Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №926/1208/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/1208/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд» на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі

за позовом: Чернівецької міської ради, місто Чернівці

до: Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд», місто Чернівці

про: стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 1455614,90 грн

за участю представників:

позивач: Лелюк Х.М.

відповідача: Чопик І.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 позов задоволено. Стягнуто з Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд» на користь Чернівецької міської ради 1 455 614,90 грн безпідставно збережених коштів та 17 468,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

19.08.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Чернівецької області, Колективне підприємство «Чернівцішляхбуд», засобами поштового зв`язку, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою суду від 25.08.2026 залишено апеляційну скаргу без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження, судове засідання призначено на 07.10.2026. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.10.2026.

У судове засідання 21.10.2026 прибули представники сторін, які підтримали процесуальні позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами. За відповідачем зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 2 551,1 кв. м, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Каштанова, 4-А, який розміщений на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0156 га з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087. Рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 30.01.2025 № 2184 зазначену земельну ділянку надано відповідачу в оренду строком на п`ять років із визначеним цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), однак договір оренди у спірний період укладено не було. Позивач вважає, що в цей період відповідач без достатньої правової підстави користувався земельною ділянкою, у зв`язку з чим на його стороні виникло збереження коштів у розмірі не отриманої орендної плати, які підлягають стягненню на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 позов задоволено. Стягнуто з Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд» на користь Чернівецької міської ради 1 455 614,90 грн безпідставно збережених коштів та 17 468,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач у спірний період фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності за відсутності укладеного договору оренди; цей факт учасниками справи не заперечується. Аргументи відповідача про: застосований код цільового призначення 03.07 не відповідає фактичному використанню земельної ділянки; завищення нормативної грошової оцінки; задоволення позову підприємства в адміністративній справі № 600/1639/26-а місцевий суд відхилив. Розрахунок ціни позову, здійснений позивачем на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 74411685,71 грн та мінімальної ставки орендної плати 3%, за період з 14.03.2025 по 06.11.2025 місцевий господарський суд визнав арифметично й методологічно правильним та задовольнив позов повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Чернівецької області, Колективне підприємство «Чернівцішляхбуд», засобами поштового зв`язку, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги:

- Чернівецькою міською радою земельна ділянка була сформована з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07), що призвело до встановлення грошової оцінки в завищеному розмірі, внаслідок чого завищено і розмір річної орендної плати за землю, платником якої фактично є КП «Чернівцішляхбуд»,

- Чернівецька міська рада порушила вимоги щодо порядку розробки, оприлюднення та прийняття рішення №118 від 26.02.2021 як регуляторного акту «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 23.10.2008 №510». Порушено вимоги ст. ст. 5, 7-14, 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

- суд першої інстанції не врахував Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 600/2940/25-а, яким визнано протиправним та нечинним рішення Чернівецької міської ради №118 від 26.02.2021 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 23.10.2008 №510» та визнано протиправним і скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з моменту його видачі. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 залишено без змін Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі №600/2940/25-а.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив (вх.№01-04/790626 від 18.09.2026) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №414076434 від 19.02.2025, за Колективним підприємством «Чернівцішляхбуд» зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 2 551,1 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Каштанова, 4-А (адміністративний корпус літ. А, майстерня літ. Б, котельня літ. В, майстерня-склад літ. Г, склад паливно-мастильних матеріалів літ. Д, трансформаторна літ. Ж, насосна станція літ. З, вбиральня літ. У, огорожа № 1-2), набутий на підставі договору купівлі-продажу будівель № 1028 від 03.11.2008.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0156 га з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087, зареєстрованій у Державному земельному кадастрі 24.11.2023, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, із видом цільового призначення - 03.15, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Разом з цим, до 07.11.2025 зазначена земельна ділянка, мала цільове призначення 03.07. - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, оскільки рішенням Чернівецької міської ради від 07.11.2025 №2598 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та надано її колективному підприємству «Чернівцішляхбуд» в оренду терміном на 5 років.

Рішенням Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців, яку введену в дію з 01.01.2022.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-5301437172025 від 15.01.2025 та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5301437172025 від 19.11.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087 становить 74411685,71 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.10.2025 у справі №926/1968/25, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025, задоволено позов Чернівецької міської ради до КП «Чернівцішляхбуд» про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2026 2 плати за землю (користування без належних правових підстав земельною ділянкою, площею 3,0156га, з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087 в період з 24.11.2023 до 13.03.2025) на суму 2 610 087,90 грн.

