аналіз зміни показників господарської діяльності боржника у фінансових звітах у негативний бік за відсутності доказів на підтвердження підстав для їх зміни не вказує на особу, яка прийняла рішення чи вчинила дію/бездіяльність та тим самим призвела до зміни цих показників, не вказує на спосіб, у який змінились ці показники;

- в межах справи №909/203/20 (909/1009/22) ліквідатор долучав докази проведення інвентаризації, яким суд надав оцінку і з яких було встановлено наявність майнових активів у боржника, проте під час проведення інвентаризації у 2026 році встановлено відсутність буд-яких активів, такі дії ліквідатора є формальним оформленням вигідних результатів інвентаризації для уникнення вчинення необхідних дій, передбачених законом, і для спрощення подання повторної заяви про покладення субсидіарної відповідальності, при цьому фактично ліквідатор не проводив інвентаризації;

- засідання комітету кредиторів 30.01.2026, на якому прийнято рішення про виключення зі складу ліквідаційної маси боржника усіх активів відбулося після винесення господарським судом ухвали від 05.01.2026 у справі №909/203/20, у якій суд зазначив, що строк ліквідаційної процедури КП «Коломиятеплоенергія» завершився та зобов`язав ліквідатора подати належно оформлений ліквідаційний баланс та звіт про виконану роботу в ході ліквідаційної процедури боржника;

- ліквідатор не вчинив належних дій, натомість провів засідання комітету кредиторів, де без жодної правової передумови, без попереднього огляду майнових активів, кредитори виключили всі активи зі складу ліквідаційної маси з метою повторного звернення із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника, а дебіторську заборгованість визнано безнадійною, хоча ліквідатор не здійснив жодних дій, спрямованих на повернення дебіторської заборгованості боржнику;

- дії ліквідатора не відповідають принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі, хоча визначення різниці між розміром кредиторської заборгованості та вартістю ліквідаційної маси боржника є передумовою для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб;

- Коломийська міська рада не брала участі у судових справах про стягнення з КП «Коломиятеплоенергія» заборгованості на користь АТ «НАК «Нафтогаз України», не була обізнана про існування таких справ, тому безпідставним є твердження апелянта про те, що міська рада не вжила заходів для зупинення стрімкого росту заборгованості;

- в оскаржуваній ухвалі суд врахував, що ліквідатор не спростував преюдиційних висновків суду, викладених в ухвалі від 09.05.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22), про відсутність вини засновника у виникнення первинного боргу та відсутність складу господарського правопорушення в розумінні ст.61 КУзПБ, відсутність причинно-наслідкового зв`язку як елемента об`єктивної сторони;

- будь-який причинно-наслідковий зв`язок між діями міської ради та неплатоспроможністю боржника відсутній, адже станом на 2016 рік КП «Коломиятеплоенергія» вже було неплатоспроможне, а описувані ліквідатором дії міської ради були наслідком неможливості комунального підприємства функціонувати належним чином через брак можливості сплати боргів;

- Коломийська міська рада як засновник підприємства не мала права втручатись в господарську діяльність підприємства, в тому числі в судово-претензійну роботу;

- відповідно до п.1.5. статуту КП «Коломиятеплоенергія» засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства;

- для встановлення обставин наявності або відсутності правових підстав для покладення субсидіарної відповідальності на міську раду з урахуванням правового режиму майна та саме у зв`язку з прийнятими міською радою рішеннями, слід з`ясувати наявність або відсутність стабільного та послідовного збільшення зобов`язань комунального підприємства перед кредиторами після вилучення у нього за рішенням власника нерухомого майна, що створило умови та підстави для порушення справи про банкрутство;

- під час першого звернення ліквідатора із заявою у справі №909/203/20 (909/1009/22) Коломийська міська рада утворила моніторингову групу щодо вивчення фінансово-господарського стану КП «Коломиятеплоенергія», яка на основі моніторингу фінансових звітів боржника за 2012-2014, 2016 роки, податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012-2013, 2015-2017 роки та звітності Пенсійного фонду України за 2012-2017 роки підготувала інформаційну довідку, за змістом якої неплатоспроможність комунального підприємства виникла починаючи з 2013 року, тобто задовго до прийняття рішень міською радою у 2016 році щодо передачі комунального майна, натомість приймаючи такі рішення виконавчий комітет вчиняв вимушені дії щодо збереження об`єктів критичної інфраструктури в сфері теплопостачання з метою забезпечення належного функціонування закладів дошкільної та загальної середньої освіти;

