Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №926/2529/25 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №926/2529/25

Суддя: Міліціанов Роман Валерійович

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2529/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 у справі

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, м.

Київ,

до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, с. Камянка Чернівецького р-ну Чернівецької обл,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Чернівецька обласна державна (військова) адміністрація

про скасування реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки та витребування частин земельних ділянок у постійне користування

за участю представників:

від позивача: Таталай А.С.

від відповідача: Телегуз В.В., Чорней О.П., Фортуна Г.Г.

від третьої особи: Бельмега С.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 у справі №926/2529/25 позов задоволено. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Кам`янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, із припиненням речового права на земельні ділянки згідно з переліком; скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами згідно з переліком; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:009:0025 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:009:0024 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:002:0580 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:002:0647 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:001:0178 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:01:004:0076 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:002:0646 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:001:0155 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:002:0575 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:01:004:0074 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; витребувано у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частину земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:001:0336 в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок; стягнуто з Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Кам`янка, код ЄДРПОУ - 04418340) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, код ЄДРПОУ - 44768034) 901 132,80 грн судового збору.

18.05.2026, не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області, Кам`янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 про задоволення позову; постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 17.06.2026.

У судове засіданні 21.10.2026 прибули представники сторін, підтримали правові позиції, викладені у поданих до справи документах.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України). На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто в межах розумних процесуальних строків.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 жовтня 2024 на 59 сесії VIII скликання Кам`янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області прийняті рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель рекреаційного призначення комунальної власності, розташованих на території органу місцевого самоврядування.

Вказаними вище рішеннями Відповідача затверджено проєкти землеустрою щодо формування 11 земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, загальною площею 398,2065 га.

На думку позивача, такі рішення прийняті з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки спірні земельні ділянки фактично є землями лісогосподарського призначення, вкритими лісовою рослинністю, та належать до земель лісового фонду. Позивач стверджує, що відповідні земельні ділянки перебувають у державній власності та повинні використовуватися для ведення лісового господарства, а тому орган місцевого самоврядування не наділений повноваженнями розпоряджатися ними чи змінювати їх правовий режим. При цьому інвентаризація земель, проведена сільською радою, не могла бути підставою для зміни форми власності на такі землі або для віднесення їх до земель рекреаційного призначення.

Позивач також зазначає, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень та подальшої державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі відбулося неправомірне оформлення за територіальною громадою права на земельні ділянки, які належать до земель державної власності.

На переконання позивача, такі дії порушують права та інтереси держави у сфері використання та охорони земель лісового фонду, а також права державного лісогосподарського підприємства як користувача відповідних земель.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 у справі №926/2529/25 позов задоволено.

Рішення суду мотивоване тим, що у постійному користуванні правопопередників позивача перебували станом на 2020 рік землі державного лісового фонду площами 2475,7 га та 3 708,0 га відповідно, а оскільки позивач – Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” виступає фактичним правонаступником Державного підприємства “Чернівецьке лісове господарство”, то до ДСГП “Ліси України”, у тому числі, перейшли похідні речові права на землі державного лісового фонду (площами 2475,7 га та 3708,0 га відповідно).

Судом першої інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки, які сформовані та зареєстровані відповідачем як об`єкти цивільних прав у період з 22 березня 2024 року по 21 червня 2024 року (з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336) загальною площею 398,2065 га частково накладаються на землі державного лісового фонду України, згідно координат поворотних точок, які перебували у користуванні правопопередників позивача, а в подальшому і у позивача.

Щодо правового режиму спірних земель, а саме їх належність до відповідної категорії земель та визначення форми власності, то матеріали справи не містять доказів прийняття уповноваженим органом виконавчої влади рішення про вилучення спірних земельних ділянок із державної власності та їх передачу у комунальну власність.

Розпорядженням Чернівецької ОДА від 10 січня 2022 року № 63-р в постійне користування для ведення лісового господарства ДП “Чернівецьке лісове господарство” було передано землі державного лісового фонду припиненого ДП “Герцаївське державне спеціалізоване лісництво АПК” площею 2475,7 га та припиненого ДП “Глибоцьке державне спеціалізоване підприємство АПК” площею 708,0 га, згідно із матеріалами лісовпорядкування 2020 року. Зазначене розпорядження Чернівецької ОДА є чинним та Кам`янецькою сільською радою як незаконне не оскаржувалось.

Цим розпорядчим актом Державне підприємство “Чернівецьке лісове господарство”, а в подальшому його правонаступник – Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України” набуло юридичної підстави для реєстраційного підтвердження в порядку статті 125 ЗК України права постійного користування на землі держави, які є предметом спору в даній справі.

Місцевий суд врахував, що спірні земельні ділянки перебувають у постійному користуванні державного підприємства ДП “Ліси України”, що відповідно до частини другої статті 117 Земельний кодекс України є самостійною підставою, яка виключає можливість їх передачі у комунальну власність без попереднього припинення права користування у встановленому законом порядку.

Враховуючи встановлену належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення та відсутність доказів їх вибуття з державної власності у встановленому законом порядку, місцевий суд виснував, що такі земельні ділянки є землями державної власності з особливим правовим режимом, що виключає можливість їх передачі у комунальну власність без дотримання спеціальної процедури.

Щодо правомірності державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки, то повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що земельні ділянки лісогосподарського призначення в межах координат поворотних точок меж площею не існує як об`єкт цивільних прав, тому рішення суду про її витребування не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за Кам`янецькою сільською радою наразі зареєстроване та не оспорюється право на не витребувані частини земельних ділянок з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

З метою ефективного захисту та поновлення прав, за висновком суду задоволенню підлягають вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336.

Місцевим судом встановлено, що спірні земельні ділянки в частині їх накладення на землі державного лісового фонду фактично вибули з володіння належного користувача — ДСГП “Ліси України” — поза його волею та без належних правових підстав.

Враховуючи, що відповідач фактично володіє спірними земельними ділянками без належного правового титулу, а позивач є належним землекористувачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування таких земельних ділянок у частині їх накладення на землі державного лісового фонду та передачі їх у постійне користування позивача.