Між Чернівецькою міською радою та КП «Чернівцішляхбуд» укладено договір оренди землі від 27.11.2025 №14052 площею 3,0156 га, з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087.

На розгляді Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа №600/1639/26-а за позовом відповідача до Чернівецької міської ради та Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним і нечинним рішення № 118 та про визнання протиправними і скасування витягів №НВ-9943217112024 від 08.07.2024 і №НВ-9901361412025 від 15.01.2025. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2026 позов задоволено; підставою задоволення позову (пункт 4.13 рішення) визначено недотримання органом місцевого самоврядування процедури прийняття регуляторного акту.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026 у справі № 600/1639/26-а апеляційні скарги Чернівецької міської ради, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Чернівецькій області залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - без змін.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом апеляційного провадження є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення коштів за користування земельною ділянкою без належних правових підстав.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Щодо обов`язку відповідача укласти договір оренди землі та сплатити безпідставно збережені кошти до моменту його укладення.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консенсуальним, строковим та оплатним (Постанова ВП ВС від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19).

Згідно з статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Суб`єктами права власності на землі комунальної власності згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування в оренду.

Відповідно до положень статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування, а об`єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України). Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельний податок є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №414076434 від 19.02.2025, за Колективним підприємством «Чернівцішляхбуд» зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 2551,1 кв. м за адресою: м. Чернівці, вул. Каштанова, 4-А (адміністративний корпус літ. А, майстерня літ. Б, котельня літ. В, майстерня-склад літ. Г, склад паливно-мастильних матеріалів літ. Д, трансформаторна літ. Ж, насосна станція літ. З, вбиральня літ. У, огорожа № 1-2), набутий на підставі договору купівлі-продажу будівель № 1028 від 03.11.2008.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема будівлю або споруду, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Отже, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

У ч. 3 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Право власності позивача на об`єкт нерухомості зареєстроване у встановленому законом порядку та не припинене. Законодавство не ставить обов`язок здійснювати плату за землю в залежність від можливості отримання прибутку чи ведення активної господарської діяльності на ній, а пов`язує його з фактом володіння нерухомістю та користування землею.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 84).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (Постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (Постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

У Постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Враховуючи набуття відповідачем права власності на нерухомість, судом першої інстанції правомірно визначено наявність у відповідача обов`язку сплачувати грошові кошти за фактичне використання спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а також період нарахування відповідачу спірної суми за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з 14.03.2025 до 06.11.2025.

7.2. Щодо цільового призначення земельної ділянки.

До 07.11.2025 зазначена земельна ділянка, мала цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, оскільки рішенням Чернівецької міської ради від 07.11.2025 №2598 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та надано її колективному підприємству «Чернівцішляхбуд» в оренду терміном на 5 років.

Аргумент відповідача про те, що застосований код цільового призначення 03.07 не відповідає фактичному використанню земельної ділянки, не береться судом до уваги, оскільки впродовж усього спірного періоду (14.03.2025 - 06.11.2025), код 03.07 був офіційно зареєстрованим та юридично чинним цільовим призначенням земельної ділянки, а рішення про надання відповідачу цієї ділянки в оренду (рішення № 2184 від 30.01.2025) було прийняте на підставі заяви самого відповідача та визначало це ж цільове призначення.

Відповідні обставини не спростовано відповідачем та додатково підтверджені відомостями з відкритих джерел інформації.

Так, Чернівецькою міською радою 25.01.2024 року прийнято рішення №1623 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», яким вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та віднести земельні ділянки до відповідної категорії земель, виду цільового призначення земельних ділянок, згідно з додатком до цього рішення (https://www.city.cv.ua/search/documents?q=&q_location=all&type=3&date_from=25.01.2024&date_to=30.10.2024нmber=1623&status=&sortable=).

Рішення Чернівецької міської ради приймалось відповідно до статей 12, 20, 79-1, 83, 122, 186 Земельного кодексу України, статей 35, 57 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №476, Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, рішення міської ради VІІІ скликання від 31.05.2021 №272 «Про проведення робіт із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Чернівці» (https://city.cv.ua/search/documents/rmr_2_272_20210531.docx).