- ліквідатор дійшов висновку про вину міської ради, виходячи тільки з того, що міська рада є засновником боржника, а не на підставі реального об`єктивного аналізу та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями засновника та банкрутством боржника;

- мотивуючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції чітко зазначив, що подані ліквідатором матеріали як підстава задоволення заявлених вимог є суперечливими за своїм змістом, а проведена нова інвентаризація, яка зафіксовує факт відсутності майна в нових інвентаризаційних документах не спростовує відомостей попередніх періодів, що позбавляє суд можливості встановити правові підстави причин не включення майнових активів до ліквідаційної маси боржника, тобто суд виявив недоведеність поданої ліквідатором заяви та відсутність в ній та в доданих до неї додатках належних доказів на задоволення заявлених вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами повторно поданої ліквідатором заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника – комунального підприємства, на засновника боржника – орган місцевого самоврядування, та на виконавчий орган засновника, у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.

Так, відповідно до ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

З огляду на ч.2 ст.61 КУзПБ, вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17).

При цьому, визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

Наведені висновки щодо складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, є усталеними в судові практиці, зокрема, такі викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20), від 17.06.2026 у справі №920/1369/23 та інших.

Буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ («розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою», «у разі недостатності майна боржника») є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі №908/3468/13.

Слід також взяти до уваги, що відповідно до абз.3 ч.2 ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.7 КУзПБ господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, заяви ліквідатора або кредитора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутство, розглядаються судами за правилами спрощеного позовного провадження, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Предметом таких спорів, ініційованих ліквідатором або кредитором боржника є покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутство, у розмірі різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Справа №909/203/20(909/557/26), яка є предметом апеляційного перегляду, розглядається за заявою ліквідатора Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» арбітражного керуючого Пурія Р.П. до відповідачів - Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника - Коломийську міську раду та Виконавчий комітет Коломийської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» 33 012 190,98 грн.

Водночас, як було встановлено, в межах справи №909/203/20 про банкрутство Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» розглядалась справа №909/203/20(909/1009/22) за заявою ліквідатора Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» арбітражного керуючого Пурія Р.П. до відповідачів - Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника - Коломийську міську раду та Виконавчий комітет Коломийської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» 33 012 190,98 грн.

Так, 06.12.2022 ліквідатор боржника арбітражний керуючий Пурій Р.П. подав до Господарського суду Івано-Франківської області заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та власника - Коломийську міську раду, і виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн.

Вимоги заяви ліквідатора були обґрунтовані такими підставами:

- з огляду на результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності КП «Коломиятеплоенергія» за 2015-2017 роки встановлено наявність ознак доведення комунального підприємства до банкрутства, а саме розпорядником майна було встановлено, що у 2016 році змінився рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період, що аналізується, в гіршу сторону, якщо на кінець 2015 року розмір чистих активів становив 5568,5 тис.грн, то на кінець 2016 року такий розмір становив вже від`ємне значення (-5 030,5 тис.грн.), відповідно, на кінець 2015 року коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами становив 1,41, а на кінець 2016 року - 0,74;

- такі зміни, насамперед, зумовлені прийняттям виконавчим органом засновника КП «Коломиятеплоенергія» (виконавчим комітетом Коломийської міської ради) рішення №60 від 23.02.2016, на підставі якого було проведено безоплатну передачу основних засобів, балансовою вартістю 3 808 319,78 грн (залишкова вартість 2 099 639,04 грн), іншого невстановленого обладнання вартістю 143 085,80 грн та документації на суму 120 242,22 грн з балансу КП «Коломиятеплоенергія» на баланс відділу управління майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.02.2016;

- на підставі рішення Виконавчого комітету ради №241 від 27.09.2016, проведено безоплатну передачу основних засобів, балансовою вартістю 1 328 988,66 грн (залишкова вартість 462 551,79 грн), з балансу КП «Коломиятеплоенергія» на баланс відділу управління майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2016;

- згідно з висновками, викладеними у Звіті за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності КП «Коломиятеплоенергія» за 2015-2017 роки, на думку ліквідатора, зазначені рішення засновника КП «Коломиятеплоенергія» значно змінили рівень забезпечення зобов`язань кредиторів боржника, що призвело до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник став фінансово неспроможним задовольнити вимоги кредиторів, що дає підстави вважати про наявність ознак доведення до банкрутства;

- ні керівник боржника, ні його засновник не вчиняли заходів з відновлення платоспроможності підприємства та не ініціювали питання про ліквідацію;

- вчинення Коломийською міською радою дій та прийняття рішень, спрямованих на вилучення у підприємства майнових активів, що забезпечували його господарську діяльність шляхом передачі їх на баланс відділу управління комунальним майном Коломийської міської ради, фактично призвели КП «Коломиятеплоенергія» до стану банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у справі №909/203/20 (909/1009/22) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора КП «Коломиятеплоенергія» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та власника - Коломийську міську раду, та виконавчий орган засновника КП «Коломиятеплоенергія» - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, та про стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради 33 012 190,98 грн.

