Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №2-1553/11 — Черкаський районний суд Черкаської області

2-1553/11

4-с/707/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко О.В.

за участі

секретаря судового засідання Чернець А.О.

представника скаржника адвоката Амеліної О.С.

представника скаржника Пшеничної Л.М.

розглянувши скаргу адвоката Амеліної Олени Сергіївни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 на дії Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог скарги

25.09.2026 року адвокат Амеліна О.С., яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 (далі- скаржник, боржник) звернулась до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калінченкової О. (далі - державний виконавець), заінтересована особа ОСОБА_2 (далі - стягувач).

Скаржник просить визнати незаконними дії державного виконавця щодо нарахування аліментів у розмірі 100 % прожиткового мінімуму для дитини за виконавчим листом № 2-114; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений у вересні 2026 року; зобов`язати державного виконавця здійснити повний перерахунок заборгованості відповідно до чинного законодавства з урахуванням фактично сплачених ним коштів.

Скарга мотивована тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання двох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі 893,00 грн щомісячно (по 446,50 грн на кожну дитину). Однак з липня 2017 року державний виконавець, на думку заявника, самовільно змінив спосіб стягнення та вніс до розрахунку 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тоді як єдиним законним способом коригування аліментів у твердій грошовій сумі є їх індексація. Крім того, заявник вважає недоведеною зазначену в розрахунку заборгованість у сумі 39 350,79 грн, оскільки помісячний розрахунок за період з 29.09.2011 по 31.05.2015 відсутній, а за його власним розрахунком сума нарахувань за період з 29.09.2011 по 31.01.2015 становить 35 789,87 грн.

В судовому засіданні представники боржника – адвокат Амеліна О.С., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги, та ОСОБА_4 , яка діє на підставі довіреності підтримали вимоги та навели доводи аналогічно викладеним у скарзі.

Стягувач ОСОБА_5 , яка належним чином повідомлена про дату час і місце судового розгляду в судове засідання не прибула , письмових пояснень не надала.

Державний виконавець Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калінченкова О.В. подала заяву про розгляд справи без її участі в судових засіданнях. У письмових поясненнях зазначила, що при здійсненні нарахування заборгованості по аліментах було враховано норми частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України, згідно якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину має становити не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму. Просила відмовити у задоволенні скарги.

Обставини, встановлені судом

Черкаським районним судом Черкаської області 02.02.2012 видано виконавчий лист № 2-114 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно в розмірі 893 грн (по 446,50 грн на кожну дитину), починаючи з 29.09.2011 і до досягнення старшою дитиною повноліття.

На примусовому виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 31171588 з виконання зазначеного виконавчого листа.

03.09.2026 державним виконавцем складено оспорюваний розрахунок заборгованості по аліментах (далі — розрахунок) (а.с. 41- 45). Відповідно до розрахунку: станом на січень 2015 року сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження складає 39 350,79 грн, сукупний розмір заборгованості – 38 850,79 грн.

За період з червня 2015 року по червень 2017 року (25 місяців) аліменти нараховано у твердій грошовій сумі 893 грн щомісячно, всього 22 325,00 грн;

За період з липня 2017 року по лютий 2026 року (104 місяці) аліменти нараховано в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну з двох дітей, всього 265 438,00 грн.

З березня 2026 року нарахування не здійснювалося.

Станом на 03.09.2026 боржником повинно було сплачено 327 113,79 грн. Відповідно до матеріалів виконавчого провадження за вказаний період боржником сплачено 74 852,56 грн; заборгованість станом на 03.09.2026 визначено в сумі 252 261,23 грн (а.с. 41- 45).

Згідно Довідки-розрахунку від 12 січня 2015 року № 47/1 (а.с.69-70), витребуваної на підставі ухвали суду заборгованість по аліментам ОСОБА_1 за період з 29.09.2011 по 12.01.2015 складає 35 231,47 грн. за вказаний період боржником ОСОБА_1 аліменти не сплачувались.

Застосовані норми права та висновки Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права чи свободи. Скарга на дії державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, подана до суду, який видав виконавчий документ, розглядається за правилами цивільного судочинства в порядку судового контролю за виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 201/10329/16-ц).

Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Частиною другою статті 182 СК України (в редакції Закону України від 17.05.2017 № 2037-VIII, який набрав чинності 08.07.2017) встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (доповнено Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII) виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19), розглядаючи скаргу боржника на розрахунок заборгованості за аліментами, присудженими у розмірі, меншому за мінімальний гарантований, дійшла висновку, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів і враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком судів про те, що державний виконавець, розраховуючи заборгованість, правильно виходив із мінімального розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналогічно Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.06.2019 у справі № 632/580/17 щодо аліментів, присуджених у твердій грошовій сумі до набрання чинності Законом № 2037-VIII, зазначив, що законодавством передбачений механізм, який забезпечує виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому за мінімальний гарантований розмір, встановлений законом на час стягнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка доводів скарги

1. Щодо доводу про нарахування 100 % прожиткового мінімуму.

Суд перевірив розмір нарахувань, відображених у графі 4 розрахунку заборгованості від 03 вересня 2026 року за вих.№ 42736/4 (а.с. 41-45), за кожен період з липня 2017 року по лютий 2026 року та зіставив їх з розмірами прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, встановленими законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Станом на липень 2017 року старшій дитині ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виповнилося 9 років, молодшій ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 7 років; до досягнення старшою дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 обидві діти належали до вікової групи від 6 до 18 років. Отже, державний виконавець правильно застосовував прожитковий мінімум саме для цієї вікової групи.

Розміри прожиткового мінімуму та нарахувань за кожен період наведено в таблиці:

Період нарахуванняПМ для дитини 6–18 років, грн50 % ПМ на одну дитину, грнНараховано за місяць на двох дітей, грнКількість місяцівНараховано за період, грнДжерело розміру ПМ

07.2017 – 11.20171 777888,501 77758 885Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII

12.2017 – 06.20181 8609301 860713 020з 01.12.2017 - Закон № 1801-VIII (на 2017 рік); з 01.01.2018 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII

07.2018 – 11.20181 9449721 94459 720Закон № 2246-VIII (на 2018 рік)

12.2018 – 06.20192 0271 013,502 027714 189з 01.12.2018 - Закон № 2246-VIII; з 01.01.2019 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII

07.2019 – 11.20192 1181 0592 118510 590Закон № 2629-VIII (на 2019 рік)

12.2019 – 06.20202 2181 1092 218715 526з 01.12.2019 - Закон № 2629-VIII; з 01.01.2020 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX

07.2020 – 11.20202 3181 1592 318511 590Закон № 294-IX (на 2020 рік)

12.2020 – 06.20212 3951 197,502 395716 765з 01.12.2020 - Закон № 294-IX; з 01.01.2021 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX

07.2021 – 11.20212 5101 2552 510512 550Закон № 1082-IX (на 2021 рік)

12.2021 – 06.20222 6181 3092 618718 326з 01.12.2021 - Закон № 1082-IX; з 01.01.2022 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX

07.2022 – 11.20222 7441 3722 744513 720Закон № 1928-IX (на 2022 рік)

12.2022 – 12.20232 8331 416,502 8331336 829з 01.12.2022 - Закон № 1928-IX; з 01.01.2023 - Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX

01.2024 – 12.20253 1961 5983 1962476 704Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX; Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX

01.2026 – 02.20263 5121 7563 51227 024Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX

Разом 07.2017 – 02.2026 104265 438

Як убачається з наведеного, у кожному з періодів місячна сума нарахування в графі 4 розрахунку дорівнює 50 % прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років на кожну з двох дітей, у сумі на двох дітей. Збіг цієї суми з розміром прожиткового мінімуму на одну дитину є наслідком того, що аліменти стягуються на двох дітей, а не застосування 100 % прожиткового мінімуму. Графа 3 розрахунку за ці періоди містить позначку «50 %». Довід заявника про нарахування аліментів у розмірі 100 % прожиткового мінімуму для дитини не відповідає змісту розрахунку та є необґрунтованим.

Загальна сума нарахувань за період з липня 2017 року по лютий 2026 року (265 438,00 грн) разом з нарахуваннями у твердій грошовій сумі за червень 2015 року — червень 2017 року (893 грн ? 25 = 22 325,00 грн) становить 287 763,00 грн і відповідає підсумку графи 4 розрахунку.

2. Щодо доводу про незаконну зміну способу стягнення аліментів.

Державний виконавець не змінював визначеного судом способу стягнення аліментів. Розмір аліментів, визначений виконавчим документом (893 грн, тобто 446,50 грн на кожну дитину), з липня 2017 року став меншим за мінімальний гарантований розмір, установлений частиною другою статті 182 СК України (888,50 грн на одну дитину станом на липень 2017 року, з подальшим зростанням відповідно до зміни прожиткового мінімуму). За таких обставин державний виконавець, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 682/3112/18 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 632/580/17, діяв відповідно до закону, нараховуючи аліменти в мінімальному гарантованому розмірі.

Посилання заявника на те, що єдиним способом коригування аліментів у твердій грошовій сумі є індексація, суд відхиляє. Індексація аліментів, визначених у твердій грошовій сумі (частина друга статті 184 СК України), та стягнення аліментів у розмірі не меншому за мінімальний гарантований (абзац другий частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження») є різними правовими механізмами, які не виключають один одного. Зі змісту розрахунку вбачається, що індексація присудженої суми державним виконавцем не здійснювалася, що не порушує прав заявника як боржника.

3. Щодо доводу про недоведеність вхідної заборгованості 39 350,79 грн.

Суд перевірив арифметичну обґрунтованість зазначеної суми.

За період з 29.09.2011 по 31.05.2015 нарахування аліментів у твердій грошовій сумі становлять: за 29–30 вересня 2011 року - 58,79 грн; за жовтень 2011 року - травень 2015 року (44 повних місяці) - 893 грн ? 44 = 39 292,00 грн; разом 39 350,79 грн. Отже, вхідна сума відповідає нарахуванням аліментів у визначеному виконавчим документом розмірі за весь період з 29.09.2011 по 31.05.2015.

У розрахунку ця сума відображена як вхідна на січень 2015 року; нарахування за січень - травень 2015 року в графі 4 не здійснювалися (оскільки вони вже включені до вхідної суми), а сплачені боржником за ці місяці кошти в сумі 2 100 грн враховані в зменшення заборгованості. Таким чином, зазначення в пункті 3 розрахунку, що сума 39 350,79 грн є заборгованістю «станом на 01.06.2015», є неточним формулюванням (фактичний залишок заборгованості на 01.06.2015 за даними розрахунку становить 37 250,79 грн), однак на правильність загального результату розрахунку не впливає.

Наведений у скарзі контррозрахунок заявника не спростовує зазначених висновків, оскільки, по-перше, охоплює період лише до 31.01.2015, тобто не враховує нарахування за лютий - травень 2015 року (893 грн ? 4 = 3 572,00 грн), по-друге, містить арифметичну помилку (893 грн ? 35 = 31 255,00 грн, а не 31 265,00 грн). За усунення цих неточностей розрахунок заявника дає суму 39 351,53 грн, що практично збігається із сумою, визначеною державним виконавцем.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заявник, стверджуючи про сплату аліментів у період з 29.09.2011 по 31.12.2014, не зазначив жодного конкретного платежу та не надав доказів його здійснення. За таких обставин суд не має підстав вважати, що державний виконавець не врахував сплачені боржником кошти за цей період.

4. Щодо врахування фактично сплачених коштів.

Розрахунок містить помісячні відомості про сплату боржником аліментів з січня 2015 року по вересень 2026 року на загальну суму 74 852,56 грн. Заявник не вказав, які саме здійснені ним платежі не враховано державним виконавцем, та не надав відповідних платіжних документів. Отже, довід про неврахування фактично сплачених коштів є недоведеним та спростовується Довідкою-розрахунком від 12 січня 2015 року № 47/1 (а.с.69-70).

5. Щодо інших недоліків розрахунку.

Суд враховує, що за період з січня 2015 року по червень 2017 року значення графи 6 розрахунку («заборгованість на 30 число поточного місяця») не відповідають різниці між сумою нарахування (графа 4) та сплаченою сумою (графа 5). Водночас наростаючий підсумок заборгованості (графи 7, 8) обчислено на підставі граф 4 та 5, а не графи 6, тому зазначена невідповідність має технічний характер і на розмір визначеної заборгованості не впливає.

Арифметична перевірка всіх помісячних записів розрахунку за період з січня 2015 року по вересень 2026 року підтверджує правильність підсумкових сум: 39 350,79 + 287 763,00 ? 74 852,56 = 252 261,23 грн.

Висновок суду.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що державний виконавець при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03.09.2026 № 42836/4 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Сімейним кодексом України. Доводи заявника про нарахування аліментів у розмірі 100 % прожиткового мінімуму, про незаконність застосування мінімального гарантованого розміру аліментів та про недоведеність вхідної заборгованості не знайшли підтвердження. Порушення прав заявника оскаржуваними діями не встановлено.

Разом з тим суд встановив, що розрахунок містить такі невідповідності закону:

За липень 2017 року аліменти нараховано в мінімальному гарантованому розмірі (1 777 грн) за повний місяць, тоді як Закон України № 2037-VIII набрав чинності 08.07.2017. За період з 01.07.2017 по 07.07.2017 аліменти підлягали нарахуванню в розмірі, визначеному виконавчим документом. Сума нарахування за липень 2017 року становить 893 ? 7/31 + 1 777 ? 24/31 = 1 577,39 грн, тобто розмір нарахування завищено на 199,61 грн.

За лютий 2026 року аліменти нараховано за повний місяць (3 512 грн), тоді як старша дитина досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , а виконавчим документом стягнення визначено до досягнення старшою дитиною повноліття. Сума нарахування за 01–15 лютого 2026 року становить 3 512 ? 15/28 = 1 881,43 грн, тобто розмір нарахування завищено на 1 630,57 грн.

Отже, з урахуванням зазначених виправлень заборгованість боржника станом на 03.09.2026 мала б становити 250 431,05 грн (252 261,23 ? 199,61 ? 1 630,57).

В іншій частині доводи скарги не знайшли підтвердження з наведених вище підстав.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, встановивши, що оскаржувані дії державного виконавця частково не відповідають закону, суд визнає їх у відповідній частині неправомірними та зобов`язує державного виконавця усунути порушення шляхом здійснення перерахунку заборгованості за липень 2017 року та лютий 2026 року. У задоволенні решти вимог скарги слід відмовити.

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Амеліної Олени Сергіївни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 на дії Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо нарахування заборгованості по аліментам ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-114 та зобов`язати усунути порушення шляхом здійснення перерахунку заборгованості - зменшити суму заборгованості за липень 2017 року на 199,61 грн та за лютий 2026 року на 1 630,57 грн.

У задоволенні решти вимог скарги слід відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2026 року.

Суддя Мірошниченко О.В.