Такий спосіб захисту є ефективним та спрямований на відновлення порушеного речового права позивача, що відповідає змісту статті 16 Цивільний кодекс України.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку витребувати у Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” частини земельних ділянок з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336 в межах накладення на землі лісового фонду згідно наданих координат поворотних точок.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернівецької області, Кам`янецька сільська рада Чернівецького району Чернівецької області звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 про задоволення позову; Постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи апеляційної скарги:

- не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи;

- висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи,

- неможливість реального виконання рішення (судом не встановлено чи входили саме спірні земельні ділянки до складу земель, переданих рішенням сільської ради, не прийнято нововиявлених обставин щодо законності /дійсності вказаного рішення СР та встановлені експертом висновки щодо розташування земельних ділянок, зазначених на планшетах, «далеко за межами України», фактично надав преюдиційного значення суб`єктивним припущенням позивача);

- суд фактично визнав існування речового права без встановлення, а по-суті, за абсолютної відсутності самого об`єкта права, що суперечить вимогам земельного законодавства

- позивач не довів правомірність свого правонаступництва, оскільки первинний документ (рішення від 2000 року) має ознаки фальсифікації або технічної помилки, що робить його недопустимим доказом;

- суддя виніс рішення у справі, ігноруючи клопотання громади, відмова суду – це обмеження права на справедливий суд та встановлення істини. Відсутність аналізу заперечення відповідача в тексті рішення апелянт вважає порушенням принципу змагальності;

- звернув увагу суду на суперечливу та непослідовну поведінку Чернівецької ОДА;

- суд протокольною ухвалою відмовив у долученні розсекреченої експертизи (де вказано помилку в координатах, що містяться в матеріалах лісовпорядкування), а в рішенні зазначив, що відповідач не надав доказів іншого розташування;

- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії дослідження доказів;

- суд порушив стандарт доказування «вірогідності доказів», оскільки наділив юридичною силою припущення позивача, повністю знявши з нього обов`язок доказування;

- суд проігнорував п. 24 Перехідних положень ЗК України, за яким землі перейшли громаді в силу закону. Посилання на розпорядження ОДА 2022 року є безпідставними, оскільки воно не може скасувати дію пізнішого за часом та вищого за ієрархію Закону,

- ДСГП «Ліси України» не має процесуальної дієздатності виступати позивачем у цій справі, тому права позивач не можуть бути порушені. Оскаржуване рішення базується на завідомо сумнівному документі, ігнорування якого призвело до ухвалення незаконного рішення, що згодом все одно буде скасовано через нововиявлені обставини (результати кримінальної справи).

- ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд посилався на документи, які є предметом розслідування у кримінальному провадженні. При цьому, суд повністю проігнорував Висновок експертного дослідження НДЕКЦ МВС України.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/4565/26 від 29.05.2026), в якому заперечив проти аргументів апелянта, просив залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Третя особа подала письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх.№01-04/4769/26 від 04.06.2026), просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Чернівецької обласної ради від 06.06.2000 № 68-11/2000 "Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області" припинено право користування землями лісового фонду колишнім колективним та іншим недержавним сільськогосподарським підприємствам, що припинили свою діяльність, включено зазначені землі загальною площею 68,7 тис.га до земель запасу (п. 1 Рішення); надано у постійне користування землі лісового фонду агропромислового комплексу загальною площею 66,7 тис.га спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, створеним на базі міжгосподарських лісгоспів та лісництв для ведення лісового господарства, зокрема (тис. га):

- Сільськогосподарському підприємству «Карпатський лісгосп» - 21,3;

- Спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Сторожинецький лісгосп» - 15,5;

- Вижницькому міжгосподарському лісгоспу – 11,5;

- Глибоцькому міжгосподарському лісгоспу – 4,1;

- Герцаївському лісництву – 2,7;

- Заставнівському спеціалізованому лісовому господарству – 2,7;

- Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіцманський лісгосп» - 4,1;

- Новоселицькому комунальному підприємству по вирощуванню, охороні та догляду за лісами – 2,1;

- Хотинському міжгосподарському підприємству лісового господарства – 2,7 (п. 2 Рішення).

- Хотинському держлісгоспу – 2,0 тис. га (в Сокирянському районі – 0,5, в Кельменецькому – 1,5 тис.га) (п. 3 Рішення).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №556 припинено ДП «Герцаївське державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу та затверджено склад комісії з припинення.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №550 припинено ДП «Глибоцьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу та затверджено склад комісії з припинення.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2021 №910 припинено ДП «Чернівецьке лісове господарство та затверджено склад комісії з припинення.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 02.01.2023 №1 припинено та затверджено передавальний акт ДП «Чернівецьке лісове господарство».

10.01.2022 Чернівецькою обласною державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 63-р від «Про передачу земельних ділянок державного лісового фонду державних підприємств «Герцаївське державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу» у постійне користування для ведення лісового господарства державному підприємству «Чернівецьке лісове господарство».

03.11.2022 Кам`янецькою сільською радою прийнято рішення № 220-029-8/22 «Про проведення інвентаризації земель та надання дозволу на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель». Пунктом 2 Рішення від 03.11.2022 було передбачено надання дозволу Відповідачу щодо виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель, власником та/або розпорядником яких є сільська рада Чернівецького району Чернівецької області.

10 жовтня 2024 на 59 сесії VIII скликання Кам`янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області прийняті рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель рекреаційного призначення комунальної власності, розташованих на території органу місцевого самоврядування: 1) № 240-059-8/2024 (далі – Рішення 1) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:009:0025 площею 46,3085 га (далі – Ділянка 1); 2) № 241-059-8/2024 (далі – Рішення 2) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:009:0024 площею 18,8469 га (далі – Ділянка 2); 3) № 242-059-8/2024 (далі – Рішення 3) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:002:0580 площею 7,4890 га (далі – Ділянка 3); 4) № 243-059-8/2024 (далі – Рішення 4) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:002:0647 площею 2,4833 га (далі – Ділянка 4); 5) № 244-059-8/2024 (далі – Рішення 5) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:001:0178 площею 13,6054 га (далі – Ділянка 5); 6) № 245-059-8/2024 (далі – Рішення 6) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:01:004:0076 площею 107,6535 га (далі – Ділянка 6); 7) № 246-059-8/2024 (далі – Рішення 7) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:002:0646 площею 7,4451 га (далі – Ділянка 7); 8) № 247-059-8/2024 (далі – Рішення 8) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:02:001:0155 площею 42,6278 га (далі – Ділянка 8); 9) № 248-059-8/2024 (далі – Рішення 9) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:002:0575 площею 44,4964 га (далі – Ділянка 9); 10) № 249-059-8/2024 (далі – Рішення 10) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321086300:01:004:0074 площею 30,5258 га (далі – Ділянка 10); 11) № 250-059-8/2024 (далі – Рішення 11) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7321082100:01:001:0336 площею 76,7248 га (далі – Ділянка 11).

Земельні ділянки сформовано з цільовим призначенням 07.06 “для збереження, використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень”.

Вказаними рішеннями Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області затверджено проєкти землеустрою щодо формування 11 земельних ділянок, як об`єктів цивільних прав в порядку статті 79-1 ЗК України загальною площею 398,2065 га.

Відповідно до пунктів 2 вказаних рішень уповноважено сільського голову провести державну реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки.

З урахуванням відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі сформовано 11 земельних ділянок з кадастровими номерами: 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336, загальною площею 398,2065 га, за категорією земель - “землі рекреаційного призначення”; код цільового призначення - 07.06 для збереження , використання та відтворення зелених зон і зелених насаджень.

Як вбачається із витягів з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок сформовано наступні земельні ділянки: 1) Ділянку 1 площею 46,3085 га було сформовано 19.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 1 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 10 ліній) із землями комунальної власності; 2) Ділянку 2 площею 18,8469 га було сформовано 12.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 2 за описом меж встановлено у кутових поворотних точках по чотирьох лініях межування із земельними частками (паями) та по одній – із землями комунальної власності; 3) Ділянку 3 площею 7,489 га було сформовано 20.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 3 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 2 лінії) із землями комунальної власності; 4) Ділянку 4 площею 2,4833 га було сформовано 21.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”.