Ухвалу мотивовано такими висновками:

- в матеріалах справи відсутні документи, які би підтверджували факт дотримання ліквідатором вимог ст.62 КУзПБ щодо формування ліквідаційної маси та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом №879 від 02.09.2014 Міністерства фінансів України, зокрема факт звільнення керівника банкрута, створення ним, як особою, яка з дня його призначення виконує функції з управління, розпорядження майном боржника, інвентаризаційної комісії та складання ним за наслідками фіксування активів, зокрема активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, відповідних інвентаризаційних актів;

- матеріали справи містять фінансові звітності банкрута за період з 2014 до 2017 року, з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, яка з урахуванням ймовірності отримати вигоду та наявності можливості достовірно визначити суму дебіторської заборгованості, є активом (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»), інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно з якими на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн (виписки з рахунків боржника містять також реквізити осіб, які здійснювали оплату наданих боржником послуг, з посиланням, як на договори, так і на рахунки, які виставлялись, а відповідно, містять інформацію про контрагентів божника, які оплачуючи надані боржником послуги їх акцептували);

- дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною за певних умов, однак, керівник підприємства приймає таке рішення самостійно, про що складає наказ;

- із врахуванням того, що при оцінці дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури слід керуватись принципом безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, у суду не має можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок, як субсидіарна відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника;

- в силу викладеного та вимог ст. ст. 59, 61 КУзПБ, згідно з якими керівник банкрута повинен бути звільнений - 19.11.2020 (в день ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) і притягнутий до відповідальності відповідно до закону, у разі ухилення від виконання обов`язку по передачі бухгалтерської та іншої документації, цінностей банкрута ліквідатору, покликання ліквідатора на неможливість проведення інвентаризації майна боржника в зв`язку з незабезпеченням її проведення керівником боржника, судом не приймається;

- відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства, а відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти на них субсидіарну відповідальність;

- з матеріалів справи встановлено, що 11.09.2012 Коломийською міською радою затверджено статут КП «Коломиятеплоенергія», а рішенням сорок сьомої сесії від 14.11.2014 внесено до нього зміни;

- боржник був наділений достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципального органу влади, а отже, міг отримувати прибуток від здійснення господарської діяльності, яка передбачена статутом, набувати майнових та немайнових прав, а відповідно, і нести обов`язки;

- ліквідатор боржника, в якості осіб, що несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, визначив Коломийську міську раду, як засновника даного підприємства та Виконавчий комітет Коломийської міської ради, які прийняли 27.09.2016 та 23.02.2016 рішення за №60; 241 про передачу комунального майна балансовою вартістю 5 137 308,44 грн, що знаходилось на балансі боржника на баланс відділу управління комунальним майном; так, зокрема, передано будівлі ЦТП, водопровід, котельні, магістральні мережі, тепломережі та інше;

- підставою відкриття провадження у справі про банкрутство боржника було невиконання боржником рішень суду, винесених у справах №909/478/14 від 10.06.2014, №909/162/16 від 05.05.2016, №909/252/15 від 05.05.2015, №909/575/16 від 26.09.2016, №909/163/16 від 11.05.2016, №909/929/19 від 28.11.2019, №909/931/19 від 28.11.2019, про стягнення заборгованості в зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині оплати поставленого газу за період 2012-2015 років та нарахованих пені, 3%, інфляційних втрат, в зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, отже, боржник, маючи понад дев`ять мільйонів дебіторської заборгованості, активів на суму понад чотирнадцять мільйонів (фінансова звітність боржника станом на 31.12.2016 - 31.12.2017), не виконував зобов`язання, які мали наслідком відкриття провадження у справі про його банкрутство ще до прийняття міською радою рішень про передачу з балансу боржника на баланс відділу управління комунальним майном мереж, зокрема, теплових, котелень, водопроводів та будівель теплових пунктів, а, відповідно, дії муніципального органу не були причиною настання такого негативного наслідку, як непогашення вимог, що виникли в зв`язку з невиконанням зобов`язань по оплаті поставленого в 2012-2015 роках газу;

- право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами; власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГК України);

- майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (ст. 62 КУзПБ);

- беручи до уваги викладене, відсутність документів, які мали бути складені ліквідатором боржника в силу ст.61 КУзПБ, на підтвердження дій суб`єктів відповідальності з доведення до банкрутства та те, що міська рада не мала права, як власник втручатись в господарську діяльність боржника, а виконавчий комітет Коломийської міської ради не є юридичною особою, відповідно, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю і, як наслідок, не може мати цивільні права та обов`язки, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та його виконавчий орган, стягнення з них солідарно суми, що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, є передчасною;

- поданий в підтвердження факту доведення до банкрутства звіт розпорядника майна боржника про результати проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності КП «Коломиятеплоенергія» за 2015-2017 роки, судом не приймається, оскільки аналіз зміни показників господарської діяльності боржника у фінансових звітах у негативний бік за відсутності доказів на підтвердження підстав для їх зміни (договори, рішення, акти, первинна документація із зазначенням осіб, які їх укладали та вчиняли, підписували, тощо), не вказує на особу (осіб), яка прийняла рішення чи вчинила дію/бездіяльність та тим самим призвела до зміни цих показників; не вказує на спосіб, у який змінились ці показники (продаж, безоплатне відчуження, розтрата, тощо);

- в постанові від 14.12.2021 у справі №914/71/19 про Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів, які би свідчили про вчинення міською радою дій з доведення боржника до банкрутства, та беручи до уваги те, що міська рада, як власник, не мала права втручатись в господарську діяльність боржника, підстави для притягнення міської ради до субсидіарної відповідальності відсутні.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у справі №909/203/20(909/1009/22) скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву задоволено, покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника – Коломийську міську раду і на виконавчий орган Коломийської міської ради – Виконавчий комітет; стягнуто солідарно з Коломийської міської ради та з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» суму 33 012 190,98 грн.; стягнуто з Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції; стягнуто з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП «Коломиятеплоенергія» 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

У постанові вказано, що Коломийська міська рада вчинила прийнятими рішеннями від 23.02.2016 і від 27.09.2016 про вилучення основних фондів і оборотних активів з балансу боржника дії, спрямовані на позбавлення кредиторів законного права на одержання коштів за рахунок майна боржника, на які вони мали правомірні очікування, в силу положень ст. 78, 133, 136, 139, 140, 213 ГК України та ст.42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинним на той час) та згідно ст. 62 КУзПБ, чинної на час подання та судового розгляду цієї заяви.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявник довів належними і допустимими доказами наявність усіх чотирьох складових частин цивільного правопорушення у діях як органу місцевого самоврядування, так і його виконавчого органу, які виразилися у: 1) наявності шкоди - непогашені вимоги кредиторів і можливості такого погашення відсутні; 2) протиправній поведінці - прийняття двох рішень виконавчим комітетом про вилучення усіх активів у боржника всупереч вимог чинного законодавства; 3) причинному зв`язку виходячи із зворотного: якщо б не були вилучені у боржника активи, він міг би повністю або часткового погасити вимоги кредиторів; 4) вині - саме орган місцевого самоврядування та його виконавчий орган діяли паралельно, протиправно позбавляючи активів боржника.

Доводи про те, що виконавчий орган - Виконавчий комітет Коломийської міської ради, не може бути відповідачем у такій справі оскільки не є юридичною особою, апеляційний суд відхилив із посиланням на п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 та постанову Верховного Суду у п. 96 у справі №924/1351/20 (924/214/22) від 25.05.2023.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 задоволено касаційну скаргу Коломийської міської ради, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №909/203/20(909/1009/22) скасовано, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 залишено в силі.

Верховний Суд у вказаній постанові навів такі висновки:

- за змістом ч.2 ст.61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство;

- однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою; саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності;

- якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство;

- щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (ч.2 ст.47 КУзПБ);

- водночас, допускається коригування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (ч.4 ст.45 КУзПБ);

- що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі;

- розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що: - балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються; - склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ);

- щодо вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації;

- буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами;

- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;

- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі;

- такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової;

- наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство – до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення;

- отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом;

- суд першої інстанції у цій справі встановив, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б дотримання ліквідатором вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом № 879 від 02.09.2014 Міністерства фінансів України, зокрема створення інвентаризаційної комісії та складання ним за наслідками фіксування активів, зокрема активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, відповідних інвентаризаційних актів;

- поряд з цим, місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи містять фінансові звітності банкрута за період з 2014 до 2017 року, з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, яка з урахуванням ймовірності отримати вигоду та наявності можливості достовірно визначити суму дебіторської заборгованості, є активом (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»), інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно з якими на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн.;

- місцевий господарський суд вказав, що за таких обставин не має можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок як субсидіарна відповідальність засновників боржника;

- задовольняючи заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, суд апеляційної інстанції вказав на наявність усіх складових частин цивільного правопорушення у діях органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, проте, судом апеляційної інстанції не було спростовано встановлених судом першої інстанції обставин щодо не визначення остаточного обсягу ліквідаційної маси;

- висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення заявленої ліквідатором суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через не завершення формування ліквідаційної маси узгоджуються із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) та не спростовані судом апеляційної інстанції;

- постанова суду апеляційної інстанції у цій справі про задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин справи та висновків про передчасність подання ліквідатором вказаної заяви.

У травні 2026 року ліквідатор КП «Коломиятеплоенергія» повторно подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на цих же осіб в цьому ж розмірі, що було предметом розгляду у справі №909/203/20 (909/1009/22).

Проте, як встановлено вище, станом на дату подання та розгляду заяви у справі №909/203/20 (909/557/26) існує чинна ухвала Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/203/20 (909/1009/22) від 09.05.2023 про відмову у задоволенні заяви ліквідатора КП «Коломиятеплоенергія» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП «Коломиятеплоенергія» на його засновника та власника - Коломийську міську раду; виконавчий орган засновника КП «Коломиятеплоенергія» - Виконавчий комітет Коломийської міської ради та стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь Комунального підприємства «Коломиятеплоенергія» 33 012 190,98 грн.

У справах №909/203/20(909/1009/22) та №909/203/20(909/557/26) тотожні сторони та предмет заяви, при цьому, зі змісту повторно поданої заяви встановлено, що не змінились і підстави заяви.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас, підстава позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Фактична підстава позову – це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача.

Правова підстава позову – це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Фактичними підставами заяв про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні боржника до банкрутства, є встановлений ліквідатором склад правопорушення - об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона, і такі підстави у повторно поданій заяві ліквідатора не змінились, адже наведені ліквідатором обґрунтування полягають у тому, що міська рада та її виконавчий орган, як засновник та орган управління майном боржника, під час існування значного обсягу кредиторської заборгованості прийняли рішення щодо передачі майна, без якого боржник не міг здійснювати господарську діяльність, до статутного капіталу новоствореного підприємства.

Такі ж підстави були визначені у первісно поданій заяві ліквідатора, яка була предметом розгляду у справі №909/203/20(909/1009/23).

Зокрема, в ухвалі від 09.05.2023 у справі №909/203/20(909/1009/23), залишеній без змін постановою Верховного суду від 12.09.2024, суд першої інстанції дійшов висновків не лише про передчасність подання заяви ліквідатора у зв`язку з неможливістю встановити розмір субсидіарної відповідальності, а й у зв`язку з недоведенням ліквідатором вчинення міською радою дій з доведення боржника до банкрутства.

При цьому, викладені в апеляційній скарзі доводи ліквідатора щодо встановлення апеляційним судом складу правопорушення з доведення боржника до банкрутства, вчиненого відповідачами, слід відхилити, адже постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №909/203/20(909/1009/22) було скасовано.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства першочергово віднесено верховенство права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Відтак, повторне подання заяв ліквідатором без зміни фактичних обставин, якими така заява обґрунтовується, та прийняття місцевим судом рішення на підставі обставин, яким вже було надано оцінку та прийнято за наслідками розгляду відповідну ухвалу, є таким, що суперечить принципу остаточності рішення, а відтак, і положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічну правову позицію викладено у п.48.1 постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/20004/17.

У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що задовольняючи уточнену заяву ліквідатора, місцевий господарський суд дійшов протилежних висновків щодо обставин у справі щодо висновків, які були викладені в чинній ухвалі, постановленій за результатами розгляду первинної заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб.

В апеляційній скарзі ліквідатор зазначає, що правова оцінка, викладена в судових рішеннях у справі №909/203/20(909/1009/22) відповідно до вимог ч.7 ст.75 ГПК України не може мати преюдиційного значення.

Відповідно до ч.5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У ч.7 ст.75 ГПК України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Водночас, запобігання виникнення ситуацій щодо надання протилежної правової оцінки одним і тим же фактичним обставинам у різних судових рішеннях, а також забезпечення дотримання принципу правової визначеності має досягатись шляхом дотримання процесуальної заборони щодо повторного розгляду судом спорів, тотожних спорам, за результатами розгляду яких вже існує ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що ліквідатор повторно звернувся із заявою до тих самих осіб та з аналогічних підстав (вилучення майна на підставі рішень № 60 та № 241 від 2016 року), не спростувавши при цьому преюдиційних висновків суду про відсутність вини засновника у виникненні первинного боргу, відсутність складу господарського правопорушення у розумінні статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства та відсутність причинно-наслідкового зв`язку як елемента об`єктивної сторони.

Проте, висновки суду про відсутність складу правопорушення є висновками щодо вирішення спору по суті, а не результатами оцінки доказів, за якими встановлено певні обставини і які можуть бути преюдиційними для осіб, щодо яких такі обставини встановлено в судовому рішенні.

За умови вирішення спору по суті та відмови у задоволенні заяви ліквідатора у зв`язку з недоведеністю підстав заяви про покладення субсидіарної відповідальності на відповідачів, існування чинної ухвали про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для відмови у відкритті провадження або закриття відкритого провадження за повторно поданою заявою, а не виникнення в заявника обов`язку спростовувати преюдиційні обставини.

За змістом повторно поданої заяви ліквідатора фактичні та правові підстави, якими ліквідатор обґрунтовує вимоги про покладення на засновника та виконавчий орган засновника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства є такими ж як у первісно поданій заяві, за винятком фактичних обставин, які стосуються прийняття у січні 2026 року комітетом кредиторів рішення про виключення з ліквідаційної маси виявлених активів боржника та оформлення ліквідатором на виконання вказаного рішення комітету кредиторів результатів інвентаризації з нульовими показниками.

Ліквідатор просить врахувати, що у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №909/203/20(909/1009/22) було викладено висновки саме щодо передчасності звернення із відповідною заявою до моменту встановлення дійсної вартості ліквідаційної маси у ліквідаційній процедурі, а також наголошує, що суд першої інстанції в оскарженій ухвалі безпідставно не надав оцінки діям ліквідатора, які були спрямовані на визначення вартості ліквідаційної маси – проведення інвентаризації майна боржника з нульовими показниками на виконання рішення комітету кредиторів про виключення неліквідних активів з ліквідаційної маси боржника та списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Однак, такі доводи слід відхилити, адже в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у справі №909/203/20(909/1009/22), яку було залишено без змін постановою суду касаційної інстанції і яка є чинною, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та виконавчого органу засновника не лише у зв`язку з передчасністю подання заяви до завершення усіх заходів ліквідаційної процедури, а й у зв`язку з недоведенням у цій справі складу правопорушення з доведення комунального підприємства до банкрутства та у зв`язку з тим, що у цих конкретних правовідносинах безпідставною є вимога, заявлена до виконавчого комітету міської ради, який не є юридичною особою, і підстави заяви у цій частині під час повторного звернення є незмінними як і суб`єктний склад та предмет спору.

Відповідно до ч.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, а відтак оскаржену ухвалу, постановлену за результатами розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів по суті, слід скасувати та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі №909/203/20 (909/557/26) на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.

У зв`язку з тим, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, колегія суддів не надає оцінки доводам сторін, які стосуються суті спору.

Відповідно до ч.3 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи наведені положення Закону України «Про судовий збір», сплачений згідно з платіжними інструкціями №26 від 01.05.2026 та №41 від 28.08.2026 за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 7 987,20 грн підлягає поверненню заявнику у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги ліквідатора Комунального підприємства “Коломиятеплоенергія” арбітражного керуючого Пурія Р.П. від 29.08.2026 (вх. №01-05/2863/26 від 31.08.2026) – задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2026 у справі №909/203/20 (909/557/26) – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити.

3. Повернути арбітражному керуючому Пурію Руслану Петровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7 987,20 грн (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень двадцять копійок), сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги, згідно з платіжними інструкціями №26 від 01.05.2026 та №41 від 28.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 02.11.2026 (у зв`язку з перебуванням колегії суддів у щорічній основній відпустці з 19.10.2026 до 30.10.2026).

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua