Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №914/1712/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1712/26

Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Шаповала Д.В., суддів Степанюк Н.Л., Нарольського М.М.

переглянувши справу № 914/1712/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА»

про: стягнення 42 164,69 грн

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» (вх. № 01-05/2966/26 від 07.09.2026)

на Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2026 (повний текст рішення складено 17.08.2026, суддя Никон О.З.)

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ПрАТ «УХЛ-МАШ» (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» (далі – Відповідач, Скаржник) про стягнення 42 164,69 грн, з яких 9 310,55 грн 3% річних та 32 854,14 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у справі № 914/1723/25 сторони уклали мирову угоду, за якою ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА», правонаступником якого є Відповідач, з метою погашення заборгованості за Договором поставки від 04.12.2024 № 586/6/04/12-1 зобов`язалося сплатити Позивачу 1 076 888,02 грн не пізніше 01.10.2025. Відповідач порушив це зобов`язання та остаточно розрахувався лише 08.05.2026, у зв`язку з чим Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 02.10.2025 до дат фактичної оплати.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2026 позов задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 9 058,43 грн 3% річних та 32 854,14 грн інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2 646,48 грн. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджується прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання за затвердженою судом у справі № 914/1723/25 мировою угодою, що надає Позивачу право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, ураховуючи, що згідно з положеннями ст. 253, 254 ЦК України день фактичної оплати не включається до періоду прострочення, суд здійснив власний розрахунок без урахування днів оплат, за наслідками якого виснував про обґрунтованість вимог у частині стягнення 9 058,43 грн 3% річних та 32 854,14 грн інфляційних втрат, а також безпідставність нарахування Позивачем 252,12 грн 3% річних.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

1.3. Процесуальні дії суду в апеляційному провадженні

Ухвалою від 14.09.2026 Суд залишив без руху апеляційну скаргу ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» з підстав неподання апелянтом доказів сплати судового збору у повному розмірі.

Оскільки Скаржник усунув недоліки скарги у встановлений Судом строк, Ухвалою від 21.09.2026 Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА».

Ураховуючи приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, ціну позову та предмет спору у цій справі, апеляційну скаргу вирішено було розглянути без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Скаржник

ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» вважає, що оскаржене рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає:

1) За п. 5 мирової угоди Позивач відмовився від вимог про стягнення неустойки та від покладання на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, а в п. 8 сторони окремо погодили спеціальні правові наслідки порушення нового строку виконання у вигляді сплати штрафу та пені. Тому додаткове стягнення 3% річних та інфляційних втрат понад погоджений сторонами механізм нівелює зміст і мету мирової угоди як домовленості про остаточне врегулювання спору шляхом взаємних поступок і компромісів. Позивач скористався цим механізмом, звернувшись із виконавчим документом до виконавчої служби, внаслідок чого Відповідач сплатив основну суму, штраф і пеню, а отже суд першої інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 625 ЦК України.

2) Відповідно до п. 15 мирової угоди ухвала про її затвердження є виконавчим документом, а тому позов про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду, про що виснував Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20. Обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, чого суд першої інстанції не врахував.

3) Прострочення виконання зобов`язання зумовлено складним фінансовим становищем та тимчасовою відсутністю вільних обігових коштів. Раніше Позивач звертався з позовом у справі № 914/239/26 про стягнення основного боргу, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання мирової угоди, але ухвалою від 05.03.2026 за заявою Позивача суд залишив позов без розгляду. 09.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80440847, а 17.03.2026 виконавчі дії зупинено у зв`язку з включенням Відповідача до переліку боржників, виконавчі дії щодо яких зупиняються в період воєнного стану. Однак з метою збереження ділових відносин Відповідач сплатив залишок основного боргу, штраф і пеню, тобто виконав зобов`язання за мировою угодою в повному обсязі.

2.2. Позивач

Позивач у встановлений Судом строк подав письмові пояснення, в яких не погоджується з доводами апеляційної скарги, а оскаржене рішення вважає законним та обґрунтованим. Зазначає:

1) Покладання на боржника відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, є встановленим законом правом Позивача, яким він скористався внаслідок порушення Відповідачем умов мирової угоди, затвердженої судом.

2) Мировою угодою передбачалася відмова Позивача від покладання на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яке виникло у зв`язку з виконанням Договору поставки від 04.12.2024. Укладення мирової угоди не передбачало, що боржник повторно допустить порушення грошового зобов`язання, яке виникло вже на підставі самої мирової угоди, однак Відповідач недобросовісно виконав умови такої угоди.

3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

04.12.2024 ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» як покупець та ПрАТ «УХЛ-МАШ» як постачальник уклали Договір поставки № 586/6/04/12-1, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю меблі та пристосування різні (код ДК 021:2015 39150000-8) за найменуванням, кількістю та ціною згідно зі Специфікацією.