Згідно кадастрового плану Ділянки 4 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 8 ліній) із землями комунальної власності; 5) Ділянку 5 площею 13,6054 га було сформовано 13.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 5 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 14 ліній) із землями комунальної власності; 6) Ділянку 6 площею 107,6535 га було сформовано 21.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 6 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 2 лінії) із землями комунальної власності; 7) Ділянку 7 площею 7,4451 га було сформовано 12.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 7 за описом меж встановлено у кутових поворотних точках по чотирнадцяти лініях межування із земельними частками (паями) та по двох – із землями комунальної власності; 8) Ділянку 8 площею 42,6278 га було сформовано 11.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 8 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 2 лінії) із землями комунальної власності; 9) Ділянку 9 площею 44,4964 га було сформовано 27.03.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 9 за описом меж встановлено в єдиній кутовій поворотній точці межування (по лінії від “А” до “А”) із землями комунальної власності; 10) Ділянку 10 площею 30,5258 га було сформовано 22.03.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 10 за описом меж встановлено у кутових поворотних точках по трьох лініях межування із земельними частками (паями) та по двох – із землями комунальної власності; 11) Ділянку 11 площею 76,7248 га було сформовано 18.06.2024 за категорією “землі рекреаційного призначення”. Згідно кадастрового плану Ділянки 11 за описом меж встановлено у всіх кутових поворотних точках межування (усього – 2 лінії) із землями комунальної власності.

За Кам`янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області державним реєстратором проведено державну реєстрацію права комунальної власності щодо: 1) Ділянки 1 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 1, номер відомостей про речове право 60967951 (індексний номер: 80206715 від 04.08.2025); 2) Ділянки 2 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 2, номер відомостей про речове право 60967611 (індексний номер: 80206304 від 04.08.2025); 3) Ділянки 3 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 3, номер відомостей про речове право 60967794 (індексний номер: 80206536 від 04.08.2025); 4) Ділянки 4 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 4, номер відомостей про речове право 60968154 (індексний номер: 80206951 від 04.08.2025); 5) Ділянки 5 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 5, номер відомостей про речове право 60973895 (індексний номер: 80213715 від 04.08.2025); 6) Ділянки 6 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 6, номер відомостей про речове право 60967077 (індексний номер: 80205613 від 04.08.2025); 7) Ділянки 7 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 7, номер відомостей про речове право 60967296 (індексний номер: 80205970 від 04.08.2025); 8) Ділянки 8 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 8, номер відомостей про речове право 60974518 (індексний номер: 80214445 від 04.08.2025); 9) Ділянки 9 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 9, номер відомостей про речове право 60974298 (індексний номер: 80214184 від 04.08.2025); 10) Ділянки 10 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 10, номер відомостей про речове право 60974102 (індексний номер: 80213942 від 04.08.2025); 11) Ділянки 11 – із державною реєстрацією речового права 19.06.2025 на підставі Рішення 11, номер відомостей про речове право 60967276 (індексний номер: 80205957 від 04.08.2025).

До матеріалів справи долучено Технічну документацію зі землеустрою щодо інвентаризації земель Кам`янецької сільської ради на спірні земельні ділянки (т. 1 а.с. 101-250 – т. 2 а.с. 1-36), виготовлену ТОВ «Феодал проект», Планшети №15, 16, 17 лісовпорядкування 2020 року ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК» Тереблеченського лісництва від 25.01.2021 року, складені з дозволу ВО «Укрдержліспроект» на основі лісовпорядкування 2010 року, ортофопланів зйомки 2019 року (т. 2 а.с. 48-50); Фрагменти таксаційного опису кварталів 31-33, 36-38 Тереблеченського лісництва (т. 2 а.с. 51-70); Лист ВО «Укрдержліспроект» №02-977-25 від 14.07.2025, складений на адвокатський запит, з наданням фрагментів накладки на ортофоплан кварталів 31-33, 36-38 Камянського лісництва ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК», Тереблеченського лісництва філії «Чернівецьке ЛГ» ДП «Ліси України» та наявну планово-картографічну інформацію за результатами повторного базового лісовпорядкування 2011 року і відповідно 2022 років; Фрагменти накладки на ортофоплан станом на 01.01.2011 року та станом на 01.01.2023 року (т. 2 а.с. 71-75); Лист ПП «Земельно-юридичний центр» №68/25 від 24.07.2025 року, складений на адвокатський запит, щодо надання фрагментів з Публічної кадастрової карти України та/або ортофоплану накладень на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва земельних ділянок з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336; Схеми накладення на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2020 року, складеного на основі матеріалів лісовпорядкування 2010 року та ортофопланів зйомки 2019 року (т. 2 а.с. 76-88).

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання підтвердження права постійного користування на земельні ділянки лісового фонду.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Щодо особи, уповноваженої здійснювати захист права державної власності на земельні ділянки лісового фонду.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частини друга, третя статті 1 ЛК України).

Лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі (частина четверта статті 1 ЛК України).

Частиною першою статті 2 ЛК України визначено, що лісові відносини - це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 ЛК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина перша статті 5 ЛК України).

Відповідно до частини першої статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності (частина перша статті 8 ЛК України).

Тобто, перебування земельних ділянок лісового фонду у комунальній власності не заборонено та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Держава відповідно до статті 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (частина друга статті 8 ЛК України).

Згідно із частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статтею 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що обласні державні адміністрації є органами, уповноваженим здійснювати від імені держави повноваження власника лісової ділянки, вчиняти дії щодо прийняття рішень про передачу лісової ділянки у постійне та тимчасове користування, а також є органами, уповноваженими на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

Особливістю відносин з реалізації державою правомочностей власника лісових земельних ділянок є те, що держава реалізує своє право власності шляхом передання у постійне користування спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, а право розпорядження - наділення відповідних суб`єктів владних повноважень, які діють від імені держави, правом на розпорядження цими ділянками, шляхом прийняття розпорядчих актів (Постанова ВП ВС від 07 травня 2025 року у справі № 902/111/24).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, що набрав чинності 27.05.2021, внесено зміни до положень статей 122, 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції зазначеного Закону) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, з 27.06.2021 повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісового фонду вже не відносяться до повноважень Кабінету Міністрів України.

У свою чергу, відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України (у редакції зазначеного вище Закону) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 1, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (Постанова КГС ВС від 23 вересня 2026 року у cправі № 911/2929/19).

Таким чином, достатнім обсягом повноважень та виключною компетенцією з доведення та захисту прав держави на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення володіє уповноважений орган держави в особі відповідної обласної державної адміністрації.

Водночас, позивач, вважаючи порушеним речове право постійного користування, обсягом таких повноважень не наділений, і його повноваження обмежуються доведення виникнення прав постійного користування.