КП «Чернівцішляхбуд» звернулось до Чернівецької міської ради зі заявою від 05.07.2024 №24/01-08/1-2700 з проханням про надання в оренду земельної ділянки, площею 3,0156га, з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087 для розміщення на ній вищевказаного нерухомого майна.

За результатом розгляду вказаної заяви, Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 30.01.2025 №2184 (пункт 4) про надання колективному підприємству «Чернівцішляхбуд» в оренду терміном на 5 років земельної ділянки, з кадастровим номером 7310136900:50:003:0087, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (для обслуговування нежитлових будівель і споруд) (https://www.city.cv.ua/search/documents/rmr_2_2184_20250130.doc).

26.05.2025 року КП «Чернівцішляхбуд» звернулось до Чернівецької міської ради зі заявою від 26.05.2025 №24/01-08/1-1944 про надання дозволу на зміну цільового призначення, за результатом розгляду якого Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 03.07.2025 № 2415 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється (https://www.city.cv.ua/search/documents/rmr_2_2415_20250703.doc).

Чернівецькою міською радою прийнято рішення від 07.11.2025 №2598 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється та надано її колективному підприємству «Чернівцішляхбуд» в оренду терміном на 5 років (https://www.city.cv.ua/search/documents/rmr_2_2598_20251107.doc).

Тобто, зміна цільового призначення відбулася 07.11.2025 - після закінчення спірного періоду, а відтак не поширюється на відносини сторін у межах предмету спору по даній справі.

Наведені представником апелянта обставини у додаткових поясненнях від 15.10.2026 року щодо порушення порядку формування земельної ділянки під час проведення технічної інвентаризації без участі та без повідомлення КП «Чернівцішляхбуд» не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не були предметом дослідження судом першої інстанції не входять до доводів апеляційної скарги, тому їх врахування суперечить вимогам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Рішення Чернівецької міської ради №1623 від 25.01.2024 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» та №2184 від 30.01.2025 року не оскаржені відповідачем, їх оцінки виходить за межі предмету судового розгляду (ст. 14 ГПК України).

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив аргумент відповідача про завищення нормативної грошової оцінки та визнав застосований позивачем розрахунок, що ґрунтується на витягу №НВ-5301437172025 від 15.01.2025 (нормативна грошова оцінка 74 411 685,71 грн, код 03.07), таким, що відповідає обставинам справи.

7.3. Щодо впливу Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 600/1639/26-а на розмір безпідставно збережених коштів у спірному періоді.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 600/1639/26-а визнано протиправним та нечинним Рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 23.10.2008 №510" стосовно затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Каштанова, 4-А (кадастровий номер 7310136900:50:003:0087).

Також, визнано протиправним та скасовано витяг № НВ-9943217112024 від 08.07.2024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Каштанова,4-А (кадастровий номер 7310136900:50:003:0087) станом на 08.07.2024 з моменту його видачі; витяг №НВ-9901361412025 від 15.01.2025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Каштанова,4-А (кадастровий номер 7310136900:50:003:0087) станом на 15.01.2025 з моменту його видачі.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення у матеріалах справи були відсутні відомості про набрання Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2026 законної сили.

Підставою задоволення позову в адміністративній справі, як убачається з пункту 4.13 рішення від 18.06.2026, стало недотримання органом місцевого самоврядування процедури прийняття регуляторного акту, тобто порушення процедурного характеру.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2026 року у справі № 600/1639/26-а апеляційні скарги Чернівецької міської ради, Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Чернівецькій області залишено без задоволення, Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року - без змін.

Відповідно до статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки спірний у цій справі період користування земельною ділянкою (з 14.03.2025 до 06.11.2025 рр.) передує набранню законної сили Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі № 600/1639/26-а (17.09.2026 року) його врахування можливе на майбутнє, тобто після набрання цим рішенням законної сили, яке не матиме зворотної дії на кондикційне зобов`язання відповідача.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відхилив аргумент відповідача про необхідність врахування рішення в адміністративній справі № 600/1639/26-а для цілей визначення розміру позовних вимог у цій справі.

Оцінюючи правові наслідки винесеного рішення апеляційний суд враховує саме правовий висновок з даного питання Верховного Суду, застосовуючи ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки формується Держгеокадастром на підставі відомостей, внесених до Державного земельного кадастру. Ці відомості, у свою чергу, ґрунтуються, зокрема, на рішенні органу місцевого самоврядування про затвердження відповідної технічної документації і лише фіксують вже затверджені дані. Відтак чинність рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель безпосередньо впливає на чинність витягів, виданих на його підставі.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який ґрунтується на відповідному рішенні про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, також зберігає свою чинність до моменту втрати чинності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Збереження чинності витягів до моменту втрати чинності рішенням про затвердження технічної документації є необхідним для забезпечення стабільності правовідносин щодо відповідних земельних ділянок. Це має важливе значення для зацікавлених осіб, зокрема органів державної влади, місцевого самоврядування, а також власників та користувачів земельних ділянок (Постанова КАС ВС від 10 березня 2025 року у справі №320/10183/22).

7.3.1. Щодо можливості самостійної оцінки господарським судом Рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців» на предмет його законності з дати прийняття, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Отже, якщо суд дійде висновку про таку невідповідність під час розгляду справи, правовідносини в якій виникли до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового акта, суд не застосовує такий нормативно-правовий акт.

Господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України (Постанова ОП КГС ВС від 01 березня 2024 року у cправі № 910/17615/20).

У Постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення суб`єкта владних повноважень з ознаками ненормативного акта, дія якого вичерпується після його реалізації, може оспорюватися з погляду законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації такого рішення у відповідної особи виникло право цивільне, а спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо підставою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб`єкта в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (Постанова ВП ВС від 30 січня 2019 року у справі № 803/413/18).

У контексті наведених правових висновків апеляційний суд зауважує, що слід розмежовувати підстави не застосування нормативного правового акту, визнання його незаконним та нечинними, а також підстави для встановлення таких обставин, які можуть бути обумовлені процедурними порушеннями під час прийняття нормативно-правового акту або не дотриманням норм матеріального права, наданого обсягу компетенції, вимог акту вищої юридичної сили, тощо.

Адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Питання визнання регуляторних нормативно-правових актів нечинними внаслідок встановлених процедурних порушень, порядку їх прийняття вирішуються в рамках адміністративного судочинства із застосуванням визначених ст. 265 КАС України наслідків втрати чинності.

Визнання актів незаконними можливе господарськими судами у межах вирішення приватно-правового спору, однак відмінних від підстав визнання їх нечинними адміністративними судами.

У межах даної справи Рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців» не оскаржувалось з посиланням на невідповідність конкретних норм законодавства, обставини порушення норм матеріального права під час його винесенння самостійно апеляційним судом не встановлено.

Не дотриманням вимог щодо оприлюднення плану діяльності з підготовки проєктів регуляторних актів або змін до нього; щодо оприлюднення проєкту рішення про затвердження технічної документації про нормативну грошову оцінку земель; щодо оприлюднення відповідного аналізу регуляторного впливу такого проєкту рішення та звіту про відстеження результативності регуляторного акту, не спростовує вірного визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки по суті та не підтверджує необґрунтований розрахунок її розміру.

Тому, апеляційний суд у межах предмету позову та наданих сторонами доказів, погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно впливу наслідків втрати зазначеним рішенням чинності лише на майбутнє.

Крім того, відповідач не клопотав про призначення судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, з метою спростування розрахунку позивача та визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як бази обчислення суми безпідставно збережених коштів.

7.3.2. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору є:

- технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди;

- довідка з Державного земельного кадастру;

- витяг з Державного земельного кадастру;

- а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору (Постанова ВП ВС від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).

У межах спірного періоду та з урахуванням імперативного застосування положень ст. 265 КАС України, наведеного вище правового висновку Верховного Суду щодо її застосування, чинними вважаються у межах спірного періоду вважаються Рішення Чернівецької міської ради від 26.02.2021 №118 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 23.10.2008 №510" стосовно затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Каштанова, 4-А (кадастровий номер 7310136900:50:003:0087); витяг №НВ-9901361412025 від 15.01.2025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої у м. Чернівці, вул. Каштанова,4-А (кадастровий номер 7310136900:50:003:0087); Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку 7310136900:50:003:0087 №№НВ-5301437172025 від 19.11.2025 (т. 1 а.с. 17-36).

Відповідні докази є належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки для цілей повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду апелянтом не доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які стали б підставою для скасування судового рішення; доводи апеляційної скарги не знайшли достатнього підтвердження за результатом апеляційного перегляду.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Чернівцішляхбуд» на Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2026 у справі №926/1208/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 21.10.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 02.11.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Ржепецький В.О.

Суддя Степанюк Н.Л.