Згідно з пунктом 4.1 Договору покупець проводить оплату за товар на підставі рахунка-фактури на таких умовах: 50% від суми договору, що становить 1 244 957,25 грн не пізніше 10 робочих днів, наступних за днем отримання рахунка та 50% від суми договору, що становить 1 244 957,25 грн, не пізніше 10 робочих днів, наступних за днем підписання видаткової накладної. Відповідно до пункту 5.3 Договору строк поставки товару становить 60 робочих днів з дати підписання договору.

ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПрАТ «УХЛ-МАШ» 380 956,92 грн пені та штрафу за прострочення строку поставки за Договором, а ПрАТ «УХЛ-МАШ» подало зустрічний позов про стягнення з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» 1 266 513,77 грн основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час судового розгляду спору сторони уклали мирову угоду, яку затверджено Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 у справі № 914/1723/25.

За п. 5 мирової угоди ПрАТ «УХЛ-МАШ» з метою врегулювання спору відмовилося від вимог про стягнення з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» неустойки, а саме штрафу 7% за несвоєчасну оплату товару, передбаченого п. 9.3 Договору в розмірі 87 147,01 грн, а також від покладення на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні втрати станом на 04.07.2025).

Пунктами 6, 7 мирової угоди сторони погодили, що сума заборгованості ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» перед ПрАТ «УХЛ-МАШ» за Договором становить 1 244 957,25 грн, яку ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» зобов`язується сплатити не пізніше 01.10.2025.

За п. 8 мирової угоди у разі прострочення строку оплати, вказаного в п. 7, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» сплачує на користь ПрАТ «УХЛ-МАШ» неустойку: штраф у розмірі 7% від суми заборгованості та пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення до дня фактичного розрахунку без обмеження шестимісячним строком.

ПрАТ «УХЛ-МАШ» заявило, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку її належного виконання не матиме жодних майнових претензій до ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» щодо заборгованості за Договором, погашення якої є предметом мирової угоди (п. 10 мирової угоди).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій Відповідач сплатив Позивачу: 03.10.2025 – 200 000,00 грн; 21.10.2025 – 200 000,00 грн; 25.11.2025 – 240 000,00 грн.

04.03.2026 Позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

09.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80440847 з виконання Ухвали Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 у справі № 914/1723/25 щодо стягнення 436 888,02 грн залишку суми основного боргу, 78 382,16 грн штрафу та 84 880,75 грн пені.

Постановою державного виконавця від 17.03.2026 зупинено виконавчі дії у виконавчому провадженні № 80440847 у зв`язку з включенням ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчому провадженні, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється на період воєнного стану.

08.05.2026 Відповідач перерахував Позивачу 436 888,02 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 922.

Крім того, на виконання мирової угоди Відповідач 14.05.2026 сплатив Позивачу 78 382,16 грн штрафу та 84 880,75 грн пені, що підтверджено платіжними інструкціями № 1007 та № 1008.

Встановивши, що розмір пені станом на 08.05.2026 мав становити 113 278,48 грн, Листом від 21.05.2026 № 16/26 Позивач запропонував ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» здійснити доплату пені в сумі 28 397,73 грн та сплатити 3% річних та інфляційні втрати як відповідальність за порушення грошового зобов`язання на суму 42 164,69 грн.

28.05.2026 ТОВ «Львівський завод «ЛОРТА» здійснило доплату пені на суму 28 397,73 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1190, та листом № 562-981 відмовило у сплаті 3% річних та інфляційних втрат.

Вказані обставини слугували підставою для звернення ПрАТ «УХЛ-МАШ» до суду з позовом у цій справі.

4. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

4.1. Межі перегляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується Відповідачем у частині задоволення позову. Здійснений судом розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат у скарзі не оспорюється, а Позивач рішення в частині відмови в позові не оскаржує. Нових доказів у розумінні ст. 269 ГПК України учасники справи не подали. Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, передбачених ч. 4 ст. 269 ГПК України, Судом не встановлено. Тому Суд переглядає рішення в межах доводів, викладених у пункті 2.1 цієї постанови.

4.2. Щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов`язання, встановленого мировою угодою

Відповідно до ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди.

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою (ч. 1 ст. 193 ГПК України).

У постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Мирова угода у розумінні ст. 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а отже підставою виникнення прав та обов`язків для сторін, що її уклали, і з моменту її затвердження судом підлягає обов`язковому виконанню.

Мировою угодою у справі № 914/1723/25 сторони врегулювали спір, який виник у зв`язку з порушенням умов договору поставки: Відповідач (його правопопередник) зобов`язався сплатити Позивачу 1 076 888,02 грн не пізніше 01.10.2025. Тобто сторони погодили мировою угодою строк виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому вона поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 922/4734/24).

Те саме стосується й зобов`язання зі сплати боргу на умовах затвердженої судом мирової угоди. Наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем зобов`язань зі сплати боргу на умовах мирової угоди підтверджено також у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 910/12927/23 (910/3014/25).

Оскільки матеріалами справи підтверджено, а Відповідачем не заперечується прострочення виконання ним грошового зобов`язання, визначеного мировою угодою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Позивач вправі вимагати стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

4.3. Щодо доводів Скаржника

Доводи Скаржника про те, що п. 5 і п. 8 мирової угоди визначили вичерпний механізм відповідальності за порушення її умов, Суд відхиляє з таких підстав.

За змістом п. 5 мирової угоди відмова Позивача від вимог за ч. 2 ст. 625 ЦК України стосувалася 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих станом на 04.07.2025 у зв`язку з простроченням оплати товару за Договором поставки, що було предметом спору у справі № 914/1723/25. Натомість у цій справі заявлено нарахування за інший період — починаючи з 02.10.2025, тобто після спливу строку сплати заборгованості, погодженого мировою угодою. Отже, відмова від вимог за попередній період не охоплює заявлених у цій справі вимог.

Погодження сторонами в п. 8 мирової угоди штрафу та пені не визначає ці платежі як заміну 3% річних та інфляційних втрат. Право кредитора на виплати за ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачене законом і не потребує окремого застереження в договорі. Ці виплати мають компенсаційний, а не штрафний характер і не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України. Частина 2 ст. 625 ЦК України допускає встановлення договором або законом іншого розміру процентів. Водночас мирова угода не містить умов, які виключали б застосування ст. 625 ЦК України до прострочення сплати заборгованості після строку, встановленого її п. 7. Тому сам факт погодження та сплати неустойки не спростовує заявлених Позивачем вимог.

За п. 10 мирової угоди відсутність майнових претензій до боржника щодо заборгованості, погашення якої є предметом мирової угоди, пов`язана з її належним виконанням, тоді як у цій справі встановлено, що Відповідач у строк, погоджений сторонами (до 01.10.2025), основного боргу не сплатив, а розрахувався лише частинами 03.10.2025, 21.10.2025, 25.11.2025 та 08.05.2026.

Твердження Скаржника про те, що додаткове стягнення 3% річних та інфляційних втрат «нівелює зміст і мету мирової угоди» як остаточного врегулювання спору, Суд не приймає. Мирова угода врегулювала спір, який виник у зв`язку з порушенням умов договору поставки, і мета її полягає в добровільному виконанні погоджених умов, у тому числі в сплаті заборгованості у встановлений строк, а її порушення породжує нове прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке закон передбачає відповідальність.

Те, що Відповідач сплатив основний борг, штраф і пеню після відкриття виконавчого провадження, не припиняє права Позивача на 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення, оскільки виконання зобов`язання після прострочення не звільняє боржника від відповідальності за таке прострочення. Складне фінансове становище Відповідача та тимчасова відсутність обігових коштів також не звільняють його від відповідальності, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку виконання грошового зобов`язання за мировою угодою.

Посилання Скаржника на п. 5.25 постанови Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20 та на п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 не спростовують висновків суду першої інстанції. У справі № 916/1932/20 Верховний Суд зазначив, що в разі ухилення сторони від виконання мирової угоди позовна заява про спонукання до її виконання не підлягає розгляду, якщо ухвала про затвердження угоди є виконавчим документом.

У цій справі Позивач не просить спонукати Відповідача до виконання мирової угоди. Основний борг, штраф і пеню Відповідач сплатив, що підтверджується наведеними в розділі 3 платіжними інструкціями. Предметом цього позову є 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення, право на які передбачене законом. Ці вимоги не були предметом виконавчого документа – ухвали про затвердження мирової угоди, яка відповідних сум не містить.

Отже, доводи Скаржника про обрання Позивачем неналежного способу захисту та про відсутність у нього права на позов є безпідставними.

Звернення Позивача у справі № 914/239/26 з вимогами про стягнення, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат не перешкоджає розгляду цієї справи: позов у тій справі залишено без розгляду за заявою Позивача з мотивів передчасності його подання, що не є розглядом спору по суті, а залишення позову без розгляду не позбавляє особи права повторного звернення до суду з позовом відповідно до ст. 226 ГПК України.

Обставини відкриття та зупинення виконавчого провадження № 80440847 також не впливають на висновок про наявність прострочення: обов`язок сплатити 1 076 888,02 грн до 01.10.2025 виник із мирової угоди незалежно від виконавчого провадження, а зупинення виконавчих дій не звільняло Відповідача від обов`язку виконати зобов`язання добровільно та не має правового значення для нарахування сум за ст. 625 ЦК України за період до розрахунку. Тривалість прострочення Скаржником не заперечується.

5. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Жодне з наведених Скаржником тверджень не переконало Суд у наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджується прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2025 у справі № 914/1723/25. Мирова угода не виключає застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання визначеного нею грошового зобов`язання. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача 9 058,43 грн 3% річних та 32 854,14 грн інфляційних втрат.

Також не знайшли підтвердження доводи Скаржника щодо неналежності обраного Позивачем способу захисту, відсутності у нього права на позов та неврахування судом першої інстанції приписів процесуального законодавства щодо виконання мирової угоди.

Суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, а тому доходить висновку про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2026 у справі № 914/1712/26, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА» – без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський завод «ЛОРТА».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню, окрім як у визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадках.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Нарольський М.М.