Питання щодо визнання за державою права власності на частини спірних земельних ділянок, ініціювання питань про припинення, скасування державної реєстрації, позбавлення територіальної громади права комунальної власності на сформовані земельні ділянки не віднесені до повноважень державного підприємства.

Всупереч наведеним вище нормам закону з цим позовом до суду звернувся лісокористувач Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України”, а не обласна державна адміністрація або прокурор в її інтересах.

ОП КГС ВС вирішено питання щодо обсягу прав постійного землекористучача та відмінностей від правомочностей власника земельної ділянки.

Наявна у постійного землекористувача правомочність користування земельною ділянкою є обмеженою в порівнянні з правомочністю власника цієї земельної ділянки, який наділений не лише правом володіння та користування, а й правом на розпорядження землею, у тому числі шляхом її передачі в користування.

Водночас постійний землекористувач правами власника земельної ділянки не наділений, оскільки право постійного землекористування передбачає використання земельної ділянки за її цільовим призначенням безпосередньо та виключно землекористувачем без можливості передання такого права третім особам, у тому числі на підставі правочинів, за якими речові права на земельну ділянку іншій особі не передаються (Постанова ОП КГС ВС від 15.11.2024 року у справі № 905/20/23).

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача відносно можливостей використання співставних способів захисту із захистом права власності.

Однак, постійний землекористувач повинен обирати відповідні способи захисту співмірні із обсягом прав, якими він володіє, котрі є найменш обтяжливими для чинного власника земельних ділянок, не підміняючи при цьому правомочності власника земельних ділянок.

Пред`являючи позов у спосіб скасування державної реєстрації права комунальної власності, позивач використав обсяг повноважень, належний власнику земельної ділянки, не врахувавши, що захист права постійного користування, його визнання та державна реєстрація не потребує припинення права комунальної власності.

Враховуючи, що земельні ділянки лісового фонду можуть перебувати у комунальній власності, оформлення окремого речового права (права постійного користування) не вимагає припинення права комунальної власності, тобто може бути захищено у інший спосіб, зокрема шляхом його реєстрації без звернення до суду на підставі чинних матеріалів лісовпорядкування згідно прямої норми пункту 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України, визнання такого права або його витребування без припинення прав власника, так як такими повноваженнями наділений виключно орган, уповноважений реалізовувати право державної власності.

Таким чином, вимоги позову суперечать наведеним положенням законодавства.

7.1.1. Щодо оцінки дотримання позивачем вимог стосовно обрання ефективних способів судового захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правові висновки, викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У Постанові від 01.03.2023 року у справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як «ефективний» слід розуміти такий засіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити відновлення порушеного права, а у разі неможливості такого відновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи".

Позбавлення права комунальної власності на сформовані земельні ділянки шляхом скасування їх державної реєстрації та скасування державної реєстрації кадастрових номерів у Державному земельному кадастрі не є ефективними способами захисту речових прав, оскільки потребуватиме нового формування земельних ділянок за рішенням та зверненням належного власника, тобто не може бути реалізовано самостійно постійним користувачем.

Відтак, ДСГП “Ліси України” змушене буде окремо ініціювати перед власником, в особі уповноваженого органу, питання про реєстрацію права власності на частини земельних ділянок у межах визначених координат, площі та меж, що неможливо без вирішення спору щодо права власності на спірні земельні ділянки.

Лише після реєстрації права власності, ДСГП “Ліси України” матиме можливість оформити та зареєструвати речове право, тому захист прав постійного користувача неможливий без одночасного вирішення питання щодо набуття та захисту права державної власності.

Також, пункт 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України викладено у такій редакції: «до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Таким чином, перехідні положення ЛК України надають право визнання та реєстрації речових прав постійного користування без використання судової форми захисту, шляхом надання органам державної реєстрації планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Однак, матеріали справи не містять відомостей про вчинення або намагання вчинити такі дії позивачем (чи припиненими лісогосподарськими підприємствами).

Обравши судову форму захисту у спосіб витребування частин сформованих земельних ділянок, позивач вимагає судового визнання такого права, оминаючи процедуру державної реєстрації.

Отже, позивачем не доведено необхідність судового захисту речового права та неможливість його оформлення у позасудовому порядку.

7.2. Щодо оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин стосовно накладення частин земельних ділянок на сформовані земельні ділянки комунальної власності.

Відповідно до закріпленого у ст. ст. 2, 13, 74 ГПК України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас у ст. 79 ГПК України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

З огляду на встановлений нормами ЗК України, Закону України «Про землеустрій» чіткий перелік документів, якими слід підтверджувати формування земельних ділянок, їх розташування, цільове призначення, площу, до спірних правовідносин підлягають застосування приписи ст. ст. 76-78 ГПК України.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на неможливості винесення судових рішень на основі припущень або орієнтовних показників, сумнівних засобів доказування.

Оцінка засобів доказування здійснюється крізь призму впливу судового рішення на конституційні гарантії непорушності та захисту права власності, котрі стосуються і режиму комунальної власності на землю в силу ч. 4 ст. 13 Конституції України, адже держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Навіть держава реалізує право власності виключно відповідно до закону (ч. 1 ст. 14 Конституції України).

Відповідно до статті 77 ГПК України (допустимість доказів) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів означає, що в окремих випадках, передбачених нормами права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (Постанова КГС ВС від 03 липня 2024 року у cправі №916/5130/23).

Таким чином, саме на позивача покладено обов`язок доведення належними та допустимими засобами доказування обставин розташування частини спірних земельних ділянок у межах сформованих земельних ділянок комунальної власності.

7.2.1. Підстави заявленого позову обґрунтовані посиланням на виникнення права постійного користування, починаючи з 2000 року згідно Рішення Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000, Розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 10.01.2022 року № 63-р, Технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель Кам`янецької сільської ради на спірні земельні ділянки (т. 1 а.с. 101-250 – т. 2 а.с. 1-36), виготовлену ТОВ «Феодал проект», Планшети №15, 16, 17 лісовпорядкування 2020 року ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК» Тереблеченського лісництва від 25.01.2021 року, складені з дозволу ВО «Укрдержліспроект» на основі лісовпорядкування 2010 року, ортофопланів зйомки 2019 року (т. 2 а.с. 48-50); Фрагменти таксаційного опису кварталів 31-33, 36-38 Тереблеченського лісництва (т. 2 а.с. 51-70); Лист ВО «Укрдержліспроект» №02-977-25 від 14.07.2025, складений на адвокатський запит, з наданням фрагментів накладки на ортофоплан кварталів 31-33, 36-38 Камянського лісництва ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК», Тереблеченського лісництва філії «Чернівецьке ЛГ» ДП «Ліси України» та наявну планово-картографічну інформацію за результатами повторного базового лісовпорядкування 2011 року і відповідно 2022 років; Фрагменти накладки на ортофоплан станом на 01.01.2011 року та станом на 01.01.2023 року (т. 2 а.с. 71-75); Лист ПП «Земельно-юридичний центр» №68/25 від 24.07.2025 року, складений на адвокатський запит, щодо надання фрагментів з Публічної кадастрової карти України та/або ортофоплану накладень на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва земельних ділянок з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336; Схеми накладення на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2020 року, складеного на основі матеріалів лісовпорядкування 2010 року та ортофопланів зйомки 2019 року (т. 2 а.с. 76-88).

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта відносно не винесення, не набрання чинності Рішенням Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області».

На виконання вимог Ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 року, Державним архівом Чернівецької області надіслано супровідним листом №08-10/4168 від 18.09.2026 належним чином засвідчені копії:

- Рішення Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» від « 6.06.2000 р.», який не містить підпису Голови обласної ради (у п. 2 зазначено про надання у постійне користування « 55,1 тис.га»; у п. 3 Рішення допис: «Хотинському», виправлено на «держлісгоспу», закреслено: «Чернівецького обласного управління лісового господарства») та;

- Рішення Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» від « 16.06.2000» (цифру « 1» дописано), яке містить підпис Голови обласної ради (т. 7 а.с. 39-46).

Зі змісту досліджених апеляційним судом документів вбачається прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок лісового фонду у постійне користування, їх зберігання у державному архіві, що підтверджує волевиявлення уповноваженого органу стосовно розпорядження земельними ділянками.

Водночас, Рішення Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» від « 16.06.2000» містить підпис уповноваженої особи, за своїм змістом відповідає арифметичному підрахунку загальної площі переданих у постійне користування земельних ділянок усім підприємствам та лісгоспам; у п. 3 чітко визначає надання у постійне користування земель лісового фонду агропромислового комплексу Хотинському держлісгоспу – 2,0 тис. га (в Сокирянському районі – 0,5, в Кельменецькому – 1,5 тис.га) (що відповідає змісту виправлень у п. 3 Рішення від 6.06.2000 р.).

Крім того, Том 2 Державного архіву Чернівецької області (Фонду Ф-3, № запису 5) на 148 аркушах містить напис про зберігання документів від 16 червня 2000 року (т. 7 а.с. 43), що відповідає даті Рішення Чернівецької обласної ради ХІ сесії ХХІІІ скликання №68-11/2000 «Про впорядкування користування землями лісового фонду системи агропромислового комплексу області» від « 16.06.2000», яке містить підпис уповноваженої особи.

Окремі неточності, виправлення однієї цифри у даті не спростовують прийняття відповідного рішення по суті розглянутих питань.

Також, апелянтом не заперечено та не спростовано правомірність винесення Розпорядження Чернівецької ОДА від 10 січня 2022 року № 63-р, яке є самостійною підставою підтвердження права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення.

Крім того, обставини припинення одного з лісогосподарських підприємств (Державне підприємство «Глибоцьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» (код 05398496) (т. 7 а.с. 73, 74) не обмежують права позивача на подачу позову.

Оскільки, припинене підприємство створено трудовим колективом, інше (Державне підприємство «Глибоцьке державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» (код 32522747) – Державним агентством лісових ресурсів України та інформація ЄДРПОУ містить дані про правонаступників - Державне підприємство «Чернівецьке лісове господарство» (код 00274453), що не спростовує правонаступництва ДСГП “Ліси України”.

Водночас, наведена судова оцінка не позбавляє позивача обов`язку довести виникнення речового права на конкретні земельні ділянки, визначити їх місце розташування, координати та поворотні точки у межах сформованих земельних ділянок комунальної форми власності, шляхом надання належних доказів.

7.2.2. Оцінюючи достатність наданих позивачем доказів на підтвердження обставин виникнення права постійного користування у припинених лісогосподарських підприємств та його переходу до позивача, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

В силу ч. 1 ст. 186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Положеннями ч. 5 ст. 186 ЗК України визначено підстави погодження технічної документація із землеустрою.

Тобто, згідно загальних норм ЗК України межі, конфігурація, розташування та площа земельних ділянок може визначатися проєктом землеустрою, схемою землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання, технічною документацією.

Види документації із землеустрою встановлено ст. 25 Закону України «Про землеустрій», до яких віднесено: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; а-1) проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; б-1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій); в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель; л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів; м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Отже, схема землеустрою розробляється одночасно з техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель, розширювальне тлумачення переліку документації із землеустрою не допускається.

При цьому, за правилами ГПК України до документів, що містять спеціальні знання та можуть прийматися до уваги судом віднесено висновки спеціалістів та експертів (ст. ст. 69, 71, 98 ГПК України).

Апеляційний суд констатує, що до визначених переліків не віднесено листи підприємств, графічні схеми зображення земельних ділянок, орієнтовні розташування земель, схеми накладення територій на сформовані земельні ділянки.

Враховуючи норми ст. 79-1, 186 ЗК України, ст. ст. 1, 25 Закону України «Про землеустрій», надані схема накладання частин земельних ділянок лісового фонду на земельні ділянки комунальної власності не відповідає вимогам, які встановлюються до землевпорядної документації, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, не містить матеріалів обстеження і розвідування земель.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. Земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок межі даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок межі даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Тому, результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта (Постанова ВП ВС від 22.01.2025 у справі №446/478/19).

З урахуванням предмету спору та визначених позивачем способів судового захисту, ДСГП “Ліси України” повинно надати належні докази розташування частин земельних ділянок у межах координат сформованих земельних ділянок комунальної власності.

До матеріалів справи позивачем долучено Витяги з Державного земельного кадастру щодо сформованих 11 земельних ділянок з кадастровими номерами: 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336, які не містять відомостей щодо переліку координат відповідних земельних ділянок (т. 1 а.с. 35-100).

Водночас, Лист ПП «Земельно-юридичний центр» №68/25 від 24.07.2025 року з долученими Схемами накладення на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва (т. 2 а.с. 76-88) містять переліки координат та відправних точок, котрі використані у процесі визначення меж накладення земельних ділянок лісогосподарського призначення на сформовані ділянки комунальної власності.

За відсутності відомостей у долучених до матеріалів справи первинних документах (витягах ДЗК) щодо ідентифікуючих координат сформованих земельних ділянок, суду не доведено, що у Листі приватного підприємства та складених схемах - координати, котрі прийняті за основу під час досліджень, є тими самими координатами 11 земельних ділянок з кадастровими номерами: 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336.

Також, наведені переліки координат земельних ділянок не співпадають відомостям оброблення векторів, відомостям обчислення координат виміряних точок та оцінки їх точності, які визначені у технічній документації землеустрою.

Апеляційним судом роз`яснено сторонам можливість надати для огляду в судовому засіданні або забезпечити доступ до повної інформації Державного земельного кадастру, однак відповідні докази позивачем не надано на стадії розгляду справи судом першої інстанції та не обґрунтовано підстав їх долучення, з урахуванням вимог ст. 269 ГПК України.

Таким чином, суду не доведено складення Схем накладення меж земельних ділянок, які є предметом позову, на основі вірних координат сформованих земельних ділянок.

Крім того, долучені до матеріалів справи Лист ВО «Укрдержліспроект» №02-977-25 від 14.07.2025; Фрагменти накладки на ортофоплан станом на 01.01.2011 року та станом на 01.01.2023 року (т. 2 а.с. 71-75); Лист ПП «Земельно-юридичний центр» №68/25 від 24.07.2025 року, Схеми накладення на землі лісового фонду Тереблеченського лісництва (т. 2 а.с. 76-88) не містять відомостей про натурні обстеження земельних ділянок, встановлення координат частин земельних ділянок на місцевості, фактичного огляду відповідних земельних ділянок.

Додатково апеляційний суд звертає увагу на невідповідності у періодах проведеного лісовпорядкування та наданих доказах.

Зокрема, Планшети №№15,16,17 містять написи про використання матеріалів лісовпорядкування 2010 року, ортофопланів зйомки 2019 року, лісовпорядкування 2020 року, в той час як Лист ВО «Укрдержліспроект» №02-977-25 від 14.07.2025 містить відомості про надання документів за результатами повторного базового лісовпорядкування 2011 року та 2022 року.

При цьому, ПП «Земельно-юридичний центр» використано матеріали лісовпорядкування 2020 року, складеного на основі матеріалів лісовпорядкування 2010 року та ортофопланів зйомки 2019 року, тобто документацію не повторного лісовпорядкування 2011 року та 2022 року, а матеріали попереднього періоду.

Фрагменти таксаційного опису кварталів 31-33, 36-38 Тереблеченського лісництва (т. 2 а.с. 51-70) не містять року їх складення та прив`язки до конкретного періоду лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Однак, долучені позивачем докази не містять відомостей про їх отримання за результатом проведення натурних лісовпорядних робіт, обстеження ділянок на місцевості, визначення координат та поворотних точок внаслідок огляду та спостереження в режимі реального часу.

Навпаки, Планшенти сформовано на основі матеріалів лісовпорядкування 2010 року, використовуючи лише ортофоплани зйомки 2019, тобто без виходу на місцевість та натурного обстеження.

Встановлені апеляційним судом недоліки у наданих позивачем доказах залишились поза увагою суду першої інстанції, тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову не відповідають встановленим обставинам, місцевий господарський суд помилково вважав встановленими обставини щодо розташування частин земельних ділянок, витребування яких прагне позивач, у межах сформованих ділянок органом місцевого самоврядування.

Обґрунтування предмету та підстав поданого позову вимагало від позивача не лише доведення обставин розташування частин земельних ділянок у межах сформованих земель комунальної власності, а також спростування виготовленої органом місцевого самоврядування технічної документації землеустрою, цільового призначення земель, що неможливо без використання спеціальних знань, проведення їх безпосереднього огляду, визначення меж, координат, поворотних точок на місцевості.

Апеляційний суд акцентує увагу, що матеріали Технічної документації зі землеустрою щодо інвентаризації земель Кам`янецької сільської ради на спірні земельні ділянки (т. 1 а.с. 101-250 – т. 2 а.с. 1-36) складені після безпосереднього обстеження на місцевості земельних ділянок, погодження з суміжними власниками та землекористувачами, що відображено у відомостях про встановлені межові знаки (п. 2 технічної документації); спостереження виконувалось в режимі реального часу; обробку даних проведено після польових вимірювань та виконаних робіт, на основі чого складено планово-картографічні матеріали щодо встановлення меж земельних ділянок (п. 8 технічної документації).

Тому, позивачем, у межах цієї справи, не доведено більшу вірогідність доказів щодо розташування витребовуваних частин земельних ділянок у межах сформованих земель комунальної власності.

Всупереч вимогам ст. ст. 73, 74, 86, 99-101 ГПК України позивачем не долучено до матеріалів справи висновку земельно-технічної експертизи та не заявлено клопотань про її призначення на стадії судового провадження.

Таким чином, підстави поданого позову, з урахуванням долучених доказів, є недоведеними та не підтверджені належними та допустимими засобами доказування.

7.3. Щодо оцінки доказів, наданих на підтвердження обставин виникнення права постійного користування на частини сформованих земельних ділянок комунальної власності.

Питання підтвердження права постійного користування позивача на частини спірних земельних ділянок є комплексним, повинно підтверджуватись достатнім обсягом матеріалів лісовпорядкування щодо обліку відповідних ділянок, їх використання, безпосереднього здійснення лісовпорядкування з моменту передачі у таке використання до моменту звернення з позовом до суду позивачем, як правонаступником попереднього постійного користувача.

Таким чином, обставини перебування частин спірних земельних ділянок у постійному користуванні та здійснення у відповідних межах лісовпорядкування мають бути підтверджені доказами, складеними за період з 2000 по 2025 рр.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

Відповідно до статті 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проєкту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до статті 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Таким чином, матеріали лісовпорядкування, до складу яких входять планшети, повинні підтверджуватись безпосереднім здійсненням комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України); містити якісну та кількісну характеристику кожної лісової ділянки, комплексну оцінку ведення лісового господарства (ст. 48 ЛК України), бути затвердженими в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Невичерпний перелік таких заходів встановлено положеннями ЛК України, зокрема, ст. ст. 19, 86 Кодексу.

10.07.2022 набув чинності Закон України від 20.06.2022 № 2321-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів», відповідно до якого пункт 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України викладено у такій редакції: «до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».

Правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують наявність права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово висловлювалася Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 сформувала правовий висновок щодо підтвердження речових прав на земельні ділянки за відсутності правовстановлюючих документів, вказавши, що відповідно до пункту 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування».

Цей же висновок Верховним Судом послідовно застосовано у Постанові від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

7.3.1. Апеляційний суд зауважує, що системне розуміння положень пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, з урахуванням інших норм ЛК України, якими встановлено вимоги до матеріалів лісовпорядкування, їх змісту, порядку затвердження, зміни та актуалізації, визначає умови, доведення яких підтверджує виникнення речових прав (постійного користування) лісогосподарського підприємства земельними ділянками лісогосподарського призначення, його здійснення та необхідність судового захисту, а саме:

- передача конкретних земельних ділянок у постійне користування лісогосподарського підприємства;

- правонаступництво позивача після припинених юридичних осіб, які були первісними набувачами відповідних речових прав;

- ведення лісового господарства у межах спірних земельних ділянок з моменту їх передачі у постійне користування;

- виконання до моменту подачі позову передбачених ЛК України (зокрема ст. ст. 19, 48, 63, 65, 67, 84, 86) лісогосподарських заходів, спрямованих на охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, використання лісових ресурсів у порядку загального або спеціального використання, тощо.

- затвердження у встановленому законом порядку матеріалів лісовпорядкування та їх актуалізація на момент подачі позову;

- складення планово-картографічних матеріалів щодо конкретних земельних ділянок;

- перебування конкретних земельних ділянок у фактичному лісовпорядкуванні та здійсненні заходів щодо ведення лісового господарства.

Обмеження підстав для підтвердження прав постійного користування виключно двома юридичними фактами: щодо передачі ділянок у таке користування, без визначення конкретних меж та координат, та щодо складення планшетів, які також не містять повного переліку відомостей, передбачених ст. ст. 48, 83 ЛК України та меж таких земельних ділянок, надавало б лісогосподарським підприємствам повноважень щодо ідентифікації будь-яких земельних ділянок лісогосподарського призначення з переданими у постійне користування шляхом складення планшетів.

До матеріалів справи позивачем долучено Планшети №15, 16, 17 лісовпорядкування 2020 року ДП «Глибоцький держспецлісгосп АПК» Тереблеченського лісництва від 25.01.2021 року, складені з дозволу ВО «Укрдержліспроект» на основі лісовпорядкування 2010 року, ортофопланів зйомки 2019 року (т. 2 а.с. 48-50).

Однак, відповідні документи сформовані станом на один календарний рік (2021, тобто зі спливом 21 року після стверджуваного набуття права постійного користування згідно Рішення Чернівецької обласної ради від 16.06.2000 року.

Надані позивачем матеріали лісовпорядкування, до складу яких входять планшети, не підтверджені безпосереднім здійсненням комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України); містити якісну та кількісну характеристику кожної лісової ділянки, комплексну оцінку ведення лісового господарства (ст. 48 ЛК України), бути затвердженими в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Таких доказів до матеріалів справи позивачем не долучено, виключно складення планшетів станом на один календарний рік, не може бути єдиним доказом підтвердження прав постійного користування та безпосереднього ведення лісового господарства у межах спірних земельних ділянок.

Отже, відсутні відомості стосовно дотримання під час їх складення вище перелічених вимог ст. ст. 48, 83 ЛК України, які мають вищу юридичну силу за положення Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт.

7.3.2. Планшети є матеріалами лісовпорядкування, однак не єдиними документами, які підтверджують безпосереднє здійснення такої діяльності у межах земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Під час здійснення базового лісовпорядкування складається проект організації і розвитку лісового господарства, який передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства та розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування, і включає в себе такі матеріали лісовпорядкування:

пояснювальну записку до проекту організації і розвитку лісового господарства (далі - пояснювальна записка);

таксаційні описи;

відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період у випадку, якщо матеріалами лісовпорядкування проектується проведення рубок головного користування;

фонди рубок, в тому числі фонд рубок головного користування;

фонди відновлення лісів, лісорозведення, лісових ділянок та нелісових земель, які не підлягають лісорозведенню;

відомості запроектованих лісогосподарських заходів;

планово-картографічні матеріали на паперових і електронних носіях, виготовлені на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних;

форми державного лісового кадастру;

матеріали поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок;

висновки про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів та бланки ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів;

інформацію про результати зоологічних, ботанічних та геоботанічних досліджень (у разі наявності таких досліджень);

відомості про місцезнаходження видів флори та фауни і їх природних середовищ існування, які охороняються відповідно до Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, отримані від Мінекономіки;

протоколи лісовпорядних нарад;

таблиці врахування пропозицій та зауважень;

обґрунтування розрахункових лісосік у випадках, визначених цим Порядком;

інші документи, визначені рішеннями лісовпорядних нарад та технічною документацією із здійснення лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування, які містять атрибутивну та картографічну інформацію про кількісні та якісні характеристики лісових ділянок, розробляються, зберігаються та оприлюднюються в електронній формі (п.п. 30, 31 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112 “Про затвердження Порядку здійснення лісовпорядкування”).

Подібне нормативно правове регулювання застосовувалось у попередні періоди згідно вимог Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 25.07.97 N 118 "Про затвердження Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік", Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 лютого 2007 року № 38 «Про затвердження Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік» та Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15 листопада 2021 року № 749 «Про затвердження Порядку ведення лісовпорядкування».

Однак, долучені позивачем докази не містять повної інформації та матеріалів щодо здійснення лісовпорядкування на території спірних земельних ділянок, затвердження Проєкту організації і розвитку лісового господарства стосовно спірних земельних ділянок, частиною якого є планово-картографічні матеріали та планшети.

7.3.3. Відповідно до частини першої статті 84 ЛК України, з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов`язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).

Згідно із статтею 65 ЛК України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Відповідно до статті 67 ЛК України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За частиною першою статті 69 ЛК України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно.

Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733, який встановлює єдині вимоги до поділу лісів на категорії, умови та ознаки віднесення їх до таких категорій, а також виділення особливо захисних лісових ділянок з режимом обмеженого лісокористування.

Згідно п. 13 Порядку, державні лісовпорядні організації готують за погодженням з власниками лісів та постійними лісокористувачами клопотання щодо приведення існуючого поділу лісів у відповідність з цим Порядком та надсилають його органові Держлісагентства, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим разом з:

- обґрунтуванням, підготовленим державною лісовпорядною організацією або науковою, проектно-пошуковою установою за участю інших заінтересованих сторін;

- планом лісових ділянок, які передбачається віднести до відповідної категорії лісів;

- характеристикою лісових ділянок, які передбачається віднести до відповідної категорії, згідно з додатком 6;

- відомостями розрахункової лісосіки, якщо зміна категорії впливає на розрахункову лісосіку.

Згідно ст. 43 Лісового Кодексу України, розрахункова лісосіка - щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини в порядку рубок головного користування, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.

Тобто, відомості щодо розрахункових лісосік формуються щорічно, що впливає на зміну меж земельних ділянок.

Тому, надання інформації згідно планшетів виключно станом на 2020 рік не доводить її незмінність станом на дату виникнення права комунальної власності (2024 року) та на дату подачі позову (2025 року).

7.3.4. Під час поділу лісів на категорії встановлюються межі лісових ділянок кожної категорії.

Межі лісових ділянок, визначених для віднесення до однієї з категорій, проводяться по природних межах, квартальних просіках, лініях зв`язку і електромереж та інших чітко визначених на місцевості розмежувальних лініях (ст. 40 ЛК України).

Квартал - це частина лісу, відмежована природними рубежами (річками, ущелинами, гірськими хребтами, ущелинами тощо), або чітко видимими створеними людиною (дороги, постійні гірські стежки, лінії електромереж тощо), а там де їх немає (при слабо вираженому або згладженому рельєфі, а також на широких плато) - прямолінійними просіками.

Отже, лісовий квартал це певні межі території лісових насаджень, на яких здійснюється лісовпорядкування.

Тому, визначення меж спірних ділянок нерозривно пов`язано з обсягом здійсненої діяльності щодо їх лісовпорядкування.

Затверджені матеріали лісовпорядкування не є постійною та сталою величиною, оскільки актуалізація матеріалів лісовпорядкування відбувається на підставі щорічних лісотаксаційних робіт та/або інформації про зміни, отриманої від лісокористувача.

Актуалізація матеріалів лісовпорядкування здійснюється на підставі щорічних лісотаксаційних робіт та/або інформації про зміни, отриманої від постійного лісокористувача (власника лісів), та зміни таксаційних показників деревостанів, пов`язаних з їх природним ростом.

Внесення змін до матеріалів лісовпорядкування здійснюється на підставі лісотаксаційних робіт та/або актуалізованих матеріалів лісовпорядкування (п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України №112 від 07.02.2023 року “Про затвердження Порядку здійснення лісовпорядкування”).

Можливість внесення відповідних змін до затверджених матеріалів лісовпорядкування та порядок їх здійснення у попередній період було регламентовано Інструкцією про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік (яка була чинною на момент складення долучених до матеріалів справи планшетів), що затверджена Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 року № 38 та втратила чинність 15.11.2021 року на підставі Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №749.

Так, у разі зміни меж лісових ділянок, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій та інших змін, що впливають на розрахункову лісосіку, постійні лісокористувачі, власники лісів інформують державні лісовпорядні організації.

Актуалізовані матеріали лісовпорядкування станом на 2024 рік, який передує періоду звернення до суду з позовом у 2025 році, до матеріалів справи не долучено.

Позивачем також не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження виконання лісогосподарських заходів та робіт, передбачених ст. ст. 19, 48, 63, 65, 67, 84, 86 ЛК України; підготовки проєктів та пропозицій щодо обґрунтування розрахункових лісосік, поділу земельних ділянок на квартали; зміни меж лісових ділянок, поділу лісів залежно від основних виконуваних ними функцій, періодичної актуалізації матеріалів лісовпорядкування та її затвердження у визначеному нормативно-правовими актами порядку.

З урахуванням сукупної оцінки досліджених доказів, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем у межах цієї справи не доведено: наявності достатнього обсягу повноважень на звернення з позовом з використанням способів захисту, котрі спрямовані на підтвердження права державної власності та позбавлення права комунальної власності на сформовані земельні ділянки; розташування частин земельних ділянок (які позивач просить витребувати у постійне користування) у межах встановлених Державним земельним кадастром координат сформованих ділянок комунальної власності; достатніх доказів, які доводили б перевагу наданих суду планово-картографічних та інших матеріалів лісовпорядкування перед складеною на замовлення органу місцевого самоврядування технічною документацією відносно сформованих земельних ділянок; здійснення лісогосподарських заходів у межах спірних земельних ділянок; висновків експертиз щодо визначення на місцевості в результаті натурних обстежень координат, цільового призначення і меж земельних ділянок лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні позивача та об`єктом витребування.

Таким чином, апеляційним судом встановлено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, відтак підстави поданого позову не обґрунтовано достатнім обсягом допустимих доказів, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи, 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлені вище обставини, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не з`ясовано обставин, що мають значення для справи, помилково визнано встановленими обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, що згідно ст. ст. 275, 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

9. Розподіл судових витрат.

Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).

В силу ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи подання позову та заяви про забезпечення позову в електронному вигляді, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

До позовних заяв немайнового характеру відносять вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові.

Водночас національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов`язувалися з об`єднанням або роз`єднанням позовних вимог. Те саме стосується випадку, коли декілька позивачів пред`являють вимоги немайнового характеру до одного відповідача, тоді кожен позивач сплачує судовий збір окремо.

Таким чином, під час тлумачення термінопоняття «вимога» в такому разі має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Похідні вимоги також підлягають сплаті судовим збором (Постанова ОП КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21).

Предметом позовних вимог було витребування у постійне користування частин 11 земельних ділянок; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на 11 земельних ділянок; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації 11 земельних ділянок.

При цьому, позивач звернувся до суду з метою захисту речового права постійного користування на 11 земельних ділянок в межах точок координат сформованих земельних ділянок.

Вимоги щодо скасування державної реєстрації права комунальної власності та державної реєстрації земельних ділянок є похідними позовними вимогами, які заявлені з метою виконання судового рішення та реєстрації права постійного користування на частини спірних земельних ділянок.

Отже, предметом позову був захист речових прав на 11 земельних ділянок, а не набуття права власності на об`єкти речових прав.

Позивач не визначав ринкову вартість права постійного користування на частини земельних ділянок, тому розмір судового збору слід було визначати з розрахунку 33 немайнових вимог (основних 11 вимог про захист прав постійного користування; 22 похідних немайнових вимог), тобто 79 939,20 грн (3028,00*33*0,8).

При поданні через ЄСІТС заяви про забезпечення позову позивачем не застосовано коефіцієнт 0,8, сплачено 1 514,00 грн, в той час як належною сумою судового збору за розгляд заяви було 1 211,20 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні позову повністю, судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 79 939,20 грн та за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 1 211,20 грн залишаються за позивачем.

За звернення з апеляційною скаргою засобами поштового зв`язку відповідачем сплачено 1 351 699,20 грн судового збору.

Враховуючи оскарження рішення суду, яким задоволено 33 немайнові вимоги, за подання апеляційної скарги належною до сплати сумою судового збору було 149 886,00 грн (3 028*33*150%).

Враховуючи повне задоволення апеляційної скарги, понесені апелянтом судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 у справі №926/2529/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 у справі №926/2529/25 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Відмовити повністю у задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” до Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Кам`янецькою сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, із припиненням речового права на земельні ділянки з кадастровим номером; 7321082100:01:009:0025 (номер відомостей про речове право 60967951, індексний номер: 80206715 від 04.08.2025); 7321082100:01:009:0024 (номер відомостей про речове право 60967611, індексний номер: 80206304 від 04.08.2025); 7321082100:01:002:0580 (номер відомостей про речове право 60967794, індексний номер: 80206536 від 04.08.2025); 7321086300:02:002:0647 (номер відомостей про речове право 60968154, індексний номер: 80206951 від 04.08.2025); 7321086300:02:001:0178 (номер відомостей про речове право 60973895, індексний номер: 80213715 від 04.08.2025); 7321086300:01:004:0076 (номер відомостей про речове право 60967077, індексний номер: 80205613 від 04.08.2025); 7321086300:02:002:0646 (номер відомостей про речове право 60967296, індексний номер: 80205970 від 04.08.2025); 7321086300:02:001:0155 (номер відомостей про речове право 60974518, індексний номер: 80214445 від 04.08.2025); 7321082100:01:002:0575 (номер відомостей про речове право 60974298, індексний номер: 80214184 від 04.08.2025); 7321086300:01:004:0074 (номер відомостей про речове право 60974102, індексний номер: 80213942 від 04.08.2025); 7321082100:01:001:0336 (номер відомостей про речове право 60967276, індексний номер: 80205957 від 04.08.2025); скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами: 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336; витребування у постійне користування частин земельних ділянок з кадастровими номерами 7321082100:01:009:0025; 7321082100:01:009:0024; 7321082100:01:002:0580; 7321086300:02:002:0647; 7321086300:02:001:0178; 7321086300:01:004:0076; 7321086300:02:002:0646; 7321086300:02:001:0155; 7321082100:01:002:0575; 7321086300:01:004:0074; 7321082100:01:001:0336, в межах накладення на землі лісового фонду згідно координат поворотних точок.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 79 939,20 грн та за розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 1 211,20 грн – залишити за позивачем.

6. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А, код ЄДРПОУ - 44768034) на користь Кам`янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60427, Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Кам`янка, код ЄДРПОУ - 04418340) 149 886,00 грн – судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Видачу наказу на виконання постанови доручити суду першої інстанції.

8. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

9. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 21.10.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 02.11.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua